Ухвала

від 29.04.2024 по справі 160/23500/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

29 квітня 2024 року м. Дніпросправа № 160/23500/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.,

суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,

перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.12.2023 в адміністративній справі № 160/23500/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САПСАН-КР» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.12.2023 в адміністративній справі № 160/23500/23 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «САПСАН-КР» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області 19.01.2024 (направлено засобами поштового зв`язку та отримано судом 25.01.2024) звернулось з апеляційною скаргою до Третього апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.02.2024 апеляційну скаргу повернуто скаржнику з підстав невиконання вимог ухвали суду від 05.02.2024 про залишення позовної заяви без руху, а саме ненаданням доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

20.03.2024 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області повторно подано апеляційну скаргу (направлено засобами поштового зв`язку та отримано судом 27.03.2024) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.12.2023 в адміністративній справі № 160/23500/23.

Ухвалою суду від 15.04.2024 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишено без руху, запропоновано апелянту протягом десяти днів з моменту отримання цієї ухвали усунути недоліки апеляційної скарги шляхом надання:

-клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин такого пропуску та наданням відповідних підтверджуючих доказів, за наявності;

-належних доказів сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

Зазначена ухвала в електронному вигляді направлена апелянту в його електронний кабінет та доставлена 15.04.2024 о 16:25.

22.04.2024 скаржником подано до апеляційного суду заяву про усунення недоліків, у який останній просить:

- продовжити строк для усунення недоліків апеляційної скарги у справі № 160/23500/23;

- поновити ГУ ДПС у Дніпропетровській області строк на подання апеляційної скарги на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.12.2023 в адміністративній справі № 160/23500/23.

Розглянувши подану заяву, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

У відповідності до статті 129 Конституції України та статті 8 КАС України, однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15.05.2008 «Надточій проти України» принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що безпідставне продовження строків на усунення недоліків апеляційної скарги на доволі великий строк може призвести до затягування строку набрання законної сили рішенням суду першої інстанції у цій справі, та відповідно призведе до надання переваги одній зі сторін судового процесу - суб`єкту владних повноважень, що є неприпустимим.

У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини «Лелас проти Хорватії» суд звертав увагу на те, що «держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу».

У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини «... підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…».

Так, обов`язковість та можливість сплати судового збору у скаржника, відповідно до статті 295 КАС України, виникла з дати початку перебігу строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, який, враховуючи дату отримання ним копії повного судового рішення, що оскаржується 21.12.2023, є більш ніж достатній для здійснення сплати судового збору. Такий, невиправдано тривалий строк сплати судового збору суб`єктом владних повноважень виключає можливість для подальшого його продовження.

Зважаючи на дату отримання копії оскаржуваного судового рішення 21.12.2023, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що саме з цієї дати у відповідача і виник обов`язок для вирішення питання щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі, що б свідчило про дотримання відповідачем обов`язку добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами.

Натомість доказів того, що відповідач добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та розпочав процедуру сплати судового збору за подання у цій справі з 21.12.2023 до подання клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги у цій справі не надано.

З урахуванням викладеного, суд зазначає про необгрунтованість поданої апелянтом заяви та відсутність підстав для продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.

Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

За правилами частини першої статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Пунктом 6 частини п`ятої статті 44 КАС України визначено, що учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.

Тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судових рішень в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Таким чином, особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк. КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

При вирішенні питання про поновлення строку апеляційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку апеляційного оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги до дати повторного звернення з апеляційною скаргою і так далі.

Усталеною є практика Верховного Суду, що сам по собі факт повернення вчасно поданої вперше апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, тому при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду, яким чином діяла ця особа протягом зазначеного часу. Суди мають враховувати, чи вчинялись особою, яка має намір подати апеляційну скаргу, усі можливі та залежні від неї дії у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов`язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень.

Враховуючи те, що строк апеляційного оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.12.2023 по справі №160/23500/23 закінчився 19.01.2024, з моменту отримання повного тексту оскаржуваного рішення (21.12.2023) до дати повторного звернення до суду апеляційної інстанції (20.03.2024) минуло три місяці, а з дати отримання копії ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 26.02.2024 про повернення апеляційної скарги (27.02.2024) до дати повторного звернення до суду апеляційної інстанції минув двадцять один день, для обґрунтування поважності пропуску строку апеляційного оскарження Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області слід було надати докази регулярного та послідовного вчинення активних дій з метою подання апеляційної скарги в межах строку встановленого КАС України.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Доводи скаржника із посиланням на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин, суд вважає необґрунтованими, оскільки вони стосуються суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких(-го) настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких(-го) стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

У цій справі скаржник обґрунтовує поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження лише загальними посиланнями на відсутність у нього коштів на сплату судового збору. Водночас усталеною є практика Верховного Суду, що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Водночас, ГУ ДПС ні до повторної апеляційної скарги, ні до клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження не долучило жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили, що у період з 19.01.2024 (дати подання апеляційної скарги вперше) по теперішній час апелянт дійсно не мав можливості сплатити судовий збір. Суд апеляційної інстанції вважає, що сама лише вказівка у скарзі чи клопотанні про обставини неналежного фінансування не може бути доказом дійсної відсутності у скаржника коштів на сплату судового збору.

Крім того, недоліки апеляційної скарги, визначені ухвалою суду від 05.02.2024, при повторному зверненні з апеляційною скаргою, усунуті апелянтом не були.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заява про поновлення строку на апеляційне оскарження є необґрунтованою, а підстави, вказані в заяві для поновлення строку на апеляційне оскарження, є неповажними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.12.2023 по справі №160/23500/23 слід відмовити.

Керуючись статтями 293, 299, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги у справі №160/23500/23 відмовити.

У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.12.2023 по справі №160/23500/23 відмовити.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.12.2023 в адміністративній справі № 160/23500/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САПСАН-КР» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги у строк, визначений статтею 329 КАС України.

Суддя-доповідачВ.А. Шальєва

суддяВ.Є. Чередниченко

суддяС.М. Іванов