Постанова

від 16.04.2024 по справі 480/11407/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 р. Справа № 480/11407/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мінаєвої О.М.

суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Львівської митниці на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.11.2023 року, головуючий суддя І інстанції: М.М. Шаповал, м. Суми, повний текст складено 24.11.23 року та додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 року у справі № 480/11407/23

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агромережа Трейд"

до Львівської митниці

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Агромережа Трейд", звернувся до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці, в якому просив суд:

- скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/901132/2 від 09.10.2023;

- скасувати картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці UA209170/2023/003458 від 09.10.2023.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 20.11.2023 року у справі № 480/11407/23 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості від 09 жовтня 2023 року № UA209000/2023/901132/2.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови Львівської митниці в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 09 жовтня 2023 року № UA209170/2023/003458.

Додатковим рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 року у справі № 480/11407/23 задоволено заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Агромережа Трейд" про ухвалення додаткового судового рішення.

Стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агромережа Трейд" за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Державної митної служби витрати на сплату судового збору в сумі 17890,12 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 гривень.

Відповідач, Львівська митниця, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилається на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального права та неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а обставини, які мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими були недоведеними належними та допустимими доказами, внаслідок чого просить суд апеляційної інстанції рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.11.2023 року у справі № 480/11407/23 скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено наступне: в Міжнародній товаротранспортній накладні (CMR) від 02.10.23р. №584 в гр. 4 Місце розвантаження вказано UKRAINE - пункт d ч. 1 ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів чітко визначає, що у вантажній накладній має міститися інформація про "місце і дату прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки географічний пункт"; відповідно до п. 4 контракту передбачений перелік документів. Згідно з переліком такий документ як коносамент, який є транспортним документом для перевезення вантажів морським транспортом, не поданий до митного оформлення, що не дає можливості перевірити складові митної вартості по маршруту морського перевезення.

Таким чином, відповідач вважає, що декларантом не надано документів, які вказують на зменшення звичайної конкурентної ціни, відсутня можливість упевнитись, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості.

Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

Також відповідач зазначив, що документи, що були подані до митного оформлення, містили розбіжності та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару, у зв`язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви управильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено безпосередньо і в рішенні про коригування митної вартості.

Вважає, що оскаржувані картка відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів прийняті правомірно, а тому не підлягають скасуванню.

Також відповідач не погоджується з додатковим рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 року у справі № 480/11407/23, яким стягнуто витрати на сплату судового збору в сумі 17890,12 грн, та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 грн, подав апеляційну скаргу, в які просить суд апеляційної інстанції скасувати додаткове рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 року та прийняти постанову суду, якою відмовити у задоволенні заяви представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу в повному обсязі та надмірно стягнутих витрат на сплату судового збору в сумі 11042,93 грн.

Відповідач вважає, що ціна позову у даній справі становить 277546,15 грн, за майнову вимогу підлягав сплаті судовий збір у сумі 4163,19 грн. (оскільки 277546,15 *1,5% = 4163,19) та за немайнову вимогу у сумі 2684 грн, тому вважає, що за подання позову підлягав сплаті судовий збір у розмірі 6847,19 грн. (4163,19 + 2684 = 6847,19 грн.) Таким чином, Сумський окружний адміністративний суд надмірно стягнув з Львівської митниці 11042,93 грн. (17890,12 - 6847,19 = 11042,93).

Крім того, зазначає, що заявлена до відшкодування вартість наданої позивачу послуги з правничої допомоги є значно завищеною та не співмірною зі складністю справи. Вважає, що написання позовної заяви не вимагало значної юридичної і технічної роботи для такого високого розміру гонорару. Предмет спору у даній категорії справи не є складним, містить один епізод спірних правовідносин, предметом оскарження у даній справі є одне рішення про коригування митної вартості, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складеність процесуальних документів не є важкими. Аналогічно стосується і відповіді на відзив на позовну заяву. У відповіді на відзив, представник позивача наводить додаткові пояснення щодо обставин справи, які міг зазначити у позовній заяві. В той же час, щодо аргументів митниці, викладених у відзиві на позовну заяву, то у відповіді наведено спростування, яке дублюється із аргументами зазначеними у позовній заяві. Таким чином, вважає, що витрати на правову допомогу є необґрунтованими та завищеними.

