Рішення

від 19.04.2024 по справі 953/10502/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/10502/23

н/п 2/953/995/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2024 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Зуб Г.А.

за участю секретаря Черниш О.М.,

за участю представника відповідача Гетта Т.М. ,

розглянувши у судовому засіданні в режимі відео-конфере нції цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Харківського державного авіаційного виробничого підприємства, акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ОБОРОННА ПРОМИСЛОВІСТЬ», Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправним наказу, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просить визнати наказ по ХДАВП від 16.06.2023 протиправним, зобов`язати відповідача відмінити його та видати новий, оформлений у відповідності з постановою САГС від 30.05.2023 по справі №922/271/22 та СТП 00.156-2003; зобов`язати уповноважену особу ДВС відмінити рішення про закриття ВП НОМЕР_2 від 18.08.2023 та продовжити його виконання; та визнати бездіяльність АТ «Українська оборонна промисловість» по здійсненню управління ХДАВП внаслідок чого його керівник отримав змогу грубо порушувати трудові права позивача, не виконувати судові рішення, та став фігурантом кримінальних досудових розслідувань.

В обгрунтування вказаних вимог посилається на наступне. Позивач працював на посаді начальника відділу маркетингу та продажів, був членом профкому первинної організації ПАУ, заступником голови профкому на ХДАВП З моменту призначення О. Кривоконя у квітні 2021 року на посаду керівника ХДАВП- останній здійснив неодноразові грубі порушення трудового законодавства та діючого на ХДАВП колективного договору при повному ігноруванні законних вимог Профкому. 16.08.2021 профком звернувся до Товариства з вимогою про розрив контракту з відповідачем за здійсненні ним численні порушення трудового законодавства та колективного договору. 21.09.2021 відповідач у якості помсти незаконно позбавив профком права на користування приміщеннями розташованими на території підприємства та наданими йому для роботи умовами колективного договору й організував пограбування майна Профкому. 06.11.2021 за заявою позивача та інших членів профкому були внесені відомості до ЄРДР за №12021226130002058 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України. При цьому позивача було визнано потерпілим у вказаному кримінальному провадженні. 01.12.2021 відповідач прийнято наказ №468 про звільнення позивача з ХДАВП. 31.01.2023 Господарським судом Харківської області було прийнято ухвалу по справі №922/271/22 про відмову в задоволенні позову позивача про його поновлення на роботі. 30.05.2023 Східним апеляційним господарським судом прийнято постанову, якою позивача негайно поновлено на раніше займаній посаді з виплатою середньої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу, та постановлено окрему ухвалу по справі, якою зобов`язано керівництво товариства встановити посадових осіб ХДАВП, які допустили порушення трудового законодавства у формі незаконного звільнення позивача; притягнути в разі необхідності встановлених осіб до відповідальності; обговорити обставин незаконного звільнення з колективом ХДАВП з метою недопущення зазначених порушень відповідальними особами у подальшому. Постанова САГС набула законної сили, тому позивач прибув до відділу кадрів ХДАВП з метою поновлення на роботі, маючи при собі паспорт, трудову книжку та військовий квиток, але йому було відмовлено у виконанні судового рішення. 06.06.2023 позивач повторно прибув на ХДАВП щодо виконання судового рішення, але цього не сталось, у зв`язку з чим позивач викликав наряд поліції, та написав заяву про можливе скоєння злочину, передбаченого ст. 382 КК України. 12.06.2023 позивач отримав копію листа АТ «Українська оборонна промисловість», в якому Товариство просило повідомити відповідача про стан виконання постанови. 17.06.2023 позивач звернувся до Національної поліції із заявою про можливе скоєння керівництвом ХДАВП кримінального правопорушення, передбаченого ст. 170 КК України. 20.06.2023 позивач отримав листа від ХДАВП, яким було зобов`язано терміново з`явитись позивачу до відділу кадрів ХДАВП для ознайомлення з наказом та надання трудової книжки для внесення запису. 21.06.2023 позивач прибув до відділу кадрів, проте його поновлено не було. 20.07.2023 органом ДВС за заявою позивача було відкрито ВПНОМЕР_2 щодо виконання вказаного рішення, якою надано 10-денний строк для його добровільного виконання. 31.07.2023 позивач отримав листа від ХДАВП про необхідність явки. 02.08.2023 позивач знову прибув до відділу кадрів, де йому було пред`явлено підписаний наказ відповідачем по ХДАВП №39 від 16.06.2023 про його поновлення на ХДАВП (оспорюваний наказ). Позивач вважає вказаний наказ підробкою та службовим підробленням, та таким, що створений «заднім числом» з метою закриття виконавчого провадження, оскільки під час попередніх візитів позивача та у листах про нього не згадувалось. Вказаний наказ не відповідач вимогам, а саме не зазначено в ньому з якого дати необхідно позивача поновити на роботі, та невиконані вимоги щодо п.п. 4.3, 4.9, 5.1, 5.2, 6.5, 6.11 СТП 00.156-2003, про що позивач висловив на титульній та оборотній стороні наказу. На підставі вказаного наказу, було закрито виконавче провадження, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

