Рішення

від 10.04.2024 по справі 908/3654/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/292/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2024 Справа № 908/3654/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянувши матеріали справи

За позовом: Державного підприємства "Укрриба" (електронна пошта: office@ukrfish.gov.ua; вул. Кониського Олександра, буд. 82-А, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ 25592421)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький рибокомбінат" (електронна пошта: zp.fishfactory@gmail.com; вул. Привокзальна, буд. 21, м. Запоріжжя, 69118; код ЄДРПОУ 00476642)

про стягнення 325 230,62 грн.,

За участю представників сторін:

Від позивача: Книш О.М. (в режимі відеоконференції) - виписка з ЄДРПОУ 25592421, представник;

Від відповідача: не з`явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

11.12.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Державного підприємства "Укрриба" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький рибокомбінат" про стягнення 325 230,62 грн.

11.12.2023 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 14.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3654/23 в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 11.01.2024 об 11 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов`язковою та запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

Ухвалою суду від 22.12.2023 частково задоволено клопотання Державного підприємства "Укрриба" про забезпечення проведення всіх судових засіданнях, зокрема призначеного на 11.01.2024 об 11:30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Судові засідання у підготовчому провадженні, в т.ч. призначене на 11.01.2024 об 11:30 год. вирішено проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 11.01.2024 розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 12.02.2024 о 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою. Призначене судове засідання вирішено здійснювати в режимі відеоконференцзв`язку з використанням підсистеми "Електронний суд".

Ухвалою суду від 14.02.2024, враховуючи, що у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному, судове засідання 12.02.2024 о 10 год. 30 хв. не відбулось, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та розгляд справи у підготовчому засіданні призначено на 28.02.2024 о 10 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою. Призначене судове засідання вирішено здійснювати в режимі відеоконференцзв`язку з використанням підсистеми "Електронний суд".

Ухвалою від 28.02.2024 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті та перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 13.03.2024 о 14 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін, яке вирішено проводити в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 13.03.2024 оголошено перерву з розгляду справи по суті до 10.04.2024 об 12 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін, яке вирішено проводити в режимі відеоконференції.

Відповідно до ст. 197 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 10.04.2024 здійснювалось в режимі відеоконференції і фіксувалось з використанням підсистеми "Електронний суд" ЄСІКС.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, пояснивши, що 19.12.2011 між позивачем та відповідачем укладено договір №38/11 зберігання з правом користування (гідротехнічних споруд), які обліковуються на балансі ДП «Укрриба». За період з вересня 2021 року по грудень 2021 року, у відповідача перед позивачем існує заборгованість по вказаному договору в сумі 149 796,16 грн. У зв`язку з несвоєчасним та неповним здійсненням відповідачем платежів за користування державним майном позивачем на підставі п. 6.3. договору нараховано пеню в сумі 117 402,97 грн. Також у зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховано 3% річних в сумі 8 684,92 грн. та інфляційні втрати в сумі 49 346,57 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 526, 530, 549, 610-612, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216-218 Господарського кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до Відповіді №256260 від 10.11.2023 у Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький рибокомбінат" (код ЄДРПОУ 00476642) відсутній електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС.

Згідно роздруківки з офіційного сайту «Опендатабот»: https://opendatabot.ua/ місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький рибокомбінат" (код ЄДРПОУ 00476642) є вул. Привокзальна, буд. 21, м. Запоріжжя, 69118.

Суд зазначає, що ухвали від 14.12.2023, від 11.01.2024, від 14.02.2024 направлені на електронну пошту відповідача: zp.fishfactory@gmail.com, що підтверджується роздруківками з електронної пошти суду.

Також ухвали суду від 28.02.2024 та від 13.03.2024 були направлені судом на поштову адресу відповідача, а саме: є вул. Привокзальна, буд. 21, м. Запоріжжя, 69118. Однак, вказані копії ухвал повернулись на адресу суду 25.03.2024 та 09.04.2024 з зазначенням АТ «Укрпошта» причини повернення - за закінченням терміну зберігання.

Отже, відповідач належним чином був повідомлений про розгляд цієї справи в суді.

Однак, запропонований ухвалою суду від 14.12.2023 письмовий відзив на позовну заяву та додані до нього документи, відповідач на адресу суду не надіслав, як і доказів повної або часткової оплати суми, заявленої позивачем до стягнення, отже своїми правами, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України, не скористався.

Крім того, представник позивача підтримав поясненні викладені у клопотанні 27.02.2024 у якому зазначено, що у судовому засіданні 11.01.2024 в ході розгляду справи у суду постало питання щодо одержання відповідачем у цій справі позовної заяви ДП «Укрриба». Щодо вказаного позивач повідомив, що 12.02.2024 на юридичну адресу ДП «Укрриба» повернулась позовна заява від 30.11.2023 №11-09/109, яка булла відправлена поштовим відправленням за номером - 05 051 3522 3616, у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Згідно зі статтею 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до п. 1 спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 06.05.2003 № 126/752 «Про передачу гідротехнічних споруд», до сфери управління Міністерства аграрної політики України передано гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди та пов`язані з ними робочі машини і обладнання, інше майно, яке на момент приватизації не увійшло до статутних фондів господарських товариств.

