Постанова

від 29.04.2024 по справі 243/5030/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3654/24 Справа № 243/5030/23 Суддя у 1-й інстанції - Сидоренко І.О. Суддя у 2-й інстанції - Тимченко О. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Головуючого суддіТимченко О.О.,

СуддівБондар Я.М.,Зубакової В.П.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачФермерське господарство «Вариант»,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 243/5030/23за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Вариант» про стягнення заборгованості по орендній платі за землю,

за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Вариант»,

на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 22 січня 2024 року (суддя Сидоренко І.О.), ухвалене в приміщенні Слов`янського міськрайонного суду Донецької області,

В С Т А Н О В И В:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого послалася на те, що 01 грудня 2009 року між нею, як з власницею земельної ділянки площею 5,59 га з кадастровим номером 1424286800:01:000:0173, що розташована на території Привільскої сільської ради, та Фермерським господарством «Вариант» було укладено договір оренди, відповідно до умов якого орендареві надано в строкове, платне користування належну позивачеві вищезазначену земельну ділянку терміном на 20 років. Відповідно до пункту 9. Договору відповідач зобов`язався сплачувати щороку орендну плату позивачу у грошовій формі у розмірі 6 217,64 грн. Починаючи з 2021 року сума орендної плати з урахуванням індексацій складала 13 800,00 грн., що підтверджується відповідною довідкою, виданою відповідачем. 21 серпня 2023 року між сторонами укладено угоду про розірвання договору оренди землі за згодою сторін. Однак, вона не отримала орендну плату за користування її земельною ділянкою відповідачем за 2022 рік у розмірі 13 800,00 грн., за 2023 рік - у розмірі 6 465,20 грн. (із розрахунку 13 800 грн. х 171 день /365 днів за період з 01.01.2023 року по 21.06.2023 року тобто за 171 день), а всього 20 265,20 грн. Станом на дату подачі позовної заяви заборгованість із орендної плати за землю відповідач не виплатив.

Просила суд стягнути з Фермерського господарства «Вариант» заборгованість із орендної плати за землю за 2022-2023 року, у розмірі 20265,20 грн.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 22 січня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено: стягнуто з Фермерського господарства «Вариант» на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 20265, 20 грн. Стягнуто з Фермерського господарства «Вариант» на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач користувався земельними ділянками позивача у тому числі у 2022 році, однак товариством в порядку, визначеному статтями 12, 81 ЦПК України, не надано належних, достатніх та достовірних доказів про виплату орендної плати за цей період, так само як і не надано доказів на підтвердження неможливість сплати орендної плати у зв`язку з форс-мажорними обставинами.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

В апеляційній скарзі, поданій до апеляційного суду, фермерське господарство «Вариант» посилається на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи та порушення норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

В обґрунтування доводів апеляційної скарги фермерське господарство «Вариант» зазначає, що суд першої інстанції в своєму рішенні помилково зазначив, що відповідачем не заперечується факт несвоєчасної виплати позивачу орендної плати за 2022-2023 рік, в дійсності причиною такої несплати є наявність форс-мажорних обставин, пов`язаних з вторгненням рф на територію України. У листі від 29.11.2023, який був наданий відповідачем до суду, зазначено, що у зв`язку з воєнними діями орендна плата у 2022-2023 роках не нараховувалась. Беручи до уваги значну передплату, що утворилась за період з 2015 по 2023 роках, Фермерське господарство «Вариант» не повинно було нараховувати та сплачувати орендну плату за 2022-2023 роки. Суд першої інстанції не з`ясував у якому розмірі та відповідно до якого розміру нормативної грошової оцінки мала нараховуватись та сплачуватись орендна плата за Договором оренди землі від 01.12.2009 р.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Від позивача відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено, що 01 грудня 2009 року між ОСОБА_1 , як з власницею земельної ділянки площею 5,59 га з кадастровим номером 1424286800:01:000:0173, що розташована на території Привільскої сільської ради, та Фермерським господарством «Вариант» було укладено договір оренди, відповідно до умов якого орендареві надано в строкове, платне користування належну позивачеві вищезазначену земельну ділянку терміном на 20 років. Відповідно до п. 9. Договору відповідач зобов`язався сплачувати щороку орендну плату позивачу у грошовій формі у розмірі 6 217,64 грн.

Починаючи з 2021 року сума орендної плати з урахуванням індексацій складала 13 800,00 грн., що підтверджується відповідною довідкою, виданою відповідачем.

21 серпня 2023 року між сторонами укладено угоду про розірвання договору оренди землі за згодою сторін.

Однак, позивач не отримала орендну плату за користування її земельною ділянкою відповідачем за 2022 рік у розмірі 13 800,00 грн., за 2023 рік - у розмірі 6 465,20 грн. (із розрахунку 13 800 грн. х 171 день /365 днів за період з 01.01.2023 року по 21.06.2023 року тобто за 171 день), а всього 20 265,20 грн.

Станом на дату подачі позовної заяви заборгованість із орендної плати за землю відповідач не виплатив.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга Фермерського господарства «Вариант» задоволенню не підлягає.

МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА

Відповідно до частини 13статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 4статті 19 ЦПК Українипередбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду: малозначних справ; справ, що виникають з трудових відносин; справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до частини 1статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до частини 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбаченихстаттею 369 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на те, що ціна позову в даній справі є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач користувався земельною ділянкою позивача у тому числі у 2022 році та відповідач не виплатив позивачу за 2022-2023 роки орендну плату. Товариством в порядку, визначеному статтями 12, 81 ЦПК України, не надано належних, достатніх та достовірних доказів про виплату орендної плати за цей період, так само як і не надано доказів на підтвердження неможливість сплати орендної плати у зв`язку з форс-мажорними обставинами.

