Рішення

від 24.04.2024 по справі 911/62/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2024 р. м. Київ Справа № 911/62/22

Розглянувши матеріали справи за позовом Державного підприємства Український інститут інженерно-технічних розвідувань для будівництва

до Товариства з обмеженою відповідальністю Позаміський дитячий заклад відпочинку та оздоровлення Казка

про стягнення 36 437,54 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

Без виклику представників сторін.

обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного підприємства Український інститут інженерно-технічних розвідувань для будівництва (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Позаміський дитячий заклад відпочинку та оздоровлення Казка (далі відповідач) про стягнення заборгованості за Договором оренди № 2036 від 04.12.2017 у сумі 36 437,54 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.01.2022 відкрито провадження у справі № 911/62/22, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться (ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки відповідач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи, у встановлений судом строк, відзиву на позов та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надіслав, доказів повної або часткової сплати ним заборгованості, яка є предметом даного спору, не надав, клопотань про відкладення розгляду справи з метою надання додаткового часу для подання відзиву від відповідача не надходило, суд вважає, що, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Позаміський дитячий заклад відпочинку та оздоровлення КАЗКА (орендар) 04.12.2017 укладено Договір № 2036 оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності (далі Договір), згідно умов п. 1.1 якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно нерухоме майно бази відпочинку загальною площею 745,05 кв.м. (далі майно), що розміщене за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Глібівка та перебуває на балансі Державного підприємства Український інститут інженерно-технічних розвідувань для будівництва (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.08.2017 і становить за незалежною оцінкою 1 796 200,00 грн. без врахування ПДВ.

Згідно п. 2.1 Договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Пунктом 2.4 Договору визначено, що обов`язок щодо складання акта приймання-передачі при укладенні договору покладається на орендодавця, а при поверненні майна з користування на орендаря.

Відповідно до п. 3.1 Договору, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. №786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку серпень 2017 року 7 484,17 грн.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України (п. 3.3 Договору).

Пунктом 3.6 Договору передбачено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Відповідно до п. 3.11 Договору, у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Згідно п. 7.1 Договору, орендодавець зобов`язується передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором за актом приймання-передачі майна, який підписується одночасно з цим договором.

У п. 10.1 Договору сторони погодили, що цей Договір укладено строком на 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців, що діє з 04.12.2017 до 04.11.2020 включно.

Відповідно до п. 10.10 Договору, майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Обов`язок щодо складання акта приймання-передачі про повернення майна покладається на орендаря.

04.12.2017 між сторонами за Договором підписано акт приймання-передачі орендованого майна (Додаток № 2 до Договору), згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно нерухоме майно бази відпочинку загальною площею 745,05 кв. м, що розміщене за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Глібівка та перебуває на балансі Державного підприємства Український інститут інженерно-технічних розвідувань для будівництва.

18.05.2020 між сторонами укладено Додатковий договір № 1 до Договору, відповідно до п.п. 1, 2 якого сторони домовились припинити дію договору у зв`язку з передачею орендованого майна на підставі акта приймання-передачі (повернення) нерухомого майна. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань по Договору, які залишились невиконаними та відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії Договору.

11.03.2020 між сторонами за Договором підписано акт приймання-передачі (повернення) державного майна до договору оренди від 04.12.2017 № 2036, згідно якого, 31.03.2020 орендар здав, а балансоутримувач прийняв державне майно нерухоме майно загальною площею 231,03 кв.м, що розміщене за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Глібівка.

