Рішення

від 29.04.2024 по справі 766/9557/23

ХЕРСОНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 766/9557/23

н/п 2/766/3263/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2024 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді: Майдан С.І.,

за участю секретаря: Кирпиченко І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , який діє від імені та в інтересах ОСОБА_2 , до Комунального підприємства «Сервіс Центр» Херсонської міської ради, треті особи: Херсонська міська військова адміністрація Херсонського району Херсонської області (Херсонська міська рада Херсонської області), Виконавчий комітет Херсонської міської ради про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

встановив:

ОСОБА_1 , який діє від імені та в інтересах ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Сервіс Центр» Херсонської міської ради, треті особи: Херсонська міська військова адміністрація Херсонського району Херсонської області (Херсонська міська рада Херсонської області), Виконавчий комітет Херсонської міської ради про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Вимоги обґрунтував тим, що відповідно до розпорядження міського голови Херсонської міської ради від 10.01.2022 року за № 9-к «Про розірвання контакту та звільнення ОСОБА_2 », ОСОБА_2 звільнено з 14 січня 2022 року з посади директора Комунального підприємства «Сервіс Центр» Херсонської міської ради за угодою сторін, згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України. Як вбачається зі змісту вказаного розпорядження, враховуючи статтю 9, частину першу статті 24 Закону України «Про відпустки», відповідачу доручено взято до уваги, що позивач не використав 68 календарних днів щорічних основних відпусток (9 календарних днів, за період роботи з 04.08.2018 до 03.08.2019, 24 календарних дні, за період роботи з 04.08.2019 до 03.08.2020, 24 календарних дні, за період роботи з 04.08.2020 до 03.08.2021, 11 календарних днів, за фактично відпрацьований період роботи з 04.08.2021 до 14.01.2022). Як вбачається з листа Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області від 26.09.2023 року за № 01-01-15/6656, наданого на адвокатський запит від 17.09.2023 року за № 01/17-09-23, у зв`язку зі звільненням позивача з посади директора КП «Сервіс - Центр» ХМР, йому нарахована та виплачено 30395,31 грн., з них заробітна плата за період з 01.01.2022 до 14.01.2022 у сумі 3689,43 грн., яка виплачена 19.01.2022, індексація заробітної плати за січень 2022 року в сумі 95,83 грн., яка виплачена 07.02.2022, компенсація за невикористану відпуску у сумі 20682,96 грн., яка виплачена 28.07.2023 року. В день звільнення позивача, КП «Сервіс - Центр» ХМР не було проведено з ним повного розрахунку, відповідач мав заборгованість, зокрема, по компенсації за невикористану відпуску у сумі 20682,96 грн., яка виплачена відповідачем лише 28.07.2023 року. Порушення прав позивача щодо повного своєчасного розрахунку при звільненні мало місце з 14.01.2022 (наступний день після звільнення) по 28.07.2023 (по день фактичного розрахунку). У зв`язку з затримкою відповідачем розрахунку при звільненні позивача щодо виплати останньому компенсації за невикористану відпуску у сумі 20682,96 грн., враховуючи дату останнього робочого дня позивача (13.01.2022 року) та дату фактичної виплати позивачу компенсації за невикористану відпуску у сумі 20682,96 грн. (28.07.2023 року), вбачається, що з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 197 639,72 грн. (386 (кількість робочих днів за період з 14.01.2022 року по 27.07.2023 року включно) х 512,02 грн. (середня заробітна плата позивача за два останні місяці, що передують місяцю його звільнення). Повний розрахунок з позивачем відповідачем проведено 28.07.2023 року, тому останнім процесуальний днем в межах тримісячного строку звернення до суду з цим позовом є 30.10.2023 року (враховуючи те, що 28 та 29 жовтня є вихідними днями). Таким чином, позивачем не пропущено тримісячного строку, встановленого ст. 233 КЗпП України. У зв`язку з викладеним, позивач просить стягнути з Комунального підприємства «Сервіс Центр» Херсонської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи (код ЄДРПОУ): 31759570, місцезнаходження юридичної особи: 73000, Херсонська область, місто Херсон, вулиця Бориса Мозолевського, будинок 3) на користь ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний податковий номер): НОМЕР_1 ) 197639 (сто дев`яносто сім тисяч шістсот тридцять дев`ять) грн. 72 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, без урахування податків та інших обов`язкових платежів. Стягнути з Комунального підприємства «Сервіс Центр» Херсонської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи (код ЄДРПОУ): 31759570, місцезнаходження юридичної особи: 73000, Херсонська область, місто Херсон, вулиця Бориса Мозолевського, будинок 3) на користь ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний податковий номер): НОМЕР_1 ) усі понесені позивачем судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору та витрат на правовому допомогу.

