Рішення

від 26.03.2024 по справі 911/2660/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032,тел.(044)235-95-51,е-mail:inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2024 р. м. Київ Справа № 911/2660/23

Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., за участю секретаря судового засідання Руденко Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Переяславської міської радидоТовариства з обмеженою відповідальністю «Переяславтранссервіс»провизнання незаконним та скасувати рішення державного реєстратора за участю представників:

позивача:Більченко О.П. представник згідно витягу є ЄДРЮОФОПтаГФвідповідача:Зимогоров О.С. ордер від 30.10.2023 серія АІ № 1485799суть спору:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Переяславської міської ради (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Переяславтранссервіс» (далі відповідач) про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Бучанської районної державної адміністрації Київської області Пархомчук Анни Василівни від 21.06.2022 року № 63930147 про зміну загальної площі (кв.м): 740,6 зміненої на загальну площу (кв.м): 1850,8 виключивши з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна складові частини об`єкта нерухомого майна за адресою вул. Богдана Хмельницького, 102, м. Переяслав, Бориспільського району Київської області: торгівельний пункт, Д загальною площею 356,6 кв.м, торгівельний пункт № 2, Е загальною площею 620,6, торгівельний пункт № 3, Ж, загальною площею 32,9 кв.м, торгівельний пункт № 4, З загальною площею 100,1 кв.м, сходи, ганок, 1, ганок, 2, ганок, 3 з одночасним припиненням права приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Переяславтранссервіс» на вказані об`єкти нерухомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржуване рішення державного реєстратора є незаконним, позаяк державним реєстратором порушено порядок здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та безпідставно прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за відповідачем, що призвело до виникнення права власності на самочинний реконструйований майновий комплекс, побудований з порушенням вимог містобудівного та земельного законодавства.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.09.2023 у даній справі прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, призначено у даній справі підготовче судове засідання та встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву та інших документів, що підтверджують заперечення проти позову до 24.10.2023.

У встановлений судом строк відповідач подав до суду відзив від 23.10.2023, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову, з підстав, які зводяться до того, що відповідач є законним землекористувачем, має право на користуватися земельною ділянкою з кадастровим номером 3211000000:01:060:0076 площею 0,6018 га, що знаходиться в м. Переяславі, Бориспільського району, вул. Хмельницького Богдана, 102, для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства. Відповідач зазначає, що позивач не зазначив, яке саме його право порушено, обрав спосіб захисту, який не передбачений законом та не зазначив яким чином обраний ним спосіб захисту прав відновить його порушені права, а отже позовні вимоги є безпідставними, у зв`язку з чим задоволенню не підлягають. За твердженнями відповідача, спір в цій справі стосується виключно оцінки правомірності дій (рішення) державного реєстратора, вчинених (прийнятого) ним під час (за результатами) розгляду заяви відповідача про державну реєстрацію за ним права власності на належне йому нерухоме майно, що свідчить про публічно-правовий характер цього спору, у зв`язку з чим підлягає вирішенню за правилами адміністративного судочинства.

У встановлений судом строк для відповіді на відзив позивач через систему «Електронний суд» подав заперечення на відзив на позовну заяву від 17.11.2023 (вх. № суду 4595/23 від 17.11.2023), в яких наводить власні спростування на доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву та аналогічні заперечення на відзив на позовну заяву від 17.11.2023 № 07-12/2323/2-23 надійшли до суду засобами поштового зв`язку.

У встановлений судом строк відповідач подав заперечення на відповідь на відзив (вх. № суду 23316/23 від 20.12.2023), в яких наводить власні спростування на доводи позивача, викладені у запереченнях на відзив на позовну заяву.

Позивач подав суду клопотання від 30.01.2024 (вх. № суду 1377/24 від 30.01.2024) про приєднання доказів до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою Господарського суду Київської області від 30.01.2024 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Сторони в порядку ч. 6 ст. 183 ГПК України підписали спільне клопотання про початок слухання справи по суті.

Протокольною ухвалою Господарського суду Київської області від 30.01.2024 оголошено перерву в судовому засіданні до 05.03.2024 об 11:40. Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.03.2024 оголошено перерву у судовому засіданні до 26.03.2024 о 10:40.

