Постанова

від 26.04.2024 по справі 810/5093/15

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/5093/15 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Дудін С.О.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Техінвест-CX» - Тернового Руслана Богдановича на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2023 року (розглянута у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техінвест-CX» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2015 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Техінвест-CX» (далі-позивач, ТОВ «Техінвест-CX») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач), у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення відповідача від 06 березня 2015 року № 0001192204.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що оспорюване рішення ґрунтується на висновках податкового органу, які не відповідають фактичним обставинам справи та нормам податкового законодавства щодо безтоварності господарських операцій ТОВ «Техінвест-CX» з його контрагентами: Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромтехтранс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромтехтранспостач», Товариством з обмеженою відповідальністю «Соліус», оскільки в ході перевірки надано всі необхідні первинні документи на підтвердження реальності вказаних операцій та права на відображення їх результатів у бухгалтерській і податковій звітності.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18 січня 2016 року позов задоволено.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції зазначив, що реальність господарських операцій позивача із контрагентами ТОВ «Агропромтехтранс» та ТОВ «Соліус» підтверджено належним чином оформленими первинними документами, наявними в матеріалах справи. Крім того, суд допитав свідка ОСОБА_1 (директор ТОВ «Агропромтехтранс»), яка підтвердила фінансово-господарські взаємовідносини із ТОВ «Техінвест-СХ».

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17.01.2017 постанову суду першої інстанції залишив без змін.

При цьому, під час апеляційного розгляду справи Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20.12.2016 витребував, зокрема, від ТОВ «Техінвест-СХ» докази на підтвердження господарських відносин з ТОВ «Агропромтехтранспостач», оскільки такі були відсутні в матеріалах справи.

Залишаючи без змін постанову Київського окружного адміністративного суду від 18.01.2016, апеляційний суд виходив з того, що посилання відповідача на безтоварність господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ «Агропромтехтранс», ТОВ «Соліус», ТОВ «Агропромтехтранспостач» спростовуються зібраними у справі доказами, видатковими та податковими накладними, іншими документами первинного бухгалтерського обліку, які відповідають вимогам законодавства та розкривають зміст і обсяг господарських операцій.

Під час касаційного провадження ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2023 року замінено первинного відповідача Білоцерківську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області, її правонаступником Головним управлінням ДПС у Київській області, утвореним як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП 44096797) (далі також - відповідач, ГУ ДПС у Київській області).

Постановою Верховного Суду від 17 січня 2023 року касаційну скаргу ГУ ДПС у Київській області задоволено частково, постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 січня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року у справі № 810/5093/15 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Скасовуючи в частині вищевказані вище судові рішення, Верховний Суд зазначив, що судами попередніх інстанцій зроблено передчасний висновок про те, що всі надані позивачем первинні документи є належними доказами реальності господарських взаємовідносин із його контрагентами.

Зазначив, що у матеріалах справи відсутні первинні документи щодо поставки ТОВ «Агропромтехтранс» на адресу позивача товарів, а тому висновки судів попередніх інстанцій про реальність виконання договорів від 03 січня 2012 року № 1/01/12; від 03 січня 2014 року № 14 та від 08 січня 2013 року № 4 є передчасними. Крім того, надані позивачем копії товарно-транспортних накладних не містять обов`язкових реквізитів, перелічених судом апеляційної інстанції, зокрема, масу брутто, години вибуття та прибуття.

Судами також не з`ясовано чи мало ТОВ «Соліус» необхідні ресурси для надання послуг з виготовлення каталогів; яким чином узгоджувались макети каталогів та чи наявні відповідні заявки, передбачені умовами договору.

Верховний Суд зауважив, що визнаючи господарські операції між позивачем і ТОВ «Агропромтехтранспостач» такими, що реально відбулись, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою обставини: транспортування, зберігання комбайну роторного причіпного Рось-2 та агрегат ґрунтообробний АГ-2,4-20; наявності/відсутності документів, передбачених умовами договору щодо якості товару. Також апеляційним судом не досліджено чи підлягала вказана техніка реєстрації, перереєстрації, тимчасовій реєстрації відповідно до Порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 липня 2009 року № 964.

Крім того, під час розгляду даної справи судами не перевірено чи відповідають суми ПДВ, зазначені у податкових накладних, наявних в матеріалах справи, сумам податкового кредиту, задекларованого ТОВ «Техінвест-CX» у податковій звітності за період, що перевірявся та, відповідно, чи підтверджується у повному обсязі первинними документами сума податкового кредиту.

Враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 17 січня 2023 року, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року витребовано від позивача докази на підтвердження обставин, якими обґрунтовані позовні вимоги, а саме: копії податкової звітності з ПДВ за періоди здійснених донарахувань, з усіма додатками до такої звітності та доказами її подання до контролюючого органу; копію укладеного позивачем з ТОВ «Агропромтехтранс» договору поставки сільгосптехніки до ґрунтообробної техніки в асортименті від 03 січня 2012 року № 1/01/12, з доказами його виконання, оплати, складання за фактом настання «першої події» податкової накладної тощо; копію укладеного позивачем з ТОВ «Агропромтехтранс» договору поставки від 03 січня 2014 року№ 14 та від 08 січня 2013 року№ 4, з доказами його виконання, оплати, складання за фактом настання «першої події» податкової накладної тощо; копії первинних документів щодо поставки ТОВ «Агропромтехтранс» на адресу позивача товарів на підтвердження тверджень про реальність виконання договорів від 03 січня 2012 року № 1/01/12; 03 січня 2014 року № 14 та від 08 січня 2013 року № 4; копії наданих позивачем ТОВ «Соліус» відповідних заявок, передбачених умовами договору від 28 травня 2013 року№ 29 про надання послуг з виготовлення каталогів; письмові пояснення про те, яким чином узгоджувались між позивачем та ТОВ «Соліус» макети каталогів під час виконання договору від 28 травня 2013 року№ 29; письмові пояснення щодо наявності у ТОВ «Соліус» необхідних ресурсів для надання послуг з виготовлення каталогів за договором від 28 травня 2013 року № 29; докази транспортування, зберігання комбайну роторного причіпного Рось-2 та агрегату ґрунтообробного АГ-2,4-20, отриманих позивачем від ТОВ «Агропромтехтранспостач» за договором поставки від 27 січня 2014 року№ 5; докази наявності/відсутності документів, передбачених умовами договору поставки від 27 січня 2014 року № 5, укладеного між позивачем та ТОВ «Агропромтехтранспостач», щодо якості товару; докази реєстрації, перереєстрації, тимчасової реєстрації комбайну роторного причіпного Рось-2 та агрегату ґрунтообробного АГ-2,4-20, отриманих позивачем від ТОВ «Агропромтехтранспостач» за договором поставки від 27 січня 2014 року № 5, відповідно до Порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 липня 2009 року№ 964; від відповідача: копії податкової звітності позивача з ПДВ за періоди здійснених донарахувань, з усіма додатками до такої звітності та доказами її подання до контролюючого органу.

На виконання вимог ухвали суду від 13 лютого 2023 року позивачем надано суду копії податкових декларацій з податку на додану вартість із додатками, банківських виписок з рахунку, видаткових та податкових накладних, довіреностей на отримання цінностей, товаро-транспортних накладних, договорів, технічних характеристик комбайну роторного причіпного Рось-2, агрегату ґрунтообробного АГ-2,4-20 та оригінал примірнику виготовленогокаталогу.

Крім того, позивач надав письмові пояснення, в яких зазначив, що всі заявки щодо виготовлення каталогів ТОВ «Соліус», передбачені умовами договору від 28 травня 2013 року № 29, на замовлення позивача робились в телефонному режимі та через електронну пошту або при зустрічах, так само і узгоджувались з ТОВ «Соліус» макети каталогів. Щодо наявності у ТОВ «Соліус» необхідних ресурсів для надання послуг з виготовлення каталогів, позивач зазначив, що в нього не було можливості бути безпосередньо на виробництві контрагента, тому він не може надати відповідні пояснення. Проте ТОВ «Соліус» було виконане замовлення позивача з виготовлення каталогів згідно умов договору від 28 травня 2013 року № 29, що підтверджується наданим оригіналом одного з таких каталогів.

Щодо доказів наявності або відсутності документів, передбачених умовами договору поставки від 27 січня 2014 року № 5, укладеного між ТОВ «Техінвест-CX» та ТОВ «Агропромтехтранспостач», щодо якості товару, позивач зазначив що після продажу техніки та під час її відвантаження покупцю вся технічна документація, а також відповідні сертифікати якості разом з технікою були віддані кінцевому покупцю, що в свою чергу унеможливлює виконання вимог ухвали суду в частині їх надання.

Відповідно до абз. 2 пункту 3 Порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, затвердженому Кабінету Міністрів України від 08 липня 2009 року № 964, причіпне, навісне обладнання (крім тракторних причепів і прирівняних до них машин) та інвентар, яким присвоєно ідентифікаційні номера, реєструються за бажанням власників.

З огляду на те, що комбайн роторний причіпний Рось-2 та агрегат ґрунтообробний АГ-2,4-20 є причіпним обладнанням, у повивача не було обов`язку його реєструвати, оскільки відповідно до вказаних вище вимог Порядку, таке обладнання реєструється за бажанням.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач зазначає про неподання ТОВ «Техінвест-CX» передбачених умовами договорів, укладених із контрагентами, звітів, сертифікатів якості та неможливості їх виконання, з огляду на відсутність обладнання, персоналу, транспортних засобів, матеріальних ресурсів, а також про наявність кримінальних проваджень, матеріали яких свідчать про фіктивність господарських операцій. Відтак, просить суд відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог з огляду на відповідність вимогам чинного законодавства оскаржуваного рішення.

На виконання вимог ухвали суду від 13 лютого 2023 року відповідач надав суду копію податкової звітності позивача з податку на додану вартість за періоди здійснених донарахувань контролюючим органом.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2023 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представником позивача подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким позов задоволити.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що ТОВ «Техінвест-CX» (ідентифікаційний код 33255830, місцезнаходження: 09113, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Турчанінова, будинок 6, квартира 2) є юридичною особою, зареєстрованою 11 січня 2005 року та перебуває на обліку як платник податків в ГУ ДПС у Київській області.

Як вбачається з матеріалів справи, Білоцерківською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Техінвест-CX» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Агропромтехтранс», ТОВ «Соліус», ТОВ «Екобудпром», ТОВ «ТПК Агрохім», ТОВ «ТПК Тріанон», ТОВ «ТД Наноіндустрія», ТОВ «Домінус Груп», ТОВ «Агропромтехтранспостач», ТОВ «Бізнес карта», ТОВ «ТД Агрохім» за період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2014 року.

За наслідками перевірки контролюючим органом складено акт № 245/10-02-22-04/33255830/14 від 17 лютого 2015 року, відповідно до висновків якого ТОВ «Техінвест-CX» порушило, зокрема: підпункти «а», «б» пункту 185.1 статті 185, абзаци 1, 2 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі також - ПК України), в результаті чого відсутній об`єкт оподаткування ПДВ, що підпадає під визначення статті 22, статті 135, підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України на загальну суму 270 547, 00 грн; заниження ПДВ на загальну суму 107 944, 00 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 06 березня 2015 року № 0001192204 про збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 161 916, 00 грн, в тому числі основний платіж - 107 944, 00 грн та штрафні (фінансові) санкції - 53 972, 00 грн.

Не погоджуючись з правомірністю прийнятого відповідачем спірного рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання його протиправним та скасування.

Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України (в редакції, чинній на час їх виникнення).

Так, згідно із пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до вимог пункту 1.2 статті 1, пункту 2.1 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити також підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

У справі, яка розглядається, спір виник у зв`язку із визнанням контролюючим органом господарських операцій між ТОВ «Техінвест-CX» та його контрагентами: ТОВ «Агропромтехтранс», ТОВ «Соліус», ТОВ «Агропромтехтранспостач», такими, що не мали реального характеру і, як наслідок, відсутністю у позивача права на відображення результатів таких господарських операцій у бухгалтерській та податковій звітності, що стало підставою для донарахування грошового зобов`язання оспорюваним рішенням.

Щодо господарських відносин між ТОВ «Техінвест-CX» та ТОВ «Соліус», колегія суддів зазначає наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Соліус» укладено договір від 28 травня 2013 року № 29 про надання послуг з виготовлення каталогів ТОВ «Техінвест-CX» (т. 2 а.с. 86-87).

Відповідно до пункту 3.1 договору виконавець зобов`язаний надати замовнику послуги, згідно заявок останнього.

На виконання умов договору ТОВ «Соліус» підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 143 000 грн. та виписані податкові накладні на загальну суму 23 833,33 грн. (№258 від 31.05.2013 на суму ПДВ 7 826,89 грн., №245 від 30.05.2013 на суму ПДВ 8 007,99 грн., №231 від 29.05.2013 на суму ПДВ 7 998,46 грн).

Розрахунки за отримані послуги проводились у безготівковій формі.

Також позивач надав один примірник виготовленого каталогу (т. 2 а.с. 96-109).

Щодо господарських відносин між ТОВ «Техінвест-CX» та ТОВ «Агропромтехтранс», колегія суддів зазначає наступне.

Так, із ТОВ «Агропромтехтранс» позивачем укладено ряд договорів, а саме:

1) договір про надання транспортних послуг від 07 листопада 2012 року № 07/11/12 згідно заявок ТОВ «Техінвест-CX» (т. 1 а.с. 147).

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем було складено наступні документи: рахунки-фактури; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 13 100,00 грн; податкові накладні на загальну суму 2 183, 33 грн, платіжні доручення на загальну суму 13 100, 00 грн; товаро-транспортні накладні.

2) договір про надання транспортних послуг від 03 січня 2013 року № 15 (т.1 а.с. 163), згідно умов якого перевізник зобов`язується надати замовнику послуги, згідно заявок останнього, а замовник зобов`язується сплатити за надання послуги, встановлену за договором плату.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем було складено наступні документи: рахунки-фактури; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 109 982, 00 грн; податкові накладні на загальну суму 18 330, 33 грн, платіжні доручення на загальну суму 13 100, 00 грн; товаро-транспортні накладні.

3) договір послуги - пошук клієнтів від 03 січня 2013 року № 15, за яким виконавець проводить пошук потенційних клієнтів (покупців) для замовника за відповідну винагороду (т. 2 а.с.1).

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем було складено наступні документи: рахунки-фактури; акти виконаних робіт на загальну суму 43 820, 00 грн; податкові накладні на загальну суму 7 303, 34 грн, платіжні доручення на загальну суму 43 820, 00 грн.

Водночас, суд звертає увагу, що позивачем надано суду копію акта виконаних робіт № 5 від 08 квітня 2013 року на суму 2 700, 00 грн (ПДВ - 450, 00 грн) та копію акта виконаних робіт № 4 від 08 квітня 2013 року на суму 5 197, 00 грн (ПДВ - 866, 16 грн) без відповідних податкових накладних на зазначені суми та платіжних доручень (т. 2 а.с. 18-19) та навпаки, податкову накладну від 09 квітня 2013 року № 58 на суму 7 897, 00 грн (ПДВ - 1 316, 17 грн) та платіжне доручення від 09 квітня 2013 року № 5985 на суму 7 897, 00 грн без рахунків фактур та актів виконаних робіт (т. 2 а.с. 20-21).

4) договір про надання транспортних послуг від 08 січня 2014 року № 5, відповідно до умов якого перевізник зобов`язується надати замовнику послуги згідно заявою останнього, а замовник зобов`язується сплатити за надання послуги, встановлену за договором плату (т. 2 а.с. 206).

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем було складено наступні документи: рахунки-фактури; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 177 174, 00 грн; податкові накладні на загальну суму 29 529, 01 грн, платіжні доручення на загальну суму 177 174, 00 грн; товаро-транспортні накладні.

5) договір від 03 січня 2012 року № 1/01/12 поставки сільгоспзапчастин до ґрунтообробної техніки в асортименті.

На підтвердження реальності господарських операцій за вказаним вище договором позивач надав суду копії видаткових накладних на загальну суму 78402,40 грн (ПДВ - 13066,23 грн) та довіреностей на отримання цінностей, а також виписку по рахунку ПАТ «ВТБ Банк».

6) договір від 08 січня 2014 року № 4 поставки сільськогосподарських запчастин.

На підтвердження реальності господарських операцій за вказаним вище договором позивач надав суду лише копії видаткових накладних на загальну суму 51961,71грн (ПДВ - 8660,38 грн).

7) договір від 03 січня 2013 року № 14 поставки сільгоспзапчастин до ґрунтообробної техніки в асортименті.

На підтвердження реальності господарських операцій за вказаним вище договором позивач надав суду копії видаткових накладних на загальну суму 414337,86 грн (ПДВ - 69056,32грн), а також виписку по рахунку ПАТ «ВТБ Банк».

Крім того, стверджуючи про реальність надання ТОВ «Агропромтехтранс» на користь ТОВ «Техінвест-CX» послуг з пошуку клієнтів, позивач подав до суду договори на реалізацію його продукції на користь третіх осіб, зокрема: СФГ «Ява», ПП «РАНД-09», ТОВ «КЗТС Машинінг» та ін., а також копії заявок виконавця щодо виставляння рахунку-фактури певному покупцю на продаж техніки позивача, що містить реквізити покупця та найменування продукції, на яку виявлено попит, договорів купівлі-продажу техніки, укладених між позивачем і покупцем продукції за посередництва ТОВ «Агропромтехтранс», оборотно-сальдові відомості по рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», за яким відображається продажна вартість реалізованої продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг (у тому числі нa виконання бартерних контрактів), а також 18 актів виконаних робіт на загальну суму 152 407, 71 грн, у тому числі ПДВ - 25 401, 29 грн, із зазначенням покупця та найменування продукції, її кількості та вартості у кожному випадку продажу продукції.

Суми ПДВ по операціям з придбання товарів та послуг у ТОВ «Агропромтехтранс» відображені позивачем у бухгалтерському обліку по рахунку 642 «Податкові зобов`язання» та включені до складу податкового кредиту.

Щодо господарських відносин між ТОВ «Техінвест-CX» та ТОВ «Агропромтехтранспостач», колегія суддів зазначає наступне.

Між позивачем та ТОВ «Агропромтехтранспостач» було укладено договір поставки від 27 січня 2014 року № 5 (т. 3 а.с. 157-158), на виконання якого останнім поставлено позивачу комбайн роторний причіпний «Рось-2» в кількості 3 шт. та агрегат ґрунтообробний АГ-2,4-20 в кількості 1 шт. на загальну суму 220 820, 00 грн (ПДВ - 36 803,33 грн).

Суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту на загальну суму 36 803, 33 грн згідно рахунків-фактур на загальну суму 220 820, 00 грн; податкових накладних на загальну суму 36 803, 33грн та платіжних доручень на загальну суму 220 820, 00грн.

При вирішенні адміністративної справи № 200/3458/21 у постанові від 15 березня 2023 року Верховним Судом сформовано обов`язкову для врахування судами правову позицію, згідно з якою в податковому праві діє принцип презумпції добросовісності платника податків, який означає, що з метою забезпечення виконання податкового обов`язку особа вжила усіх передбачених законодавством заходів і її дії (бездіяльність) не мають на меті чогось іншого, крім як виконання вимог податкового законодавства до того часу поки податковими органами не доведено зворотного. Контролюючий орган на підтвердження недобросовісності поведінки платника податків повинен надати відповідні докази та вказати дані, що свідчать про наявність у останнього реальної можливості за допомогою розумних заходів з належною обачністю пересвідчитися в тому, що від його імені здійснюються податкові правопорушення і, що він міг завадити їх вчиненню або їх припинити.

Законодавство не містить певних конкретних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку.

На думку суду, у разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

З метою підтвердження реальності господарських операцій, що мали місце з його контрагентами, позивачем було надано суду копії відповідних документів, а саме: рахунків-фактур, актів здачі-приймання робіт (надання послуг), платіжних доручень, товарно-транспортних накладних.

Між тим, колегія суддів зазначає, що не всі надані документи відповідають вказаним вище обов`язковим вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, зокрема: всі без винятку здачі-приймання робіт (надання послуг) не містять відомостей про дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції (ім`я, прізвище, по-батькові тощо замовників, які такі акти підписали).

Так само, всі наявні в матеріалах справи рахунки-фактури містять лише підпис особи, яка її виписала без зазначення посади, ім`я, прізвище, по-батькові такої особи.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568 (далі також - Правила).

Згідно пункту 11.1 Правил, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Надані позивачем копії товарно-транспортних накладних не містять обов`язкових реквізитів щодо вантажу зокрема, ціни, виду пакування, маси брутто, години вибуття та прибуття, а також прізвищ відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Крім того відповідно до умов договорів від 28 травня 2013 року № 29, від 07 листопада 2012 року № 07/11/12,від 03 січня 2013 року № 15, від 08 січня 2014 року № 5, укладених позивачем з контрагентами ТОВ «Соліус» та ТОВ «Агропромтехтранс», послуги мають надаватись згідно заявок ТОВ «Техінвест-CX», які позивачем надані суду не були.

Також, не було надано сертифікати (паспорта) якості товарів, обов`язкова наявність яких визначена у договорах від 03 січня 2013 року № 14, від 08 січня 2014 року № 4, від 03 січня 2012 року № 1/01/12, від 27 січня 2014 року № 5, укладених позивачем з ТОВ «Агропромтехтранс».

На переконання суду, надання одного примірнику каталогу, з якого не можливо встановити виробника, не є належним доказом виконання договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Соліус».

В матеріалах справи взагалі відсутні первинні документи щодо поставки ТОВ «Агропромтехтранс» на адресу позивача товарів, за договорами від 03 січня 2012 року № 1/01/12; від 03 січня 2014 року № 14 та від 08 січня 2013 року № 4, крім видаткових накладних, які в свою чергу не є належним підтвердженням реальності їх виконання.

Також ТОВ «Техінвест-CX» не надано документів бухгалтерського обліку щодо транспортування, зберігання комбайну роторного причіпного "Рось-2" та агрегату ґрунтообробний АГ-2,4-20.

Таким чином надані позивачем документи з зазначеними вище недоліками суд не вважає первинними документами в розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Під час нового розгляду даної справи, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 17 січня 2023 року, позивачем не доведено факту наявності у контрагентів трудових та інших ресурсів, які, з урахуванням сутності спірних операцій, були б об`єктивно необхідними суб`єктам господарювання для їх виконання.

Отже, встановлені обставини справи свідчать про обґрунтовані твердження відповідача про відсутність реального характеру господарських операцій між ТОВ «Техінвест-CX» та контрагентами ТОВ «Агропромтехтранс», ТОВ «Соліус», ТОВ «Агропромтехтранспостач» і, як наслідок, відсутністю у позивача права на відображення результатів таких господарських операцій у бухгалтерській та податковій звітності, що стало підставою для донарахування грошового зобов`язання оспорюваним рішенням, а доводи позивача наразі не спростовують вказаних висновків суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд першої інстанції прийшов до правильного висновку , що вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Техінвест-CX» - Тернового Руслана Богдановича - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2023 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.П. Бужак

М.І. Кобаль