Рішення

від 17.04.2024 по справі 927/160/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

17 квітня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/160/24 Господарський суд Чернігівської області

у складі судді Ноувен М.П.,

за участю секретаря судового засідання Одинець І.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

№ 927/160/24

за позовом: Заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури,

код 02910114

вул. В"ячеслава Чорновола, 50А, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500;

в інтересах держави в особі

позивача: Ічнянської міської ради,

код 04061748

вул.Т.Г.Шевченка, 1, м. Ічня, Прилуцького району, Чернігівської області, 16700;

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів",

код 41823846

просп. Перемоги, 126Б, м. Чернігів, 14013;

до відповідача 2: Комунального підприємства водоканалізаційного господарства "Ічень"

Ічнянської міської ради Чернігівської області,

код 33380497

вул. Скубана, 1А, м. Ічня, Прилуцький район, Чернігівська область, 16700;

про визнання додаткових угод недійсними та стягнення коштів.

За участю представників сторін:

позивача: не з`явився,

відповідача 1: Якимчук Ю.В.,

відповідача 2: не з`явився;

прокурора Ходико О.Є.

Заступник керівника Прилуцької окружної прокуратури подано позов в інтересах держави в особі Ічнянської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" та Комунального підприємства водоканалізаційного господарства "Ічень" Ічнянської міської ради Чернігівської області про визнання недійними додаткових угод а саме:

- визнання недійсною додаткової угоди № 5 від 18.08.2021 щодо внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 1504001ВЦ від 28.01.2021, укладену між КП ВГ "Ічень" та ТОВ "Енера Чернігів";

- визнання недійсною додаткової угоди № 6 від 31.08.2021 щодо внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 1504001ВЦ від 28.01.2021, укладену між КП ВГ "Ічень" та ТОВ "Енера Чернігів".

- визнання недійсною додаткової угоди № 9 від 04.10.2021 щодо внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 1504001ВЦ від 28.01.2021, укладену між КП ВГ "Ічень" та ТОВ "Енера Чернігів";

- визнання недійсною додаткової угоди № 10 від 05.10.2021 щодо внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 1504001ВЦ від 28.01.2021, укладену між КП ВГ "Ічень" та ТОВ "Енера Чернігів";

- визнання недійсною додаткової угоди № 11 від 19.10.2021 щодо внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 1504001ВЦ від 28.01.2021, укладену між КП ВГ "Ічень" та ТОВ "Енера Чернігів";

- визнання недійсною додаткової угоди № 12 від 28.10.2021 щодо внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 1504001ВЦ від 28.01.2021, укладену між КП ВГ "Ічень" та ТОВ "Енера Чернігів";

- визнання недійсною додаткової угоди № 14 від 07.12.2021 щодо внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 1504001ВЦ від 28.01.2021, укладену між КП ВГ "Ічень" та ТОВ "Енера Чернігів";

- визнання недійсною додаткової угоди № 15 від 07.12.2021 щодо внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 1504001ВЦ від 28.01.2021, укладену між КП ВГ "Ічень" та ТОВ "Енера Чернігів";

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" на користь місцевого бюджету Ічнянської міської об`єднаної територіальної громади кошти в сумі 380 315,54 грн.

Дії суду щодо розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 19.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.03.2024, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив.

05.03.2024 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 17.04.2024 на 12:30 год.

17.04.2024 у нарадчій кімнаті судом підписано вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 ГПК України.

Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи в суді.

Позиції учасників справи.

Позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що внесення додатковими угодами змін до договору вчинено з порушенням вимог Закону України Про публічні закупівлі, а саме змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення більш ніж 10%, внаслідок чого безпідставно зменшено обсяги закупівлі, отже такі угоди підлягають визнанню недійсними, а надмірно сплачені кошти підлягають поверненню до бюджету.

Враховуючи те, що вищезазначені додаткові угоди укладені з порушенням вимог Закону України Про публічні закупівлі, прокурор, посилаючись на приписи ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, просить визнати їх недійсними. Оскільки відповідач 2 сплатив кошти за поставлену електричну енергію відповідно до ціни, вказаній у спірних додаткових угодах, тобто за збільшеною ціною, прокурор просить стягнути з відповідача 1 в дохід місцевого бюджету Ічнянської міської об`єднаної територіальної громадди безпідставно отримані бюджетні кошти в сумі 380 315,54 грн.

Відповідач 1 проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне:

- підстави для здійснення представництва інтересів держави в суді в особі Ічнянської міської ради, оскільки прокурор звернувся в інтересах особи, яка не наділена повноваженнями щодо оскарження процедур закупівлі згідно з Законом України Про публічні закупівлі, а тому не може бути позивачем у цій справі. Відповідач 1 вважає, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України позовна заява прокурора підлягає залишенню без розгляду;

- прокурором не доведено належними та допустимими доказами, що спірні додаткові угоди укладені з порушенням вимог ч. 4 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі, тобто те, що вони є нікчемними, а тому відповідно до презумпції правомірності правочину вони є правомірними;

- спірні додаткові угоди укладені відповідно до Закону України Про публічні закупівлі, факт коливання ціни кожного разу був документально підтверджений, а пропорційне збільшення ціни в Договорі здійснювалось відповідно до динаміки коливання товару на ринку впродовж всього терміну дії Договору, а не короткого періоду, безпосередньо після його укладення.