Позивачем надано відзив на апеляційні скарги, в якому зазначено доводи щодо безпідставності вимог апеляційних скарг.

08.04.2024 р. представником позивача було подано до суду заяву про вирішення питання щодо розподілу витрат, понесених позивачем під час апеляційного розгляду справи, в якій просить суд стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агромережа Трейд" за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Державної митної служби України витрати на професійну правничу допомогу адвоката при апеляційному розгляді справи в розмірі 3000 грн.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 05 жовтня 2023 року позивач з метою розмитнення товару (сітка затінююча для теплиць - полотно основов`язаного переплетення пофарбоване (темно-зеленого кольору), що виготовлено із синтетичних стрічкових ниток) через представника для митного оформлення та митного контролю товарів та транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон подав електронну митну декларацію 23UA209170080912U0 з необхідним для митного оформлення пакетом документів: пакувальний лист (Packing list) без номеру від 26.07.2023, рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) QB076 від 26.07.2023, автотранспортна накладна (Road consignment note) 584 від 02.10.2023, сертифікат про походження товару (Certificate of origin) C23MA0D2BQB50002 від 11.08.2023, банківський платіжний документ, що стосується товару 14 від 02.06.2023, банківський платіжний документ, що стосується товару 18 від 14.08.2023, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги 00091/09/2023 від 18.09.2023, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги 10/001 від 02.10.2023, документ, що підтверджує вартість перевезення товару 10/2023 від 02.10.2023, документ, що підтверджує вартість перевезення товару 8 від 02.10.2023, прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 25.05.2023, страховий поліс PYIE202313130000001850 від 26.07.2023, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаток № 01-23 від 30.12.2022, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу 01-22 від 01.07.2022 , договір про надання послуг митного брокера 1110 від 11.10.2022, митна декларація UA500020/2021/018429 від 25.05.2021, митна декларація UA209170/2022/084206 від 27.10.2022, рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.09.2021, - інші некласифікаційні документи - якісні характеристики б/н від 26.07.2023, копія митної декларації країни відправлення 310120230517370383 від 27.07.2023.

У графах 12 та 45 митної декларації від 05.10.2023 декларантом вказано митну вартість товару у розмірі 29134,44 дол. США або 1066387 грн. 51 коп. (по курсу НБУ станом на 05.10.2023 року (36,6023 грн./дол.), а з врахуванням затрат на транспортування у розмірі 74762 грн. 54 коп., остаточно 31177 дол. США або 1141150 грн.

Рівень заявленої декларантом митної вартості товару "сітка затінююча для теплиць - полотно основов`язаного переплетення пофарбоване (темно-зеленого кольору), що виготовлено із синтетичних стрічкових ниток" склав 2,04 дол. США за кг.

Митним органом 09.10.2023 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/901132/2, а також винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів UA209170/2023/003458 від 09.10.2023. Як підстави для прийняття оскаржуваного акта індивідуальної дії митним органом зазначено, що за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин:

- подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар;

- надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.

Під час розгляду документів були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом, зокрема згідно рахунку на перевезення від 18.09.2023 № 00091/09/2023 вартість транспортних послуг становить 74779,128 грн, а декларантом заявлено 74762,54 грн. Таким чином, невірно проведено розрахунок числових значень митної вартості.

Крім того, в Міжнародній товаротранспортній накладній (CMR) від 02.10.2023 № 584 в гр. 4 Місце розвантаження вказано UKRAINE - пункт d ч. 1 ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів чітко визначає, що у вантажній накладній має міститися інформація про "місце і дату прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки географічний пункт".

Пунктом 4 контракту передбачений перелік документів, згідно з яким такий документ як коносамент, який є транспортним документом для перевезення вантажів морським транспортом, не поданий до митного оформлення, що не дає можливості перевірити складові митної вартості по маршруту морського перевезення.

Відповідно до пункту другого статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару; під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Крім того, пунктом 2 Приміток та додаткових положень до ГАТТ встановлено, що сумісним із статтею VII було б припущення, що "дійсна вартість" може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь - які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими "дійсної вартості", а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни. Таким чином, декларантом не надано документів, які вказують на зменшення звичайної конкурентної ціни, відсутня можливість упевнитись, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості.

