Рішення

від 17.04.2024 по справі 915/1629/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2024 року Справа № 915/1629/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій (адреса: Україна, 50002, вул. Кобилянського, 223 А, м. Кривий ріг, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ 33873405)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (адреса: Миколаївська область, Вітовський район, село Галицинове, вул. Набережна, 64, 57286, код ЄДРПОУ 33133003)

про стягнення заборгованості,

за участі представників учасників справи:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

встановив:

До Господарського суду Миколаївської області звернувся Державний воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін Державної служби України з надзвичайних ситуацій з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" про стягнення заборгованості за договором № 379-У від 20.12.2012 в сумі 9 026 547,79 грн, із яких: заборгованість за договором 8 794 664,82 грн, втрати від інфляції (згідно ст. 625 ЦК України) 146 057,42 грн, проценти за користування коштами (згідно ст. 625 ЦК України) 85 825,56 грн.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2023 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/1629/23 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 25.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, підготовче засідання у справі призначено на 24 листопада 2023 року о 10:30 год., встановлено сторонам процесуальні строки для подання суду заяв по суті справи.

06.11.2023 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву.

Відповідач просить суд відмовити Державному воєнізованому гірничорятувальному (аварійно-рятувальний) загону державної служби України з надзвичайних ситуацій у стягненні 608 094,53 грн боргу, 146 057,42 грн втрат від інфляції та 85 825,56 грн 3 % річних.

Заперечення обґрунтовано тим, що ТОВ «МГЗ» не здійснено оплату аварійно-рятувального обслуговування за Договором, організованого та здійсненого Виконавцем за період з листопада 2022 року по серпень 2023 року у сумі 8186570,29 грн. Відповідач зазначає про наявність обставин, які унеможливили належне виконання грошових зобов`язань, та просить їх врахувати при вирішенні справи.

Відповідач просить суд врахувати те, що оскільки видача сертифікату ТПП щодо засвідчення форс-мажорних обставин є платною послугою, наразі ТОВ «МГЗ» не має можливості його отримати у зв`язку із забороною здійснення видаткових операцій за усіма банківськими рахунками. Виняткова ситуація, яка вплинула на неможливість виконання грошових зобов`язань Відповідачем, була відома Позивачу, оскільки сторони протягом багатьох років працювали за декількома договорами та постійно контактували. Крім того, на адресу Позивача був направлений лист № МГЗ-Вих-01-23-237 від 09.08.2023, в якому ТОВ «МГЗ» повідомило про неможливість виконання грошових зобов`язань через форс-мажорні обставини та просило відстрочити оплату послуг до їх припинення.

Відповідач просить також врахувати, що введення воєнного стану є загальновідомим та нормативно врегульованим, та ці обставини є форс-мажорними згідно з листом ТПП України від 28.02.2022. Аналогічний висновок мається у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду у справі № 924/278/22. Відповідач протягом всього періоду дії форс-мажорних обставин вчиняв дії, направлені на зняття заборон НБУ, зокрема, неодноразово звертався до обслуговуючого банку та органів державної влади з проханням сприяти розблокуванню банківських рахунків ТОВ «МГЗ». Але, наразі позитивного результату немає. Копії деяких відповідей органів державної влади на відповідні звернення ТОВ «МГЗ» додано до відзиву

На обґрунтування відсутності вини ТОВ «МГЗ» також зазначає, що не мало і не має умислу щодо нездійснення оплати послуг позивача за Договором, не вчиняло будь-яких дій, які б могли спричинити неможливість такої оплати. Неможливість виконання грошових зобов`язань виникла з моменту початку військової агресії проти України і залишається до теперішнього часу. Безпосередньою причиною неможливості виконання грошових зобов`язань з боку ТОВ «МГЗ» стало прийняття, у зв`язку із початком військової агресії РФ проти України, Правлінням Національного Банку України постанови від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», згідно з п. 15 якої стало неможливим здійснення відповідачем видаткових операцій за усіма банківськими рахунками. Вини ТОВ «МГЗ» у неможливості оплати аварійно-рятувального обслуговування позивачу немає, оскільки оплата не може бути здійснена з причин, які не залежать від волі відповідача. Таким чином, відсутність вини ТОВ «МГЗ», яка є складовою правопорушення, не дає підстави кваліфікувати нездійснення оплати послуг як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Посилаючись на п. 3.2 Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», п. 5.3 Договору, відповідач зазначає, що кінцевий строк оплати послуг (10 банківських днів з дати підписання акту виконаних робіт) за листопад 2022 року не пізніше 14.12.2022, за грудень 2022 року не пізніше 14.01.2023, за січень 2023 року не пізніше 14.02.2023 і так далі. Отже, інфляційні втрати щодо заборгованість за листопад 2022 року можуть нараховуватись з січня 2023 року, за грудень 2022 року з лютого 2023 року, за січень 2023 року з березня 2023 року і так далі. Але Позивач безпідставно почав нарахування інфляційних втрат з листопада 2022 року, тому доданий до позову розрахунок втрат від інфляції не може бути підставою для стягнення з ТОВ "МГЗ" зазначених в ньому сум.

