Постанова

від 16.04.2024 по справі 520/9999/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 р. Справа № 520/9999/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мінаєвої О.М.

суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2023 року, головуючий суддя І інстанції: Тітов О.М., м. Харків, повний текст складено 03.10.23 року у справі № 520/9999/23

за позовом підприємства «Сільпром», товариство з обмеженою відповідальністю

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, підприємство «Сільпром», товариство з обмеженою відповідальністю, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 17.01.2023 року № 00007270705, № 00007240705, № 00007230705.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2023 року у справі № 520/9999/23 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 00007270705 від 17.01.2023 року.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 00007240705 від 17.01.2023 року.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 00007230705 від 17.01.2023 року.

Відповідач, Головне управління ДПС у Харківській області, не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2023 року у справі № 520/9999/23 та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що судом першої інстанції невірно застосував приписи п.п. 44.1, 44.6 ст. 44, п. 188.1 ст.188, п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п.п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Відповідач зазначає, що на майно, примусово відчужене, перейшло право власності до держави і за нього передбачена компенсація, така операція згідно пп. 14.1.191 Податкового кодексу України є постачанням товарів, та оподатковується податком на додану вартість на загальних підставах, а тому вважає правомірним нарахування в липні 2022 року податкових зобов`язань з ПДВ на суму 694628,00 грн. на примусове відчужене майно (гороху подрібненого, лущеного) Військовій частині НОМЕР_1 (код НОМЕР_2 ) згідно з актами № 7/4/52 від 18.03.2022 та № 8/4/53 від 18.03.2022.

Також, відповідач зазначає, що позивачем у ході проведення перевірки надано не в повному обсязі копії документів, які стосуються або пов`язані з предметом перевірки (копії наданих підприємством первинних документів засвідчені неналежним чином, а саме: в порушення ДСТУ 4163:2020 відсутня відмітка «копія» та «згідно з оригіналом»; найменування посади, власного імені та прізвища (неможливо з`ясувати, кому належить підпис на копіях документів), дата засвідчення копій документів), які стосуються або пов`язані з предметом перевірки, у зв`язку з чим неможливо з`ясувати, які саме послуги повинні надаватися сторонами, який термін дії договору, розрахунок вартості робіт, права та зобов`язання між сторонами, порядок розрахунків, чи внутрішньо узгоджені договірні зобов`язання тощо. Таким чином вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено доводи щодо безпідставності вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що підприємство «Сільпром», товариство з обмеженою відповідальністю, зареєстровано у встановленому законодавством порядку як суб`єкт господарювання.

Позивачем станом на 20.12.2022 отримано акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки підприємства «Сільпром», ТОВ за № 5035/20-40-07-07-03/22723684 від 07.12.2022 р. Головного управління ДПС у Харківській області.

Перевіркою дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні за липень 2022 року у Декларації від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, встановлено порушення позивачем вимог:

1) п. 188.1. ст. 188, п.п. 198.1 - 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п.201.1 та п.201.10 ст. 201 ІІК України, у зв`язку з чим завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за липень 2022 на 694598 грн.

2) п. 44.1 та п. 44.6 ст. 44, п. 188.1 ст. 188, п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст.200, п.п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України, у зв`язку з чим завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за липень 2022 року на суму 1558616,0 грн.

3) п. 44.5 ст. 44, п. 121.1 ст. 121 ПК України, в частині ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю.

На підставі акту перевірки №5035/20-40-07-07-03/22723684 від 07.12.2022 року контролюючим органом було складено податкові повідомлення рішення від 17.01.2023 р.:

- № 00007270705, яким зменшено суми бюджетного відшкодування по ПДВ у сумі 694598 грн., та нараховано штрафні (фінансові) санкції 25% у сумі 173649,50 грн;

- № 00007240705, яким зменшено від`ємне значення з податку на додану вартість у сумі 1558616 грн;

- № 00007230705, яким нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1020 грн.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 00007270705 від 17.01.2023, № 00007240705 від 17.01.2023 та № 00007230705 від 17.01.2023, є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Колегія суддів встановила, що згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) від 16.03.2022 року № 194 на підставі наказу Головнокомандуючого Збройних Сил України від 16.03.2022 року № 89 за погодженням Одеської обласної військової адміністрації, у зв`язку із введенням правового режиму воєнного стану у позивача було здійснено примусове відчуження гороху подрібненого, лущеного, про що складено акти на відчуження майна № 7/4/52 від 18.03.2022 р. та № 8/4/53 від 18.03.2022 р.