Не погодившись з зазначеним рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої виходив з того, що надані позивачем при митному оформленні документи в повному обсязі підтверджують визначену декларантом ціну товару за основним методом, а тому висновок відповідача про наявність підстав для визначення митної вартості за іншим методом є недоведеним, а оскаржуване рішення протиправним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції на підставі наступного.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (надалі за текстом - МК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів ст. 318 МК України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 МК України).

В свою чергу, відповідно до положень ст. 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари..

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У відповідності до ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною п`ятою ст. 54 МК України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно із ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У відповідності до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Частинами 4, 5 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Аналіз вищевказаних норм законодавства дозволяє дійти висновку, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного Кодексу України.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару (сітка затінююча для теплиць - полотно основов`язаного переплетення пофарбоване (темно-зеленого кольору) документи, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, а саме: пакувальний лист (Packing list) б/н від 26.07.2023, рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) QB076 від 26.07.2023, автотранспортна накладна (Road consignment note) 584 від 02.10.2023, сертифікат про походження товару (Certificate of origin) C23MA0D2BQB50002 від 11.08.2023, банківський платіжний документ, що стосується товару 14 від 02.06.2023, банківський платіжний документ, що стосується товару 18 від 14.08.2023, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги 00091/09/2023 від 18.09.2023, рахунок- фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги 10/001 від 02.10.2023, документ, що підтверджує вартість перевезення товару 10/2023 від 02.10.2023, документ, що підтверджує вартість перевезення товару 8 від 02.10.2023, прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 25.05.2023, страховий поліс PYIE202313130000001850 від 26.07.2023, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаток № 01-23 від 30.12.2022, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу 01-22 від 01.07.2022 , договір про надання послуг митного брокера 1110 від 11.10.2022, митна декларація UA500020/2021/018429 від 25.05.2021, митна декларація UA209170/2022/084206 від 27.10.2022, рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.09.2021, - інші некласифікаційні документи - якісні характеристики б/н від 26.07.2023, копія митної декларації країни відправлення 310120230517370383 від 27.07.2023.

Колегія суддів встановила, що подані позивачем документи підтверджують заявлену митну вартість товару у розмірі 29134,44 дол. США або 1066387 грн. 51 коп. (по курсу НБУ станом на 05.10.2023 року (36,6023 грн./дол.), а з врахуванням затрат на транспортування у розмірі 74762 грн. 54 коп., остаточно 31177 дол. США або 1141150 грн. При цьому, жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані декларантом документи не містили.

З оскарженого рішення про коригування митної вартості встановлено, що підставами для коригування митної вартості була наявність сумнівів у заявленій митній вартості та спрацювання АСАУР.

Колегія суддів зазначає, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. В основу такого підходу лягли висновки про те, що торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо) (постанови Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 25.02.2021 у справі № 810/3295/17, від 23.11.2022 у справі № 810/2547/17).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові № 815/2552/16 від 15.02.2023 дійшов висновку, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості.

Наведені обставини, встановлені у цій справі, дають підстави для висновку про те, що у відповідача були всі документи, які надавали йому можливість підтвердити визначену позивачем митну вартість товару за ціною договору. Натомість відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у МД, поданих декларантом позивача; не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.

Суд не заперечує права митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (частина п`ята статті 54 МК України), проте для цього він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознак підробки або відсутність усіх відомостей про числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Саме лише посилання на наявність у нього інформації про іншу ціну ідентичного товару не є достатньою підставою не визнавати митну вартість, визначену за ціною договору.

Верховний Суд у постанові від 03.12.2020 у справі №810/2749/16 зазначив, що приписи МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Стосовно доводу апеляційної скарги, що у наданій до митного оформлення Міжнародній товаротранспортній накладній (CMR) від 02.10.2023 року №584 в гр. 4 місце розвантаження вказано UKRAINE, а пункт d ч. 1 ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів чітко визначає, що у вантажній накладній має міститися інформація про «місце і дату прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки географічний пункт», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 10 ст. 58 МК України складових митної вартості товару, які мають додаватись до фактурної ціни, включаються витрати на транспортування товару лише до пункту ввезення в Україну. В частині цих витрат позивач під час декларування надав до митного органу необхідні документи - рахунок перевізника на оплату транспортних послуг.

