Рішення

від 10.04.2024 по справі 915/1661/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 року Справа № 915/1661/23

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Алексєєва А.П., секретар судового засідання Степанова І.С., розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу за позовною заявою Великоолександрівського птахівничого сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю, код 05445669 (селище міського типу Велика Олександрівка, Херсонська область, вул. Заводська, буд. 18), яка пред`явлена до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Прометей, код ЄДРПОУ 41255380 (м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 114), про стягнення грошових коштів у сумі 724634,43 грн.

За участю:

представника позивача - адвоката Ковальчук І.М.

Стислий виклад позиції позивача.

24.01.2022 року між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки сільськогосподарської продукції № 65737, на виконання умов якого позивач здійснив поставку сільськогосподарської продукції відповідачу в обумовлених специфікаціями кількості та строки на загальну суму 1201570,62 грн. Відповідачем було частково оплачено поставлену продукцію на суму 679933,88 грн. Заборгованість по оплаті продукції становить 521636,74 грн. За несвоєчасну оплату поставленої продукції відповідач згідно умов договору нарахував пеню у сумі 42374,05 грн. Також позивач застосував положення ч. 2 ст. 625 ЦК і нарахував 3% річних у сумі 24566,94 грн., втрати від інфляції у сумі 136056,70 грн.

Як на правову підставу позову позивач послався на положення ст. ст. 11, 525, 526, 530, 599, 610, 611, 625, 627, 629, 712 ЦК, ст. ст. 193, 202, 265 ГК України.

Позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг за договором у сумі 521636,74 грн., 3% річних у сумі 24566,94 грн., втрати від інфляції у сумі 136056,70 грн., пеню у сумі 42374,05 грн.

Судові витрати у вигляді сплаченої суми судового збору у розмірі 10869,53 грн. та витрати на правничу допомогу у сумі 37000,00 грн. позивач просить покласти на відповідача.

Про розгляд справи відповідача було повідомлено належним чином.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі та ухвала-повідомлення про розгляд справи по суті направлялися до електронного кабінету відповідача, які доставлені 17.01.2024 року та 07.03.2024 року відповідно, що вбачається з довідок про доставку електронного листа.

Відповідач правом надання відзиву на позов не скористався.

Заяви і клопотання.

11.01.2024 року представником позивача до суду подана заява про усунення недоліків позовної заяви.

01.03.2024 року представником позивача до суду подана заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

04.03.2024 року представником позивача до суду подана заява про розгляд справи у його відсутність.

Рух справи.

25.10.2023 року позовна заява зареєстрована в канцелярії Господарського суду Миколаївської області.

30.10.2023 року ухвалою Господарського суду Миколаївської області (суддя Олейняш Е.М.) позовну заяву з додатками передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду м. Києва.

06.12.2023 року ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.12.2023 року позовну заяву передано за підсудністю до Господарського суду Миколаївської області.

27.12.2023 року матеріали справи надійшли до Господарського суду Миколаївської області.

08.01.2024 року ухвалою суду позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

17.01.2024 року ухвалою суду позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

04.03.2024 року у підготовчому засіданні суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 10.04.2024 року.

10.04.2024 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини, на які позивач послався на підтвердження позовних вимог, та докази позивача.

1. 24.01.2022 року між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки сільськогосподарської продукції № 65737.

2. Позивач поставив відповідачу сільськогосподарську продукцію 24.01.2022 року вагою 20,7 т соняшника на загальну суму 405414,00 грн.; 28.01.2022 року вагою 18,518 т соняшника на загальну суму 385174,40 грн.; 09.02.2022 року вагою 19,22 т соняшника на загальну суму 410982,22 грн.

3. Позивач передав відповідачу видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні.

4. Відповідачем сплачено за поставлену продукцію 679933,88 грн.

5. У відповідача наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 521636,74 грн.

До позову позивачем приєднано наступні документи у копіях:

- договір поставки сільськогосподарської продукції № 65737 від 24.01.2022 року;

- специфікації № 65737 від 24.01.2022 року; № 66120 від 28.01.2022 року; № 66873 від 09.02.2022 року;

- рахунки фактури № 24_01_2022/1 від 24.01.2022 року, № 28_01_2022/4 від 28.01.2022 року, № 09_02_2022/5 від 09.02.2022 року;

- видаткові накладні № 1 від 24.01.2022 року, № 2 від 28.01.2022 року, № 3 від 09.02.2022 року;

- податкові накладні № 6 від 24.01.2022 року; № 4 від 28.01.2022 року; № 2 від 09.02.2022 року;

- квитанції про реєстрацію податкових накладних від 03.02.2022 року за № 9016635514, від 03.02.2022 року за № 9016636413, від 15.02.2022 року за № 9031972183;

- товарно-транспортні накладні № 20 від 17.09.2021 року, № 21 від 17.09.2021 року, № 26 від 01.10.2021 року;

- акт звірки взаємних розрахунків від 11.09.2023 року;

- експрес накладна за № 59001020882253 від 11.09.2023 року.

