Постанова

від 24.04.2024 по справі 910/14974/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2024 р. Справа№ 910/14974/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Коробенка Г.П.

Тищенко О.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євростандарт плюс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 (повний текст складено 27.11.2023)

у справі № 910/14974/23 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євростандарт плюс"

про стягнення 113 074,87 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У вересні 2023 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - КП "Київтеплоенерго", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євростандарт плюс" (далі - ТОВ "Євростандарт плюс", відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 113 074,87 грн, з яких: 65 016,18 грн основного боргу, 9 271,05 грн 3% річних та 38 7864 грн інфляційної складової боргу.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором № 1110727-01 на постачання теплової енергії в частині здійснення повної та своєчасної оплати послуг за період з жовтня 2019 року по травень 2023 року, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у розмірі 65 016,18грн. Позивач стверджує, що оскільки законом та Договором встановлено обов`язок споживача оплачувати послуги з теплопостачання, відповідач зобов`язаний сплатити не лише існуючу заборгованість, а також і нараховані позивачем відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати та 3% річних за прострочення виконання ним грошових зобов`язань.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 у справі №910/14974/21 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з ТОВ "Євростандарт плюс" на користь КП "Київтеплоенерго" заборгованість у розмірі 65 016,18 грн, 3% річних у розмірі 9 271,05 грн, інфляційні втрати у розмірі 38 787,64 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 2 684,00 грн.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач допустив порушення зобов`язання щодо своєчасного внесення плати за використану теплову енергію за Договором, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 65 016,18 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім того, перевіривши здійснений позивачем розрахунок компенсаційних виплат, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 9 271,05 грн 3% річних та 38 787,64 грн інфляційних втрат.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ "Євростандарт плюс" 27.12.2023 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 у справі № 910/14974/21 в повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з покладенням судових витрат на позивача.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним і необґрунтованим, прийнятим внаслідок неповноти встановлення обставин, які мають значення для справи та неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Так, за твердженням відповідача, наявні в матеріалах справи корінці нарядів про включення (початок опалювального сезону); корінці нарядів про відключення (кінець опалювального скону); облікові картки з жовтня 2019 року по грудень 2021 року не є належними та допустимими доказами постачання та, відповідно, споживання теплової енергії. Доказом постачання теплової енергії, на думку відповідача, можуть бути виключно первинні бухгалтерські документи, складені в передбаченому Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" порядку. При цьому, скаржник акцентує увагу на тому, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню вимоги Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, оскільки за приписами статей 901, 903 Цивільного кодексу України позивач зобов`язаний підтвердити належними доказами факт надання відповідачу послуги теплопостачання і споживання останнім цієї послуги.

Крім того, відповідач зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення належним чином не досліджено доводи скаржника та не враховано правову позицію, викладену в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, а також у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, за якими проценти, встановлені статтею 625 Цивільного кодексу, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання та лише при настанні строку виконання грошового зобов`язання.

Водночас, в апеляційній скарзі відповідачем заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивоване тим, що копію повного тексту рішення скаржник отримав лише 06.12.2023, що підтверджується матеріалами справи.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.01.2024 матеріали апеляційної скарги ТОВ "Євростандарт плюс" у судовій справі № 910/14974/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Кравчук Г.А., судді: Тищенко О.В., Коробенко Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.01.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/14974/21; відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Євростандарт плюс" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 у справі № 910/14974/21 до надходження до суду матеріалів справи.

15.01.2024 матеріали справи № 910/14974/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

16.01.2024 від скаржника до суду надійшов лист з копією конверту про надіслання рішення Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 поновлено ТОВ "Євростандарт плюс" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 у справі №910/14974/23; відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою; розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати за правилами спрощеного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено сторонам строки для подачі відзиву, відповіді на відзив, інших заяв та клопотань.

Позиції інших учасників справи.

19.02.2024 КП "Київтеплоенерго" надано до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, у якому вказано, що подана відповідачем апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, її доводи заперечено, викладено прохання залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, як законне та обґрунтоване.