- на момент укладення між сторонами договору та оспорюваних додаткових угод (лютий 2021 року-листопад 2021 року), а також виконання сторонами умов Договору, постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 не діяла, а тому не може застосовуватися до спірних правовідносин між сторонами. Великою Палатою Верховного Суду у складі суддів: Шевцової Н.В., Булейко О.Л., Кривенди О.В., Мазура М.В., Пількова К.М. було постановлено окрему думку щодо зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22, у якій колегія суддів вважає, що не було підстав для відступу від висновку Касаційного адміністративного суду щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», викладеного у постанові від 5 квітня 2023 року у справі № 420/17618/21, згідно з яким сторони договору про закупівлю можуть вносити необмежену кількість разів змін до договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії в частині збільшення ціни за одиницю товару за умови дотримання обмеження щодо збільшення такої ціни до 10 % за один раз пропорційно збільшенню ціни відповідного товару на ринку, і за умови, що наведена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Крім того, у відзиві на позов відповідач 1 заперечив проти заяви прокурора про зміну підстав позову.

Відзив прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

У відповіді на відзив прокурор заперечив проти доводів відповідача 1, викладених у відзиві на позов, та вважає, що він належним чином обґрунтував підстави представництва інтересів держави у цій справі та звернення до суду з цим позовом; надані відповідачем документи не містять жодного підтвердження коливання вартості електричної енергії після укладення Договору та після укладення кожної додаткової угоди.

Відповідач у наданих запереченнях знову наголошує на відсутності підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави та вважає, що оскаржувані додаткові угоди були укладені правомірно. Крім того, відповідач 1 зазначає, що прокурором до позову додано докази на підтвердження оплат за електроенергію, відповідно до яких неможливо ідентифікувати сплату коштів до відповідних актів.

Заперечення прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

Заяви та клопотання сторін.

05.03.2024 прокурором до суду подано заяву про зміну підстав позову у якій, посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, просить вважати підставою позову (в частині стягнення спірних коштів) п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України.

Суд 05.03.2024 протокольно задовольнив заяву прокурора про зміну підстав позову та долучив її до матеріалів справи.

При цьому суд зазначає, що відповідно до ч. 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава.

Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача.

Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Зі змісту поданої прокурором заяви вбачається, що він змінює посилання на норми матеріального права в частині позовної вимоги про стягнення спірних коштів.

Слід також зазначити, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. При цьому суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом варто керуватися при вирішенні спору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17). Тому норми, на які посилається позивач у справі, не є визначальними, натомість вагоме значення мають саме підстави, якими обґрунтовуються відповідні позовні вимоги, дослідивши які суд самостійно визначає, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.

Застосування судом для ухвалення рішення інших норм матеріального права, аніж зазначені позивачем, не призводить до зміни підстав позову та обраного позивачем способу захисту (за наявності у сторін можливості надати відповідні докази та аргументи з огляду на зміну правової кваліфікації) (п.34 постанови Верховного Суду від 18.08.2021 у справі №905/132/21).

Будь-яких інших заяв та клопотань від сторін не надходило.

Щодо представництва прокурора суд зазначає наступне:

Відповідно до статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частиною 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Частиною 3 статі 53 ГПК України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частини 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи значення поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Законом України "Про прокуратуру" визначені правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Стаття 23 Закону України "Про прокуратуру" містить, зокрема, такі норми:

1. Представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

3. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

4. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Щодо підстав представництва інтересів держави в особі Ічнянської міської ради.

Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з частиною 3 статті 16 цього Закону матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до статті 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Позиція Верховного Суду щодо правомірності подання прокурором позову в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, відображена в постановах Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №926/1392/20, від 05.08.2021 у справі №911/1236/20, від 13.10.2020 у справі №912/1580/18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 (пункт 38) зазначено, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, зокрема, і тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор.

Звертаючись до суду з цим позовом, прокурор визначив орган, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах Ічнянську міську раду.

Як встановлено судом, в обґрунтування підстав для звернення з цим позовом в особі Ічнянської міської ради, прокурор посилається на укладення між відповідачем 1 та відповідачем 2 оспорюваних додаткових угод всупереч вимог чинного законодавства, що призвело до безпідставної зміни істотних умов договору, зростання ціни за одиницю товару і зменшення обсягу поставки палива. Прокурор зазначив, що використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну та фінансову основу системи бюджетного фінансування, що завдає шкоду інтересам держави. Укладенням додаткових угод до Договору порушені матеріальні інтереси органу державної влади, оскільки, з урахуванням додаткових угод, відповідач 2 фактично отримав меншу кількість товару у порівнянні з тим, що визначений первісним договором та за значно вищою ціною.

Крім того, оскільки засновником комунального закладу та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, що фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов`язаний контролювати виконання місцевого бюджету, зокрема законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету. Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 у справі №904/123/22, від 26.10.2022 у справі №904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі №904/8332/21 (пункт 33)".

Наразі Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 09.08.2023 у справі №924/1283/21 підтримав вищевказану правову позицію (викладену у постанові Верховного суду від 21.06.2023 у справі №905/1907/21) щодо необхідності стягнення коштів у вказаних правових відносинах на користь органу місцевого самоврядування (як уповноваженого органу на вжиття заходів представницького характеру), незважаючи на те, що останній стороною правочину не був.

