ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"16" квітня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/5348/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.,
за участю секретаря судового засідання Кафланової А.С.
розглянувши справу № 916/5348/23 за правилами загального позовного провадження
до відповідачів: 1) товариства з обмеженою відповідальністю "ТРОХИМ" /ЄДРПОУ 38617598, адреса - 67634, Одеська обл., Одеський р., с. Нова Ковалівка, вул. Лермонтова, 21, кв. 4, e-mail: rychkov.ipartnery@gmail.com/;
2) ОСОБА_1 /РНОКПП НОМЕР_1 , адреса - АДРЕСА_1 /
про солідарне стягнення заборгованості у розмірі 56 431,37 грн
за участі представників:
від позивача: адвокат Сердійчук О.Л., на підставі довіреності № 45 від 03.01.2024;
від відповідача1: не з`явився, повідомлений належним чином, причини неявки невідомі;
від відповідача2: не з`явився, повідомлений належним чином, причини неявки невідомі.
ВСТАНОВИВ:
13.12.2023 товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕБТ ФОРС" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. № 5931/23/ до товариства з обмеженою відповідальністю "ТРОХИМ", ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за договором про надання овердрафту № 015/0030/351854 від 12.06.2017 у розмірі 56 431,37 грн; витрати на правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором про надання овердрафту № 015/0030/351854 від 12.06.2017.
Позов пред`явлено на підставі ст. 11, 509, 525-526, 543, 546, 553, 554, 1054 ЦК України.
Ухвалою суду від 18.12.2023 залишено без руху позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» вх. № 5931/23 від 13.12.2023; зобов`язано позивача надати суду у десятиденний строк з дня отримання ухвали суду, заяву про усунення недоліків.
25.12.2023 на адресу суду надійшла заява позивача про усунення недоліків /вх. № 46845/23/ на виконання вимог ухвали суду віл 18.12.2023.
Ухвалою суду від 27.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/5348/23; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
10.01.2024 на адресу суду надійшов відзив відповідача1 /вх. № 1078/23/, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що позивачем в якості доказів виниклої заборгованості надано суду лише виписки з рахунків відповідача, відповідно до яких неможливо встановити наявність будь-якої заборгованості на період дії договору. Позивачем взагалі не було надано суду обґрунтованого розрахунку заявленої до стягнення суми. Відповідач вважає, що суд буде взагалі позбавлений можливості щодо встановлення вірної суми основної заборгованості відповідача за договором. Відповідно до виписок з рахунку відповідача вбачається лише ведення його господарської діяльності.
Відповідач звертає увагу, що на момент закінчення дії договору на рахунках відповідача перебувала відповідна сума овердрафту (та навіть більше), з чого вбачається, що на момент закінчення дії договору у відповідача взагалі була відсутня заборгованість перед банком.
Відповідач вказує, що шляхом забезпечення наявності кредитового залишку на поточному рахунку позичальника за умовами Правил надання овердрафту здійснюється погашення клієнтом заборгованості за овердрафтом, тоді як ні договір про надання банківської послуги - овердрафт, ні договір поруки не містять посилань на інші рахунки (позичальника чи банку), на які поручителю слід здійснювати перерахування коштів для погашення заборгованості позичальника за кредитом.
Відповідач зазначає, що зважаючи на фактичне вчинення відповідачем дій з остаточного погашення заборгованості товариства (як позичальника) за договором, вбачається відсутність правових підстав для задоволення вимог правозаступнику банку в даній справі.
12.01.2024 на адресу суду надійшло клопотання відповідача1 товариства з обмеженою відповідальністю "ТРОХИМ" про розгляд справи за правилами загального позовного провадження /вх. № 1386/24/ у справі № 916/5348/23.
Ухвалою суду від 15.01.2024 задоволено клопотання відповідача1 товариства з обмеженою відповідальністю "ТРОХИМ" про розгляд справи за правилами загального позовного провадження /вх. № 1386/24 від 12.01.2024/ у справі № 916/5348/23; постановлено справу № 916/5348/23 розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 31.01.2024 о 10:15 год.
25.01.2024 на адресу суду надійшла заява позивача товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕБТ ФОРС" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду /вх. № 3187/24/ у справі № 916/5348/23.
Ухвалою суду від 25.01.2024 постановлено здійснити проведення судового засідання 31.01.2024 о 10:15 год. в режимі відеоконференції через Електронний кабінет Електронного суду (http://cabinet.court.gov.ua).