Ухвалою суду від 05.11.2023 року відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

09.01.2024 року відповідач КП «Сервіс - Центр» ХМР надав до суду відзив, згідно якого не визнає позов в повному обсязі, так як вважає його безпідставним, невмотивованим, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Відповідно до контракту ОСОБА_2 був керівником КП «Сервіс - Центр» ХМР. Заяву на розірвання контракту позивач написав 06.01.2022 року, в якій власноруч написав, що «претензій до дати виплати заробітної плати не маю». З розпорядженням «Про розірвання контракту та звільнення ОСОБА_2 » від 10.01.2022 року №9-к був ознайомлений під підпис 10.01.2022 року. Відповідно до повноважень позивача за контрактом, саме ОСОБА_2 як керівник підприємства зобов`язаний був забезпечити повну та своєчасну сплату податків, зборів та інших обов`язкових платежів до бюджету, позабюджетних та інших фондів, а також своєчасну виплату заробітної плати працівникам підприємства, а у разі виникнення заборгованості із заробітної плати, у десятиденний термін затвердити графік погашення заборгованості та забезпечити контроль за його виконання. Тобто сам позивач, будучи керівником підприємства, не вчиняв всіх необхідних дій та не провів повний та своєчасний розрахунок при звільненні працівника, чим порушив норми КЗпПУ. Розрахунок відшкодування середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні за період 15.01.2022 24.03.2022 рр. складає 24576,96 грн. Відшкодування середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні не може бути більше 65538,56 грн за період 15.01.2022 14.07.2022 рр. відповідно до норм статті 116-117 КЗпПУ. Представник відповідача вважає, що сума наведена в попередньому розрахунку суми судових витрат є завищеною та необґрунтованою. Так позивач надав договір про надання правничої допомоги від 17.09.2023 року (ціна договору відсутня), договір прив`язується до актів приймання передачі наданої адвокатської правничої допомоги, але жодного акту прийому передачі робіт (надання послуг) до суду та відповідачу не надано. У зв`язку з викладеним, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

09.01.2024 року представник Виконавчого комітету ХМР надав до суду пояснення на позов, згідно яких Виконавчий комітет ХМР заперечує щодо задоволення позовної заяви в повному обсязі, так як вважає його безпідставним, невмотивованим, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Відповідно до контракту ОСОБА_2 був керівником КП «Сервіс - Центр» ХМР. Заяву на розірвання контракту позивач написав 06.01.2022 року, в якій власноруч написав, що «претензій до дати виплати заробітної плати не маю». З розпорядженням «Про розірвання контракту та звільнення ОСОБА_2 » від 10.01.2022 року №9-к був ознайомлений під підпис 10.01.2022 року. Відповідно до повноважень позивача за контрактом, саме ОСОБА_2 як керівник підприємства зобов`язаний був забезпечити повну та своєчасну сплату податків, зборів та інших обов`язкових платежів до бюджету, позабюджетних та інших фондів, а також своєчасну виплату заробітної плати працівникам підприємства, а у разі виникнення заборгованості із заробітної плати, у десятиденний термін затвердити графік погашення заборгованості та забезпечити контроль за його виконання. Позивач, будучи керівником підприємства, не вчиняв всіх необхідних дій та не провів повний та своєчасний розрахунок при звільненні працівника, чим порушив норми КЗпПУ. Також представник Виконавчого комітету ХМР вважає, що сума наведена в попередньому розрахунку суми судових витрат є завищеною та необґрунтованою. Так позивач надав договір про надання правничої допомоги від 17.09.2023 року (ціна договору відсутня), договір прив`язується до актів приймання передачі наданої адвокатської правничої допомоги, але жодного акту прийому передачі робіт (надання послуг) до суду та відповідачу не надано. У зв`язку з викладеним, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