Примусове відчуження здійснюється згідно з нормами Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» від 17.05.2012 р. № 4765-VI.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» примусове відчуження здійснюється з повним відшкодуванням вартості відчуженого майна - попереднім чи наступним.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» власники майна, у яких його примусово відчужили, мають право на відшкодування вартості такого майна, а не обов`язок.

У відповідності до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» оцінка майна, що підлягає примусовому відчуженню, проводиться у порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.

Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено виключний перелік суб`єктів оціночної діяльності, а саме: cуб`єкти господарювання зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до Закону; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання вважається незалежною оцінкою майна.

З огляду на норму ст. 8 Закону «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» та норми Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» в процесі примусового відчуження майна в умовах правового режиму воєнного стану оцінка такого майна здійснюється, в першу чергу, шляхом проведення незалежної оцінки майна, яка забезпечується суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання.

Таким чином, хоч і акти на відчуження майна № 7/4/52 від 18.03.2022 та № 8/4/53 від 18.03.2022 містять інформацію про вартість майна, дана вартість не є незалежною оцінкою майна та не може бути у подальшому використана для отримання компенсації за відчужене майно.

Колегія суддів встановила, що позивач не звертався до суб`єктів оціночної діяльності задля проведення незалежної оцінки майна щодо отримання від Держави компенсації за відчужене на користь військової частини майно. Твердження відповідача щодо наявної оцінки майна є лише припущенням, не підтвердженим будь-якими доказами.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, а також у позовній заяві зазначив, що не мав наміру витребувати у Держави компенсацію вартості майна, й у такому разі дана операція з відчуження на користь військової частини товарів є безоплатною операцією з передачі товарів.

Відповідно до підпункту 32-1 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України тимчасово, протягом дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану не є постачанням товарів та послуг операції з безоплатної (без будь-якої грошової, матеріальної або інших видів компенсації) передачі/надання товарів та послуг Збройним Силам України, військовим частинам тощо для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Причому на такі операції компенсуючи ПЗ з ПДВ за п. 198.5 ПКУ не нараховується.

Згідно з підпунктом 69.5 пункт 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України операції з добровільної передачі або відчуження, або вилучення товарів, у тому числі підакцизних, надання послуг на користь Збройних Сил України та добровольчих формувань територіальних громад, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки України, Державній прикордонній службі України, Міністерству внутрішніх справ України, Управлінню державної охорони України, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, іншим утвореним відповідно до законів України військовим формуванням, їх з`єднанням, військовим частинам, підрозділам, установам або організаціям, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони держави, органам місцевого самоврядування, а також на користь центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, сил цивільного захисту та/або закладам охорони здоров`я державної, комунальної власності, та/або структурним підрозділам з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій без попереднього або наступного відшкодування їх вартості, не вважаються операціями з реалізації для цілей оподаткування.

З аналізу чинного законодавства встановлено, що операції з добровільної передачі майна не вважаються операціями з реалізації для цілей оподаткування, за умови, що не буде попереднє або наступне відшкодування вартості переданих товарів.

Колегія суддів вважає, що відповідач в апеляційній скарзі помилково стверджує, що на майно, примусово відчужене, перейшло право власності до держави і за нього передбачена компенсація, така операція згідно пп. 14.1.191 ПК України є постачанням товарів та оподатковується податком на додану вартість на загальних підставах, оскільки не підтверджується будь-якими доказами.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у діях позивача відсутні порушення п. 188.1. ст. 188, п.п. 198.1. - 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст.200, п. 201.1 та п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України.

Стосовно посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивачем у ході проведення перевірки надано не в повному обсязі копії документів, які стосуються або пов`язані з предметом перевірки, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи встановлено, що повідомленням Головного управління ДПС у Харківській області від 19.10.2022 року № 238/20-40-07-07-08 позивача було проінформоване про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету. У вказаному повідомленні зазначено про обов`язок Підприємства «Сільпром», ТОВ передбачений п. 85.2 ст. 85 ПК України, надати контролюючому органу необхідні документи, що стосуються або пов`язані з предметом перевірки, але безпосередній перелік таких документів відсутній.

Колегія суддів зазначає, що відповідні вимоги до змісту запиту про надання інформації та документів прямо передбачає п.73.3. ст. 73 ПК України, відповідно до якого запит повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Крім того, відповідно до п. 10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1245, у запиті зазначаються посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та перелік документів, що її підтверджують.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що письмовий запит податкового органу повинен містити вказівку як на юридичні та фактичні підстави його надіслання, тобто норми закону, згідно яких контролюючий орган має право на отримання запитуваної податкової інформації і певні обставини, що обумовили необхідність реалізації податковим органом відповідних владних повноважень, так і конкретний перелік запитуваних документів.