На адресу суду від відповідача надійшло клопотання (вх. № суду 3842/24 від 20.03.2024) про застосування заходів процесуального примусу, в якому він просить суд постановити ухвалу про стягнення з позивача в дохід державного бюджету штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з підстав систематичної не явки представника позивача в судове засідання без поважних причин. Також від відповідача надійшло клопотання від 18.03.2024 (вх. № суду 3892/24 від 21.03.2024) про закриття провадження у справі, з підстав того, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

В судовому засіданні призначеному на 26.03.2024 дослідивши клопотання відповідача (вх. № суду 3842/24 від 20.03.2024) про застосування заходів процесуального примусу, суд постановив протокольну ухвалу, якою відмовив в його задоволенні, про що відображено в протоколі судового засідання від 26.03.2024, з огляду на його недоведеність та безпідставність, позаяк відсутні правові підстави для застосування до позивача заходів процесуального примусу. Доказів протилежного суду не доведено.

В судовому засіданні призначеному на 26.03.2024 дослідивши клопотання відповідача від 18.03.2024 (вх. № суду 3892/24 від 21.03.2024) про закриття провадження у справі, суд постановив протокольну ухвалу, якою відмовив в його задоволенні, про що відображено в протоколі судового засідання від 26.03.2024, з огляду на таке.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зазначено, що «спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13 січня 2021 року в справі № 753/905/18 (провадження № 61-12528св19), від 10 березня 2021 року у справі № 127/2209/18 (провадження № 61- 17711 св20, ЄДРСРУ № 95574628), від 17 березня 2021 року у справі № 201/8844/18 (провадження № 61 -13663св20, ЄДРСРУ № 95654049).

Справи, де позивач - орган місцевого самоврядування аргументує вимогу про необхідність захисту права комунальної власності на земельну ділянку, Велика Палата Верховного Суду вказує на приватноправовий характер спірних правовідносин та, в залежності від суб`єктного складу сторін, на підвідомчість спору суду цивільної чи господарської юрисдикції (справи № 461/12052/15, № 639/6261/13-ц, № 523/11508/18, № 904/4713/18, № 520/9253/17).

Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16ц дійшла висновку, що реалізуючи право державної власності на земельну ділянку, відповідний орган державної влади наділений повноваженнями звернутися до суду за захистом порушених прав власника земельної ділянки, тобто за захистом майнових прав у приватноправових відносинах.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що спір власника земельної ділянки щодо захисту майнового права на неї з особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на цій ділянці, розглядається за правилами господарського або цивільного судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору (див. постанову від 11 червня 2019 року у справі № 917/375/18 (пункт 6.30).

Поданий до суду позов Переяславська міська рада мотивує необхідністю захисту права комунальної власності на земельну ділянку. Позовні вимоги спрямовані на захист права територіальної громади на земельну ділянку комунальної форми власності (про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, адже вони стосуються об`єктів нерухомості, що розташовані на такій земельній ділянці). Спір та спірні правовідносини у даній справі мають приватноправовий характер, а тому відповідно до усталених правових висновків Великої Палати Верховного Суду та з огляду на суб`єктний склад учасників спору, предмет і підставу позову, а також характер спірних правовідносин, даний спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

За вказаних обставин, відступні правові підстави для закриття провадження у справі з наведених відповідачем мотивів.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Відповідач у справі за договором купівлі-продажу від 27.04.2006, укладеним з Приватним підприємством об`єднаних пасажирів автобусних станцій «ЮТА» придбав у власність цілісний майновий комплекс, що складає згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно Переяслав-Хмельницького міжміського бюро технічної інвентаризації за № 10498138 від 26.04.2006: автобусна станція «Переяслав-Хмельницький» - «А» цегляна площею 482,20 кв.м., котельня «Б» цегляна площею 163,90 кв.м., сарай «В» цегляний площею 11,50 кв.м., розташований в м. Переяславі-Хмельницькому, вул. Богдана Хмельницького, 102, Київська обл.