При цьому суд враховує, що можливість використання відповідачем безпідставно набутого майна, яким виступають у даному випадку грошові кошти, становить суспільний інтерес, а їх неповернення не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права у країні. Разом з тим, потенційно факт перерахування на адресу відповідача зайвих бюджетних коштів порушує вимоги чинного законодавства, принципи максимальної економії та ефективності, а тому призводить до протиправного витрачання публічних коштів, унеможливлює раціональне та ефективне їх використання. Зазначене підриває фінансово-економічні основи держави та не сприяє забезпеченню виконання нею основних функцій та завдань. Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Враховуючи зазначене, суд зазначає, що прокурор навів достатні підстави для звернення з позовом до суду в інтересах держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, а відтак, заперечення відповідача 1 не знайшли свого підтвердження та не приймаються судом до уваги.

Прилуцькою окружною прокуратурою з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді направлено лист від 01.11.2023 № 54-75-7207ВИХ-23 до Ічнянської міської ради у якому проінформовано про виявлені порушення норм ЗУ «Про публічні закупівлі». У листі також поставлено питання щодо вжиття заходів, зокрема в судовому порядку, щодо визнання недійсними укладених додаткових угод та про стягнення коштів.

Листом № 02-04/4883 від 14.11.2023 Ічнянська міська рада повідомила прокурора, що рада до суду не зверталася, вжиття заходів у судовому порядку не планується.

Таким чином, уповноважений (компетентний) орган у спірних правовідносинах Ічнянська міська рада, не здійснює захист інтересів держави у даних правовідносинах, що у свою чергу дає законні підстави для вжиття заходів реагування прокурором.

Приймаючи до уваги те, що представництво інтересів держави в суді є конституційною функцією органів прокуратури, а подача позову єдиним можливим заходом реагування, направленим на реальне поновлення порушених прав та інтересів держави, невжиття самостійно уповноваженим органом у спірних правовідносинах, ефективних заходів щодо усунення виявлених порушень, вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Ічнянської міської ради та звернення до суду із вказаним позовом у цій справі.

Прокурор в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомив позивача про намір подати позов в інтересах держави в особі Ічнянської міської ради до ТОВ «Чернігівгаз Збут» та до КПВГ «Ічень» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно отриманих коштів шляхом направлення повідомлення № 54-77-879ВИХ-24 від 05.02.2024.

Надавши оцінку наявним у справі доказам та перевіривши обґрунтованість наведених прокурором доводів щодо порушення інтересів держави, необхідності їх захисту та обґрунтованості підстав для звернення з відповідним позовом для захисту інтересів держави, суд дійшов висновку про те, що прокурор підтвердив наявність у нього законних підстав для представництва інтересів держави, визначених ст.23 Закону України Про прокуратуру, в особі Ічнянської міської ради у суді при зверненні із цим позовом.

Обставини справи встановлені судом.

Так, на веб-сайті «Prozorro» (ідентифікатор закупівлі № UA 2021-02-19-005353-а) Комунальним підприємством водоканалізаційного господарства «Ічень» Ічнянської міської ради Чернігівської області оприлюднено звіт про проведену закупівлю за результатами переговорної процедури з ТОВ «Енера Чернігів» щодо закупівлі 785 066 кВт/год електричної енергії з терміном постачання до 31.12.2021, вартістю 1 962 665,00 грн з ПДВ.

За результатами переговорної процедури 28.01.2021 між Комунальним підприємством водоканалізаційного господарства «Ічень» Ічнянської міської ради Чернігівської області (Споживач) та ТОВ «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» (Постачальник) укладено Договір про постачання електричної енергії № 1504001ВЦ (надалі Договір).

Відповідно до п. п. 2.1 Договору, Постачальник зобов`язується поставити Споживачу у 2021 році електричну енергію (код за ДК 021-2015-09310000-5 Електрична енергія) в кількості 785066 кВт/год, як різновид товарної продукції, для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість використаної електричної енергії та здійснити платежі згідно з умовами, що визначені Договором.

Відповідно до пункту 3.2 Договору, Постачальник не має права вимагати від Споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції.

Початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в комерційній пропозиції, яка є додатком 1 до договору. (п. 3.1. Договору).

Відповідно до п. 4.1. Договору, для забезпечення безперервного постачання електричної енергії Споживачу Постачальник зобов`язується здійснювати своєчасну закупівлю електричної енергії в обсягах, що за належних умов забезпечить задоволення попиту на споживання електричної енергії Споживачем.

Крім того, відповідно до п. 5.7. Договору, сторони домовились, що ціна за 1 кВт/год електричної енергії може бути змінена з першого числа, наступного за місяцем, в якому відбулися офіційно погоджені обома сторонами такі зміни.

Згідно з пунктом 13.1. Договору, цей договір набирає чинності з 28.01.2021 по 31.12.2021, та до повного взаєморозрахунку фінансових зобов`язань між сторонами.

Відповідно до п. 13.2 Договору, істотні умови договору не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків передбачених ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі».

У подальшому, за ініціативою ТОВ «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» укладено ряд додаткових угод до Договору від 28.01.2021 №1504001ВЦ, що стосуються зміни ціни за одиницю товару та обсягів постачання електричної енергії, зокрема:

додатковою угодою № 5 від 18.08.2021 збільшено ціну з 01.08.2021 за 1 кВт/год до 2,7145 грн. (з ПДВ) або + 8,58 % від ціни за результатами торгів, загальний обсяг постачання електричної енергії зменшено із 785 066 кВт/год до 753 292,673 кВт/год.

Всі інші умови Договору незмінні.

додатковою угодою № 6 від 31.08.2021 збільшено ціну з 09.08.2021 за 1 кВт/год до 2,95044 грн. (з ПДВ) або + 8,69 % від ціни за попередньою додатковою угодою, загальний обсяг постачання електричної енергії зменшено із 753292,673 кВт/год до 724996,977 кВт/год.