26.02.2024 року представник позивача надав до суду додаткові пояснення у справі, згідно яких вважає, що фраза написана позивачем 06.01.2022 року в заяві на розірвання контракту власноруч «претензій до дати виплати заробітної плати не маю», немає абсолютно жодного значення для розгляду цієї справи та не може враховуватися під час правильного вирішення справи. Факт формулювання позивачем в своїй заяві від 06.01.2022 року фрази «претензій до дати виплати заробітної плати не маю» є юридично нікчемним, та таким, що не має жодного юридичного значення, а сама фраза є не конкретизованою, юридично та граматично не вірно викладеною, а отже є такою, що не породжує жодних правових наслідків, які б можливо було врахувати під час розгляду цієї справи і правильного вирішення спору по суті.

Також представник позивача надав до суду клопотання про стягнення судових витрат. На підставі ч. 8 ст. 141 ЦПК України, ОСОБА_2 просить суд, в разі задоволення позову, відшкодувати на користь позивача з відповідача усі судові витрати, які позивач вже сплатив та має сплатити, а саме, витрати, що складаються з суми сплаченого судового збору та суми витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги, що детально наведено в додатку до цієї заяви. Позивачем подано разом з позовом попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, а окрім того в матеріалах цієї справи наявні докази (договір, додаткова угода, акт) на підтвердження усіх понесених позивачем судових витрат, які пов`язані з розглядом цієї справи, та додатково до цієї заяви подається Акт № 2 від 24.02.2024 року на підтвердження виконання пов`язаною з цією справою додаткової юридичної роботи та надання додаткових послуг з правової допомоги в рамках договору про надання правничої допомоги від 17.09.2023 року, додаткової угоди № 1 від 17.09.2023 року.

01.03.2024 року відповідач КП «Сервіс - Центр» ХМР надав до суду заперечення на заяву про відшкодування судових витрат. Відповідач не погоджується із зазначеною заявою. Вважає, що сума наведена в заяві про відшкодування судових витрат є завищеною та необґрунтованою. Позивач надав до суду договір від 17.09.2023 року про надання правової допомоги, але в договорі відсутня ціна договору. В заяві про відшкодування судових витрат зазначається види судових витрат та вартість однієї години роботи, які не передбачені договором про надання правничої допомоги. Зміст заяви про відшкодування судових витрат не відповідає нормам ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатське діяльність», а саме порядку обчислення гонорару (фіксований розмір, погоджена оплата), підставам для зміни розміру гонорару, порядку його сплати, умови повернення, визначаються в договорі про надання правничої допомоги. Відсутні процесуальні підстави для вирішення судом питання про перерозподіл судових витрат. У зв`язку з викладеним просить відмовити у задоволенні заяви позивача про відшкодування судових витрат.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 від 08.11.2006 року, у період з 04.08.2006 року по 14.01.2022 року останній працював директором Комунального підприємства «Сервіс Центр» Херсонської міської ради. 14 січня 2022 року відповідно до розпорядження міського голови Херсонської міської ради від 10.01.2022 року за № 9-к «Про розірвання контакту та звільнення ОСОБА_2 », ОСОБА_2 звільнено з посади директора Комунального підприємства «Сервіс Центр» Херсонської міської ради за угодою сторін, згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України.

