Рішення

від 19.04.2024 по справі 915/1710/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2024 року Справа № 915/1710/23

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Компанії МАЛІЕРО ЛІМІТЕД (MALIERO LIMITED) (реєстраційний номер юридичної особи: НЕ 408472, юридична адреса (місце реєстрації): 3020, р. Кіпр, м.Лімасол, вул. Еолу, буд.4 (4 Eolou street, 3020 Limassol, Cyprus)

представник позивача: адвокат Колєсніков Олег Анатолійович (адреса для листування: АДРЕСА_1 )

до відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю РЕНТ УМБ (РНОКПП 40963992; адреса: 56602, Миколаївська область, м. Нова Одеса, вул. Сеславенського, буд. 30)

про: визнання договору купівлі-продажу частки у Статутному капіталі ТОВ РЕНТ УМБ від 24.02.2021 недійсним, приведення сторін у попередній стан та стягнення частини сплачених за договором частки у статутному капіталі товариства,

за участі представників учасників справи:

від позивача: Колєсніков О.А. (поза межами суду),

від відповідача: ОСОБА_2 (поза межами суду),

від третьої особи: не з`явився,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до господарського суду із позовною заявою до відповідача, в якій просить суд:

1) визнати недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю РЕНТ УМБ (ідентифікаційний код юридичної особи: 40963992), укладений 24 лютого 2021 року між громадянином України ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та юридичною особою за законодавством Республіки Кіпр Компанією МАЛІЕРО ЛІМІТЕД (реєстраційний номер юридичної особи: НЕ 408472);

2) привести сторони у попередній стан, який існував до моменту укладення договору, до 24 лютого 2021 року;

3) стягнути з ОСОБА_1 на користь юридичною особою за законодавством Республіки Кіпр Компанією МАЛІЕРО ЛІМІТЕД (реєстраційний номер юридичної особи: НЕ 408472) частину сплачених за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю РЕНТ УМБ (ідентифікаційний код юридичної особи: 40963992) від 24 лютого 2021 року коштів в сумі 137217,50 доларів США, що на момент підписання позовної заяви, згідно курсу НБУ еквівалентно 5 000 000,00 грн;

4) стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в сумі 80368,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем навмисно та цілеспрямовано введено покупця в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину, а саме: дійсної вартості частки статутного капіталу товариства, рентабельності та ліквідності активів, з метою заволодіння належними останньому грошовими коштами, шляхом укладення Договору купівлі-продажу корпоративних прав на умовах вкрай невигідних та збиткових для покупця.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2023 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/1710/23 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 13.11.2023 позовну заяву залишено без руху з підстав недотримання позивачем п. 2 ч. 3 ст. 162, п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України.

Судом встановлено позивачу 10-денний строк з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

20.11.2023 позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано: позовну заяву в новій редакції; докази направлення позовної заяви в новій редакції відповідачу; докази сплати судового збору.

Ухвалою суду від 27.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 22 грудня 2023 року о 10:50 год., залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю РЕНТ УМБ (РНОКПП 40963992; адреса: 56602, Миколаївська область, м. Нова Одеса, вул. Сеславенського, буд. 30); встановлено позивачу 5-денний строк з дня отримання даної ухвали для надання суду доказів надіслання третій особі копії позовної заяви з доданими до неї документами, встановлено сторонам процесуальні строки для подання суду заяв по суті справи.

04.12.2023 на виконання вищезазначеної ухвали, позивачем надано суду докази направлення третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ТОВ РЕНТ УМБ копії позовної заяви з додатками.

18.12.2023 відповідачем подано суду відзив на позовну заяву.