При вирішення спору, відповідач просить суд врахувати обставини, які мають юридичне значення, як-то: (1) відсутність вини ТОВ «МГЗ» та наявність форс-мажорних обставин, які унеможливили виконання грошових зобов`язань з боку ТОВ «МГЗ», (2) добросовісну поведінку та дії Відповідача щодо намагання належним чином виконати зобов`язання за Договором (чисельні звернення до обслуговуючого банку та органів державної влади, оплата послуг іншими особами), (3) належне виконання договірних зобов`язань до настання форс-мажорних обставин, а також загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність).

24.11.2023 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі на 22 грудня 2023 року о 10:40 год.

22.12.2023 судом постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, відкладення розгляду справи на 31.01.24 о 10 год. 30 хв.

23.01.2024 позивачем подано до суду заяву про зменшення позовних вимог.

Позивач просить суд:

- прийняти заяву про зменшення позовних вимог;

- долучити до матеріалів справи уточнений розрахунок ціни позову;

- зменшити розмір позовних вимог і викласти п. 1 позовних вимог в наступній редакції: 1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (57286, Миколаївська область, Вітовський район, село Галицинове, вул. Набережна, 64 (ЄДРПОУ 33133003) на користь Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій (код ЄДРПОУ 33873405, 50002, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Кобилянського 223-а) заборгованості за договором № 379-У від 20.12.2012 р. в сумі 8 536 967,89 грн, з яких:

заборгованість за договором 8 186 570,29 грн.

втрати від інфляції (згідно ст. 625 ЦК України) 191 902,21 грн.

проценти за користування коштами (згідно ст. 625 ЦК України) 158 495,38 грн..

Подання позивачем заяви про зменшення позовних вимог обґрунтовано посиланням на норми ст. 42, 46 ГПК України та мотивовано тим, що під час проведення підготовчого засідання з`ясувалося, що при розрахунку ціни позову було припушено арифметичну помилку при відніманні суми сплаченої відповідачем від суми виставленої до сплати.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи викладене, суд розглядає позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

31.01.2024 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі №915/1629/23 та призначення розгляд справи по суті на 28.02.2024 року об 11 год. 30 хв.

27.02.2024 відповідачем подано до суду додаткові пояснення.

Відповідач просить врахувати пояснення та додані розрахунки при вирішенні справи. Зокрема, відповідач зазначає, що позивач безпідставно почав нарахування інфляційних втрат з листопада 2022 року, тому доданий до заяви про зменшення позовних вимог розрахунок втрат від інфляції не може бути підставою для стягнення зазначених в ньому сум. Крім того, у розрахунку процентів за користування коштами, доданому до заяви про зменшення позовних вимог Позивач при розрахунку строків оплати не врахував небанківські дні, останні дні оплати зарахував у період прострочення та помилково зазначив періоди з повторенням дат, у зв`язку з чим нарахував проценти по два рази на одну і ту саму дату. Наприклад, перший період у розрахунку Позивача починається 14.12.2022, закінчується 13.01.2023. Тоді як 14.12.2022 це останній день оплати послуг за листопад 2022 року, який не є днем прострочення, тому нарахування процентів з цієї дати є безпідставним. Другий період у розрахунку позивача починається 13.01.2023, тоді як, по-перше, строк оплати послуг за грудень 2022 року не пізніше 16.01.2023 (10 банківських днів з дати підписання акту), по-друге, наступний період для розрахунку процентів не може починатися з тієї ж дати, якою закінчується попередній період, а повинен починатися з наступної дати. Відповідач вважає, що доданий до заяви про зменшення позовних вимог розрахунок процентів за користування грошовими коштами не може бути підставою для стягнення зазначених в ньому сум.

