Постанова

від 29.04.2024 по справі 915/710/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2024 рокум. ОдесаСправа № 915/710/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючої судді Принцевської Н.М.;

суддів: Колоколова С.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.02.2024

по справі №915/710/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДОС СВ"

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення заборгованості у розмірі загальній сумі 76361 грн. 38 коп.,

(суддя першої інстанції: Коваль С.М., дата та місце ухвалення рішення: 20.02.2023 року, Господарський суд Миколаївської області, м. Миколаїв),

Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) РАДОС СВ пред`явлено позов до державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі відокремленого підрозділу Південноукраїнська атомна електрична станція (далі - ДП НАЕК Енергоатом) про стягнення з останнього грошових коштів у загальній сумі 76361 грн. 38 коп. із яких: 9608 грн. 82 коп. - 3 % річних, 66752 грн. 56 коп. - сума, на яку збільшився основний борг з урахуванням індексу інфляції, з посиланням на неналежне невиконання відповідачем грошового зобов`язання щодо своєчасної та у повному обсязі оплати поставленого товару за укладеним між ними Договором на постачання товару від 01.06.2021 №53-123-13-21-06948, внаслідок чого утворився основний борг, який стягнуто за рішеннями суду від 15.08.2022 № 916/50/22, на суми якого у відповідні періоди прострочень здійснено нарахування на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Позивач також просить про стягнення грошових коштів на відшкодування судових витрат, зокрема, з оплати позовної заяви судовим збором та правничої допомоги.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 20.02.2024 по справі №915/710/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю РАДОС СВ задоволено повністю. стягнуто з Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі відокремленого підрозділу Південноукраїнська атомна електрична станція на користь Товариства з обмеженою відповідальністю РАДОС СВ грошові кошти в загальній сумі 76361 грн. 38 коп. із яких: 9608 грн. 82 коп. - 3 % річних, 66752 грн. 56 коп. - сума, на яку збільшився основний борг з урахуванням індексу інфляції, а також грошові кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 2281 грн. та грошові кошти у загальній сумі 3000 грн. на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Судом встановлено, що нарахування 3% річних здійснене позивачем на суму простроченої заборгованості 199500 грн. 60 коп. по видатковій накладній від 24.06.2021 № 38 за період 17.09.2021-25.04.2022, а нарахування інфляційних втрат ? за період 17 вересень 2021 року 25 квітня 2023 року.

Місцевий господарський суд погодився з поданими позивачем розрахунками 3% річних у сумі 9608 грн. 82 коп., нарахованих за період 17.09.2021-25.04.2023, та суми 66752 грн. 56 коп., на яку збільшився основний борг, з урахуванням індексу інфляції у період з 17 вересня 2021 року по 25 квітня 2023 року, оскільки рішенням Господарського суду Миколаївської області від 15.08.2022 у справі № 915/50/22, встановлено граничний строк оплати за товар є 16.09.2021 (включно), і зазначені суми підлягають до стягнення з ДП НАЕК Енергоатом.

Щодо клопотання відповідача про зменшення санкцій на 99%, то в задоволенні зазначеного клопотання суд першої інстанції відмовив, оскільки чинним законодавством не передбачено зменшення нарахувань, здійсненних на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, АТ "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" АТ "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.02.2024 по справі №915/710/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом ст. 625 Цивільного кодексу України та неврахуванням постанови Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18. Апелянт стверджує про наявність виключних обставин для звільнення його і від сплати процентів річних. Такими обставинами останній називає втрату частини виробничих потужностей, пріоритетність забезпечення фінансування відповідачем заходів підтримання безпеки атомних станцій, виконання ним спеціальних обов`язків на ринку електричної енергії.

Також заявник апеляційної скарги звертає увагу, що в межах Розділу 7 Договору на адресу позивача був направлений лист про настання форс-мажору, пов`язаного з військовою агресією російської федерації проти України.

На переконання апелянта, ухвалення судового рішення в частині стягнення 3% річних у розмірі 21117,70 грн. та 155 152,99 грн. втрат від інфляції, без урахування факту відсутності вини відповідача, свідчить про однобокість висновків та невідповідність рішення в цій частині загальним критеріям законності, оскільки доводи та аргументи, а також докази, не були належним чином оцінені судом, що в свою чергу призвело до прийняття неправомірного рішення.

