Постанова

від 25.04.2024 по справі 907/851/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2024 р. Справа №907/851/23

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Якімець Г.Г.

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Стастек» б/н від 13.02.2024

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 29.01.2024, суддя Ремецькі О.Ф., м.Ужгород, повний текст рішення складено 30.01.2024,

за позовом фізичної особи-підприємця Чмир Людмили Василівни, с. Гериня, Калуський район

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Стастек», м. Ужгород

про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

короткий зміст позовних вимог

08.09.2023 ФОП Чмир Л.В. звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовом до ТОВ «Стастек» про стягнення заборгованості на підставі укладеного договору транспортного експедирування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання з надання послуг автомобільним транспортом з перевезення вантажів, у міжнародному сполученні за маршрутом Україна-Бельгія, оформлених договорами-заявками, проте за №09124 від 09.12.2001 та за №778/2 від 17.12.2021 відповідач свій обов`язок щодо оплати отриманих послуг не виконав, в зв?язку з чим в останнього утворилася заборгованість в розмірі 4550 євро (гривневий еквівалент 179 725,00 грн.).

Також на підставі ст. 625 ЦК України, позивачем заявлено компенсаційні втрати (3% річних) в розмірі 210,44 євро (гривневий еквівалент 8 312,38 грн.).

Правовою підставою позову зазначає ст. ст. 525, 526, 530, 610, 612, 625,925, п.6, ч.2 ст.258 ЦК України, ст. ст. 193, 218, 316 ГК України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 29.01.2024 позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Стастек» на користь ФОП Чмир Л.В. 4 550,00 євро заборгованості у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати послуг за договорами-заявками з перевезення вантажів автомобільним міжміським та міжнародним транспортом за №0912/4 від 09.12.2021 та за №778/2 від 17.12.2021.

Відмовлено в задоволенні позову про стягнення компенсаційних втрат (3% річних) в розмірі 210,44 євро з тих підстав, що строк оплати в розумінні ст. 530 ЦК України у відповідача не настав.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, в зв`язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що відповідач не знав про розгляд справи в суді, матеріалів позовної заяви та процесуальних документів від позивача та суду не отримував.

Посилається на те, що місцевим господарським судом не досліджено, обов`язку позивача надіслати відповідачу оригінали міжнародних товарно - транспортних накладних (CMR).

Зазначає, що відповідач оплатив послуги позивача за договором-заявкою на перевезення вантажів автомобільним транспортом за №0912/4 від 09.12.2021 на суму 69 428,93 грн., що підтверджується платіжними інструкціями за № 26 від 22.11.2023 (19 328,93 грн.) та за № 3321 від 23.11.2023 (50 100,00 грн.), які долучені до апеляційної скарги.

Позивач не скористався правом визначеним ст. 263 ГПК України, відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Стастек» б/н від 13.02.2024 на рішення Господарського суду Закарпатської області від 29.01.2024 в справі №907/851/23 та ухвалено здійснювати розгляд справи № 907/851/23 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Відповідно до ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду в справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм процесуального та матеріального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини

Правовідносини між сторонами виникли на підставі підписаних ФОП Чмир Л.В. та ТОВ «СТАСТЕК» договорів-заявок на перевезення вантажів автомобільним транспортом.

09.12.2021 сторонами підписано договір-заявка за № 0912/4 (а.с. 55), відповідно до якої сторони погодили перевезення вантажу за маршрутом Україна Бельгія, до адреси розвантаження BE 1600, Sint-Pieters-leeuw, Slesbroekstrrat, 50.

Вартість перевезення і форма оплати: 2 250,00 євро оплата до 5 банківських днів, з моменту отримання правильно оформлених оригіналів міжнародних товарно - транспортних накладних (CMR).

17.12.2021 сторонами підписано договір-заявка за №778/2 (а.с. 54), відповідно до якої сторони погодили перевезення вантажу за маршрутом Україна Бельгія, до адреси розвантаження BE-3600 GENK 359-DT-1, Mercuriuslaan, 2. IKEA DISTRIBUTION BENELUX NV GENK.

Вартість перевезення і форма оплати: 2 300,00 євро 50% за оригіналами міжнародних товарно - транспортних накладних (CMR) на протязі п`яти банківських днів, 50 % до 30 календарних днів.

Як зазначає позивач, на виконання умов договорів-заявок перевезень вантажів (транспортно - експедиційне обслуговування) за № 0912/4 від 09.12.2021 та за №778/2 від 17.12.2021 він надав послуги з перевезення, проте відповідач не здійснив оплату за надані послуги в повному обсязі, що стало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості в розмірі 4 550 євро (еквівалентно 179 725,00 грн.)та стягнення 3% річних в розмірі 210,44 євро.