Виходячи з аналізу наведених норм, вимоги, які висуваються до змісту запиту, є нормативно визначеними і розширеному тлумаченню не підлягають.

Також згідно з п.п. 16.1.5 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Крім того, загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його чіткість, обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його оформлення (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного переліку документів.

Вживання податковим органом загального посилання на пункт ПК України та фраза про порушення платником податкового законодавства, без наведення переліку запитуваної інформації та чіткого переліку документів для її підтвердження, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком.

Наведене узгоджується із правовою позицією, що викладена Верховним Судом у постановах від 27 січня 2022 року у справі № 380/2365/21, від 18 червня 2019 року у справі № 0740/804/18 та від 23 жовтня 2018 року у справі № 822/1817/18.

Колегія суддів зазначає, що відсутність чітко визначеного переліку запитуваної інформації та конкретного переліку документів, які мають його спростовувати, породжують неоднозначне трактування запиту, що, в свою чергу, впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податку виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Колегія суддів вважає, що перелік документів необхідних для проведення перевірки повинен бути чітким і визначеним лише в такому випадку платник зможе надати таку ж чітку відповідь.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем було надано копії наступних документів: АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО», «КОМЕРЦІЙНИЙ ПІДРОЗДІЛ» (код 00131954): рахунки за електричну енергію за липень 2021 р, за січень 2022 р., за лютий 2022 р., за березень 2022 р.; ХАРКІВСЬКА ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА ПАЛАТА (код 02944768): рахунок № ОЭСК-LK26300G226 від 04.02.2022 р., рахунок № ОЭСК-MY26300G316 від 18.02.2022 р., рахунок № НОМЕР_3 від 18.02.2022 р.; ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» (код 43965848): акт № ТГ382019014 від 31.03.2022 р., акт № ТГ382025075 від 30.04.2022 р., акт № ТГ382027846 від 31.05.2022 р., платіжне доручення №189 від 30.09.2022 р.; ПАТ «ВФ Україна» (код 14333937): рахунок-акт за період 01.02.2022 28.02.2022 рр., рахунок-акт за період 01.04.2022 30.04.2022 рр., платіжне доручення № 133 від 11.04.2022 р.; АТ «УКРТЕЛЕКОМ», ХФ АТ «УКРТЕЛЕКОМ» (код 21560766): рахунок акт № 6.2022.6300110007202370 від 30.06.2022 р., рахунок акт № 2.2022.6300110007202370 від 28.02.2022 р., рахунок акт № 4.2022.6300110007202370 від 30.04.2022 р., рахунок акт № 5.2022.6300110007202370 від 31.05.2022 р.; ТОВ «ОХОРОНА І БЕЗПЕКА ПЛЮС» (код 33121595): рахунок акт № 27950 від 31.07.2022 р., платіжне доручення № 157 від 07.07.2022 р., рахунок акт № 16255 від 30.04.2022 р., рахунок акт № 20521 від 31.05.2022 р., рахунок акт № 24443 від 30.06.2022 р., платіжне доручення № 149 від 13.05.2022 р., платіжне доручення № 149 від 06.06.2022 р.; ТОВ «НОВА УКРАЇНСЬКА МЕРЕЖА ЗАЛІЗНИЧНО-АВТОМОБІЛЬНИХ ТЕРМІНАЛІВ» (код 43709685): ТТН № 1034 від 19.02.2022 р., платіжне доручення № 102 від 18.02.2022 р.; АТ «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «ХАРКІВГАЗ» (код 3359500): акт № Х0381025625 приймання передачі природного газу від 31.12.2021 р., платіжне доручення №4422 від 08.02.2022 р.; ТОВ «ЕЙСІ АУДИТ» (код 42470025): акт надання послуг № 10 від 16 лютого 2022 р., рахунок № 13 від 02 лютого 2022 р. ТОВ «ЕЙСІ АУДИТ», рахунок № 4 від 01.02.2022 р., платіжне доручення № 58 від 02.02.2022 р.; ТОВ «САНІТАРНО-ПРОФІЛАКТИЧНА КОМПАНІЯ «ЛІКВІДАТОР» (код 39505980): акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №2812/33 від 28 грудня 2021 р., акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №202/09 від 02 лютого 2022 р., акт № 2302/17 від 23.02.2022 р., платіжне доручення № 145 від 24.05.2022 р., платіжне доручення № 99 від 17.02.2022 р.; ТОВ «АСК-ТОРГАГРОТРАНС» (код 39247469): платіжне доручення №152 від 16.06.2022 р., акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 129 від 22.02.2022 р.