Відповідач позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заперечення відповідача обґрунтовано тим, що з лютого 2022 року позивач припинив здійснювати періодичні платежі, передбачені Договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ РЕНТ УМБ. У зв`язку з зазначеним, 12.07.2022, відповідно до п. 4.10. Договору, ОСОБА_1 звернувся до Компанії МАЛІЕРО ЛІМІТЕД з повідомленням про розірвання Договору купівлі-продажу, в якому зазначив, що оскільки позивач не сплатив платежі за лютий-червень 2022 року на загальну суму 800000,00 доларів США і прострочення кожного з цих платежів складає більше 30 календарних днів, ОСОБА_1 вирішив скористатися передбаченим п.4.10 Договору право на розірвання Договору в односторонньому порядку письмово повідомивши про це позивача листом від 13.07.2022. Повідомлення про розірвання договору, на думку відповідача, вважається врученим позивачеві 29.07.2022, а отже Договір купівлі-продажу є розірваним з цієї дати, а отже зобов`язання сторін за цим договором припинились. Оскільки основне зобов`язання (договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі) є припиненим, то і іпотека та застава частки у статутному капіталі, які забезпечували основне зобов`язання є припиненими. 29.12.2022 між ТОВ РЕНТ УМБ та ОСОБА_1 були укладені договори купівлі-продажу спірного нерухомого майна. На теперішній час право власності на об`єкти нерухомого майна зареєстровано за ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №319281547 від 29.12.2022.

Відповідач не погоджується з позицією позивача та вважає, що в даному випадку відсутні будь-які підстави для визнання недійсним Договору купівлі-продажу, оскільки статутний капітал товариства був сформований у повному обсязі, позивач розумів усі істотні умови договору, в тому числі і ціну, яка була узгоджена сторонами. На думку відповідача, наведені у позові доводи є перекрученням фактичних обставин щодо предмету договору, а також ґрунтуються на припущеннях і на недопустимому та неналежному доказі (технічний аудит).

Відповідач зазначає, що станом на 17.07.2018 статутний капітал ТОВ РЕНТ УМБ був сформований у повному обсязі у розмірі 120662272,00 грн, який складається з нерухомого майна та обладнання, внесеного на підставі Акта приймання-передачі від 15.11.2016 та на підставі Акта приймання-передачі від 12.07.2018. У зв`язку з зазначеним, відповідач вважає безпідставними, необґрунтованими, недоведеними та спростованими належними та допустимими доказами, які додано до відзиву, доводи позивача про те, що спірний правочин укладений при відсутності у продавця права на відчуження.

Відповідач вважає неналежним та недопустимим поданий позивачем до суду як доказ висновок технічного аудиту. Посилання позивача на обставини та умови укладення договору купівлі-продажу майна ТОВ РЕНТ УМБ, укладеного 29.12.2022 між ТОВ РЕНТ УМБ та ОСОБА_1 , є безпідставними та необґрунтованими, оскільки вони взагалі не стосуються правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем під час укладення оспорюваного договору 24.02.2021 і не можуть бути підставою для визнання цього договору недійсним. Відчуження майна ТОВ РЕНТ УМБ 29.12.2022 не може бути порушенням ОСОБА_1 умов договору від 24.02.2021, оскільки станом на 29.12.2022 Договір купівлі-продажу частки був припиненим внаслідок його одностороннього розірвання. Твердження позивача про те, що ОСОБА_1 обманув покупця в частині вартості частки у статутному капіталі ТОВ РЕНТ УМБ є безпідставним і спростовується тим фактом, що покупець прийняв таку вартість та погодився із нею, проте не виконав свої зобов`язання, передбачені Договором.

22.12.2023 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі на 31 січня 2024 року о 12:30 год.

01.01.2024 позивачем подано до суду відповідь на відзив.

Позивач просить суд приєднати дану відповідь на відзив, до матеріалів справи та врахувати викладені в ній доводи під час ухвалення рішення по справі №915/1710/23.

Позивач просить врахувати, що на даний час, існує судове рішення (яке не набрало законної сили) яким скасовано відповідні пункти Наказу № 4178/5 від 30.09.2022 та зобов`язано Міністерство юстиції України вчинити дії щодо поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів №47587255, №47587265, внесених на підставі рішень від 12.08.2022 № 64484539; від 31.08.2022 № 64646019, прийнятих приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Денисом Михайловичем.