При винесенні постанови апеляційний господарський суд виходив з наступного.

Судами встановлено: на виконання умов договорів транспортно - експедиційного обслуговування з перевезень вантажів за № 0912/4 від 09.12.2021 та за №778/2 від 17.12.2021 (період грудень 2023 року) позивач надав відповідачу послуги з перевезення, що підтверджується міжнародними товарно - транспортними накладними CMR № 10/12-1 від 10.12.2021 та CMR б/н від 21.12.2021 на загальну суму 4 550 євро (еквівалентно 179 725,00 грн.).

Вантаж було доставлено вантажоодержувачу 15.12.2021 та 27.12.2021, що підтверджується відмітками отримувача на міжнародних товарно - транспортних накладних (CMR).

Відповідач у встановлений строк не оплатив перевезення, внаслідок чого утворилася заборгованість на загальну суму 4 550 євро (еквівалентно 179 725,00 грн.).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст. 525 та ч. 1 ст. 530 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Разом із тим, згідно зі ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Аналіз положень наведеної норми дає підстави для висновку, що, установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов`язання, Цивільний кодекс України покладає на неї обов`язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання.

Поряд з цим, як у суді першої та і апеляційної інстанцій, скаржником не було доведено відсутності своєї вини у порушенні зобов`язання за Договором транспортно-експедиційного обслуговування з перевезення вантажу, тим часом, за змістом згаданої ст. 614 ЦК України, наявність такої вини презюмується.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що укладений між сторонами договір за правовою природою є договором транспортного експедирування, де позивач (який є перевізником) і відповідач ( як експедитор). Отже, між сторонами укладено договір на організацію перевезень вантажу автомобільним транспортом у міжміському та міжнародному сполученні, в якому позивач є виконавцем, а відповідач замовником.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням (ч. 1 ст. 316 ГК України).

Згідно із статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що міжнародним перевезенням визнається перевезення вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону.

У відповідності до ч. 1 ст. 53 вказаного Закону, організацію міжнародних перевезень вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України та ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до абзацу 1 ст. 11 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Статтею 931 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Як вбачається з матеріалів справи позивач, на виконання умов договорів-заявок (транспортно - експедиційне обслуговування) з перевезень вантажів за № 0912/4 від 09.12.2021 та за №778/2 від 17.12.2021 надав відповідачу послуги з транспортного експедирування, що підтверджується міжнародними товарно - транспортними накладними CMR № 10/12-1 від 10.12.2021 та CMR б/н від 21.12.2021 (а.с. 60, 61).

Вантаж було доставлено вантажоодержувачу 15.12.2021 та 27.12.2021, що підтверджується відмітками отримувача на міжнародних товарно - транспортних накладних (CMR).

Таким чином, позивачем на виконання умов договорів-заявок (транспортно - експедиційне обслуговування) з перевезень вантажів надано послуги на загальну суму 4 550 євро (договір-заявка № 0912/4 від 09.12.2021 2 250 євро + договір-заявка №778/2 від 17.12.2021 2 300 євро).

На виконання умов договорів транспортно - експедиційне обслуговування з перевезень вантажів, позивач надіслав на адресу відповідача оригінали документів, що підтверджується експрес - накладними Нової пошти № 59000779245833 від 04.01.2022 та № 59000787904252 від 28.01.2022 (а.с. 64, 65) ФОП Чмир Л.В. надіслала документи на адресу ТОВ «Стастек» (м. Ужгород, відділення №5).

Обговорюючи доводи апеляційної скарги в частині посилання апелянта на те, що місцевим господарським судом не досліджено, обов`язку позивача надіслати відповідачу оригінали міжнародних товарно - транспортних накладних (CMR) апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Апеляційний господарський суд зазначає, що положення договорів-заявок перевезень вантажів (транспортно - експедиційне обслуговування) за № 0912/4 від 09.12.2021 та за №778/2 від 17.12.2021 не містять будь-яких застережень щодо порядку надіслання документів, що підтверджують факт здійсненого перевезення вантажу, тому суд не вбачає порушень позивачем умов договорів-заявок при надісланні відповідних документів через відділення ТОВ "Нова Пошта", крім того відповідач в апеляційній скарзі не заперечує факт отримання відправлення, надісланого до м. Ужгород, відділення Нової пошти №5, проте доказів невідповідності вмісту відправлення суду не надав, отже доводи відповідача в цій частині суд вважає такими, які не відповідають встановленим обставинам по справі.