Вищезазначені документи були надані позивачем контролюючому органу як додатки до листа №6 від 11.11.2022 р., листа №7 від 22.11.2022 р., та заперечення на акт перевірки №5035/20-40-07-07-03/22723684. Таким чином, колегія суддів вважає що позивачем у ході проведення перевірки надано достатньо документів, які стосуються або пов`язані з предметом перевірки.

Відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з п.74.3 ст. 74 ПК України зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової політики.

Так, контролюючим органом не було враховано матеріали попередніх камеральних та документальних перевірок по податку на додану вартість, не враховано всі надані копії документів до попередніх матеріалів перевірок (які зберігаються у матеріалах перевірок у справі платника податків), не враховано всі попередні подані заперечення та результати розгляду заперечень та подані скарги та результати розгляду скарг, а саме:

1. Довідка про результати перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість № 283/20-40-18-06-09 від 16.01.2021 р. 592053, 45 грн.

2. Довідка про результати перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість № 1776/20-40-18-06-09 від 08.02.2021 р. - 1484788,00 грн.

3. Довідка про результати перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість № 3758/20-40-18-06-09 від 09.03.2021 р. по податковій декларацiї з податку на додану вартiсть № 9028891459 вiд 18.02.2021 р. - 1111227, 00 грн.

4. Довідка про результати перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість № 8035/20-40-18-06-09 від 12.05.2021 р. по податковій декларації з податку на додану вартість № 9090687145 вiд 19.04.2021 р. - 881889,00 грн.

5. Довідка про результати перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість № 9790/20-40-18-06-09 від 08.06.2021 р. по податковій декларації з податку на додану вартість № 9131363871 вiд 19.05.2021 р. - 662365,00 грн.

6. Довідка про результати перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість № 18290/20-40-18-06-09 від 13.10.2021 р. по податковій декларації з податку на додану вартість № 9272209459 вiд 17.09.2021 р. - 703646,00 грн.

7. Довідка про результати перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість № 24000/20-40-18-06-09 від 17.12.2021 р. по податковій декларації з податку на додану вартість № 9352462437 вiд 21.11.2021 р. - 665430,00 грн.

8. Довідка про результати перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість № 24236/20-40-18-06-09 від 20.12.2021 р. по податковій декларації з податку на додану вартість № 9309488780 вiд 19.10.2021 р. - 17982,00 грн.

9. Довідка про результати перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість № 800/20-40-18-06-04 від 17.01.2022 р. по податковій декларації з податку на додану вартість № 9387598417 вiд 20.12.2021 р. - 537737,25 грн.

10. Довідка про результати перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість № 3645/20-40-18-06-04 від 17.02.2022 р. по податковій декларації з податку на додану вартість № 9422488943 вiд 20.01.2022 р. - 1 976 621, 00 грн.

11. Довідка про результати перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість № 61/17-00-07-03/22723684 від 12.08.2022 р. по податковій декларацій з податку на додану вартість по податкова декларація з податку на додану вартiсть № 9036746930 вiд 21.02.2022 - 1297654,00 грн.

12. Акт № 6351/20-40-18-06-08/22723684 від 14.04.2021 р. про результати камеральної з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок платника податку за лютий 2021 р. у розмірі 1394469 грн.

13. Акт № 12096/20-40-18-06-08/22723684 від 14.07.2021 р. про результати камеральної з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок платника податку за травень 2021 р. у розмірі 1394469 грн.

14. Акт № 9766/20-40-18-06-08/22723684 від 08.06.2021 р. про результати камеральної з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок платника податку за квітень 2021 р. у розмірі 976348 грн.

15. Акт № 18289/20-40-18-06-08/22723684 від 13.10.2021 р. про результати камеральної з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок платника податку за серпень 2021 р. у розмірі 703646 грн.

16. Акт № 20583/20-40-18-06-08/22723684 від 16.11.2021 р. про результати камеральної з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок платника податку за вересень 2021 р. у розмірі 817481 грн.

17. Акт № 797/20-40-18-06-08/22723684 від 17.01.2022 р. про результати камеральної з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок платника податку за листопад 2021 р. у розмірі 616233 грн.