25.12.2023 представником АТ «Українська оборонна промисловість» Гетта Т.М. спрямовано відзив по справі, в якому вона просить позовну заяву ОСОБА_2 залишити без задоволення, посилаючись, що позивачем не наведено, які саме повноваження з управління ХДАВП порушено товариством, та відносини між працівниками підприємства та адміністрацією підприємства, звільнення працівників, та поновлення їх на посаді відносяться до виключної компетенції керівника такого підприємства, та контроль за додержанням законодавства про працю належить до повноважень Держпраці. Позивачем не доведено, що АТ «УОП» протиправно не здійснив дії, які підлягали обов`язковому виконанню, а також не наведено, які саме дії не здійснило товариство, та яким нормативним актом такі дії були передбачені. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника. КЗпП України не містить визначення поняття «поновлення на роботі» не встановлює порядку виконання відповідного рішення. Спірним наказом позивача було поновлено на роботі, доказів що його не допускають до робочого місця та не надають виконувати свої повноваження позивачем не надано. Недоліки виданого наказу не впливають на мету та суть наказу про поновлення позивача на роботі. Тому, позивач зловживає своїми правами у відносинах з роботодавцем, свідомо затягує своє поновлення на роботі з метою отримання середнього заробітку за вимушений прогул за більш тривалий термін, ніж його поновлення на роботі згідно з оспорюваним наказом. Однак, як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву з додатками відповідачем отримано 03.11.2023 за допомогою системи «Електронний суд», та 08.11.2023 представник Гетта Т.М. звернулась на адресу суду з клопотання про залишення позовної заяви без руху, а сам відзив спрямовано на адресу суду 25.12.2023, тобто з порушенням встановленого строку, та поновити пропущений строк відповідач не просить, тому суд враховує поданий відзив як письмові пояснення по справі.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, та просив про їх задоволення.

Представник відповідача АТ «Українська оборонна промисловість» Гетта Т.М. в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні вказаного позову, з підстав того, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого

працівника, та посилалась на заперечення викладені у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача Київського ВДВС у м. Харкові СМУ МЮ (м. Харків) в судове засідання не з`явився, на адресу суду надав пояснення, в яких просив розглянути справу за наявними в матеріалах документами без участі представника відділу, та зазначив, що 18.08.2023 державним виконавцем була винесена постанова про закінчення ВП у зв`язку з повним фактичним виконанням рішення суду про поновлення позивача на роботі.

Представник відповідача ХДАВП в судове засідання не з`явився, повідомлявся у встановленому законом порядку.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без не з`явившихся учасників судового розгляду, та за наявними в справі доказами.

25.10.2023 вказана позовна заява через систему «Електронний суд» надійшла до Київського районного суду м. Харкова, та розподілена судді Власовій Ю.Ю.

Ухвалою судді від 01.11.2023 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадженні в ній в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою судді від 09.11.2023 вказану позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 01.12.2023 задоволено клопотання позивача ОСОБА_2 , та звільнено його від сплату судового збору за подання вказаної позовної заяви на підставі п. 1 ч.1 ст. 8 ЗУ «Про судовий збір».

Ухвалою суду від 13.12.2023 задоволено заяву представника відповідача АТ «УОП» про відвід судді, та матеріали справи передано до канцелярії суду для повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

21.12.2023 здійснено повторний автоматизований розподіл вказаної справи, справу перерозподілено судді Зубу Г.А.

Ухвалою судді від 27.12.2023 вказану справу прийнято до провадження судді.

Ухвалою суду від 12.03.2024 замінено первісного відповідача по справі Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на належного Київський ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління МЮ.

Протокольною ухвалою суду від 18.04.2024 відмовлено в допуску ОСОБА_3 як представника відповідача ХДАВП у зв`язку із закінченням дії його довіренності.

Судом встановлено, що у провадженні Господарського суду Харківської області перебуває справа №922/5397/13 про банкрутство Харківського державного авіаційного виробничого підприємства (далі - ХДАВП).

ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ХДАВП, що підтверджується даними трудової книжки ОСОБА_2 , копія якої наявна в матеріалах справи.

Також ОСОБА_2 є заступником голови первинної організації професійної спілки авіабудівників України на Харківському державному авіаційному виробничому підприємстві (далі - ПО ПАУ на ХДАВП, код ЄДРПОУ 23329168).