Враховуючи викладене, позивачем доведено належними та допустимими доказами виконання ним свого зобов`язання за договорами-заявками перевезень вантажів (транспортно - експедиційне обслуговування) за № 0912/4 від 09.12.2021 та за №778/2 від 17.12.2021 щодо передачі (надіслання) відповідачу оригіналів міжнародних товарно - транспортних накладних (CMR № 10/12-1 від 10.12.2021 та CMR б/н від 21.12.2021).

Крім того, матеріали справи містять рахунок-фактуру на оплату №160 від 20.12.2021 року на суму 69 428,93 грн., виставлений ФОП Чмир Л.В. ТОВ «Стастек» на виконання умов договору-заявки перевезень вантажів (транспортно - експедиційне обслуговування) за № 0912/4 від 09.12.2021 (а.с. 14) та рахунок-фактуру на оплату №165 від 27.12.2021 року на суму 70 943,50 грн., виставлений ФОП Чмир Л.В. ТОВ «Стастек» на виконання умов договору-заявки перевезень вантажів (транспортно - експедиційне обслуговування) за №778/2 від 17.12.2021, що є предметом спору у даній справі (а.с. 15).

Обговорюючи доводи апеляційної скарги в частині посилання апелянта на те, що відповідач оплатив послуги позивача за договором-заявкою на перевезення вантажів автомобільним транспортом за №0912/4 від 09.12.2021 на суму 69 428,93 грн., що підтверджується платіжними інструкціями за № 26 від 22.11.2023 (19 328,93 грн.) та за № 3321 від 23.11.2023 (50 100,00 грн.), які долучені до апеляційної скарги, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог ч.3 ст.269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З цих підстав, апеляційний господарський суд не приймає зазначені докази, оскільки відповідачем (апелянтом) не обгрунтовано неможливості подання платіжних інструкцій за № 26 від 22.11.2023 (19 328,93 грн.) та за № 3321 від 23.11.2023 (50 100,00 грн.) до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Поряд з цим, доводи апелянта про те, що відповідач не знав про розгляд справи в суді, матеріалів позовної заяви та процесуальних документів від позивача та суду не отримував спростовуються матеріалами справи, а саме фіскальним чеком від 02.10.2023 та описом вкладення в цінний лист від 02.10.2023 (щодо надіслання відповідачу позовної заяви, а.с. 46, 47) та повідомленням про вручення поштового відправлення (щодо отримання ухвали суду від 02.11.2023, а.с. 80).

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основної заборгованості в розмірі 4 550 євро, що є гривневому еквіваленту на суму 179 725,00 грн.згідно з договорами-заявками за №0912/4 від 09.12.2021 та за №778/2 від 17.12.2021.

Апеляційний господарський суд зазначає, що статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Ця норма кореспондується із приписами статті 524 ЦК України, згідно з якою зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Отже, положення чинного законодавства, хоч і передбачають обов`язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов`язань в іноземній валюті.

Така правова позиція висловлена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 910/10191/17, постанові Верховного Суду України від 07.10.2014 у справі № 910/763/13 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 916/706/17.

Станом на 08.09.2023 (дата подання позовної заяви) офіційним курс 1 євро до гривні складає 39,5051.

Тобто, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договорами-заявками на перевезення вантажів автомобільним транспортом за №0912/4 від 09.12.2021 та за №778/2 від 17.12.2021 на загальну суму 4 550 євро складають в гривневому еквіваленті 179 725,00 грн., про що правильно зазначено судом першої інстанції в мотивувальній частині рішення.

В силу вимог ст. 269 ГПК України, рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення компенсаційних втрат (3% річних) в розмірі 210,44 євро. апеляційним господарським судом не переглядається.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Рішення Господарського суду Закарпатської області прийняте з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Апелянтом не спростовано висновки суду першої інстанції, які тягнуть за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення, оскільки не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга ТОВ «Стастек» б/н від 13.02.2024 підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи залишення апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про покладення на апелянта (відповідача) судового збору в розмірі 4 238,98 грн., який сплачений згідно з квитанцією до платіжної інструкції за № 54 від 14.02.2024.

Керуючись ст.ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Стастек» б/н від 13.02.2024 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 29.01.2024 в справі №907/851/23 залишити без змін.

Судовий збір в розмірі 4 238,98 грн. покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя Бойко С.М.

СуддіБонк Т.Б.

Якімець Г.Г.