Рішення

від 23.04.2024 по справі 607/2074/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.04.2024 Справа №607/2074/24 Провадження №2/607/1244/2024

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Вийванка О. М.

за участю секретаря с/з Медвідь О. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Купер Прайс»</a>, третя особа, яка не заявляє самосійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Тернопільський відділ державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з майна,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Купер Прайс»</a>, третя особа, яка не заявляє самосійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Тернопільський відділ державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з майна.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла сестра ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшла 1/2 частка квартири АДРЕСА_1 , яка за життя належала ОСОБА_2 . У зв`язку із відсутністю інших спадкоємців та з метою оформлення права на спадщину за законом позивач звернулася із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Мединської Анжели Володимирівни, де і була заведена спадкова справа за номером №6/2023. Відповідно до Довідки №46/01-16 від 04.11.2023 виданої приватним нотаріусом Мединською A.B. даних про інших осіб, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 у спадковій справі не міститься.

Проте, під час розгляду заяви позивача про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Мединською А. В. було виявлено, що на дану частку Першим відділом виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції було накладено арешт на нерухоме майно на підставі виконавчого листа №2-738/2010 від 05.02.2010.

Позивач не може отримати в звичайному порядку свідоцтва про право на спадщину за законом на частку квартири АДРЕСА_1 , яка за життя належала ОСОБА_2 , оскільки на дане нерухоме майно у 2011 році був накладений арешт на підставі виконавчого листа М2-738/2010 від 05.02.2010 виданого на виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду від 12 січня 2010 року, яке було скасоване ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 19 жовтня 2010 року. В свою чергу, незважаючи на зазначені обставини, Тернопільський відділ ДВС Тернопільської області не може у звичайному порядку зняти даний арешт, оскільки виконавче провадження було завершене ще 27.05.2015 шляхом повернення виконавчого документу стягувачу, а тому у позивачки виникла необхідність у зверненні до суду із позовом про зняття арешту з майна.

У зв`язку із недосягненням згоди щодо досудового врегулювання спору, з підстав викладених у позові та заяві про зміну позовних вимог, позивач просить позов задовольнити та зняти арешт зі всього майна, що належало спадкодавцю - ОСОБА_2 , який був накладений постановою державного виконавця Першого відділу виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції від 16.07.2010 у виконавчому проваджені №20249402 за номером обтяження 11015883.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, однак подав клопотання про розгляд справи без його участі, позов підтримує та просить його задовольнити з підстав та обґрунтувань, викладених у ньому.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, не повідомивши суду про причини своєї неявки, хоча про день та час слухання справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.1ст.280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, вважає за необхідне проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Тернопільський відділ державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у судове засідання не з`явився, не повідомив суду про причини своєї неявки, будучи повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, через неявку всіх учасників справи.

При розгляді справи судом, учасниками справи подано заяви та клопотання та судом було вчинено інші процесуальні дії, зокрема.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі.

Перевіривши, дослідивши об`єктивно та оцінивши зібранні у справі докази, суд дійшов до наступного висновку, виходячи з фактичних обставин справи, мотивів та застосованих норм права.

Судом встановлено фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 04 травня 2023 року.

Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшла частка квартири АДРЕСА_1 , яка за життя належала ОСОБА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №356311567 від 29.11.2023.

Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 73480583 від 07.08.2023, заведено спадкову справу за номером №6/2023, приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Мединською Анжелою Володимирівною.

Згідно з довідкою №46/01-16 від 04.11.2023, виданої приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Мединською А. В., ОСОБА_1 вважається єдиним спадкоємцем усього майна, інших осіб, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 у спадковій справі не міститься.

Відповідно до листа № 839/01-16 від 22.04.2024, виданої Тернопільська районна державна нотаріальна контора, за ОСОБА_2 знайдено обтяження: арешт нерухомого майна, накладеного на все нерухоме майно, Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського району Тернопільської області, ВП №20249402 від 16.07.2010.

Судом з`ясовано, що арешт нерухомого майна, накладеного на все нерухоме майно, Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського району Тернопільської області, ВП №20249402 від 16.07.2010 на підставі виконавчого листа № 2-738/10 від 05.02.2010.

Відповідно до листа від 18.01.2024, №11111, виданим Тернопільським відділом державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ВП №20249402 від 16.07.2010 на підставі виконавчого листа № 2-738/10 від 05.02.2010, завершено 27.05.2015 і відсутні підстави для зняття арешту.

Згідно з ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області №2-8990/11 від 21.09.2015, Товариство зобмеженою відповідальністю«Купер Прайс» являється правонаступником ПАТ КБ «Хрещатик» на підставі Договору факторингу №7/1, яким переуступлено вимоги за кредитним договором №14-641-СП від 03 липня 2007 року.

Згідно ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 2статті 15 Цивільного кодексу Українипередбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Позивач як на підставі заявлених вимог посилається на те, що слід зняти арешт на квартиру, у зв`язку із тим, що вона не має можливості успадкувати її частку у спадковому майні.

Суд погоджується з такими аргументами позивача, виходячи з наступних норм права, які підлягають застосуванню та мотиви їх застосування.

Згідно з вимогамист. 55 Конституції Україниправа та свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно з вимогами ч. 1ст. 316 ЦК Україниправом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

В силу вимогст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з вимогамист. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до вимог ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК Українипередбачене право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Положеннямист. 41 Конституції Українизакріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

У статті першій Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В силу вимог ч. 1ст. 81 ЦПК,кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що за померлою ОСОБА_2 знайдено обтяження: арешт нерухомого майна, накладеного на все нерухоме майно, Першим відділом державної виконавчої служби Тернопільського району Тернопільської області, ВП №20249402 від 16.07.2010.

Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження було винесена на виконання виконавчого листа № 2-738/10 від 05.02.2010, який на даний час не перебуває на виконанні.

У суду відсутні відомості про перебування у Відділі державної виконавчої служби будь-яких виконавчих проваджень, боржником яких би була ОСОБА_2 , відтак існування на даний час підстав для арешту квартири АДРЕСА_1 , судом не встановлено.

Відповідно достатті 1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені устатті 1219 ЦК України(статті1218,1231 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина другастатті 1220 ЦК України).

Згідно з частиною першоюстатті 1268 ЦК Україниспадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини першоїстатті 1296 ЦК Україниспадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ятастатті 1268 ЦК України).

Згідно з частиною першоюстатті 1297 ЦК Україниспадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третястатті 1296 ЦК України).

Отже, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Відсутність реєстрації права власності відповідно доЗакону України "Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно доглави 29 ЦК України.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі N 643/3614/17 (провадження N 14-479цс19) дійшла висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першоїстатті 19 ЦПК Україниможуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції (пункт 37).

Відповідно до частини першої, абзацу першого частини другої, частин четвертої, п`ятої статті 59 Закону особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням прозняття арештуз майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Упостанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі N 905/386/18(провадження N 12-85гс19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Таким чином, позов прозняття арештуз майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (провадження N 11-680апп19) та упостановах Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у справі N 554/5912/19-ц(провадження N 61-12594св21), від 08 грудня 2022 року у справі N 331/1383/20 (провадження N 61-7109св22).

Статтею 1281 ЦК Українипередбачено, що спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.

Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Відповідно достатті 1282 ЦК Україниспадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Зобов`язання за кредитними договорами входять до складу спадщини.

У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника), за загальним правилом, переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника в зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного в спадщину.

Таким чином, правовідносини, що виникли між банком і боржником (який помер), після його смерті трансформуються в зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем і спадкоємцями, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282ЦК України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 12 Закону виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Відповідно до вказаної норми Закону після закриття виконавчих проваджень строки пред`явлення до виконання виконавчих листів сплили, також відмовлено у задоволенні позову ПАТ КБ «Хрещатик» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа приватне підприємство «Тернопільська фірма Будівельник» про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Отже, права позивача порушені, оскільки останній не може реалізувати свої спадкові права за законом, щоб вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, у зв`язку із наявністю арешту на дану квартиру.