Згідно з ч. 11 ст. 58 МК України витрати на транспортування товару після ввезення в Україну не включаються до митної вартості товару. Таким чином, конкретне місце розвантаження товару в Україні не має впливу на митну вартість товару, а, відтак, помилково зазначене місце доставки товару UKRAINE не є розбіжністю, яка впливає на складові митної вартості або ставить під сумнів достовірність CMR від 02.10.2023 року №584.

Крім того, відповідач у апеляційній скарзі вказує, що не поданий до митного оформлення коносаммент, який є транспортним документом для перевезення вантажів морським транспортом, не дає можливості перевірити складові митної вартості по маршруту морського перевезення. Проте, коносаммент - це товаророзпорядчий та товаросупроводжуючий документ, що видається морським перевізником вантажу його відправнику, що засвідчує прийняття вантажу до перевезення і містить зобов`язання доставити вантаж до пункту призначення і передати його одержувачу.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України транспортні (перевізні) документи є документами, які підтверджують митну вартість товарів та подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару.

Разом з тим, відповідно до пункту 4 зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу 01-22 від 01.07.2022 року продавець поставляє продукцію на умовах СІF (англ. Cost, Insurance and Freight (… named port of destination), або вартість, страхування і фрахт (… назва порту призначення) - термін Інкотермс, який означає, що продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення. Отже, продавець установив ціну товару з урахуванням фрахту та витрат на страхування, які включалися в ціну для товару, що відправлявся на територію України.

Таким чином, приймаючі оспорюване рішення, суд першої інстанції правильно зазначив, що на підставі наданих декларантом документів, перелік яких відповідає вимогам ч.2 ст. 53 МК України, митний орган мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих позивачем, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України, і ці документи не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості.

В силу ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень під час розгляду справи не доведено правомірності дій щодо відмови у визначенні митної вартості товару за ціною договору, а встановлені судом першої інстанції обставини свідчать про надання позивачем достатнього обсягу документів, необхідних для визначення митної вартості за основним методом. При цьому відповідачем не доведено обґрунтованість виникнення сумніву у заявленій позивачем митній вартості товару та не надано доказів правомірності дій при прийнятті рішення про коригування митної вартості, у тому числі у частині обґрунтованості прийнятої у ньому ціни за одиницю товару.

З огляду на наведене, правильним є висновок суду першої інстанції, що у відповідача були відсутні фактичні підстави для коригування заявленої декларантом митної вартості.

Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Виходячи з наведеного у сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що надані позивачем документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод їх визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом, відповідно до статті 64 МК України.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані рішення є необґрунтованими та прийнятими без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Львівської митниці про коригування митної вартості від 09 жовтня 2023 року № UA209000/2023/901132/2 та картка відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 09 жовтня 2023 року № UA209170/2023/003458 є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо позовних вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно частини першої та третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя №R(81)7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 135 КАС України).

З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов`язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат.

На підтвердження факту понесення позивачем витрат на правничу допомогу ним надано копії договору про надання правничої допомоги від 12.10.2023 укладеного між позивачем та адвокатським об`єднанням "Адвокатська фірма "Ромаданова і партнери", додатку до договору від 12.10.2023 р., розрахунок суми гонорару за надану професійну правничу (правову) допомогу та платіжної інструкції № 260 від 13.10.2023 про сплату позивачем 6000 грн за надання послуг правової допомоги згідно з договором від 12.10.2023.

Оцінюючи надані представником позивача документи у взаємозв`язку з фактичними обставинами цієї справи, суд акцентує увагу на тому, що розподілу між сторонами підлягають судові витрати, що безпосередньо пов`язані з розглядом та вирішенням спору.

Справу розглянуто у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін. Згідно з протоколу судового засідання представник позивача Прибора І.І. приймав участь у судовому засіданні, яке відбувалось 20.11.2023 року у суді першої інстанції.

Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до Додатку до Договору про надання правничої допомоги від 12.10.2023, укладеного між ТОВ "Агромережа трейд" та адвокатом Адвокатського об`єднання "Адвокатська фірма "Ромаданова і партнери" Приборою І.І., сторони погодили виплату фіксованої суми гонорару (винагороди) за надання правничої допомоги у розмірі 6000 грн, а отже його розмір визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Згідно розрахунку суми гонорару за надану професійну правничу (правову) допомогу до складу професійної правничої допомоги входили: підготовка та подання до суду позовної заяви (3,0 год.) - 3000 грн; підготовка та подання до суду відповіді на відзив на позовну заяву (2,0 год.) - 2000 грн; участь у судовому засіданні (1,0 год.) - 1000 грн.