Позивач вважає, що відповідач не спростував доводи викладені Компанією «МАЛІЕРО ЛІМІТЕД» у своїй позовній заяві щодо не сформування статутного капіталу ТОВ «РЕНТ УМБ» в повному обсязі, виходячи з наступного: відповідачем не надано жодних доказів внесення такого вкладу, а отже і формування статутного капіталу саме у вказаному розмірі; будь-яких документів, підтверджуючих інвентаризацію активів Товариства, та взагалі документального підтвердження їх наявності, стану і оцінки, продавцем при укладенні договору купівлі-продажу також не надавались. Натомість, у розпорядження Покупця, було надано Акт приймання-передачі та грошової оцінки майна, згідно якого, засновник Товариства ОСОБА_1 , оцінив та передав до статутного капіталу ТОВ «РЕНТ УМБ» нерухомого майна, зокрема олієпереробне підприємство потужністю 600 т/добу перероблюваного насіння (складів олієнасіння, шроту, лабораторії, тощо) та обладнання загальною вартістю 71 306 000, 00 грн. Прийняв дане майно у засновника Товариства ОСОБА_1 , сам ОСОБА_1 , як Директор ТОВ «РЕНТ УМБ» Жодна незалежна оцінка даного майна на той час, не проводилася. Проте, 29 грудня 2022 року, ТОВ «РЕНТ УМБ» продало ОСОБА_1 , дане нерухоме майно за 3 002 038 (три мільйони дві тисячі тридцять вісім) гривень. При цьому, як відображено в самому договорі, дана ціна предмету договору є ринковою (оціночною) вартістю згідно висновку про вартість майна виданого ПП «ДЮНАМЇС», 28.12.2022 року, у зв`язку з чим, на думку позивача, виникає питання, яка справжня вартість частки, що була внесена до статутного капіталу відповідачем у 2016 році.

Позивач зазначає, що підписуючи договір компанія «МАЛІЕРО ЛІМІТЕД» правомірно вважала, що потужність перероблюваного насіння олієпереробного заводу становить 600 т/добу.

Щодо тверджень відповідача про неналежність та недопустимість доказу - технічного аудиту, виготовленого ТОВ «ВЕКТОР НСП ГРУП» позивач зазначає наступне:

По-перше, як вбачається зі статті 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" проведення діяльності у сфері надання технічного аудиту підприємств, не потребує ліцензування (якщо саме підприємство на якому проводиться технічний аудит не здійснює види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню). Таким чином, неправильним є висновок про те, що ТОВ «ВЕКТОР НСП ГРУП» немає права робити технічні висновки в ході проведення технічного аудиту підприємств.

По-друге, не відповідає дійсності твердження про те, що технічний аудит не підписаний керівником ТОВ «ВЕКТОР НСП ГРУП» та не скріплений печаткою. Так, як вбачається з титульної сторінки «Технічного аудиту обстеження комплексу з переробки соняшнику з метою визначення подальшої можливості проведення модернізації» даний документ складено у 2021 році в місті Харків, підписано Директором ТОВ «ВЕКТОР НСП ГРУП» Денисенко Д.Б. та скріплено печаткою ТОВ «ВЕКТОР НСП ГРУП».

Щодо незаконності отримання даного технічного аудиту позивачем, позивач зазначає, що він був переданий компанії «МАЛІЕРО ЛІМІТЕД» ТОВ «ЕКСТРАКТ ОЙЛ» під час укладання договору оренди даного виробничого комплексу 01.07.2022.

05.01.2024 відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив.

Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач зазначає про те, що доводи та підстави заявленого позову, які викладені у відповіді на відзив, за своєю суттю, не відрізняються від тих, які викладені у позовній заяві, проте доповнені міркуваннями, яке не стосуються предмету та підстав заявленого позову. Оскільки нових доводів та аргументів позивачем у відповіді на відзив не наведено, то відповідач ОСОБА_1 заявляє суду, що він підтримує свою позицію, викладену у відзиві на позовну заяву та стверджує, на підставі доданих до відзиву доказів, про те, що статутний капітал ТОВ «РЕНТ УМБ» був сформований у повному обсязі, що підтверджується Рішенням засновника №5 від 12.07.2018 та Актом приймання-передачі та грошової оцінки майна від 12.07.2018 року. факт формування статутного капіталу у розмірі 120 662 272,00 гривень підтверджується договором застави частки у статутному капіталі ТОВ «РЕНТ УМБ» від 24.02.2021. В п.1.4. та 1.5. договору застави зазначено, що частка належить на праві власності ОСОБА_1 , а вартість частки за домовленістю сторін визначена в розмірі 120 662 272,00 гривень, що відповідає її номінальній вартості. Доводи відповідача у відзиві на позовну заяву жодним чином не були спростовані позивачем у відповіді на відзив на позовну заяву.

