Постанова

від 29.04.2024 по справі 178/1669/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3883/24 Справа № 178/1669/23 Суддя у 1-й інстанції - Цаберябий Б. М. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів Барильської А.П., Деркач Н.М.

розглянувши успрощеному позовномупровадженні,без повідомленняучасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Кредо на заочнерішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальність Страхова компанія Кредо, ОСОБА_2 про стягнення недоплаченого страхового відшкодування, -

в с т а н о в и л а:

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства здодатковою відповідальністьСтрахова компаніяКредо (далі ТДВ СК Кредо), ОСОБА_2 про стягненнянедоплаченого страховоговідшкодування, мотивуючи тим, що 24 жовтня 2022 року о 12 год. 50 хв. на автошляху Т04-30, що на території Кам`янського /Криничанського/ району Дніпропетровської області, на повороті до с.Степове, виконуючи поворот ліворуч, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем DAF CF 75.310, реєстраційний номер НОМЕР_1 , виїхав на смугу зустрічного руху та скоїв зіткнення з автомобілем BMW 320, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався в зустрічному напрямку руху. Внаслідок зазначеної ДТП транспортні засоби отримали механічні ушкодження з матеріальними збитками.

Зазначав, що постановою Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2023 року у справі №178/1555/22, яка набрала законної сили 21 листопада 2022 року, ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України та накладено адміністративне стягнення.

Вказував, що на час настання вказаної ДТП, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля DAF CF 75.310, реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована у ТДВ СК Кредо згідно полісу ЕР-210201024 від 23 липня 2022 року. 03 листопада 2022 року він звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування за наслідками ДТП та до суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 з метою визначення вартості завданого збитку. За результатами розгляду його заяви та звіту №03-11-22-1Р від 02 грудня 2022 року, ТДВ СК Кредо визнала автомобіль фізично знищеним та відшкодувала 123 311,46 грн. та 3 000 грн. витрат на оплату експертизи.

Посилаючись на те, що ліміт відповідальності за полісом ЕР-210201024 від 23 липня 2022 року складає 160 000 грн., спричинений йому збиток становить 206 666,90 грн., а ТДВ СК Кредо виплатила йому лише 123 311,46 грн., просив судухвалити рішення,яким стягнутиз ТДВСК Кредо36688,54грн.недоплаченого страховоговідшкодування,зі ОСОБА_2 46666,90грн.матеріального збитку,завданого внаслідокДТП,та 50000грн.моральної шкоди.Крім того,стягнути солідарноз відповідачівсудові витрати,які складаютьсяз 1073,60грн.судового зборута 10000грн.витрат,пов`язаних іззалученням професійноїправничої допомоги.

Заочним рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2023 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач ТДВ СК Кредо, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що вони виконали свої зобов`язання, розглянувши заяву позивача та виплативши відповідне страхове відшкодування за фізично знищений транспортний засіб та жодних прав позивача вони не порушили. Витрати на правову допомогу є безпідставно завищеними.

08 квітня 2024 року позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, зазначаючи про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Наголошує на тому, що ТДВ СК Кредо повинна відшкодувати йому вартість транспортного засобу на момент ДТП в межах ліміту своєї відповідальності.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч.1 ст.369 ЦПК України).

Зважаючи на те, що ціна позову становить 133 355,44 грн. та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом першої інстанції встановлено та це підтверджується матеріалами справи, що 24 жовтня 2022 року о 12 год. 50 хв. на автошляху Т04-30, що на території Кам`янського / Криничанського / району Дніпропетровської області, на повороті до с.Степове, виконуючи поворот ліворуч, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем DAF CF 75.310, реєстраційний номер НОМЕР_1 , виїхав на смугу зустрічного руху та скоїв зіткнення з автомобілем BMW 320, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався в зустрічному напрямку руху. Внаслідок зазначеної ДТП транспортні засоби отримали механічні ушкодження з матеріальними збитками.

Постановою Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2023 року у справі №178/1555/22, яка набрала законної сили 21 листопада 2022 року, ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України та накладено адміністративне стягнення.

Відповідно до частини 4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. На момент скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля DAF CF 75.310, реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована у ТДВ СК Кредо згідно полісу ЕР-210201024 від 23 липня 2022 року.