Всі інші умови Договору незмінні.

додатковою угодою № 9 від 04.10.2021 збільшено ціну з 01.09.2021 за 1 кВт/год до 3,20137 грн. (з ПДВ) або + 8,50 % від ціни за попередньою додатковою угодою, загальний обсяг постачання електричної енергії зменшено із 724996,977 кВт/год до 67762,039 кВт/год.

Всі інші умови Договору незмінні.

додатковою угодою № 10 від 05.10.2021 збільшено ціну з 14.09.2021 за 1 кВт/год до 3,46829 грн. (з ПДВ) або + 8,34 % від ціни за попередньою додатковою угодою, загальний обсяг постачання електричної енергії зменшено із 67762,039 кВт/год до 652037,388 кВт/год.

Всі інші умови Договору незмінні.

додатковою угодою № 11 від 19.10.2021 збільшено ціну з 19.10.2021 за 1 кВт/год до 3,76052 грн. (з ПДВ) або + 8,43 % від ціни за попередньою додатковою угодою, загальний обсяг постачання електричної енергії зменшено із 652037,388 кВт/год до 674458,358 кВт/год.

Всі інші умови Договору незмінні.

додатковою угодою № 12 від 28.10.2021 - збільшено ціну з 28.10.2021 за 1 кВт/год до 4,08869 грн. (з ПДВ) або + 8,73 % від ціни за попередньою додатковою угодою, загальний обсяг постачання електричної енергії зменшено із 674458,358 кВт/год до 665180,904 кВт/год.

Всі інші умови Договору незмінні.

додатковою угодою № 14 від 07.12.2021 збільшено ціну з 06.11.2021 за 1 кВт/год до 4,45108 грн. (з ПДВ) або + 8,86 % від ціни за попередньою додатковою угодою, загальний обсяг постачання електричної енергії зменшено із 665180,904 кВт/год до 657883,412 кВт/год.

Всі інші умови Договору незмінні.

додатковою угодою № 15 від 07.12.2021 збільшено ціну з 09.11.2021 за 1 кВт/год до 4,55516 грн. (з ПДВ) або + 2,34 % від ціни за попередньою додатковою угодою, загальний обсяг постачання електричної енергії зменшено із 657883,412 кВт/год до 656126,799 кВт/год.

Всі інші умови Договору незмінні.

Також, слід зазначити, що додаткові угоди починали діяли з різних періодів, а не з моменту їх укладення.

Зокрема, додаткова угода № 5 від 18.08.2021 діяла з 01.08.2021, додаткова угода № 6 від 21.08.2021 з 01.08.2021, додаткова угода № 9 від 04.10.2021 з 01.09.2021, додаткова угода № 10 від 05.10.2021 з 14.09.2021,додаткова угода № 11 від 19.10.2021 з 19.10.2021, додаткова угода № 12 від 28.10.2021 з 28.10.2021, додаткова угода № 14 від 07.12.2021 з 06.11.2021, додаткова угода № 15 від 07.12.2021 з 09.11.2021.

Як вбачається з матеріалів справи, документальним обґрунтуванням для укладання спірних додаткових угод до Договору стали надані відповідачем документи, а саме:

для укладання додаткової угоди № 5 від 18.08.2021 - експертний висновок № 1842/21 від 10.08.2021 щодо надання інформації про рівень середньозважених цін на Електричну енергію на ринку «на добу наперед» (РДН) у торговій зоні ОЕС (об`єднаної енергетичної системи) України згідно з інформацією ДП «Оператор ринку», які склались за липень (01.07-31.07) 2021 року та 05.08.2021, відповідно до якого ціна за липень (01.07.-31.07.) 2021 року становила 1444,05 грн за МВт/год , за 05.08.2021 1988,79 грн за МВт/год (без ПДВ);

для укладання додаткової угоди № 6 від 31.08.2021 - експертний висновок № 1934/21 від 18.08.2021 щодо надання інформації про рівень середньозважених цін на Електричну енергію на ринку «на добу наперед» (РДН) у торговій зоні ОЕС (об`єднаної енергетичної системи) України згідно з інформацією ДП «Оператор ринку», які склались станом на 05.08.2021 та 09.08.2021, відповідно до якого ціна станом на 05.08.2021 становила 1988,79 грн за МВт/год, станом на 09.08.2021 2240,53 грн за МВт/год (без ПДВ);

для укладання додаткової угоди № 9 від 04.10.2021 - цінова довідка № 2277-3/21 від 21.09.2021 в якій зазначено середньозважену ціну на «на добу наперед» РДН в ОЕС України станом на 12.09.2021 1889,08 грн. за МВт/год.(без ПДВ) та середньозважену ціну на РДН в ОЕС України станом на 17.09.2021 2374,09 грн. за МВт/год. (без ПДВ);

для укладання додаткової угоди № 10 від 05.10.2021 - цінова довідка № 2277-4/21 від 21.09.2021 щодо надання інформації про рівень середньозважених цін на Електричну енергію на ринку «на добу наперед» (РДН) у торговій зоні ОЕС (об`єднаної енергетичної системи) України згідно з інформацією ДП «Оператор ринку», які склались станом на 06.09.2021 та станом на 14.09.2021, відповідно до якої ціна станом на 06.09.2021 становила 2261,59 грн за МВт/год, станом на 14.09.2021 2596,47 грн за МВт/год (без ПДВ);

