Рішення

від 29.04.2024 по справі 910/19808/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.04.2024Справа № 910/19808/23Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко-Легких, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/19808/23.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармако» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Балукова, буд. 21)

До Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРМАША» (04207, м. Київ, вул. Лук`яненка Левка, буд. 21, корпус 7)

про стягнення 2 809, 47 грн

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договору поставки № ПК/434 від 01.10.2014 в травні 2023 здійснив поставку відповідачу товар на загальну суму 11 986, 65 грн, яку останній не оплатив. У зв`язку з чим позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з відповідним позовом. Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.11.2023 у справі № 910/13191/23 позовні вимоги задоволені та стягнуто з відповідача 11 986, 65 грн.

З даним позовом позивач звертається з вимогою про стягнення з відповідача пені та 3% річних за прострочення останнім оплати вище зазначеної суми основного боргу, який був предметом розгляду у справі № 910/13191/23.

У зв`язку з викладеним позивач просить стягнути з відповідача 2 809, 47 грн, з яких: 2 621, 30 грн - пеня; 188, 17 грн - 3% річних. Також позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати (судовий збір).

29.01.2024 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи № 910/19808/23 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

13.02.2024 через канцелярію суду засобами поштового зв`язку від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

23.02.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив.

Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

01.10.2014 між позивачем, як постачальником та відповідачем, як покупцем договір № ПК/434 (надалі - Договір) у відповідності до умов якого, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцеві, а покупець прийняти та оплатити певний товар, асортимент, кількість та ціна якого, зазначені в видаткових накладних, які є його невід`ємною частиною.

Згідно пункту 3.1. Договору, поставка товару здійснюється окремими партіями, відповідно до поданих покупцем та погоджених постачальником замовлень на поставку товару.

Відповідно до пункту 3.8. Договору, доказом передачі товару покупцю є видаткова накладна на поставку окремої партії товару, що підписана уповноваженою особою покупця та містить відбиток печатки (штампу) покупця.

У відповідності до пункту 6.2. Договору, при здійсненні покупцем оплати товару на цим Договором з відстроченням платежу, строк протягом якого покупець зобов`язаний здійснити оплату за товар на користь постачальника, вказується постачальником у видатковій накладній на товар, який поставляється.

08.05.2023 позивач здійснив поставку обумовленого товару відповідачу, а останній прийняв товар за видатковими накладними № 422663_0, № 422663_1, № 422659_4, № 422660_4, № 422841_1, № 422841_0, № 422661_0, № 422661_1, № 422661_4 на загальну суму 11 986, 65 грн.

В зазначених видаткових накладних вказано, що датою оплати за поставний товар є 23.05.2023.

Однак, відповідач не здійснив оплати за поставлений товар, у зв`язку з чим позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом щодо стягнення з відповідача суми основного боргу за здійснену 08.05.2023 поставку товару на загальну суму 11 986, 65 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.11.2023 у справі № 910/13191/23 (суддя Мельник В.І.) позовні вимоги позивача задоволені та стягнуто з відповідача заборгованість у розмірі 11 986, 65 грн. Зазначене рішення відповідачем в суді апеляційної інстанції не оскаржувалось, а тому набрало законної сили.

Згідно пункту 10.1. Договору, у випадку невиконання або неналежного виконання сторонами зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

Відповідно до пункту 10.3. Договору, у випадку несвоєчасної оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

У відповідності до пункту 10.4. Договору, за умови прострочення покупцем строків оплати за товар за цим Договором, він повинен сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі трьох відсотків від простроченої суми оплати.

30.11.2023 відповідач на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2023 у справі № 910/13191/23 перерахував позивачу загальну суму за поставлений 08.05.2023 товар у розмірі 11 986, 65 грн та суму судового збору у розмірі 2 684, 00 грн.

З огляду на вище зазначене, позивач в межах даної справи просить стягнути з відповідача 2 621, 30 грн пені та 188, 17 грн 3% річних за прострочення оплати за поставлений товар по видатковим накладним № 422663_0, № 422663_1, № 422659_4, № 422660_4, № 422841_1, № 422841_0, № 422661_0, № 422661_1, № 422661_4 за період з 23.05.2023 по 30.11.2023.

