Постанова

від 22.04.2024 по справі 924/1031/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2024 року Справа № 924/1031/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р. , суддя Бучинська Г.Б.

секретар судового засідання Гладка Л.А.

за участю представників сторін:

прокурора: Безпалов А.В.

позивача: не з`явився

відповідача 1: Сергійчук Ю.В.

відповідача 2: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.12.2023р. у справі №924/1031/23, постановлену суддею Музика М.В., повний текст рішення складено 14.12.2023 р.

за позовом керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою на здійснення функцій у спірних правовідносинах Китайгородської сільської ради, с. Китайгород Кам`янець-Подільського району Хмельницької області

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест", м. Київ

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Агро-Ритм", с. Рункошів Кам`янець-Подільського району Хмельницької області

про скасування державної реєстрації права власності та права оренди на земельні ділянки, скасування державної реєстрації земельних ділянок

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 12.12.2023р. у справі №924/1031/23 позов керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою на здійснення функцій у спірних правовідносинах Китайгородської сільської ради - задоволено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Зарус-Інвест». Скасувати Рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.12.2023 р. по справі №924/1031/23, яким задоволено позов керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою на здійснення функцій у спірних правовідносинах Китайгородської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест", Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Агро-Ритм" про скасування державної реєстрації права власності та права оренди на земельні ділянки, скасування державної реєстрації земельних ділянок. Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Китайгородської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області в повному обсязі. Стягнути з Позивача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зарус - Інвест» судові витрати.

Листом №924/1031/23/256/24 від 12 січня 2024 р. апеляційний господарський суд витребував матеріали справи №924/1031/23 з Господарського суду Хмельницької області.

18.01.2024 р. до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №924/1031/23.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 р. відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.12.2023р. - залишено без руху. Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху подати оригінал платіжного документа (квитанції, платіжного доручення, тощо) про сплату судового збору в розмірі 60 390,00 грн.

08.02.2024 р. на адресу апеляційного господарського суді від Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.12.2023 р. у справі №924/1031/23, розгляд апеляційної скарги призначено на 14.03.2024 р. об 10:00год.

05.03.2024 р. на електронну адресу апеляційного господарського суду від Кам`янець-Подільської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому прокурор просить апеляційну скаргу представника відповідача ТОВ «Зарус-Інвест» адвоката Сергійчука Ю.В. залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.12.2023 р. у справі №924/1031/23 залишити без змін.

08.03.2024р. на електронну пошту апеляційного господарського суду надійшло клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 р. клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №924/1031/23 - задоволено.

13.03.2024 р. на адресу апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю представника апелянта-відповідача 1 адвоката Сергійчука Юрія Вікторовича у судовому засіданні Хмельницького апеляційного суду по справі №686/16517/23, та бажанням представника особисто бути присутнім на судовому засіданні та надавати пояснення.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2024 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на "11" квітня 2024 р. о 15:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань № 2(ВКЗ).

01.04.2024р. на електронну пошту апеляційного господарського суду надійшло клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2024 р. клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №924/1031/23 - задоволено.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 р. виправлено описку, допущену у резолютивній частині ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2024 р. у справі №924/1031/23. Пункт 1 резолютивної частини ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2024 р. у справі №924/1031/23 викладено у такій редакції: "Розгляд апеляційної скарги відкласти на "22" квітня 2024 р. о 10:30год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №2(ВКЗ). "

В судовому засіданні 22.04.2024 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" підтримав доводи апеляційної скарги з урахуванням поданих під час апеляційного провадження пояснень та просив суд скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.12.2023 р. по справі №924/1031/23 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Прокурор в судовому засіданні 22.04.2024 заперечив доводи апеляційної скарги з врахуванням пояснень викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просив суд рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.12.2023 по справі №924/1031/23 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання 22.04.2024 Китайгородська сільська рада та Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-Агро-Ритм" своїх представників не направили, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 12.12.2023 р. позов задоволено. Вказане рішення мотивоване тим, що оскільки судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено обставини незаконного вибуття земельних ділянок із власності держави, відсутність волі держави на їх вибуття з її володіння, та витребувано ці земельні ділянки, суд дійшов висновку, що вимоги прокурора про скасування державної реєстрації права власності ТОВ «Зарус-Інвест» у державних реєстрах, державної реєстрації права оренди ТОВ"Еко-Агро-Ритм" та реєстрації новоутворених земельних ділянок, в складі яких перебували витребувані земельні ділянки, у Державному земельному кадастрі є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення щодо них інших учасників справи.