ДТП було визнано страховою подією, з настанням якої виникає обов`язок страховика виплатити страхове відшкодування. Для визначення розміру матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП, власникові застрахованого автомобіля, ФОП ОСОБА_3 було складено звіт № 03-11-22-1Р про оцінку транспортного засобу, легкового автомобіля BMW 320D, реєстраційний номер НОМЕР_2 , відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого власнику легкового автомобіля BMW 320, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП складає 206 666,90 грн.

03 листопада 2022 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування за наслідками ДТП та до суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 з метою визначення вартості завданого збитку.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 та звіту № 03-11-22-1Р від 02 грудня 2022 року, ТДВ СК Кредо визнала автомобіль фізично знищеним та відшкодувала 123 311,46 грн. та 3 000 грн. витрат на оплату експертизи.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи судом буловстановлено,що звітомпро оцінкут/з№ 03-11-22-1Рвід 02грудня 2022року встановлено,що ринковавартість автомобіляBMW320D,реєстраційний номер НОМЕР_2 ,в результатійого пошкодженняпри ДТП,складає 206666,90грн.,а страховикомвідшкодовано лише 123311,46грн.вартості,з урахуваннямчого судвважає,що позивачмає правона відшкодуваннявартості транспортногозасобу намомент ДТПв межахліміту страхуванняза вирахуваннямсплаченого страховоговідшкодування,тобто 36688,54грн.Крім того,суд вважаєвстановленим тадоведеним,що розміршкоди завданоїДТП складає206666,90грн.,ліміт відповідальностіТДВ СККредо складає160000грн.,то зі ОСОБА_2 ,як винуватцяДТП,підлягає стягненнюрізниця міжфактичним розміромшкоди істраховою виплатою,що складає46666,90грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом указаної норми, за загальним правилом, шкода підлягає відшкодуванню, по-перше, в повному обсязі, по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала.

Проте, крім загального правила, є спеціальні, передбачені законом. Одним із таких спеціальних правил є норми про страхування особою цивільно-правової відповідальності.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) і доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

Відповідно до статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначенні строки та виконувати інші умови договору.

За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У частині третій статті 510 ЦК України визначено, що якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором (пункту 3 частини першої статті 988 ЦК України).

Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон №1961-IV.

Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Саме на забезпечення таких зобов`язань було ухвалено Закон №1961-IV, яким визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП відшкодування заподіяної шкоди.

Згідно зі статтею 3 Закону №1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до статті 5 указаного Закону об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону №1961-IV).

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону №1961-IV) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц, провадження №14-316цс18, з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17, провадження №14-95цс20).

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону №1961-IV).

Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування (пункт 9.1 статті 9 Закону №1961-IV).

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону №1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 28 даного Закону до шкоди, заподіяної в результаті ДТП майну потерпілого, належить, зокрема, шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Абзацами першим-третім пункту 36. 2 статті 36 Закону передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Порядок відшкодуванняшкоди,пов`язаноїз фізичнимзнищенням транспортногозасобу,регламентовано статтею30цього Закону,відповідно доякої транспортнийзасіб вважаєтьсяфізично знищеним,якщо йогоремонт єтехнічно неможливимчи економічнонеобґрунтованим.Ремонт вважаєтьсяекономічно необґрунтованим,якщо передбаченізгідно заварійним сертифікатом(рапортом),звітом (актом)чи висновкомпро оцінку,виконаним аварійнимкомісаром,оцінювачем абоекспертом відповіднодо законодавства,витрати навідновлювальний ремонттранспортного засобуперевищують вартістьтранспортного засобудо ДТП.

Диспозитивність цивільного судочинства виявляється в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (стаття 13 ЦПК України).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

За статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Колегія суддівзвертає увагуна те,що позивачу ОСОБА_1 виплачено 123 311,46 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на звіт №03-11-22-1Р про оцінку транспортного засобу, легкового автомобіля BMW 320D, реєстраційний номер НОМЕР_2 , відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого власнику легкового автомобіля BMW 320, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП складає 206 666, 90 грн. (а.с.23-45).

Виплачуючи страхове відшкодування у розмірі 126 311,46 грн. ТДВ СК Кредо прийняло наданий позивачем звіт №03-11-22-1Р про оцінку транспортного засобу, легкового автомобіля BMW 320D, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Звернувся до СОД ТОВ Южтрансінвест, яке здійснило незалежну оцінку вартості утилізації колісного транспортного засобу та склало відповідний звіт від 15 січня 2023 року №20181/3007077. Згідно до вказаного звіту вартість утилізації автомобіля може складати 83 355,44 грн. (а.с.89-95). У зв`язку із чим від суми 206 666,90 грн., згідно звіту № 03-11-22-1Р, відняло вартість утилізації автомобіля у розмірі 83 355,44 грн. та 27 січня 2023 року ухвалило страховий акт про виплату позивачу 126 311,46 грн. (а.с.95-98).