29.01.2019 наказом №26, який видано генеральним директором ХДАВП ОСОБА_4 , у зв`язку із введенням в дію нової організаційно-правової структури, нового штатного розпису та на виконання наказу від 19.09.2018, ОСОБА_2 , табельний номер 305441, призначено начальником маркетингу та продажів (відділ 145) з 04.02.2019, вивільнивши його з посади заступника начальника відділу зовнішньоекономічної діяльності (відділ 145), з посадовим окладом згідно штатного розпису.

29.01.2019 в ході звітно-виборної профспілкової конференції ПО ПАУ на ХДАВП, ОСОБА_2 було обрано членом профспілкового комітету (профкому) ПО ПАУ на ХДАВП, та в подальшому ОСОБА_2 обраний заступником голови профспілкового комітету первинної організації професійної спілки авіабудівників України на ХДАВП.

ОСОБА_2 звільнено з підприємства 01.12.2021 у зв`язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку робітників на підставі п. 3 ст. 40 Кодексу законів про працю України.

Не погодившись зі звільненням, ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківського державного авіаційного виробничого підприємства про поновлення на роботі, в задоволенні якого 31.01.2023 рішенням Господарського суду Харківської області у справі №922/5397/13 (922/271/22) було відмовлено.

30.05.2023 постановою Східного апеляційного господарського суду у справі №922/5397/13 (922/271/22) рішення Господарського суду Харківської області від 31.01.2023 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання неправомірним наказу генерального директора підприємства-відповідача від 01.12.2021 № 468, поновлення з 01.12.2021 позивача на займаній ним посаді на підприємстві-відповідача з урахуванням вимог статті 235 КЗпП України та внесення відповідної інформації у трудову книжку позивача та документацію відповідача. Визнано неправомірним наказ генерального директора ХДАВП від 01.12.2021 № 468. Поновлено з 01.12.2021 ОСОБА_2 на посаді начальника відділу маркетингу та продажів (відділ 145) ХДАВП з виплатою середньої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу. В решті вимог відмовлено. Стягнуто з ХДАВП в дохід Державного бюджету судовий збір у розмірі 7 443 грн за подання позовної заяви. Стягнуто з ХДАВП в дохід Державного бюджету судовий збір у розмірі 11 164,50 грн за подання апеляційної скарги. Постанова Східного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 у справі № 922/5397/13 (922/271/22) в частині поновлення з 01.12.2021 ОСОБА_2 на посаді начальника відділу маркетингу та продажів (відділ 145) підлягає негайному виконанню. Постановлено окрему ухвалу відповідно до вимог статті 246 ГПК України. Постановою Верховного Суду від 28 вересня 2023 року постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 у справі № 922/5397/13 (922/271/22) залишено без змін.

31.05.2023 позивач звернувся до ХДАВП, ДК «Укроборонпром», Держпраці із заявою щодо невиконання вказаного судового рішення.

Листом ХДАВП повідомлено позивача про необхідність явки до відділу кадрів для ознайомлення з наказом та надання трудової книжки для внесення запису, та повідомлення про необхідність надання відповідних документів.

16.06.2023 генеральним директором ХДАВП ОСОБА_5 прийнято оспорюваний наказ №39 на виконання рішення Східного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 по справі №922/5397/13, яким скасовано наказ від 01.12.2021 №468 «Про звільнення ОСОБА_2 », та поновлено його на попередній роботі на посаді начальника відділу №145.

З вказаним наказом позивача було ознайомлено 02.08.2023, з яким позивач не погоджується з підстав його фальсифікації, оформлення його минулими числами, оскільки позивач неодноразово звертався до відповідача про виконання судового рішення, та йому не повідомлено про існування спірного наказу, та не було дотримано вимоги при його оформленні СТП 00.156-2003, що і стало підставою для звернення до суду.

Також позивач звертався із різними заявами до органів поліції про порушення його прав, відомості за якими були внесені до ЄРДР.

Також позивач звернувся із заявою до Київського ВДВС м. Харкова про примусове виконання вказаного рішення суду, однак 18.08.2023 ВП закрито на підставі п. 9 ч.1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження», що також є неправомірним.

Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 51 КЗпП України).

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року №14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року №8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року №2-рп/2008 визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядав як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Згідно ч. 1 ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Частина 1ст. 235 КЗпП України передбачає, що в разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядав трудовий спір, підлягає негайному виконанню (ч. 7 ст. 235 КЗпП України).

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його оголошення в судовому засіданні.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Виконання рішення вважається закінченим із моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника.

Таким чином, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.

Відповідні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 752/7624/18.

