Рішення

від 24.04.2024 по справі 910/2129/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.04.2024Справа № 910/2129/24

Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бланідас»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламно-виробнича компанія «КРК-Креатив»

про стягнення 1443666,14 грн

Представники сторін

від позивача: Бондаренко С.І.;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

22.02.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Бланідас» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламно-виробнича компанія «КРК-Креатив» про стягнення 1443666,14 грн, з яких 592958,52 грн основного боргу, 566596,75 грн пені, 48486,55 грн 3% річних та 235624,32 грн інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки №2884 від 11.05.2021 не у повному обсязі здійснив оплату за поставлений позивачем за видатковою накладною №ЕР-158000 від 30.04.2021 на суму 447987,25 грн та за видатковою накладною №ЕР-20581 від 14.06.2021 на суму 622981,67 грн товар, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 592958,52 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 566596,75 грн пені, 48486,55 грн 3% річних та 235624,32 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бланідас» залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений судом строк позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, вказані судом в ухвалі від 27.02.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 відкрито провадження у справі №910/2129/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.04.2024, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

У підготовчому засіданні 10.04.2024 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 24.04.2024.

Представник позивача у судовому засіданні 24.04.2024 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 24.04.2024 не з`явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (04080, м. Київ, вул. Чорноморська, буд. 1, офіс 312), що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень (за ідентифікатором пошуку 0600260566820).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У судовому засіданні 24.04.2024 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бланідас» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекламно-виробнича компанія «КРК-Креатив» (покупець) укладено Договір поставки №2884, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити товар, зазначений в специфікації та/або видатковій накладній, а покупець - прийняти його та оплатити на умовах, зазначених у договорі.

Факт передачі товару від постачальника покупцю підтверджується підписаними видатковими накладними, які є невід`ємною частиною даного договору (п. 1.2 Договору поставки №2884 від 11.05.2021).

Відповідно до п. 2.2 Договору поставки №2884 від 11.05.2021 асортимент, кількість та ціна товару, що має бути поставлений покупцю, відображається у підписаній сторонами специфікації та/або видатковій накладній.

Відповідно до п. 4.1 Договору поставки №2884 від 11.05.2021 сума цього договору складає суму всіх видаткових накладних на товар, поставлений згідно з договором.

Даний договір вважається укладеним і набуває чинності з дати підписання його сторонами та діє до 31.12.2021. Якщо за 20 календарних днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін письмово не заявить про намір розрізати договір він вважається продовженим (пролонгованим) ще на 1 календарний рік на тих самих умовах. Така пролонгація строку дії даного договору можлива без обмеження терміну (п.п. 8.1, 8.2 Договору поставки №2884 від 11.05.2021).

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки №2884 від 11.05.2021 не у повному обсязі здійснив оплату за поставлений позивачем за видатковою накладною №ЕР-158000 від 30.04.2021 на суму 447987,25 грн та за видатковою накладною №ЕР-20581 від 14.06.2021 на суму 622981,67 грн товар, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 592958,52 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 566596,75 грн пені, 48486,55 грн 3% річних та 235624,32 грн інфляційних втрат.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору поставки №2884 від 11.05.2021, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що за видатковою накладною №ЕР-158000 від 30.04.2021 позивач поставив відповідачу товар на суму 447987,25 грн та за видатковою накладною №ЕР-20581 від 14.06.2021 - товар на суму 622981,67 грн.

Вказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін, скріплені відбитками печаток юридичних осіб позивача і відповідача, в них міститься посилання на реквізити Договору поставки №2884 від 11.05.2021.

Таким чином, належними та допустимими доказами підтверджується поставка позивачем відповідно до умов Договору поставки №2884 від 11.05.2021 відповідачу товару на загальну суму 1070968,92 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 4.2 Договору поставки №2884 від 11.05.2021 покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахунку коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 14 календарних днів з дати підписання сторонами видаткової накладної.

Доказів сплати відповідачем грошових коштів у сумі 1070968,92 грн (за спірними видатковими накладними) матеріали справи не містять.

Однак, як пояснив позивач у позовній заяві, відповідач повернув частину товару, отриманого за видатковою накладною №ЕР-20581 від 14.06.2021, на суму 478010,40 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача з оплати товару, поставленого за видатковою накладною №ЕР-158000 від 30.04.2021 на суму 447987,25 грн становить 447987,25 грн, а заборгованість з оплати товару, отриманого за видатковою накладною №ЕР-20581 від 14.06.2021 на суму 622981,67 грн, - 144971,27 грн, що разом складає 592958,52 грн, що було визнано відповідачем у листі від 10.02.2023 вих. №22/01-17 та акті звірки розрахунків станом на 27.12.2022, копії яких долучені позивачем до позовної заяви.

Доказів сплати грошових коштів у розмірі 592958,52 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламно-виробнича компанія «КРК-Креатив» за Договором поставки №2884 від 11.05.2021 (за видатковою накладною №ЕР-158000 від 30.04.2021 та за видатковою накладною №ЕР-20581 від 14.06.2021) у сумі 592958,52 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бланідас» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламно-виробнича компанія «КРК-Креатив» суми основного боргу у розмірі 592958,52 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 566596,75 грн (430096,13 грн пені за прострочення оплати товару за видатковою накладною №ЕР-158000 від 30.04.2021 за період з 15.05.2021 по 14.02.2024 та 136500,62 грн пені за прострочення оплати товару за видатковою накладною №ЕР-20581 від 14.06.2021 за період з 29.06.2021 по 14.02.2024).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.2 Договору поставки №2884 від 11.05.2021 у випадку несвоєчасної оплати покупцем поставленого товару останній сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми поставленого товару за кожний день невиконання своїх зобов`язань, 3% річних та збитки від інфляції. Нарахування пені здійснюється за весь період прострочення.

Отже, умовами п. 5.2 Договору поставки №2884 від 11.05.2021 сторони встановили інший період нарахування пені, ніж той, що визначений у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (протягом шести місяців від дня виникнення прострочення).

Перевіривши розрахунок пені, долучений позивачем до позовної заяви, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бланідас» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламно-виробнича компанія «КРК-Креатив» пені у розмірі 566596,75 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 48486,55 грн та інфляційні втрати у розмірі 235624,32 грн за період з 15.05.2021 по 14.02.2024.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку щодо їх обгрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бланідас» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламно-виробнича компанія «КРК-Креатив» 3% річних у розмірі 48486,55 грн та інфляційних втрат у розмірі 235624,32 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача у зв`язку з задоволенням позову у повному обсязі.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламно-виробнича компанія «КРК-Креатив» (04080, м. Київ, вул. Чорноморська, буд. 1, офіс 312; ідентифікаційний код: 37936531) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бланідас» (01015, м. Київ, вул. Добровольчих Батальйонів, буд. 17; ідентифікаційний код: 36423868) суму основного боргу у розмірі 592958 (п`ятсот дев`яносто дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят вісім) грн 52 коп., пеню у розмірі 566596 (п`ятсот шістдесят шість тисяч п`ятсот дев`яносто шість) грн 75 коп., 3% річних у розмірі 48486 (сорок вісім тисяч чотириста вісімдесят шість) грн 55 коп., інфляційні втрати у розмірі 235624 (двісті тридцять п`ять тисяч шістсот двадцять чотири) грн 32 коп. та судовий збір у розмірі 21654 (двадцять одна тисяча шістсот п`ятдесят чотири) грн 99 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 29.04.2024.

Суддя О.М. Спичак