Такий висновок суду першої інстанції є вірним та таким, що ґрунтується на вимогах діючого законодавства.

Згідно з вимогами статті 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 цього Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частинами 1-3 статті 762 ЦК України визначено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна.

За змістом частин 1-3 статті 21 Закону України «Про оренду землі» (в ред. на момент виникнення спірних правовідносин), орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до частини 1 статі 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами ( стаття 629 ЦК України). Отже, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 13 договору розмір орендної плати переглядається 1 раз на рік, у разі: зміни умов господарювання; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; в інших випадках, передбачених законом.

Згідно пункту 41 договору за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

Пунктом 42 договору передбачено, що сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

Відповідно до частин 1 статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до опублікованого Торгово-промислової палата України (далі - ТПП України) листа № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 р., який засвідчує настання форс-мажору (обставин непереборної сили) - військову агресію рф проти України, яка стала підставою запровадження в країні воєнного стану з 24.02.2022 року відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 р. №64/2022. В зазначеному листі ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Тобто, зазначене засвідчує тільки обставини непереборної сили, а ще надає можливість підприємству, як суб`єкту господарської діяльності, не сплачувати штрафів та не відшкодовувати збитки у зв`язку з невиконанням своїх зобов`язань.

Орендодавець зобов`язаний, зокрема, передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди, орендар - своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Із огляду на викладене саме на орендаря покладається обов`язок щодо своєчасного та в повному обсязі сплати орендної плати за земельну ділянку, а орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Пунктом 5 договору Про оренду земельної ділянки передбачено нормативно грошову оцінку земельної ділянки 66996 грн. Відповідно до пункту 9. Договору відповідач зобов`язався сплачувати щороку орендну плату позивачу у грошовій формі у розмірі 6 217,64 грн. Починаючи з 2021 року сума орендної плати з урахуванням індексацій складала 13 800,00 грн., а також погоджено, що із цієї суми орендарем (фермерське господарство «Вариант»), як податковим агентом, утримуються податки (збори), передбачені чинним законодавством України, що підтверджується відповідною довідкою, виданою відповідачем.

Однак, позивач не отримала орендну плату за користування її земельною ділянкою відповідачем за 2022 рік у розмірі 13 800,00 грн., за 2023 рік - у розмірі 6 465,20 грн. (із розрахунку 13 800 грн. х 171 день /365 днів за період з 01.01.2023 року по 21.06.2023 року тобто за 171 день), а всього 20 265,20 грн.

21.06.2023 року ОСОБА_1 та представник ФГ «Вариант», ОСОБА_2 уклали угоду про розірвання договору оренди землі за згодою сторін № 49/21/0623.

Відповідно до довідки виданої ФГ «Вариант» про доходи ОСОБА_1 за 2021 рік загальна сума доходу за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 після утримання та сплати податків та зборів до виплати позивачу складає сума: 13 800,00 грн.

Відповідачем не заперечується факт несвоєчасної виплати ОСОБА_1 орендної плати за 2022 - 2023 рік, проте зазначається причиною такої несплати наявність форс-мажорних обставин, пов`язаних з вторгненням РФ на територію України.

Згідно з частини 1 статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося в результаті випадку або дії непереборної сили.

За загальним правилом, щоб довести дію обставин непереборної сили (форс-мажору), через які неможливо було виконати зобов`язання, потрібно звертатися до Торгово-промислової палати (далі - ТПП).

28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України опублікувала лист № 2024/2.0-7.1, який засвідчує настання форс-мажору (обставин непереборної сили) військову агресію РФ проти України, яка стала підставою для запровадження в країні воєнного стану з 05.30 годин 24 лютого 2022 року відповідно до Указу Президента від 24 лютого 2022 № 64/2022.

ТПП підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Встановлено, орендована відповідачем земельна ділянка загальною площею 5,59 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1424286800:01:000:0173, розташована на території Привільскої сільської ради.

Відповідно до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року №309 Привільска сільська рада Краматорського району Донецької області не належить до територій можливих бойових дій.

Тягар доказування повної неможливості користування об`єктом оренди внаслідок дії обставин непереборної сили покладається на орендаря.

Матеріали справи не містять та відповідачем не було надано суду будь-яких належних доказів на підтвердження того, що у 2022 - 2023 році відповідач дійсно не мав об`єктивної можливості виконання договору оренди, не користувався та не обробляв належну позивачу земельну ділянку саме з причин - форс-мажору (обставин непереборної сили)військової агресії РФ проти України, через що не сплачував у 2022 - 2023 році оренду плату позивачу.

Лише самі посилання відповідача на оголошення в Україні з 24 лютого 2022 року воєнного стану та на пункту 42 договору, згідно якого сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини, є безпідставними.

Матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем, що останній користувався земельними ділянками позивача у тому числі у 2022 році, однак товариством в порядку, визначеному статтями 12, 81 ЦПК України, не надано належних, достатніх та достовірних доказів про виплату орендної плати за цей період, так само як і не надано доказів на підтвердження неможливість сплати орендної плати у зв`язку з форс-мажорними обставинами.

Враховуючи встановлення факту порушення відповідачем умов договору оренди в частині своєчасної сплати орендної плати за 2022 - 2023 рік, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по орендній платі за 2022 - 2023 рік, у розмірі, погодженої сторонами, із зазначенням, що з цієї суми має бути утримано податки (збори), передбачені чинним законодавством України.

Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothersv. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorouv. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги відсутні, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Вариант» залишити без задоволення.

Рішення Слов`янськийміськрайонний судДонецької областівід 22січня 2024року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий О.О.Тимченко

Судді Я.М.Бондар

В.П.Зубакова