Рішення

від 18.04.2024 по справі 916/5148/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" квітня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/5148/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.

за участі секретаря судового засідання Кафланової А.С.,

розглянувши справу № 916/5148/23 за правилами загального позовного провадження

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" /ЄДРПОУ 42399676, адреса - 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, e-mail: ngt@naftogaztrading.com.ua/

до відповідача: Херсонського державного університету /ЄДРПОУ 02125609, адреса - 73000, м. Херсон, вул. Університетська, 27, e-mail: office@ksu.ks.ua/

про стягнення заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 153 285,76 грн

за участі представників сторін:

від позивача: адвокат Пясецький Д.В. на підставі довіреності № 198 від 29.11.2023;

від відповідача: Нікітінська І.О. в порядку самопредставництва.

ВСТАНОВИВ:

23.11.2023 товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. № 5726/23/ до Херсонського державного університету про стягнення заборгованості за договором № 20-1202/21-БО-Т постачання природного газу від 18.11.2021 у розмірі 153 285,76 грн, з яких:

- 107 179,58 грн - основний борг за лютий-квітень 2022 року;

- 3 959,42 грн - 3 % річних;

- 18 044,73 грн - інфляційні витрати;

- 24 102,03 грн - пеня.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором договором № 20-1202/21-БО-Т постачання природного газу від 18.11.2021.

Позов пред`явлено на підставі ст.ст. 11, 509, 526, 530, 610, 612, 629, 655 ЦК України, ст.ст. 20, 173-175, 193 ГК України.

Ухвалою суду від 28.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/5148/23; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження. Пунктом 4 резолютивної частини ухвали визначено відповідачам строк у 5 днів з дня вручення ухвали для подання заяви із запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

14.02.2024 на адресу суду надійшло клопотання відповідача Херсонського державного університету про розгляд справи за правилами загального позовного провадження /вх. № 6067/24/ у справі № 916/5148/23. Клопотання датоване 09.02.2024. В обґрунтування клопотання відповідач посилається на те, що справа є складною. З 01 березня 2022 місто Херсон було окупованим, надані позивачем акти не містять підписів відповідача.

Ухвалою суду від 15.02.2024 задоволено клопотання відповідача Херсонського державного університету про розгляд справи за правилами загального позовного провадження /вх. № 6067/24 від 14.02.2024/ у справі № 916/5148/23; постановлено справу № 916/5148/23 розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 20.03.2024 о 10:00 год. 16.02.2024 на адресу суду надійшло клопотання позивача товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду /вх. № 6430/24/ у справі № 916/5148/23.

Ухвалою суду від 16.02.2024 постановлено здійснити проведення судового засідання на 20.03.2024 о 10:00 год в режимі відеоконференції через Електронний кабінет Електронного суду (http://cabinet.court.gov.ua).

У підготовчому засіданні 20.03.2024 судом оголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 916/5148/23 до судового розгляду по суті; судове засідання по суті призначено на 18.04.2024 о 12:30 год.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вислухавши представників сторін, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Як встановлено у судовому засіданні при безпосередньому дослідженні доказів, 18.11.2021 між ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" /постачальник/ та Генічеським фаховим коледжем Херсонського державного університету /ЄДРПОУ 43308024/, що є відокремленим структурним підрозділом Херсонського державного університету /споживач/ укладено договір № 20-1202/21-БО-Т постачання природного газу, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору /п. 1.1 договору/.

Постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з листопада 2021 по грудень 2022 (включно) у кількості 15,439 тис.куб.м. /п. 2.1 договору/.

Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу /п. 3.5 договору/.

Оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 70 % вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був оплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору /п. 5.1 договору/.

Споживач зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі розраховуватися за поставлений природний газ відповідно до п. 5.1 цього договору /п. 5.3 договору/.

У разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за п. 8.4 договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3 % річних, інфляційні збитки та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення /п. 7.2 договору/.

26.12.2021 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору постачання природного газу від 03.12.2021 № 20-1202/21-БО-Т, яким викладено п. 2.1 та п. 4.3 договору у новій редакції. Так, постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з листопада 2021 по грудень 2022 (включно) у кількості 15,025 тис.куб.м. /п. 2.1 договору/.

