Постанова

від 29.04.2024 по справі 520/5325/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2024 р. Справа № 520/5325/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2023, головуючий суддя І інстанції: Біленський О.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі №520/5325/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Толіман Плюс"

до Державної податкової служби України , Головного управління ДПС у Рівненській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Толіман Плюс" (надалі - позивач, ТОВ "Толіман Плюс") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (надалі відповідач1, ГУ ДПС у Рівненській області, податковий орган, апелянт), Державної податкової служби України (надалі відповідач 2, ДПС України), в якому просило:

- визнати незаконними та скасувати рішення ГУ ДПС у Рівненській області від 12.10.2022 № 7456947/44063494; від 12.10.2022 № 7456951/44063494; від 12.10.2022 № 7456950/44063494; від 12.10.2022 № 7456949/44063494; від 12.10.2022 № 7456952/44063494; від 12.10.2022 № 7456948/44063494; від 12.10.2022 № 7456945/44063494; від 12.10.2022 № 7456953/44063494; від 12.10.2022 № 7456955/44063494; від 12.10.2022 № 7456954/44063494; від 12.10.2022 № 7456956/44063494; від 12.10.2022 № 7456946/44063494 про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкові накладні від 11.02.2022 № 3, від 12.02.2022 № 3, від 18.02.2022 № 13, від 19.02.2022 № 12, від 13.02.2022 № 1, від 27.02.2022 № 2, від 17.03.2022 № 11, від 06.04.2022 № 7, від 15.04.2022 № 6, від 29.04.2022 № 7, від 15.04.2022 № 6, від 06.05.2022 № 6.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2023 у справі № 520/2637/23 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи у відповідності до п. 10 ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 257 КАС України.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2023 роз`єднано у самостійні провадження позовні вимоги, заявлені позивачем по адміністративній справі № 520/2637/23 та виділено в окреме провадження позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Толіман Плюс" до ГУ ДПС у Рівненській області та ДПС України в частині позовних вимог: визнати незаконним та скасувати рішення ГУ ДПС у Рівненській області від 12.10.2022 № 7456952/44063494 про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов`язати ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну від 13.02.2022 №1. Справі присвоєно номер 520/5325/23.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2023 адміністративну справу №520/5325/23 за позовом ТОВ "Толіман Плюс" до ГУ ДПС у Рівненській області, ДПС України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії прийнято до розгляду.

20.04.2023 рішенням Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов ТОВ "Толіман Плюс" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ДПС у Рівненській області №7456952/44063494 від 12.10.2022 про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов`язано ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №1 від 13.02.2022, складену ТОВ "Толіман Плюс" у день набрання законної сили таким рішенням.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Рівненській області на користь ТОВ "Толіман Плюс" судовий збір у розмірі 1342 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ДПС України на користь ТОВ "Толіман Плюс" судовий збір у розмірі 1342 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції рішення ГУ ДПС у Рівненській області, подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування фактичних обставин справи, просило скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказав на правомірність та обґрунтованість оскаржуваних рішень податкового органу. Вважає, що відсутність у позивача таблиці даних платника податку коду УКТ ЗЕД 3304 є безумовною підставою для зупинення реєстрації податкової накладної. Вважає, що оскільки зупинення відбувається автоматично то відсутні підстави вимагати від податкового органу вказувати перелік документів, які має подати позивач для реєстрації податкових накладних. Стверджує, що правомірно відмовив у реєстрації спірних податкових накладних з огляду на ненадання позивачем первинних документів ТТН щодо реалізації товарів, оборотно-сальдових відомостей по рах 361, 631, 28, документів щодо складських приміщень власних/орендованих. Також стверджує про наявність у ДПС України дискреції у питаннях реєстрації податкових накладних.