Призначене на 28.02.2024 о 11:30 судове засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого у справі судді у відпустці.

Ухвалою суду від 04.03.2024 судове засідання у справі призначено на 27 березня 2024 року о 10:30 год.

У судовому засіданні 27.03.2024 розпочато розгляд справи по суті, представники сторін підтримали свої позиції, викладені у заявах по суті справи та додаткових поясненнях.

27.03.2024 у судовому засіданні оголошено перерву до 17.04.2024 о 12:00 год.

У судовому засіданні 17.04.2024 судом оголошено про підписання вступної та резолютивної частин рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

20 грудня 2012 року між Миколаївським воєнізованим гірничорятувальним (аварійно-рятувальним) загоном ДСНС України (далі виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Миколаївський глиноземний завод (далі замовник, відповідач) було укладено Договір на постійне та обов`язкове аварійно-рятувальне обслуговування об`єктів та окремих територій № 379-У (далі Договір).

Відповідно до п. 5.1. Договору, вартість обслуговування і порядок розрахунків 3.1 Вартість постійного і обов`язкового аварійно-рятувального обслуговування та протипо жежного захисту об`єктів Замовника визначена згідно з розрахунком витрат на утримання оперативної одиниці Миколаївського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону, що додається до цього Договору, і становить 2516674,44 грн на рік, щомісячно по 209722,87 грн, ПДВ-0. Ця сума встановлена сторонами на підставі розраху нку (калькуляції) і є невід' ємною частиною Договору (додаток 5).

Першого числа наступного за звітним місяцем Виконавець представляє Замовнику Рахунок та Акт виконання умов Договору за звітний місяць.

Пунктом 5.2. Договору сторони погодили, що оплата аварійно-рятувальних робіт здійснюється по фактичним витратам на їх виконання додатково до фінансування загону за постійне та обов`язкове обслуговування (п.5.1.), на підставі виданих підтверджувальних документів після їх оформлення та узгодження між Замовником і Виконавцем. Вартість аварійно-рятувальних робіт включається в акт виконаних робіт за відповідний місяць.

Згідно п. 5.3. Договору, перерахування коштів проводиться щомісячно на протязі 10 банківських днів, після підписання сторонами акта виконаних робіт, згідно з наданим Виконавцем рахунком.

Відповідно до п. 7.1. Договір вступає в силу з 01 січня 2013 року і діє до 31 грудня 2013 року. Договір вважається пролонгованим на наступний рік, якщо сторони за 2 місяці до закінчення терміну його дії, не заявили про необхідність внесення змін або припинення дії договору.

Відповідно до наказу ДСНС України № 224 від 15.05.2013 Миколаївський ВГРЗ (ЄДРПОУ 33896375) був ліквідований шляхом приєднання до Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - ДВГРЗ ДСНС України).

12.02.2014 між позивачем та відповідачем, як правонаступником Миколаївського ВГРЗ (код ЄДРПОУ 33896375), була укладена Додаткова угода №01/15/01 до Договору № 379-У від 20.12.2012 на постійне та обов`язкове аварійно-рятувальне обслуговування та протокол розбіжностей до Додаткової угоди №01/15/01 від 12.02.2014.

Відповідно до умов договору ДВГРЗ ДСНС України (далі-позивач) брав на себе зобов`язання щодо організації та здійснення постійного та обов`язкового аварійно-рятувального обслуговування на об`єктах ТОВ Миколаївський глиноземний завод, з метою своєчасного реагування та виконання аварійно-рятувальних заходів, спрямованих на поліпшення технології безпеки та підвищення рівня підготовленості об`єктів ТОВ МГЗ до рятування людей і ліквідації надзвичайної ситуації, на об`єктах перелік яких узгоджений сторонами в додатку № 1 до договору і, який є невід`ємною частиною договору.