Стосовно тверджень позивача про визнання відповідачем у відзиві факту того, що потужність олієпереорблювального заводу у розмірі 600 т/добу була істотною умовою договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі відповідач зазначає, що сторони договору, розуміли та прийняли всі його істотні умови, серед яких не було умов щодо потужності та продуктивності заводу з виробництва соняшникової олії. Позивачем не спростовано доводів та висновків ОСОБА_1 щодо недопустимості докази висновків технічного аудиту.

31.01.2024, з урахуванням ухвали суду від 19.02.2024, судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення розгляду справи по суті на 28 лютого 2024 року об 11:30 год.

23.02.2024 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 22 березня 2024 року о 12:00 год.

08.03.2024 представником відповідача подано суду клопотання про долучення доказів. Відповідач просить суд: визнати поважними причини пропуску та поновити ТОВ «РЕНТ УМБ» процесуальний строк для залучення доказів; залучити до матеріалів справи №915/1710/23 копію постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 по справі №915/563/23.

22.03.2024 судове засідання у справі № 915/1710/23 не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого у справі судді у відрядженні.

Ухвалою суду від 25.03.2024 судове засідання у справі призначено на 19 квітня 2024 року об 11:30 год.

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.

У судовому засіданні 19.04.2024 представник відповідача підтримав клопотання від 08.03.2024 про долучення доказів, просить суд визнати поважними причини пропуску та поновити ТОВ «РЕНТ УМБ» процесуальний строк для залучення доказів; залучити до матеріалів справи №915/1710/23 копію постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 по справі №915/563/23.

Представник позивача заперечує проти задоволення клопотання посилаючись на те, що справи не є подібними, інший предмет доказування, вважає недоцільним долучення даного доказу до матеріалів даної справи.

Судом постановлено протокольну ухвалу про залишення без задоволення клопотання відповідача про долучення доказів, визнання поважними та поновлення строків залучення доказів з тих підстав, що судове рішення, зокрема не є доказом у розумінні положень ГПК України, а тому підстав для її долучення та визнання поважними причин пропуску та поновлення строків для залучення доказів немає.

У судовому засіданні 19.04.2024 представники сторін підтримали свої позиції, викладені у заявах по суті справи.

На підставі ст. 233 ГПК України, судом оголошено про підписання вступної та резолютивної частин рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

24.02.2021 між громадянином України - ОСОБА_1 , як продавцем, та юридичною особою за законодавством Республіки Кіпр - Компанією Маліеро Лімітед, як покупцем, укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Рент УМБ (ідентифікаційний код юридичної особи: 40963992, надалі - Товариство).

У пункті 1.1. договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Рент УМБ від 24.02.2021 (надалі договір) сторони погодили його предмет. Так, згідно із вказаним пунктом договору ОСОБА_1 зобов`язується продати (передати у власність), а Компанія Маліеро Лімітед зобов`язується придбати (прийняти у власність) частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Рент УМБ у розмірі 100% статутного капіталу товариства, номінальною вартістю 120662272 грн, та сплатити її вартість на умовах, встановлених цим договором.