При оцінці доказів та встановленні обставин суд виходив з наступних положень ГПК.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 13 ГПК).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 ГПК).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 14 ГПК).

Учасники справи, зокрема зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази (п. 4 ч. 2 ст. 42 ГПК).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (1 та ч. 3 ст. 74 ГПК).

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ч. 4 ст. 74 ГПК).

У ст. 75 ГПК наведені підстави звільнення від доказування. До таких підстав, зокрема належать: визнання обставин учасниками справи; визнання судом обставин загальновідомими; встановлення обставин рішенням суду, що набрало законної сили, в господарській, цивільній або адміністративній справі, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи ( ч. 1 ст. 73 ГПК).

Ці дані, встановлюються письмовими, речовими, електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 ГПК).

Відповідно до ст. 86 ГПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд, дослідивши докази, надавши їм оцінку з огляду на вищевказані положення ГПК, встановив, що мали місце наступні обставини.

24.01.2022 року між позивачем (продавець, постачальник) та відповідачем (покупець) був укладений договір поставки сільськогосподарської продукції № 65737, що підтверджується приєднаною до позову копією договору поставки.

Договір містить підписи керівника позивача та представника відповідача, які скріплені печатками сторін.

24.01.2022 року сторонами було підписано специфікацію № 65737 до договору поставки про поставку 20,07 т. соняшнику на суму 405414,00 грн. з ПДВ.

28.01.2022 року сторонами підписано специфікацію № 66120 до договору поставки про поставку 18,518 т. соняшнику на суму 385174,40 грн. з ПДВ.

09.02.2022 року сторонами підписано специфікацію № 66873 до договору поставки про поставку 19,22 т. соняшнику на суму 410982,22 грн. з ПДВ.

Складання та підписання специфікацій підтверджується приєднаними до позову копіями специфікацій № 65737, № 66120, № 66873.

Поставка відповідачу 24.01.2022 року, 28.01.2022 року та 09.02.2022 року соняшнику загальною вагою 57,808 т. на загальну суму 1201570,62 грн. підтверджується приєднаними до позову у копіях:

- товарно-транспортними накладними № 20 від 17.09.2021 року, № 21 від 17.09.2021 року, № 26 від 01.10.2021 року;

- видатковими накладними № 1 від 24.01.2022 року, № 2 від 28.01.2022 року, № 3 від 09.02.2022 року.

Видаткові накладні містять підписи сторін.

Податкові накладні № 6 від 24.01.2022 року, № 4 від 28.01.2022 року, № 2 від 09.02.2022 року зареєстровані позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних: 03.02.2022 року за № 9016635514; 03.02.2022 року за № 9016636413; 15.02.2022 року за № 9031972183.

За ствердження позивача відповідач оплатив поставлений товар частково на суму 679933,88 грн., сума у розмірі 521636,74 грн. залишається несплаченою.

Приєднаний до позову акт звірки взаєморозрахунків від 11.09.2023 року містить лише підпис представника позивача. Вказаний акт не підписаний з боку відповідача. Таким чином, актом не підтверджується факт погодження відповідача із викладеними у ньому даними, зокрема щодо суми боргу.

Висновки суду щодо підстав задоволення позову або відмови у задоволенні позову.

Предметом договору передбачено, що позивач зобов`язався передати у власність відповідачу сільськогосподарську продукцію (в подальшому - товар) (п. 1.1 договору).

Згідно п. 1.2 договору найменування та загальна кількість товару, що поставляється за даним договором, визначається сторонами у специфікації, що додається до договору та є його невід`ємною частиною (надалі - специфікація).

Кількість та ціна товару, що поставляється за даним договором встановлюється специфікацією. Ціна товару може змінюватися, відповідно до п. 2.4 даного договору (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору умови поставки товару визначаються сторонами у специфікації до договору на відповідну партію товару. Поставка товару може здійснюватись на умовах EXW, FCA, СР (в розумінні Інкотермс-2010).