З листа Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області від 26.09.2023 року за №01-01-15/6656, наданого на адвокатський запит від 17.09.2023 року за № 01/17-09-23, у зв`язку зі звільненням ОСОБА_2 з посади директора КП «Сервіс - Центр» ХМР, йому нарахована та виплачено 30395,31 грн., з них заробітна плата за період з 01.01.2022 до 14.01.2022 у сумі 3689,43 грн., яка виплачена 19.01.2022, індексація заробітної плати за січень 2022 року в сумі 95,83 грн., яка виплачена 07.02.2022, компенсація за невикористану відпуску у сумі 20682,96 грн., яка виплачена 28.07.2023 року.

Відповідно до статті 3 Кодексу законів про працю України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються нормами трудового законодавства.

У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація відповідно до ст.117 КЗпП України повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

За змістом статей 94, 116, 117 КЗпП України середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Таким чином, обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України. При цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі Порядок).

Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 14.01.2022 року по 27.07.2023 року в розмірі 197639,72 грн, із розрахунку: 512,02 грн х 386 робочих днів за вказаний період = 197639,72 грн.

Проте, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року по справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18), з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Тому, з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року по справі №761/9584/15-ц (провадження №14-623цс18), приймаючи до уваги розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, період затримки виплати цієї заборгованості та інші обставини справи, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат за період з 15.01.2022 14.07.2022 в сумі 65538,56 грн.

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає частковому задоволенню.

Суд не приймає доводи відповідача щодо відсутності підстав для задоволенню позову, зазначені у відзиві, оскільки вони не ґрунтуються на законі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1976,40 грн.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі частково задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує у тому числі, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У разі недотримання вимог частини четвертої ст. 141 ЦПК суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, а і за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою - п`ятою та дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна позиція відображена в п.119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічні позиції викладені в постанові ВСУ від 02.07.2019 року в справі за № 810/795/18.

В постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.

Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача судових витрат у розмірі 43125,00 грн. за надання правової допомоги.

Представником відповідача заперечується така сума витрат на правову допомогу, оскільки вважає її завищеною, та такою, що не відповідає критеріям обґрунтованості та розумної необхідності.

В обґрунтування вимог про стягнення судових витрат на правову допомогу, позивачем надані ордер адвоката, договір про надання правничої допомоги від 17.09.2023 року, додаткова угода № 1 від 17 вересня 2023 року до договору про надання правничої допомоги від 17.09.2023 року, акт № 1 від 28.10.2023 року приймання передачі наданої адвокатської правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги від 17.09.2023 року та додаткової угоди № 1 від 17.09.2023 року, акт № 2 від 24.02.2024 року приймання передачі наданої адвокатської правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги від 17.09.2023 року та додаткової угоди № 1 від 17.09.2023 року, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Дослідивши надані докази, враховуючи обсяг виконаної адвокатом роботи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, розгляду справи у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Керуючись ст.ст.2, 3, 5, 10, 12, 19, 23, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, ст.ст.3, 94, 116, 117 КЗпП України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 , який діє від імені та в інтересах ОСОБА_2 , до Комунального підприємства «Сервіс Центр» Херсонської міської ради, треті особи: Херсонська міська військова адміністрація Херсонського району Херсонської області (Херсонська міська рада Херсонської області), Виконавчий комітет Херсонської міської ради про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Сервіс Центр» Херсонської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи (код ЄДРПОУ): 31759570, місцезнаходження юридичної особи: 73000, Херсонська область, місто Херсон, вулиця Бориса Мозолевського, будинок 3) на користь ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний податковий номер): НОМЕР_1 ) 65538,56 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, без урахування податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Комунального підприємства «Сервіс Центр» Херсонської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи (код ЄДРПОУ): 31759570, місцезнаходження юридичної особи: 73000, Херсонська область, місто Херсон, вулиця Бориса Мозолевського, будинок 3) на користь ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний податковий номер): НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1976,40 грн. та витрати на правовому допомогу у розмірі 10000 грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Херсонського апеляційного суду з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою Херсонського міського суду Херсонської області: http://ksm.ks.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: С.І. Майдан