Відомості про частку сторони зазначили у розділі 3 договору, відповідно до якого:

-номінальна вартіcть: 120662272 грн (пункт 3.1.);

-розмір у відсотках: 100% від розміру статутного капіталу Товариства (пункт 3.2.);

-номінальна вартість частки дорівнює вартості внесеного продавцем вкладу (пункт 3.3.);

-частку внесено до статутного капіталу в повному обсязі, що підтверджується статутом Товариства, затвердженого рішенням засновника Товариства з обмеженою відповідальністю Рент УМБ від 12.07.2018 №5 та довідкою, виданою Товариством 15.02.2021 за №1 (пункт 3.4.);

-частка у статутному капіталі Товариства надає право її власнику на участь в управлінні Товариством, отримання частини його прибутку (дивідендів), отримання активів Товариства у разі його ліквідації, а також інші права, передбачені чинним законодавством України та статутом товариства (пункт 3.5.);

-продавець підтверджує та гарантує, що Товариство з обмеженою відповідальністю Рент УМБ є власником наступного нерухомого майна:

реконструкції олієпереробного підприємства потужністю 600 тонн на добу перероблюваного насіння (складів олієнасіння, шроту, лабораторії тощо), загальною площею 12383,4 кв.м, який розташований за адресою: Миколаївська область, Новоодеський район, м.Нова Одеса, вул. Сеславинського, будинок 30, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1060626948248;

земельної ділянки з кадастровим номером 4824810100:04:048:0005, площею 3,7276га, яка має цільове призначення - інше, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1557803348248 (пункт 3.6).

За домовленістю сторін, продаж зазначеної у договорі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Рент УМБ здійснюється за ціною 280000000,00 (двісті вісімдесят мільйонів) гривень 00 копійок, що є еквівалентом 10000000,00 (десяти мільйонам) доларів США, за обмінним курсом валют, встановленим сторонами на дату укладання цього договору у розмірі 28 (двацять вісім) гривень за 1 (один) долар США (пункт 4.1. договору).

За умовами пунктів 4.2., 4.3. договору до моменту його підписання покупцем здійснена часткова оплата вартості частки в сумі 42000000,00 (сорок два мільйони) гривень 00 копійок, що є еквівалентом 1500000,00 (одному мільйону п`ятиста тисячам) доларів США. Факт отримання часткової оплати вартості частки у сумі 1500000,00 доларів США продавець засвідчує своїм підписом у цьому договорі. Оплата решти вартості частки буде проводитися на умовах розстрочення згідно графіку, наведеному у пункті 4.3. договору (напротязі 2021 2023 років).

Пунктом 4.8. договору передбачено, що передача частки (корпоративних прав) здійснюється виключно після повної оплати вартості частки (корпоративних прав). Право власності на частку, що відчужується, переходить до покупця після оплати покупцем ціни продажу з моменту державної реєстрації відповідних змін до складу учасників Товариства в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань та державної реєстрації відповідних змін до статуту Товариства.

За змістом пункту 5.1. договору підписанням цього договору продавець: підтверджує, що частка, що відчужується за цим договором, сформована у повному обсязі; підтверджує, що частка (її частина) у статутному капіталі Товариства, а також речові права покупця на них нікому раніше не були будь-яким способом відчуженими на користь інших осіб, не переданими як вклад/внесок до статутного (складеного) капіталу інших юридичних осіб, не переданими в заставу, податкову заставу та не виступають в якості будь-якого з видів забезпечення виконання будь-яких зобов`язань як самого продавця, так і третіх осіб; підтверджує відсутність інших учасників Товариства, які відповідно до чинного законодавства володіють переважним правом придбання частки; підтверджує відсутність будь-яких арештів, обтяжень та обмежень щодо належних Товариству майна, майнових прав або інших активів, а також те, що рахунки Товариства незаблоковані (неарештовані); підтверджує, що частка, яка відчужується за цим договором, є його особистою приватною власністю; підтверджує, що Товариство не є учасником будь-яких судових справ, пов`язаних з часткою, прав продавця на неї та господарською діяльністю Товариства, а також відсутні будь-які факти або обставини, що можуть викликати будь-які подібні розгляди або спори; підтверджує, що Товариство не має будь-яких зобов`язань фінансового чи майнового характеру, термін виконання яких настав або настане в період виконання цього договору, що могли б призвести до зниження розміру частки, створити для покупця додаткові зобов`язання та/або заподіяти збитки покупцю або Товариству.