Територіальна громада міста Переялав-Хмельницький в особі Переяслав-Хмельницької міської ради є власником земельної ділянки комунальної форми власності площею 0,6018 га, що розташована за адресою: Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Богдана Хмельницького, земельна ділянка 102, кадастровий номер земельної ділянки 3211000000:01:060:0076, цільове призначення: для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства.

Між сторонами у справі було укладено договір найму (оренди) земельної ділянки від 13.08.2007 (далі договір), відповідно до умов якого позивач наймодавець (орендодавець) надає, а відповідач наймач (орендар) приймає у дострокове платне володіння та користування земельну ділянку під автостанцію площею 0,6019 га, яка знаходиться в місті Переяслав-Хмельницький, по вул. Богдана Хмельницького, 102. Земельна ділянка, що передається в найм (оренду), перебуває в розпорядженні Переяслав-Хмельницької міської ради, виділена на місцевості у встановленому законом порядку, знаходиться в якісному стані, а також недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню, немає. Місце розташування земельної ділянки: Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Богдана Хмельницького, 102. Грошова оцінка земельної ділянки становить 339168 грн. (п. 1.1 договору).

Пунктом 7.7 договору визначено, що договір набирає чинності після підписання його сторонами та нотаріального посвідчення і державної реєстрації у відповідності з вимогами Закону України «Про оренду землі» та статей 17, 19, 57, 93, 95, 96, 124, 125 п. 2, 126 п. 2, 141, 142, 144, 149-151, 156, 157 Земельного кодексу України.

Вказаний договір зареєстровано у ДП «Центр державного земельного кадастру «КОФ регіональна філія № 19», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07.09.2007 року за № 040733200020. 13.08.2007 договір посвідчено державним нотаріусом Переяслав-Хмельницької міської державної нотаріальної контори О.А. Ткаченком та зареєстровано в реєстрі за № 2559. Договір зареєстрований у виконавчому комітеті Переслав-Хмельницької міської ради, про що у книзі записів реєстрації договорів оренди землі вчинено запис 10.09.2007 за № 429.

Згідно Акту прийняття-передачі земельної ділянки від 13.08.2007 року, орендодавець передав, а орендар прийняв в довгострокову оренду строком на 15 років земельну ділянку площею 0,6019 га, за адресою: Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Богдана Хмельницького, 102 під автостанцію, наданої рішенням сесії Переяслав-Хмельницької міської ради № 289-12-V від 22.06.2007 року.

07.09.2017 року між сторонами у справі укладено Договір про внесення змін до Договору найму (оренди) земельної ділянки від 13.08.2007 року, згідно якого п. 1.1 викладено в редакції: наймодавець (орендодавець) надає, а наймач (орендар) приймає у строкове платне володіння та користування земельну ділянку під автостанцію площею 0,6019 га, яка знаходиться в місті Переяслав-Хмельницький по вул. Богдана Хмельницького, 102, для розміщення та експлуатації будівель та споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, кадастровий номер земельної ділянки 3211000000:01:060:0076. Земельна ділянка, що передається в найм (оренду), є комунальною власністю територіальної громади міста Переяслав-Хмельницького, виділена на місцевості у встановленому законом порядку, знаходиться в якісному стані, а також, недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню, немає. Місце розташування земельної ділянки: Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Богдана Хмельницького, 102. Грошова оцінка земельної ділянки становить 2007406,81 грн.; п. 1.3 викладено в редакції: цільове призначення земельної ділянки для розміщення та експлуатації будівель та споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства.

