Рішення

від 17.04.2024 по справі 910/14240/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.04.2024Справа № 910/14240/23Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши у судовому засіданні справу

За позовом ОСОБА_1

до Громадської організації «Клуб мисливців та рибалок «Кречет»

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - державний реєстратор Головний спеціаліст Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції у місті Києві Ракова Владислава Віталіївна

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2

про визнання незаконним та скасування наказу та рішень

Представники учасників справи:

від позивача: ОСОБА_8;

від відповідача: Яценко Д.С.;

від третьої особи 1: не з`явився;

від третьої особи 2: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

07.09.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами до Громадської організації «Клуб мисливців та рибалок «Кречет» про: 1) визнання незаконним та скасування наказу №13 від 07.04.2022 про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Громадської організації «Клуб мисливців та рибалок «Кречет» з 08.04.2022 та протоколу загальних зборів членів Громадської організації «Клуб мисливців та рибалок «Кречет» від 25.10.2022, яким ОСОБА_1 було звільнено з посади директора; 2) визнання незаконним та скасування рішення від 25.11.2022 за №1000721070017020001, вчинене державним реєстратором Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Раковою Владиславою Валеріївною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Позов обґрунтовано тим, що під час скликання та проведення загальних зборів учасників Громадської організації «Клуб мисливців та рибалок «Кречет» було допущено ряд порушень законодавства та установчих документів відповідача, які, на думку позивача, унеможливлюють правомірність прийнятого рішення, чим порушуються права та законні інтереси позивача.

Разом з позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просив суд заборонити суб`єктам державної реєстрації вчиняти будь-які реєстраційні дії, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», щодо внесення змін (включення та виключення) відомостей до Реєстру відносно Громадської організації «Клуб мисливців та рибалок «Кречет».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений судом строк позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, вказані судом в ухвалі від 12.09.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 відкрито провадження у справі №910/14240/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - державного реєстратора Головного спеціаліста Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції у місті Києві Ракову Владиславу Віталіївну, підготовче засідання призначено на 25.10.2023, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

У підготовчому засіданні 25.10.2023 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 08.11.2023.

У підготовчому засіданні 08.11.2023 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 22.11.2023.

У підготовчому засіданні 22.11.2023 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 13.12.2023.

У підготовчому засіданні 13.12.2023 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 17.01.2024.

12.01.2024 позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд:

1) визнати незаконним та скасувати наказ №13 від 07.04.2022 про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Громадської організації «Клуб мисливців та рибалок «Кречет» з 08.04.2022;

2) визнати незаконним та скасувати рішення загальних зборів членів Громадської організації «Клуб мисливців та рибалок «Кречет» від 25.10.2022, яким ОСОБА_1 було звільнено з посади директора;

3) визнати незаконним та скасувати рішення від 25.11.2022 за №1882, вчинене державним реєстратором Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Раковою Владиславою Валеріївною, на підставі якого внесено 25.11.2022 зміни в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за №1000721070017020001.

17.01.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позову, вказавши, що відповідно до ст. 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коди він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Оскільки про своє звільнення позивач дізнався 20.04.2023, то позивачем пропущено строк позовної давності.

У підготовчому засіданні 17.01.2024 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 14.02.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 у справі №910/14240/23 залучено до участі у справі третю особу 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , витребувано у Святошинській районній в місті Києві державній адміністрації матеріали реєстраційної справи Громадської організації «Клуб мисливців та рибалок «Кречет» (оскільки відповідно до інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, матеріали реєстраційної справи Громадської організації «Клуб мисливців та рибалок «Кречет» знаходяться в Святошинській районній в місті Києві державній адміністрації).

22.01.2024 позивачем подано заяву про виправлення описки в ухвалі Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 у справі №910/14240/23, в якій позивач вказує на те, що матеріли реєстраційної справи Громадської організації «Клуб мисливців та рибалок «Кречет» знаходяться не у Святошинській районній в місті Києві державній адміністрації, а в Управлінні держаної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Оскільки відповідно до інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, матеріали реєстрації справи Громадської організації «Клуб мисливців та рибалок «Кречет» знаходяться в Святошинській районній в місті Києві державній адміністрації, ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про виправлення описки в ухвалі Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 у справі №910/14240/23.

30.01.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, яку суд долучив до матеріалів справи.

09.02.2024 до Господарського суду міста Києва від Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації надійшла відповідь про те, що матеріали реєстраційної справи Громадської організації «Клуб мисливців та рибалок «Кречет» знаходяться в Центральному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Київ).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 витребувано у Центральному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Київ) копії матеріалів реєстраційної справи Громадської організації «Клуб мисливців та рибалок «Кречет».

У підготовчому засіданні 14.02.2024 судом було прийнято до розгляду подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог (по суті - заяву про зміну предмета позову), постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 13.03.2024.

У підготовчому засіданні 13.03.2024 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 27.03.2024.

У підготовчу засіданні 27.03.2024 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 17.04.2024.

У судове засідання 17.04.2024 з`явився представник позивача, надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 17.04.2024 надав усні пояснення по справі, проти задоволення позову заперечив.

Треті особи у судове засідання 17.04.2024 не з`явились, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

У судовому засіданні 17.04.2024 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Громадська організація «Клуб мисливців та рибалок «Кречет» є громадською організацією, зареєстрованою за адресою: 03194, м. Київ, бульвар Кольцова, буд. 12, кімната 5; ідентифікаційний код: 26502035; дата державної реєстрації - 01.06.2004.

ОСОБА_1 наказом від 31.05.2012 №1 було прийнято на посаду директора Громадської організації «Клуб мисливців та рибалок «Кречет».

Як вбачається з матеріалів справи, 07.04.2022 наказом №13 Президента Громадської організації «Клуб мисливців та рибалок «Кречет» у відповідності до п. 4.4 Статуту Громадської організації «Клуб мисливців та рибалок «Кречет» ОСОБА_1 було звільнено з посади директора відповідача, про що внесено запис до трудової книжки ОСОБА_1 .

Крім того, 25.10.2022 були проведені загальні збори членів клубу Громадської організації «Клуб мисливців та рибалок «Кречет», прийняті рішення на яких оформлені Протоколом від 25.10.2022.

У Протоколі від 25.10.2022 вказано, що загальна кількість членів клубу Громадської організації «Клуб мисливців та рибалок «Кречет» становить 7 осіб. У загальних зборах взяли участь особисто 4 члени клубу: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 Збори правомочні приймати рішення, оскільки присутні більше половини членів клубу. Рішення приймається простою більшістю голосів присутніх членів клубу.

На вказаних загальних зборах прийнято рішення про звільнення з посади директора Громадської організації «Клуб мисливців та рибалок «Кречет» ОСОБА_1 ; обрано нового директора - ОСОБА_2

25.11.2022 державним реєстратором Головним спеціалістом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції у місті Києві Раковою Владиславою Віталіївною прийнято рішення №1882 про державну реєстрацію змін до відомостей Громадської організації «Клуб мисливців та рибалок «Кречет», що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відносно директора Громадської організації «Клуб мисливців та рибалок «Кречет».

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що Статутом Громадської організації «Клуб мисливців та рибалок «Кречет» президент не наділений повноваженнями звільняти директора, з огляду на що наказ №13 Президента Громадської організації «Клуб мисливців та рибалок «Кречет» про звільнення позивача є незаконним.

Крім того, у Протоколі загальних зборів від 25.10.2022 вказано, що загальна кількість членів клубу Громадської організації «Клуб мисливців та рибалок «Кречет» становить 7 осіб. У загальних зборах взяли участь особисто 4 члени клубу: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Однак, як вказує позивач, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не є членами Громадської організації «Клуб мисливців та рибалок «Кречет», а позивача про проведення вказаних загальних зборів не було повідомлено.

За таких обставин, позивач просить суд (з урахуванням заяви про зміну предмета позову):

1) визнати незаконним та скасувати наказ №13 від 07.04.2022 про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Громадської організації «Клуб мисливців та рибалок «Кречет» з 08.04.2022;

2) визнати незаконним та скасувати рішення загальних зборів членів Громадської організації «Клуб мисливців та рибалок «Кречет» від 25.10.2022, яким ОСОБА_1 було звільнено з посади директора;

3) визнати незаконним та скасувати рішення від 25.11.2022 за №1882, вчинене державним реєстратором Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Раковою Владиславою Валеріївною, на підставі якого внесено 25.11.2022 зміни в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за №1000721070017020001.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач вказав, що відповідно до ст. 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коди він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Оскільки про своє звільнення позивач дізнався 20.04.2023, то позивачем пропущено строк позовної давності.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про громадські об`єднання» Закону України «Про громадські об`єднання» громадська організація - це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи.

Громадські об`єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницькими товариствами (ч. 5 ст. 1 Закону України «Про громадські об`єднання»), а тому на них поширює свою дію стаття 97 Цивільного кодексу України, якою визначено, що органами управління товариства є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 Цивільного кодексу України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 Цивільного кодексу України.

Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. У зв`язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: - невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; - порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; - позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

Під час розгляду відповідних справ господарські суди мають враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з порушенням прямих вказівок закону є: - прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму; - прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; - прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного, на розгляд яких не було отримано згоди усіх присутніх на загальних зборах; - відсутність протоколу загальних зборів ТОВ; - відсутність протоколу загальних зборів АТ, підписаного головою і секретарем зборів.

Під час вирішення питання про недійсність рішень загальних зборів у зв`язку з іншими порушеннями, допущеними під час їх скликання та проведення, господарський суд повинен оцінити, як ці порушення вплинули на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

У постанові Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №918/373/17 зазначено, що безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів є прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення.

Відповідно до п. 4.1 Статуту Громадської організації «Клуб мисливців та рибалок «Кречет», затвердженого рішенням загальних зборів від 22.08.2016 (Протокол №19 від 08.11.2016), найвищим керівним органом клубу є загальні збори членів клубу…Загальні збори розглядають питання і приймають рішення з усіх напрямків діяльності клубу, в тому числі розглядають і затверджують плани роботи, кошториси, що подаються правлінням, заслуховують звіти президента клубу, вносять зміни до статуту. Загальні збори є правомочними, якщо на них присутні більше половини членів клубу. Рішення на загальних зборах приймаються більшістю голосів від числа присутніх.

Згідно з п. 4.2 Статуту правління клубу обирається загальними зборами членів клубу Правління клубу складається з президента клубу, директора клубу, членів клубу.

Відповідно до п. 4.4 Статуту директор клубу здійснює поточну роботу клубу, у разі відсутності президента виконує його повноваження. Директор клубу призначається президентом клубу.

Отже, з п. 4.4 Статуту Громадської організації «Клуб мисливців та рибалок «Кречет» вбачається, що президент клубу має повноваження призначати директора громадської організації.

Однак, Статутом Громадської організації «Клуб мисливців та рибалок «Кречет» не передбачено, що президент має повноваження звільняти директора громадської організації.

Водночас, відповідно до п. 4.1 Статуту Громадської організації «Клуб мисливців та рибалок «Кречет» найвищим керівним органом клубу є загальні збори членів клубу, які розглядають питання і приймають рішення з усіх напрямків діяльності клубу, в тому числі розглядають і затверджують плани роботи, кошториси, що подаються правлінням, заслуховують звіти президента клубу, вносять зміни до статуту.

За наведених обставин, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що президент Громадської організації «Клуб мисливців та рибалок «Кречет», відповідно до Статуту, не мав повноважень звільняти позивача з посади директора, оскільки такі повноваження мають виключно загальні збори учасників громадської організації.

Таким чином, суд дійшов висновку в обгрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу №13 від 07.04.2022 про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Громадської організації «Клуб мисливців та рибалок «Кречет» з 08.04.2022 (так як вказаний наказ прийнято президентом громадської організації, тобто неуповноваженою особою).

Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи копію відомостей про членів Громадської організації «Клуб мисливців та рибалок «Кречет» станом на 29.04.2021 та станом на 01.01.2022, відповідно до яких членами громадської організації є: 1) ОСОБА_1 , 2) ОСОБА_2 , 3) ОСОБА_3 , 4) ОСОБА_6 , 5) ОСОБА_7 .

В свою чергу, відповідач, подавши відзив на позовну заяву, не навів будь-яких змістовних заперечень по суті спору, обмежившись лише заявою про застосування позовної давності, не подав суду списку (переліку) учасників громадської організації станом на25.10.2022.

Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Крім того, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Враховуючи вище наведені принципи господарського судочинства, суд дійшов висновку, що позивачем доведено суду належними та допустимими доказами, що станом на дату проведення оскаржуваних загальних зборів учасників Громадської організації «Клуб мисливців та рибалок «Кречет» (25.10.2022), членами клубу були 1) ОСОБА_1 , 2) ОСОБА_2 , 3) ОСОБА_3 , 4) ОСОБА_6 , 5) ОСОБА_7 .

Відповідачем вказаних обставин належними та допустимими доказами не спростовано, зокрема не надано суду доказів прийняття до членів клубу громадської організації ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

За таких обставин, оскільки відповідно до п. 4.1 Статуту громадської організації загальні збори є правомочними, якщо на них присутні більше половини членів клубу, беручи до уваги, що на зборах були присутні лише 2 члени клубу - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (доказів того, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були членами клубу Громадської організації «Клуб мисливців та рибалок «Кречет» відповідачем суду не надано), суд дійшов висновку, що загальні збори членів громадської організації 25.10.2022 були неправомочними у зв`язку з відсутністю кворуму.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів членів Громадської організації «Клуб мисливців та рибалок «Кречет» від 25.10.2022, яким ОСОБА_1 було звільнено з посади директора, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення від 25.11.2022 за №1882, вчинене державним реєстратором Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Раковою Владиславою Валеріївною, на підставі якого внесено 25.11.2022 зміни в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за №1000721070017020001, оскільки вказана позовна вимога є похідною, а оспорюване рішення державним реєстратором приймалось на підставі рішення загальних зборів членів клубу від 25.10.2022, яке визнано судом таким, що прийнято з порушенням законодавства.

Що стосується заяви відповідача про застосування позовної давності, суд зазначає, що відповідно до ст. 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Втім, відповідно до розділу 19 Прикінцеві положення Кодексу законів про працю України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , прийнятої відповідно до ст.29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який у свою чергу постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239, від 20.05.2020 №392, від 22.07.2020 №641, від 26.08.2020 №760, від 13.10.2020 №956, від 09.12.2020 №1236, від 21.04.2021 №405, від 16.06.2021 №611 неодноразово продовжено. Постановою Кабінету Міністрів України №611 від 16.06.2021 строк дії карантину встановлено до 31.08.2021.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 (зі змінами) встановлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. №641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).

Крім того, суд зазначає, що рішення про звільнення керівника підприємства, хоча і має наслідки в межах трудових правовідносин, стосується позбавлення повноважень на управління товариством. Тож спір має розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин (Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у поставі Верховного Суду від 10.05.2023 у справі №359/8573/20).

У постанові Верховного Суду від 14.09.2022 у справі № 909/298/21 суд дійшов висновку про те, що законодавцем диференційовано встановлено правила позовної давності для вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів окремих юридичних осіб (один рік - для товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю; три місяці - для акціонерних товариств; три роки (загальна позовна давність) - для інших юридичних осіб та громадських об`єднань, зокрема для творчих спілок, як неприбуткових професійних об`єднань у формі громадських організацій).

Зважаючи на викладені обставини, суд дійшов висновку, що позивачем не було пропущено строк позовної давності для звернення з даним позовом до суду.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судовий збір покладається на відповідача у зв`язку з задоволенням позову у повному обсязі (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним та скасувати наказ №13 від 07.04.2022 про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Громадської організації «Клуб мисливців та рибалок «Кречет» з 08.04.2022.

3. Визнати незаконним та скасувати рішення загальних зборів членів Громадської організації «Клуб мисливців та рибалок «Кречет» від 25.10.2022, яким ОСОБА_1 було звільнено з посади директора.

4. Визнати незаконним та скасувати рішення від 25.11.2022 за №1882, вчинене державним реєстратором Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Раковою Владиславою Валеріївною, на підставі якого внесено 25.11.2022 зміни в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за №1000721070017020001.

5. Стягнути з Громадської організації «Клуб мисливців та рибалок «Кречет» (03194, м. Київ, бульвар Кольцова, буд. 12, кімната 5; ідентифікаційний код: 26502035) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 8052 (вісім тисяч п`ятдесят дві) грн 00 коп.

6. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 29.04.2024.

Суддя О.М. Спичак