Мотивуючи заперечення проти апеляційної скарги відповідача, КП "Київтеплоенерго" зазначає:

- за спірний період відповідач спожив теплову енергію на загальну суму 129 259,48 грн, вартість наданої позивачем послуги частково погасив в розмірі 64 243,30грн, що свідчить про визнання ним боргу, а тому заперечення щодо суми основного боргу, залишок якої складає 65 016,18 грн, суперечать діям самого відповідача та є безпідставними і необґрунтованими;

- надані до позовної заяви корінці нарядів на включення та відключення житлового будинку в період опалювального сезону за спірний період підтверджують факт підключення/відключення до/від постачання теплової енергії всього будинку, облік же споживання теплової енергії до нежитлового приміщення відповідача здійснюється за особовим рахунком 1110727-01;

- оскільки нежитлове приміщення відповідача знаходиться у житловому будинку, який має загальнобудинкову систему опалення, технічна можливість не поставляти теплову енергію останньому у позивача відсутня;

- відповідачем не надано доказів на підтвердження відключення від теплопостачання належного йому нежитлового приміщення у встановленому чинним законодавством порядку;

- обсяг спожитої відповідачем теплової енергії в Гкал, а також щомісячне нарахування по особовому рахунку відображені в Облікових картках споживача за його обліковим записом, що сформовані в електронній базі КП "Уніван-Термал" на підставі даних фактичного споживання, актами приймання-передавання товарної продукції, які містять обов`язкові реквізити та є первинними документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність";

- зобов`язання зі сплати 3% річних та інфляційних втрат є акцесорними, додатковими до основного, а тому їх стягнення відповідає положенням чинного законодавства.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", КП "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго".

За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

З 01.05.2018 постачання теплової енергії здійснює КП "Київтеплоенерго".

Відповідно до пункту 2.1 статуту КП "Київтеплоенерго" підприємство утворено з метою отримання прибутку від провадження господарської діяльності, спрямованої на підвищення надійності енергопостачання споживачів міста Києва, забезпечення стабільних надходжень до бюджету міста Києва, належної експлуатації об`єктів енергопостачання споживачів міста Києва, забезпечення стабільних надходжень до бюджету міста Києва, належної експлуатації об`єктів електро-, теплопостачання, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Згідно з пунктом 2.2.1 Статуту позивача предметом діяльності підприємства є надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, постачання та розподілу електричної енергії.

Отже, позивач є виробником теплової енергії у м. Києві, яку він поставляє на потреби опалення та вентиляції.

Як убачається з матеріалів, 09.10.2019 між КП "Київтеплоенерго" (теплопостачальна організація) та ТОВ "Євростандарт плюс" (абонент) укладено Договір на постачання теплової енергії №1110727-01 (далі - Договір), згідно з пунктом 1.1 якого предметом цього Договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії на умовах, передбачених цим Договором.

За умовами пункту 2.2.1 Договору на теплопостачальну організацію покладений обов`язок постачати теплову енергію на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1 до цього Договору.

Згідно з підпунктами 2.3.1, 2.3.2 пункту 2.3 Договору на абонента покладено обов`язок: додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку №1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії; виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені у Додатку №4 до Договору.

Підпунктом 2.3.10 пункту 2.3 Договору визначено обов`язок абонента не втручатися в загальнобудинкову систему опалення, вентиляції, шляхом відключення або підключення опалювальних приладів без погодження з теплопостачальною організацією.

Облік споживання абонентом теплової енергії здійснюється згідно з Законом України "Про комерційний облік" (пункт 5.1 Договору).

Абонент, що має вузол обліку теплової енергії, щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни передбачені у Додатку №1 до Договору (пункт 5.2 Договору).

Договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 15.04.2020. Керуючись ст.631 Цивільного кодексу України, сторони домовились про те, що дія цього Договору поширюється на взаємовідносини, які фактично виникли між сторонами з 01.05.2018. Припинення дії Договору не звільняє абонента від обов`язку повної сплати споживачем теплової енергії. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією з сторін (пункти 8.1, 8.3, 8.4 Договору).

Додатком № 1 до Договору передбачено, що позивач відпускає теплову енергію в гарячій воді в межах Q рік = 32,3 Гкал/рік з приєднаним тепловим навантаженням EQ = 0,0201 Гкал/годину, в тому числі: на опалення Qо = 0,0201 Гкал/годину (підпункт 1.1 пункту 1).