25.01.2024 на адресу суду надійшла відповідь на відзив /вх. № 3246/24 та вх. № 4223/24 від 01.02.2024/, в якій позивач наголошує на задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Позивач вказує, що станом на 20.10.2023 позичальник не виконав умови Кредитного договору щодо своєчасного погашення заборгованості за кредитом та процентами, у зв`язку з чим заборгованість за Кредитним договором складає 56 431,37 грн., з яких: заборгованість за кредитом: 41 117,19 грн; заборгованість за процентами: 15 314,18 грн.
Позивач вказує, що із позовною заявою долучено детальний розрахунок боргу із зазначенням дати і суми використання ліміту, дати і факту погашення кредитного ліміту та відсотків, дати фактичного погашення кредиту, відсотків та пені, відомості щодо прострочення кредиту та відсотків, залишку боргу по тілу, відсотках та пені. Відповідний розрахунок зроблений максимально детально із зазначенням моменту виникнення боргу в щоденному розрізі. Позивач звертає увагу, що розрахунок зроблений первісним кредитором та розрахунок супроводжується відомостями із виписки по рахунку за кредитним договором.
Позивач вказує, що на противагу наданим позивачем доказам, які підтверджують обставини, якими позивач обґрунтовує обставину наявності боргу, відповідачем не долучено жодного належного, допустимого, достовірного та достатнього доказу на підтвердження тих обставин, на які він покликається, як на підставу своїх заперечень.
31.01.2024 о 10:15 год судове засідання у справі № 916/5348/23 не відбулося у зв`язку із знаходженням головуючого судді Петренко Н.Д. на лікарняному з 31.01.2024.
Після виходу судді з лікарняного ухвалою суду від 07.02.2024 призначено підготовче засідання по справі № 916/5348/23 на 06.03.2024 о 10:00 год. в режимі відеоконференції через Електронний кабінет Електронного суду (http://cabinet.court.gov.ua) з представником позивача.
05.03.2024 на адресу суду надійшла заява відповідача1 про відкладення підготовчого засідання на іншу дату /вх. № 9207/24/.
У підготовчому засіданні 06.03.2024 судом оголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 916/5348/23 до судового розгляду по суті; судове засідання по суті призначено на 04.04.2024 о 12:30 год.
04.04.2024 на адресу суду надійшла заява відповідача1 про відкладення підготовчого засідання на іншу дату /вх. № 13975/24/.
У підготовчому засіданні 04.04.2024 судом оголошено протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання відповідача1 про відкладення судового засідання /вх. № 13975/24 від 04.04.2024/; також судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення судового засідання з розгляду справи по суті та призначено продовження розгляду справи на 16.04.2024 об 11:30 год.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.
Відповідачі до судового засідання не з`явилися, повідомлені належним чином, причини неявки невідомі.
До повноважень господарських судів не віднесено з`ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Ухвала Господарського суду Одеської області від 27.12.2023 у справі № 916/5348/23 направлялась учасникам справи в порядку, визначеному положеннями Господарського процесуального кодексу України, зокрема відповідачу1 (за адресою - АДРЕСА_2 , яка є його місцезнаходженням, що підтверджується Витягом в Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), відповідачу2 (за адресою - АДРЕСА_1, яка є його зареєстрованим місцем проживанням, що підтверджується Витягом в Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), про що свідчить відтиск штампу вихідної кореспонденції на зворотньому боці другої сторінки цих ухвал з зазначенням адреси відповідача, рекомендованим листом з повідомленням про вручення з позначкою на конверті „Судова повістка".
Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом пункту 4 частини шостої якої днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
10.01.2024 на адресу суду повернуто рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке направлялося на адресу відповідача2, з відміткою про отримання відправлення 03.01.2024.
15.01.2024 на адресу суду повернуто рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке направлялося на адресу відповідача1, з відміткою листоноші «адресат відсутній за вказаною адресою».
Також суд звертає увагу, що положеннями ч. 7 ст. 120 ГПК України визначено, що учасники судового засідання зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою в вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за відповідною адресою не проживає.
Таким чином, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20, № 910/1730/22 від 19.12.2022 року).
