Рішення

від 30.04.2024 по справі 394/252/24

НОВОАРХАНГЕЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У к р а ї н а

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

26100, смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави, 26, тел. 2-10-45, E-mail: inbox@na.kr.court.gov.ua

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

30.04.2024 2/394/203/24

394/252/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2024 року Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

в складі головуючого судді: Запорожець О.М.

при секретарі: Лясковській О.М.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в смт Новоархангельськ цивільну справу за позовом Голованівської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Кропивницької міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору комунальне некомерційне підприємство «Міська лікарня швидкої медичної допомоги Кропивницької міської ради» про відшкодування витрат понесених на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину,

В С Т А Н О В И В:

Керівник Голованівської окружної прокуратури в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Кропивницької міської ради звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування витрат понесених на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, посилаючись на те, що Голованівською окружною прокуратурою встановлено, що ухвалою Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 02.11.2022 року у кримінальному провадженні №12023121110000610 від 02.11.2023 року звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України на підставі ст. 46 КК України у зв`язку з примиренням винного з потерпілим та закрито кримінальне провадження № 12023121110000610 від 02.11.2023 року.

В ході досудового розслідування та судового розгляду даного кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_1 , 01.11.2023 р. о 15 год. 44 хв., керуючи легковим автомобілем «Богдан 211040», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , грубо порушуючи п. 2.3. (б) і (д) Правил дорожнього руху України (п.2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху) перед початком руху заднім ходом по проїзній частині провулку Зеленобрамський в смт Новоархангельськ Голованівського району Кіровоградської області, в порушення п. 10.9 ПДР України (п. 10.9 під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб), був не уважним, не слідкував за дорожньою обстановкою, не впевнився, що це буде безпечним та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

У свою чергу, при здійсненні руху на вищезазначеному транспортному засобі заднім ходом, який вимагає від водія надзвичайної уважності та обережності, здійснюючи маневр в складних дорожніх умовах, що обумовлюються вузькою шириною проїзної частини провулку Зеленобрамський в смт. Новоархангельськ Голованівського району Кіровоградської області, не звернувся за допомогою до інших осіб, в результаті чого, здійснюючи рух заднім ходом навпроти залізобетонної опори лінії електромережі АДРЕСА_1 , допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який лежав на правому узбіччі по ходу його руху, а ноги перебували на краю проїзної частини.

У результаті дорожньо-траснпортної пригоди, пішохід ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримав тілесні ушкодження, у вигляді відкритого двохщиколоткового перелому правової гомілки зі зміщенням, розриву ДМГС, які згідно п. 2.2.2 «Правил визначення ступені тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 від 17.01.1995 року, має ознаки середнього ступеня тяжкості, так як викликає тривалий розлад здоров`я на термін більше 3-х тижнів, які утворилися, внаслідок ДТП.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 КК України, тобто умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Вищевказана ухвала Новоархангельського районного суду від 12.02.2024 в апеляційному порядку не оскаржувалася та набрала законної сили 20.02.2024.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Звільнення особи від кримінальної відповідальності є нереабілітуючою підставою закриття провадження, це підтверджується тим, що особа, яка підозрювалася чи обвинувачувалася у вчиненні кримінального правопорушення, не має права на відшкодування шкоди, яка була їй завдана у процесі притягнення її до кримінальної відповідальності.

Встановлено, що під час досудового розслідування ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав, в ході судового розгляду кримінального провадження проти закриття кримінального провадження не заперечував, свою провину визнав у повному обсязі, ухвалу Новоархангельського районного суду від 12.02.2024 в апеляційному порядку не оскаржував (підтверджується відміткою суду про набрання судовим рішенням законної сили).

Вина відповідача у заподіянні матеріальної шкоди державі повністю підтверджується зібраними матеріалами кримінального провадження №12023121110000610 від 02.11.2023, що знайшло своє відображення в ухвалі Новоархангельського районного суду від 12.02.2024.

Під час розгляду кримінального провадження позовна заява про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням у вигляді понесених медичною установою витрат на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину, не подавалася.

Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував у травматологічному відділенні Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня швидкої медичної допомоги Кропивницької міської ради» з 01.11.2023 р. по 13.11.2023 р., тобто 12 ліжко-днів.

