Ухвала

від 29.04.2024 по справі 910/5143/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

29.04.2024Справа № 910/5143/24

Суддя Н.Плотницька, розглянувши заяву Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про забезпечення позову, у справі

за позовом Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Едвін Стіл Корпорейшн" (03040, місто Київ, вулиця Васильківська, будинок 14, офіс 305 А)

2) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 );

3) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 );

4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркоммерс" (03040, місто Київ, вулиця Васильківська, будинок 14, офіс 308 Б)

про стягнення 6 998 999 грн 14 коп.

Представники сторін: не викликались

ВСТАНОВИВ:

26.04.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерному товариству комерційному банку "Приватбанк" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Едвін Стіл Корпорейшн", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркоммерс" про солідарне стягнення 6 998 999 грн 14 коп. заборгованості за кредитним договором № KTVKLOK99711 від 06.11.2020.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами кредитного договору № KTVKLOK99711 від 06.11.2020 не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повернення наданих коштів, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість по кредиту у розмірі 6 998 999 грн 14 коп. Крім того, в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № KTVKLOK99711 від 06.11.2020 між банком та відповідачами 2, 3 та 4 були укладені договори поруки № KTVKLOK99711/DP1 від 06.11.2020, № KTVKLOK99711/DP2 від 06.11.2020 та №KTVKLOK99711/DP3 від 06.11.2020, відповідно за якими поручителі поручаються перед банком за виконання боржником основного зобов`язання за кредитним договором. З огляду на невиконання відповідачами зобов`язань, позивач просить стягнути солідарно з відповідачів 6 998 999 грн 14 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 відкрито провадження у справі № 910/5143/24 та позовну заяву прийнято до розгляду, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.05.2024.

Позивачем, разом з позовною заявою, подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої позивач просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту у межах ціни позову в розмірі 6 998 999 грн 41 коп. на усе рухоме та нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Едвін Стіл Корпорейшн", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Товариству з обмеженою відповідальністю "Укркоммерс", а також забезпечити позов шляхом накладення арешту на рахунки поручителя Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркоммерс".

В обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову заявник посилається на те, що незважаючи на наявність заборгованості відповідача-1 за кредитним договором № KTVKLOK99711 від 06.11.2020 відповідачами не вчиняються жодних дій спрямованих на повернення позивачу грошових коштів, хоча й мають майнові ресурси. За твердженням заявника, бездіяльність відповідачів щодо повернення сплачених позивачем грошових коштів дає підстави вважати, що відповідачі і надалі будуть ухилятися і від виконання судового рішення, а можливість відповідачів в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на їх рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у їх власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

Розглянувши заяву Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про забезпечення позову та проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд відзначає наступне.

Відповідно до вимог частини 1 статті 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (частина 2 статті. 136 Господарського процесуального кодексу України).

Положеннями частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів, є засобом, що призначений гарантувати виконання майбутнього рішення господарського суду та реалізації кожним права на судовий захист.

Заява про забезпечення позову, є обґрунтованою із зазначенням адекватного засобу забезпечення позову, необхідного для забезпечення ефективного захисту.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

При цьому, обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.ст. 73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає обов`язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник з обраними заявником заходами забезпечення позову.

Відповідно до статті 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, суд оцінив, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти та дійшов висновку, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зазначеним у заяві позивача, буде мати наслідком збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

А також враховує правову позицію, викладену у Рішенні Конституційного Суду України від 31 травня 2011 року № 4-рп/2011 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв`язку зі статтями 151, 152, 153 Цивільного процесуального кодексу України, "з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову" (абзац п`ятий пункту 4 мотивувальної частини).

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя. Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи, виконання рішення) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в господарському судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для людини рішення, оскільки надає можливість суду до ухвалення рішення в господарській справі вжити заходів до забезпечення реалізації позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи та додані до заяви про забезпечення позову докази, судом встановлено, що відповідачі тривалий час ухиляються від обов`язку повернення кредитних коштів. Відтак, на даний час існують обґрунтовані припущення, що у разі задоволення позову по даній справі, відповідачами можуть бути вчинені дії з метою ухилитися від виконання рішення суду в установленому законом порядку.

Судом встановлено, що предметом позовних вимог у справі є стягнення грошових коштів за договором; водночас заявник (позивач) просить забезпечити позов шляхом накладення арешту в тому числі на рухоме і нерухоме майно відповідачів, яке не є спірним. Тобто в цьому випадку відсутній зв`язок між обраним позивачем заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги у справі, оскільки накладення арешту на майно має стосуватися майна, яке належить до предмета спору.

Крім того, позивачем не подано доказів на підтвердження відсутності грошових коштів на банківських рахунках відповідачів станом на момент звернення із заявою про забезпечення позову.

Суд зазначає, що за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачам, і які знаходяться на всіх їх рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах для задоволення вимог про стягнення 6 998 999 грн 41 коп., не можна стверджувати як про доцільність накладення арешту на майно відповідачів, так і про те, що у разі задоволення позову вимоги позивача будуть задовольнятись саме за рахунок майна відповідачів.

За таких обставин вимоги заявника, наведені в заяві про забезпечення позову, щодо накладення арешту на майно відповідачів не співвідносяться з предметом позову.

Разом з тим, суд зазначає, що зі змісту заяви позивача про забезпечення позову не вбачається реальної загрози невиконання чи утруднення виконання відповідачами можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки жодного документального підтвердження та інформації щодо того, що відповідачами здійснюються дії спрямовані на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду такі як: реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації; витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, тощо.

При цьому, сам по собі факт порушення відповідачами своїх грошових зобов`язань перед позивачем у розумінні приписів Господарського процесуального кодексу України не є підставою для застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідачів , оскільки такі заходи застосовуються не в залежності від наявності у відповідачів заборгованості, а в залежності від наявності належних та допустимих доказів на підтвердження того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про часткове задоволення в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунки поручителя Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркоммерс".

Згідно статті 141 Господарського процесуального кодексу України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Проте, в даному випадку суд не вбачає необхідності в зустрічному забезпеченні, оскільки відсутні підстави вважати, що відповідачі понесуть збитки, у зв`язку із заявою позивача про забезпечення позову.

Крім того, судом враховано положення Закону України "Про виконавче провадження" щодо порядку виконання ухвал господарських судів про вжиття заходів забезпечення позову, який не потребує визначення конкретного банківського рахунку боржника.

Відповідно частині 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає, зокрема, вид забезпечення позову і підстави його обрання.

Керуючись статтями 136-140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" задовольнити частково.

2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в сумі 6 998 999 (шість мільйонів дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 41 коп., що знаходяться на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркоммерс" (03040, місто Київ, вулиця Васильківська, будинок 14, офіс 308 Б, ідентифікаційний код 40255792), відкритих в будь-яких фінансових установах, що будуть виявлені виконавцем під час виконання ухвали про забезпечення позову.

3. Боржником за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю "Укркоммерс" (03040, місто Київ, вулиця Васильківська, будинок 14, офіс 308 Б, ідентифікаційний код 40255792).

4. Стягувачем за даною ухвалою є: Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д, ідентифікаційний код 14360570).

5. Ухвала про вжиття заходів до забезпечення позову набирає законної сили з 29.04.2024, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред`явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 29.04.2026.

Суддя Наталя Плотницька