Відповідно до пункту 1 Додатку №3 до Договору розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію теплопостачальною організацією проводяться згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими відповідним органом у встановленому законодавством порядку, для КП "Київтеплоенерго" (без урахування ПДВ) для потреб опалення - 1 511,40 грн/Гкал.

У Додатку №4 до Договору сторони визначили, що:

- абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує теплопостачальній організації вартість заявленої у Договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна згідно з Законом України "Про заставу", як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії. Оплата заборгованості минулих періодів зараховується першочергово (пункт 2);

- абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в ЦОК за адресою: просп. Повітрянофлотський, буд. №58; облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акта звірки абонент повертає в ЦОК); акт виконаних робіт (пункт 3).

Відповідно до Додатків № 8 та № 9 до Договору вбачається, що опалення здійснюється за адресою: вул. Хохлових Сім`ї, 1, нежитлове приміщення, номер особового рахунку 1110727-01, площа госпрозрахункових організацій 288,1 кв. м. та теплові навантаження з опалення госпрозрахункової організації - 0,0201 Гкал/год.

За доводами позивача, ним на виконання взятих на себе зобов`язань за Договором, здійснювалась поставка відповідачу теплової енергії, у період з жовтня 2019 року (з урахуванням попереднього періоду з 01.05.2018) по грудень 2021 року на загальну суму 129 259,48 грн, проте відповідачем не вчасно та не у повному обсязі проводилась оплата, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 65 016,18 грн.

Так, в матеріалах справи наявні докази на підтвердження здійснення теплопостачальною організацією постачання теплової енергії на об`єкт абонента за адресою вул. Хохлових Сім`ї, 1, у спірні опалювальні періоди для потреб опалення, а саме: складені КП "Київтеплоенерго" за особистим рахунком абонента № НОМЕР_1 корінці нарядів № 620 від 22.10.2018 про включення (початок опалювального сезону); № 92 від 08.04.2019 про відключення (кінець опалювального сезону); № 66 від 25.10.2019 про включення (початок опалювального сезону); № 90 від 06.04.2020 про відключення (кінець опалювального сезону); № 619 від 30.10.2020 про включення (початок опалювального сезону); № 67 від 12.04.2021 про відключення (кінець опалювального сезону); № 698 від 25.10.2021 про включення (початок опалювального сезону)", облікові картки за період з жовтня 2019 року по грудень 2021 року та щомісячні акти приймання-передавання товарної продукції за теплову енергію згідно Договору на постачання теплової енергії №1110727-01 від 09.10.2019 за жовтень 2019 року - грудень 2021 року.

Звертаючись до господарського суду з позовом у даній справі, позивач зазначив, що в порушення умов Договору та норм чинного законодавства відповідач не в повному обсязі вносив плату за спожиту в період з жовтня 2019 року по грудень 2021 року теплову енергію, внаслідок чого станом на травень 2023 утворилась заборгованість у розмірі 65 016,18 грн. Крім того, за прострочення виконання грошових зобов`язань позивачем нараховано 3% річних та інфляційні втрати на вказані суми заборгованості.

За розрахунками позивача загальна сума позовних вимог по заборгованості з жовтня 2019 року (включаючи попередні періоди з 01.05.2028, пункт 8.1 Договору) по травень 2023 року складає 113 074,87 грн, з яких: основна заборгованість - 65 016,18 грн, 3 % річних - 9 271,05 грн, інфляційні втрати - 38 787,64 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Спір у даній справі стосується наявності/відсутності правових підстав для покладення на відповідача обов`язку зі сплати позивачу вартості спожитих за період з жовтня 2019 року по грудень 2021 року послуг із постачання теплової енергії до нежитлового приміщення площею 288,1 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Хохлових Сім`ї, 1.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За приписами статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Постачання теплової енергії є видом житлово-комунальних послуг і на ці правовідносини розповсюджується Закон України "Про житлово-комунальні послуги".

Згідно з пунктами 1, 5 частини 2 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Такі положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги" свідчать про обов`язковість договору щодо житлово-комунальних послуг для споживача та не можливість споживача відмовитись від укладання договору (за виключенням у випадках встановлених законом та у порядку встановленому законом), зокрема договору на постачання теплової енергії.