Скаржник стверджує, що вимоги прокурора щодо скасування в Державному реєстрі речових прав па нерухоме майно державної реєстрації права власності ТОВ «Зарус-Інвест» на земельні ділянки з кадастровими номерами 6822484100:02:003:0637, 6822484100:02:003:0638, 6822484100:03:001:0242, 6822484100:02:003:0649, 6822484100:02:003:0651, є неналежним способом захисту, адже такі вимоги суперечать імперативній вимозі закону, закріпленої у ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Виконання такого судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині відсутності права власності Відповідача 1 на земельні ділянки з кадастровими номерами 6822484100:02:003:0637, 6822484100:02:003:0638, 6822484100:03:001:0242, 6822484100:02:003:0649, 6822484100:02:003:0651, що вкотре підтверджує обрання Позивачем неналежного способу захисту.

Для скасування речових прав на нерухоме майно належним способом захисту є лише скасування документів, які були підставою для реєстрації речових прав, тобто наказів про передачу у власність земельної ділянки.

Апелянт також стверджує, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для скасування державної реєстрації права власності ТОВ «Зарус-Інвест» на земельні ділянки з кадастровими номерами 6822484100:02:003:0637, 6822484100:02:003:0638, 6822484100:03:001:0242, 6822484100:02:003:0649, 6822484100:02:003:0651 до моменту вирішення питання про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №42023242230000012 від 16.06.2023, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №335/12096/15-ц, від 23.05.2018 у справі №569/4374/16-ц, від 19.06.2019 року у справі №914/1671/17, від 19.11.2019 року у справі 755/9215/15-ц.

Крім того, скаржник стверджує, що скасування у державному реєстрі державної реєстрації права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" на земельні ділянки з кадастровими номерами 6822484100:02:003:0637, 6822484100:02:003:0638, 6822484100:03:001:0242, 6822484100:02:003:0649, 6822484100:02:003:0651 призведе до скасування права власності і на інші земельні ділянки, які входять до числа вказаних земельних ділянок та матиме ознаки непропорційного втручання у право відповідача на мирне володіння майном.

Окрім того судом першої інстанції не враховано, що прокурором не надано будь-яких належних та допустимих доказів у підтвердження обставин входження земельних ділянок з кадастровими номерами 6822484100:02:003:0131, 6822484100:03:001:0128, 6822484100:03:001:0169, 6822484100:02:003:0072, 6822484100:02:003:0241, 6822484100:02:003:0249 до складу земельних ділянок з кадастровими номерами 6822484100:02:003:0637, 6822484100:02:003:0638, 6822484100:03:001:0242, 6822484100:02:003:0649, 6822484100:02:003:0651. Зокрема, таким доказом може бути висновок земельно-технічної експертизи.

Натомість, Прокурором до позовної заяви долучено лист ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 26.06.2023 року №2425/281-23 (Додаток №19 до позовної заяви), який не є належним та допустимим доказом встановлення вказаних обставин. Вказаний доказ не містить інформації в яких межах, конфігурації, площі накладаються вказані земельні ділянки.

Також апелянт вважає, що прокурором не дотримано необхідного балансу втручання у право мирного володіння спірною земельною ділянкою і наголошує на необхідності застосування у даному випадку відповідної практики ЄСПЛ та постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі №912/2797/21 щодо недотримання критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном та як наслідок порушено справедливий баланс між інтересами держави, пов`язаними з цим втручанням, та інтересами особи, яка зазнає такого втручання - ТОВ «Зарус-Інвест», що є несумісним із вказаними гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Отже, на основі вище викладеного в апеляційній скарзі, наявні усі підстави для скасування рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.12.2023 року у справі №924/1031/23, як такого, в якому має місце неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи п.1 ч.1 ст.277 ГПК України, а також неправильне застосування норм матеріального та процесуального права п.4 ч.1 ст.277 ГПК України.

Заперечуючи доводи апеляційної скарги прокурор у відзиві вказує, що спірні земельні ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0131, 6822484100:03:001:0128, 6822484100:03:001:0169, 6822484100:02:003:0072, 6822484100:02:003:0249, 6822484100:02:003:0241 втратили статус окремого об`єкта, так як вони були об`єднані з іншими земельними ділянками, та/або поділені та увійшли до їх складу, жодних прав на них не зареєстровано у Державному реєстрі прав, а відповідні розділи та реєстраційні справи, згідно п. 2 ч. 1, ч. 3, ч.4 ст. 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» закриті внаслідок реєстрації права власності на новоутворені земельні ділянки, реєстрації права оренди тощо; самостійно ці земельні ділянки не належали на праві власності відповідачу.