Аналізуючи вищенаведене, зокрема те, що судом не встановлено наявності правових підстав для збереження арешту вищевказаного нерухомого майна, суд вважає, що наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту майна та відсутність у необхідності подальшого застосування такого арешту, свідчить про наявність невиправданого втручання у право на вільне володіння, користування і розпорядження даним нерухомим майном.

Суд, також звертає увагу, що позивач позбавлений можливості іншим способом захисту своїх прав, аніж скасування арешту з даного майна.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справ, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, шляхом зняття арешту з частини квартири АДРЕСА_1 , накладений на підставі постанови державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського району Тернопільської області, ВП №20249402 від 16.07.2010.

Щодо зняття арешту із всього майна, що належить спадкодавцю ОСОБА_2 , суд зазначає, що для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі N 338/180/17).

Застосування будь-яких засобів правового захисту матиме сенс лише за умови, що обрані суб`єктом порушеного права способи захисту відповідають вимогам закону та є ефективними.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного судувід 16 червня 2021 року у справі N 554/4741/19, постанову Верховного Суду ускладі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі N 520/1185/16-ц,постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі N 209/3085/20).

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі N 925/1265/16, провадження N 12-158гс18).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 30 січня 2019 року у справі N 569/17272/15-ц (провадження N 14-338цс18); від 11 вересня 2019 року у справі N 487/10132/14-ц (провадження N 14-364цс19); від 06 квітня 2021 року у справі N 925/642/19 (провадження N 12-84гс20) та інших)).

Отже, зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

Упостанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі N 925/1265/16(провадження N 12-158гс18) зроблено висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту потрібно встановити, які саме права (правомірні інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Невстановлення (неіснування) права на позов в матеріально-правовому розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Якщо ж суд дійде переконання про порушення прав, свобод чи інтересів позивача, він лише тоді має надати оцінку обраному позивачем способу захисту та з`ясувати, чи є цей спосіб правомірним та ефективним, оскільки обрання способу захисту, що не відповідає цим критеріям, є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Отже, невстановлення (неіснування) порушеного права чи неправомірність або неефективність вибраного позивачем способу захисту прав, які суд за результатами вирішення спору вважатиме порушеними, невизнаними або оспорюваними, є підставою для ухвалення судом рішення про відмову в позові.

Відповідно суд може відмовити в позові за безпідставністю чи недоведеністю пред`явлених вимог або ж суд може встановити, що право позивача порушене, невизнане чи оспорюване, тобто встановити підставність позову, втім відмовити з підстав вибору неправомірного та/чи неефективного способу захисту.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі N 753/8671/21 (провадження N 61-550св22).

Враховуючи, вказані обставини позивач не подала доказів, що померлій ОСОБА_2 належить інше мано, яке входить до складу спадщини і підлягає нею спадкування, а тому не довела суду, що вона має певні права та правомірний інтерес стосовно іншого майна, і не довела суду про порушення своїх прав.

У зв`язку з тим, в іншій частині слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись статями 2, 4, 5, 10 - 13, 76-82, 89, 141, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Купер Прайс»</a>, третя особа, яка не заявляє самосійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Тернопільський відділ державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з майна.

Зняти арешт з частини квартири АДРЕСА_1 , накладений на підставі постанови державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського району Тернопільської області, ВП №20249402 від 16.07.2010.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Відповідачу направити копію заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуто Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду відповідачем подається протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення до Тернопільського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду учасниками справи подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_2 ;

відповідач Товариства з обмеженою відповідальністю «Купер Прайс»</a>,унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 36825312, місцезнаходження вул. Лариси Руденко, буд. 6А, м. Київ.

третя особа: Тернопільський відділ державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 45000236, місцезнаходження вул. Кн. Острозького, буд. 14, м. Тернопіль.

Повний текстрішення суду складено тапідписано 29квітня 2024року.

Головуючий суддяО. М. Вийванко