Позивачем сплачено адвокату кошти у загальній сумі 6000 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 13.10.2023 № 260.

Колегія суддів встановила, що позовна заява та поданий в ході її розгляду відповідь на відзив підписані адвокатом Приборою І.І., як представником позивача. Представник позивача Прибора І.І. приймав участь у судовому засіданні. Зазначене свідчить про проведену адвокатом роботу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності та пропорційності судових витрат, дійшов правильного висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу пропорційна у розмірі 6000 грн.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість рішення суду першої інстанції щодо необхідності стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 6000,00 грн.

Стосовно доводів апеляційної скарги про помилкове стягнення з апелянта сум судового збору у розмірі 17890,12 грн колегія суддів зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2022 р. - 2684 гривень.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою підприємцем 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до абз.1 ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Зі змісту позовної заяви встановлено, що позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом у жовтні 2023 року та сплатив судовий збір за одну вимогу немайнового характеру (2684 грн) та 1,5 % вимог майнового характеру 15206,11 грн. (1,5 % від 1013741,33 грн), усього у розмірі 17890,12 грн.

Вказана сума відповідає розміру судового збору, яку позивач мав сплатити за подання позовної заяви у письмовому вигляді до суду відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.11.2023 року та додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 року у справі № 480/11407/23 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Стосовно заяви про вирішення питання щодо розподілу витрат, понесених позивачем під час апеляційного розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.12.2020 року у справі №640/18402/19, розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21 зазначила, що фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Колегія суддів встановила, що згідно додатку до договору про надання правничої допомоги від 12.10.2023, укладеного між ТОВ "Агромережа трейд" та адвокатом Адвокатського об`єднання "Адвокатська фірма "Ромаданова і партнери" ОСОБА_1 , сторони погодили виплату фіксованої суми гонорару (винагороди) за надання правничої допомоги у розмірі 3000 грн в суді апеляційної інстанції, а отже його розмір визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Згідно розрахунку суми гонорару за надану професійну правничу (правову) допомогу до складу професійної правничої допомоги входили: підготовка та надсилання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу Львівської митниці (2,0 год.) - 2000 грн; Представництво інтересів клієнта у Другому апеляційному адміністративному суді у справі № 480/11407/23 (підготовка адвоката до засідання, безпосередня участь у судовому засіданні) (1,0 год.) - 1000 грн.

Позивачем сплачено адвокату кошти у загальній сумі 3000 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 05.03.2024 № 312.

Колегія суддів встановила, що представником позивача ОСОБА_1 був складений та поданий відзив на апеляційні скарги Львівської митниці на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.11.2023 року та додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 року у справі № 480/11407/23. Представник позивача Прибора І.І. приймав участь у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції. Зазначене свідчить про проведену адвокатом роботу в суді апеляційної інстанції.

Згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто законодавець визначив, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами та при наявності зазначеного положення суд розглядає питання співмірності витрат.

12.04.2024 року відповідачем, через Електронний суд, надано заперечення щодо понесених судових витрат, в якому посилаючись на те, що сума витрат на послуги адвоката в суді апеляційної інстанції в сумі 3000 грн. є надмірною, не відповідає критерію розумності їхнього розміру, обсягу фактично наданих послуг та їх складності, просить відмовити у задоволенні заяви у справі про стягнення з Львівської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агромережа Трейд" судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн.

Отже, відповідач скористався можливістю згідно ст. 134 КАС України довести неспівмірність заявлених вимог, однак не надав докази на спростування розміру витрат на професійну правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Оцінивши надані на підтвердження витрат позивача на правничу допомогу докази, колегія суддів приходить до висновку про доведеність та обґрунтованість таких витрат у сумі 3000 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають відшкодуванню понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу адвоката у суді апеляційної інстанції у сумі 3000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Львівської митниці залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.11.2023 року та додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 року у справі № 480/11407/23 залишити без змін.

Стягнути з бюджетних асигнувань Львівської митниці (ЄДРПОУ 43971343) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агромережа Трейд" (ЄДРПОУ 43813646) судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката при апеляційному розгляді справи у розмірі 3000,00 (три тисячі) грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді В.А. Калиновський З.О. Кононенко Постанова складена в повному обсязі 29.04.24 р.