для укладання додаткової угоди № 11 від 19.10.2021 експертний висновок № 2631/21 від 21.10.2021 щодо надання інформації про рівень середньозважених цін на Електричну енергію на ринку «на добу наперед» (РДН) у торговій зоні ОЕС (об`єднаної енергетичної системи) України згідно з інформацією ДП «Оператор ринку», які склались за 14.09.2021 та 19.10.2021, відповідно до якої ціна станом на 14.09.2021 становила 2596,47 грн за МВт/год, станом на 19.10.2021 2840,05 грн за МВт/год (без ПДВ);

для укладання додаткової угоди № 12 від 28.10.2021 - експертний висновок № 2710/21 від 29.10.2021 щодо надання інформації про рівень середньозважених цін на Електричну енергію на ринку «на добу наперед» (РДН) у торговій зоні ОЕС (об`єднаної енергетичної системи) України згідно з інформацією ДП «Оператор ринку», які склались за 03 жовтня 2021 року та 19 жовтня 2021 року відносно 28 жовтня 2021 року, відповідно до якої ціна станом на 03.10.2021 становила 2535,12 грн за МВт/год, станом на 28.10.2021 3113,44 грн за МВт/год, станом на 19.10.2021 2840,05 грн за МВт/год, станом на 28.10.2021 3113,44 грн за МВт/год (без ПДВ);

для укладання додаткової угоди № 14 від 07.12.2021 - експертний висновок № 2849/21 від 10.11.2021 щодо надання інформації про рівень середньозважених цін на Електричну енергію на ринку «на добу наперед» (РДН) у торговій зоні ОЕС (об`єднаної енергетичної системи) України згідно з інформацією ДП «Оператор ринку», які склались за 28 жовтня 2021 року та за 06 листопада 2021 року, відповідно до якого ціна станом на 28.10.2021 становила 3113,44 грн за МВт/год, станом на 06.11.2021 3415,42 грн за МВт/год (без ПДВ);

для укладання додаткової угоди № 15 від 07.12.2021 - експертний висновок № 2985/21 від 25.11.2021 щодо надання інформації про рівень середньозважених цін на Електричну енергію на ринку «на добу наперед» (РДН) у торговій зоні ОЕС (об`єднаної енергетичної системи) України згідно з інформацією ДП «Оператор ринку», які склалися за першу декаду жовтня (01.10-10.10.) 2021 року відносно 1 декади листопада (01.11.-10.11) 2021 року та за 07 листопада 2021 року відносно 09 листопада 2021 року, відповідно до якого ціна за 1 декаду жовтня (01.10.-10.10.) 2021 року становила 2568,15 грн за МВт/год, за 1 декаду листопада (01.11.-10.11.) 2021 року 3375,95 грн за МВт/год, за 07.11.2021 3013,92 грн за МВт/год, за 09.11.2021 3502,09 грн за МВт/год (без ПДВ);

Відповідно до актів прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії серпень 2021 року по січень 2022 року постачальником передано, а споживачем прийнято електроенергію в кількості 357074 кВт/год та здійснена оплата на суму 1387394,39 грн:

1.Акт №1504001ВЦ/128903/1 прийняття-передавання товарної продукції-активної електричної енергії від 31.08.2021 про передачу ТОВ «ЕНЕРА Чернігів» та прийняття КП ВГ «Ічень» електричної енергії за серпень 2021 року в обсязі 65080 кВт/год, на загальну суму 188052,16 грн. з ПДВ, з яких за власні кошти 99,67 грн за рахунком згідно довідки КП ВГ «Ічень» № 235/2 від 25.09.2023 є власним рахунком підприємства, куди зараховуються та списуються лише власні кошти підприємства, за рахунок коштів місцевого бюджету 187 952,49 грн за 65 046 кВт/год.

КП ВГ «Ічень» на рахунок ТОВ «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» перераховано кошти згідно платіжних доручень: № 161 від 17.09.2021 39 077,06 грн., № 159 від 17.09.2021 23 875,43 грн., № 162 від 01.10.2021 125 000,00 грн (бюджетні кошти на суму 187 952,49 грн), № 8114 від 05.10.2021 99,67 грн (власні кошти).

2.Акт №1504001ВЦ/144881/1 прийняття-передавання товарної продукції-активної електричної енергії від 30.09.2021 про передачу ТОВ «ЕНЕРА Чернігів» та прийняття КП ВГ «Ічень» електричної енергії за вересень 2021 року в обсязі 59307 кВт/год, на загальну суму 198 834,02 грн. з ПДВ. Кошти сплачено за бюджетним рахунком на суму 198 834,02 грн.

КП ВГ «Ічень» на рахунок ТОВ «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» перераховано кошти згідно платіжних доручень: № 169 від 22.10.2021 71 579,83 грн., № 176 від 19.11.2021 66 099,59 грн., № 177 від 19.11.2021 частково на суму 61 154,60 грн, за рахунок коштів місцевого бюджету.

3.Акт №1504001ВЦ/160623/1 прийняття-передавання товарної продукції-активної електричної енергії від 31.10.2021 про передачу ТОВ «ЕНЕРА Чернігів» та прийняття КП ВГ «Ічень» електричної енергії за жовтень 2021 року в обсязі 59138 кВт/год, на загальну суму 214 859,29 грн. з ПДВ.

Кошти сплачено за бюджетним рахунком на суму 214 859,29 грн.