Статтею 5 Закону України "Про теплопостачання" визначено особливості відносин у сфері теплопостачання та передбачено, що регулювання відносин у сфері теплопостачання має особливості, визначені цим Законом.

Відповідно до частини 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що укладений між позивачем та відповідачем правочин за своїм змістом та правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, який регулюється нормами параграфу 3 глави 54 Цивільного кодексу України та параграфу 1 глави 30 Господарського кодексу України.

За приписами частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до частини 1 статті 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (частина 2 статті 714 цього Кодексу).

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім того, як вже зазначалося, відносини між позивачем та відповідачем регулюються спеціальним законодавством у сфері енергопостачання, а саме Законом України "Про теплопостачання" та Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 (далі - Правила №1198).

Частинами 4, 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Пунктом 3 Правил №1198 визначено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Згідно з пунктом 40 Правил №1198 споживач теплової енергії зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Відповідно до пункту 2 Додатку №4 до Договору абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує теплопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна згідно з Законом України "Про заставу", як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії.

Пунктом 3 цього ж додатку визначено, що абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в ЦОК за адресою: просп. Повітрянофлотський, буд. №58: облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акта звірки абонент повертає в ЦОК); акт виконаних робіт.

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

КП "Київтеплоенерго", на виконання умов Договору, у період з жовтня 2019 року (включаючи попередній період з жовтня 2018 року, пункт 8.1 Договору) по грудень 2021 року надало відповідачу послуги з теплопостачання на загальну суму 129 259,48 грн, на підтвердження чого позивач надав до позовних матеріалів акти приймання-передавання товарної продукції за означений період та облікові картки щомісячного споживання за спірний період, які є належними та допустимими доказами відповідно до приписів статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що питання прийняття облікових карток (табуляграм) в якості доказів у справах про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії, в контексті їх оцінки судами, неодноразово вирішувалося у судовій практиці (постанови Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/6652/17, від 12.07.2018 у справі №910/6654/17, від 12.10.2018 у справі №910/30728/15, від 03.09.2020 у справі №910/17662/19).

Матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем взятих на себе зобов`язань за Договором щодо постачання відповідачу теплової енергії.

У той же час, колегія суддів апеляційного господарського суду відзначає, що акти приймання-передавання товарної продукції за спірний період підписані тільки з боку позивача.

Разом із тим, доказів належного виконання відповідачем умов пункту 3 Додатку №4 до Договору матеріали справи не містять, як і не містять доказів мотивованої відмови споживача від підписання таких актів або ж заперечень щодо відомостей відображених у облікових картках фактичного споживання теплової енергії.

Отже, факт відсутності підписаних сторонами актів приймання-передавання товарної продукції не свідчить про невиконання позивачем своїх зобов`язань щодо постачання теплової енергії.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відповідач допустив порушення зобов`язання щодо своєчасного внесення плати за використану теплову енергію за спірним Договором та за ним утворилася заборгованість у розмірі 65 016,18 грн.

Вказаний розмір заборгованості відповідачем не спростовано, доказів оплати заборгованості відповідачем також не надано.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 65 016,18 грн.

Твердження апелянта про неправомірність врахування судом першої інстанції в якості доказів надання послуг за Договором корінців нарядів на включення та відключення об`єктів теплоспоживання по житловому будинку 1 по вул. Хохлових Сім`ї, колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє з огляду на таке.

У наявних у справі корінцях нарядів, наданих позивачем, споживачем в будинку 1 по вул. Хохлових Сім`ї є КП "ЦОС Шевченківського району".

Відповідно до відомостей, зазначених у вказаних корінцях нарядів, до централізованої системи опалення підключається будинок за відповідною адресою в цілому. На окрему його частину, зокрема нежитлове приміщення, корінці нарядів не видаються.

Зазначений в корінцях нарядів споживач КП "ЦОС Шевченківського району" є обслуговуючою організацією, яка здійснює комплексне обслуговування всього житлового будинку в цілому за адресою: вул. Хохлових Сім`ї, 1, саме тому в корінцях нарядів зазначена інформація стосовно вказаного споживача.

Відповідно до пункту 29 Правил №1198 теплова енергія постачається безперервно.

