Рішення

від 17.04.2024 по справі 904/555/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2024м. ДніпроСправа № 904/555/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Курінової О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інтайм Фінанс", м. Дніпро

про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди у сумі 54 852 грн 00 коп.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інтайм Фінанс", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс", м. Київ

про відшкодування матеріальних збитків та майнової шкоди у сумі 768 816 грн 00 коп.

Представники:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Пономарьов В.Д., ордер, адвокат;

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Губаренко О.А., ордер, адвокат.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом від 08.02.20243 б/н, в якому просить:

- визнати недостовірною та такою, що порушує право ТОВ ФК Фактор Плюс на недоторканність ділової репутації інформацію, поширену ТОВ ФК Інтайм Фінанс у вільному доступі у мережі Інтернет на власному сайті: http://www.intime.kiev.ua/ у публікації за посиланням: http://www.intime.kiev.ua/?p=1 ТОВ ФК ФАКТОР ПЛЮС - аферист на ринку фінансових послуг!;

- зобов`язати ТОВ ФК Інтайм Фінанс протягом 5 календарних днів з дня набрання судовим рішенням у даній справі законної сили спростувати недостовірну інформацію про ТОВ ФК Фактор Плюс, поширену ТОВ ФК Інтайм Фінанс у вільному доступі у мережі Інтернет на власному сайті: http://www.intime.kiev.ua/ за посиланням: http://www.intime.kiev.ua/?p=1, публікації під назвою ТОВ ФК ФАКТОР ПЛЮС - аферист на ринку фінансових послуг! шляхом розміщення на офіційній сторінці ТОВ ФК Інтайм Фінанс (доступна за посиланням: http://www.intime.kiev.ua/__ вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком Спростування поширеної недостовірної інформації про ТОВ ФК Фактор Плюс;

- стягнути з ТОВ ФК Інтайм Фінанс на користь ТОВ ФК Фактор Плюс компенсації завданої ТОВ ФК Фактор Плюс моральної шкоди в розмірі 25 000,00 грн.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача, що складаються з судового збору в сумі 8 052 грн 00 коп., витрат на проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи в розмірі 20 000 грн 00 коп. та витрат на виготовлення довідки з відомостями про власника веб-сайту або інформацією про його встановлення в розмірі 1 800 грн 00 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що дії відповідача, розміщення на власному сайті інформації про те, що позивач є аферистом на ринку фінансових послуг, є недобросовісними, завдають прямої шкоди його господарсько-фінансовій діяльності, псують імідж та репутацію на ринку фінансових послуг та паплюжить ділову репутацію позивача як фінансової компанії, яка здійснює свою господарсько-фінансову діяльність у правовому полі та відповідно до вимог чинного законодавства України.

Ухвалою суду від 14.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 07.03.2024.

27.02.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інтайм Фінанс", через систему "Електронний суд", надійшов відзив на позов, в якому останній заперечує проти позовних вимог, та зазначає про те, що ТОВ ФК Фактор Плюс відступило на користь ТОВ ФК Інтайм Фінанс недійсне право вимоги за Договором № 31/08-18/2 про відступлення права вимоги до громадянки України ОСОБА_1 за кредитним договором (із встановленням ліміту кредитування) № 16-06-29-006984 від 29.06.2016.

Відповідач вказує про те, що у дописі, який бува розміщений 12.10.2023 на сайті http://www.intime.kiev.ua/, останнім були описані ті самі факти, що подавалися відповідачем до суду під час розгляду справи № 755/17900/18, а саме, що ТОВ ФК Фактор Плюс є аферистом на ринку фінансових послуг, недобросовісною фінансовою компанією, яка займається «неправомірною господарсько-фінансовою діяльністю», «вчиняє шахрайські дії», «обманює клієнтів», «кидає клієнтів на гроші».

Факт шахрайської поведінки, на думку відповідача, є встановленим, та просто в більш доступній формі описаний на сайті останнього. Метою є не шкода діловій репутації позивача, а саме застереження інших учасників ринку від отримання збитків при укладанні договору з позивачем.

З огляду на викладене, відповідач вважає, що дана публікація не є такою, що шкодить діловій репутації позивача тому, що цей допис є результатом співпраці не за схемою «win-win» (Гарвардська стратегія співпраці в результаті якої сторона перемагає і отримує вигоду від вигоди) а за схемою недобросовісної співпраці, де тільки одна сторона отримує прибуток, а інша купує Троянського коня.

27.02.2024, через систему "Електронний суд", надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інтайм Фінанс" до Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс", в якій позивач за зустрічним позовом просить відшкодувати матеріальні збитки та майнову шкоду у сумі 768 816 грн 00 коп., що складаються з: 500 000 грн 00 коп. - вартість відступленого права вимоги за договором від 31.08.2018 про відступлення прав вимоги за кредитним договором від 29.06.2016 № 16-06-29-006984 та 268 816 грн 00 коп. - матеріальні збитки у межах виконавчого провадження ВП71956999.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ ФК Фактор Плюс відступило на користь ТОВ ФК Інтайм Фінанс недійсне право вимоги за Договором № 31/08-18/2 про відступлення права вимоги до громадянки України ОСОБА_1 за кредитним договором (із встановленням ліміту кредитування) № 16-06-29-006984 від 29.06.2016, як наслідок ТОВ ФК Інтайм Фінанс завдано матеріальних збитків та майнової шкоди у сумі 768 816 грн 00 коп.

Ухвалою суду від 04.03.2024 прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інтайм Фінанс" для спільного розгляду з первісним позовом.

18.03.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс", через систему "Електронний суд", надійшов відзив на зустрічний позов, в якому останній вказує про те, що:

- виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором № 16-06-29-006984 від 29.06.2016 забезпечується всім належним їй на праві власності майном, на яке може бути звернене стягнення згідно із законодавством України (п. 2.2 цього договору;

- ТОВ ФК Інтайм Фінанс отримало реальне право вимоги до ОСОБА_1 за договором про відступлення прав вимоги № 31/08-18/2 від 31.08.2018;

- вимоги ТОВ ФК Інтайм Фінанс до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 11 947 339 грн 37 коп. за кредитним договором № 16-06-29-006984 від 29.06.2016 є діючими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач за зустрічним позовом наголошує на тому, що у зв`язку з тим, що вартість предмета іпотеки, набутого у власність ТОВ «ФК «Фактор Плюс» в позасудовому порядку, не є достатньою для погашення всієї заборгованості, яка виникла у зв`язку з порушенням основного зобов`язання за кредитним договором № 16-06-29-006984 від 29.06.2016, ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс» має право на стягнення суми, якої не вистачає для погашення цієї заборгованості у сумі 11 947 339 грн 37 коп. відповідно до чинного законодавства.

У підготовчому засіданні 28.03.2024 представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) заявив усне клопотання про закриття підготовчого провадження та переходу до судового розгляду справи по суті.

Представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) не заперечував щодо вищезазначеного клопотання.

Ухвалою господарського суду від 28.03.2024 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті у судовому засіданні 17.04.2024.

У судовому засіданні 17.04.2024 позивач (відповідач за зустрічним позовом) первісні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові та заявах по суті справи, просив позов задовольнити, відповідач (позивач за зустрічним позовом) проти задоволення первісного позову заперечував з підстав, викладених у заявах по суті справи, просив у задоволенні позову відмовити; позивач (відповідач за первісним позовом) зустрічні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові та заявах по суті справи, просив позов задовольнити, відповідач (позивач за первісним позовом) проти задоволення зустрічного позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов та заявах по суті справи, просив у задоволенні позову відмовити.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи за первісним позовом, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування за первісним позовом у даній справі є наявність/відсутність підстав для визнання недостовірною та такою, що порушує право ТОВ ФК Фактор Плюс на недоторканність ділової репутації інформацію, поширену ТОВ ФК Інтайм Фінанс у вільному доступі у мережі Інтернет на власному сайті: http://www.intime.kiev.ua/ у публікації за посиланням: http://www.intime.kiev.ua/?p=1 ТОВ ФК ФАКТОР ПЛЮС - аферист на ринку фінансових послуг! та стягнення моральної шкоди в розмірі 25 000,00 грн.

Звертаючись з даним позовом позивач вказує про те, що 12.10.2023 ТОВ ФК Інтайм Фінанс розмістило на власному сайті http://www.intime.kiev.ua/ інформацію про те, що ТОВ ФК Фактор Плюс є аферистом на ринку фінансових послуг, недобросовісною фінансовою компанією, яка займається «неправомірною господарсько-фінансовою діяльністю», «вчиняє шахрайські дії», «обманює клієнтів», «кидає клієнтів на гроші», «здійснює чорні афери, зокрема шляхом укладання із іншими учасниками фінансових послуг, які навіть не здогадуються про те, що їх злочинним шляхом обманюють та вводять в оману, договори про відступлення недійсних прав вимоги за кредитними та іпотечними договорами», «фінансовою компанією», яка продає право вимоги за липовими кредитними та іпотечними договорами» (а.с. 18-19).

В подальшому, позивач звернувся до відповідача листом вих.№13-10-23/1 від 13.10.2023 (а.с. 20) щодо необхідності спростування недостовірної та неправдивої інформації щодо ТОВ ФК Фактор Плюс, розміщеною у вільному доступі у мережі Інтернет на сайті ТОВ ФК Інтайм Фінанс за посиланням http://www.intime.kiev.ua/ протягом 5 календарних днів з дати отримання цього листа та повідомив, що вкрай обурений цією публікацією, яка завдає шкоди діловій репутації товариства, яке є добросовісним гравцем на ринку фінансових послуг.

Проте листом від 16.10.2023 вих.№16/10-23 (а.с. 21) відповідач повідомив позивача про те, що опублікована стаття не завдає жодної шкоди діловій репутації позивача тому, що останнє є недобросовісним гравцем на ринку фінансових послуг, а тому відсутні підстави для спростування викладеної інформації на сайті відповідача, та у разі якщо у позивача є будь-які претензії щодо розміщеної інформації відповідачем, позивач має право звернутися до суду із відповідним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що дії відповідача є недобросовісними, завдають прямої шкоди його господарсько-фінансовій діяльності, псує імідж та репутацію на ринку фінансових послуг, та паплюжить його ділову репутацію як фінансової компанії, яка здійснює свою господарсько-фінансову діяльність у правовому полі та відповідно до вимог чинного законодавства України.

Крім того, для підтвердження негативного характеру інформації та віднесення останньої саме до фактичних тверджень, позивач звернувся до ТОВ «Київський Експертно-Дослідний Центр» для проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи, на підставі чого між ТОВ ФК Фактор Плюс та ТОВ «Київський Експертно-Дослідний Центр» було укладено договір № 01112023/1 від 01.11.2023 щодо проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи (а.с. 24-27).

У висновку № 15179 від 07.11.2023 за результатами проведеної судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи, експертом Ткачук Іриною зазначено, що у тексті публікації ТОВ ФК Фактор Плюс аферисти на ринку фінансових послуг» поширеної у мережі Інтернет за посиланням: http://www.intime.kiev.ua/, міститься інформація негативного характеру стосовно ТОВ ФК Фактор Плюс, викладена у формі фактичних тверджень (а.с. 29-40).

Вказані обставини і стали причиною виникнення спору.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно із ст. 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, недоторканість ділової репутації. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Відповідно до ст. 91, 94 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Таким чином, юридична особа, так само як і фізична особа, має право на спростування недостовірної інформації відповідно до ст. 277 ЦК України та право на недоторканість своєї ділової репутації відповідно до ст. 299 ЦК України.

Згідно з п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" при розгляді справ такої категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Так, судам, необхідно встановити: чи мало місце поширення відповідачем інформації; чи стосувалася поширена інформація позивача; чи є підстави для визнання поширеної інформації недостовірною, що не відповідає дійсності; чи призвело поширення інформації до порушення особистих немайнових прав позивача.

В пунктах 9, 15 постанови Пленуму ВСУ № 1 зазначено, що під поширенням інформації слід розуміти, зокрема, поширення її в мережі Інтернет. Відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. При цьому, належним відповідачем, у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет, є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, тобто особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спірну інформацію було поширено на сайті http://www.intime.kiev.ua/, управління яким здійснює ТОВ ФК Інтайм Фінанс, що не заперечується останнім та підтверджується довідкою з відомостями про власника веб-сайту або інформацією про його встановлення № 259/2023-Д від 08.11.2023 (а.с. 43-49) .

Враховуючи викладене, відповідач відповідає за розміщену на ньому інформацію та за дотримання прав інших осіб при використанні сайту, шляхом розміщення на ньому будь-якої інформації.

Відповідно до ч. 4 ст. 277 Цивільного кодексу України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена (ч. 7 ст. 277 Цивільного кодексу України).

Згідно з п. 19 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від 27.02.2009 №1 вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, відповідно до ст. 277 Цивільного кодексу України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності, дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При вирішенні питання з визначення характеру розміщеної спірної інформації, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, суд зазначає наступне.

Дослідивши зміст спірної інформації, суд дійшов висновку, що спірна інформація є твердженнями про факт, оскільки в спірній інформації відсутнє використання мовно-стилістичних засобів. Цитати не містять мовних зворотів, які б свідчили що останні є припущеннями, вказівками чи відсилками на чиїсь думки.

Крім того, зазначена вище цитата має категоричну стверджувальну форму про факт.

Таким чином, в зазначеній статті повідомлено про факт, який може бути перевірено на предмет дійсності.

Також господарським судом взято до уваги висновок № 15179 від 07.11.2023 за результатами проведеної судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи, відповідно до якого, експертом Ткачук Іриною зазначено, що у тексті публікації ТОВ ФК Фактор Плюс аферисти на ринку фінансових послуг» поширеної у мережі Інтернет за посиланням: http://www.intime.kiev.ua/, міститься інформація негативного характеру стосовно ТОВ ФК Фактор Плюс, викладена у формі фактичних тверджень

Щодо достовірності викладеної відповідачем інформації, а також порушення особистих немайнових прав позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Цивільного кодексу України, що кореспондується зі ст. 1 Закону України "Про інформацію", інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Статтею 5 Закону України "Про інформацію" визначено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

В абз. 5 п. 15 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" та у п. 1 оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)" від 12.06.2014 №01-06/770/2014 зазначено, що недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Відповідно до положень ч. 2 ст. 34 Господарського кодексу України дискредитацією суб`єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних з особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання.

Згідно з положеннями ст. 277 Цивільного кодексу України обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права (п. 18 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи").

Таким чином, системний аналіз наведених норм свідчить про те, що за відсутності доказів достовірності поширеної відповідачем інформації позов про спростування цієї інформації підлягає задоволенню (п. 5 оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із застосуванням господарськими судами законодавства про інформацію (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)" від 12.11.2008 № 01-8/676).

Право на спростування має особа, про яку поширено недостовірну інформацію, навіть якщо таке поширення не завдало шкоди її діловій репутації.

Позивач просить визнати недостовірною інформацію наступного змісту: ТОВ ФК ФАКТОР ПЛЮС - аферист на ринку фінансових послуг!.

Матеріали справи не містять доказів того, що вказана інформація є достовірною, відповідачем не надано таких доказів.

Таким чином, вказана інформація є недостовірною та підлягає спростуванню.

Спростування недостовірної інформації, відповідно до ч. 7 ст. 277 Цивільного кодексу України, здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині зобов`язання відповідача спростувати інформацію, яка визнана судом недостовірною.

Щодо вимоги позивача стягнути з ТОВ ФК Інтайм Фінанс на користь ТОВ ФК Фактор Плюс моральної шкоди в розмірі 25 000 грн 00 коп., господарський суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно зі ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

З наведеного вбачається, що зобов`язання відшкодувати моральну шкоду виникає лише за умови, що ця шкода є безпосереднім наслідком певної протиправної дії (бездіяльності). Тобто заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

У справах про відшкодування моральної шкоди позивач має довести, які саме дії спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

При цьому, під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, потрібно розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Визначення терміну "ділова репутація" наведено у п. 26 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", за змістом якої діловою репутацією є сукупність документально підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про відповідність її господарської та/або професійної діяльності вимогам законодавства, а для фізичної особи - також про належний рівень професійних здібностей та управлінського досвіду, а також відсутність в особи судимості за корисливі кримінальні правопорушення і за злочини у сфері господарської діяльності, не знятої або не погашеної в установленому законом порядку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 2 серпня 2022 року у cправі №910/8641/19.

Судом встановлено, що звертаючись з вимогою про відшкодування моральної шкоди, позивач не надав суду жодних доказів, які б свідчили про приниження ділової репутації останнього або наявності втрат немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням його ділової репутації, а відтак вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як встановлено ст. 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 ст. 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати на проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи в розмірі 20 000 грн 00 коп. та витрат на виготовлення довідки з відомостями про власника веб-сайту або інформацією про його встановлення в розмірі 1 800 грн 00 коп.

Витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат (стаття 132, КАС України, стаття 123 ГПК України, стаття 133 ЦПК України).

Висновок експерта може бути підготовлений як підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи.

У випадку подання учасником справи до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, у такому висновку має бути зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Зокрема, інша сторона може подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, і у разі, якщо суд визнає наявність таких підстав, такий висновок не приймається судом до розгляду (стаття 101 КАС України, стаття 98 ГПК України, стаття 102 ЦПК України).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду з позовом, а те, чи пов`язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи.

Отже, відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі.

Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.

Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не узгоджується із засадами розумності, добросовісності, справедливості та правової визначеності, а також не забезпечує конструкцію передбачуваності застосування процесуальних норм, отже, не є такою, що відповідає принципу верховенства права. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.11.2023 у справі №712/4126/22).

Згідно з частиною четвертою статті 127 ГПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Як вбачається з матеріалів справи для підтвердження негативного характеру інформації та віднесення останньої саме до фактичних тверджень, позивач звернувся до ТОВ «Київський Експертно-Дослідний Центр» для проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи, на підставі чого між ТОВ ФК Фактор Плюс та ТОВ «Київський Експертно-Дослідний Центр» було укладено договір № 01112023/1 від 01.11.2023 щодо проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи (а.с. 24-27).

На підтвердження проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи позивачем долучено висновок № 15179 від 07.11.2023 за результатами проведеної судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи, який виконаний експертом Ткачук Іриною (а.с. 29-40).

На підтвердження здійснення оплати за вказану судову експертизу позивачем долучено до матеріалів справи платіжну інструкцію № 2217 від 01.11.2023 на суму 20 000 грн 00 коп. (а.с. 28).

Крім того, господарський суд звертає увагу на те, що відповідний висновок експерта врахований судом як доказ.

Таким чином, розмір судових витрат на проведення експертизи підтверджений належними та допустимими доказами.

Також, з матеріалів справи вбачається, що для з`ясування власника сайта http://www.intime.kiev.ua/, позивач звернувся з заявою до Дочірнього підприємства «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет «Консорціум «Український центр підтримки номерів і адрес» (а.с. 41).

Дочірнім підприємством «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет «Консорціум «Український центр підтримки номерів і адрес» було надано довідку від 08.11.2023 № 259/2023-Д, за яку позивачем було сплачено 1 800 грн 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 2209 від 25.10.2023 на суму 1 800 грн 00 коп., (а.с. 42).

З огляду на викладені положення процесуального законодавства, суд покладає судові витрати позивача, пов`язані з проведення експертизи, в розмірі 20 000 грн 00 коп. та на виготовлення довідки з відомостями про власника веб-сайту або інформацією про його встановлення в розмірі 1 800 грн 00 коп. на відповідача.

Крім того, суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Загальні питання повернення сплачених сум судового збору врегульовано статтею 7 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір"); закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір").

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

ТОВ «ФК «Фактор Плюс» було подано первісний позов через систему «Електронний суд».

Згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 08-1066218/1 від 08.02.2024 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 8 052 грн 00 коп., в той час, як відповідно до зазначеного сума судового збору повинна складати 7 267 грн. 20 коп.

Оскільки позивачем за первісним позовом сплачено судовий збір в більшому розмірі, сплачений судовий збір підлягає поверненню із державного бюджету у розмірі 784 грн 80 коп., за клопотанням позивача за первісним позовом.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Дослідивши матеріали справи за зустрічним позовом, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування позивача за зустрічним позовом у даній справі є наявність/відсутність підстав для стягнення збитків та майнової шкоди у загальному розмірі 768 816 грн 00 коп., завданих неправомірними діями відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.06.2016 року між ПАТ «Діамантбанк» та громадянкою України ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 16-06-29-006984 (а.с. 166-168), відповідно до умов якого кредитодавець відкриває позичальнику з 29 червня 2016 року до 28 червня 2019 року відновлювану кредитну лінію із встановленням ліміту кредитування у розмірі 10 000 000,00 грн.

Згідно з пунктом 1.3 кредитного договору кредитні кошти надаються позичальнику на умовах цього договору зі сплатою за користування ними 30 % річних.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.1.1, 2.1.2 кредитного договору на забезпечення виконання власник зобов`язань за цим договором (позичальник) в день укладення цього договору забезпечує надання кредитодавцю в іпотеку такого нерухомого майна: громадянином України ОСОБА_2 :

квартири

АДРЕСА_1 будинок 70 (сімдесят), загальною площею 57,40 кв. м;

квартири номер 4, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Хмельницького Богдана, будинок 70 (сімдесят), загальною площею 76,70 кв. м;

квартири АДРЕСА_2 (сімдесят) , загальною площею 66,40 кв. м;

квартири АДРЕСА_3 (сімдесят), загальною площею 66,50 кв. м;

громадянкою України ОСОБА_3 :

нежилих приміщень № 2, № 3 в літері «А», за адресою: АДРЕСА_4 (сімдесят), загальною площею 41,90 кв. м.

Згідно з пунктом 2.2 договору виконання зобов`язань позичальника за цим договором забезпечується всім належним позичальнику на праві власності майном, на яке може бути звернене стягнення згідно із законодавством України.

Відповідно до пунктів 3.2.1 та 3.2.3 кредитного договору визначено обов`язок позичальника повернути кредитодавцю фактично отримані кредитні кошти в межах встановленого ліміту кредитування згідно з пунктом 1.1 цього договору, а також погасити фактичну заборгованість за процентами та комісією за цим договором після закінчення вказаного в пункті 1.1 цього договору періоду, на який відкрито кредитну лінію, шляхом внесення готівкових коштів до каси кредитодавця.

Позичальник протягом 1 (одного) банківського дня з моменту хоча б одноразового порушення обов`язку з повернення кредиту та/або сплати процентів за користування ним на умовах, встановлених цим договором, зобов`язаний здійснити повне повернення кредиту та процентів за кредитом (з урахуванням законодавства України), а також сплатити неустойку згідно з умовами цього договору, якщо інше не буде вирішено кредитодавцем.

Цим договором позичальник надає згоду, у випадку виникнення в останнього заборгованості з будь-яких платежів за цим договором, на розкриття (повідомлення) кредитодавцем перед юридичними особами, які займаються стягненням та/або купівлею боргів, інформацію про позичальника, що становить банківську таємницю, зокрема про отримання позичальником кредиту та його заборгованість за цим договором (пункт 6.9 договору).

Отже, дослідивши зміст кредитного договору № 16-06-29-006984 від 29.06.2016 господарським судом встановлено, що п. 2.2 цього договору сторони дійшли згоди про те, що у разі невиконання зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором № 16-06-29-006984 від 29.06.2016, кредитор наділений повноваженнями як звернення стягнення на майно, так і на грошові кошти, в порядку визначеному законодавством України, за для погашення заборгованості у повному обсязі за вказаним договором.

На забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором № 16-06-29-006984 між ПАТ «Діамантбанк» і ОСОБА_3 29 червня 2016 року укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки, згідно з умовами якого іпотекодавець передала в іпотеку банку нежилі приміщення № № 2, 3 (в літ.А), за адресою: АДРЕСА_4 (сімдесят), загальною площею 41.90 кв. м. (а.с. 162-165).

На забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором № 16-06-29-006984 між ПАТ «Діамантбанк» і ОСОБА_2 29 червня 2016 року укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки, згідно з умовами якого іпотекодавець передав в іпотеку банку квартири: номер

АДРЕСА_5 (сімдесят), загальною площею 57,40 кв. м; номер 4, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (сімдесят), загальною площею 76,70 кв. м; номер 7, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (сімдесят), загальною площею 66,40 кв. м; номер 9, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (сімдесят), загальною площею 66,50 кв. м. (а.с.158-161).

Відповідно до п. 7.1 вказаних договорів іпотеки іпотекодержатель має право отримати задоволення вимог за зобов`язаннями за рахунок предмету іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником зобов`язання в цілому або в тій чи іншій його частині (в тому числі й у випадках невиконання (неналежного виконання) зобов`язання при реалізації іпотекодержателем права вимоги дострокового виконання зобов`язання) та (або) у випадку, якщо іпотекодавець порушив будь-який з обов`язків, що зазначені в п. 5.3.1 п. 5.3.10 цього договору та (або) у випадках, якщо іпотекодавець порушив будь-яку з гарантій (заповнень) іпотекодавця, що зазначені в статті 2 цього договору «Гарантії щодо предмету іпотеки».

У випадку невиконання (неналежного виконання) зобов`язання (його частини), іпотекодержатель має право отримати задоволення вимог, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, за тим зобов`язанням (його частиною), яке не виконується належним чином, або строк виконання якого ще не настав (пункт 7.4 договорів іпотеки).

30 липня 2018 року між ПАТ «Діамантбанк» і ТОВ «ФК «Фактор Плюс» було укладено договір № F42GL23222 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги (а.с. 149-150).

Згідно з умовами цього договору банк відступив, а ТОВ «ФК «Фактор Плюс» прийняло належне банку право вимоги за кредитним договором (із встановленням ліміту кредитування) № 16-06-29-006984, укладеним 29 червня 2016 року між банком і позичальником.

Станом на дату укладення договору про відступлення прав вимоги від 30 липня 2018 року № F42GL23222 розмір заборгованості позичальника за кредитним договором, тобто заборгованість перед ТОВ «ФК «Фактор Плюс», становила 26 772 490,50 грн, з яких:

заборгованість за кредитом - 10 000 000,00 грн;

заборгованість за процентами - 5 447 339,37 грн;

заборгованість за штрафами та пенями - 11 325 151,13 грн.

Згідно з абзацом другим пункту 2.1 договору № F42GL23222 про відступлення прав вимоги сторони домовились, що відступлення банком новому кредитору прав вимоги за договорами іпотеки (застави), що були укладені на забезпечення виконання зобов`язань боржника за основним (кредитним) договором та були посвідчені нотаріально, відбувається за окремим договором, який укладається між сторонами одночасно із укладенням цього договору та підлягає нотаріальному посвідченню.

30 липня 2018 року між ТОВ «ФК «Фактор Плюс» і ПАТ «Діамантбанк» було укладено та нотаріально посвідчено договір про відступлення прав вимоги за іпотечними договорами, зазначеними вище (а.с. 155-156).

31 серпня 2018 року між ТОВ «ФК «Фактор Плюс» і ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс» було укладено договір №31/08-18/2 про відступлення прав вимоги за кредитним договором від 29 червня 2016 року № 16-06-29-006984 (а.с. 152-153 ).

Відповідно до пункту 2.1 договору про відступлення прав вимоги від 31 серпня 2018 року № 31/08-18/2 в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, частину права вимоги первісного кредитора до позичальника, зазначеного у додатку 1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржника, спадкоємців боржника, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржника або які зобов`язані виконати обов`язки боржника, за кредитним договором (із встановленням ліміту кредитування) з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до нього згідно з реєстром у додатку 1 до цього договору, укладених боржником з ПАТ «Діамантбанк». Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у сумі та в порядку, визначених цим договором.

Відповідно до пункту 2.2 договору про відступлення прав вимоги від 31 серпня 2018 року № 31/08-18/2 за цим договором новий кредитор в день укладення цього договору набуває частину права кредитора за основним договором, включаючи, проте не обмежуючись: право вимагати належного виконання боржником зобов`язань за основним договором, сплати боржником грошових коштів, процентів, штрафних санкцій, неустойок виключно у розмірах, вказаних у додатку 1 до цього договору. Розмір прав вимоги, які переходять до нового кредитора, вказаний у додатку 1 до цього договору.

Згідно з додатком 1 до договору про відступлення прав вимоги від 31 серпня 2018 року № 31/08-18/2 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 29 червня 2016 року № 16-06-29-006984, яка відступається новому кредитору, становить 23 272 490,50 грн, з яких: 6 500 000,00 грн - заборгованість за кредитом; 5 447 339,37 грн - заборгованість за процентами; 11 325 151,13 грн - заборгованість за штрафами та пенею.

Звертаючись з зустрічним позовом, позивач вказує про те, що у зв`язку з невиконанням зобов`язань громадянки України ОСОБА_1 щодо погашення заборгованості на користь ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс», останній звернувся у листопаді 2018 року до суду із позовом до громадянки України ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 11 325 151 грн 13 коп. за кредитним договором (із встановленням ліміту кредитування) № 16-06-29-006984 від 29.06.2016.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 06.03.2019 по справі № 755/17900/18 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інтайм Фінанс» до ОСОБА_1 , треті особи: Публічне акціонерне товариство «Діамантбанк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» про стягнення заборгованості - задоволено.

Постановою Київського апеляційного суду від 07.07.2020 у справі №755/17900/18 заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06 березня 2019 року скасовано.

У задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інтайм Фінанс» до ОСОБА_1 , треті особи: Публічне акціонерне товариство «Діамантбанк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» про стягнення заборгованості - відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.04.2021 по справі №755/17900/18 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інтайм Фінанс» задоволено частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 07 липня 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Київського апеляційного суду від 27.07.2021 у справі №755/17900/18 заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06 березня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інтайм Фінанс» Аксенич Л.О., треті особи: Публічне акціонерне товариство «Діамантбанк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» про стягнення заборгованості.

Постановою Верховного Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.03.2023 у справі № 755/17900/18 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інтайм Фінанс» залишено без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 27 липня 2021 року залишено без змін.

Позивач вказує про те, що у постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.03.2023 у справі № 755/17900/18 зазначено про те, що підставою для відмови ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс» у задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 11 947 339 грн 37 коп. є те, що 13.09.2018 ТОВ «ФК «Фактор Плюс» скористалося своїм правом на звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку на підставі застереження в іпотечному договорі, зареєструвавши за собою право власності на предмет іпотеки, та з огляду на ту обставину, що у спірних правовідносинах мало місце позасудове врегулювання та звернення стягнення на предмет іпотеки у повному обсязі, тому вимоги ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс» про стягнення заборгованості за основним зобов`язанням задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, позивач вважає, що ТОВ «ФК «Фактор Плюс» відступило на користь ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс» недійсне право вимоги за договором № 31/08-18/2 про відступлення права вимоги до громадянки України ОСОБА_1 за кредитним договором (із встановленням ліміту кредитування) № 16-06-29-006984 від 29.06.2016, а як наслідок ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс» завдано матеріальної шкоди у сумі 500 000 грн 00 коп. вартість відступленого права вимоги за кредитним договором (із встановленням ліміту кредитування) № 16-06-29-006984 від 29.06.2016 та матеріальних збитків у сумі 268 816 грн 00 коп. у межах виконавчого провадження ВП № 71956999, відповідно до якого з ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс» на користь ОСОБА_1 було стягнуто судовий збір у розмірі 268 816 грн 00 коп.

23.06.2023 ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс» надіслало на адресу ТОВ «ФК «Фактор Плюс» претензію б/н від 23.06.2023 про повернення грошових коштів та компенсації матеріальних збитків у загальній сумі 768 816 грн 00 коп.

Позивач вказує про те, що грошові кошти у сумі 768 816 грн 00 коп. ТОВ «ФК «Фактор Плюс» ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс» не були повернуті, що і стало причиною виникнення даного спору.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за зустрічним позовом не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до частини другої статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) права та законні інтереси суб`єктів господарювання захищаються шляхом, зокрема, відшкодування збитків.

У відповідності до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Частинами 1, 2 ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, в тому числі: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно із частиною другою статті 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст. 225 Господарського кодексу України).

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини (частини перша та друга статті 1166 ЦК України).

Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду у повному розмірі.

Таким чином, за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі.

Так, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 31 серпня 2018 року між ТОВ «ФК «Фактор Плюс» і ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс» було укладено договір №31/08-18/2 про відступлення прав вимоги за кредитним договором від 29 червня 2016 року № 16-06-29-006984.

Відповідно до пункту 2.1 договору про відступлення прав вимоги від 31 серпня 2018 року № 31/08-18/2 в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, частину права вимоги первісного кредитора до позичальника, зазначеного у додатку 1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржника, спадкоємців боржника, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржника або які зобов`язані виконати обов`язки боржника, за кредитним договором (із встановленням ліміту кредитування) з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до нього згідно з реєстром у додатку 1 до цього договору, укладених боржником з ПАТ «Діамантбанк». Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у сумі та в порядку, визначених цим договором.

Відповідно до пункту 2.2 договору про відступлення прав вимоги від 31 серпня 2018 року № 31/08-18/2 за цим договором новий кредитор в день укладення цього договору набуває частину права кредитора за основним договором, включаючи, проте не обмежуючись: право вимагати належного виконання боржником зобов`язань за основним договором, сплати боржником грошових коштів, процентів, штрафних санкцій, неустойок виключно у розмірах, вказаних у додатку 1 до цього договору. Розмір прав вимоги, які переходять до нового кредитора, вказаний у додатку 1 до цього договору.

Згідно з додатком 1 до договору про відступлення прав вимоги від 31 серпня 2018 року № 31/08-18/2 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 29 червня 2016 року № 16-06-29-006984, яка відступається новому кредитору, становить 23 272 490,50 грн, з яких: 6 500 000,00 грн - заборгованість за кредитом; 5 447 339,37 грн - заборгованість за процентами; 11 325 151,13 грн - заборгованість за штрафами та пенею.

Вказаний договір був підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств без заперечень та зауважень.

Як зазначає позивач, на виконання вказаного договору ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс» сплатило на користь ТОВ «ФК «Фактор Плюс» грошові кошти у сумі 500 000 грн 00 коп.

Крім того, сторонами було складено та підписано реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами, а також акт прийому-передачі документів.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У відповідності до норм статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею 517 Цивільного кодексу України передбачено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Таким чином, після підписання договору №31/08-18/2 про відступлення прав вимоги за кредитним договором від 29 червня 2016 року № 16-06-29-006984 31.08.2018 ТОВ «ФК «Фактор Плюс» відступило ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс» заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 29 червня 2016 року № 16-06-29-006984, яка на час відступлення права вимоги становила 23 272 490,50 грн, з яких: 6 500 000,00 грн - заборгованість за кредитом; 5 447 339,37 грн - заборгованість за процентами; 11 325 151,13 грн - заборгованість за штрафами та пенею, що підтверджується додатком 1 до договору про відступлення прав вимоги від 31 серпня 2018 року № 31/08-18/2.

Підставою для відмови у задоволенні зустрічного позову ТОВ "ФК "Інтайм Фінанси" від 26.02.2024 є правові висновки, що викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2022 року у справі № 761/36873/18 (провадження № 14-121цс21), зокрема п. 4.10 цієї постанови мастить посилання на правові висновки, що викладені у Постанові Верховного суду від 11.04.2018 року у справі № 761/17280/16-ц.

У постанові від 11.04.2018 у справі № 761/17280/16-ц Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду погодився з висновками суддів попередніх інстанцій про те, що звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо сума, одержана від реалізації предмета іпотеки, не покриває вимоги іпотекодержателя, не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання відповідних сум.

Окрім того, у постанові від 22.02.2022 у справі № 761/36873/18 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на необхідність врахування при тлумаченні вказаних норм права принципу свободи договору як загальної засади цивільного законодавства, оскільки сторони є вільними при укладанні договору, що означає можливість забезпечення основного зобов`язання як у повному обсязі, так і в його частині відповідно до умов забезпечувального правочину, а кредитор при укладанні іпотечного договору не позбавлений можливості оцінити всі звичайні ризики, у тому числі і вірогідність того, що за рахунок вартості іпотечного майна (як забезпечувального правочину) не буде забезпечено основне зобов`язання в повному обсязі.

З огляду на викладене, господарський суд не знаходить достатніх підстав для покладення на відповідача обов`язку відшкодування збитків та майнової шкоди у загальній сумі 768 816 грн 00 коп., оскільки не вбачає у діях ТОВ «ФК «Фактор Плюс» жодних правопорушень, які б можна було покласти в основу рішення про стягнення реально понесених збитків позивача. Матеріали справи не свідчать про те, що в момент відступлення права вимоги за договором №31/08-18/2 від 31.08.2018 про відступлення прав вимоги за кредитним договором від 29 червня 2016 року № 16-06-29-006984, «ФК «Фактор Плюс» відступило на користь ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс» недійсне право вимоги за кредитним договором від 29 червня 2016 року № 16-06-29-006984.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з пунктами 2, 4, 5 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

За положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд на підставі наведених вище висновків та обставин констатує, що позивачем не доведено перед судом наявності протиправної поведінки відповідача, вини відповідача у наявності збитків, і, відповідно, жодного причинно наслідкового зв`язку щодо отриманих підприємством збитків у розмірі, що визначений у позові. Зважаючи на це, суд повністю відмовляє у задоволенні зустрічного позову.

Крім того, суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Загальні питання повернення сплачених сум судового збору врегульовано статтею 7 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір"); закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір").

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс» було подано зустрічний позов через систему «Електронний суд».

Згідно платіжної інструкції № 6 від 15.01.2024 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 11 532 грн 24 коп., в той час, як відповідно до зазначеного сума судового збору повинна складати 9 225 грн. 79 коп.

Оскільки позивачем за зустрічним позовом сплачено судовий збір в більшому розмірі, сплачений судовий збір підлягає поверненню із державного бюджету у розмірі 2 306 грн 45 коп., за клопотанням позивача.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити частково.

Визнати недостовірною та такою, що порушує право ТОВ ФК Фактор Плюс на недоторканність ділової репутації інформацію, поширену ТОВ ФК Інтайм Фінанс у вільному доступі у мережі Інтернет на власному сайті: http://www.intime.kiev.ua/ у публікації за посиланням: http://www.intime.kiev.ua/?p=1 ТОВ ФК ФАКТОР ПЛЮС - аферист на ринку фінансових послуг!;

Зобов`язати ТОВ ФК Інтайм Фінанс (49026, м. Дніпро, вул. Калинова, буд. 25-27, код ЄДРПОУ 39692262) протягом 5 календарних днів з дня набрання судовим рішенням у даній справі законної сили спростувати недостовірну інформацію про ТОВ ФК Фактор Плюс, поширену ТОВ ФК Інтайм Фінанс у вільному доступі у мережі Інтернет на власному сайті: http://www.intime.kiev.ua/ за посиланням: http://www.intime.kiev.ua/?p=1, публікації під назвою ТОВ ФК ФАКТОР ПЛЮС - аферист на ринку фінансових послуг! шляхом розміщення на офіційній сторінці ТОВ ФК Інтайм Фінанс (доступна за посиланням: http://www.intime.kiev.ua/_____вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком Спростування поширеної недостовірної інформації про ТОВ ФК Фактор Плюс.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інтайм Фінанс" (49026, м. Дніпро, вул. Калинова, буд. 25-27, код ЄДРПОУ 39692262) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 31, код ЄДРПОУ 37881514) 20 000 грн 00 коп. витрат на проведення судової лінгвістичної (сематико-текстуальної) експертизи, 1 800 грн 00 коп. витрати за виготовлення довідки з відомостями про власника веб-сайтуабо інформацією про його встановлення, 4 844 грн 80 коп.- витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

В решті первісних позовних вимог відмовити.

У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 29.04.2024.

Суддя І.А. Рудь