КП ВГ «Ічень» на рахунок ТОВ «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» перераховано кошти згідно платіжних доручень: № 177 від 19.11.2021 13 056,71 грн., частково № 181 від 14.12.2021 201 802,58 грн., за рахунок коштів місцевого бюджету.

4.Акт №1504001ВЦ/176113/1 прийняття-передавання товарної продукції-активної електричної енергії від 30.11.2021 про передачу ТОВ «ЕНЕРА Чернігів» та прийняття КП ВГ «Ічень» електричної енергії за листопад 2021 року в обсязі 55529 кВт/год, на загальну суму 248048,46 грн. з ПДВ.

Кошти сплачено за бюджетним рахунком на суму 248 048,46 грн.

КП ВГ «Ічень» на рахунок ТОВ «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» перераховано кошти згідно платіжних доручень: частково № 181 від 14.12.2021 12 353,49 грн., № 182 від 14.12.2021 20 791,88 грн., № 190 від 28.01.2022 37 167,80 грн, частково № 189 від 28.01.2022 177 735,29 за рахунок коштів місцевого бюджету.

5.Акт №1504001ВЦ/179370/1 прийняття-передавання товарної продукції-активної електричної енергії від 30.11.2021 про передачу ТОВ «ЕНЕРА Чернігів» та прийняття КП ВГ «Ічень» електричної енергії за грудень 2021 року в обсязі 50808 кВт/год, на загальну суму 231 438,77 грн. з ПДВ, з них за рахунок бюджетних коштів 192 622,911 грн за 42 287 кВт/год, за рахунок власних коштів 38 815,86 грн за 8521 кВт/год..

Кошти сплачено за бюджетним рахунком на суму 192 622,911 грн. за 42 287 кВт/год, а частково за власні кошти з рахунку на суму 38 815,86 грн за 8521 кВт/год.

КП ВГ «Ічень» на рахунок ТОВ «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» перераховано кошти згідно платіжних доручень: частково № 189 від 28.01.2022 112 162,86 грн., № 188 від 28.01.2022 80 460,05 грн., (за рахунок коштів місцевого бюджету192 622,911 грн), № 235 від 03.02.2022 38 815,86 грн за власні кошти КП ВГ «Ічень».

6.Акт №1504001ВЦ/14690/1 прийняття-передавання товарної продукції-активної електричної енергії від 31.01.2022 про передачу ТОВ «ЕНЕРА Чернігів» та прийняття КП ВГ «Ічень» електричної енергії за січень 2022 року в обсязі 67212 кВт/год, на загальну суму 306 161,69 грн. з ПДВ, з них за рахунок бюджетних коштів 91 463,37 грн за 20 079 кВт/год, за рахунок власних коштів 214 698,32 грн за 47133 кВт/год..

КП ВГ «Ічень» на рахунок ТОВ «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» перераховано кошти згідно платіжних доручень: № 193 від 21.02.2022 91463,37 грн (за рахунок коштів місцевого бюджету грн), № 402 від 22.04.2022 214 698,32 грн за власні кошти КП ВГ «Ічень».

Отже, як вбачається з актів прийняття-передавання за спожиту електричну енергію з серпня 2021 року по січень 2022 року загальна сума сплачених КП ВГ «Ічень» коштів за доставку електричної енергії за рахунок бюджетних коштів становить 1133 780,54 грн.

На думку прокурора, спірні Додаткові угоди підлягають визнанню недійсними, а грошові кошти в сумі 380315,54 грн є безпідставно отриманими ТОВ "Енера Чернігів", а тому підлягають поверненню.

Оцінка аргументів та нормативно-правове обґрунтування.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст. 638 ЦК України встановлює, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За частиною другою статті 189 Господарського кодексу України (далі - ГК України) ціна є істотною умовою господарського договору.

Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частинами першою, другою статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону України «Про публічні закупівлі» вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону України «Про публічні закупівлі», яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадку збільшення ціни за одиницю товару у разі коливання ціни такого товару на ринку.

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни природного газу на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.

Як встановлено судом, Договір № 1504001ВЦ про закупівлю електричної енергії сторонами було укладено 28.01.2021, відповідно до якого ціна електроенергії становила 2,50 грн за кВт/год.

Додатковою угодою № 5 від 18.07.2021 сторони внесли зміни щодо ціни електроенергії, яка склала 2,7145 грн/кВт*год.

В обґрунтування збільшення вартості ціни відповідач 1послався на експертний висновок Харківської регіональної торгово-промислової палати від 10.08.2021 № 1842/21, відповідно до якого середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за липень (01.07.) 2021 року становила 144,05 грн/МВт.год, середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за 05.08.2021 - 1988,79 грн МВт.год, коливання ціни +37,72%.

З аналізу інформації з офіційного сайту ДП «Оператор ринку» (https://www.oree.com.ua) середня вартість електроенергії станом на дату укладання Договору (28.01.2021) становила - 1625,08 грн (без ПДВ), упродовж періоду з 28.01.2021 по 31.01.2021 1533,57 грн за 1 МВт.год, а у період з 01.02.2021 по 31.07.201 (до початку дії додаткової угоди № 5) становила 1406,15 грн за 1 Мвт.год.

Враховуючи аналіз вищевикладених даних вбачається, що в період укладення додаткової угоди № 5 ціна на електроенергію була нижчою, ніж передбачено умовами Договору.

Проте, в Додатковій угоді № 5 визначено ціну електроенергії 2,7145 грн за 1 кВт/год.