КЗпП України не містить визначення поняття «поновлення на роботі», як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення. Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, закріплені у ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент поновлення позивача на роботі за рішенням суду), рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення.

Верховним Судом у вказаній вище постанові зазначено, що законодавством передбачено обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися.

Водночас поновлення на роботі має бути реальним, тобто з відновленням трудових відносин між працівником і роботодавцем, що, виходячи зі змісту трудового договору та порядку його укладення, передбачає не лише винесення наказу про поновлення працівника на роботі, але і фактичний допуск його до роботи, виконання працівником своїх службових (посадових) обов`язків, а роботодавцем - обов`язку виплачувати працівникові заробітну плату.

Таким чином, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим

ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника. При цьому працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.

Відповідні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 06 грудня 2018 року у справі № 465/4679/16 (провадження № 61-29024св18), від 26 лютого 2020 року у справі № 702/725/17 (провадження № 61-12857св18), від 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18 (провадження № 61-39740св18), від 11 листопада 2020 року у справі № 524/7562/19 (провадження № 61-5742св20).

Отже, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків. При цьому працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі.

Так, як вбачається з матеріалів справи, позивача було повідомлено листом за підписом директора департаменту з соціально-побутових питань ОСОБА_6 . ХДАВП за вих. 301/99 від 16.06.2023, який останній отримав 20.06.2023 (т. 1, а.с. 12), що не оспорює позивач, про необхідність явки до відділу кадрів для знайомлення з наказом. За вказаних обставин, позивачу стало відомо про існування наказу ще 20.06.2023, а отримано його копію 02.08.2023.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За вказаних обставин, суд вважає доведеним, що роботодавець вживав необхідні заходи та створив належні умови для отримання наказу працівником, який, діючи на власний розсуд, знаючи про його існування, не отримував. Доказів, що існують перешкоди у фактичному допуску на роботу позивача за для виконання його попередніх обов`язків з боку відповідача, матеріали справи не містять. Належних доказів щодо фальсифікації документу та створення його минулою датою також до суду не надано.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. У трудових правовідносинах як працівник, так і роботодавець мають діяти добросовісно, реалізуючи свої права, як це передбачено ч. 3 ст. 13 ЦК України, не допускаючи дій, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Принцип добросовісності в трудовому праві характеризується прагненням суб`єктів належним чином, сумлінно здійснювати трудові права й виконувати обов`язки, передбачені трудовим законодавством та трудовим договором.

Реалізуючи права і виконуючи обов`язки, суб`єкти трудових правовідносин зобов`язані утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди працівнику, роботодавцю, довкіллю або державі. Не допускаються дії працівника чи роботодавця, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні трудових прав працівник і роботодавець повинні додержуватися моральних засад суспільства. Не допускається використання наданих трудових прав та виконання обов`язків на підставі зловживання.

Під зловживанням трудовим правом для сторін трудових відносин варто розуміти особливу недобросовісну поведінку, пов`язану з навмисним створенням для працівника та (або) роботодавця ситуації правової невизначеності за межами права, з порушенням принципів справедливості, добросовісності та розумності.

Неналежним чином здійснювана господарська діяльність ХДАВП не може бути предметом даного спору, та не дотримання вимог СТП 00.156-2003, який є внутрішнім документом ХДАВП не тягне за собою скасування оспорюваного наказу. Доказів, що вказаний наказ порушує права позивача також до суду не надано.

Оскільки підстави для скасування наказу не знайшли свого підтвердження, тому відсутні і правові підстави для задоволення вимог про зобов`язання органу ДВС відмінити скасування рішення про закриття ВП, та продовжити його виконання, та визнання бездіяльності АТ «УОП» по здійсненню управління ХДАВП, що не позбавляє права позивача

на звернення до суду в порядку ст. 339 ГПК України, або з окремим позовом в порядку господарського судочинства.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 за наведених вище підстав.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати компенсуються за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 3,4, 12, 76, 306, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Харківського державного авіаційного виробничого підприємства, акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ОБОРОННА ПРОМИСЛОВІСТЬ», Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправним наказу, зобов`язання відповідача вчинити певні дії- відмовити в повному обсязі.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач - ОСОБА_2 , місцеперебування: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 .

Відповідач - Харківське державне авіаційне виробниче підприємство, місцезнаходження: м. Харків, вул. Сумська, буд. 134, код ЄДРПОУ 14308894.

Відповідач - АТ «Українська оборонна промисловість», місцезнаходження: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 36, код ЄДРПОУ 37854297.

Відповідач - Київський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), місцезнаходження: м. Харків, вул. Студентська, 5/4, код ЄДРПОУ 34952440.

Повний текст рішення виготовлено 29 квітня 2024 року.

СУДДЯ Г.А. ЗУБ