Наказом Державного департаменту рибного господарства від 12.01.2004 року №4, на виконання п. 11 «Положення про порядок передачі об`єктів права державної власності», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 № 1482 «Про передачу об`єктів права державної і комунальної власності» та спільного наказу Фонду державного майна України та Міністерства аграрної політики України за № 126/752 «Про передачу гідротехнічних споруд», затверджено «Акт прийому-передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду ВАТ «Запорізький рибкомбінат» на баланс ДП «Укрриба», та закріпити зазначене в Акті майно за ДП «Укрриба» на праві повного господарського відання.

Реалізуючи визначену статутом мету діяльності підприємства, 19.12.2011 року між ДП «Укрриба» (далі - Замовник) та ПАТ «Запорізький рибкомбінат», який в подальшому був перейменований у ТОВ «Запорізький рибкомбінат» (далі - Зберігач) укладено Договір №38/11 зберігання з правом користування (гідротехнічних споруд), які обліковуються на балансі ДП «Укрриба» (далі-Договір).

Відповідно до п. 2.3. Договору Зберігач зобов`язаний за користування майном щомісячно вносити плату в розмірі, визначеному Протоколом узгодження ціни (Додаток №2 що є невід`ємною частиною даного Договору), яка складає 20 600,00грн., в тому числі ПДВ, яку Зберігач повинен вносити до 15 числа місяця, наступного за звітним. Розмір щомісячної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Підставою для перерахування є чинний Договір.

Пунктом 2.4. Договору визначено, що Зберігач зобов`язаний щомісячно, протягом 3 робочих днів з дати отримання від Замовника актів наданих послуг, підписувати та повертати (надсилати) їх Замовнику.

Згідно п. 4.1. договору Замовник зобов`язаний за зберігання переданого згідно Акту приймання-передачі майна, щомісячно оплачувати Зберігачу 10 грн. (в т.ч. ПДВ) з врахуванням щомісячного індексу інфляції. Плата за відповідальне зберігання майна перераховується на розрахунковий рахунок Зберігача один раз на рік по закінченні календарного року до 15 січня наступного року.

У пункті 4.3. договору визначено, що після закінчення терміну дії договору або дострокового його припинення прийняти від Зберігача майно по Акту, в порядку передбаченому п.2.12 даного договору.

Пунктом 6.3. договору визначено, що за несвоєчасне або неповне здійснення платежів за користування, державним майном (п. 2.4. Договору) Зберігач сплачує Замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання і діє протягом 10 років до 19.12.2021. (п.9.1.)

Дія цього договору припиняється у випадку закінчення строку його дії. (п.9.2.)

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 ЦК України).

Відповідно до статей 174, 193 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань, які повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкти (управнена сторсна, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частина сьома статті 179 ГК України).

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 193 ГК України).

За статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

На виконання умов п.1.1. вказаного договору, відповідно до Акту приймання-передачі від 19.12.2011 року (додаток 1 до Договору) Замовник передав, а Зберігач прийняв на відповідальне зберігання державне нерухоме майно (гідротехнічні споруди ставів) для зберігання з право користування балансовою вартістю - 9 239 096,88 грн., яке розташоване за адресою: Запорізька область, Великобілозерський, Вільнянський, Запорізький, Кам`янсько-Дніпровський, Якимівський райони.

В подальшому, у зв`язку з частковим вилученням частини державного нерухомого майна (гідротехнічних споруд ставів) між сторонами було укладено Додаткову угоду та Протокол про договірну ціну від 01.06.2013, згідно яких внесені зміни до п. 2.3. Договору зберігання та зменшено ціну за користування державним майном до 15 102,24 грн. в тому числі ПДВ, яку Зберігач повинен вносити до 14 числа місяця, наступного за звітним. Розмір щомісячної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної плати за попередні місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Підставою для перерахунку є чинний договір.

19.12.2021 договір №38/11 зберігання з правом користування (гідротехнічних споруд) від 19.11.2011 відповідно до п. 9.1. якого припинив свою дію та 31.12.2021 сторонами договору підписано Акт приймання-передачі державного майна.

Представник позивача зазначив про надання до матеріалів справи письмових пояснень від 03.04.2024 та пояснив, що у зв`язку із внесенням змін до Договору з 01.06.2013 плата за користування гідротехнічними спорудами, вже склала 15 102,24 грн. в тому числі ПДВ.

