Постанова

від 17.04.2024 по справі 340/9177/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 квітня 2024 року м. Дніпросправа № 340/9177/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.12.2023 року (головуючий суддя Науменко В.В.)

в адміністративній справі №340/9177/23 за позовом ОСОБА_1 до відповідачів: Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (відповідач-2), про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся 03.11.2023 до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до відповідачів Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому, з урахуванням уточнень, просив (а.с. 1-4, 37-40):

- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (відповідача-2) щодо відмови зарахувати повністю для обрахунку пенсії ОСОБА_1 період роботи з 11.03.1989 року по 01.03.2000 рік до загального стажу, та відмови зарахувати для обрахунку пенсії довідки про заробітну плату до 2000 року № 21-56з/3-1 та №21-56з/3-2 від 15.12.2021 року, видані ДКЗ «Державний архів документів по особовому складу Забайкальського краю»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (відповідача-2) зробити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , а саме зарахувати повністю для обрахунку пенсії період роботи з 11.03.1989 року по 01.03.2000 рік до загального стажу, зарахувати для обрахунку пенсії довідки про заробітну плату до 2000 року №21-56з/3-1 та № 21-56з/3-2 від 15.12.2021 року, видані ДКЗ «Державний архів документів по особовому складу Забайкальського краю», та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області провести відповідний перерахунок та виплату перерахованої пенсії з дати її призначення, а саме з 07.08.2023 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачами протиправно та всупереч вимог чинного законодавства України відмовлено позивачу у зарахуванні до загального страхового стажу позивача періодів роботи з 11.03.1989 року по 01.03.2000 рік на в старательській артілі «Ключі» Об`єднання «Забайкалзолото» на території російської федерації та у обрахунку розміру пенсії на підставі довідок про заробітну плату до 2000 року № 21-56з/3-1 та № 21-56з/3-2 від 15.12.2021 року.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.12.2023 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним дії ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо не зарахування стажу роботи з 01.01.1992 року в Об`єднанні «Забайкалзолото» Старательська артіль «Ключі» та відповідної заробітної плати під час призначення пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.08.2023 року про призначення пенсії та здійснити перерахунок пенсії з врахуванням спірних періодів роботи з 01.01.1992 року в Об`єднанні «Забайкалзолото» Старательська артіль «Ключі», заробітної плати відповідно до довідок № 21-56з/3-1 та № 21-56з/3-2 від 15.12.2021 року, виданих ДКЗ «Державний архів документів по особовому складу Забайкальського краю», та правових висновків суду у цій справі.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що трудова книжка містить усі належним чином внесені записи про роботу позивача у спірні періоди. Такі записи засвідчені чітким відтиском печатки підприємств та не містять ні виправлень/підтирань, ні інших неточностей, які б давали підстави сумніватись у їх достовірності. До того ж, позивачем надано Пенсійному фонду довідки про заробітну плату до 2000 року (з 1987 року по 1996 рік) № 21-56з/3-1 та № 21-56з/3-2 від 15.12.2021 року, видані ДКЗ «Державний архів документів по особовому складу Забайкальського краю» та довідку про перейменування підприємства №21-56з/кр-1 від 15.12.2021. Однак, періоди роботи позивача на території України з 17.07.1997 по 12.02.2001 в Свеклосовхозе «Промінь», за даними трудової книжки, та з 01.01.1999 по 31.12.1999 у приватному-орендному сільськогосподаському підприємстві «Славутич», що співпадають з періодами роботи в Об`єднанні «Забайкалзолото» Старательська артіль «Ключі» на території країни агресора, дійсно викликають сумнів. Адже особа не могла одночасно працювати за вказаним в трудовій книжці професіями у двох країнах одночасно. Відтак, такі періоди роботи, можуть бути зараховані до стажу лише за умови підтвердження, того чи іншого з вказаних періодів, відповідними первинними документами. Як вже встановлено судом, період роботи в Об`єднанні «Забайкалзолото» Старательська артіль «Ключі» з 11.03.21989 року по 31.12.1991 врахований до стажу роботи Пенсійним фондом, а тому позовні вимоги в цій частині позову не підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги - врахувати довідки про заробітну плату за період з 1987 року по 1996 рік при обрахунку пенсії, видані ДКЗ «Державний архів документів по особовому складу Забайкальського краю», суд першої інстанції зазначив, що хоча російська федерація і припинила участь у вказаній Угоді, натомість у спірні періоди роботи позивача вказана Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав. При цьому суд зазначає, що за наявності чинних, у період роботи позивача, положень Угоди, що передбачали відповідне право, позивач не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у здійсненні перерахунку пенсії з урахуванням заробітної плати, отриманої у російській федерації. Таким чином, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права особи на пенсію та при її обчисленні.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Вказує, що з 01.01.2023 року рф припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 р. Задля Узгодження порядку дій, який буде застосовуватись при призначені/поновлені раніше призначених пенсій громадянам ,які працювали/проживали на території рф листом Міністерства соціальної політики України від 12.01.2023 року № 411/0/2-23/54 встановлено, що при призначені пенсії заробітну плату (дохід) для обчислення пенсії враховувати за періоди страхового стажу, набутого на території України, на умовах, визначених частиною першою статті 40 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, при цьому до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31.12.1991 року. При призначенні пенсії заробітну плату для обчислення пенсії враховувати за періоди страхового стажу, набутого на території України, на умовах, визначених частиною першою статті 40 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Зазначає, що Україна і рф розірвали дипломатичні відносини та Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, що унеможливлює поштове листування з рф, а саме - направлення запиту пенсійної справи та отримання відповіді. З огляду на те, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, відправлення кореспонденції до країни-агресора росії з 24.02.2022 не здійснюється та на даний час не вбачається за можливе надіслати відповідний запит до Пенсійного фонду російської федерації про підтвердження в установленому порядку первинними документами вказаної довідки про заробітну плату та проведення обчислення розміру пенсії з їх урахуванням. Таким чином, виходячи з вищезазначеного, дії відповідача не суперечать чинному законодавству України, тому підстави для задоволення вимог позивача повністю відсутні.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (відповідачем-1) подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить задовольнити апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, а рішення суду першої інстанції скасувати.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 07.08.2023 року через електронний сервіс веб-портал подав до Пенсійного фонду України заяву про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № l058-IV (а.с.68).

Заява позивача розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, за результатами розгляду якої пенсію прийнято рішення від 14.08.2023 року про призначення пенсії з 28.06.2023 року.

За наданими документами страховий стаж позивача становить 27 років 2 місяці 22 дні. До страхового стажу не зараховано період трудової діяльності з 01.01.1992 по 01.03.2000 в старательській артілі «Ключі» Об`єднання «Забайкалзолото» на території російської федерації.

Згодом позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області за місцем проживання із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням довідок про заробітну плату до 2000 року, з 1987 року по 1996 рік, № 21-56з/3-1 та № 21-56з/3-2 від 15.12.2021 року, видані ДКЗ «Державний архів документів по особовому складу Забайкальського краю» та зарахувати повністю період роботи з 11.03.1989 року по 01.03.2000 рік у Об`єднанні «Забайкалзолото» Старательська артіль «Ключі» та просив здійснити перерахунок та виплату перерахованої пенсії з дати її призначення, а саме з 29.06.2023 року.

За результатами розгляду звернення, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, повідомлено заявника про зарахування під час призначення пенсії стажу за періоди з 11.03.1989 року по 31.12.1991, з 01.01.1999 по 31.12.1999 та про відсутність підстав для проведення перерахунку та зарахування спірного періоду робот, мотивоване тим, що листування з компетентними органами російської федерації у зв`язку з дією воєнного стану припинено, а зарахування стажу та врахування заробітної плати за період роботи, набутих за кордоном, можливе лише за умови підтвердження первинними документами (а.с. 50).

Позивач вважає протиправною відмову відповідача у зарахуванні спірних періодів до його трудового стажу.

Суд першої інстанції позов задовольнив частково.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Частиною 4 статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII передбачено, що у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачені інші правила, ніж ті, які містяться в цьому законі, то застосовуються правила за цими договорами (угодами).

Відповідно до частини 2 статті 6 Угоди «Про гарантії прав громадян держав - учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення» від 13.03.1992 року (далі по тексту - Угода), укладеною між Україною і росією, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.

Згідно із абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993 року трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.

Частиною 2 статті 4 Угоди «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів» від 15.04.1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, російської федерації, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Суд першої інстанції звернув увагу, що автентичність записів трудової книжки відповідачем не оспорюється.

Вказана трудова книжка містить усі належним чином внесені записи про роботу позивача у спірні періоди.

Такі записи засвідчені чітким відтиском печатки підприємств та не містять ні виправлень/підтирань, ні інших неточностей, які б давали підстави сумніватись у їх достовірності.

До того ж, позивачем надано Пенсійному фонду довідки про заробітну плату до 2000 року (з 1987 року по 1996 рік) № 21-56з/3-1 та № 21-56з/3-2 від 15.12.2021 року, видані ДКЗ «Державний архів документів по особовому складу Забайкальського краю» та довідку про перейменування підприємства №21-56з/кр-1 від 15.12.2021.

Однак, періоди роботи позивача на території України з 17.07.1997 по 12.02.2001 в Свеклосовхозе «Промінь», за даними трудової книжки, та з 01.01.1999 по 31.12.1999 у приватному-орендному сільськогосподаському підприємстві «Славутич», що співпадають з періодами роботи в Об`єднанні «Забайкалзолото» Старательська артіль «Ключі» на території країни агресора, дійсно викликають сумнів.

Адже особа не могла одночасно працювати за вказаним в трудовій книжці професіями у двох країнах одночасно.

Відтак, такі періоди роботи, можуть бути зараховані до стажу лише за умови підтвердження, того чи іншого з вказаних періодів, відповідними первинними документами.

Зокрема, період роботи в Об`єднанні «Забайкалзолото» Старательська артіль «Ключі» з 11.03.1989 року по 31.12.1991 врахований до стажу роботи Пенсійним фондом, а тому позовні вимоги в цій частині позову не підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги - врахувати довідки про заробітну плату за період з 1987 року по 1996 рік при обрахунку пенсії, видані ДКЗ «Державний архів документів по особовому складу Забайкальського краю», колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Положення Угоди розповсюджуються також і на питання пов`язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов`язаних і з їх перерахунком.

Наведене також підтверджує, що діюче в Україні пенсійне законодавство визначає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території російської федерації або на підприємстві зареєстрованому на території російської федерації після 13.03.1992, то цей стаж має враховуватися на території України як власний страховий (трудовий) стаж, хоча пенсійні внески можуть сплачуватися в російській федерації. Тобто існує гарантія врахування страхового (трудового) стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.

Як наслідок, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні.

Окрім того, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що хоча російська федерація і припинила участь у вказаній Угоді, натомість у спірні періоди роботи позивача вказана Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав.

При цьому, за наявності чинних, у період роботи позивача, положень Угоди, що передбачали відповідне право, позивач не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у здійсненні перерахунку пенсії з урахуванням заробітної плати, отриманої у російській федерації.

Таким чином, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права особи на пенсію та при її обчисленні.

Водночас, відповідно до статті 11 Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані в установленому порядку на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, які входили до складу СРСР до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про зарахування спірного періоду наявного в трудовій книжці стажу роботи/служби позивача до його страхового стажу, а тому дії відповідача щодо незарахування до страхового стажу позивача вказаних спірних періодів є протиправними.

Крім того, в силу пункту 2 статті 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Тож, припинення участі російської федерації в Угоді, так само, як і прийняття постанови Кабінетом Міністрів України від 29.11.2022 №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних нормативних актів.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що надана позивачем трудова книжка не може піддаватися сумніву та позбавляти особу права на зарахування відповідних періодів до стажу лише з тих міркувань, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором.

На думку колегія суддів апеляційної інстанції позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на призначення/перерахунок пенсії не пов`язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції матеріали справи дають підстави для висновку, шо позивачем доведені обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

При цьому, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються заперечення проти позовних вимог, не доведено правомірність дій/рішень відповідача як суб`єкта владних повноважень.

Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

Виходячи з результатів апеляційного перегляду не підлягають розподілу витрати у справі.

Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.12.2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 17.04.2024 2024 та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.

В силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня її прийняття шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Головуючий - суддяЮ. В. Дурасова

суддяЛ.А. Божко

суддяО.М. Лукманова