Суд зазначає, що основним способом, за допомогою якого суди здійснюють повідомлення учасників справи, є надіслання повісток. Це означає, що якщо в матеріалах справи є корінець повідомлення, в якому зазначено, що лист вручено безпосередньо учаснику справи, наявний підпис працівника пошти, то особа може вважатися належним чином повідомленою. Разом з тим, є випадки, коли судові повістки не вручаються. У тому випадку, якщо зазначено, що «адресат відмовився» чи «адресат відсутній за вказаною адресою», то відповідно до положень Господарського процесуального кодексу, судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, і особа вважається повідомленою. Вказане узгоджується з позицією Касаційного цивільного суду Верховного Суду яка викладена у справі №752/24739/19 від 18.01.2023 року.
Також необхідно зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.12.2023 було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідачі, обізнані про розгляд справи № 916/5348/23, могли ознайомитися з текстом цієї ухвали.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вислухавши представника позивача, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.
Як встановлено у судовому засіданні при безпосередньому дослідженні доказів, 12.06.2017 між товариством з обмеженою відповідальністю «ТРОХИМ» (позичальник, боржник, відповідач-1) та публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (кредитодавець, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», банк) був укладений договір про надання овердрафту № 015/0030/351854, за умовами якого банк на умовах договору надає позичальнику протягом строку доступності овердрафту можливість використання овердрафту в межах поточного ліміту, який відповідно до п. 1.3. договору складає 108 000,00 грн /п. 1.1 договору/.
Пунктом 1.2. кредитного договору встановлено, що позичальник зобов?язується використовувати овердрафт за цільовим призначенням, вказаним в пункті 1.2. договору, з дотримання законодавства України, погасити овердрафт/кредитну заборгованість, сплатити проценти за користування овердрафтом/кредитною заборгованістю та комісії, а також виконати інші зобов?язання, визначені договором, у строки передбачені договором, але не пізніше дати закінчення строку овердрафту.
Відповідно до умов кредитного договору дата закінчення строку овердрафту за взаємною згодою встановлено - 12.06.2020.
Згідно пункту 4.1. кредитного договору проценти за користування овердрафтом розраховуються на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 20% річних. З дати скасування максимального ліміту та поточного ліміту з будь-яких підстав, зазначених в пунктах 8.2 та 8.3. (крім підпункту 8.3.4.) договору, проценти за користування кредитною заборгованістю розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 40 % річних
Пунктом 11.5 кредитного договору встановлено, що до всіх правовідносин, пов?язаних з укладанням та виконанням договору, застосовується строк позовної давності тривалістю у десять років.
Банк належним чином виконав свої зобов?язання за кредитним договором, надавши позичальнику кредитні кошти. Вказана обставина не заперечується відповідачем1.
12.06.2017 з метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_1 (поручитель/відповідач-2) р. укладено договір поруки № 112191/0030/328351, за умовами якого поручитель зобов?язується відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов?язань, у тому числі тих, що виникнуть в майбутньому, які випливають з умов кредитного договору.
Пунктом 2.1. договору поруки встановлено у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов?язань, поручитель та позичальник відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Пунктом 7.2. договору поруки встановлено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами. Строк поруки, що встановлена договором, за кожним забезпеченим зобов?язанням становить 5 років від дня закінчення строку/настання терміну виконання відповідного забезпеченого зобов?язання. Порука для відповідного забезпеченого зобов?язання не припиняється після закінчення цього строку у разі, якщо кредитор у межах цього строку пред`явив вимогу до поручителя.
Судом досліджено виписку по рахунку ТОВ «ТРОХИМ» за період з 12.06.2017 по 11.06.2018.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 015/0030/351854 від 12.06.2017, станом на 13.12.2021 заборгованість становить 56 431,37 грн, з яких: 41 117,19 грн - заборгованість за кредитом, 15 314,18 грн - заборгованість за відсотками, в тому числі 14 728,41 грн прострочена заборгованість за відсотками.
Судом встановлено, що 30.11.2021 між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір відступлення права вимоги №114/2-47, відповідно до якого ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»/банк відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у т.ч. за кредитним договором № 015/0030/351854 від 12.06.2017, що укладений між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ТРОХИМ». ТОВ «Вердикт Капітал» перерахувало ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» грошові кошти у розмірі 4 774 940,58 грн, що вбачається із платіжного доручення № 306770027 від 30.11.2021.
02.02.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Кампсіс Фінанс» укладено договір № 02-02/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Кампсіс Фінанс» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у т.ч. за кредитним договором № 015/0030/351854 від 12.06.2017, що укладений між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ТРОХИМ».
У відповідності до пунктів 5,62 та 7.2 Договору Ма 02-02/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 02.02.2023 сторони в підтвердження виконання п. 7.1 договору уклали акт зарахування зустрічних однорідних вимог.