Стосовно порушення судом першої інстанції норм процесуального права вказує, на те, що згідно з висновками суду у справах (без вказівки на найменування суду, вид судового рішення та дату ухвалення такого рішення) №№ 460/20005/22, 460/27136/22, 520/9531/22, 520/8220/22, 460/16031/21, 460/9385/20, 460/978/21, 460/525/21, 460/13993/21, суди не мають права враховувати документи платника податків, які ним не подавалися до податкового органу. Стверджує, що ним було отримано ухвалу суду від 20.04.2023 у справі № 520/5325/23, проте, судом першої інстанції всупереч вимог КАС України не надіслано копію позовної заяви, ані у межах справи № 520/2637/23, ані у межах справи № 520/5325/23. Наголошує, що розгляд справи відбувався не за місцем реєстрації ГУ ДПС у Рівненській області та в ухвалі відсутнє повідомлення про наявні в суді матеріали, які підлягають вручення суб`єкту владних повноважень як стороні, та про можливість їх отримання безпосередньої у суді. Вказує, що на суд покладено обов`язок офіційного з`ясування обставин справи, та відповідно обов`язок з витребування документів. Також покликається на неможливість подання вчасно відзиву на позов з огляду на введення воєнного стану, повітряних тривог, відсутності світла, штатної чисельності відділу, який займається супроводом справ, у зв`язку з чим ГУ ДПС у Рівненській області та ДПС України були позбавлені можливості здійснювати свої повноваження щоденно.

Позивач правом подання відзиву на позов не скористався, що не перешкоджає розгляду справи в силу приписів ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судовим розглядом встановлено обставини, які не оспорено сторонами.

ТОВ "Толіман Плюс", ідентифікаційний код юридичної особи - 44063494, місцезнаходження юридичної особи: 61106, м. Харків, вул. Плиткова, буд. 12, зареєстроване у передбаченому законом порядку як суб`єкт господарювання, знаходиться на податковому обліку в ГУ ДПС у Харківській області (Індустріальна ДПІ) та є платником податку на додану вартість, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

ТОВ "Толіман Плюс" здійснює наступні види діяльності за основним КВЕД: 46.34 Оптова торгівля напоями; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Судом встановлено, що між ТОВ "Толіман Плюс" (Постачальник) та ТОВ "Таласа Трейд" (Покупець) було укладено договір поставки №ТЛ21-54 від 20.04.2021.

Відповідно до Додаткової угоди №1 до Договору поставки № ТЛ21-54 від 20.04.2021, укладеної між ТОВ "Толіман Плюс" та ТОВ "Таласа Трейд" 21.04.2021, сторони внесли зміни до п. 2.2. Договору та домовились про поставку товару на умовах Delivered duty paid, місце доставки - "склад покупця" або за рахунок та трудовими ресурсами Покупця з використання потужностей Постачальника. Місцезнаходження юридичної особи ТОВ "Таласа Трейд", згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, - 61106, м. Харків, вул. Плиткова, буд. 12.

На виконання вказаного договору Постачальник передав товар на загальну суму у т.ч. з ПДВ 13515,72 грн, що підтверджуються видатковою накладною № 386 від 13.02.2022. Транспортування товару здійснено у відповідності до Додаткової угоди №1 до Договору поставки №ТЛ21-54 від 20.04.2021 та підтверджується актом приймання-передачі товару від 13.02.2022, письмовими поясненнями вантажника ТОВ "Таласа Трейд" від 20.03.2023 та комірника ТОВ "Таласа Трейд" від 21.03.2023.

Відповідно до вимог ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) позивачем було складено в електронній формі та направлено через електронний кабінет платника податків на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних наступну податкову накладну №1 від 13.02.2022.

Документ було прийнято контролюючим органом, але реєстрацію податкової накладної зупинено. Згідно квитанцій до податкової накладної підставою для зупинення реєстрації зазначено: коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 3304 відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1165 та Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 12 грудня 2019 року №520 позивачем було направлено контролюючому органу відповідні пояснення та копії документів первинного бухгалтерського обліку.

Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Рівненській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, у відношенні підприємства прийнято рішення про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкової накладної №7456952/44063494 від 12.10.2022.

Не погодившись з рішенням про відмову в реєстрації податкової накладної, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що у контролюючого органу не було жодних законних та обґрунтованих підстав для відмови у проведенні реєстрації податкової накладної №1 від 13.02.2022, а належним способом захисту прав позивача є зобов`язання ДПС України зареєструвати відповідну податкову накладну в ЄРПН.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Відповідно до абз. 1 п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Абзацами першим, другим пункту 201.10 статті 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов`язки їх членів визначений Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений постановою Кабінетом Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 (далі - Порядок № 1165, в редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Пунктом 2 Порядку № 1165 передбачено, що автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації.