Згідно інформації Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня швидкої медичної допомоги Кропивницької міської ради» від 20.12.2023 №2461, вартість лікування ОСОБА_3 по фактичним витратам, без вартості медикаментів, придбаним хворим за власні кошти, виходячи з вартості одного ліжко-дня у травматологічному відділенні: 12 л/дн. х 1714,93 грн. = 20579,16 грн.

Перебування потерпілого у закладі охорони здоров`я підтверджується матеріалами кримінального провадження.

Кошти, витрачені на стаціонарне лікування ОСОБА_3 на даний час Комунальному некомерційному підприємству «Міська лікарня швидкої медичної допомоги Кропивницької міської ради» не відшкодовано, а тому згідно ст. 1206 Цивільного кодексу України підлягають відшкодуванню в примусовому порядку.

Керівник Голованівської окружної прокуратури просить суд стягнути з відповідача на користь Кропивницької міської ради кошти на відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину в сумі 20579,16 грн. /а.с.1-15/.

Прокурор ОСОБА_4 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник позивача Кропивницької міськоїради в підготовче судове засідання не з`явився, але надіслав до суду заяву про проведення судового засідання за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 надав суду заяву в якій просив розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги визнає в повному обсязі не заперечує проти їх задоволення.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог комунального некомерційногопідприємства «Міськалікарня швидкоїмедичної допомогиКропивницької міськоїради» в підготовче судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Виходячи із положень ч. 3 ст. 200 ЦПК України, яка регламентує, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Враховуючи, що відповідач позов визнав в повному обсязі на думку суду наявні всі правові підстави для ухвалення рішення в підготовчому судовому засіданні.

Заслухавши учасників цивільного провадження та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Ч. 2 ст. 4 ЦПК України вказує, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

За таких обставин, суд вважає, що прокурор належним чином звернувся в інтересах держави до компетентного суду.

Ч. 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У відповідності до частин 1 та 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 3 ст. 28 ЦПК України позови про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача або за місцем заподіяння шкоди.

Ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вказує на те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, ухвалою Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 12.02.2024 року звільнено ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України.

Кримінальне провадження № 1кп-394/3/24 відносно ОСОБА_1 , що зареєстроване в ЄРДР від 02.11.2023 року за № 12023121110000610 закрито.

Вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати у кримінальному провадженні на залучення експертів для проведення експертиз у розмірі 956 грн., вирішено питання про речові докази /а.с.15-18/.

Ч. 6 ст. 82 ЦПК України визначено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Зазначеною ухвалою встановлено, що неправомірними протиправними кримінальними діями відповідача було заподіяно тілесні ушкодження гр. ОСОБА_3 , а тому зазначені обставини не підлягають доказуванню.

Зі світлокопії інформації, наданої Комунальним некомерційним підприємством «Міська лікарня швидкої медичної допомоги Кропивницької міської ради» від 20.12.2023 року №246 вбачається, що хворий гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , медична картка стаціонарного хворого на вказану особу №11096, знаходився на лікуванні в травматологічному відділенні лікарні з 01.11.2023 по 13.11.2023 року. У відділенні хворим проведено 12 ліжко/днів.

Середня вартість 1 ліжко/дня по лікарні складає 1714,93 грн. (в т.ч. заробітна плата, нарахування на заробітну плату, медикаменти, харчування, оплата послуг, оплата за електроенергію та розподіл, водопостачання та водовідведення, тощо).

Всього за 12 ліжко/днів фактичні витрати на утримання лікарні складають 20579,16 грн./а.с.19/.

Вирішуючи даний цивільний позов, суд застосовує наступні норми матеріального права.

Ч. 1 ст. 1 ЦК України вказує, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно частин 1 та 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

У частинах 1 та 2 ст. 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

П. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України вказує, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частинами 1, 2 та 3 ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Згідно частин 1 та 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частино 1 та 3 ст. 1206 ЦК України визначено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, спільній власності територіальних громад, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету, за рахунок якого таке лікування фінансувалося. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, який за відповідні надані медичні послуги отримує кошти згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України.

Статтею 5 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» визначено, що державні, громадські або інші органи, підприємства, установи, організації, посадові особи та громадяни зобов`язані забезпечити пріоритетність охорони здоров`я у власній діяльності, не завдавати шкоди здоров`ю населення і окремих осіб, у межах своєї компетенції надавати допомогу особам, які її потребують за станом здоров`я, особам з інвалідністю та потерпілим від нещасних випадків, сприяти працівникам органів і закладів охорони здоров`я в їх діяльності, а також виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

У ст. 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» визначено право на охорону здоров`я.