Приймаючи до уваги можливість зміни законодавства, що регулює порядок переходу частки та/або державної реєстрації відповідних змін до відомостей про юридичну особу, її статутних документів, продавець приймає на себе зобов`язання, після здійснення повного розрахунку за частку, не обмежуючись винятково умовами цього договору, вчинити зі свого боку всі юридично значимі дії, які будуть необхідні для державної реєстрації змін до відомостей про Товариство та його статутних документів, що будуть пов`язані з придбанням покупцем частки за цим договором. Такий самий обов`язок несуть спадкоємці (правонаступники) продавця (пункт 6.3. договору).

Цей договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 8.1. договору).

У пункті 8.4. договору сторони погодили, що кожна із сторін однаково розуміє значення, умови цього договору та його правові наслідки для кожної із сторін, та у сторін відсутні заперечення щодо кожної з умов цього договору, про що свідчать особисті підписи сторін на договорі.

Згідно із пунктом 8.9. договору сторони свідчать та гарантують, що укладення цього договору відбувається у межах їх повноважень, та вони діють добросовісно і розумно та не перевищують своїх повноважень.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Також, як вбачається із наявної в матеріалах справи Інформаційної довідки (Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна) від 23.06.2020 №213587175, Товариство з обмеженою відповідальністю Рент УМБ є власником реконструкції олієпереробного підприємства потужністю 600 т/добу перероблюваного насіння (складів олієнасіння, шроту, лабораторії тощо), загальною площею 12383,4 кв.м, який розташований за адресою: Миколаївська область, Новоодеський район, м.Нова Одеса, вул. Сеславинського, будинок 30, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1060626948248, а також власником земельної ділянки з кадастровим номером 4824810100:04:048:0005, площею 3,7276 га, яка має цільове призначення - інше, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1557803348248.

Позивач порушення свого права обґрунтовує тим, що при купівлі олієпереробного заводу він виходив із виробничих потужностей заводу у 600 т на добу перероблюваного насіння. Проте після укладення договору позивач дізнався, що фактична виробнича потужність заводу становить 358 т перероблюваного насіння на добу, а виробничі потужності мають технічні недоліки. Якщо б на момент укладення договору позивач знав, що виробнича потужність заводу становить 358 т на добу, а не 600 т на добу, як передбачено договором, а також про інші істотні недоліки заводу, позивач договору не уклав би. Позивач стверджує, що відповідач навмисно та цілеспрямовано ввів покупця в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину, а саме: дійсної вартості частки статутного капіталу товариства, рентабельності та ліквідності активів, з метою заволодіння належними останньому грошовими коштами, шляхом укладення Договору купівлі-продажу корпоративних прав на умовах вкрай невигідних та збиткових для покупця.

На підставі викладеного, позивач зазначає, що договір купівлі-продажу був укладений ним під впливом омани щодо основних технічних характеристик заводу, у зв`язку з чим просить визнати недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Рент УМБ від 24.02.2021 на підставі статей 203, 216, 229, ч. 1 ст. 230 Цивільного кодексу України.

При вирішенні даного спору судом враховано наступне.

Згідно із частинами першою, третьою статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частинами першою-третьої, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Звертаючись з позовом про визнання недійсним правочину, позивач згідно з вимогами статей 13, 74 ГПК України повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення. Без доведення позивачем обставин недодержання сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину конкретних вимог законодавства у суду відсутні підстави для задоволення відповідного позову.

Частиною першою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якою, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини першої статті 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Як визначено вище на підставі сукупного застосування положень ст.ст. 229, 230 ЦК України, обставини наявності обману може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов`язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Розглядаючи даний спір, суд виходить з того, що на підставі тверджень позовної заяви та пояснень представника позивача в судовому засіданні, позивач станом на момент укладення правочину в повній мірі усвідомлював правову природу правочину та не заперечує дійсність спірного правочину в частині прав та обов`язків сторін.

Отже, по-перше, позов пов`язаний з властивостями предмету договору, а по-друге, властивості переданої речі враховуючи положення ст. 229 ЦК України, які підлягають оцінці судом в такому спорі, мають свідчити виключно про те, що якості речі є насправді нижчими ніж зазначено в договорі або використання речі за призначенням неможливе або ускладнене.

Суд зазначає, що як витікає з положень договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «РЕНТ УМБ», зокрема, п. 1.1. Договору, його предметом є частка у Статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТ УМБ» у розмірі 100% (сто відсотків) Статутного капіталу Товариства, номінальною вартістю 120662272,00 грн (надалі Частка).

Договір містить положення про те, що вона має грошовий вираз, який складає 120662272,00 грн.

При цьому відповідно до п. 3.4. договору частку внесено до статутного капіталу в повному обсязі, що підтверджується статутом Товариства, затвердженого рішенням засновника Товариства з обмеженою відповідальністю Рент УМБ від 12.07.2018 №5 та довідкою, виданою Товариством 15.02.2021 за №1.

Згідно п. 4.1.2., 4.2.1. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Рент УМБ розмір частки засновника товариства у статутному капіталі товариства може додатково визначатися у відсотках. Розмір частки засновника товариства у відсотках повинен відповідати співвідношенню номінальної вартості його частки та статутному капіталу товариства. Вкладом засновника товариства можуть бути гроші, нерухоме майно, цінні папери, інше майно, якщо інше не встановлено законом (а.с.156).

З наведених тверджень зрозуміло, що укладаючи спірний договір сторони мали на меті реалізувати свої права щодо такого об`єкту цивільних прав як частка в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, яка володіє властивістю бути вираженою у грошових одиницях.

Суд звертає увагу, що предметом купівлі продажу відповідно до спірного договору, таким чином, є саме частка, а не інший об`єкт цивільних прав - олієпереробний завод потужністю 600 тонн на добу перероблюваного насіння (складів олієнасіння, шроту, лабораторії тощо), загальною площею 12383,4 кв.м, який розташований за адресою: Миколаївська область, Новоодеський район, м.Нова Одеса, вул. Сеславинського, будинок 30, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1060626948248 та земельна ділянка з кадастровим номером 4824810100:04:048:0005.

Господарський суд далі звертається до таких положень чинного законодавства для визначення правової природи частки у статутному капіталі юридичної особи та майна товариства.

Відповідно до ст. 113 ЦК України, господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Стаття 140 ЦК України встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю є засноване однією або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділено на частки. Особливості діяльності товариств з обмеженою відповідальністю встановлюються Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Відповідно до статті 115 ЦК України, господарське товариство є власником: майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом. Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом. Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

Згідно статті 96-1 ЦК України, права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства. Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.

Таким чином, набуваючи права власності на частку, Позивач набув саме корпоративні права, а не безпосередньо майно, яке входить до складу частки.

Відтак, мета спірного договору - набути корпоративні права. При цьому, властивості останніх, які уповноважують їх власника брати участь в управлінні товариством, жодним чином не залежать від ефективності виробничих потужностей товариства чи його рентабельності.

Продуктивність олієпереробного заводу, загальною площею 12383,4 кв.м, який розташований за адресою: Миколаївська область, Новоодеський район, м.Нова Одеса, вул. Сеславинського, будинок 30, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1060626948248, яку в позовній заяві доводить позивач, обґрунтовуючи обман у відповідних характеристиках останнього, таким чином також не впливає на розмір частки, встановлений у грошових одиницях.

Твердження позову в цій частині щодо того, що це значно знижує вартість підприємства не можуть бути підставою для визнання недійним договору оскільки цей договір не є договором про відчуження олієпереробного заводу.

Отже твердження позову про властивості і якості речі - олієпереробного заводу, загальною площею 12383,4 кв.м, який розташований за адресою: Миколаївська область, Новоодеський район, м.Нова Одеса, вул. Сеславинського, будинок 30, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1060626948248 не можуть бути підставою для визнання недійним договору, предметом якого є інша річ частка, виражена у грошових одиницях.

Метою договору купівлі-продажу частки також не є придбання підприємства, здійснення підприємницької, виробничої діяльності тощо.

Суд відзначає, що відповідно до положень ч. 2 ст. 191 ЦК України, підприємство є більш комплексним об`єктом цивільних прав ніж предмет спірного договору.

При цьому, частиною четвертою цієї статті передбачено, що підприємство може бути самостійним об`єктом купівлі-продажу. Однак спірний договір не містить посилання на такий об`єкт купівлі-продажу як підприємство.

Оскільки намір покупця був спрямований саме на придбання частки, відтак саме з наявністю обману щодо її недоліків пов`язується визнання недійсним договору, внаслідок чого було завдано шкоди його першочерговому наміру.

А тому доводи позивача щодо того, що внаслідок встановленої після укладення спірного договору меншої ефективності виробничих потужностей товариства має місце обман, який у визначені ст. 229-230 ЦК України мірі впливає на дійсність правочину щодо частки є необґрунтованими.

Отже, єдиними релевантними твердженнями позову є твердження в частині відсутності доказів формування статутного капіталу у розмірі 120662272 у липні 2018 (а.с. 5 позову).

Оцінюючи ці доводи, господарський суд виходить з такого.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що тлумачення норм статті 230 ЦК України дає підстави для висновку про те, що під обманом розуміють умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов`язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести:

по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину;

по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином;

по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.

Таку правову позицію висловлено Верховним Судом в постанові від 01 лютого 2024 року у справі № 914/3630/21.

Тобто правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Отже, правочин може бути визнаний таким, що вчинений під впливом обману, у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел. Установлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов`язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 ЦК України.

Господарський суд зазначає, що обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено у господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач і відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї їх кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи, які входять до кола доказування, має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому, ураховуючи взаємозв`язок і вірогідність.

В даному випадку суд звертається до категорії стандарту доказування та відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц).

Разом з тим, доводи позивача щодо неповної оплати частки ґрунтуються на припущеннях. Жодного доказу не подано та не заявлено про витребування таких доказів.

Доказами, які містяться в матеріалах справи, зокрема, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 30.08.2023 (т. 1, а.с.42-46) підтверджено формування частки у розмірі, що наведено в спірному договорі.

Як витікає з наведеного, позивачем не доведено існування обставин, з якими положення ст. 230 ЦК України, пов`язують визнання спірного правочину недійсним, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення позову.

Щодо доводів позивача, які стосуються обставин розміру частки, її оцінки, складу тощо господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 115 ЦК України, господарське товариство є власником:

1) майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу;

2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності;

3) одержаних доходів;

4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

Згідно із частиною восьмою статті 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» вартість частки учасника визначається, виходячи із ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника.

Отже законом не встановлено обов`язку учасника товариства здійснювати оцінку його вкладу, який входить до обсягу частки. З наведеного витікає, що частка в статутному капіталі може мати ринкову вартість. Внаслідок наведеного, враховуючи, що позивачем як покупцем при укладенні договору не вчинено дій щодо її оцінки або перевірки обставин існування її складових частині, внесення до статутного капіталу тощо, він вважається таким, що прийняв на себе відповідальність за можливі наслідки в частині недоліків відповідного вкладу.

Доказів, що свідчили б про наявність перешкод у вчиненні такої перевірки станом на момент укладення правочину в матеріалах справи немає.

Надаючи оцінку доводам сторін щодо предмету спору, господарський суд виходить з такого.

У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбаченим цим Кодексом.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. ) від 9 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen), N 37801/97,п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

З огляду на те, що наведеними судом міркуваннями стосовно обставин застосування зазначених вище норм права, спростовуються твердження Позивача, господарський суд доходить висновку про їх необґрунтованість. При цьому, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу є такими, що не впливають на висновки суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи наведені вище міркування в сукупності, господарський суд відмовляє в задоволенні позову.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.В задоволені позову відмовити.

2.Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

3.Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

позивач: Компанія МАЛІЕРО ЛІМІТЕД (MALIERO LIMITED) (реєстраційний номер юридичної особи: НЕ 408472, юридична адреса (місце реєстрації): 3020, р. Кіпр, м.Лімасол, вул. Еолу, буд.4 (4 Eolou street, 3020 Limassol, Cyprus)

відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю РЕНТ УМБ (РНОКПП 40963992; адреса: 56602, Миколаївська область, м. Нова Одеса, вул. Сеславенського, буд. 30).

Повний текст судового рішення складено і підписано 29.04.2024.

Суддя В.О.Ржепецький