2. Предмет позову.

Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього пені у розмірі 2 621, 30 грн та 3% річних у розмірі 188, 17 грн.

Юридичними підставами позову є статті 230, 231, 232 Господарського кодексу України, статті 549, 625 Цивільного кодексу України та статті 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

Фактичними підставами позову є прострочення відповідачем здійснення оплати за поставлений товар за договором № ПК/434 від 01.10.2014.

III. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

(1) Позивач 08.05.2023 на виконання умов договору № ПК/434 від 01.10.2014 здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 11 986, 65 грн. Відповідач в свою чергу прийняв зазначений товар.

(2) У видаткових накладних № 422663_0, № 422663_1, № 422659_4, № 422660_4, № 422841_1, № 422841_0, № 422661_0, № 422661_1, № 422661_4 в силу пункту 6.2. договору № ПК/434 від 01.10.2014 зазначений строк здійснення оплати за поставлений товар - 23.05.2023.

(3) Відповідач в обумовлений строк (23.05.2023) не здійснив оплату за поставлений товар, у зв`язку з чим позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з відповідним позовом до відповідача щодо стягнення з останнього заборгованості у розмірі 11 986, 65 грн.

(4) Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.11.2023 у справі № 910/13191/23 позовні вимоги позивача задоволені в повному обсязі.

(5) Відповідач 30.11.2023 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2023 у справі № 910/13191/23 перерахував позивачу суму заборгованості за поставлений 08.05.2023 товар в розмірі 11 986, 65 грн.

(6) Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача щодо стягнення з останнього пені та 3% річних за прострочення здійснення оплати за поставлений товар 08.05.2023, а саме за період з 23.05.2024 по 30.11.2023.

IV. Заперечення відповідача у справі.

Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог посилається на існування форс-мажорних обставин, у зв`язку з повномасштабним вторгненням росії 24.02.2022, а у випадку відхилення судом зазначеної обставини просить зменшити розмір штрафних санкцій на 90%.

VІ. Оцінка доказів судом та висновки суду.

З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- чи правомірно позивач нарахував пеню та 3% річних відповідачу?

- чи правильно позивачем визначені періоди прострочення?

- чи підлягають позовні вимоги задоволенні та в якій частині?

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню, виходячи з наступного.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в загальному розмірі 2 621, 30 грн та 3% річних у загальному розмірі 188, 17 грн за період з 24.05.2023 по 30.11.2023, який в свою чергу зумовлений простроченням відповідачем оплати основного боргу за поставлений 08.05.2023 товар на загальну суму 11 986, 65 грн, який був предметом розгляду у справі № 910/13191/21. Оскільки, рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2023 у справі № 910/13191/21, яким позовні вимоги позивача задоволені набрало законної сили, тому рішення в зазначеній справі в силу частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України має преюдиційне значення для даної справи.

За таких обставин, оскільки пеня та 3% річних є похідними вимогами від основної заборгованості, факт прострочення відповідачем оплати суми основного боргу встановлений у справі № 910/13191/21, тому в даній справі не підлягає доказуванню. Окрім цього, відповідач в відзиві також підтверджував і не заперечував дані обставини.

Якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (частина 1 статті 624 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України).

Штрафними санкціями у цьому Кодексі (Господарський кодекс України) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (частина 2 статті 343 Господарського кодексу України).

Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»).

У випадку несвоєчасної оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення (пункт 10.3. Договору № ПК/434 від 01.10.2014).

Позивач до позовної заяви надає розрахунок пені за кожною видатковою накладною за період з 24.05.2023 по 30.11.2023, з урахуванням обмежень встановлених частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.

За прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України).

За умови прострочення покупцем строків оплати за товар за цим Договором, він повинен сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі трьох відсотків від простроченої суми оплати (пункт 10.4. Договору № ПК/434 від 01.10.2014).