Пунктом 7 Порядку № 1165 визначено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Пунктами 10 та 11 Порядку №1165 передбачено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Додатком 3 до Порядку №1165 визначено Критерії ризиковості здійснення операцій.

До критеріїв ризиковості здійснення операцій пунктом 1 віднесено відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), у таблиці даних платника податку на додану вартість (далі - платник податку) як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.

Механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України, регламентований Порядком прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 №520 (далі-Порядок №520).

Пунктами 2-4 Порядку №520 передбачено, що прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня). Комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу. У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.

За змістом пункту 5 Порядку №520 перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування /пункт 6 Порядку № 520/.

Відповідно до пунктів 9 - 11 Порядку № 520 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня. Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком до цього Порядку.

Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Системний аналіз норм податкового законодавства дає підстави для висновку, що платник податку з настанням першої із умов виникнення податкових зобов`язань, визначених у п. 187.1 ст. 187 ПК України, зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН. Реєстрація податкової накладної може бути зупинена лише у порядку та на підставах, визначених Порядком №1165.

При цьому у разі зупинення реєстрації податкової накладної контролюючий орган має зазначити конкретний критерій ризиковості із розрахованим показником за відповідним критерієм, якому відповідає платник податку або операція, та визначити чіткий перелік документів, необхідних для розгляду питання про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН.

Також суд акцентує увагу на тому, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 822/1817/18, від 04.12.2018 у справі № 821/1173/17, від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18, від 12.11.2019 у справі № 816/2183/18.

Виключний перелік підстав для відмови у реєстрації податкової накладної визначено пунктом 11 Порядку № 520, а саме: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

З тексту квитанцій про зупинення реєстрації податкової накладної №1 від 13.02.2022 слідує, що підставою для зупинення реєстрації цієї податкової накладної стала її відповідність вимогам пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій у зв`язку з відсутністю в таблиці даних платника податку на додану вартість кодів УКТЗЕД/ДКПП товару /послуг 3304, відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Пропонуємо надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Додатково повідомлені: показники "D", "P".

Доказів на підтвердження інформації, яка зазначена в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної, відповідачі до суду не надали.

Надаючи оцінку підставі зупинення реєстрації податкової накладної від №1 від 13.02.2022, колегія суддів враховує, що згідно з пунктом 2 Порядку № 1165 таблиця даних платника податку - зведена інформація, що подається платником податку до контролюючого органу, щодо кодів видів економічної діяльності платника податку згідно з Класифікатором видів економічної діяльності, кодів товарів згідно з УКТЗЕД та/або кодів послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України, а згідно з пунктом 12 цього ж Порядку платник податку має право подати до ДПС таблицю даних платника податку за встановленою формою (додаток 5).

Оскільки подання до органу ДПС таблиці даних платника податку на додану вартість є правом, а не обов`язком платника податку, а матеріали справи не містять відомостей про подання позивачем таблиці із зазначенням коду УКТЗЕД/ДКПП товару /послуг 3304, колегія суддів дійшла висновку про безпідставне зупинення реєстрації податкової накладної №1 від 13.02.2022.

Також у ході судового розгляду встановлено, що згідно з оскаржуваним рішенням №7456952/44063494 від 12.10.2022 визначені такі підстави для відмови в реєстрації податкових накладних №7456952/44063494 від 12.10.2022, зокрема "ненадання платником податку копій документів: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів, у тому числі рахунків-фактур, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних; розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків.".

У додатковій інформації ГУ ДПС у Рівненській області вказало на відсутність ТТН щодо реалізації товарів, оборотно-сальдових відомостей по рах 361, 631, 28, документів щодо складських приміщень власних/орендованих.

Посилання у рішеннях комісії на неподання позивачем розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків є безпідставним та спростовується копіями розрахункових документів, наданих позивачем разом із поясненнями, змістом Витягу з протоколу № 298/17-00-18-02-03 від 12.10.2022 та усіма процесуальними документами, поданими ГУ ДПС у Рівненській області у цій справі, в яких відсутня будь-яка згадка про неподання позивачем розрахункових документів.

Стосовно посилання апелянта на відсутність акту звірки з контрагентом та оборотно-сальдової відомості по рах 361, 631, 28, колегія суддів зазначає, що оборотно-сальдові відомості, в силу приписів Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не є первинними документами, а тому посилання на його неподання, як підставу для відмови у реєстрації податкової накладної є очевидно незаконним та протиправним. Також колегія суддів вказує апелянту, що пункту 5 Порядку №520 не містить такого типу документів як оборотно-сальдової відомості по рах 361, 631, 28, а тому ГУ ДПС у Рівненській області не було жодних законних підстав для ухвалення спірних рішень про відмову у реєстрації податкових накладних.

Окрім того колегія суддів враховує, що у витязі з протоколу № 298/17-00-18-02-03 від 12.10.2022 взагалі не висвітлено жодного мотиву ухвалення спірного рішення, отже, покликання апелянта на те, що суд першої інстанції його не витребував не має жодного значення.

Також не ґрунтується на законі покликання ГУ ДПС у Рівненській області на неподання для реєстрації спірної накладної документів щодо складських приміщень власних/орендованих, оскільки такі відомості ГУ ДПС у Рівненській області має змогу самостійно перевірити у власних податкових базах.

Неподання лише ТТН не може бути визнано достатньою підставою для відмови у реєстрації спірної податкової накладної

Надаючи оцінку таким підставам для відмови у реєстрації податкової накладної №1 від 13.02.2022, колегія суддів також зазначає.

Відповідно до пункту 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг або на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Аналіз приписів пункту 201.7 статті 201 та пункту 187.1 статті 187 ПК України свідчить, що податкова накладна складається на дату виникнення податкових зобов`язань за правилом "першої події": на кожне повне або часткове постачання товарів / послуг або на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У письмовому поясненні податковому органу позивач сформував відповідну інформацію та подав відповідні документи, які підтверджують правомірність складання податкової накладної №1 від 13.02.2022, які були ретельно досліджені судом першої інстанції та не викликають обґрунтованих сумнівів у суду апеляційної інстанції.

Покликання апелянта на те, що рішення суду не містить належної мотивації в частині відхилення доказів ГУ ДПС у Рівненській області є хибним та надуманим і спростовується змістом самого оскарженого рішення суду першої інстанції.

Щодо прийняття судом першої інстанції документів, які не подавалися до податкового органу, колегія суддів зазначає таке.

Виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 75 КАС України).

Приписи статті 76 КАС України встановлюють, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що право платника довести обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, не обмежене поданням виключно тих доказів, що надавалися ним контролюючому органу. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Крім цього, вимоги частини четвертої статті 9 КАС України зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 806/434/16, від 18 листопада 2019 року у справі № 815/1088/15, від 31 березня 2020 року у справі № 140/10/19, від 21 травня 2020 року у справі №560/391/19.

За таких обставин, суди мають надати оцінку усім документам, наданим позивачем до матеріалів справи, у тому числі тим документам, що не були надані до повідомлення про надання пояснень.

Стосовно посилання апелянта на висновки суду у справах (без вказівки на найменування суду, вид судового рішення та дату ухвалення такого рішення) №№ 460/20005/22, 460/27136/22, 520/9531/22, 520/8220/22, 460/16031/21, 460/9385/20, 460/978/21, 460/525/21, 460/13993/21, колегія суддів вказує апелянту на приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, відповідно до яких при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Тобто, суд враховують лише висновки щодо застосування норм права, які викладені виключно у постановах лише Верховного Суду.

Колегія суддів зазначає, що по жодній з перелічених справ відсутні постанови Верховного Суду, а тому не вбачає підстав для врахування позицій по справах.

При цьому колегія суддів зазначає, що реальність або нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами може бути перевірена контролюючим органом лише під час проведення документальної перевірки позивача та його контрагентів, а відтак до предмету доказування у цій справі не належать обставини дійсного (реального) здійснення позивачем господарських операцій.

Питання реальності/нереальності господарських операцій повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю, що відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України включає в себе систему заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема, шляхом здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 07.12.2022 по справі № 500/2237/20.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність та, як наслідок, наявність підстав для скасування рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Рівненській області №7456952/44063494 від 12.10.2022 про відмову в реєстрації в ЄРПН податкових накладних №1 від 13.02.2022 відповідно.

Як встановлено пунктами 19-20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246, Податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення);

неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. При цьому вимоги абзацу десятого пункту 12 цього Порядку не застосовуються до податкової накладної та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в установленому порядку. Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.

Колегія суддів наголошує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких обираючи спосіб захисту порушеного права слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менш, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).

Отже, ефективний засіб правого захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Згідно з положеннями рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

На законодавчому рівні поняття дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що переглядається, умови, за наявності яких контролюючий орган зобов`язаний був зареєструвати спірну податкову накладну, були виконані позивачем, а тому у першого відповідача був лише один вид правомірної поведінки зареєструвати такі накладні. За законом у контролюючого органу не було вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.

Зважаючи на те, що підставою для відмови в реєстрації податкової накладної контролюючим органом обрано відповідність податкової накладної №1 від 13.02.2022 критеріям ризиковості господарської операції, що не знайшло свого підтвердження у ході судового розгляду справи, колегія суддів вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну №1 від 13.02.2022, складену позивачем у Єдиному реєстрі податкових накладних, датою їх подання.

Покликання апелянта на «правові позиції» судів апеляційної інстанції колегія суддів до уваги не бере, оскільки в силу приписів ч. 7 ст. 78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду, а в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує виключно висновки щодо застосування норм права, які викладені виключно у постановах Верховного Суду.

Доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права колегія суддів вважає безпідставними з таких підстав.

Стосовно доводів про неотримання позовної заяви, колегія суддів зазначає.

Матеріалами справи підтверджено, що апелянт отримав ухвалу суду від 20.04.2023 у справі № 520/5325/23.

Вимоги цієї справи виділені зі справи № 520/2637/23.

Так, зі змісту рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2023 р. вбачається, що від ГУ ДПС у Рівненській області надійшов відзив на позовну заяву по справі № 520/2637/23.

Вказане свідчить, що ГУ ДПС у Рівненській області отримало позовну заяву ТОВ "Толіман Плюс" разом із додатками, що свідчить про неналежне реалізацію ГУ ДПС у Рівненській області своїх процесуальних прав та обов`язків.

Натомість, колегія суддів зазначає, що розгляд справи не за місцем розгляду апелянта прямо передбачений ч. 1 ст. 25 КАС України.

Відповідач також не надав жодних обґрунтованих пояснень щодо неможливості звернення до суду першої інстанції засобами підсистеми Електронний Суд з клопотанням про надання відповідних матеріалів справи в електронній формі.

Стаття 44 КАС України передбачає обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Згідно із частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Таким чином, учасники справи повинні вчасно, сумлінно, в належний спосіб використовувати всі наявні в них засоби та можливості, передбачені законодавством, з метою запобігання невиправданим зволіканням під час виконання своїх процесуальних обов`язків. Зокрема, з метою виконання процесуальних прав та обов`язків, зокрема стосовно надання відзиву на позовом та доказів на його обґрунтування. Така особа повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії у розумні строки, без невиправданих зволікань.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).

За таких обставин, відповідач не довів порушення прав суб`єкта владних повноважень з боку судом першої інстанції, оскільки наведені у сукупності обставини свідчать, що такі обставини виникли лише з підстав неналежного ставлення апелянта до своїх процесуальних обов`язків.

Стосовно покликання апелянта на неможливість подання вчасно відзиву на позов з огляду на введення воєнного стану, повітряних тривог, відсутності світла, штатної чисельності відділу, який займається супроводом справ, у зв`язку з чим ГУ ДПС у Рівненській області та ДПС України були позбавлені можливості здійснювати свої повноваження щоденно, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Сам по собі факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку для органу державної влади, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на роботу цього державного органу.

Разом з тим, неналежна організація процесу щодо підготовки та подання відзиву на позов з доказами на його обґрунтування саме з боку відповідальних осіб апелянта, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного подання процесуальних документів є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання відзиву на позов.

Аналогічний підхід застосований Верховним Судом у постановах від 26 вересня 2022 року у справі №560/403/22, від 03 листопада 2022 року у справі № 560/15534/21, від 18 січня 2023 року у справі №560/2836/22, від 31 січня 2023 року у справі № 380/4273/21 та ін.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість та безпідставність вимог апеляційної скарги, а тому не вбачає жодних підстав для її задоволення.

Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року по справі №520/5325/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін