Рішення

від 29.04.2024 по справі 904/830/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2024м. ДніпроСправа № 904/830/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу

за позовом Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради (м.Дніпро)

до Приватного підприємства "Металомонтаж" (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості з плати за скид стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин у загальному розмірі 9 218 грн. 52 коп.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного підприємства "Металомонтаж" (далі - відповідач) заборгованість з плати за скид стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин у загальному розмірі 9 218 грн. 52 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 9 113 грн. 28 коп. - основний борг;

- 82 грн. 02 коп. - інфляційні втрати;

- 23 грн. 22 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- 28.09.2016 між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення № 6736;

- з метою проведення планової перевірки якості стічних вод, що скидають підприємства у міську каналізацію, 25.08.2021 до ПП "Металомонтаж" (вулиця Олександра Оцупа, будинок 2, м. Дніпро, договір № 6736, код абонента 6736) було направлено уповноважених представників КП "Дніпроводоканал" для здійснення відбору контрольних проб;

- відповідно до акту від 25.08.2021 про відмову споживача виділити уповноваженого представника для відбору проб, зволікання з допуском уповноваженого представника виробника на територію споживача або створення перешкод у відборі проб з боку представників споживача, споживачем було відмовлено у виділенні уповноваженого представника для відбору проб;

- у ході проведення перевірки було встановлено перевищення скиду стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин, що підтверджується розрахунком величини плати за скид стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин за серпень 2021 року на суму 9 113 грн. 28 коп. та звітом про об`єми надання послуг у співвідношенні з показниками приладів і засобів обліку за період з 01.09.2021 по 31.09.2021;

- у зв`язку з порушенням розділу VI пункту 7 абзацу 1 Правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.12.2017 № 316, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.01.2018 за № 56/31508, в частині відмови виділити уповноваженого представника для відбору проб підприємству було пред`явлено рахунок за скид стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин у розмірі 9 113 грн. 28 коп.;

- 30.09.2021 відповідачу було виставлено рахунок № 79444 від 30.09.2021 за скид стічних вод з перевищенням допустимої концентрації забруднюючих речовин згідно з договором № 6736 на суму 9 113 грн. 28 коп.;

- вказаний рахунок на оплату № 79444 від 30.09.2021 на суму 9 113 грн. 28 коп., а також Акт звірки № 462213 були направлені відповідачу разом з листом № 2802/2614 від 23.05.2023, проте вказаний рахунок відповідачем не оплачений;

- на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за жовтень 2021 року в сумі 82 грн. 02 коп., а також 3% річних за період прострочення з 01.10.2021 по 31.10.2021 у сумі 23 грн. 22 коп.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору в сумі 3 028 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 29.02.2024 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява про визнання позову (вх. суду № 13327/24 від 18.03.2024), в якій він повідомляє про те, що визнає позов в сумі 9 218 грн. 52 коп. та просить суд відстрочити сплату зазначеної суми до 31.05.2024 у зв`язку з істотним скороченням обсягів господарської діяльності та доходів. Також, у вказаній заяві відповідач додатково повідомляє, що частково сплатив нараховану позивачем суму платіжною інструкцією № 16543 від 13.03.2024 у розмірі 2 304 грн. 63 коп., яку просить врахувати під час ухвалення рішення у справі.

Від позивача надійшли заперечення проти відстрочки сплати заборгованості (вх. суду № 15205/24 від 27.03.2024), в яких він просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на таке:

- призначення платежу за платіжною інструкцією від 13.03.2024 № 16543 - "оплата заборгованості за скид стічних вод з перевищенням згідно з договором № 6736 від 14.01.2020". Оскільки відповідачем при здійснені часткової сплати у платіжній інструкції не було вказано, що сплата здійснюється згідно з виставленим рахунком № 79444 від 30.09.2021 за скид стічних вод з перевищенням допустимої концентрації забруднюючих речовин, як і було зазначено у позовній заяві, позивач вважає, що платіж здійснено відповідачем згідно з договором як поточний платіж за скид стічних вод; зазначений платіж не стосується виставленого рахунку, та не охоплює період, заявлений у позовній заяві, тому не може бути врахований, як часткова сплата боргу згідно з позовною заявою, а зарахована як поточна заборгованість;

- відповідачем було порушено умови договору, що ставить позивача в скрутне фінансове становище, ускладнює виконання основного завдання, поставленого перед водоканалом, а саме: забезпечення надійної та стійкої експлуатації водопровідно-каналізаційного господарства з метою безперебійного та якісного постачання питної води всім споживачам, які входять у сферу обслуговування;

- зважаючи на розмір заборгованості, вбачається недоцільним та нераціональним проведення відстрочок, часткових платежів тощо, тим паче в такий скрутний час, де кожна копійка на рахунку підприємства має важливе значення.

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. суду № 16400/24 від 03.04.2024), в якому він просить суд врахувати під час розгляду справи здійснену відповідачем часткову оплату заборгованості, посилаючись на таке:

- часткова оплата, здійснена згідно з платіжною інструкцією від 13.03.2024 № 16543 в сумі 2 304 грн. 63 коп., є саме сплатою боргу, про що свідчить призначення платежу: "Оплата заборгованості за скид стічних вод з перевищенням, договір № 6736 від 14.01.2020, у тому числі ПДВ 20% - 384 грн. 11 коп.". Поточні ж платежі здійснюються на підставі щомісячних рахунків КП "Дніпроводоканал", і не є заборгованістю;

- в березні відповідач не здійснював поточну оплату за водопостачання та водовідведення за лютий, у зв`язку з тим, що існує переплата на суму 4 893 грн. 13 коп., що підтверджується в нижній частині акту-рахунку № 15450 від 21.02.2024 (3 150 грн. 58 коп. + 1 742 грн. 55 коп.) = 4 893 грн. 13 коп. На підтвердження викладеного відповідач додає скан-копію акту-рахунку № 15450 від 21.02.2024, де в інформації про заборгованість на 01.02.2024 зазначено суму переплати - 4 893 грн. 13 коп.

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. суду № 17203/24 від 08.04.2024), в якому він просить суд врахувати під час розгляду справи наступне:

- Приватне підприємство "Металомонтаж" визнало позов в сумі 9 218 грн. 52 коп. і просило суд відстрочити сплату зазначеної суми до 31.05.2024 у зв`язку із істотним скороченням обсягів господарської діяльності та доходів. Також відповідач частково сплатив нараховану позивачем суму платіжною інструкцією від 13.03.2024 № 16543 перераховано 2 304 грн. 63 коп., у зв`язку з чим просив суд врахувати часткову оплату боргу при ухваленні рішення;

- позивач заперечував проти врахування часткової оплати, посилаючись, що здійснений платіж є поточною оплатою, а не сплатою заявленого в позові боргу. Додатковим листом від 05.04.2024 відповідач повідомив позивача, що часткова оплата, здійснена платіжною інструкцією від 13.03.2024 № 16543 в сумі 2 304 грн. 63 коп., є саме сплатою боргу, про що свідчить призначення платежу: "Оплата заборгованості за скид стічних вод з перевищенням, договір 6736 від 14.01.2020, у тому числі ПДВ 20% - 384 грн. 11 коп.", і таку часткову сплату слід вважати частковим погашенням боргу, заявленого в позовній заяві у справі №904/830/24;

- надати такий лист раніше не було можливості у зв`язку з його складанням лише 05.04.2024; також відповідач надає суду докази направлення такого листа позивачу.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшли заперечення (вх. суду № 18510/24 від 15.04.2024), в яких він вказує про таке:

- 19.03.2024 на електронну адресу Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради від представника відповідача Базюкевич Є.В., надійшла заява про визнання позову вх. № 2898, в якому Приватне підприємство "Металомонтаж" визнає заборгованість згідно з пред`явленим позовом, та просить суд відстрочити сплату боргу;

- також в заяві відповідач зазначає, що ним було частково сплачено нараховану суму боргу у розмірі 2 304 грн. 63 коп., згідно з платіжною інструкцією № 16543 від 13.03.2024, та просить врахувати як часткову оплату при ухваленні рішення;

- 04.04.2024 в системі електронний суд від представника відповідача Базюкевич Є.В., надійшло клопотання, в якому відповідач зазначає про часткову сплату боргу за скид стічних вод з перевищенням згідно договору № 6736, та просить суд врахувати здійснену оплату як часткову оплату боргу заявленого в заяві;

- в ході проведення аналізу рахунку бухгалтерією підприємства, на момент подання заперечення, заборгованість відповідача за перевищення гранично допустимої концентрації забруднення стічних вод складає 6 808 грн. 63 коп.;

- позивач зазначає, що в даному випадку відстрочення виконання рішення суду може призвести до ще більшого погіршення матеріального стану позивача, який і так зазнає збитків внаслідок невиконання своїх зобов`язань його контрагентами. Так, основним джерелом формування майна підприємства позивача є доходи, отримані від реалізації послуг по водопостачання та водовідведення. Отже, неоплата боржниками послуг призводить до недоодержання підприємством прибутку і відповідно підприємство позбавляється можливості проводити політику держави в сфері забезпечення екологічної безпеки населення держави України, здійснювати роботу щодо ефективного забезпечення питною водою всіх абонентів, що входять у сферу обслуговування позивача, що, в свою чергу, призводить до негативних економічних наслідків для підприємств, чий виробничий цикл пов`язаний з використанням води;

- позивач зауважує, що на даний час позивач знаходиться в скрутному матеріальному становищі. Згідно із звітом про фінансовий результат за 2023 року, розмір фінансового збитку позивача складав 301 млн. 591 тис. грн. Таким чином, має місце тенденція погіршення фінансового стану позивача, а отже, затримка надходжень від оплати спожитих послуг є досить відчутною для бюджету підприємства;

- відповідачем було порушено умови договору, що ставить позивача в скрутне фінансове становище, ускладнює виконання основного завдання, поставленого перед водоканалом, а саме - забезпечення надійної та стійкої експлуатації водопровідно-каналізаційного господарства з метою безперебійного та якісного постачання питної води всім споживачам, які входять у сферу обслуговування, зважаючи на розмір заборгованості, вбачається недоцільним та нераціональним проведення відстрочок, часткових платежів тощо, тим паче в такий скрутний час, де кожна копійка на рахунку підприємства має важливе значення.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Тобто, у статті 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Крім того, згідно з частинами 2, 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Слід відзначити, що розгляд даної справи по суті розпочався 29.03.2024, а строк розгляду даної справи закінчується 29.04.2024, отже у даному випадку судому було надано сторонам максимально можливий строк для висловлення їх правових позицій та подання доказів по справі.

Відповідно до частини 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору на надання послуг з центрального питного водопостачання та водовідведення, строк дії договору, умови надання послуг, наявність порушення правил приймання та скиду (водовідведення) стічних вод підприємств у систему каналізації, правомірність розрахунку величини плати за скид стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин, наявність підстав для сплати виставленого рахунку, наявність часткової чи повної його сплати, допущення прострочення оплати виставленого рахунку, наявність підстав для стягнення інфляційних втрат та 3% річних у заявлених до стягнення сумах.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 2 статті 19 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" встановлено, що послуги з централізованого питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання з урахуванням вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" на підставі договору з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням та/або централізованим водовідведенням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов`язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та/або централізованого водовідведення. Договір про надання послуг з питного водопостачання та/або водовідведення укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Так, 28.09.2016 між Комунальним підприємством "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради (далі - водоканал, позивач) та Приватним підприємством "Металомонтаж" (далі - абонент, відповідач) було укладено договір на надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення (далі - договір, а.с. 16-20), відповідно до умов якого, керуючись статтею 633, 634 Цивільного Кодексу України, Законом України "Про питну воду та питне водопостачання" від 10.01.2002 № 2918-ІІІ, Законом України "Про житлово-комунальні послуги " № 1875-ІV від 24.06.2004, Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затвердженими Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (далі - Правила № 190), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37 (далі - Правила № 37), Інструкцією про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37 (далі - Інструкція № 37), рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради № 129 від 19.02.2015 "Про затвердження Правил приймання та скиду (водовідведення) стічних вод підприємств у систему каналізації м.Дніпропетровська", Правилами технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України, затверджених Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 05.07.1995 № 30 із змінами та доповненнями, водоканал зобов`язується надавати абоненту послуги з централізованого питного водопостачання та водовідведення (далі - послуги), а абонент оплачувати послуги в порядку і умовах, визначених договором та діючим законодавством (пункт 2.1. договору).

Пунктом 2.2 договору встановлено, що місцем надання послуг водоканалом абоненту є Точка розподілу, визначена сторонами в Акті визначення Точки розподілу та розмежування балансової приналежності водопровідних та каналізаційних мереж (додаток № 1 до договору).

Об`єкти абонента, на які надаються послуги за договором, та їх адреси визначені в додатку № 2 до договору (пункт 2.3. договору).

У пункті 9.1. договору сторони визначили, що договір набуває чинності з моменту підписання сторонами та скріплення печатками, і в частині надання послуг діє до 28.09.2019, а в частині їх оплати - до повного виконання; з моменту набуття чинності договору будь-які діючі до моменту договору, угоду, що укладені сторонами з правовідносин, зо регулюються договором, втрачають чинність крім зобов`язань абонента з оплати .

Доказів розірвання, припинення або визнання недійсним вказаного договору сторонами суду не надано.

Як убачається з наведених судом фактичних обставин, між сторонами склалися відносини з надання послуг по водопостачанню та водовідведенню, які регулюються умовами укладеного договору, нормами Цивільного кодексу України, а також спеціальними законами та підзаконними нормативними актами, зокрема, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України (Правила № 37), Правилами приймання та скиду (водовідведення) стічних вод підприємств у систему каналізації м. Дніпро (Правила № 908).

Відповідно до пункту 3.15. договору абонент, на балансі якого знаходяться мережі водовідведення, несе відповідальність за порушення норм щодо кількості та концентрації шкідливих речовин в стічних водах, які скидають до вказаних мереж субабоненти, орендарі, суборендарі. Допустимі концентрації шкідливих речовин у стічних водах встановлені рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради № 129 від 19.02.2015 "Про затвердження правил приймання та скиду (водовідведення) стічних вод підприємств у систему каналізації м. Дніпропетровська" та наводяться у додатку № 4 до договору.

Нарахування проводяться по нормативу плати за очищення 1 куб. м. стічних вод з вмістом забруднень у межах допустимих концентрацій (Нп), обсягом скинутих понаднормативно забруднених стічних вод (Vпз) та коефіцієнтом кратності (Кк), який враховує рівень небезпеки скинутих забруднень для технологічних процесів очищення стічних вод та екологічного стану водойми (пункт 3.16. договору).

Відповідно до пункту 3.17. договору абонент зобов`язаний подавати водоканалу звіт про якісний склад стічних вод, що він скидає до каналізації, за формою, наведеною в додатку № 5 договору, не пізніше одного місяця після закінчення кварталу року, в якому надавалися послуги за договором.

Відповідно до пункту 3.19. договору плата за скид понаднормативних забруднень стягується за весь об`єм стічних вод, скинутих абонентом протягом календарного місяця, коли було зафіксовано перевищення допустимої концентрації.

Відповідно до пункту 4.4. договору, виходячи з даних звітів про контрольні показники приладів і засобів обліку розрахункового місяця, наданих абонентом водоканалу (пункт 4.3. договору), а також актів обстежень, водоканал визначає об`єм наданих абоненту послуг за розрахунковий місяць, розмір плати за скид понаднормативних забруднень та розмір оплати послуг за цей розрахунковий місяць та надає абоненту, не пізніше десятого числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем, два примірника акту-рахунку приймання наданих послуг, підписаних уповноваженою особою та скріплених печаткою водоканалу. Абонент зобов`язаний самостійно отримувати від водоканалу два примірника актів-рахунків прийняття наданих послуг.

У пункті 4.10. договору сторони визначили, що величина плати за скид стічних вод у систему водовідведення водоканалу з понаднормативними забрудненнями розраховується згідно Інструкції № 37. Така оплата здійснюється абонентом не пізніше 10 днів з дати отримання листа-повідомлення та рахунку.

У пунктах 7.2.5., 7.2.8. договору сторони погодили, що абонент зобов`язаний забезпечити безперешкодний доступ до мереж, арматури, засобів обліку, розподільчих систем та іншого обладнання водопостачання та водовідведення абонента представників водоканалу, за наявності в них відповідного посвідчення, для контролю за технічним станом, за рівнем споживання води питної, а також для виконання відключення і обмеження водопостачання та водовідведення; не перешкоджати здійсненню контролю інженерного обладнання в приміщеннях абонента, перевірки допустимих концентрацій (ДК) забруднюючих речовин в стічних водах абонента і т.д. Не перевищувати рівня вмісту забруднюючих речовин у стічних водах та нести відповідальність за якісний склад стічних вод.

Допустимі концентрації шкідливих речовин у стічних водах - встановлений рівень концентрації шкідливих речовин у стічних водах, вище якого вода вважається непридатною для очищення на міських очисних спорудах (пункт 1.1. договору).

Рішенням Дніпровської міської ради від № 908 від 01.09.2020 затверджено Правила приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення м. Дніпра (далі - Правила № 908).

