Постанова

від 23.04.2024 по справі 240/41715/21

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/41715/21

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Нагірняк М.Ф.

Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.

23 квітня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Матохнюка Д.Б. Білої Л.М. ,

секретар судового засідання: Лунь Т. С.,

за участю:

представника Державної податкової служби України: Титаренко Оксани Василівни

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової служби України на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Землепром" до Головного управління ДПС у Житомирській області, Державної податкової служби України, Державної казначейської служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, Державної податкової служби України, Державної казначейської служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29.06.2022 року визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Житомирській області №1158/06-30-04-01 від 19.06.2020 року про анулювання реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "Землепром" платником податку на додану вартість; зобов`язано Державну податкову службу України поновити в системі електронного адміністрування ПДВ суму податку, на яку Товариство з обмеженою відповідальністю "Землепром" має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в ЄРПН у системі електронного адміністрування ПДВ, а саме реєстраційний ліміт у сумі 17677455,60 грн., які обліковувалися на дату анулювання реєстрації платника ПДВ та всі показники формули СЕА ПДВ шляхом подання відповідного висновку в порядку статті 43 Податкового кодексу України до Державної казначейської служби України.

Вказане рішення набуло законної сили згідно постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2022 року.

Житомирським окружним адміністративним судом було видано виконавчі листи від 07.02.2023.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду №240/41715/21 від 05.09.2023 року були внесені виправлення у рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29.06.2022 року в частині зазначення вірного номеру ЄДРПОУ Товариства.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 року виправлено в ухвалі Житомирського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 року у вказаній справі допущену описку. Викладено перший абзац резолютивної частини ухвали у редакції: «Виправити у резолютивній частині рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29.06.2022 код ЄДРПОУ позивача, правильним вважати: «код ЄДРПОУ 37069183».

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29 червня 2022 року є таким, що набрало законної сили, однак відповідачем не виконано.

У зв`язку з чим, Товариство з обмеженою відповідальністю "Землепром" звернулось до суду з заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29.06.2022 року.

Ухвалою Житомирського кружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року вказану заяву задоволено.

Встановлено Державній податковій службі України строк для подання звіту про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29.06.2022 року по справі №240/41715/21.

Зобов`язано Державну податкову службу України в 30-дений строк з моменту отримання копії цієї ухвали подати до суду звіт про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29.06.2022 року по справі №240/41715/21.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Державна податкова служба Україниподала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні заяви позивача.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Позивач, Головне управління ДПС у Житомирській області та Державна казначейська служба України своїм правом, передбаченим ст.ст. 300, 304 КАС України не скористались та не подали відзиви на апеляційну скаргу.

Представник Державної податкової служби в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримала, просила суд їх задовольнити.

Представники позивача, Головного управління ДПС у Житомирській області та Державної казначейської служби України в судове засідання не з`явились. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлено завчасно та належним чином, причини неявки суду не відомі.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Конституційний Суд України у Рішенні від 30.06.2009р. №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

У справі Soering vs UK (judgement of 7 July 1989) Європейський суд визначив, що Конвенція як правовий акт, що забезпечує захист прав людини, передбачає, що її гарантії мають бути реальними та ефективними. Крім того, будь-яке тлумачення прав та свобод, що гарантуються, має відповідати загальним рисам Конвенції, мета якої забезпечення і розвиток ідеалів та цінностей демократичного суспільства. Таким чином, на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції.

Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Конвенції.

Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Колегія суддів зазначає, що докази і доказування - один із найважливіших інститутів адміністративного права. Адже саме з допомогою доказів суд з`ясовує дійсні правовідносини сторін, обставини, що мають значення для справи.

Доказом є не факт, не обставина, а фактичні дані.

Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у справі, та інших обставин, які мають значення, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Достатність доказів визначається як наявність у справі такої сукупності зібраних доказів, яка викликає у суб`єкта доказування внутрішню переконаність у достовірному з`ясуванні наявності або відсутності обставин предмету доказування, необхідних для встановлення об`єктивної істини та прийняття правильного рішення у справі.

Водночас, колегія суддів враховує ту обставину, що матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29.06.2022 року по справі №240/41715/21.

Отже, приймаючи до уваги обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Землепром", в порядку ст. 382 КАС України, про встановлення судового контролю за виконанням рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29.06.2022 року по справі №240/41715/21 підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, передбачених ч.4 ст.328 КАС України.

Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Постанова суду складена в повному обсязі 29 квітня 2024 року.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Матохнюк Д.Б. Біла Л.М.