Виходячи з викладеного, Відповідачем 1 не доведено належними та допустимими доказами значне коливання цін, що призвело до укладення Додаткової угоди №5 щодо підвищення ціни. Суд критично оцінює Експертний висновок Харківської торгово-промислової палати № 1842/21 від 10.08.2021, оскільки останній не відображає значних коливань цін на момент укладення Додаткової угоди №5.

Отже, укладення додаткової угоди №5 з викладенням умови щодо початку дії додаткової угоди - з 01.08.2021 та підняття ціни предмету закупівлі після підписання Договору не може бути розцінено судом як добросовісною поведінкою сторони та поважною причиною, яка забезпечує реалізацію принципів максимальної економії, ефективності та пропорційності, оскільки Відповідач не міг не розуміти особливості функціонування ринку (тобто постійне коливання цін).

З огляду на вищезазначене, суд доходить висновку, що лист та проект додаткової угоди № 5 не містять будь-якого детального обґрунтування підстав внесення змін, крім посилання на п. 5 ч. 2 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівля» та загального зазначення про коливання на ринку ціни Товару.

На підставі вищевикладеного, суд погоджується з доводами Прокурора, що підвищення ціни за Додатковою угодою № 5 від 18.08.2021 здійснено за відсутності законодавчо визначених підстав, внаслідок чого вказана Додаткова угода суперечить п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", що є підставою для визнання такої Додаткової угоди № 5 від 18.08.2021 недійсною.

Крім того, відповідно до додаткової угоди № 5 від 18.08.2021 сторонами з 01.08.2021 збільшено ціну електричної енергії за 1кВт/год до 2,7145 грн.

Разом з тим, за Договором відповідач протягом періоду з 01 серпня по 18 серпня 2021 року щоденно постачав, а позивач приймав та споживав електричну енергію.

Тобто Додатковою угодою №5 сторони змінили ціну електричної енергії, яка вже була продана позивачу та спожита ним з 01 серпня 2021 року.

Отже, товар, поставлений відповідачем до 18 серпня 2021 року, був не тільки прийнятий відповідачем 2 у власність, а й спожитий.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається відповідно до частини третьої статті 632 ЦК України.

У подальшому Додатковими угодами № 6,9-12,14-15 збільшено ціну за одиницю товару до 3,79597 грн за 1 кВт/год., тобто на 1,29597 грн в порівнянні з ціною у Договорі, а тому кожна наступна додаткова угода має фіксовану ціну за одиницю товару, і є похідною від попередніх додаткових угод та автоматично незаконною, оскільки без попередньої додаткової угоди ціна по послідуючій буде фактично перевищувати підвищення ціни за одиницю товару більше, ніж на 10 %, визначених в статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" у порівнянні із основним договором, що суперечить положенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 щодо їх застосування.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК, ст. 20 ГК визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів. Частина 2 ст. 20 ГК серед способів захисту визначає визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У той же час, ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього кодексу.

Господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності) згідно з ч. 1 ст. 207 ГК України може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або частково.

Враховуючи те, що додаткові угоди № 5-6, 9-12,14-15 до Договору укладено з порушенням вимог п. 2 ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», то відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України, вказані додаткові угоди підлягають визнанню недійсними.

Отже, позов прокурора в цій частині задовольняється судом.

Щодо стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 380315,54 грн.

Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

За висновками КГС ВС, викладеними у підпункті 6.45 постанови від 16.05.2021 у справі № 910/11847/19, правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями БК України та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок).

Відповідно до статті 22 БК України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Пунктом 18 частини першої статті 2 БК України передбачено, що головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

Розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього (абзац третій пункту 7 Порядку).

Поняття та функції розпорядників бюджетних коштів визначені підпунктом 47 статті 2 БК України, згідно з яким розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення витрат бюджету (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (підпункт 6.20) та від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18 (підпункт 6.22)).

Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. Бюджетне зобов`язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому. Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (пункти 6, 7 та 8 частини першої статті 2 БК країни).

Абзацами першим та другим пункту 5 Порядку визначено, зокрема, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду. Установи мають право брати бюджетні зобов`язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

За змістом абзацу другого пункту 43 Порядку розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

Отже, КПВГ «Ічень» Ічнянської міської ради Чернігівської області у спірних правовідносинах, які виникли щодо закупівлі природного газу за Договором, діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня (висновки КГС ВС, викладені у підпункті 6.49 постанови від 16.03.2021 у справі № 910/11847/19).

Відтак у даному випадку визнання недійсними спірних додаткових угод має наслідком повернення безпідставно сплачених коштів саме до місцевого бюджету, чим буде відновлене порушене право територіальної громади Ічнянської міської територіальної громади в особі позивача, який є розпорядником таких коштів.

Відповідно до умов Договору та Комерційної пропозиції відповідач повинен був поставити позивачу-785 066 кВт/год електричної енергії за ціною 2,50 грн за 1 кВт/год.

Як встановив суд, відповідач у період з серпня 2021 по січень 2022 року поставив КП ВГ «Ічень» електричну енергію у кількості 357074 кВт/год, за яку останній сплатив бюджетні кошти у розмірі 1133780,54 грн.

Прокурором заявлено до стягнення 380315,54 грн надмірно сплачених бюджетний коштів.

Оскільки спірні додаткові угоди є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між відповідачами щодо ціни електроенергії, поставленої за Договором, мали регулюватись умовами Договору та Комерційної пропозиції, відповідно до яких ціна 1 кВт/год становить 2,50 грн (з ПДВ).