У подальшому сторонами було укладено Додаткові угоди: №02/186/01 від 21.10.2014; №03/251/01 від 07.11.2014 та протокол розбіжностей до неї; №04/344/01 від 05.10.2015 та протокол розбіжностей до неї; №5/23/01 від 04.02.2016; №6/207/01; №7/285/01 від 21.10.2016 та протокол розбіжностей до неї; №8; №09/117/01 від 10.04.2017; №10/251/01 від 24.10.2017 та протокол розбіжностей до неї; №11/591/01 від 10.12.2018; №12/145/01 від 23.08.2019; №13/273/01 від 26.11.2019 та протокол розбіжностей до неї; №14/80/01 від 25.05.2020; №15/81/01 від 25.05.2020; №16/154/01 від 27.10.2020 та протокол розбіжностей до неї; №17/21/01 від 11.02.2021; №18/44/01 від 25.02.2021; №19/116/01 від 15.09.2021 та протокол розбіжностей до неї; №20/48/01 від 08.06.2022 та №21/64/01 від 27.06.2023.

Згідно Додаткової угоди №19/116/01 від 15.09.2021 та протоколу розбіжностей до неї сторонами погоджено абз. 1 п. 5.1. розділу 5 Договору у наступній редакції: «Вартість постійного і обов`язкового аварійно-рятувального захисту об`єктів замовника складає помісячно 851822,33 грн, ПДВ -0 грн».

Згідно Додаткової угоди №21/64/01 від 27.06.2023 абз. 1 п. 5.1. розділу 5 Договору у наступній редакції: «Вартість постійного і обов`язкового аварійно-рятувального захисту об`єктів замовника складає помісячно з 01.07.2023 по 31.12.2023 по 886377,52 грн, ПДВ -0 грн».

Пункт 7.1. Договору викладено у наступній редакції: «Договір вступає в силу з 01 січня 2013 року і діє до 31 грудня 2023 року включно, а за фінансовими зобов`язаннями до повного їх виконання».

Договір та Додаткові угоди з додатками та протоколами розбіжностей підписано та скріплено печатками сторін.

В період з листопада 2022 року по вересень 2023 року позивач виконував взяті на себе зобов`язання в повному обсязі.

Відповідач підписав без зауважень акти виконання умов договору за період з грудня 2022 р. по вересень 2022 р.

Як зазначає позивач, відповідач взяті на себе зобов`язання щодо оплати вартості постійного і обов`язкового аварійно-рятувального обслуговування не виконав, внаслідок чого за відповідачем обліковується заборгованість за період з грудня 2022 року по вересень 2023 року в сумі 8794664,82 грн.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача, як виконавця, про стягнення з відповідача, як замовника, заборгованості за надані послуги, а також процентів річних, інфляційних втрат та штрафних санкцій, нарахованих внаслідок порушення відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмета доказування у даній справі належить встановлення обставин порушення відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд встановив таке.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються положеннями чинного законодавства про послуги.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов укладеного між сторонами Договору, позивачем, як Виконавцем, було надано відповідачу, як Замовнику, послуги з постійного і обов`язкового аварійно-рятувального обслуговування за період з грудня 2022 року по вересень 2023 року на суму 8794664,82 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконання умов договору №379-У від 20.12.2012 (а.с. 15-19).

Для здійснення оплати позивач виставив відповідачу рахунки на загальну суму 8794664,82 грн (а.с.10-14), а саме:

- № 398-ф від 30.11.2022 на суму 851822,33 грн;

- № 433-ф від 31.12.2022 на суму 851822,33 грн;

- № 20-ф від 31.01.2023 на суму 886377,52 грн;

- №41-ф від 28.02.2023 на суму 886377,52 грн;

- №72-ф від 31.03.2023 на суму 886377,52 грн;

- №102-ф від 30.04.2023 на суму 886377,52 грн;

- №136-ф від 31.05.2023 на суму 886377,52 грн;

- №181-ф від 30.06.2023 на суму 886377,52 грн;

- №205-ф від 31.07.2023 на суму 886377,52 грн;

- №252-ф від 31.08.2023 на суму 886377,52 грн.

За даними позивача, на спростованими відповідачем, останній оплату за надані послуги здійснив частково за рахунком №398-ф від 30.11.2022 на загальну суму 608094,53 грн, що підтверджується доданими відповідачем до відзиву копіями платіжних інструкцій (а.с.87-89).

Таким чином, заборгованість за надані послуги за вказаний період становить 8186570,29 грн.

З урахуванням наведеного суд зауважує, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту своєчасності здійснення оплати за надані послуги закон покладає на замовника (в даному випадку на відповідача у справі).

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором та сплати коштів за надані послуги в повному обсязі не надав, доводи позивача не спростував.

Проаналізувавши викладені вище обставини справи, суд дійшов висновку, що в спірних правовідносинах відповідач порушив норми та приписи чинного законодавства в частині повноти та своєчасності здійснення розрахунків з позивачем за надані за Договором послуги, в зв`язку з чим позивач правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості.

Судом перевірено розрахунок основної заборгованості та встановлено, що Державним воєнізованим гірничорятувальним (аварійно-рятувальним) загоном Державної служби України з надзвичайних ситуацій суму заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївський глиноземний завод в розмірі 8186570,29 грн зазначено правильно.

Отже, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо заявлених позивачем до стягнення сум інфляційних втрат та процентів річних суд зазначає таке.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.

Водночас, перевіривши розрахунки позивача в частині нарахування інфляційних втрат та 3% річних позивач безпідставно включив до періоду нарахування останній день кінцевого строку оплати послуг, відповідно до умов п. 5.3. Договору.

Судом здійснено перерахунок інфляційних втрат та 3% річних за допомогою комп`ютерної програми IpLex за період з урахуванням п. 5.3. Договору та встановлено, що без врахування останнього дня кінцевого строку оплати послуг за вказаний позивачем період інфляційні втрати становлять 207635,06 грн, 3% річних 158420,65 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

На підставі вищенаведеного, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 237 ГПК України, задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат в сумі 191902,21 грн та 3% річних в сумі 158420,65 грн. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 74,73 грн. суд відмовляє.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

При цьому, суд дослідив та відхилив заперечення відповідача про те, що нарахування інфляційних витрат здійснюється за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.

Так, сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 26.04.2018 у справі № 910/11857/17, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17, від 14.01.2020 у справі № 924/532/19, від 18.05.2022 у справі № 199/6480/16-ц.

Суд також зазначає, що заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилається на наявність форс-мажорних обставин, як на підставу для звільнення від відповідальності, зазначаючи, зокрема, про таке.

Початок військової агресії РФ проти України та введення воєнного стану в країні не могло не вплинути на умови та можливість виконання зобов`язань сторонами господарських договорів. Територія ТОВ МГЗ з початку війни опинилося під багаторазовими обстрілами та зазнала значних ушкоджень. У зв`язку з військовою агресією РФ проти України ТОВ МГЗ припинило виготовлення готової продукції (глинозему металургійного), наразі перебуває в стані зупиненого виробничого циклу та не має доходу.

Торгово-промислова палата України на підставі ст. 14, 141 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні від 02.12.1997 № 671/97-ВР (далі - Закон № 671/97-ВР), Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні.

У листі Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 також зазначено, що з метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії введеного воєнного стану, на сайті ТПП України розміщено 28.02.2022 року загальний офіційний лист ТПП України щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Також, відповідач зазначає, що на виконання п. 15 постанови Правління Національного Банку України від 24.02.2022 №18 Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану було зупинено здійснення видаткових операцій за всіма рахунками ТОВ МГЗ.

Станом на сьогоднішній день усі банківські рахунки ТОВ МГЗ і досі заблоковано, у зв`язку з чим проведення розрахунків є неможливим. Підтвердженням цього є повідомлення обслуговуючого банку (листи АТ Райффайзен Банк від 21.04.2022 № 6/19-2892 та від 16.11.2022 № 97-5-4/1720).

Відповідач просить суд врахувати те, що оскільки видача сертифікату ТПП щодо засвідчення форс-мажорних обставин є платною послугою, наразі ТОВ «МГЗ» не має можливості його отримати у зв`язку із забороною здійснення видаткових операцій за усіма банківськими рахунками. Виняткова ситуація, яка вплинула на неможливість виконання грошових зобов`язань Відповідачем, була відома Позивачу, оскільки сторони протягом багатьох років працювали за декількома договорами та постійно контактували. Крім того, на адресу Позивача був направлений лист № МГЗ-Вих-01-23-237 від 09.08.2023, в якому ТОВ «МГЗ» повідомило про неможливість виконання грошових зобов`язань через форс-мажорні обставини та просило відстрочити оплату послуг до їх припинення.