Кожен громадянин має право на безоплатне отримання у державних та комунальних закладах охорони здоров`я медичної допомоги, до якої належать: екстрена медична допомога; первинна медична допомога; спеціалізована медична допомога; паліативна допомога ст. 8 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я».

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» реалізація державної політики охорони здоров`я покладається на органи виконавчої влади.

Згідно статті 18 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» фінансове забезпечення охорони здоров`я може здійснюватися за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, коштів юридичних та фізичних осіб, а також з інших джерел, не заборонених законом.

Рівень фінансового забезпечення охорони здоров`я розраховується на підставі науково обґрунтованих нормативів.

Кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, призначені на охорону здоров`я, використовуються, зокрема, для забезпечення медичної та реабілітаційної допомоги населенню, фінансування державних цільових і місцевих програм охорони здоров`я та фундаментальних наукових досліджень у цій сфері.

Фінансове забезпечення державних та комунальних закладів охорони здоров`я - бюджетних установ здійснюється відповідно до бюджетного законодавства.

Медична допомога надається безоплатно за рахунок бюджетних коштів у закладах охорони здоров`я та фізичними особами - підприємцями, які зареєстровані та одержали в установленому законом порядку ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, з якими головними розпорядниками бюджетних коштів укладені договори про медичне обслуговування населення.

Так, згідно з п. п. а, г ч. 8 ст. 87 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України та аналогічно - з районного бюджету (п.п. а, б, в ч. 3 ст. 89 Бюджетного кодексу України) належать видатки на первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (багатопрофільні лікарні та поліклініки, що виконують специфічні загальнодержавні функції); інші програми в галузі охорони здоров`я, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, тому неповернення коштів, витрачених на лікування потерпілої особи від злочинних посягань, призводить до порушень державних інтересів у вигляді фінансових втрат та недоотримання коштів на інші визначені бюджетним законодавством потреби.

Відповідно до ст. 90 Бюджетного кодексу України, видатки на фінансування лікарні обласного значення (КНП «Кіровоградська обласна лікарня») здійснюються за рахунок коштів обласних бюджетів.

У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 липня 1995 року №11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат» роз`яснено, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебуває на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка-розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого.

П. 2 зазначеного Порядку передбачено, що сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день.

Відповідно до п. 4 зазначеного Порядку стягнуті в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров`я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров`я.

На підставі викладеного, суд визнає обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь Кропивницької міської ради витрат на стаціонарне лікування громадянина ОСОБА_3 , як потерпілого від злочинних дій ОСОБА_1 (відповідача у справі), в сумі 20579,16 грн., оскільки витрати підтверджуються належними доказами.

На підставівикладеного такеруючись ст.6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 1, 11, 15, 16, 22,1166, 1206 ЦК України, Законом України«Основи законодавства України про охорону здоров`я», постановою Пленуму Верховного Суду України від 07 липня 1995 року № 11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат», ст.ст.2,4, 5, 13, 27, 28,82,263, 264, 265ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Цивільний позов Голованівської окружноїпрокуратури Кіровоградськоїобласті в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Кропивницької міськоїради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору комунальне некомерційнепідприємство «Міськалікарня швидкоїмедичної допомогиКропивницької міськоїради» про відшкодування витрат понесених на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користьКропивницької міськоїради нарозрахунковий рахунок НОМЕР_2 в АБ «Укргазбанк», код ЄДРПОУ 05493852 20579 /двадцять тисяч п`ятсот сімдесят дев`ять/ грн. 16 коп., витрати понесені на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_3 .

Ідентифікаційні дані учасників:

Голованівська окружна прокуратура Кіровоградської області, місце знаходження вул. Паркова, 13 смт Голованівськ Кіровоградської області.

Кропивницька міська рада, місце знаходження Площа Героїв Майдану, 1 м. Кропивницький, код юридичної особи в єдиному державному реєстрі підприємств і організацій 22223982.

Комунальне некомерційне підприємство «Міська лікарня швидкої медичної допомоги Кропивницької міської ради», місце знаходження вул. Короленка, 56 м. Кропивницький, код юридичної особи в єдиному державному реєстрі підприємств і організацій 05493852

ОСОБА_1 , місце реєстрації АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених участині другійстатті 358 ЦПК України.

Копію даного рішення негайно після постановлення направити сторонам.

Суддя: