Постанова

від 23.11.2007 по справі 7/323-ап-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/323-АП-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

"23" листопада 2007 р.                                                           Справа № 7/323-АП-06

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Задорожної Н.О. при секретарі Степановій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом Новокаховського відкритого акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство 2163", м.Нова Каховка

до Державної податкової інспекції у м.Нова Каховка, м.Нова Каховка  

про зобов'язання до вчинення дій та визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

за участю представників сторін:  

від  позивача - Сизова В.Ю. - представник, дов. від 12.09.2007р. (у справі);

Ланін М.В. - представник, дов. №100 від 09.05.2007р.;

від   відповідача - Гринь А.А., дов. №13375/10/10 від 02.07.2007р. , гол. держ. податк. ревізор-інспектор

Уточнивши та збільшивши заявою від 17.07.2007р. позовні вимоги, позивач (ВАТ "АТП-2163, м.Нова Каховка, код ЄДРПОУ 01350423) звернувся з позовом, у якому просить суд зобов'язати відповідача внести зміни до особової картки платника податку з власників транспортних засобів, зменшивши розмір податку на 210081грн. 91коп., а також  визнати нечинними в зв'язку з невідповідністю вимогам чинного законодавства, прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 22.09.2006р. про донарахування податкового зобов'язання по податку з власників транспортних засобів:

- №0024171701/0 про донарахування податкового зобов'язання за основним платежем  у сумі 5581грн. та штрафної санкції у розмірі 279грн. 05коп.;

- №0024191701/0 про донарахування податкового зобов'язання за основним платежем у сумі 32760грн. 75коп. та штрафної санкції у розмірі 1638грн. 04коп.;

- № 0024201701/0 про донарахування податкового зобов'язання за основним платежем у сумі 34488грн. та штрафної санкції у розмірі 1724грн. 45коп.;

- № 0024181701/0 про донарахування податкового зобов'язання за основним платежем  у сумі 36962грн. 75коп.  та штрафної санкції у розмірі 1848грн. 14коп.

Обгрунтовуючи підстави позову, позивач зазначає, що підприємством 21.06.2006р. до контролюючого органу було надано "розрахунки суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (уточнені) на суми зменшення податку на 30234грн. 03коп. за 2000р., на 30234грн. 03коп. за 2001р., на 35120грн. 77коп. за 2002р., на 34488грн. 96коп. за 2003р., на 32760грн. 75коп. за 2004р., на 37112грн. 75коп. за 2005р., на 10130грн. 62коп. за 2006р., оскільки позивач до початку його перевірки органом державної податкової служби (ДПС) самостійно виявив факт завищення своїх податкових зобов'язань з цього податку на загальну суму 210081грн. 91коп.

Можливість надання уточнюючого розрахунку передбачено приписами п.5.1 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181 (далі Закон №2181).

Зменшення податкових зобов'язань на зазначену суму було зумовлено тим, що до попередніх розрахунків сум податку, наданих контролюючому органу протягом 2000-2006р.р. було помилково включено 22 транспортних засоби, які не належать ВАТ "АТП-2163", оскільки не увійшли до статутного фонду позивача в процесі його приватизації, а є власністю територіальної громади м.Н.Каховка в особі Новокаховської міської ради.

Отримавши уточнені розрахунки по податку з власників транспортних засобів, відповідач зменшення податкових зобов'язань у особовому рахунку позивача на загальну суму 210081грн. 91коп. не здійснив (лист ДПІ у м.Н.Каховка від 12.07.2006р. №3630/10/17-03), чим порушив п.4 Інструкції про порядок ведення органами ДПС оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органом ДПС України.

Так, уточнені розрахунки позивача за період 2000-2002р.р. відповідачем взагалі не приймалися і не перевірялися, а протягом здійсненої відповідачем камеральної перевірки уточнених розрахунків за період 2003-2006р.р., оформлених актами від 06.09.2006р. №380/1701/1350423, №381/1701/1350423, №382/1701/1350423, №383/1701/1350423 безпідставно встановлено заниження податку та донараховано податкові зобов'язання за основним платежем та штрафною санкцією згідно податкових повідомлень-рішень від 22.09.2006р.:

- №0024171701/0 відповідно 5581грн. та 279грн. 05коп.;

- №0024191701/0 - 32760грн. 75коп. та 1638грн. 04коп.;

- № 0024201701/0 - 34488грн. та 1724грн. 45коп.;

- № 0024181701/0 - 36962грн. 75коп.  та 1848грн. 14коп.

Зазначені донарахування, на думку позивача, не відповідають ст.1 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів", згідно з якою об'єктом оподаткування є лише власні транспортні засоби, а неприйняття уточнюючих розрахунків (про що свідчать дані особового рахунку платника цього податку), порушують його право на надання уточнюючого розрахунку у випадку, якщо платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, передбачене п.5.1 Закону №2181.

Відповідач проти позову заперечує. Вважає, що перебування на балансі позивача протягом 2000-2006р.р. спірних 22 транспортних засобів, їх використання у господарській діяльності підприємства, їх реєстрація у органі ДАЇ за позивачем свідчать про те, що саме ВАТ "АТП-2163" було платником цього податку. Повідомляє, що протягом перевірки ним встановлено, що право власності на майно, що не увійшло до статутного фонду підприємства, передане із спільної власності територіальних громад області до комунальної власності територіальної громади м.Нова Каховка, але без визначення конкретного переліку об'єктів основних засобів.

Посилається на те, що отриманий з Державтоінспекції м.Нова Каховка реєстр руху обліку транспортних засобів починаючи з 01.01.2003р., а також проста накладна від 29.11.2005р. свідчать про те, що 16 транспортних засобів (саме та кількість транспорту, яку ВАТ не було включено в уточнюючі розрахунки 2000-20006рр.) позивачем було передано на баланс КП "Наше місто".

Зазначає, що перерахунок податку згідно ч.8 ст.6 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів" допускається не більш, як за три попередніх роки. До того ж, право платника податку виявити помилку у показниках раніше поданої декларації відбувається з урахуванням строку позовної давності, який відповідно до ст.15 Закону № 2181 становить 1095 днів. Звертає увагу, що уточнені розрахунки за 2000-2002рр. не можуть бути прийняті податковим органом, так як вони подані більш, ніж за три попередні роки. Повідомляє, що уточнюючу звітність за 2003-2006рр. (на суму податку 114 493, 08 грн.) внесено до електронної бази податкової звітності (проведено коригування податкових зобов'язань в особовому розрахунку позивача) в періоді, показники якого вона уточнює.

Відповідач зазначає також, що штрафні санкції нараховані згідно пп.. 17.1.4 п.17.1 ст. 17 Закону №2181, яким передбачено сплату штрафу в розмірі п"яти відсотків суми  податкового зобов'язання, донарахованого на підставах, визначених п/п "в" пп. 4.2.2 ст.4 цього Закону (крім випадків, коли податкова декларація не приймається всупереч нормам цього Закону).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд

встановив:

21.06.2006р. позивачем на адресу Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка надані "Розрахунки суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" (уточнені) на суми зменшення цього податку на 30 234,03 грн. за 2000р., на 30 234,03 грн. за 2001р., на 35 120,77 грн. за 2002р., на 34 488,96 грн. за 2003р., на 32 760,75 грн. за 2004р., на 37 112,75 грн. за 2005р., на 10 130,62 грн. за 2006р. (разом -210 081 грн. 91 коп). Листом від 12.07.2006р. позивачу відмовлено у прийнятті уточнюючих розрахунків про зменшення сум податку, нарахованих за 2000-2002рр., а також повідомлено про перевірку інших наданих ним уточнюючих розрахунків про зменшення сум податку, нарахованих за 2003-2006рр. з огляду на необхідність отримання даних ДАІ.

В процесі проведення камеральної перевірки розрахунків щодо податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, відповідачем було встановлено порушення платником податку ст.6 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів", внаслідок чого розмір уточненого податкового зобов'язання, що був заявлений позивачем в уточнюючих розрахунках, виявився меншим, ніж визначено за результатами камеральної перевірки, що призвело до заниження податкового зобов'язання: на 34 488,96 грн. за 2003р., оскільки з уточнюючого розрахунку виключено 17 транспортних одиниць (Акт №00383/1701/1350423 від 06.09.2006р.); на 32 760,75 грн. за 2004р., оскільки з уточнюючого розрахунку виключено 21 транспортна одиниця (Акт № 00382/1701/1350423 від 06.09.2006р.); на 36 962,75 грн. за 2005р., оскільки з уточнюючого розрахунку виключено 19 транспортних одиниць (Акт № 00381/1701/1350423 від 06.09.2006р.); на 5 581,00 грн. за 2006р., оскільки з уточнюючого розрахунку виключено транспортні засоби, які знаходилися на балансі підприємства та на обліку в Державтоінспекції (Акт № 00380/1701/1350423 від 06.09.2006р.). Всього, за висновками камеральної перевірки, розмір заниженого податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів становить 109 793,46 грн.