Відповідно до п.п. 4.2, 4.3 договору поставка товару здійснюється окремими частинами (партіями) автомобільним транспортом. Граничний строк поставки товару узгоджується сторонами у специфікації.

Відповідач зобов`язався оплатити всі витрати, пов`язані з товаром, з моменту здійснення його передачі від позивача відповідачу (п. 4.4.2 договору).

Відповідно до п. 4.8 договору для підтвердження поставки позивачем надаються наступні документи:

- рахунок-фактура на товар, що поставляється за договором із зазначенням кількості товару, ціни без ПДВ, загальної суми без ПДВ, суми ПДВ, всього до сплати;

- видаткова накладна на товар;

- податкова накладна, виписана на товар та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, у відповідності до діючого законодавства України;

- товарно-транспортні накладні, що оформлені відповідно до чинного законодавства України.

У відповідності до п. 5.1 договору, якщо інші умови оплати не погодженні сторонами у додатковій угоді, відповідач здійснює оплату товару в українських гривнях шляхом банківського переказу вартості товару на поточний рахунок позивача в наступному порядку:

- 86% вартості товару сплачується відповідачем протягом 3-х робочих днів з дати поставки товару, визначення фактичної кількості та якості поставленого товару згідно умов цього договору, підписання сторонами специфікації до договору, а також після отримання від позивача рахунку-фактури на товар та підписаної видаткової накладної;

- 14% вартості товару сплачується відповідачем протягом 3-х робочих днів після здійснення позивачем реєстрації податкової накладної на товар в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також перевірки відповідачем правильності такої реєстрації відповідної податкової накладної позивачем, за умови відсутності порушень з боку позивача встановлених законодавством вимог щодо реєстрації та належного заповнення податкових накладних.

Договір поставки набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін та діє до 24.01.2022 року, а в частині зобов`язань, що виникли до цієї дати до повного їх виконання відповідними сторонами (п. 9.1 договору).

Як встановлено судом умови договору щодо поставки товару згідно підписаних специфікацій № 65737, № 66120 та № 66873 позивачем виконані.

Позивачем виконані умови п. 4.8 договору щодо надання відповідачу документів, якими підтверджується поставка товару, що підтверджується фактом часткової оплати товару відповідачем згідно умов п. 5.1 договору.

Таким чином, відповідач з огляду на положення п. 5.1. договору мав остаточно оплатити поставлений товар:

- за видатковою накладною № 1 від 24.01.2022 року - по 08.02.2022 року включно;

- за видатковою накладною № 2 від 28.01.2022 року - по 08.02.2022 року включно;

- за видатковою накладною № 3 від 09.02.2022 року - по 18.02.2022 року включно.

Відповідач здійснив оплату частково на суму 679933,88 грн., сума у розмірі 521636,74 грн. залишається несплаченою.

З огляду на те, що виконання умов договору з оплати поставленої продукції є обов`язком відповідача, то тягар доказування належного виконання цього обов`язку лежить на відповідачі.

Виконання обов`язку з повної та своєчасної оплати поставленого товару відповідачем не доведено.

Докази сплати позивачу грошових коштів за поставлений товар в порядку та строки, встановлені п. 5.1 договору, у матеріалах справи відсутні.

Правовідносини, які виникли між сторонами на підставі договору поставки врегульовані положеннями ст.ст. 265-270 ГК України (загальні положення про поставку).

Виконання цивільних і господарських зобов`язань, які виникли з договору, врегульовано відповідними положеннями ГК та ЦК про договір та зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1. ст. 174 ГК господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 193 ГК суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною ч. 4 ст. 193 ГК передбачено, що управнена сторона має право не приймати виконання зобов`язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає із змісту зобов`язання.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 3 ст. 692 ЦК України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Частиною 1 ст. 526 ЦК передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За загальним правилом зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК).

Отже, не виконавши умови договору поставки щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару, відповідач порушив відповідне право позивача на отримання передбаченої договором оплати товару грошовими коштами.

Згідно ч. 2 ст. 20 ГК кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, зокрема шляхом присудження до виконання обов`язку в натурі.

Таким чином, з урахуванням положень вищенаведених статей ЦК та ГК щодо обов`язковості виконання умов договору та взятих його сторонами зобов`язань, передбаченого ч. 3 ст. 692 ЦК права позивача вимагати оплату поставленого товару, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті товару є обґрунтованими, законними і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 610 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.1 договору у випадку порушення, невиконання або неналежного виконання зобов`язань, передбачених даним договором, винна сторона несе відповідальність, визначену чинним законодавством України, з урахуванням умов даного договору.

Відповідно до п. 6.5 договору у випадку несвоєчасної оплати товару, відповідно до умов цього договору, відповідач сплачує позивачу неустойку у вигляді пені в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який вона нараховується, від загальної вартості неоплаченого товару, за кожен день такого прострочення.

Згідно п. 6.10 договору сплата штрафних санкцій та пені, а також відшкодування збитків, спричинених неналежним виконанням умов даного договору, не звільняє винну сторону від виконання своїх зобов`язань за даним договором. Штрафні санкції сплачуються винною стороною до повного виконання нею своїх обов`язків, встановлених цим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Позивачем на підставі положень п. 6.1, 6.5 договору поставки, у зв`язку із простроченням оплати товару на заборгованості в розмірі 521636,74 грн. з 19.02.2022 року по 18.08.2022 року нараховано пеню в сумі 42374,05 грн.

Згідно ч. 2 ст. 20 ГК кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, зокрема шляхом застосування штрафних санкцій.

З огляду на те, що відповідачем обов`язок по оплаті товару своєчасно не виконано, відсутність вини у невиконанні зобов`язання не доведено, наявні підстави для застосування передбачених договором штрафних санкцій у вигляді пені.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 3 % річних у розмірі 24566,94 грн. та втрати від інфляції у розмірі 136056,70 грн., які нараховані з підстав несвоєчасної оплати товару. Нарахування 3% річних та інфляційних втрат позивачем здійснено за період з 19.02.2022 року до 14.09.2023 року.

Судом перевірено надані позивачем розрахунки пені, 3% річних та втрат від інфляції та встановлено, що вони є арифметично правильними та вірними.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині теж підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать у тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У відповідності до ч. 2 зазначеної статті, витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами за результатами розгляду справи.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Частина 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру;

- погодинної оплати.

На підтвердження здійснення витрат на професійну правничу допомогу позивачем до позовної заяви, зокрема було надано:

- копію договору про надання правової допомоги від 13.09.2023 року;

- копію виписки з банківського рахунку адвоката Ковальчук І.М. від 15.09.2023 року, як доказ сплати гонорару адвокату.

Отже, позивачем документально підтверджено користування послугами адвоката з метою захисту своїх прав та інтересів в судовому порядку.

Як вбачається з п. 3.1 договору надання правової допомоги від 13.09.2023 року, позивач за правову допомогу, передбачену в п. 1.2 цього договору, сплачує адвокату винагороду у розмірі 37000,00 грн.

Відповідно до виписки з банківського рахунку адвоката Ковальчук І.М. від 15.09.2023 року, грошові кошти у визначеному договором розмірі були перераховані позивачем у даній справі на рахунок адвоката 14.09.2023 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, зокрема враховує:

- чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

- чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Судом визнається, що дані витрати пов`язані із розглядом справи.

Оцінюючи заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу, суд, з огляду на специфіку та складність справи, обсяг, вид та зміст наданих послуг, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, дійшов висновку не розподіляти всю суму заявлених витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі №915/1661/23 в розмірі 37000,00 грн. та визнає обґрунтованими витрати в розмірі 30000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 30000,00 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 237, 238 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Прометей, код ЄДРПОУ 41255380 (м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 114) на користь Великоолександрівського птахівничого сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю, код 05445669 (селище міського типу Велика Олександрівка, Херсонська область, вул. Заводська, буд. 18) грошові кошти у загальній сумі 724634 (сімсот двадцять чотири тисячі шістсот тридцять чотири) грн. 43 коп., з якої: 521636 (п`ятсот двадцять одна тисяча шістсот тридцять шість) грн. 74 коп. основний борг; 136056 (сто тридцять шість тисяч п`ятдесят шість) грн. 70 коп. інфляційні втрати; 42374 (сорок дві тисячі триста сімдесят чотири) грн. 05 коп. пеня; 24566 (двадцять чотири тисячі п`ятсот шістдесят шість) грн. 94 коп. 3% річних, а також грошові кошти на відшкодування судових витрат у справі з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 10869 (десять тисяч вісімсот шістдесят дев`ять) грн. 53 коп. та витрат на правничу допомогу у сумі 30000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення (ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження (ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 29.04.2024 року.

Суддя А.П. Алексєєв