Судом досліджено надані позивачем акти приймання-передачі природного газу, складені на виконання зобов`язань за договором постачання природного газу від 03.12.2021 № 20-1202/21-БО-Т, а саме: від 30.11.2021 на суму 17 006,58 грн, від 31.12.2021 на суму 42 113,36 грн, 31.01.2022 на суму 28 870,16 грн, від 28.02.2022 на суму 43 669,44 грн, від 31.03.2022 на суму 63 501,13 грн, від 25.04.202 на суму 63 443,98 грн, від 30.04.2022 на суму 66,16 грн.

Всього у період з листопада 2021 по квітень 2022 року позивач передав позивачу природного газу на загальну суму 195 169,68 грн.

На адвокатський запит представника Позивача, ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» надано лист-відповідь від 09.10.2023 № ТОВВИХ-23-14228 щодо об`ємів спожитого Відповідачем природного газу помісячно (в тому числі надано роздруківки з Інформаційної платформи).

Судом досліджено лист АТ «Державний ощадний банк України» від 08.08.2023, яким на запит позивача надано інформацію щодо надходжень коштів на поточний рахунок позивача від «Медучилище Генічеськ» /ЄДРПОУ 43308024/ за період з 18.11.2021 по 31.07.2023.

Так, судом встановлено, що за період з 18.11.2021 по 31.07.2023 відповідач частково оплатив спожитий природний газ, а саме у розмірі 108 285,3 грн.

При цьому на підставі листа Генічеського фахового коледжу Херсонського державного університету від 06.05.2022 про повернення коштів, позивач 13.05.2022 перерахував споживу кошти у розмірі 20 295,2 грн.

Господарський суд зазначає, що неналежне виконання відповідачем зобов`язань з оплати заборгованості за договором стало підставою для нарахування позивачем пені у розмірі 24 102,03 грн, 3% річних у розмірі 3959,42 грн, інфляційних втрат у розмірі 18 044,73 грн.

Оскільки, відповідач не здійснив оплату поставленого природного газу у строк, визначений у договорі, то суд приходить до висновку, що права інтереси позивача порушені, що призвело до звернення позивача до суду за захистом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 175 Господарського процесуального кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Положеннями ст. 526 ЦК України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 ГК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи не містять доказів, які були б відхилені судом.

За правилами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проаналізувавши встановлені обставини, враховуючи ненадання відповідачем будь-яких заперечень та доказів на їх підтвердження, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" в частині стягнення основного боргу за спожитий природний газ за лютий-квітень 2022 року у розмірі 107 179,58 грн /195 169,68 грн - 87 999,01 грн (108 285,3 грн (оплата) - 20 295,2 грн (повернення)/ підлягають задоволенню, так як обґрунтовані та доведені.

Стосовно позовних вимог про стягнення пені у розмірі 24 102,03 грн, 3% річних у розмірі 3 959,42 грн, інфляційних втрат у розмірі 18 044,73 грн, господарський суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом вище, у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за п. 8.4 договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3 % річних, інфляційні збитки та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення /п. 7.2 договору/.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені, інфляційного збільшення та 3 % річних, та встановлено його вірність. Так, розрахований позивачем розмір пені становить 24 102,03 грн, 3% річних - 3 959,42 грн, інфляційні втрати - 18 044,73 грн

Господарський суд зазначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно із правовим висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 10.12.2019 р. у справі № 912/2750/18 правовий аналіз положень ст.ст.526,599,611,625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст.625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.

Зазначена позиція підтверджена, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 р. у справі № 310/11534/13-ц, від 04.06.2019 р. у справі № 916/190/18.

У кредитора згідно із частиною 2 статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 р. у справі № 910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 р. у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 р. у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18.

Нараховані до стягнення 3 % річних та інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України є способами захисту майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд зауважує, що положення ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України визначають право суду щодо зменшення розміру штрафних санкцій, якими як зазначено судом вище 3 % річних та інфляційні витрати не являються.

Додатково суд вказує, що застосування судами обмежень свободи договору носить винятковий характер, а виключність випадку для зменшення судом розміру процентів річних, нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, має бути підтверджена встановленими судами дійсно надзвичайними обставинами, при цьому зміст положень статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України не зобов`язує кредитора доводити наявність у нього збитків для того, щоб притягнути боржника до відповідальності у вигляді штрафних санкцій, а посилання відповідача на збитковість його підприємства не може вважатися такою винятковою підставою для зменшення розміру річних.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 24.06.2021 у справі №904/3177/20.

При цьому за загальним правилом нараховані позивачем інфляційні втрати не підлягають зменшенню господарським судом.

Так, згідно з положеннями ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Наведені норми визначають можливість зменшення судом розміру штрафних санкцій (стягуваної неустойки) у двох випадках:

- коли належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками (ч.1 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України);

- якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин (ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України).

Кожен з таких випадків передбачає врахування різних аспектів: якщо в першому випадку суд має зважати на ступінь виконання зобов`язань боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, то в другому - законодавство передбачає необхідність врахування інтересів боржника.

Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 у справі №467/1346/15-ц.

Зі змісту ст. 233 Господарського кодексу України вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, залежить від розсуду суду.

Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного критерію для зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Частина 2 статті 233 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь у правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Також слід зазначити, що законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, дане питання вирішується господарським судом згідно з ст.86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Можливість використання судом права на зменшення розміру штрафних санкцій, як і визначення розміру, до якого вони підлягають зменшенню, законодавством віднесено на розсуд суду.

Дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Отже, дискреційні повноваження, в тому числі суду, завжди мають межі, встановлені законом.

Суд наголошує на приписах ст.233 ГК України, та ст.551 ЦК України, якими визначено право суду, а не обов`язок зменшувати штрафні санкції, а саме розмір пені.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Дослідивши доводи сторін та матеріали справи, суд враховує, що обов`язок відповідача здійснити оплату за договором виник ще у квітні 2022. Відповідач частково оплачував поставлений природний газ, остання оплата згідно матеріалів справи мала місце 23.02.2022. Між сторонами існують тривалі договірні відносини. Відповідач є бюджетною установою.

Господарський суд враховуючи дискреційність наданих йому повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, перевіривши ступінь виконання зобов`язань, причини неналежного виконання зобов`язань, враховуючи баланс інтересів обох сторін, а також проаналізувавши всі фактичні обставини справи з урахування запровадженого воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та статус відповідача як бюджетної установи, а також враховуючи, що відповідач не ухиляється від виконання своїх зобов`язань та сплачував спожитий природний газ, розмір нарахованої пені становить 22,49 % основного боргу, а також враховуючи тривалі договірні відносини між сторонами, господарський суд дійшов висновку про зменшення пені до суми 1,00 грн.

За правилами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Проаналізувавши встановлені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", підлягають частковому задоволенню, так як частково обґрунтовані та доведені.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при пред`явленні позову сплатив судовий збір у розмірі 2 147,20 грн., що вбачається із платіжної інструкції від 17.11.2023.

Відповідно до п. 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Приймаючи до уваги вищезазначене, з огляду на положення ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 74-75, 129, 237-241 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Херсонського державного університету /ЄДРПОУ 02125609, адреса - 73000, м. Херсон, вул. Університетська, 27, e-mail: office@ksu.ks.ua/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" /ЄДРПОУ 42399676, адреса - 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, e-mail: ngt@naftogaztrading.com.ua/ заборгованість за договором № 20-1202/21-БО-Т постачання природного газу від 18.11.2021 у розмірі 129 184,73 грн /сто двадцять дев`ять тисяч сто вісімдесят чотири гривні 73 копійки/, з яких: 107 179,58 грн - основний борг за лютий-квітень 2022 року; 3 959,42 грн - 3 % річних; 18 044,73 грн - інфляційні витрати; 1,00 грн - пеня; судовий збір у розмірі 2 147,20 грн /дві тисячі сто сорок сім гривень 20 копійок/.

3. В іншій частині вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення складено та підписано 29 квітня 2024 р.

Суддя Н.Д. Петренко