Як зазначає позивач, відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором, починаючи з 01.11.2019 року по 31.03.2020 року, орендну плату за користування нерухомим державним майном у розмірі 30% в сумі 27 028,50 грн на користь балансоутримувача не сплатив, вказане підтверджується довідкою позивача №10/12/21-02 від 10.12.2021 року, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Вході розгляду спору відповідач відзив на позов не надав, позовні вимоги не заперечив та не спростував.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується, що у встановлений Договором строк і станом на день прийняття рішення, відповідач свої зобов`язання з оплати у повному обсязі 30% орендної плати за користування орендованим майном на користь балансоутримувача за період з 01.11.2019 року по 31.03.2020 року не виконав. Заборгованість відповідача перед позивачем (балансоутримувачем) складає 27 028,50 грн, що підтверджується рахунками-фактурами №СФ-0275 від 31.10.2019, №СФ-0307 від 30.11.2019, №СФ-0331 від 31.12.2019, №СФ-0000018 від 31.01.2020, №СФ-0000036 від 29.02.2020, №СФ-0000059 від 31.03.2020, розрахунками орендної плати державного нерухомого майна за Договором з листопада 2019 по березень 2020, Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0268 від 31.10.2019, №ОУ-0298 від 30.11.2019, №ОУ-0312 від 31.12.2019, №ОУ-000021 від 31.01.2020, №ОУ-000051 від 29.02.2020, №ОУ-000068 від 31.03.2020, довідкою позивача №10/12/21-02 від 10.12.2021 року про розмір заборгованості.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В процесі розгляду справи, відповідачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, на підтвердження належного виконання зобов`язань зі сплати орендної плати за користування орендованим майном у заявлений позивачем період за Договором.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку що вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 27 028,50 грн є законними, обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2 423,39 пені за загальний період з 16.11.2019 по 16.10.2020 нараховану по кожному акту окремо на підставі п. 3.7. Договору, 2 702,85 грн 10% штрафу на підставі п. 3.8 Договору, 405,78 грн 3% річних та 3 877,02 грн. інфляційних нарахованих по кожному акту окремо за загальний період 16.11.2019 по 10.12.2021 року в порядку 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 3.7 Договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати, за весь період невиконання зобов`язання включно.

Згідно п. 3.8 Договору, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання з оплати мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, нарахованої на суму боргу по кожному спірному акту окремо, суд встановив що відповідні нарахування проведено за фактичні періоди існування заборгованості на фактичні суми заборгованості, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, в межами шестимісячного строку передбаченого п. 6 ст. 232 Господарського кодексу.

Відтак, враховуючи, що надані розрахунки є арифметично вірними, пеня підлягає задоволенню в заявленому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат на предмет правильності та обґрунтованості, судом встановлено, що останні здійснено арифметично вірно, та у відповідності до умов договору, обставин справи та вимог закону, тож вимоги позивача про стягнення з відповідача 405,78 грн 3% річних та 3 877,02 грн. інфляційних є обґрунтованими.

Штраф правомірно нарахований в сумі 10% від суми заборгованості в розмірі 27 028,50 грн., прострочення по якій тривало понад 3 місяці, що відповідає п. 3.8 Договору. Відтак, у зв`язку з тим що наданий розрахунок штрафу є арифметично вірним, штраф підлягає задоволенню в заявленому розмірі в сумі 2 702,85 грн.

Також, судом враховано, що пеня та штраф є окремими видами відповідальності і їх одночасне стягнення не суперечить нормам чинного законодавства, крім того, обидва види відповідальності та її розмір погоджені сторонами в Договорі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги в сумі 36 437,54 грн з яких 27 028,50 грн основного боргу, 2 423,39 грн пені, 2 702,85 грн 10% штрафу, 405,78 грн 3% річних та 3 877,02 грн інфляційних підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору, відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі в сумі 2 270,00 грн.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 300,00 грн.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами п. 1-2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування понесених витрат позивачем додано Договір про надання правової допомоги № 12/04/2021 від 12.04.2021, укладений з адвокатом Вишнівським І.А., ордер АІ № 1129914 від 12.06.2021 року, Додаткову угоду № 2 ВІД 12.06.2021, акт виконаних робіт № 1 від 14.12.2021 суму 9 300,00 грн., підписані сторонами і скріплені їх печатками. Факт здійснення відповідних витрат підтверджується платіжним дорученням № 1324 від 22.12.2021 року на суму 9 300,00 грн.

Приписами ст. 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, враховуючи, що позовні вимоги у даній справі задоволені судом, судові витрати позивача на правничу допомогу документально підтверджені, відповідачем не заперечені, клопотання про зменшення вказаних витрат з підстав неспівмірності відповідачем не заявлено, відтак позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодування судові витрати на оплату послуг адвоката в сумі 9 300,00 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 233, 236-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Позаміський дитячий заклад відпочинку та оздоровлення КАЗКА (07302, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Шолуденка, буд. 18, код ЄДРПОУ 41435608) на користь Державного підприємства Український інститут інженерно-технічних розвідувань для будівництва (0113, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, код ЄДРПОУ 38488780) 27 028 (двадцять сім тисяч двадцять вісім) грн. 50 коп. основного боргу, 2 702 (дві тисячі сімсот дві) грн. 85 коп. штрафу, 2 423 (дві тисячі чотириста двадцять три) грн. 39 коп. пені, 405 (чотириста п`ять ) грн. 78 коп. 3% річних, 3 877 (три тисячі вісімсот сімдесят сім) грн. 02коп. інфляційних, 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору та 9 300 (дев`ять тисяч триста) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.П. Карпечкін