Так дійсно, розмір страхового відшкодування залежить також від того, визнає власник транспортний засіб фізично знищеним чи ні. У разі визнання його таким, власнику відшкодовується шкода у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витратам, пов`язаним з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик чи моторне транспортне страхове бюро.

Оскільки ремонт автомобіля марки BMW 320, реєстраційний номер НОМЕР_2 , вважається економічно необґрунтованим, автомобіль вважається фізично знищеним. Порядок відшкодування завданої позивачу шкоди мав відбуватися в порядку, визначеному статтею 30 Закону №1961-IV, і позивач мав передати залишки транспортного засобу відповідачу як особі, яка відповідає за завдану шкоду, чим набути право отримати від останнього відшкодування шкоди в розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 червня 2023 року у справі № 125/1216/20 (провадження № 14-25цс23) зазначила: «... за змістом статі 30 Закону № 1961-IV транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно зі звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП. Таким чином, ремонт автомобіля марки «Renault Kadjar», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , вважається економічно необґрунтованим, а отже, автомобіль вважається фізично знищеним. Порядок відшкодування завданої позивачу шкоди мав відбуватися в порядку, визначеному статтею 30 Закону № 1961-IV, і позивач мав передати залишки транспортного засобу відповідачу як особі, яка відповідає за завдану шкоду, чим набути право отримати від останнього відшкодування шкоди в розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП...».

Тобто передача заподіювачу шкоди залишків пошкодженою автомобіля можлива у випадку, якщо він має намір відшкодувати матеріальні збитки у розмірі вартості транспортного засобу до настання дорожньо-транспортної пригоди.

З матеріалів справи убачається, що позивач ОСОБА_1 визнав автомобіль фізично знищеним та згодний був передати страховій компанії залишки транспортного засобу, тобто він має право на відшкодування шкоди в розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП.

У зв`язку із чим колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, та доводи апеляційної скарги ТДВ СК Кредо в частині того, що виплативши страхове відшкодування у розмірі 126 311,46 грн. вони повністю виконали свій обов`язок, відхиляються.

Стосовно незгоди ТДВ СК Кредо із стягнення судових витрат.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно до пунктів 1,2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні (пункт 53 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

З матеріалів справи вбачається, що інтереси позивача ОСОБА_1 у даній справі представляє адвокат Максимов Р.І., у позові було заявлено про стягнення витрат на право допомогу адвоката у розмірі 10 000 грн. До позову було долучено: договір про надання правничої (правової) допомоги від 27 листопада 2022 року; копію ордеру, додаток №2 від 03 квітня 2023 року до договору про надання правничої (правової) допомоги від 27 листопада 2022 року та акт приймання-передачі наданих послуг від 22 червня 2023 року до договору про надання правничої (правової) допомоги від 27 листопада 2022 року на загальну суму 10 000 грн., докази оплати 10 000 грн. (а.с.51-59).

Судом першої інстанції було встановлено, що позивачем надано відповідні докази понесення витрат на правову допомогу адвоката у даній справі на загальну суму 10 000 грн., надано оцінку дотриманню критеріїв формування розміру гонорару адвоката, у зв`язку із чим він дійшов правомірного висновку, що у цій справі наявні підстави для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та правомірно прийнято рішення про стягнення вказаних витрат з відповідачів, та доводи апеляційної скарги ТДВ СК Кредо в частині того, що витрати на правову допомогу є безпідставно завищеними, відхиляються.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду по суті позовних вимог постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Втім суд помилився стягнувши судові витрати у даній справі солідарно з обох відповідачів, тому 4 абзац підлягає зміні шляхом викладення його в іншій редакції.

Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Кредо залишити без задоволення.

Заочне рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2023 року в частині задоволення позову залишити без змін.

Заочне рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2023 року в частині вирішення питання про розподіл судових витрат змінити шляхом викладення його 4 абзацу в наступній редакції: Стягнути з товариства з додатковою відповідальність Страхова компанія Кредо та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі по 536,80 грн. з кожного та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі по 5 000 грн. з кожного.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 29 квітня 2024 року.

Головуючий: Е.Л.Демченко

Судді: А.П.Барильська

Н.М.Деркач