Постанова

від 29.04.2024 по справі 215/5852/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2039/24 Справа № 215/5852/23 Суддя у 1-й інстанції - Камбул М. О. Суддя у 2-й інстанції - Тимченко О. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого судді Тимченко О.О.,

суддів Бондар Я.М.,Зубакової В.П.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач Комунальне некомерційне підприємство «Криворізька міська лікарня №7» Криворізької міської ради

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 215/5852/23 за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Криворізької міської лікарні №7» Криворізької міської ради про стягнення невиплаченої заробітної плати,

за апеляційною скаргою Комунального некомерційного підприємства «Криворізької міської лікарні № 7» Криворізької міської ради,

на рішенняТернівського районногосуду містаКривого РогуДніпропетровської областівід 04грудня 2023року уцивільній справі№ 215/5852/23(суддяКамбул М.О.),яке ухваленов приміщенні Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області,

В С Т А Н О В И В:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

У жовтні2023року позивачзвернувся досуду ззазначеним позовом,в обґрунтуванняякого пославсяна те,що він працюєна підприємствівідповідача напосаді фізичноготерапевту згідноштатного розпису,у зв`язкуз чимщомісячно йому здійснювалосьнарахування тавиплата заробітноїплати,однак починаючиз другоїполовини лютого2023фактична виплатазаробітної платине здійснювалась.Згідно довідки, виданої ОСОБА_1 за місцем роботи за період з другої половини лютого 2023 по червень 2023 відповідачем було нараховане та не виплачено заробітну плату в розмірі 45 004,83 грн.

Просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по виплаті заробітної плати у розмірі 45 004,83 грн.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Тернівський районнийсуд містаКривого РогуДніпропетровської області від 04 грудня 2023 року позов задоволено: стягнуто з КНП«Криворізької міськоїлікарні №7»Криворізької міськоїради накористь ОСОБА_1 невиплачену заробітнуплату врозмірі 45004,83грн.Стягнуто з КНП «Криворізької міської лікарні №7» Криворізької міської ради судовий збір у розмірі 1073,60 грн. на користь держави.

Судове рішеннямотивоване тим,щопозивачу не були виплачені всі належні суми у строки, зазначені в статті 115 КЗпП України та наявні всі підстави для стягнення з відповідача заборгованості по виплаті заробітної плати на користь позивача в сумі 45004,83 грн.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

В апеляційній скарзі, поданій до апеляційного суду, КНП «Криворізька міська лікарня № 7» Криворізької міської ради, посилається на порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом не враховано, що станом на 01 вересня 2023 року, заборгованість по заробітній платі за період з 01 лютого 2023 року по 30 червня 2023 року ним сплачена в повному обсязі, що підтверджено відповідною довідкою (а.с.27). Також суд не врахував, що джерелом формування коштів є кошти державного та місцевого бюджету (бюджетні кошти), а в період запровадження військового стану в країні мінімальний розмір оплати праці медичних та фармацевтичних працівників та фахівців установлюється в межах наявного фонду оплати праці, але у розмірі не менше ніж мінімальна заробітна плата, яка передбачена законом про Державний бюджет України на відповідний рік. В серпні 2023 року, з метою запобігання фактам незаконного, неефективного та не результативного використання бюджетних коштів, запобігання незаконних витрат з оплати праці в КНП «Криворізька міська лікарня №7» КМР за період з 01.02.2023 по 31.05.2023, було здійснено перерахунок нарахованої, але не виплаченої заробітної плати працівникам.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Від позивача відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що ОСОБА_1 перебуває з 06.05.2021 по теперішній час в трудових відносинах з КНП «Криворіззка міська лікарня №7» КМР, що підтверджується записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 (а.с. 6 зворот).

Згідно довідки від 25.07.2023 № 1990 виданої КНП «Криворізька міська лікарня №7» КМР, загальна заборгованість станом на 30.06.2023 по виплаті заробітної плати перед ОСОБА_1 становить 45004,83 грн. (а.с. 7).

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга Комунального некомерційного підприємства «Криворізької міської лікарні № 7» Криворізької міської ради, задоволенню не підлягає.

МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду: малозначних справ; справ, що виникають з трудових відносин; справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно із пунктами 1, 3 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи про стягнення аліментів.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до частини 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на те, що ціна позову в даній справі є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивачу не були виплачені всі належні суми у строки, зазначені в статті 115 КЗпП України та наявні всі підстави для стягнення з відповідача заборгованості по виплаті заробітної плати на користь позивача в сумі 45004,83 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, та вважає, що суд першої інстанції дійшов їх на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідностатті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Устатті 4 КЗпП Українипередбачено, що законодавство про працю складається з цьогоКодексута інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно довимог статі 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частиною 3статті 15 Закону України «Про оплату праці»передбачено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці. Аналогічне положення закріплено в частині п`ятій статті 97 КЗпП України.

Відповідно до частини 1 статті 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Конституційний Суд України в рішенні від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначив, що право заробляти собі на життя є невід`ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене (абзац другий підпункту 6.1.1 підпункту 6.1 пункту 6 мотивувальної частини).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17 (провадження № 11-1329апп18) зазначила, що виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Відповідно до частини 2статті 30 Закону України «Про оплату праці»роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Матеріалами справи встановлено, що згідно довідки від 25.07.2023 № 1990 виданої КНП «Криворізька міська лікарня №7» КМР, загальна заборгованість станом на 30.06.2023 по виплаті заробітної плати перед ОСОБА_1 становить 45004,83 грн. (а.с. 7).

Крім того,як вбачаєтьсяз матеріалівсправи позивачнеодноразово звертавсяз приводузатримки виплатизаробітної плати:до секретаряміської ради-в.о.голови КМРВілкула Ю.Г.та дов.о.директора Комунальногонекомерційного підприємства«Криворізької міськоїлікарні №7»Криворізької міськоїради,проте,станом надату винесеннярішення заробітнуплату позивачуу встановленізаконом строкине виплачено,тому судпершої інстанціїдійшов обґрунтованоговисновку проте,щопозивачу не були виплачені всі належні суми у строки, зазначені в ст.115 КЗпП України та наявні всі підстави для стягнення з відповідача заборгованості по виплаті заробітної плати на користь позивача в сумі 45004,83 грн.

Посилання відповідача у апеляційній скарзі на повну відсутність заборгованості із заробітної плати перед позивачем при апеляційному розгляді не підтвердились, а надана відповідачемв якостідоказу довідкапро нараховану,перераховану тавиплачену заробітнуплату (а.с.27),не можебути допустимимдоказом посправі іне породжуєніяких правовихнаслідків,оскільки немістить всобі ніякоїінформації:ні датиреєстрації,ні вихідногономеру.

Так, положеннями статі 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, як передбачено вимогами частини 1 статті 76, частини 1 статті 77 та статті 80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За правилами статті 89 ЦПК України,суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності;суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із положеннями статей 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець.

Виходячи з вищезазначеного, апеляційний суд вважає доведеною обставину наявності вини роботодавця в проведенні несвоєчасного розрахунку по заробітній платі з позивачем, а тому погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову.

Порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення або призвели до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено. Отже, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги немає.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Згідно із статтею 375 ЦПК України,суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування судового рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг відсутні, а тому апеляційну скаргуслід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська лікарня №7» Криворізької міської ради, залишити без задоволення.

Рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 грудня 2023 року залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий О.О.Тимченко

Судді Я.М.Бондар

В.П.Зубакова