На підставі складених актів відповідачем сформовані та скеровані позивачу податкові повідомлення-рішення від 22.09.2006 р. № 0024171701/0, згідно з яким контролюючим органом самостійно донараховано підприємству податкове зобов'язання за основним зобов'язанням - 5 581 грн., за штрафною санкцією - 279,05 грн.; № 0024181701/0 - за основним зобов'язанням - 36 962,75 грн., за штрафною санкцією - 1 848,14 грн., № 0024191701/0 - за основним зобов'язанням - 32 760,75 грн., за штрафною санкцією - 1638,04 грн.; № 0024201701/0 - за основним зобов'язанням - 34 488 грн., за штрафною санкцією - 1724,45 грн.

З'ясувавши  обставини  справи та дослідивши докази на їх  підтвердження,  суд визнав  позов обґрунтованим і задовольняє його у повному обсязі, з врахуванням наступного.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону N 2181, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. На виконання зазначеної норми Наказом ДПАУ № 323 від 17.09.2001р. затверджений "Порядок заповнення і подання Розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та Довідки про суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, які зменшують або збільшують податкові зобов'язання в результаті виправлення самостійно виявленої помилки, допущеної в попередніх звітних періодах до органу державної податкової служби", яким, зокрема, врегульований порядок відображення платником цього податку в уточнюючому розрахунку у випадку виявлення завищення його суми та застосування у цьому випадку строку позовної давності, передбаченого ст.15 Закону N 2181.

Відповідно до п.14 цього Порядку, у разі виявлення завищення податкових зобов'язань в результаті самостійного виправлення допущеної раніше помилки, податкові зобов'язання платника податку зменшуються за датою подання таким платником податку уточнюючого розрахунку.

Згідно п.19 Порядку, дотримання строку 1095 днів, що передбачений пунктом 15.3 ст.15 Закону № 2181, передбачено у разі, якщо за результатами подання уточнюючого розрахунку виникає потреба  у поверненні надміру сплаченого податку. Інші строки давності, що передбачені ст.15 цього Закону, стосуються самостійного визначення податковим органом суми податкових зобов'язань та стягнення податковим органом податкового боргу, і не регулюють строків для складання уточнюючих декларацій (розрахунків), які не спричиняють повернення надмірно (помилково) сплаченого податку та надаються безпосередньо платниками податків у разі виявлення помилки. Разом з тим, матеріали справи не містять даних про сплату позивачем сум податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що уточнюються розрахунками про зменшення сум податку, нарахованих за 2000-2002рр.

До того ж, підпунктом 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-III передбачено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом. У разі, якщо платник податків подає до органу державної податкової служби податкову звітність, заповнену всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, вона може бути не визнана податковим органом як податкова звітність.

Відповідачем не доведено, що у неприйнятих ним уточнюючих розрахунках зменшення сум податку, нарахованого у 2000-2002рр., позивачем не зазначено обов'язкових реквізитів цих розрахунків, їх не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою та порушено вимоги Порядку № 323 від 17.09.2001р. або іншого законодавства щодо складання декларацій (розрахунків).

Судом не приймаються до уваги посилання відповідача на ст.6 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів", згідно з якою перерахування неправильно сплаченого податку допускається не більш як за три попередні роки, оскільки перерахунок розміру податку згідно ст.5 цього Закону передбачений у разі зняття юридичними особами транспортних засобів протягом року з реєстрації (перереєстрації). Закон України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів" не передбачає перерахування (уточнення) розміру податку у зв'язку з помилкою платника податку при визначенні суми податкового зобов'язання за попередні податкові періоди.

Враховуючи викладене, відповідач безпідставно відмовив позивачу прийняти уточнюючі розрахунки про зменшення сум податку, нарахованих за 2000-2002рр.Як вбачається з витягу з облікової картки ВАТ "АТП -2163" по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2006р., який наданий відповідачем на вимогу суду, станом на 21.06.2006р. (дата надання позивачем уточнених розрахунків) зменшення податкових зобов'язань на суму 210 081 грн. 91 коп. відповідачем не здійснено (стор.5-6 Витягу), чим порушений обов'язок податкового органу відобразити (нарахувати) в особових рахунках податкові зобов'язання, що самостійно визначені платником податку в уточнюючому розрахунку, що збільшує або зменшує податкові зобов'язання минулих податкових періодів платника, датою його подання (п.4.3 "Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України", затвердженої Наказом ДПА від 18.07.2005р. № 276).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" платниками спірного податку є лише власники транспортних засобів, які мають зареєстровані в Україні власні транспортні засоби.

Надані відповідачем акти органів місцевого самоврядування визначають транспортні засоби КАМАЗ-5510 (держномер 0227 ХОО), КАМАЗ-5511 (держномер 2521 ХОО), КАМАЗ-5320 (держномер 0486 ХОО), КАМАЗ-5320 (держномер 5773 ХОП), КАМАЗ-5410 (держномер 1310 ХОП), КАМАЗ-5410 (держномер 3417 ХОМ), КАМАЗ-5410 (держномер 5418 ХОМ), КАМАЗ-55102 (держномер 1087 ХОП), КАМАЗ-55102 (держномер 1257 ХОП), КАМАЗ-55102 (держномер 35177 ХОЛ), КАМАЗ-55102 (держномер 5177 ХОП), КАМАЗ-55102 (держномер 5299 ХОП), КАМАЗ-55102 (держномер 6806 ХОМ), КАМАЗ-5511 (держномер 0273 ХОО), КАМАЗ-5511 (держномер 1015 ХОО), КАМАЗ-55111 (держномер 3784 ХОП), КАМАЗ-55111 (держномер 9236 ХОО), КАМАЗ-5511 (держномер 6864 ХОМ) майном територіальної громади міста м. Н.Каховка, яке не увійшло в процесі приватизації до статутного фонду позивача (Рішення Новокаховської міської ради №16 від 25.01.2005р. та Додаток №1 до цього рішення). Рішення Новокаховської міської Ради № 135 від 22.09.2006р."Про дозвіл виконкому на продаж вантажних автомобілів через аукціон" визначає такими, що не увійшли в процесі приватизації до статутного фонду позивача і є власністю територіальної громади м. Н.Каховка транспортні засоби КАМАЗ-55102 (держномер 0478 ХОО), КАМАЗ-55102 (держномер 6043 ХОО) та ГАЗ 52 АТ324 (держномер 1068 ХОП). Згідно зазначених рішень, право власності територіальна громада м.Н.Каховка набула на підставі рішення Херсонської обласної ради від 31.03.2000р. із спільної власності територіальних громад області. Ці рішення власників не скасовано та не визнано недійсними судовими органами або іншим, встановленим чинним законодавством способом.

Саме ці транспортні засоби, за твердженням сторін, були виключені з уточнюючих розрахунків про зменшення сум податку, нарахованих за 2000-2006рр. Відповідач не надав до матеріалів справи правовстановлюючі документи, що свідчили б про право власності позивача на цей транспорт протягом 2000-2006рр. Доводи відповідача щодо перебування цих транспортних одиниць на балансі позивача не приймаються до уваги, оскільки перебування майна на балансі підприємства не є безспірним доказом права власності підприємства на це майно (п.9 Листа ВАСУ від 31.01.2001р. № 01-8/98 "Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом"). Згідно ст.1 Закону України від 24.06.2004 N 1875-ІУ утримання на балансі майна пов'язується з веденням бухгалтерської, статистичної та іншої передбаченої законодавством звітності, здійсненням розрахунків коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпеченням управління цим майном і відповідальністю перед власником за його експлуатацію згідно з законом.

Приймаючи спірні повідомлення - рішення відповідач не зазначає, які саме транспортні засоби були виключені позивачем з попередніх розрахунків податку. Стаття 6 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" передбачає обчислення податку виходячи з об'єму циліндрів або потужності двигуна кожного виду і марки транспортних засобів. У розрахунку, що камерально перевірявся, відсутній перелік видів та марок транспортних засобів, які, на думку податкового органу, є об'єктом оподаткування саме для позивача, що унеможливлює обчислення податку у відповідності до вищезазначеної правової норми.

Відповідно  до абзацу  "в"  пп.  4.2.2  ст.4  Закону № 2181 від 20.12.2000р.  камеральною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться   контролюючим   органом   виключно   на   підставі   даних,   зазначених   у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податку. До податкових декларацій (розрахунків) відносяться документи, що подаються платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі яких здійснюється нарахування та/або  сплата податку,  збору  (обов'язкового платежу). Контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні  або  методологічні  помилки  у  поданій  платником  податків  податковій декларації, що призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. Згідно роз'яснення Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності (лист № 06-10/167 від 20.03.2001 р.) та центрального податкового органу (лист ДПАУ   N 9018/7/23-3317 від 06.07.2001 р.) під терміном "арифметична помилка" слід розуміти  помилки  або  описки,  яких  припустився  платник  податку  при  заповненні декларацій (розрахунків) або додатків до них, зокрема при виконанні арифметичних дій, передбачених при обчисленні об'єкту оподаткування з метою визначення податкових зобов'язань   з   податку,   збору,   обов'язкового   платежу   (додавання   або   вирахування відповідних рядків), а також описки, яких припущено при перенесенні даних із додатків, на підставі яких заповнюються відповідні рядки декларації (неправильно поставлено кому при   застосуванні   одиниці   виміру   або   перенесено   підсумок   з   додатку тощо).   Під "методологічною помилкою" слід розуміти помилку, допущену платником податків при складанні ним декларації, яка полягає у неправильному застосуванні або незастосуванні ставок оподаткування чи коефіцієнтів при визначенні податкового зобов'язання з того чи іншого податку, збору (обов'язкового платежу).

Зазначена норма Закону України № 2181 свідчить, що визначення податкових зобов'язань при камеральній перевірці можливо за даними лише уточнюючих "Розрахунків суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" (податкової декларації для спірного податку). Будь-які інші документи (первинні документи, реєстри бухгалтерського обліку, фінансова звітність, відомості ДАІ тощо) не є об'єктом дослідження контролюючим органом протягом камеральної перевірки, їх використання перевищує повноваження податкового органу.

Відповідно до ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки.

Крім  того,  акти камеральних перевірок не містять посилань на неправильне застосування або незастосування позивачем річних ставок оподаткування, що передбачені ст3 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" (залежно від об'єму циліндрів або потужності двигуна кожного виду транспортного засобу).

При проведенні перевірки відповідач також не виявив фактів помилкового додавання або вирахування рядків розрахунку (уточнюючого), помилкового перенесення підсумків з/старого розрахунку цього податку або інших даних. Тобто, виявлення відповідачем арифметичних або методологічних помилок у поданому позивачем розрахунку (уточнюючому) не відбулось. За таких обставин, п.4 наказу ДПАУ від 17.07.2006 р. № 416 "Про затвердження форми Акта про результати камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) щодо окремих загальнодержавних і місцевих податків і зборів" складання акту камеральної перевірки не передбачає. Тому "Акти про результати камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку)" від 06.09.2006р. № 380/1701/1350423, №381/1701/1350423, 382/1701/1350423, 383/1701/1350423 є такими, що складені відповідачем в порушення зазначеної норми, і не можуть бути належною підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 22.09.2006р. № 0024171701/0, від 22.09.2006р. № 0024181701/0, від 22.09.2006р. № 0024191701/0, від 22.09.2006р. № 0024201701/0 на суму донарахованого податку 109 793,46 грн. та штрафних санкцій 5 489,68 грн. (разом -115283,14 грн.), оспорення яких є предметом позову.

Відповідно до положень, врегульованих правовою нормою п.п. 17.1.4 п.17.1 ст.17  Закону №2181, у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у п.п. "в" п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків від суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Зазначена норма передбачає застосування штрафних санкцій у відсотках від суми недоплати та при наявності донарахованого платнику податку податкового зобов'язання. Оскільки податкове зобов'язання в розмірі 109 793,46грн. відповідачем донараховано (визначено) з порушенням законодавства, зокрема з порушенням ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", п.4.2.2 ст.4 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 20.12.2000 р. № 2181, то і застосування штрафу, який складає 5 489,68грн. суперечить п.п.17.1.3 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 20.12.2000 р. № 2181.

Позивачу присуджується з Державного бюджету 17 грн. 00 коп. судового збору.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено про дату, час і місце складення її повного тексту - 30 листопада 2007р., о 15год.00 хв., каб. № 324, м. Херсон, вул. Горького, 18.

Керуючись ст.ст. 94, 98, 158, 160-163, 167, п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

1. Позов задовольнити.

2. Зобов'язати ДПІ у м. Нова Каховка внести зміни до особової картки платника

податку з власників транспортних засобів - ВАТ "Автотранспортне підприємство 2163", м.Нова Каховка, код ЄДРПОУ 01350423, зменшивши розмір податку з власників транспортних засобів та інших самохідних  машин і механізмів на 210081грн. 91коп.

3.Визнати   нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Нова Каховка від

22.09.2006р. № 0024171701/0, від 22.09.2006р. № 0024181701/0, від 22.09.2006р. №0024191701/0,  від  22.09.2006р.  № 0024201701/0 про донарахування  ВАТ "АТП-2163", м.Нова Каховка, код ЄДРПОУ 01350423 податку власників транспортних засобів та інших самохідних  машин і механізмів за основним платежем у сумі 109 793,46грн. та  5489грн. 68коп. по штрафній санкції (разом -115 283,14 грн.).

4. Присудити ВАТ "АТП-2163" з Державного бюджету України 17 грн. 00 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                  Н.О. Задорожна

повний текст постанови

складений