Крім того, товариство стверджує, що виняткова ситуація, яка вплинула на неможливість виконання грошових зобов`язань Відповідачем, була відома Позивачу, оскільки сторони протягом багатьох років працювали за декількома договорами та постійно контактували.

При вирішення спору, відповідач просить суд врахувати обставини, які мають юридичне значення, як-то: (1) відсутність вини ТОВ «МГЗ» та наявність форс-мажорних обставин, які унеможливили виконання грошових зобов`язань з боку ТОВ «МГЗ», (2) добросовісну поведінку та дії Відповідача щодо намагання належним чином виконати зобов`язання за Договором (чисельні звернення до обслуговуючого банку та органів державної влади, оплата послуг іншими особами), (3) належне виконання договірних зобов`язань до настання форс-мажорних обставин, а також загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність).

Дослідивши відповідні аргументи відповідача, суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Суд зауважує, що відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022 року. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними. Це означає, що війна є форс-мажором, тобто обставиною непереборної сили, яка звільняє від відповідальності у випадку несвоєчасної сплати за оренду нерухомого майна.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати України).

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати України, Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 визначено, що належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат.

В матеріалах справи відсутні докази засвідчення Торгово-промисловою палатою України для Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївський глиноземний завод за його зверненням введення воєнного стану, як форс-мажорної обставини, що об`єктивно унеможливлює виконання підприємством зобов`язань за Договором, шляхом видачі відповідного сертифіката.

При цьому, доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Одного лише абстрактного посилання на наявність форс-мажору буде недостатньо.

Зокрема, з цього приводу в постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 зазначено: ... Форс-мажорні обставини не мають преюдиціального (заздалегідь встановленого) характеру. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

З огляду на викладене, загальний лист ТПП України від 28.02.2022 не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим).

При цьому, відповідно до законодавства відсутність коштів у відповідача та зупинення ним господарської діяльності не вважаються форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

За таких обставин, суд відхиляє як необґрунтовані посилання відповідача на настання форс-мажорних обставин та звільнення його від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання перед позивачем за Договором.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, суд відхиляє посилання відповідача на необхідність застосування при розподілі судових витрат у даній справі положень ст. 130 ГПК України оскільки у межах даної справи відповідач лише частково визнав позовні вимоги позивача, що приписами відповідної норми не передбачено.

Таким чином, у зв`язку з тим, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, що призвело до необхідності позивачу звертатися з позовом до суду та здійснювати додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до свого права, передбаченого частиною 9 ст. 129 ГПК України, покладає на відповідача судові витрати в частині відшкодування позивачу судового збору пропорційно до розміру задоволених вимог 128053,40 грн.

Разом з тим, за подання даного позову до господарського суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 8052,00 грн, про що свідчить платіжна інструкція №2382 від 13.10.2023.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Виходячи із системного аналізу норм Господарського процесуального кодексу України та Закону України Про судовий збір питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів за наявності клопотання особи, яка його сплатила про повернення суми судового збору.

Питання щодо повернення позивачеві зайве сплаченого судового збору наразі не вирішується через відсутність відповідного клопотання позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (адреса: Миколаївська область, Вітовський район, село Галицинове, вул. Набережна, 64, 57286, код ЄДРПОУ 33133003) на користь Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій (адреса: Україна, 50002, вул. Кобилянського, 223 А, м. Кривий ріг, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ 33873405) заборгованість за Договором № 379-У від 20.12.2012 в сумі 8536893,15 грн, з яких: 8186570,29 грн сума основного боргу, 191902,21 грн інфляційні втрати, 158420,65 грн 3% річних, а також 128053,40 грн - витрати по сплаті судового збору.

3. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 74,73 грн відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5.Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

6.Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

позивач: Державний воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін Державної служби України з надзвичайних ситуацій (адреса: Україна, 50002, вул. Кобилянського, 223 А, м. Кривий ріг, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ 33873405)

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (адреса: Миколаївська область, Вітовський район, село Галицинове, вул. Набережна, 64, 57286, код ЄДРПОУ 33133003).

Повний текст судового рішення складено та підписано судом 29.04.2024.

Суддя В.О.Ржепецький