Відповідно до умов Договору розмір щомісячної плати за кожен наступний місяць визначався шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Станом на 01.09.2021 у відповідача перед ДП «Укрриба» була заборгованість по Договору в сумі 185 025,13 грн., разом з тим в період з 08.10.2021 по 22.12.2021 відповідач сплачував заборгованість по Договору за попередні періоди в сумі 216 000,00 грн. Проте, залишилась частково не погашена заборгованість за вересень 2021 в сумі - 13 668,25 грн., повністю за жовтень 2021 - 45 044,92грн., листопад 2021 - 45 405,28грн., грудень 2021 - 45 677,71 грн.

Впродовж терміну дії Договору та до моменту його припинення в державі кожен місяць змінювався індекс інфляції, внаслідок чого змінювалась місячна сума оплати по Договору, яка станом на 31.12.2021 тобто, на момент припинення Договору, становила - 45 677,71 грн. На підтвердження чого позивачем надано розрахунок щомісячної плати за користування державним майном з урахуванням індексу інфляції ТОВ «Запорізький рибокомбінат» за період з грудня 2011 року по грудень 2021року, а також роздруківку індексу інфляції (індекс споживчих цін) в Україні за період з 2011 - 2023.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання п. 2.4. Договору позивач, протягом дії Договору щомісячно направляв на електронну адресу відповідача (zp.fishfactory@gmail.com) рахунки-фактури за користування гідроспорудами по Договору, що підтверджується роздруківками рахунків з електронної пошти направлені відповідачу: рахунок-фактура №1350 від 30.09.2021; рахунок-фактура №1499 від 31.10.2021, рахунок-фактура №1662 від 30.11.2021, рахунок-фактура №1802 від 31.12.2021.

Проте, відповідач за вказаними рахунками за період з вересня 2021 по грудень 2021 заборгованість в сумі 149 796,16 грн. не сплатив.

Судом встановлено, що зазначена заборгованість визначена шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції, яка становила за спірний період.

Позивач також зазначив, що згідно з ст. 75 Господарського кодексу України, ДП «Укрриба» не має права безоплатно передавати в користування належне йому майно іншим юридичним особам або громадянам, крім випадків, передбачених законом. При укладанні Договору ДП «Укрриба» розраховувало на сумлінне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині сплати коштів за використання майна.

Отже, станом на 13.10.2023 року перед позивачем у відповідача рахується основна сума боргу в розмірі 149 796,16грн., що відображено у картці рахунку №361. Картка рахунку №361 відображає нарахування за договором та проведені оплати в період з 01.09.2021 -31.12.2021.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів сплати заборгованості за вказаним договором за користування майном за період з 01.09.2021 по 31.12.2021 в сумі 149 796,16 грн., отже суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку з несвоєчасним та неповним здійснення платежів за користування майном позивачем на підставі п. 6.3. договору нараховано пеню за загальний період з 15.10.2021 по 31.10.2023 в сумі 117 402,97 грн.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки.

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до статті 551 ЦК України, розмір неустойки встановлюється договором.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» від 17.12.2013 р. № 14, пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Згіно з п. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» від 17.12.2013 р. № 14 щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Пунктом 6.3. договору визначено, що за несвоєчасне або неповне здійснення платежів за користування, державним майном (п. 2.4. Договору) Зберігач сплачує Замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Суд перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем зазначає, що розрахунок здійснений по кожному рахунку окремо, однак за період, який перевищує шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане, що є порушенням ч. 6 ст. 232 ГК України.

Отже, відповідно до розрахунку суду здійсненного за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство" по кожному рахунку окремо з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України, сума пені становить 17 529,83 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 8 684,92 грн. за загальний період з 15.10.2021 по 31.10.2023 та інфляційні втрати в сумі 49 346,57 грн. за загальний період з вересня 2021 по жовтень 2023.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, наданих позивачем, за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство", зазначає, що вони є вірними, відповідають вимогам законодавства, а отже 3% річних в сумі 8 684,92 грн. та інфляційні втрати в сумі 49 346,57 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький рибокомбінат" (електронна пошта: zp.fishfactory@gmail.com; вул. Привокзальна, буд. 21, м. Запоріжжя, 69118; код ЄДРПОУ 00476642) на користь Державного підприємства "Укрриба" (електронна пошта: office@ukrfish.gov.ua; вул. Кониського Олександра, буд. 82-А, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ 25592421) суму основного боргу в розмірі 149 796 (сто сорок дев`ять тисяч сімсот дев`яносто шість) грн. 16 коп., 3% річних в сумі 8 684 (вісім тисяч шістсот вісімдесят чотири) грн. 92 коп., інфляційні втрати в сумі 49 346 (сорок дев`ять тисяч триста сорок шість) грн. 57 коп., пеню в сумі 17 529 (сімнадцять тисяч п`ятсот двадцять дев`ять) грн. 83 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3 380 (три тисячі триста вісімдесят) грн. 36 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено: 22.04.2024.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.