Відповідно до пункту 1.1. Правил № 908 Правила приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення м. Дніпра поширюються на Комунальне підприємство "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради, яке надає послуги з централізованого водовідведення (відведення та/або очищення стічних вод) (далі виробник), на юридичних осіб незалежно від форм власності та відомчої належності, фізичних осіб підприємців, фізичних осіб, що провадять незалежну професійну діяльність і взяті на облік як самозайняті особи в контролюючих органах згідно з Податковим кодексом України, які скидають стічні води до систем централізованого водовідведення або безпосередньо у каналізаційні очисні споруди (далі споживачі).

Відповідно до пунктів 2.1.2., 2.1.3., 2.1.5. Правил № 908 виробник зобов`язаний: здійснювати обстеження ЛОС і каналізаційних мереж споживачів з фіксуванням в акті (додаток 1), вимагати від споживачів надання інформації та документів щодо мереж і споруд, які перебувають на балансі споживачів, їх технічного стану, у т. ч. документів, що підтверджують відновлення пропускної спроможності трубопроводів та колекторів, хімічних реагентів, що використовуються споживачами та спричиняють забруднення у стічних водах (сертифікати, переліки, проєкти), вивезення та утилізацію осадів стічних вод, вжиття заходів з метою дотримання якості та режиму скидання стічних вод згідно з вимогами Правил; контролювати якість, кількість і режим скидання стічних вод споживачами; здійснювати раптовий (не погоджений із споживачами заздалегідь) відбір контрольних проб.

Відповідно до пункту 6.3. Правил № 908 споживачі, які скидають стічні води до системи централізованого водовідведення або безпосередньо до каналізаційних очисних споруд виробника, повинні забезпечити можливість проведення виробником у будь - який час доби контролю за скидом стічних вод.

Відповідно до пункту 6.6. Правил № 908 з метою контролю якості стічних вод споживачів виробник здійснює відбір контрольних проб. Виявлені в цих пробах перевищення ДК у стічних водах є достатньою підставою для нарахування плати за скид понаднормативних забруднень.

Згідно з пунктом 6.6.2. Правил № 908 відбір контрольних проб стічних вод споживачів виконує уповноважений представник виробника, що фіксується в акті відбору проб стічної води (додаток 3), який підписують представник виробника, представник споживача та представник незалежної лабораторії (у разі його присутності). КК для відбору проб мають бути завжди доступними для огляду і відбору проб, вільними від завалів та огороджені; на кришці КК повинен бути нанесений його номер згідно генеральним планом. У разі відмови представника Споживача поставити свій підпис в акті представник виробника зазначає про це в акті.

Згідно з вимогами пунктів 2.1.7., 2.2.7. Правил № 908 виробник зобов`язаний у разі виявлення порушень споживачами умов скидання стічних вод, вимог Правил та умов укладеного з виробником договору, вимагати їх усунення в установлені виробником строки та вживати заходів впливу, передбачених договором, Правилами. Виробник має право пред`являти в установленому порядку рахунки за скид понаднормативних забруднень із застосуванням тарифу, встановленого за надання послуг з централізованого водовідведення споживачам, віднесеним до відповідної категорії, та коефіцієнта кратності, який враховує рівень небезпеки скинутих забруднень у разі порушення Правил.

Як убачається з матеріалів справи, 25.08.2021 співробітниками Комунального підприємства "Дніпроводоканал" для здійснення відбору контрольних проб стічних вод відповідача здійснено виїзд за адресою м. Дніпро, вулиця О. Оцупа, 2 (договір 6736, код абонента 6736).

Як убачається з Акту від 25.08.2021 про відмову споживача виділити уповноваженого представника для відбору проб, зволікання з допуском уповноваженого представника виробника на територію споживача або створення перешкод у відборі проб з боку представників споживача, споживачем було відмовлено у виділенні уповноваженого представника для відбору проб (а.с.22).

В ході проведення перевірки було встановлено перевищення скиду стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин, що підтверджується розрахунком величини плати за скид стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин за серпень 2021 року на суму 9 113 грн. 28 коп., та звітом про об`єми надання послуг у співвідношенні з показниками приладів і засобів обліку за період з 01.09.2021 по 31.09.2021.

Отже, у зв`язку з порушенням розділу VI пункту 7 абзацу 1 Правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.12.2017 № 316, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.01.2018 за № 56/31508, в частині відмови виділити уповноваженого представника для відбору проб підприємству пред`явлено рахунок № 79444 від 30.09.2021 на суму 9 113 грн. 28 коп. щодо оплати за скид стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин згідно з договором № 6736 (а.с.25).

Вказаний рахунок на оплату № 79444 від 30.09.2021 на суму 9 113 грн. 28 коп., а також Акт звірки № 462213 були направлені відповідачу разом з листом № 2802/2614 від 23.05.2023 (а.с.27-29).

У пункті 3.19. договору сторони визначили, що плата за скид понаднормативних забруднень стягується за весь об`єм стічних вод, скинутих абонентом протягом календарного місяця, коли було зафіксоване перевищення допустимої концентрації.

Відповідно до пункту 4.10. договору величина плати за скид стічних вод у систему водовідведення водоканалу з понаднормативними забрудненнями розраховується згідно Інструкції № 37; така оплата здійснюється абонентом не пізніше 10 днів з дати отримання листа-повідомлення та рахунку.

Відповідно до пункту 6.20. Правил № 908 споживач зобов`язаний оплатити сформований виробником рахунок за скид стічних вод з понаднормативними забрудненнями у десятиденний строк з моменту його отримання.

Як зазначає позивач, вказаний вище рахунок № 79444 від 30.09.2021 на суму 9 113 грн. 28 коп. відповідачем у добровільному порядку оплачений не був, що і стало підставою звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" екологічні нормативи встановлюють гранично допустимі викиди та скиди у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні допустимого шкідливого впливу на нього фізичних та біологічних факторів.

Частиною 6 статті 33 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" закріплено, що екологічні нормативи розробляються і вводяться в дію центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, та іншими уповноваженими на те державними органами відповідно до законодавства України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов`язані дотримуватися встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території.

Згідно з пунктом 7.2.8. договору абонент зобов`язаний не перевищувати рівня вмісту забруднюючих речовин у стічних водах та нести відповідальність за якісний склад стічних вод.

Частинами 1-3 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Умовами підпункту 6.1.2 пункту 6.1. договору визначено, що водоканал має право складати акти з приписом щодо усунення порушень абонентом вимог чинного законодавства у сфері водопостачання, водовідведення та умов договору при їх виявленні з визначенням строку на їх усунення. Невиконання припису водоканалу, що стосується порушень правил обліку послуг - є підставою для нарахувань згідно пункту 3.3. Правил №190.

Також, вказаним підпунктом передбачено, що Акт складається представником водоканалу і підписується його представником та представником абонента. Якщо абонент (його представник) відмовляється підписати такий акт, то він підписується представником водоканалу одноосібно, про що в Акті робиться відповідний запис про таку відмову з зазначенням прізвища, посади представника абонента, який відмовився від підпису. У такому випадку акти обстежень, підписані представником водоканалу в одноосібному порядку, вважаються дійсними та є підставою для нарахувань об`ємів спожитих послуг.

Слід також відзначити, що додаткова плата за скид стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин - не є оперативно-господарською санкцією, а підвищена плата за надання виробником послуг з водовідведення, нарахована споживачу з застосуванням коефіцієнту кратності, який враховує рівень небезпеки скинутих забруднень для технологічних процесів очищення стічних вод та екологічного стану водойми. Додаткова плата відноситься (є складовою) до величини плати за скид стічних вод у систему централізованого водовідведення виробника.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з нормами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи визначені сторонами у пункті 4.10. договору порядок та строки оплати рахунку № 79444 від 30.09.2021 на суму 9 113 грн. 28 коп., господарський суд встановив, що строк його оплати є таким, що настав.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Так, в процесі розгляду справи судом відповідачем були долучені до матеріалів справи докази часткової оплати за скид стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин на загальну суму 4 609 грн. 26 коп., а саме

- платіжна інструкція від 13.03.2024 № 16543 на суму 2 304 грн. 63 коп. з призначенням платежу: "оплата заборгованості за скид стічних вод з перевищенням згідно з договором №6736 від 14.01.2020" (а.с.42);

- платіжна інструкція від 11.04.2024 № 16632 на суму 2 304 грн. 63 коп. з призначенням платежу: "оплата заборгованості за скид стічних вод з перевищенням згідно з договором №6736 від 14.01.2020" (а.с.70).

Судом враховані також лист № 7 від 05.04.2024 та пояснення позивача в частині того, що вказані оплати були здійснені саме за рахунком № 79444 від 30.09.2021 на суму 9 113 грн. 28 коп. Більше того, судом враховано, що у призначенні обох платежів відповідач чітко зазначив, що оплата здійснюється за скид стічних вод з перевищенням; враховуючи, що сторонами суду не повідомлено про існування інших фактів скиду відповідачем стічних вод з перевищенням, крім того, з приводу якого існує спір у даній справі, суд приходить до висновку, що обидва платежі здійснені відповідачем саме в оплату рахунку № 79444 від 30.09.2021 на суму 9 113 грн. 28 коп.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що заборгованість відповідача перед позивачем з оплати за скид стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин, в оплату якого позивачем було виставлено рахунок № 79444 від 30.09.2021, складає 4 504 грн. 02 коп. (9 113,28 - 2 304,63 - 2 304,63).