Як встановив суд, відповідач у період з серпня 2021 року по січень 2022 року поставив КП ВГ «Ічень» електричну енергію у кількості 357074 кВт/год, за яку останній сплатив бюджетні кошти у розмірі 1133780,54 грн.

Виходячи з первісної ціни у Договорі, без врахування спірних додаткових угод, відповідач 2 повинен був сплатити за фактично поставлену електроенергію 753465 грн (за рахунок бюджетних коштів).

Отже, різниця між сумою коштів, які фактично перераховано відповідачем 2 за електроенергію по ціні, визначеній з урахуванням додаткових угод, та сумою за електроенергію по ціні відповідно до Договору без урахування спірних додаткових угод, становить 380315,54 грн.

Таким чином, грошові кошти в сумі 380315,54 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем-1, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач-1 зобов`язаний повернути їх до місцевого бюджету, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора про стягнення з відповідача 1 безпідставно отриманих коштів в сумі 380315,54 грн підлягають задоволенню.

При цьому доводи відповідача 1 про те, що приписи ст. 1212 ЦК України не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, враховуючи їх договірний характер, спростовуються вищенаведеними висновками суду.

Суд відхиляє доводи відповідача-1 про неможливість врахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, так як вона була ухвалена після укладення між відповідачами Договору та спірних додаткових угод, оскільки, по-перше, постанова Верховного Суду не є нормативно-правовим актом, а відтак до неї не застосовуються правило «дії закону у часі», на яке посилається відповідач-1, по-друге, такі висновки стосуються застосування норм права щодо збільшення ціни товару в договорі про закупівлю, які є правовими підставами цього позову.

Щодо доводів відповідача-1 про необхідність врахування окремої думки щодо зазначеної постанови ВП ВС суд зазначає, що окрема думка судді це сформований суддею письмовий документ, який є формою визначення власної позиції судді в разі незгоди з прийнятим (наданим) рішенням (висновком) або викладенням обставин, що доповнюють мотивувальну частину рішення (висновку).

Суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення (ч. 3 ст. 34 ГПК України).

Таким чином, окрема думка судді містить незгоду з прийнятим рішенням або наданими висновками, однак не є обов`язковою для суду.

Щодо доводів відповідача 2 з приводу того, що надані прокурором докази не дають змогу ідентифікувати по яким актам відбувалась проплата.

Відповідно до норм чинного процесуального законодавства, відповідач повинен надати докази, на яких ґрунтуються його заперечення.

Відповідачем 2 не надано доказів наявності заборгованості відповідача 2 по Договору, а також не надано контррозрахунку на підтвердження своїх доводів.

Відтак, заперечення відповідача 2 відхиляються судом.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінка доказів має свій зміст: визнання допустимості, належності, достовірності, вірогідності, достатності і взаємозв`язку всієї сукупності доказів.

При аналізі доводів сторін суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, який у рішенні "Трофимчук проти України" зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід (рішення від 28.10.2010, заява № 4241/03).

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що заперечення відповідача не знайшли свого підтвердження і позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з тим, що позовні вимоги задоволені повністю, витрати по сплаті судового збору в сумі 29928,73 грн підлягають стягненню з відповідачів на користь Чернігівської обласної прокуратури в рівних частинах (по 14964,37 грн)

Керуючись ст.129, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позов заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури, код 02910114 в інтересах держави в особі Ічнянської міської ради, код 04061748 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів», код 41823846 та Комунального підприємства водоканалізаційного господарства «Ічень» Ічнянської міської ради Чернігівської області, код 33380497 про визнання додаткових угод недійсними та про стягнення 380 315,54 грн надлишково сплачених коштів задовольнити повністю.

2. Визнати недійсними додаткові угоди № 5 від 18.08.2021, № 6 від 31.08.2021, № 9 від 04.10.2021, № 10 від 05.10.2021, № 11 від 19.10.2021, № 12 від 28.10.2021, № 14 від 07.12.2021, № 15 від 07.12.2021 про внесення змін та доповнень до договору про постачання електричної енергії споживачу № 1504001ВЦ від 28.01.2021, укладені між Комунальним підприємством водоканалізаційного господарства "Ічень" Ічнянської міської ради Чернігівської області та ТОВ "Енера Чернігів".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів», пр-т Перемоги, 126Б, м. Чернігів, 14013, код 41823846 на користь місцевого бюджету Ічнянської міської об`єднаної територіальної громади, вул. Т.Г.Шевченка, 1, м. Ічня, Чернігівська обл., 16700, код 04061748 (UA468999980314090544000025669, Ічнянська МТГ, Отримувач ГУК Черніг.обл/тг м. Ічня/24060300, Казначейство України (ел.адм. подат.), код отримувача 37972475), кошти в сумі 380315,54 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів», пр-т Перемоги, 126Б, м. Чернігів, 14013, код 41823846 на користь Чернігівської обласної прокуратури (рахунок UA248201720343140001000006008, банк: державна казначейська служба України, м. Київ, одержувач Чернігівська обласна прокуратура, код 02910114) судовий збір в сумі 14964,37 грн.

5. Стягнути з Комунального підприємства водоканалізаційного господарства "Ічень" Ічнянської міської ради Чернігівської області, код 33380497 на користь Чернігівської обласної прокуратури (рахунок UA248201720343140001000006008, банк: державна казначейська служба України, м. Київ, одержувач Чернігівська обласна прокуратура, код 02910114) судовий збір в сумі 14964,37 грн.

6. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили у строки, встановлені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 29.04.2024.

Суддя М.П. Ноувен