Є суттєвим те, що вищезазначені акти про результати перевірок, які за своєю суттю є типовими, містять висновки контролюючого органу про право платника на збільшення суми від`ємного значення, що зараховується до складу наступного звітного (податкового) періоду, що і було зроблено позивачем.

До того ж, даними актами підтверджено відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, пов`язаних із заниженням податкових зобов`язань та/або завищенням податкового кредиту з ПДВ, що і не оскаржується відповідачем, що у свою чергу свідчить про безпідставність та недоречність проведення повторної перевірки контролюючим органом зазначених періодів.

Судом першої інстанції було встановлено, що з боку контролюючого органу мало місце порушення п. 3.2 «Вимоги до складення акта (довідки) про результати перевірки платника податків з питань повноти нарахування і сплати податків під час здійснення контрольованих) операцій)» затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за №1300/27745, так до акту перевірки не було надано Додаток №2 (що є невід`ємною частиною акту), а саме «Перелік документів, які було використано при проведені перевірки».

Так, на підставі Наказу № 1267-п від 19.10.2022 року, виданого ГУ ДПС у Харківській області, було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2022 року Підприємством «СІЛЬПРОМ», ТОВ від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодуванню з бюджет.

Заповнення Додатку 2 до податкової декларації з податку на додану вартість відбувається відповідно до Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 (далі - Порядок № 21).

Згідно з п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У разі якщо за результатами звітного (податкового) періоду податковий кредит платника перевищує його податкові зобов`язання, у платника формується від`ємне значення ПДВ звітного (податкового) періоду, яке відповідно до п. 200.4 Податкового кодексу України може бути, зокрема, зараховане до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з абзацом 2 пункту1 розділу ІІІ Порядку № 21 до податкової декларації з ПДВ (далі декларація) вносяться дані податкового обліку платника окремо за кожний звітний (податковий) період без наростаючого підсумку.

При цьому до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду включається від`ємне значення попереднього звітного періоду (рядок 16.1 декларації, до якого згідно з підпунктом 5 пункту 4 розділу V Порядку № 21 переноситься значення рядка 21 декларації за попередній звітний (податковий) період).

Таким чином, при розрахунку різниці між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду враховується увесь обсяг податкового кредиту, зазначений у рядку 17 декларації, до складу якого входить, у тому числі, сума від`ємного значення попереднього звітного періоду.

Так, у складі податкової декларації з ПДВ подаються передбачені Порядком № 21 додатки (п. 9 розд. III Порядку № 21). Додаток 2 «Довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податковою кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2)» (далі - додаток 2) подається при заповненні рядка 21 Декларації.

До того ж, Порядком № 21 не встановлено хронології відображення від`ємного значення ПДВ звітного (податкового) періоду в додатку 2 до Декларації.

Отже, застосування такого принципу не є обов`язковим, а має рекомендаційний характер. Платник податку при заповненні додатка 2 до Декларації має право самостійно визначати послідовність відображення від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, в розрізі періодів його виникнення.

Звітний (податковий період), у якому виникла сума від`ємного значення ПДВ вказується у графах 2 та 3 таблиці 1 додатка 2 у такому форматі: дві цифри місяця (наприклад - 01.02.03 тощо); чотири цифри року (наприклад - 2021 тощо).

При формуванні від`ємного значення на підставі податкового повідомлення рішення, яким збільшено залишок від`ємного значення, в графі 2 таблиці 1 додатка 2 до Декларації зазначається місяць та рік в якому складено податкове повідомлення - рішення.

При цьому значення рядка «Усього» графи 4 додатка 2 до Декларації повинно відповідати сумарному значенню рядка 21 Декларації та залишку суми помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань з ПДВ станом на 01 липня 2015 року, на яку було збільшено значення реєстраційної суми та суму від`ємного значення, сформовану за результатами звітного (податкового) періоду за липень 2015 року/ІІІ квартал 2015 року.

Колегія суддів встановила, що висновки контролюючого органу за результатами перевірок наступних періодів: травень-липень 2021, вересень-грудень 2021, січень 2022 та перевірку червень 2022 та лютий 2022 є неправомірними, адже зроблені із порушенням законодавства.

У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, обов`язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення покладено на контролюючий орган. Однак, відповідачем під час розгляду справи доказів про порушення позивачем норм податкового законодавства не надано.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Харківській області від 17.01.2023 № 00007270705, № 00007240705 та № 00007230705.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи та всупереч вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2023 року у справі № 520/9999/23 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2023 року у справі № 520/9999/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді В.А. Калиновський З.О. Кононенко Постанова складена в повному обсязі 29.04.24 р.