Тому судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що наявність рішення суду про витребування земельної ділянки, що входить до єдиного масиву, в даному випадку не є тією безумовною підставою, відповідно до якої до Державного реєстру прав вносяться відомості про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно.

Прокурор також вважає, що суд при ухваленні рішення дійшов обґрунтованого висновку, що повернення земельної ділянки у володіння власника (титульного володільця) шляхом задоволення позовної вимоги про витребування майна в повній мірі не відбувається з огляду на те, що спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 6822484100:02:003:0131, 6822484100:03:001:0128; 6822484100:02:003:0072 та 6822484100:02:003:0241 втратили статус об`єкта цивільних прав, тому рішення суду про витребування майна не є підставою для здійснення реєстратором відповідних дій щодо проставлення відмітки про скасування державної реєстрації прав і відкриття закритого розділу державного реєстру прав та відповідної реєстраційної справи, оскільки за відповідачами зареєстровано право не на витребувану спірну земельну ділянку, а на новоутворену земельну ділянку, що не відповідатиме меті віндикаційного позову, спрямованого на захист прав власника земельної ділянки.

Із врахуванням зазначеного, судом зроблено мотивований висновок про те, що обраний прокурором спосіб захисту узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду та призведе до реального відновлення порушених інтересів держави в особі Китайгородської сільської ради.

Також прокурор вказує, що не можуть братись до уваги доводи апелянта в тій їх частині, що факт накладеного в кримінальному провадженні арешту на земельні ділянки, до складу яких увійшли витребувані за рішеннями судів земельні ділянки, на думку апелянта, робить неможливим задоволення вказаного позову, оскільки ухвалення рішення у справі №924/1031/23 вищевказаного арешту не скасовує. При цьому, наявність/відсутність арешту не впливає на вирішення питання про витребування майна на користь власника і не скасовує пов`язаних з арештом обмежень щодо земельних ділянок.

Таким чином, після набрання рішенням законної сили, у разі задоволення позовних вимог прокурора, Китайгородська сільська рада Кам`янець-Подільського району матиме право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174 КПК України, до суду, що наклав арешт.

Прокурор також стверджує, що звернення до суду з цим позовом є правомірним втручанням у право власності відповідача, оскільки здійснено з урахуванням напрацьованих у судових рішеннях ЄСПЛ трьох критеріїв, за якими слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини (далі - Перший протокол), а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Відтак, прокурор вважає, що доводи апелянта щодо неможливості скасування державної реєстрації права власності земельних ділянок, у зв`язку з їх перебуванням під арештом є необґрунтованими, не спростовують обставини справи встановлені судом та не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог прокурора.

3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 29.12.2020 року у справі №924/306/20, яке набрало законної сили, витребувано у товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0131, загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області (Китайгородська об`єднана територіальна громада), в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 23.12.2016р. №22-34177-СГ.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 05.03.2021 року у справі №924/504/20, яке набрало законної сили, витребувано у товариства з обмеженою відповідальністю Зарус-Інвест, код ЄДРПОУ 41108081 на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 39767479) земельну ділянку кадастровий номер 6822484100:03:001:0128 загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області (Китайгородська об`єднана територіальна громада) в координатах, межах та конфігурації, що була передана ОСОБА_1 згідно незаконного наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 13.10.2017 №22-20394-СГ.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 15.06.2022 року у справі №924/12/22, яке набрало законної сили, витребувано у товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" (м. Київ, вул. Мала Житомирська, 9-Б, код ЄДРПОУ 41108081) на користь Китайгородської сільської об`єднаної територіальної громади в особі Китайгородської сільської ради земельну ділянку, загальною площею 2га, з кадастровим номером 6822484100:02:003:0072, що розташована за межами населених пунктів Китайгородської сільської об`єднаної територіальної громади Кам`янець-Подільського району.

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 27.04.2021 року у справі №676/7986/19, яке набрало законної сили, витребувано у товариства з обмеженою відповідальністю Зарус-Інвест, код ЄДРПОУ 41108081, та товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Еко-Граунд, код ЄДРПОУ 40738781, на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 39767479) земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0241, загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Колодіївської (Китайгородської) сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 13.10.2017 № 22-20276-СГ Грицун К.С.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів не рухомого майна станом на 11.09.2023 року, земельні ділянки з кадастровими номерами 6822484100:02:003:0651 площею 60,9046 га, 6822484100:02:003:0649 площею 12 га, 6822484100:03:001:0242 площею 86 га, 6822484100:02:003:0637 площею 1 га та 6822484100:02:003:0638 площею 1 га перебувають на праві приватної власності у ТОВ Зарус-Інвест та на праві оренди у ТОВ Еко-Агро-Ритм.

Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області у листі від 26.06.2023 року повідомило прокуратуру, що земельна ділянка з кадастровим номером 6822484100:02:003:0131 була поділена на дві земельні ділянки з кадастровими номерами 6822484100:02:003:0637 та 6822484100:02:003:0638; земельна ділянка з кадастровим номером 6822484100:03:001:0128 ввійшла до земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:03:001:0242; земельна ділянка з кадастровим номером 6822484100:02:003:0072 увійшла до земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0649 та земельна ділянка з кадастровим номером 6822484100:02:003:0241 ввійшла до земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0651.

Позивач у листі від 18.08.2023 року звернувся до прокуратури з проханням вжити заходів представницького характеру на захист інтересів держави та повернення у комунальну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами 6822484100:02:003:0651, 6822484100:02:003:0649, 6822484100:03:001:0242, 6822484100:02:003:0637 та 6822484100:02:003:0638.

З вищевикладеного, прокурор звернувся з даним позовом до суду.

4.Правові норми, які застосовуються апеляційним судом до спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 129-1 Конституції України, ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Конституційний Суд України у своєму рішенні №18-рп/2012 від 13.12.2012р. вказав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012р. № 11-рп/2012).

Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Відповідно до ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Основним критерієм об`єкта цивільних правовідносин є його оборотоздатність, тобто можливість вільно відчужуватися або переходити від однієї особи, якщо вони не вилучені з цивільного обороту або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Згідно з ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки.

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (ч. 1 ст. 182 ЦК України).

Положеннями ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України унормовано, що земельна ділянка це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За змістом положень частин першої - четвертої статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до ч. 10 ст. 79-1 Земельного кодексу України державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (тут і далі у редакції, чинній із 16.01.2020) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом (частина перша статті 3 вказаного Закону).

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор, окрім іншого, під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи. Отримані відомості долучаються до відповідної заяви, зареєстрованої у Державному реєстрі прав. Перелік державних електронних інформаційних ресурсів, які використовуються для проведення реєстраційних дій, визначається Кабінетом Міністрів України в Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до пункту 8 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі Порядок), державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав формує та реєструє заяву в базі даних заяв за умови оплати послуг за державну реєстрацію прав у повному обсязі та встановлення особи заявника, а також у разі, коли заява подається щодо земельної ділянки, - за умови наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про таку земельну ділянку.

Спеціальний Закон, який установлює правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру, є Закон України "Про Державний земельний кадастр".

Відповідно до положень ст. 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України.

Згідно з пунктом 40 Порядку державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та цим Порядком.

5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Щодо підстав звернення прокурора до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч. 3 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.4 ст. 53 ГПК України).

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Суд враховує, що відповідно до ст.13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).

За правилами ст.ст. 4, 5 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (ст. 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. У цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю у поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.ст. 14, 19 Конституції України).

Отже, правовідносини, пов`язані із вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес.

Частиною 1 ст. 12 ЗК України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема розпорядження землями територіальних громад.

Згідно з ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

У п. 24 розділу X "Перехідні положення" ЗК України, який набрав чинності 27.05.2021, визначено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

З огляду на те, що спірні земельні ділянки є землями сільськогосподарського призначення, то зважаючи на положення п. 24 розділу X "Перехідні положення" ЗК України вказані ділянки належать до земель комунальної власності, оскільки знаходяться за межами населених пунктів Китайгородської (Колодіївської) сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020р.

Також Велика Палата Верховного Суду при розгляді вказаної справи звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

У даній справі керівник Кам`янець - Подільської окружної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Китайгородської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області до відповідачів про скасування в Державних реєстрах державної реєстрації права власності та права оренди на земельні ділянки, до складу яких увійшли витребувані судовими рішеннями, які набрали законної сили, земельні ділянки, а також скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації новостворених земельних ділянок, оскільки Китайгородська сільська рада не вжила заходів щодо усунення порушень чинного законодавства України.

Враховуючи, що сільська рада самостійно не звернулася до суду, про що повідомила прокуратуру, суди доходить висновку, що прокурор подав позов у відповідності до ст.23 Закону України "Про прокуратуру" та дотримався порядку, передбаченого вказаною статтею, для звернення до суду з відповідним позовом.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Згідно з преамбулою та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини та згідно з рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою №48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової визначеності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів. В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є джерелом права.

Даний принцип тісно пов`язаний з приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України, відповідно до якої, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Тому судові рішення у справах №924/306/20, №924/504/20, №924/12/22 та №676/7986/19, які набрали законної сили та якими витребувано земельні ділянки з кадастровими номерами 6822484100:02:003:0131, 6822484100:03:001:0128; 6822484100:02:003:0072 та 6822484100:02:003:0241, позаяк встановлено незаконність їх вибуття від власника, не можуть бути поставлені під сумнів, а обставини, встановлені у таких рішеннях, не потребують доказування.

З матеріалів справи вбачається, що на момент звернення до суду з позовом та на даний час земельні ділянки з кадастровими номерами 6822484100:02:003:0131, 6822484100:03:001:0128; 6822484100:02:003:0072 та 6822484100:02:003:0241 як об`єкти цивільного права вже не існують, оскільки шляхом об`єднання та поділу увійшли до складу інших земельних ділянок з кадастровими номерами 6822484100:02:003:0651, 6822484100:02:003:0649, 6822484100:03:001:0242, а земельна ділянка з кадастровим номером 6822484100:02:003:0131 поділена на 2 земельні ділянки з кадастровими номерами 6822484100:02:003:0637 та 6822484100:02:003:0638.

Враховуючи вище вказані норми чинного законодавства вбачається, що повернення земельної ділянки у володіння власника (титульного володільця) шляхом задоволення позовної вимоги про витребування майна в повній мірі не відбувається з огляду на те, що спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 6822484100:02:003:0131, 6822484100:03:001:0128; 6822484100:02:003:0072 та 6822484100:02:003:0241 втратили статус об`єкта цивільних прав, тому рішення суду про витребування майна не є підставою для здійснення реєстратором відповідних дій щодо проставлення відмітки про скасування державної реєстрації прав і відкриття закритого розділу державного реєстру прав та відповідної реєстраційної справи, оскільки за відповідачами зареєстровано право не на витребувану спірну земельну ділянку, а на новоутворену земельну ділянку, що не відповідатиме меті віндикаційного позову, спрямованого на захист прав власника земельної ділянки (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31.01.2023 року у справі №924/504/20).

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки відповідно до статей 125, 126 Земельного кодекс України виникають із моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Для ідентифікації земельної ділянки як окремого об`єкта цивільного права необхідною умовою є наявність усіх характеристик такого об`єкта, у тому числі, її кадастровий номер, розмір, межі та координати, які містяться у Державному земельному кадастрі, і використовуються реєстратором за умови наявності таких відомостей у ньому.

З огляду на зазначене та враховуючи встановлені фактичні обставини у даній справі, суд, з урахуванням положень ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", якою унормовано, що у разі скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (Державному реєстрі прав) державної реєстрації права власності ТОВ Зарус-Інвест на земельні ділянки з кадастровими номерами 6822484100:02:003:0651, 6822484100:02:003:0649, 6822484100:03:001:0242, 6822484100:02:003:0637 та 6822484100:02:003:0638, припинивши право власності ТОВ Зарус-Інвест на ці земельні ділянки, скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державної реєстрацію права оренди ТОВ Еко-Агро-Ритм на ці земельні ділянки, припинивши право оренди ТОВ Еко-Агро-Ритм та скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами 6822484100:02:003:0651, 6822484100:02:003:0649, 6822484100:03:001:0242, 6822484100:02:003:0637 та 6822484100:02:003:0638, що призведе до ефективного захисту порушених прав та законних інтересів позивача (така правова позиція у справі з тотожними правовідносинами викладена в постанові Верховного Суду від 31.01.2023 року у справі №924/504/20).

Такі ж висновки щодо ефективності обраного прокурором способу захисту, з урахуванням встановлених обставин, відповідають правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 24.03.2021 у справі №672/1790/18.

Наведеними правовими висновками Верховного Суду також спростовуються доводи апелянта про неефективність скасування державної реєстрації права та земельних ділянок як способу захисту та безпідставність такого скасування.

Стосовно доводів апеляційної скарги про відсутність підстав для скасування державної реєстрації права власності ТОВ «Зарус Інвест» на спірні земельні ділянки, у зв`язку з наявністю обтяження у вигляді арешту накладеного в межах кримінального провадження суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Накладений арешт тимчасово унеможливлює вчинення дій із розпорядження земельними ділянками. Проте, після його скасування позивач зможе здійснити захист свого порушеного права у спосіб, визначений у рішенні суду, тому така обставина не може бути підставою для відмови в позові.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у постанові від 10.12.2021 року у справі №924/454/20 та від 31.01.2023 року у справі №924/504/20.

Відтак, доводи апелянта щодо неможливості скасування державної реєстрації права власності земельних ділянок, у зв`язку з їх перебуванням під арештом є необґрунтованими, не спростовують обставини справи встановлені судом та не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог прокурора.

Щодо тверджень апелянта про надання прокурором неналежних та недопустимих доказів для встановлення обставин щодо утворення земельних ділянок, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

До кола обставин, які належало доказати у цій справі, входили обставини щодо встановлення факту перебування земельних ділянок з кадастровими номерами 6822484100:02:003:0131, 6822484100:03:001:0128, 6822484100:03:001:0169, 6822484100:02:003:0072, 6822484100:02:003:0249, 6822484100:02:003:0241, які підлягають витребуванню за рішеннями судів, в складі новоутворених земельних ділянок та враховуючи вищевикладені положення законодавства. В свою чергу прокурором на підтвердження заявлених позовних вимог було долучено до матеріалів позовної заяви інформацію Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (лист №2425/281-23 від 26.06.2023), отриману в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру». Вказана інформація уповноваженого органу підтверджує перебування спірних земельних ділянок в складі новоутворених земельних ділянок.

Таким чином, враховуючи, що до предмету доказування у вказаній справі належали обставини щодо законності формування та реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі шляхом їх поділу та об`єднання з іншими земельними ділянками, прокурором у відповідності до ст.ст. 2, 13, 14, 73, 76-79 ГПК України надано належні, допустимі, достовірні та вірогідні докази утворення спірних земельних ділянок, а судом першої інстанції обґрунтовано прийнято та враховано їх при ухваленні рішення.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги у частині тверджень апелянта про неправомірне на його думку втручання прокурора у зв`язку з його позовом, у мирне володіння відповідача 1 майном у контексті положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини апеляційний суд зазначає про таке.

Враховуючи усталені критерії для оцінки правомірності втручання у мирне володіння майном в розумінні положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини приймається до уваги наступне.

Щодо законності втручання апеляційним судом зазначається, що звернення прокурора з цим позовом було законним, оскільки ст.131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наділено прокурора правом на звернення до суду за захистом інтересів держави у випадку коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Також, звернення прокурора з вказаним позовом до суду беззаперечно переслідувало «суспільний», «публічний» інтерес, оскільки було спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності набуття права власності на землю, яке здійснене з порушенням вимог чинного законодавства. Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно 9 становить «суспільний інтерес» (п. 54 рішення). Незаконне вилучення із державної власності спірних земельних ділянок призвело до порушення прав держави як власника землі.

На думку апеляційного суду, втручання держави шляхом пред`явлення прокурором цього позову відповідало принципу «пропорційності», який передбачає дотримання справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання (рішення ЄСПЛ у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Новоселицький проти України» від 11.03.2003, «Федоренко проти України» від 01.06.2006). Так, інтереси суспільства в частині дотримання вимог закону при реєстрації права власності на спірні земельні ділянки явно переважають приватний інтерес ТОВ «Зарус-Інвест» бути її власником, зважаючи на те, що волі держави на їх передачу не було.

Щодо іншої чистини земельної ділянки, яка набута відповідачем у законному порядку, він не позбавлений права у встановленому порядку здійснити оформлення таких прав і привести у відповідність юридичне оформлення свого права власності. Таким чином, аргументи щодо покладення надмірного тягаря на відповідача у зв`язку із скасуванням державної реєстрації права власності не є переконливими.

З огляду на раніше зазначене апеляційним судом, встановлені обставини незаконного вибуття спірних земельних ділянок від їх власника, з метою повного та належного захисту прав позивача на витребувані земельні ділянки та виконання судових рішень у справах № 924/306/20, №924/504/20, №924/12/22 та №676/7986/19, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги прокурора про скасування державної реєстрації права власності та права оренди відповідачів, та державної реєстрації земельних ділянок є обґрунтованими та такими, що правомірно задоволені місцевим судом.

Таким чином, доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

6. Висновки за результатами апеляційного розгляду.

У апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.

Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.

Керуючись ст.ст.269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.12.2023р. у справі №924/1031/23 - залишити без задоволення, рішення Господарського суду Хмельницької області - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №924/1031/23 повернути Господарському суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений "26" квітня 2024 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.