Позивач до позовної заяви надає розрахунок 3% річних за кожною видатковою накладною за період з 24.05.2023 по 30.11.2023.

Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначає про існування форс-мажорних обставин в силу пункту 9.1., 9.2. Договору № ПК/434 від 01.10.2014 та листа Торговельно-промислової палити № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (стаття 617 Цивільного кодексу України)..

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (частина 2 статті 218 Господарського кодексу України).

Згідно пункту 9.1. Договору № ПК/434 від 01.10.2014, сторони погодились, що у випадку виникнення форс-мажорних обставин (дій непереборної сили, яка не залежить від волі сторін, контролювати чи запобігати виникненню яких, використовуючи розумні засоби застереження, вони не змогли), а саме: війни, військових дій, блокади, пожеж, землетрусів, повені, а також інших обставин подібного роду, які знаходяться поза межами розумного контролю сторін та які впливають на виконання сторонами зобов`язань за цим Договором, строки виконання таких зобов`язань продовжуються на строк строку дії вказаних обставин, якщо вони значною мірою впливають на виконання в належний строк всього договору чи тієї його окремої частини, яка підлягає виконанню після настання форс-мажорних обставин.

Згідно пункту 9.2. Договору № ПК/434 від 01.10.2014, достатнім доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий Торгово-Промисловою Палатою України.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21).

Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно (частина 1 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 25.11.2021 у справі №905/55/21, від 21.09.2022 у справі №911/589/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Разом з тим твердження, що єдиним доказом існування форс-мажорних обставин є довідка Торгово-промислової палати є помилковою. Існування обставин форс-мажору щодо порушення/невиконання зобов`язань, які виникли внаслідок укладення договору оренди між резидентами України, може доводитися будь-якими доказами (пункт 44 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20).

Таким чином, запровадження воєнного стану та настання форс-мажорних обставин не є підставою звільнення відповідача від сплати неустойки (пеня) та 3% річних.

В даному випадку, саме відповідач повинен довести, що з моменту введення воєнного стану він не мав можливості здійснити вчасно оплату за поставлений 08.05.2023 товар у зв`язку з чим позивач нарахував пеню та 3% річних.

Відповідно до пункту 9.3. Договору № ПК/434 від 01.10.2014, обидві сторони цього Договору зобов`язані терміново, в письмовій формі повідомити одна одну про початок та кінець дії форс-мажорних обставин, що перешкоджають виконанню зобов`язань за цим Договором.

Відповідно до пункту 9.4. Договору № ПК/434 від 01.10.2014, виникнення вищезазначених та інших обставин, а також не реалізація товару протягом строку відстрочки платежу, відсутність обігових коштів, несвоєчасне бюджетне фінансування тощо не може розглядатися як підстава для не оплати товару постачальнику.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 3 статті 13 та частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Однак, відповідач всупереч пункту 9.3. Договору № ПК/434 від 01.10.2014 не надав копію заяви, якою останній повідомив позивача про початок дії форс-мажорних обставин, які передбачені зазначеним Договором.

Всі докази з даного питання зі сторони відповідача зводяться лише на посилання на пункти 9.1., 9.2. Договору № ПК/434 від 01.10.2014 та лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, що в свою чергу не є належними та допустимими доказами в даному випадку, оскільки сторони пунктом 9.3. Договору № ПК/434 від 01.10.2014 погодили, що сторона зобов`язана терміново в письмовій формі повідомити про початок дії форс-мажорних обставин.

З огляду на зазначене, суд не бере до уваги доводи відповідача про існування форс-мажорних обставин, засвідчених листом ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, адже відповідач не надав будь-яких доказів, здійснення дій щодо повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин, а саме відповідач не надав повідомлення в письмовій формі, яке передбачене пунктом 9.3. Договору № ПК/434 від 01.10.2014 з доказами направлення такого повідомлення позивачу.

Також, відповідач в відзиві на позовну заяву зазначає, що у випадку відхилення судом доводів щодо форс-мажорних обставин, в такому разі відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій на 90%.

Суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (стаття 233 Господарського кодексу України).

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України).

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Суд зауважує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, обов`язок доказування переліку виняткових випадків, які мають істотне значення, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, покладається на сторону, до якої така санкція застосовується та кореспондується із обов`язком довести такою стороною, згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

В обґрунтування клопотання про зменшення розміру неустойки на 90 %, відповідач зазначає, що основним джерелом доходу відповідача було отримання прибутку від роздрібної торгівлі лікарськими засобами та виробами медичного призначення і супутніми товарами, однак після початку військових дій продажі значно скоротилися, а в деяких регіонах повністю припинились, тому стягнення з відповідача штрафних санкцій може призвести до фінансових ускладнень та зупинки роботи підприємства.

На підтвердження зазначених доводів, відповідач надає довідки по рахунках відповідача, так в довідці № 08.7.0.0/230913115738 від 07.02.2024 зазначено, що станом на кінець дня 06.02.2024 залишок коштів становить 0, 00 грн, в довідці № 08.7.0.0/230913115739 від 07.02.2024, зазначено, що станом на кінець дня 07.02.2024 залишок коштів становить 0, 00 грн

Позивач заперечуючи проти доводів відповідача в даному питанні у відповіді на відзив зазначив:

- що відповідач надав довідки про відсутність на кінець дня 06.02.2024 та 07.02.2024 коштів на рахунках у АТ КБ «Приватбанк», однак у відповідача також наявний рахунок в АТ «ОТП БАНК» з якого протягом 2 кв. 2023 року здійснювались оплати за товар і 30.11.2023 відповідачем здійснена оплата позивачу заборгованості в рамках виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2023 у справі № 910/13191/21 докази про що містяться в матеріалах справи, однак відповідач не надав довідку з рахунку в АТ «ОТП БАНК»;

- відповідач для підтвердження неможливості здійснити оплату не надав звіт про фінансові результати діяльності за 2023 рік, що в свою чергу може підтвердити, що відповідач дійсно перебуває в скрутному фінансовому становищі;

- розмір неустойки є мізерними (2 621, 30 грн).

Реалізуючі свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Вирішуючи питання щодо можливості зменшення за клопотанням відповідача суми пені до 90%, суд, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, зазначає таке.

24.02.2022 росією було розпочато повномасштабні військові дії проти України, у зв`язку з чим Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому відповідними Указами Президента України дія воєнного стану в Україні неодноразово продовжувалась та на сьогоднішній день продовжений до 13.05.2024 включно.

Частиною 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Наведені факти є загальновідомими обставинами, а отже в силу приписів частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказування. При цьому, ці обставини відомі обом сторонам.

Однак суд констатує, що відповідач не надав належних доказів, які дійсно підтвердили, що відповідач перебуває в скрутному фінансовому становищі, відповідач не надав заперечень щодо аргументів відповідача в питанні зменшення суми неустойки, а також враховуючи суму неустойки в формі пені (2 621, 30 грн), яка не є надмірно великою порівняно із основним боргом, суд доходить до висновку, що відповідачем не доведено належними доказами, що він перебуває в скрутному майновому становищі, тому клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій на 90% не підлягає задоволенню.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 3 статті 13 та частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (частина 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України). Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України). Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (частина 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України). Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (частина 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 81 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставини, суд, здійснивши перевірку правильності розрахунку позивачем пені та 3% річних зазначає, що він є арифметично правильним, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 2 621, 30 грн та 3% річних розмірі 188, 17 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

VI. Розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, у зв`язку з повним задоволенням позовних вимог, суд покладає судовий збір за подання позовної заяви на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармако» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРМАША» про стягнення 2 809, 47 грн - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРМАША» (04207, м. Київ, вул. Лук`яненка Левка, буд. 21, корпус 7; ідентифікаційний код: 38944805) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармако» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Балукова, буд. 21; ідентифікаційний код: 20037376) пеню у розмірі 2 621 (дві тисячі шістсот двадцять одна) грн 30 коп., 3% річних у розмірі 188 (сто вісімдесят вісім) грн 17 коп. та судовий збір у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.П. Бондаренко - Легких