Рішенням Господарського суду Київської області від 20.06.2023 року у справі № 911/374/23 позовні вимоги ТОВ «Переяславтранссервіс» до Переяславської міської ради про визнання додаткової угоди укладеною задоволені частково. Визнано укладеною додаткову угоду між ТОВ «Переяславтрассервіс» та Переяславською міською радою до Договору найму (оренди) земельної ділянки від 13.08.2007 року, посвідченого державним нотаріусом Переяслав Хмельницької міської державної нотаріальної контори Ткаченком О.А. за № 2559, зареєстрованим 07.09.2007 року ДП «Центр державного земельного кадастру» КОФ» Регіональна філія № 19» за № 040733200020 в наведеній в судовому рішенні редакції, відповідно до якої, зокрема: Сторони прийшли до згоди поновити Договір оренди (земельної ділянки площею 0,6019 га, кадастровий номер 3211000000:01:060:0076) від 13.08.2007 року, посвідченого державним нотаріусом Переяслав-Хмельницької міської державної нотаріальної контори Ткаченком О.А. за №2559, зареєстрованого 07.09.2007 року ДП «Центр державного земельного кадастру» КОФ «Регіональна філія № 19» за № 040733200020 та продовжити строк дії на 15 (п`ятнадцять) років. Пункт 1.1. Договору викласти в наступній редакції: 1.1. Наймодавець (Орендодавець) надає, а Наймач (Орендар) приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,6018 га., що знаходиться в місті Переяславі, Бориспільського району, вул. Хмельницького Богдана, 102, для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, кадастровий номер земельної ділянки 3211000000:01:060:0076. Земельна ділянка, що передається в найм (оренду), є власністю територіальної громади міста Переяслава, виділена на місцевості у встановленому законом порядку, знаходиться в якісному стані, а також недоліків, що можуть перешкоджати ефективному використанню, немає. Місце розташування земельної ділянки: Київська область, Бориспільський район, м. Переяслав, вул. Хмельницького Богдана, 102. Грошова оцінка земельної ділянки становить 1104063,16 (один мільйон сто чотири тисячі шістдесят три грн. 16 коп.).

Речове право відповідача щодо оренди вказаної земельної ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Звертаючись з даним позовом позивач зазначає, що на земельній ділянці комунальної форми власності з кадастровим номером 3211000000:01:060:0076, що орендує відповідач, знаходиться об`єкт для провадження підприємницької діяльності, на який ТОВ «Переяславтранссервіс» отримувало дозвіл на встановлення даної споруди відповідно до рішення виконавчого комітету Переяславської міської ради від 26.12.2017 року № 456-23 та містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки № 23-06-01 від 11.01.2018 року. Разом з тим, в процесі вирішення питання щодо поновлення укладеного між сторони у справі договору найму (оренди) земельної ділянки, Переяславська міська рада виявила, що на вказаній земельній ділянці, розміщені тимчасові споруди для провадження підприємницької діяльності без відповідних документів передбачених «Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Переяслава-Хмельницького», затвердженого рішенням міської ради від 26.01.2017 № 08-30-VII, наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244 «Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності», п. 4 ст. 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

З наданого відповідачем позивачу витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації права власності на майно, що знаходиться на земельній ділянці за адресою: Київська область, Бориспільський район, м. Переяслав, вул. Богдана Хмельницького, 102, встановлено, що підставою для реєстрації об`єкта, а саме кафе-магазин, Г державним реєстратором зазначено декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: КС141181780704, виданий 27.06.2018, видавник: Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Київській області. На інші об`єкти, які внесені в державний реєстр від 21.06.2022 № 63930147, державним реєстратором Бучанської районної державної адміністрації Київської області Пархомчук Анною Василівною відповідні документи згідно Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» відсутні, а отже і підстави для внесення інформації в Реєстр речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності щодо реєстрації зміни загальної площі 740.6 кв.м на загальну площу 1850.8 кв.м та реєстрації доданих об`єктів, а саме: торгівельний пункт Д загальною площею 356.6 кв.м, торгівельний пункт № 2, Е загальною площею 620.6 кв.м, торгівельний пункт № 3, Ж загальною площею 32.9 кв.м. Торговельний пункт № 4, З загальною площею 100.1 кв.м, ганок, 1, 2, З, сходи відсутні.

Спірні нежитлові приміщення як об`єкт (результат виконання робіт), а саме: торгівельний пункт, Д загальною площею 356,6 кв.м, торгівельний пункт № 2, Е загальною площею 620,6, торгівельний пункт № 3, Ж, загальною площею 32,9 кв.м, торгівельний пункт № 4, З загальною площею 100,1 кв.м., сходи, ганок, 1, ганок, 2, ганок, відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зареєстровані як об`єкти нерухомого майна. В той же час Комісією для проведення обстеження земельної ділянки складено акт обстеження земельної ділянки від 17.08.2022 та встановлено, що відповідні споруди за своїми зовнішніми ознаками є тимчасовими спорудами, стосовно яких не видавалися паспорта прив`язки об`єктів тимчасових споруд та не надавалися містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, на якій такі об`єкти знаходяться. Позивач вказує, що не підлягають державній реєстрації речові права на тимчасові споруди, що розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є можливим без їх знецінення та зміни призначення. Розміщення тимчасової споруди має здійснюватися виключно на підставі оформленого у встановленому порядку паспорта прив`язки. При цьому тимчасові споруди, що були розміщені до набуття чинності Порядком № 244, мали бути приведені у відповідність до вимог цього Порядку.