11.05.2023 між ТОВ «Кампсіс Фінанс» та ТОВ «Дебт Форс» укладено договір № 11-05/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Кампсіс Фінанс» відступило на користь ТОВ «Дебт Форс» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у т.ч. за кредитним договором № 015/0030/351854 від 12.06.2017, що укладений між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ТРОХИМ».
На виконання п. 7.1 договору № 11-05/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 11.05.2023 ТОВ «Дебт Форс» проведено оплату у розмірі 166 377,73 грн відповідно до платіжної інструкції № 393720007 від 23.10.2023, дослідженої судом.
Листом вих. № 2069-10/23 від 25.10.2023 ТОВ «Кампсіс Фінанс» підтверджує зарахування отриманої від ТОВ «Дебт Форс» 23.10.2023 суми у розмірі 166 377,73 грн як сплату за договором відступлення прав вимоги № 11-05/23 від 11.05.2023.
Таким чином, судом встановлено, що ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» втратило право грошової вимоги до ТОВ «ТРОХИМ», вказане право грошової вимоги набуло спочатку ТОВ «Вердикт Капітал», згодом - ТОВ «Кампсіс Фінанс», а в подальшому - ТОВ «Дебт Форс».
Позивач вказує, що позичальник не здійснив погашення заборгованості за кредитним договором № 015/0030/351854 від 12.06.2017, у зв`язку із чим, станом на 20.10.2023 наявна заборгованість у розмірі 56 431,37 грн, з яких: 41 117,19 грн - заборгованість за кредитом; 15 314,18 грн - заборгованість за процентами.
Оскільки, відповідачі не здійснили погашення заборгованості у строк, визначений у договорі, то суд приходить до висновку, що права інтереси позивача порушені, що призвело до звернення позивача до суду за захистом.
Предметом позову у даній справі є солідарне стягнення заборгованості за договором про надання овердрафту № 015/0030/351854 від 12.06.2017 у розмірі 56 431,37 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 цього ж Кодексу договір є обов`язковим для виконання сторонами.
За приписами ч.2 ст.639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» свої зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі та надав Позичальнику - кредитний ліміт у розмірі 108 000,00 грн.
Згідно зі статтею 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто, шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Статтею 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.ті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України).
Частиною 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Вимогами ч.1 ст.1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, в порушення відповідних умов договору позичальник не повернув кредитні кошти у передбачений Договором термін. В результаті чого, у відповідача1 станом на 13.12.2021 року виникла заборгованість Позичальника перед БАнком за Договором у розмірі 56 431,37 грн, з яких: 41 117,19 грн - заборгованість за кредитом, 15 314,18 грн - заборгованість за відсотками, в тому числі 14 728,41 грн прострочена заборгованість за відсотками.
Згідно зі ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Як встановлено судом та зазначено вище, в забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, між Позивачем та відповідачем2 укладено договір поруки № 112191/0030/328351 від 12.06.2017.
Згідно ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. За приписами ст.5 цього Кодексу здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.
Частинами першою, другою статті 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно із частинами першою, другою статті 543 ЦК України в разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.
З аналізу вимог частини першої статті 554 ЦК України у поєднанні з вимогами, передбаченими частиною першою статті 542 та статтею 543 цього Кодексу, слідує, що між боржником та поручителем існує солідарний обов`язок, установлений законом, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Частиною 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Господарський суд, проаналізувавши правочини з відступлення права вимоги, приходить до висновку, що на момент подання позовної заяви право вимоги за кредитним договором № 015/0030/351854 від 12.06.2017 та договором поруки № 112191/0030/328351 від 12.06.2017 перейшло до ТОВ «ДЕБТ ФОРС».
За таких обставин, враховуючи те, що право вибору способу судового захисту належить виключно позивачу, позивач правомірно звернувся до суду з даним позовом щодо солідарного стягнення з відповідачів заборгованості, яка виникла за кредитним договором 015/0030/351854 від 12.06.2017 у розмірі 56 431,37 грн.
Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідачами у справі доказів належного виконання своїх зобов`язань до матеріалів справи не надано. Суд зауважує, що із позовною заявою долучено детальний розрахунок боргу із зазначенням дати і суми використання ліміту, дати і факту погашення кредитного ліміту та відсотків, дати фактичного погашення кредиту, відсотків та пені, відомості щодо прострочення кредиту та відсотків, залишку боргу по тілу, відсотках та пені. Відповідний розрахунок зроблений максимально детально із зазначенням моменту виникнення боргу в щоденному розрізі, розрахунок зроблений первісним кредитором та розрахунок супроводжується відомостями із виписки по рахунку за кредитним договором.
При цьому суд зауважує, що відповідачами не долучено жодного належного, допустимого, достовірного та достатнього доказу на підтвердження своїх заперечень.
Проаналізувавши встановлені обставини в їх сукупності, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕБТ ФОРС" підлягають задоволенню у повному обсязі, так як обґрунтовані та доведені.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач при пред`явленні позову сплатив судовий збір у розмірі 2 684,00 грн, що вбачається із платіжної інструкції від 24.03.2023 року.
Враховуючи висновки, наведені у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", щодо розподілення судового збору у разі заявлення солідарних вимог, з огляду на задоволення позовних вимог у повному обсязі, суд, з урахуванням положень ст. 129 ГПК України, покладає витрати по сплаті судового збору у сумі по 1 342,00 грн. на кожного із відповідачів.
Стосовно вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн, господарський суд зазначає наступне.
За приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією з засад господарського судочинства.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Частиною 3 ст. 123 ГПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Вказаною статтею передбачено, якими доказами заявник повинен підтверджувати розмір витрат на професійну правничу допомогу. У разі недотримання заявником вимог частини 4 вказаної статті щодо співмірності розміру заявлених до відшкодування витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням сторони. Суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Вказана правова позиція викладена в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Разом з цим, об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. У ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Тобто, "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку, викладеному у вищевказаній постанові.
У постанові від 05.10.2021 в справі № 907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За правилами ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Судом встановлено, що у позовній заяві, датованій 23.11.2023, позивачем визначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових на правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що з метою захисту порушених прав, 25.04.2023 між ТОВ «ДЕБТ Форс» та АО «Лігал Ассістанс» укладено договір № 25/04-23 про надання правової допомоги, за умовами якого клієнт доручає, а АО приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором /п. 1.1 договору/.
Вартість послуг узгоджується сторонами у формі заявок на надання юридичної допомоги, які є невід`ємними додатками до договору /п. 4.1 договору/. Сума, визначена актом про надання юридичної допомоги цього договору є гонораром АО за надання юридичної допомоги та поверненню не підлягає /п. 4.5 договору/.
Судом досліджено прайс-лист АО «Лігал Ассістанс», затверджений рішенням Загальних зборів № 03-01/2023 від 03.01.2023.
Судом досліджено заявку на надання юридичної допомоги № 2 від 30.10.2023, відповідно до якої вартість послуг становить 20 000,00 грн, з яких:
вивчення матеріалів кредитної справи - 1 500,00 грн * 2 год = 3 000,00 грн;
надання консультації щодо перспективи стягнення кредитної заборгованості з підготовкою консультаційного висновку - 1 500,00 грн * 2 год = 3 000,00 грн;
підготовка (складення) позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором - 3 000,00 грн * 3 год = 9 000,00 грн;
формування додатків до позовної заяви, зібрання та передача справи замовнику - 2 500,00 грн * 2 год = 5 000,00 грн.
Також судом досліджено витяг з Акту № 2 про надання юридичної допомоги від 02.11.2023, відповідно до якої вартість послуг становить 20 000,00 грн, з яких:
вивчення матеріалів кредитної справи - 1 500,00 грн * 2 год = 3 000,00 грн;
надання консультації щодо перспективи стягнення кредитної заборгованості з підготовкою консультаційного висновку - 1 500,00 грн * 2 год = 3 000,00 грн;
підготовка (складення) позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором - 3 000,00 грн * 3 год = 9 000,00 грн;
формування додатків до позовної заяви, зібрання та передача справи замовнику - 2 500,00 грн * 2 год = 5 000,00 грн.
матеріали справи містять платіжну інструкцію від 01.11.2023 про сплату коштів за надання послуг з правової допомоги у розмірі 20 000,00 грн
Судом встановлено, що представництво ТОВ «ДЕБТ Форс» в Господарському суді Одеської області здійснювалось адвокатом Сердійчуком О.Л. на підставі довіреності № 45 від 03.01.2024.
Враховуючи вищевказані докази, суд зазначає про доведеність позивачем факту надання йому правничої допомоги.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд враховує, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
У зв`язку із чим суд відхиляє доводи відповідачів у цій частині.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Дослідивши заяву позивача про розподіл судових витрат, проаналізувавши витяг з Акту № 2 про надання юридичної допомоги від 02.11.2023, застосовуючи зазначені вище критерії розумності розміру заявлених позивачем до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, їх необхідності та співмірності зі складністю справи і виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, враховуючи всі аспекти та характер спірних правовідносин у справі та виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності усіх учасників, господарський суд з урахуванням критерію реальності, дійсності, необхідності, розумності їх розміру, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн., є необґрунтованими.
Суд вважає безпідставними включенням до переліку послуг з правової допомоги адвоката послуг: «формування додатків до позовної заяви, зібрання та передача справи замовнику - 2 500,00 грн * 2 год = 5 000,00 грн». Оскільки технічне копіюванням документів у вигляді поліграфічних послуг, їх завіряння, направлення документів поштою не є різновидом правничої допомоги, та не вимагає застосування професійних знань адвоката, тому такі дії не можуть бути віднесені до витрат на правничу допомогу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.12.2020 у справі №808/1849/18.
Так, дослідивши та оцінивши заяву позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з доданими до неї документами, суд враховує:
1) рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі;
2) обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору;
3) розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 35,44 % від ціни позову.
Заявлений адвокатом до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн. не відповідає критеріям, що наведені у частині 4 статті 126 ГПК України, оскільки надані послуги охоплюються однією послугою зі здійснення підготовки заяви по суті спору (в межах якої і формується правова позиція сторони по суті спору).
Суд враховує, що дана справа є не значної складності, містить незначний обсяг доказів, адвокатом не було вжито додаткових заходів щодо отримання доказів.
Зважаючи на складність справи, надані послуги, принципи співмірності та розумності судових витрат, господарський вважає за належне стягнути з відповідачів витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Господарський суд зазначає, при повному або частковому задоволенні позову до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується ними пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 74-75, 129, 237-241 Господарського процесуального кодексу України суд
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕБТ ФОРС" - задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "ТРОХИМ" /ЄДРПОУ 38617598, адреса - 67634, Одеська обл., Одеський р., с. Нова Ковалівка, вул. Лермонтова, 21, кв. 4, e-mail: rychkov.ipartnery@gmail.com/ та ОСОБА_1 /РНОКПП НОМЕР_1 , адреса - АДРЕСА_1 / на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕБТ ФОРС" /ЄДРПОУ 43577608, адреса - 02121, м. Київ, вул. Харківське шосе, 201/203, оф. 602, e-mail: info@debt-force.com.ua/ заборгованість за договором про надання овердрафту № 015/0030/351854 від 12.06.2017 у розмірі 56 431,37 грн /п`ятдесят шість тисяч чотириста тридцять одна гривня 37 копійок/, з яких: 41 117,19 грн - заборгованість за кредитом; 15 314,18 грн - заборгованість за процентами.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ТРОХИМ" /ЄДРПОУ 38617598, адреса - 67634, Одеська обл., Одеський р., с. Нова Ковалівка, вул. Лермонтова, 21, кв. 4, e-mail: rychkov.ipartnery@gmail.com/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕБТ ФОРС" /ЄДРПОУ 43577608, адреса - 02121, м. Київ, вул. Харківське шосе, 201/203, оф. 602, e-mail: info@debt-force.com.ua/ судові витрати у розмірі 3 842,00 грн /три тисячі вісімсот сорок дві гривні/, з яких: 1 342,00 грн - судовий збір, 2 500,00 грн - витрати на правничу допомогу.
4. Стягнути з ОСОБА_1 /РНОКПП НОМЕР_1 , адреса - АДРЕСА_1 / на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕБТ ФОРС" /ЄДРПОУ 43577608, адреса - 02121, м. Київ, вул. Харківське шосе, 201/203, оф. 602, e-mail: info@debt-force.com.ua/ судові витрати у розмірі 3 842,00 грн /три тисячі вісімсот сорок дві гривні/, з яких: 1 342,00 грн - судовий збір, 2 500,00 грн - витрати на правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення складено та підписано 26 квітня 2024 р.
Суддя Н.Д. Петренко
Суд | Господарський суд Одеської області |
Дата ухвалення рішення | 16.04.2024 |
Оприлюднено | 01.05.2024 |
Номер документу | 118703442 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань інші договори |
Господарське
Господарський суд Одеської області
Петренко Н.Д.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні