Постанова

від 29.04.2024 по справі 440/12144/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2024 р. Справа № 440/12144/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.11.2023 р. (ухвалене суддею Удовіченко С.О.) по справі № 440/12144/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційні технології та мережі"

до Державної податкової служби України , Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Телекомунікаційні технології та мережі» (в подальшому ТОВ «Телекомунікаційні технології та мережі») звернулося до суду з адміністративним позовом до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС Україниу Полтавській області, Державної податкової служби, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС Україниу Полтавській області від 19.05.2023 р.: № 8845405/39786769 за підписом голови комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відмову позивачу в реєстрації податкової накладної № 3 від 17.04.2023 р. на суму 32325 грн. в т.ч. ПДВ в Єдиному реєстрі податкових накладних; № 8845407/39786769 за підписом голови комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відмову позивачу в реєстрації податкової накладної № 4 від 17.04.2023 р. на суму 32325 грн. в т.ч. ПДВ в Єдиному реєстрі податкових накладних; № 8845404/39786769 за підписом голови комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відмову позивачу в реєстрації податкової накладної № 6 від 17.04.2023 р. на суму 32325 грн. в т.ч. ПДВ в Єдиному реєстрі податкових накладних; № 8845403/39786769 за підписом голови комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відмову позивачу в реєстрації податкової накладної № 8 від 17.04.2023 р. на суму 32325 грн. в т.ч. ПДВ в Єдиному реєстрі податкових накладних; № 8845406/39786769 за підписом голови комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відмову позивачу в реєстрації податкової накладної № 9 від 17.04.2023 р. на суму 32325 грн. в т.ч. ПДВ в Єдиному реєстрі податкових накладних; № 88450402/39786769 за підписом голови комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відмову позивачу в реєстрації податкової накладної № 10 від 17.04.2023 р. на суму 32325 грн. в т.ч. ПДВ в Єдиному реєстрі податкових накладних; зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні ТОВ «Телекомунікаційні технології та мережі») від 17.04.2023 р.: № 3 на суму 32325 грн. в т.ч. ПДВ, датою їх первісного подання на реєстрацію; № 4 на суму 32325 грн. в т.ч. ПДВ, датою їх первісного подання на реєстрацію; № 6 на суму 32325 грн. в т.ч. ПДВ, датою їх первісного подання на реєстрацію; № 8 на суму 32325 грн. в т.ч. ПДВ, датою їх первісного подання на реєстрацію; № 9 на суму 32325 грн. в т.ч. ПДВ, датою їх первісного подання на реєстрацію; № 10 на суму 32325 грн. в т.ч. ПДВ, датою їх первісного подання на реєстрацію.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.11.2023 р. позов задоволено, а саме: визнано протиправними та скасовані рішення Головного управління ДПС Україниу Полтавській області від 19.05.2023 р.: № 8845405/39786769 за підписом голови комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відмову позивачу в реєстрації податкової накладної № 3 від 17.04.2023 р. на суму 32325 грн. в т.ч. ПДВ в Єдиному реєстрі податкових накладних; № 8845407/39786769 за підписом голови комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відмову позивачу в реєстрації податкової накладної № 4 від 17.04.2023 р. на суму 32325 грн. в т.ч. ПДВ в Єдиному реєстрі податкових накладних; № 8845404/39786769 за підписом голови комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відмову позивачу в реєстрації податкової накладної № 6 від 17.04.2023 р. на суму 32325 грн. в т.ч. ПДВ в Єдиному реєстрі податкових накладних; № 8845403/39786769 за підписом голови комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відмову позивачу в реєстрації податкової накладної № 8 від 17.04.2023 р. на суму 32325 грн. в т.ч. ПДВ в Єдиному реєстрі податкових накладних; № 8845406/39786769 за підписом голови комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відмову позивачу в реєстрації податкової накладної № 9 від 17.04.2023 р. на суму 32325 грн. в т.ч. ПДВ в Єдиному реєстрі податкових накладних; № 88450402/39786769 за підписом голови комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відмову позивачу в реєстрації податкової накладної № 10 від 17.04.2023 р. на суму 32325 грн. в т.ч. ПДВ в Єдиному реєстрі податкових накладних; зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні ТОВ «Телекомунікаційні технології та мережі») від 17.04.2023 р.: № 3 на суму 32325 грн. в т.ч. ПДВ, датою їх первісного подання на реєстрацію; № 4 на суму 32325 грн. в т.ч. ПДВ, датою їх первісного подання на реєстрацію; № 6 на суму 32325 грн. в т.ч. ПДВ, датою їх первісного подання на реєстрацію; № 8 на суму 32325 грн. в т.ч. ПДВ, датою їх первісного подання на реєстрацію; № 9 на суму 32325 грн. в т.ч. ПДВ, датою їх первісного подання на реєстрацію; № 10 на суму 32325 грн. в т.ч. ПДВ, датою їх первісного подання на реєстрацію; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь позивача витрати по сплаті судового збору у сумі 16104 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач Головне управління ДПС у Полтавській області подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.11.2023 р. та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Позивач подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що ТОВ «Телекомунікаційні технології та мережі» зареєстроване як юридична особа, основним видом діяльності якої за КВЕД є 42.22 Будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій.