Згідно з приписами частини 4 статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" постачання теплової енергії на індивідуальні теплові пункти споживачів для потреб опалення та приготування гарячої води здійснюється безперервно, з урахуванням перерв, визначених статтею 16 цього Закону. Аналогічні положення містяться у пункті 3 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ №630 від 21.07.2005 (далі - Правила №630).

Згідно з пунктом 36 Правил №1198 теплопостачальна організація зобов`язується забезпечувати протягом обумовленого в договорі часу безперервне постачання теплової енергії (за винятком нормативно встановлених перерв), підтримувати параметри теплоносія, що подається з колекторів джерела теплової енергії, на вході в теплову мережу споживача теплової енергії відповідно до температурного графіка теплової мережі, не допускаючи відхилення параметрів, визначених договором.

Пунктом 12 частини 1 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживач має право у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.

Відповідно до пунктів 24, 25 Правил № 630 споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Процедура відключення приміщення від внутрішньобудинкових мереж станом на момент надання послуг була встановлена Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 №4 та Порядком відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №169 від 26.07.2019.

Разом з цим, відповідачем не надано жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження відключення від теплопостачання будинку, розташованого по вул. Хохлових Сім`ї, 1 у місті Києві, нежитлового приміщення площею 288,1 кв. м, належного відповідачу на праві власності, у спірний період у встановленому законодавством порядку та погодження такого відключення з компетентними органами.

Також, відповідно до пункту 40 Правил №1198 споживач теплової енергії зобов`язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих правил.

Отже, зазнечені корінці нарядів на включення та відключення об`єктів теплоспоживання свідчать про надання позивачем відповідачу послуг з постачання теплової енергії у спірний період у сукупності з обліковими картками фактичного споживання теплової енергії за звітний період, актом звіряння розрахунків за теплову енергію та актами приймання-передавання товарної продукції, обов`язок з самостійного отримання яких щомісяця з 12 по 15 число покладено на відповідача (пункт 3 Додатку №4 до Договору).

Вищезазначене спростовує твердження відповідача про відсутність належним та допустимих доказів постачання теплової енергії до його об`єкту за укладеним із позивачем Договором у спірний період.

Крім того, відповідачем в порушення частини 3 статті 13, частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, не надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції докази припинення постачання теплової енергії позивачем відповідно умов Додатку №7 до Договору.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 38 787,64 грн інфляційних втрат та 9 271,05 грн 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

У пункті 38.2 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 об`єднана палата визначила методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

При цьому, при з`ясуванні підставності нарахування кредитором інфляційних втрат у порядку частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України судам належить визначити конкретну дату (подію), з настанням якої пов`язується строк виконання грошового зобов`язання; дослідити обставини виконання зобов`язання боржником (борг погашався частинами чи однією сумою у повному обсязі) та з`ясувати період у часі, упродовж якого мало місце прострочення боржника у виконанні зобов`язання перед кредитором (пункт 28 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19).

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, з огляду на передбачений умовами Договору строк розрахунку, терміни погашення основного боргу відповідачем, зважаючи на правову позицію, викладену в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що до стягнення з відповідача підлягають 38 787,64 грн інфляційних втрат та 9 271,05 грн 3% річних.

Заперечень щодо неправильності розрахунку 3% річних та інфляційних втрат доводи апеляційної скарги не містять.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позов про стягнення з відповідача 65 016,18 грн основного боргу, 9 271,05 грн 3% річних, 38 787,64 грн інфляційних втрат є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Посилання відповідача на правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки вони не є релевантними до спірних правовідносин у даній справі.

Усі інші доводи, посилання та обгрунтування відповідача судом апеляційної інстанції досліджені та враховані при вирішенні цього спору, проте суд апеляційної інстанції визнає їх такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції у даній справі, судом першої інстанції надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам сторін та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до статті 86 Господарського процесуального кодексу України про повне задоволення позовних вимог з висновками якого погоджується і суд апеляційної інстанції.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, з приводу неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, неповного з`ясування обставин та дослідження доказів, що є підставою для скасування судового рішення, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд апеляційної інстанції суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою статті 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євростандарт плюс" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 у справі №910/14974/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 у справі 910/14974/23 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/14974/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.П. Коробенко

О.В. Тищенко