Проаналізувавши вказані вище докази часткового погашення основного боргу у даній справі, приймаючи до уваги, що позовна заява є поданою до господарського суду 27.02.2024 (а.с.1), суд приходить до висновку, що частина основного боргу у справі була погашена відповідачем після звернення позивача із позовом до суду.

Відповідно до пункту 2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом сплати суми боргу боржником (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом до суду за умови подання доказів такого врегулювання.

Враховуючи вказані обставини, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 4 609 грн. 26 коп., у зв`язку з відсутністю предмета спору.

При цьому, доказів на підтвердження повної оплати додаткової плати за скид стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин у систему централізованого водовідведення в залишковій сумі 4 504 грн. 02 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 4 504 грн. 02 коп. плати за скид стічних вод з понаднормативними забрудненнями до систем централізованого водовідведення.

При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Крім того, згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язання щодо оплати виставленого рахунку щодо оплати додаткової плати за скид стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин у систему централізованого водовідведення, у визначені умовами договору строки, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за жовтень 2021 року в сумі 82 грн. 02 коп.

З приводу вказаних вимог позивача суд зазначає таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, зробленого позивачем (а.с.10-11), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суму заборгованості та період нарахування інфляційних втрат; розрахунок проведено з урахуванням вказаних вище положень.

Отже, розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем (а.с. 10-11), визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 82 грн. 02 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язання щодо оплати газу у строки, визначені умовами договору, позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України були заявлені до стягнення 3% річних за загальний період прострочення з 01.10.2021 по 31.10.2021 у сумі 23 грн. 22 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, зробленого позивачем (а.с.8-9), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суму заборгованості та період прострочення, арифметично розрахунок проведено також вірно.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 23 грн. 22 коп.

Слід також відзначити, що відповідач подав заяву, в якій зазначив про визнання позовних вимог позивача у повному обсязі.

З приводу вказаної заяви відповідача суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Частиною 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві (частина 1 статті 191 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами частини 6 статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Статтею 191 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Господарський суд встановив, що заява про визнання позову підписана адвокатом відповідача, про обмеження повноважень якого суду не повідомлено.

Суд відзначає, що визнання відповідачем позову за встановлених судом обставин, не суперечить закону та не порушує прав чи інтересів інших осіб, у зв`язку з чим приймається судом.

Щодо клопотання відповідача про відстрочення виконання судового рішення до 31.05.2024, суд зазначає наступне.

Стаття 42 Господарського кодексу України визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

При цьому, здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Більше того, відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 617 Цивільного кодексу України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов`язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при їх наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю, у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення від 19.03.1997 у справі Горнсбі проти Греції, Reports 1997-II, пункт 40; рішення у справі Бурдов проти Росії, заява № 59498/00, пункт 34, ECHR 2002-III, та рішення від 06.03.2003 у справі Ясюнієне проти Литви, заява №41510/98).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі оправданої затримки виконання рішення суду залежить зокрема від складності виконавчого провадження, суми та характеру що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

З огляду на вищевикладене, невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № П-рп/2012).

Таким чином, "державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням" (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Півень проти України" від 29.06.2004).

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Більше того, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки як для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, так і для стягувача при затримці виконання рішення.

Оскільки господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення, та не допускати їх настання, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними доказами, що відстрочення виконання рішення суду зробить реальною можливість отримання боргу позивачем і не зашкодить матеріальним інтересам та фінансовому стану останнього.

Слід також відзначити, що сукупність усіх обставин справи не дозволяє дійти висновку щодо добросовісної поведінки відповідача, оскільки заборгованість у даній справі виникла у відповідача ще в жовтні 2021 року, а переший платіж на її часткове погашення відповідач здійснив лише 13.03.2024, а отже, не доведеними є обставини дійсних намірів відповідача (боржника).

Окремо суд звертає увагу на те, що відповідачем не надано жодного доказу можливості виконання рішення суду на умовах відстрочення.

Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для розстрочення/відстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Господарсько-процесуальне законодавство не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами, встановленими Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі № 920/199/16.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень статей 76, 77, 91 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів перебування підприємства-відповідача у більш скрутному фінансовому становищі ніж позивач; судом також не встановлено наявності інших суттєвих причин та доказів неможливості або складності виконання рішення суду, які могли б слугувати підставою для відстрочення виконання рішення суду.

При цьому, надання відстрочення виконання рішення суду у даній справі може призвести до порушення майнових інтересів стягувача, як учасника господарських відносин, про що він зазначив у своїх запереченнях проти надання відстрочення у даній справі.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до слідуючих висновків:

- заявником не надано доказів того, що він зможе виконати рішення суду на умовах відстрочення;

- заборгованість у даній справі виникла у відповідача ще в жовтні 2021 року, отже у даній справі прострочення є довготривалим, при цьому переший платіж на її часткове погашення відповідач здійснив лише 13.03.2024;

- відстрочка виконання рішення суду призведе до надання переваг відповідачу у порівнянні з позивачем за відсутності для цього підстав;

- із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим. Надання за вищезазначених обставин боржникові можливості тимчасово не виконувати рішення суду (відстрочення) буде порушенням права власності позивача у розумінні частини 1 статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги, що Комунальне підприємство "Дніпроводоканал" є підприємством критичної інфраструктури та в час воєнного стану і ведення бойових дій продовжує надавати послуги з центрального питного водопостачання та водовідведення, усуває аварії та докладає зусиль на забезпечення безперебійного водопостачання для об`єктів Міністерства оборони України, госпіталів, захисних споруд та інших об`єктів, що є вкрай необхідними у воєнний час для життєдіяльності регіону, суд вважає, що в задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення до 31.05.2024 слід відмовити.

У той же час, суд відзначає, що відповідач не позбавлений права, за наявності достатніх підстав, звернутися до суду із заявою про відстрочення чи розстрочення рішення суду на стадії його виконання.

Щодо розподілу судових витрат по справі суд зазначає таке.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

В той же час, відповідно до частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма закріплена в частині 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне в порядку, визначеному частиною 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України та частиною 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір", повернути позивачу 50% сплаченого ним при поданні позову судового збору у розмірі 1 514 грн. 00 коп., оскільки до початку розгляду справи по суті відповідачем було подано заяву про визнання позову.

Крім того, за приписом пункту 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Оскільки основний борг у сумі 4 609 грн. 26 коп. добровільно погашений відповідачем після відкриття провадження у справі, у зв`язку з чим, провадження в цій частині судом закривається через відсутність предмета спору, то судовий збір, пропорційний вказаним вимогам, а саме: у сумі 757 грн. 00 коп., сплачений у складі судового збору в сумі 3 028 грн. 00 коп. за платіжною інструкцією № 151 від 15.02.2024, підлягає поверненню позивачеві за окремою ухвалою суду після надходження від нього відповідного клопотання про повернення частини судового збору.

Всього підлягає поверненню позивачеві за окремою ухвалою суду судовий збір в сумі 2 271 грн. 00 коп. (1 514,00 + 757,00).

В іншій частині витрати по сплаті судового збору судом покладаються на відповідача у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, що встановлено судом та не заперечувалося останнім під час розгляду справи; стягненню з відповідача на користь позивача підлягає частина витрат по сплаті судового збору в сумі 757 грн. 00 коп. (3 028,00 - 1 514,00 - 757,00).

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради до Приватного підприємства "Металомонтаж" про стягнення заборгованості з плати за скид стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин у загальному розмірі 9 218 грн. 52 коп. - задовольнити частково.

Закрити провадження у справі в частині вимог щодо стягнення основного боргу (плати за скид стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин) в сумі 4 609 грн. 26 коп.

В решті позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Металомонтаж" (вулиця Олександра Оцупа, будинок 2, м. Дніпро, 49051; ідентифікаційний код 24612334) на користь Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради (вулиця Троїцька, будинок 21-А, м. Дніпро, 49001; ідентифікаційний код 03341305) 4 504 грн. 02 коп. - плати за скид стічних вод з понаднормативними забрудненнями до систем централізованого водовідведення, 82 грн. 02 коп. - інфляційних втрат, 23 грн. 22 коп. - 3% річних та 757 грн. 00 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.

У задоволенні клопотання Приватного підприємства "Металомонтаж" про відстрочення виконання рішення - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 29.04.2024.

Суддя Ю.В. Фещенко