14.09.2021 р. між позивачем (субпідрядник) та ТОВ «Нокіа Солюшнз енд Нетворкс Україна», (покупець) укладено рамковий контракт на виконання робіт № 00148169.0, відповідно до якого субпідрядник зобов`язується здійснити поставку матеріалів, установку, наладку, тестування, комплектацію, запуск в експлуатацію, а також надати Інші послуги, що стосуються систем і мереж фіксованого та мобільного зв`язку в Україні. Метою виконання контракту є забезпечення виконання Покупцем своїх зобов`язань перед Замовником, ПрАТ «ВФ Україна», які детально описані в Основному контракті укладеному між ними. Обсяг робіт Сторонами визначається відповідно до Замовлень Покупця. Строк дії договору сторонами визначено - 2 роки з 14.09.2021 р.

Строк виконання робіт згідно вищевказаних замовлень визначений сторонами до 30.06.2023 р., умови оплати - 60 календарних днів від дати отримання оригіналу рахунку після підписання Акту виконаних робіт.

17.04.2023 р. сторонами підписано Акти виконаних робіт № 03, № 04, № 05, № 06, № 07 та № 08 та виписано рахунки на оплату № 03, № 04, № 05, № 06, № 07, № 08.

Оплата за надані послуги здійснена 14.05.2023 р., згідно із платіжних інструкцій № 1410, № 1411, № 1412, № 1413, № 1414, № 1415.

Позивачем 17.04.2023 р. складено та направлено на реєстрацію податкові накладні від 17.04.2023 р. № 3, № 4, № 6, № 8, № 9, № 10.

05.05.2023 р. позивачем отримано квитанції, згідно із якими позивача повідомлено, що документ прийнято, реєстрацію зупинено, відповідно до п.201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкових накладних накладної від 17.04.2023 р. № 3, № 4, № 6, № 8, № 9 та № 10 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Обсяг постачання товару/послуги 42.22, дорівнює або перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Додатково повідомлено показник «D»=27.0341%, «P»= 16162.53. Запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивачем до контролюючого органу подано пояснення та копії документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, що не заперечується відповідачем.

Згідно із протоколу засідання Комісії ГУ ДПС у Полтавській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 94 встановлено, що за результатами опрацювання первинних документів поданих позивачем до податкових накладних від 17.04.2023 р. № 3, № 4, № 6, № 8, № 9 та № 10, складених з контрагентом ТОВ «Нокіа Солюшнз енд Нетворкс Україна» щодо надання послуг з налаштування вузла для інт в системі ACC.1RU огляд майданчика для вузла пуско-наладка, приймання, не надано документів щодо оплати (виписки банку, платіжні доручення/платіжні інструкції), акт звірки взаєморозрахунків, оборотно-сальдові відомості по рахунку 361. Запропоновано направити повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Головне управління ДПС у Полтавській області позивачу направлено повідомлення № 8793911/39786769, № 8793929/39786769, № 8793908/39786769, № 8793904/39786769, № 8793928/39786769, № 8793901/39786769 від 11.05.2023 р. про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, у яких запропоновано надати розрахункові документи та/або банківські виписки з особливих рахунків.

19.05.2023 р. на засіданні Комісії ГУ ДПС у Полтавській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, оформленого протоколом № 100, встановлено, що за результатами поданих додаткових пояснень та копій документів запропоновано прийняти рішення про відмову в реєстрації податкових накладних від 17.04.2023 р. № 3, № 4, № 6, № 8, № 9 та № 10 на реалізацію запчастин, оскільки не надано акт звірки взаєморозрахунків, оборотно-сальдові відомості по рахунку 361.

19.05.2023 р. Комісією Головного управління ДПС у Полтавській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації прийнято рішення № 8845405/39786769, №8845407/39786769, № 8845404/39786769, № 8845403/39786769, № 8845406/39786769, № 8845402/39786769, якими позивачу відмовлено в реєстрації податкових накладних від 17.04.2023 р. № 3, № 4, № 6, № 8, № 9 та № 10, у зв`язку з: ненадання / часткове надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній.

Позивач, не погодившись із вищевказаними рішеннями відповідача звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані рішення відповідача необґрунтовані, у зв`язку з чим підлягають скасуванню та належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних вищевказані податкові накладні.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно із до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно із п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до п. 74.2 ст. 74 Податкового кодексу України, в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Пунктом 74.3 статті 74 Податкового кодексу України встановлено, що зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" № 1246 від 29.12.2010 р. (в подальшому Порядок № 1246), податкова накладна електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно із п. 12 Порядку № 1246, після надходженняподаткової накладноїта/або розрахунку коригування до ДПС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, щодо наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.

Відповідно до п. 13 Порядку № 1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.12.2019 р. № 1165, якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 1165).

Згідно із п. 4 Порядку № 1165, у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.

Пунктом 5 Порядку № 1165 встановлено, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку, показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій.

Відповідно до п. 6 Порядку № 1165, у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня. У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Пунктом 7 Порядку № 1165 встановлено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Відповідно до п. 10 Порядку № 1165, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

Згідно із п. 11 Порядку № 1165, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Відповідно до п. 25 Порядку № 1165, комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України, визначає Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений наказом Міністерства фінансів України 12.12.2019 р. № 520 (в подальшому Порядок № 520).

Згідно із пп. 2, 3, 4, 5, 6, 7, 9, 11 Порядку № 520, прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня).

Комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.

Перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування.

Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)).

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня.

Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що реєстрація податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена з підстав відповідності критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснених операцій.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що законодавець визначив два етапи реєстрації податкових накладних: перший - це зупинення реєстрації податкової накладної який є проміжним перед прийняттями рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та другий - це сам етап прийняття рішення податковим органом.

Тобто, рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації податкової накладної приймається за результатами оцінки наданих підприємством документів.

Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкових накладних прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Судовим розглядом встановлено, що надіслані позивачу квитанції містили лише загальні посилання на пункт 1 Критеріїв ризиковості платника податку без деталізації критерію, якому відповідає платник податків.

Контролюючий орган, відмовляючи у реєстрації податкових накладних, посилався на не ненадання / часткове надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній.

Судовим розглядом встановлено, що позивачем контролюючому органу надані пояснення та додаткові документи щодо здійснення господарських операцій,

Враховуючи, що надіслана позивачу контролюючим органом квитанція не містила конкретизації щодо переліку документів, які необхідно надати, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем їх надано у повному обсязі з точки зору реєстрації податкової накладної.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у випадку не конкретизації переліку документів у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний в розумінні суб`єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу, відповідно, створюються передумови дляможливого прояву негативної дискреції - прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.

Приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій платника податку на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормамиПодаткового кодексу України.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постановах Верховного Суду від 03.06.2021 р. у справі № 2040/7098/18, від 01.02.2023 р. у справі № 2240/2900/18, від 23.05.2023 р. у справі № 500/770/21, від 20.06.2023 р. у справі № 200/6012/20-а, від 03.10.2023 р. у справі № 380/4146/22, від 18.01.2024 р. у справі № 440/5989/20.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції, вважає, що оскільки матеріалами справи підтверджено факт надання позивачем контролюючому органу копій усіх необхідних документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН та зважаючи на наявність документів, які свідчать про проведення господарської операцій між позивачем та його контрагентом, а також на те, що відповідні документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу в реєстрації податкових накладних, оскаржувані рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних є протиправними та підлягають скасуванню, так як платником податків надано всі необхідні документи, які засвідчують факт здійснення господарських операцій за податковими накладними, у реєстрації яких відмовлено.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Державної податкової служби України здійснити реєстрацію податкових накладних, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 19, 20 Порядку № 1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день: 1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; 2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення суду). У разі надходження до ДПС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що реєстрація податкових накладних належить до компетенції контролюючого органу.

Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що в спірних правовідносинах задоволення позовної вимоги про зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати, подані позивачем податкові накладні коригування кількісних і вартісних показників, є дотриманням судом гарантій, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постановах Верховного Суду № 360/2460/20 від 03.11.2021 р., № 140/14282/20 від 17.05.2023 р., № 380/14551/23 від 18.04.2024 р.

Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.11.2023 р. в цій частині без змін.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що стягнення судових витрат стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із ч. 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 6 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно із ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Відповідно до п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що до правової допомоги належать консультації та роз`яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (в подальшому - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Аналогічні висновки щодо застосування норм матеріального права, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16 та в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 р. у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 р. у справі № 726/549/19.

Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 02.09.2020 р. у справі № 826/4959/16.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Крім того, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки щодо застосування норм матеріального права, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.02.2023 р. у справі № 755/2587/17 та Верховного Суду від № 640/19536/18 від 03.02.2022 р., у справі № 640/23582/21 від 03.11.2023 р.

Також, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження витрат з оплати правової допомоги, понесених ним при розгляді справи у суді першої інстанції, подано копії: договору № 1/08-23 про надання правової допомоги від 01.08.2023 р., акту № 1 прийому-передачі наданих послуг по договору про надання правової допомоги від 01.08.2023 р., детального опису робіт від 16.08.2023 р., свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; платіжну інструкцію № 50590 від 15.08.2023 р. на суму 15000 грн.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу, у зв`язку з чим витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 5000 грн.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає необхідним скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.11.2023 р. в частині стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області витрати на правничу допомогу в розмірі 15000 грн. та прийняти в цій частині постанову, якою стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області витрати на правничу допомогу в розмірі 2500 грн. та за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України витрати на правничу допомогу в розмірі 2500 грн.

Щодо заяви позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Позивачем на підтвердження витрат з оплати правової допомоги, понесених ним при розгляді справи у суді першої інстанції, подано копії: ордеру на надання правничої (правової) допомоги у Другому апеляційному адміністративному суді № 1200856 від 12.02.2024 р.; додаткової угоди № 1 до Договору № 1/08-23 про надання правової допомоги від 01.08.2023 р.; детального опису робіт (наданих послуг) від 12.02.2024 р., згідно із якого здійснено попереднє опрацювання матеріалів (документів) наданих клієнтом та консультування; підготовка відзиву на апеляційну скарг і направлення до Другого апеляційного адміністративного суду; акт прийому-передачі наданих послуг.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що підготовка до вказаної справи та складання відзиву на апеляційну скаргу не вимагали великого обсягу юридичної та технічної роботи, не потребували затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу, у зв`язку з чим витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області в розмірі 1000 грн.

Керуючись ст. ст. 77, 132, 139, 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.11.2023 р. по справі № 440/12144/23 - скасувати в частині стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомунікаційні технології та мережі» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області витрати на правову допомогу в суді першої інстанції в сумі 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень.

Прийняти в цій частині постанову, якою стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомунікаційні технології та мережі» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень та за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі в розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень.

В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.11.2023 р. по справі № 440/12144/23 залишити без змін.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомунікаційні технології та мережі» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін