Рішення

від 24.04.2024 по справі 904/6711/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2024м. ДніпроСправа № 904/6711/23

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ"

про ухвалення додаткового рішення

у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ", смт Ясінь Рахівський район Закарпатської області

до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" м. Дніпро

про стягнення 3 429 808,83 грн, -

та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ", смт Ясінь Рахівський район Закарпатської області

про стягнення 857 664,92 грн, -

Суддя Бажанова Ю.А.

Секретар судового засідання Григорчук М.І.

Представники:

від позивача (за первісним позовом): Москаленко Д.Ф. ордер AP №1148659 від 03.01.2024, адвокат;

від відповідача (за первісним позовом): Замула Р.О. ордер АН №1335217 від 15.01.2024, адвокат;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на свою користь основну заборгованість за поставлену продукцію у розмірі 3 408 436,40 грн, 3% річних в сумі 14470,47грн та 6901,96 грн інфляційних витрат.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження в засідання на 16.01.2024.

15.01.2024 через систему "Електронний суд" від Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла зустрічна позовна заява, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ" на свою користь штраф за договором про закупівлю від 22.06.2023 №23207 у розмірі 814 698,90 грн та пеню у розмірі 42 966,02 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2024 прийнято зустрічну позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ" про стягнення 857 664,92 грн, розгляд зустрічного позову призначити разом з первісним позовом у підготовчому засіданні

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2024 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ" до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" про стягнення 3 429 808,83 грн задоволено частково: стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ" 3 408 436,40 грн, заборгованості, 6 901,96 грн. інфляційних втрат, 51 230,08 грн. судового збору; в решті позовних вимог за первісним позовом відмовлено; зустрічні позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ" про стягнення 857 664,92 грн задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ" на користь Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" 258 573,00 грн. штрафу, 5 163,54 грн. пені, 3 164,84 грн. судового збору; в решті позовних вимог за зустрічним позовом відмовлено. Після проведення зустрічного зарахування грошових сум та судового збору, що підлягають до стягнення за первісним і зустрічним позовами стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ" 3 151 601,82 грн, заборгованості, 48 065,24 грн судового збору.

15.04.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ" до господарського суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій Товариство просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" витрати понесені на правничу допомогу у розмірі 92 032,02 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2024 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ" про ухвалення додаткового рішення та призначено її до розгляду в засіданні на 24.04.2024.

22.04.2024 від Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" через систему "Електронний суд" надійшла заява/заперечення у справі №904/6711/23 в якій просить суд заяву адвоката ТОВ "Торгівельний дім "ЗМЗ" повернути без розгляду, а також зазначає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг.

Також зазначає, що представником позивача не було підтверджено належними документами власні повноваження, зокрема, й на подачу заяви від 15.04.2024 оскільки ордер на надання правової допомоги не містить обов`язкових реквізитів, передбачених Положенням та типовою формою ордеру, затвердженою Радою адвокатів України, відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", отже не може посвідчувати повноваження адвоката Москаленко Д.Ф. на надання правової допомоги Позивачу у випадку і порядку, встановлених Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

23.04.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ" через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на заперечення в яких повністю заперечує позицію відповідача щодо підтверджень повноважень позивача посилаючись на постанову ВС України по справі №260/392/23 від 31.10.2023.

Також зазначає про те, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначеної у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення нею витрат в суді першої інстанції, а саме представником позивача складені та підписані наступні документи: позовна заява з додатками, заява про судові витрати з додатками, відповідь на відзив відповідача на позовну заяву з додатками, всі копії документів завірені представником відповідача, копія квитанції від 09 жовтня 2019 року No1-2429К підтверджує сплату на суми 12350,00 грн (Призначення платежу: оплата за послуги, визначені в пунктах 1.1 - 1.2 договору №0002/13/14/2(1)-13/08/2019 про надання правової (правничої) допомоги від 13.08.19р).

У судовому засіданні, яке відбулось 24.04.2024, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ" підтримав подану заяву та просив стягнути витрати на правничу допомогу у заявленому розмірі, представник Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" підтримав подані заперечення на заяву та просив залишити заяву без розгляду, а у разі не залишення без розгляду зменшити розмір витрат на правничу допомогу.

У судовому засіданні 24.04.2024 оголошені вступна та резолютивна частини додаткового рішення.

Дослідивши та оцінивши надані докази у сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ" просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" витрати понесені на правничу допомогу у розмірі 92 032,02 гривень.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За частиною першою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно з частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з частинами 3, 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В підтвердження факту понесених позивачем судових витрат, пов`язаних з розглядом даної справи, надано:

- копію договору від 03.10.2023 №03-10/23 про надання правничої допомоги;

- копію договору від 03.01.2024 №03-01/24 про надання правничої допомоги;

- копію акту від 12.04.2024 №ОУ-000029/1 здачі-приймання робіт (надання послуг) про надання правової (правничої) допомоги;

- копію ордеру від 03.01.2024 серії АР №1148658.

Як вбачається, між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ", як клієнтом, та Адвокатським об`єднанням "Діалог" було укладено договір від 03.10.2023 №03-10/23 та договір від 03.01.2024 №03-01/24 про надання правничої допомоги (надалі - Договори), які є ідентичними за своїм змістом, окрім пункту 7.1 щодо строку дії договору (надалі - Договори).

Пунктом 1.1 Договорів визначено, що клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання здійснювати захист клієнта, представництво інтересів клієнта у судових органах та у справах досудового врегулювання спорів, надання консультацій щодо захисту та представництва клієнта, інформаційно-консультаційне обслуговування клієнта в галузі права та надавати юридичну допомогу.

Відповідно до пункту 2.1 Договорів адвокатське об`єднання на підставі звернення клієнта, за його попереднім замовленням, приймає на себе зобов`язання з надання наступної юридичної допомоги:

- представляти у встановленому порядку інтереси клієнта в господарських та адміністративних судах, в судах загальної юрисдикції, а також в інших органах під час розгляду правових спорів (підпункт 2.1.1 Договорів).

- партнери Адвокатського об`єднання та/або адвокати (виступаючи як захисники), здійснюють, у встановленому законом порядку, захист прав та законних інтересів клієнта, у випадках, передбачених законодавством України (підпункт 2.1.2 Договорів).

- підписувати позовні заяви та інші процесуальні документи в рамках справ, де стороною є клієнт. Надавати консультації з правових питань, що виникають у клієнта в період дії Договору (підпункт 2.1.3 Договорів).

Відповідно до пункту 3.1 Договорів клієнт приймає на себе наступні зобов`язання:

- оплачувати витрати, необхідні для виконання його доручень (підпункт 3.1.3 Договорів).

- оплачувати юридичну допомогу, включаючи винагороду за виграш справи у суді, у розмірі 2% від суми, задоволеної судом першої інстанції, у відповідності до умов розділу 4 договору (пункт 3.1.4 Договорів).

Пунктом 4.1 Договорів визначено, що за результатами надання юридичної допомоги, а саме по факту винесення судом рішення складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін не пізніше 10 днів з дати винесення рішення. В акті вказується обсяг наданої адвокатським об`єднанням юридичної допомоги і її вартість, відповідно до додатків до договору. Акт про надання юридичної допомоги вважається підписаним, якщо протягом 10 днів з моменту його отримання клієнтом, останній не надав адвокатському об`єднанню письмові аргументовані заперечення на акт.

Оплата за даним договором здійснюється не пізніше 10-ти днів з моменту підписання акту (пункт 4.2 Договорів).

Пунктом 7.1 Договору від 03.10.2023 №03-10/23 про надання правничої допомоги визначено, що даний договір укладений на строк до 02.01.2024 та набирає чинності з моменту його підписання.

Пунктом 7.1 Договору від 03.01.2024 №03-01/24 про надання правничої допомоги визначено, що даний договір укладений на строк до 31.12.2024 та набирає чинності з моменту його підписання.

Як вбачається, 12.04.2024 сторонами було підписано акт №ОУ-000029/1 здачі приймання робіт (надання послуг) про надання правової (правничої) допомоги, згідно з яким виконавцем здійснено надання правничої допомоги згідно Договору №03-10/23 від 03.10.2023 та №03-01/24 від 03.01.2024, а саме: надана професійна правнича допомога з подання позову про стягнення заборгованості з ПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (ЄДРПОУ 00659101) та розгляд справи №904/6711/23.

Відповідно до вказаного Акта виконавцем надано наступну професійну правничу допомогу на загальну суму 92032,02, а саме:

- опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини; формування правової позиції; вивчення та аналіз документації підприємства для підготовки зазначеного позову до суду, складання позову до суду, відповідь на відзив, заява про стягнення витрат на правничу допомогу та ін. документи вартістю - 20 000 грн. 00 коп.;

- участь у судовому засіданні (2-х судових засіданнях) - 9 000 грн. 00 коп.;

- винагорода за виграш справи у суді (2% від задоволеної судом першої інстанції суми) 63032 грн. 02 коп.

Частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 3 названої статті для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. ст. 129 ГПК України).

Частиною 5 названої статті передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Отже, суд вправі покласти лише ті судові витрати, які є обґрунтованими, неминучими, співмірними та розумними (розумно необхідними).

Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе: 1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; 2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; 3) необхідність виїзду у відрядження; 4) важливість доручення для клієнта; 5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; 6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; 7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; 8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; 9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.

Жодний з названих факторів не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню у взаємозв`язку з обставинами кожного конкретного випадку.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Стосовно вимог позивача про стягнення з позивача витрат на оплату послуг адвоката, суд зазначає, що дане питання необхідно розглядати в двох площинах: по-перше, це договірні відносини позивача з адвокатом (адвокатами) стосовно надання юридичних послуг і, по-друге, це вимога про оплату наданих послуг відповідачем.

Стосовно першого аспекту суд виходить із основоположного принципу цивільного права принципу свободи договору. Позивач має право на свій розсуд оцінити вартість послуг адвоката, навіть у розмірі ціни позову.

Стосовно другої площини розглядуваного питання суд зазначає, що положення Господарського процесуального кодексу України про стягнення вартості послуг адвоката по-суті є оплатою відповідачем наданих позивачеві послуг з правничої допомоги. І в цьому аспекті оцінка вартості послуг позивачем не має беззаперечного статусу.

Право на справедливий суд, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положення статті 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно рівності сторін є гарантією захисту прав, у даному випадку відповідача, від покладення на нього обов`язку відшкодування необґрунтованої вартості послуг адвоката внаслідок різних причин, зокрема, помилки позивача в оцінці вартості таких послуг, отримання і оплата позивачем послуг, що не були необхідні для розгляду даної справи або ж навіть навмисного завищення позивачем та адвокатом вартості таких послуг з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок відповідача.

Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові КГС ВС від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (п. 22). Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (п.27.2.)

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.

У пункті 4.16 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд вказав, що "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи". За таких обставин, колегія суддів у справі № 922/2869/19 вказала, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовувати.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.11.2021 у справі №910/7520/20.

Приватне акціонерне товариство "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" заперечує проти задоволення заяви, посилаючись на те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг.

Враховуючи доводи Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" про неспімірність розміру витрат на правничу допомогу, здійснивши аналіз ціни, предмета та підстав позову, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, під час розгляду справи, кількість сторін та інших учасників справи, значення для суспільного інтересу; кількість судових засідань, господарський суд дійшов до висновку не розподіляти всю суму заявлених витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі №904/6711/23 в розмірі 92 032,02 грн. та вважає, що прийнятною сумою за надання адвокатом у цій справі професійної правничої допомоги у суді першої інстанції є 30 000,00 грн. за надання правничої допомоги за первісним позовом та 15 000,00 грн. за надання правничої допомоги за зустрічним позовом.

Господарський суд враховує те, що оскільки позовні вимоги у цій справі задоволені судом частково, на Приватне акціонерне товариство "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" покладаються витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 29 874,00 грн. (99,58% розміру задоволених вимог) за надання правничої допомоги за первісним позовом та 6 925,00 грн. (69,25% розміру відмовлених у задоволенні вимог за зустрічним позовом) за надання правничої допомоги за зустрічним позовом.

При цьому суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону по справі.

Щодо доводів Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод", що представником позивача не було підтверджено належними документами власні повноваження слід зазначити, що ордер адвоката Москаленка Д.Ф. сформований (згенерований) відповідно до Положення "Про ордер на надання правничої (правової) допомоги", затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року №41 з наступними змінами і містить підпис адвоката та керівника адвокатського об`єднання, дані свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю тощо. Водночас, графа "Посвідчення адвоката №" за заповнена не зазначено відомості щодо номера, дати видачі та назви органу, що видав посвідчення).

Суд зауважує, що в спірному ордері, поряд з іншим, зазначені реквізити свідоцтва про право на заняття адвокатської діяльності (від 29.12.2014 №516, видане Радою адвокатів Запорізької області на підставі рішення №31 від 24.03.2005), а також двовимірний штрих-код (QR-код) з посиланням на профайл адвоката в ЄРАУ.

Також господарський суд відхиляє доводи Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" про те, що заявником подані докази на понесення витрат на правничу допомогу з порушенням встановленого порядку та погоджується із доводами Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ" про дотримання порядку подання заяви про ухвалення додаткового рішення та доказів на понесення витрат на правничу допомогу.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ" про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (49038, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, 7, ідентифікаційний код 00659101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ" (90630, Закарпатська область, Рахівський район, смт. Ясіня, вул. Миру, буд. 18, оф. 1-14; ідентифікаційний код 44651359) витрати на правничу допомогу у розмірі 36 799,00 грн.

Відмовити у решті стягнення витрат на правничу допомогу.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне додаткове рішення складено 29.04.2024.

Суддя Ю.А. Бажанова