Також відповідач зазначив про брак у нього коштів не з власної вини. Так, скаржник зауважив на тому, що на даний час склалася критична ситуація в системі розрахунків за вироблену електроенергію, пов`язана з масштабною і систематичною неоплатою Державним підприємством «Гарантований покупець» купленої електроенергії та Приватним акціонерним товариством «НЕК «Укренерго» отриманої електроенергії. Крім того, проблема поточної заборгованості набула кризового характеру на тлі величезної заборгованості, що накопичилася за минулі роки за схемою, що існувала раніше до 01.07.2019 (до зміни моделі ринку). Заборгованість перед НАЕК «Енергоатом», в свою чергу, спричиняє неможливість відповідача розраховуватися зі своїми постачальниками товарів та належним чином виконувати зобов`язання за договорами. Наведені вище обставини і їх докази доводять відсутність у цьому вини відповідача, тобто даний випадок через це є винятковим, оскільки цей процес регламентований державою, а не просто продиктований ринком електроенергії. Натомість відповідно до частини першої статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.02.2024 по справі №915/710/23 до надходження матеріалів справи із суду першої інстанції; витребувано у Господарського суду Миколаївської області матеріали справи №915/710/23.

19.03.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №915/710/23.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.02.2024 по справі №915/710/23; вирішено розглянути апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.02.2024 по справі №915/710/23 у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.04.2024 здійснено заміну позивача у справі №915/710/23 з Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом на його правонаступника - Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (код ЄДРПОУ 24584661; 01032, місто Київ, вул. Назарівська,3).

Позивач не скористався своїм правом та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги відповідача по суті.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами у справі 01.06.2021 укладено Договір за №53-123-13-21-06948 на постачання товару (далі договір), у відповідності до умов якого ТОВ РАДОС СВ (постачальник) зобов`язався передати ДП НАЕК Енергоатом (покупцю), а покупець прийняв на себе зобов`язання та сплатити товар код CPV 33730000-6 по ДК 021:2015 Офтальмологічні вироби (Засоби індивідуального захисту органів зору), у кількості, асортименті і цінами, зазначеним специфікації № 1 (додаток до договору № 1), що є невід`ємною частиною цього договору; рік виготовлення товару не раніше 2020 року; місцем виконання цього договору є місто Южноукраїнськ (п.п. 1.1, 1.3 Договору).

У відповідності до п. 2.1 Договору, загальна вартість товару є твердою та складає разом: 166250 грн. 50 коп. без ПДВ; крім того ПДВ 20 %: 33250 грн. 10 коп.; всього з ПДВ: 199500 грн. 60 коп.

Загальна вартість товару згідно специфікації № 1 (Додаток до Договору №1) є твердою та складає разом: 199500 грн. 60 коп.

За даним договором оплата відбувається на протязі 45 робочих днів після постачання товару згідно специфікації № 1 (Додаток до Договору № 1) та виконання постачальником умов п.п. 3.2, 6.1 цього Договору; пеня за несвоєчасну оплату не нараховується (п.п. 2.2 Договору).

Постачання здійснюється, з дати публікації договору в системі ProZorro, але не пізніше 30.10.2021, на умовах - DDP м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, Южноукраїнське відділення ВП Складське господарство відповідно до Правил Інкотермс-2010, з обов`язковою присутністю представника постачальника (п. 3.1 Договору).

Датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару (п. 3.3 Договору).

Сторонами погоджено, що договір вступає в силу з моменту підпису обома сторонами та скріплення печатками та закінчується 31.12.2022 включно (п.п. 13.1 Договору).

На виконання умов договору ТОВ РАДОС СВ поставлено відповідачу товар згідно видаткової накладної від 24.06.2021 № 38 на суму 199500 грн. 60 коп. з ПДВ.

ДП НАЕК Енергоатом в порушення умов договору не оплатило кошти у розмірі 199500 грн. 60 коп. за отриманий товар.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 15.08.2022 у справі № 915/50/22 стягнуто з ДП НАЕК Енергоатом на користь ТОВ РАДОС СВ 199500 грн. 60 коп.

ТОВ РАДОС СВ на суму допущеного відповідачем прострочення, стягнутого з останнього вищенаведеним рішенням Господарського суду Миколаївської області, нараховано 9608 грн. 82 коп. - 3 % річних, 66752 грн. 56 коп., що є сумою, на яку збільшився основний борг з урахуванням індексу інфляції, стягнення яких є предметом даного спору.

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.

Згідно з частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частин першої, другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Колегія суддів зазначає, що за своєю правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.

Відповідно до частини першої та другої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до частини другої статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи нарахування 3% річних здійснене позивачем на суму простроченої заборгованості 199500 грн. 60 коп. по видатковій накладній від 24.06.2021 № 38 за період 17.09.2021-25.04.2022, а нарахування інфляційних втрат ? за період 17 вересень 2021 року 25 квітня 2023 року.

Судова колегія погоджується з правильністю розрахунків 3 % річних у сумі 9608 грн. 82 коп., нарахованих за період 17.09.2021-25.04.2023, та суми 66752 грн. 56 коп., на яку збільшився основний борг, з урахуванням індексу інфляції у період 17 вересень 2021 25 квітень 2023 року, оскільки рішенням Господарського суду Миколаївської області від 15.08.2022 у справі № 915/50/22, встановлено граничний строк оплати за товар є 16.09.2021 (включно), і зазначені суми підлягають до стягнення з ДП НАЕК Енергоатом.

Доводи ДП "НАЕК "Енергоатом" про відсутність обов`язку покупця нести відповідальність за неналежне виконання господарських зобов`язань за відсутності його вини, колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє з огляду на таке.

Так, відповідач вказував, що порушення зобов`язання відбулось не з його вини, а у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, внаслідок чого 24.02.2022 Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введено воєнний стан, що триває на даний час.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, ст. 617 Цивільного кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Натомість, як було встановлено судом, поставка товару відбувалась в 2021 році, тобто, за 1 рік до введення у лютому 2022 року воєнного стану, що спричинила військова агресія російської федерації проти України, тому зазначені відповідачем доводи не є підставою для звільнення ДП "НАЕК "Енергоатом" від відповідальності (сплати інфляційних втрат та 3 % річних) за неналежне виконання зобов`язання.

Щодо посилань відповідача на перебування ринку електричної енергії у кризовому стані та порушення контрагентом відповідача (ДП "Гарантований покупець") зобов`язань перед ДП "НАЕК "Енергоатом", то суд їх приймає до уваги, проте, зазначає, що виходячи з положень ст. 526, 617 Цивільного кодексу України, ст. 218 Господарського кодексу України, належне виконання відповідачем зобов`язань перед позивачем не може ставитися у залежність від законодавчих змін або виконання зобов`язань іншими контрагентами відповідача, і такої відкладальної умови в оплаті товару договір поставки не містить.

При цьому неналежне виконання ДП "НАЕК "Енергоатом" своїх зобов`язань вплинуло також на інтереси позивача, що полягало у його справедливому сподіванні на належне виконання відповідачем договору та своєчасне отримання коштів.

Отже зазначені доводи також є необґрунтованими та не свідчать про відсутність обов`язку покупця нести відповідальність за неналежне виконання господарських зобов`язань.

При цьому суд зазначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки. Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, оскільки матеріалами справи підтверджено факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивач правомірно просив застосувати нарахування інфляційних втрат та 3 % річних.

Щодо клопотання та доводів відповідача про зменшення заявлених до стягнення трьох процентів річних, суд апеляційної інстанції зазначає, що ці компенсаційні нарахування не є штрафними санкціями, передбаченими статтею 230 Господарського кодексу України, а тому на них не поширюються положення часини 1 статті 233 Господарського кодексу України, частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України щодо зменшення розміру штрафних санкцій.

Посилання відповідача на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року № 902/417/18 - не підлягають застосуванню в контексті вирішення даного спору, оскільки у цій постанові досліджувалося питання зменшення відсотків річних, як визначені у більшому розмірі (40 %), ніж передбачені у статті 625 Цивільного кодексу України. Також, у вказаній постанові Верховний Суд не вказував на можливість суду самостійно та/або за клопотанням сторони зменшувати саме інфляційні нарахування.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що клопотання позивача про зменшення розміру трьох процентів річних є необґрунтованим, а відтак не підлягає задоволенню, у зв`язку з чим відхиляється судом апеляційної інстанції.

Доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони вірних висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

За таких обставин, апеляційна скарга Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.02.2024 по справі №915/710/23 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.02.2024 по справі №915/710/23 залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.02.2024 по справі №915/710/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.02.2024 по справі №915/710/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 286 ГПК України.

Головуючий суддя: Н.М. Принцевська

Судді: С.І. Колоколов

А.І. Ярош