Також, обстеження земельної ділянки за наслідками якого складено акт від 17.08.2022 виявлено, що дані тимчасові об`єкти ТОВ «Переяславтранссервіс» встановило в межах червоних ліній, чим порушено вимоги пункту 10.7.6 (примітка 2) ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» та статтю 18 Закону України «Про автомобільні дороги». Саме тому і паспорта прив`язки не реєструвались.

Отже, позивач вказує, що на орендованій земельній ділянці відповідач розмістив двоповерхові тимчасові споруди, а також інші тимчасові споруди без відповідних дозвільних документів передбачених законодавством України, та за відсутності правових підстав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вказані об`єкти зареєстровані як нерухоме майно.

Враховуючи, що Переяславською міською радою встановлено, що Управлінням містобудування, архітектури та використання земель виконавчого комітету Переяславської міської ради щодо спірних об`єктів - тимчасових споруд не видавався паспорт прив`язки на розміщення даних тимчасових споруд, відсутня інформація щодо надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки за цією адресою та беручи до уваги те, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня будь-яка інформація щодо належного правовстановлюючого документу, на підставі якого у відповідача виникло право власності на спірні об`єкти, Переяславська міська рада стверджує, що розміщення та експлуатація спірних споруд є самочинним, а відтак право власності на них набуто у протиправний спосіб.

Оскільки спірні об`єкти не є нерухомим майном та державним реєстратором порушено порядок здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та безпідставно прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на вищезазначене майно за відповідачем, то спірне рішення державного реєстратора щодо проведення державної реєстрації прав на зазначені об`єкти як на об`єкт нежитлової нерухомості є передчасним та підлягає скасуванню.

Позивач зазначає, що скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності з одночасним припиненням права приватної власності ТОВ «Переяславтранссервіс» на спірний об`єкт припиняє право власності на такий об`єкт нерухомості, проте не припиняє права приватної власності на саму конструкцію, як об`єкт матеріального світу.

Переяславською міською радою від 07.10.2022 року № 07-11/1875/2-22 до Міністерства юстиції України направлялася скарга на реєстраційні дії, проведені державним реєстратором 21.06.2022.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України «Про залишення скарги без розгляду по суті» від 17.04.2023 року № 883/7, залишено без розгляду по суті скаргу Переяславської міської ради від 07.10.2022 № 07-11/1875/2-22, оскільки встановлений законом для подання скарги строк сплив до дня її подання.

Зазначене вище стало підставою для подання даного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 Цивільного кодексу України ).

Згідно із ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України (ст. 373 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (ч. 4 ст. 373 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 375 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Згідно із ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, правовий режим самочинного будівництва врегульовано статтею 376 ЦК України. Норми зазначеної статті є правовим регулятором відносин, які виникають у зв`язку із здійсненням самочинного будівництва.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22 (провадження № 12-39гс23) звертає увагу, що стаття 376 ЦК України розміщена у главі 27 «Право власності на землю (земельну ділянку)», тобто правовий режим самочинного будівництва пов`язаний з питаннями права власності на землю.

Знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі (пункт 84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18).

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22 робить висновок, що самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки.

Разом із цим сам по собі факт державної реєстрації права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду, не слід розглядати як окреме відносно факту самочинного будівництва порушення прав власника земельної ділянки.

Здійснення самочинного будівництва порушує права власника земельної ділянки, у тому числі у разі відсутності державної реєстрації права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за відповідною особою. Факт самочинного будівництва змушує власника земельної ділянки діяти з урахуванням того, що на відповідній земельній ділянці наявні певні об`єкти нерухомості - що обмежує можливості як користування, так і розпорядження земельною ділянкою.

Отже, самочинно побудоване нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване за жодною особою, все одно обмежує власника відповідної земельної ділянки в користуванні та розпорядженні такою земельною ділянкою.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що права власника земельної ділянки порушуються в результаті факту самочинного будівництва, а не державної реєстрації права власності на самочинно побудоване майно. Державна реєстрація права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду поза встановленим статтею 376 ЦК України порядком за особою, яка таке будівництво здійснила, лише додає до вже існуючих фактичних обмежень (які з`явились безпосередньо з факту самочинного будівництва) власника земельної ділянки в реалізації свого права власності додаткові юридичні обмеження.

Отже, здійснення ТОВ «Переяславтранссервіс» самочинного будівництва спірних об`єктів нерухомості порушує права Переяславської міської ради на користування та розпорядження земельною ділянкою, на якій спірні об`єкти нерухомості побудовані.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що, як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (див., зокрема, пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, пункт 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, пункт 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).

У певних випадках спосіб захисту імперативно «прив`язаний» до певного складу правопорушення. У таких випадках можна стверджувати, що спосіб захисту визначений законом (встановлений законом), тобто термін «встановлений законом» означає не просто те, що він названий в законі (наприклад, є в переліку статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України), а те, що спосіб захисту за його змістом кореспондує конкретному правопорушенню. У цих випадках положення частини першої статті 5 ГПК України (аналогічне - у частині першій статті 5 ЦПК України) вимагає, щоб суд застосував саме такий спосіб захисту.

Можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, прямо визначені статтею 376 ЦК України, яка регулює правовий режим самочинно побудованого майна.

Частинами третьою - п`ятою статті 376 Цивільного кодексу України, встановлено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Отже, суд зазначає, що знесення самочинно побудованого спірного об`єкта нерухомості або визнання за власником (користувачем) земельної ділянки права власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній за рішенням суду відповідно до статті 376 ЦК України є належними та ефективними способом захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, хоча безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, знаходить вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (див. постанови від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 (пункт 8.5), від 03.04.2019 у справі № 921/158/18 (пункт 51), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 37-38), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 54), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 34)).

Згідно з вказаним принципом особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц (пункт 42), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 54), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 34)).

Крім того, не допускається набуття права власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці. Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності на об`єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункти 92-94), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 35)).

Визнання права власності в порядку частини третьої або п`ятої статті 376 ЦК України призводить до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна - або особі, яка здійснила самочинне будівництво, надається земельна ділянка у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно як обов`язкова умова для визнання права власності на таке майно (частина третя статті 376 ЦК України); або право власності на самочинно збудоване нерухоме майно визнається за особою - власником земельної ділянки (частина п`ята статті 376 ЦК України).

Отже, застосування положень частини третьої або п`ятої статті 376 ЦК України призводить до вирішення спору між особою - власником земельної ділянки та особою, що здійснила самочинне будівництво, і, зокрема, захищає права власника земельної ділянки.

В той же час позивачем заявлено вимогу про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора з одночасним припиненням права приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Переяславтранссервіс» на спірні об`єкти нерухомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно з положеннями статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до частини другої статті 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Тож, як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила таке будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті (пункти 6.31-6.33 постанови від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13; пункти 53-56 постанови від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц; пункт 46 постанови від 20.07.2022 у справі № 923/196/20).

Тобто відповідно до приписів частин третьої та п`ятої статті 376 ЦК України як особа, що здійснила самочинне будівництво, так і власник земельної ділянки, на якій здійснили самочинне будівництво, можуть набути самочинно збудоване майно у власність. Однак для цього їм необхідно дотримуватись чіткого алгоритму дій, передбаченого в зазначеній статті.

Якщо нерухоме майно є самочинним будівництвом, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно у будь-який інший спосіб, окрім визначеного статтею 376 ЦК України (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за особою, яка його побудувала, або за власником земельної ділянки), є такою, що не відповідає вимогам цієї статті. Можливість настання інших правових наслідків, ніж передбачені статтею 376 ЦК України, як у випадку самочинного будівництва, здійсненого власником земельної ділянки, так і у випадку самочинного будівництва, здійсненого іншою особою на чужій земельній ділянці, виключається.

За обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності (див., зокрема, пункт 123 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20)).

Державна реєстрація права власності не породжує права власності, в силу державної реєстрації право власності не виникає, вона визначає лише момент, з якого право власності виникає, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

Факт набуття права власності має передувати державній реєстрації, оскільки юридичний зміст державної реєстрації полягає у визнанні і підтвердженні державою цього факту.

Як вказано вище, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.

Оскільки положення статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за особою - власником земельної ділянки у будь-який інший спосіб, окрім визначеного цією статтею (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за власником земельної ділянки), також не змінює правовий режим самочинного будівництва. За вказаних обставин особа - власник земельної ділянки не набуває право власності на самочинно побудоване нерухоме майно.

Якщо позивач прагне захистити свої права, порушені внаслідок самочинного будівництва, він має право звернутись до суду з позовною вимогою, сформульованою відповідно до положень частини четвертої або п`ятої статті 376 Цивільного кодексу України.

Переяславська міська рада може подати позов про визнання права власності на спірний об`єкт нерухомості (частина п`ята статті 376 ЦК України).

У випадку задоволення зазначеної вище вимоги Переяславська міська рада набуде право власності на спірний об`єкт нерухомості. Судове рішення про визнання права власності є підставою для державної реєстрації права власності на спірний об`єкт нерухомості за Переяславською міською радою з огляду на положення пункту 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості).

Переяславська міська рада може подати позов про знесення спірного об`єкта нерухомості (частина четверта статті 376 ЦК України).

Судовим рішенням про знесення спірного об`єкта нерухомості суд вирішує подальшу юридичну долю самочинно побудованого майна (спірного об`єкта нерухомості).

Якщо право власності на об`єкт самочинного будівництва зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у разі задоволення позовної вимоги про знесення об`єкта самочинного будівництва суд у мотивувальній частині рішення повинен надати належну оцінку законності такої державної реєстрації.

Якщо суд дійде висновку про незаконність державної реєстрації права власності на об`єкт самочинного будівництва, таке судове рішення є підставою для закриття розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи з огляду на положення пункту 5 частини першої статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ).

Суд наголошує, що у випадку задоволення однієї із зазначених вище вимог юридична доля самочинно побудованого майна (спірного об`єкта нерухомості) буде вирішена у встановленому законом порядку. Разом із цим буде відновлено стан єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

Натомість заявлена позивачем у цій справі вимога зазначеного не забезпечує, є неналежним та неефективним способом захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, а відтак суд відмовляє в її задоволенні.

Щодо посилань відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що спірне майно побудовано шляхом добудови до вже існуючого майнового комплексу у відповідності до вимог чинного законодавства не приймається судом до уваги та відхиляється з огляду на відсутність дозвільних документів на будівництво вищезазначених спірних об`єктів, а також відповідних дозвільних документів на розміщення на орендованій земельні ділянці вказаних об`єктів.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на позивача.

Керуючись ст. 129-1 Конституції України, ст. 13, 74, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

В позові Переяславської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Переяславтранссервіс» про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Бучанської районної державної адміністрації Київської області Пархомчук Анни Василівни від 21.06.2022 року № 63930147 про зміну загальної площі (кв.м): 740,6 зміненої на загальну площу (кв.м): 1850,8 виключивши з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна складові частини об`єкта нерухомого майна за адресою вул. Богдана Хмельницького, 102, м. Переяслав Бориспільського району Київської області: торгівельний пункт, Д загальною площею 356,6 кв.м, торгівельний пункт № 2, Е загальною площею 620,6, торгівельний пункт № 3, Ж, загальною площею 32,9 кв.м, торгівельний пункт № 4, З загальною площею 100,1 кв.м, сходи, ганок, 1, ганок, 2, ганок, 3 з одночасним припиненням права приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Переяславтранссервіс» на вказані об`єкти нерухомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відмовити повністю.

Дане рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у строк визначений ст. 256 ГПК України, в порядку передбаченому ст. 257 ГПК України з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 29.04.2024.

Суддя Ю.В. Подоляк