Рішення

від 22.04.2024 по справі 920/179/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.04.2024м. СумиСправа № 920/179/24

Господарський суд Сумської області у складі:

судді Резніченко О.Ю.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-хімічна компанія»

(вул. Стельмаха, буд. 6а, м. Київ, 03040, код ЄДРПОУ 41694117)

до відповідача Фермерського господарства «Жинжир» (вул. Тесленко, буд. 15, с. Басівка, Сумський район, Сумська область, 42312, код ЄДРПОУ 43257298)

про стягнення 641 828 грн 98 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: Єрмоленко Д.Ю. (в режимі відеоконференції)

від відповідача: не прибув

Стислий виклад позицій сторін по справі, заяви та клопотання сторін. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на свою користь 641828 грн 98 коп. заборгованості по договору поставки №3/17 від 11.05.2023, з них: 466467,94 грн основного боргу, 39966, 79 грн пені, 135394,25 грн штрафу. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 9627,44 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що ним відповідачу було поставлено товар по Договору, відповідачем товар було прийнято, однак у строки, визначені договором, за нього не сплачено, що є порушенням п. 5 Додатку №2 від 19.05.2023 до договору. Тому, зазначене є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу, пені та штрафу.

Ухвалою суду від 20.02.2024 було відкрито провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 20.03.2024.

Відповідно до ухвали суду від 20.03.2024 за клопотаннями позивача і відповідача розгляд справи по суті відкладено на 22.04.2024.

22.04.2024 від відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх №2253).

У клопотанні відповідач просить суд відкласти розгляд справи у зв`язку тим, що він перебуває на території, на якій ведуться бойові дії та на даний час вирішує питання щодо укладення договору отримання правової допомоги.

У судовому засіданні представник позивача категорично заперечував проти чергового відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зі змісту п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України вбачається, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у зв`язку з першою неявкою в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами.

Суд звертає увагу сторін на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Представник позивача у клопотанні про відкладення навів причину неможливості з`явитися в судове засідання перебування на території, на якій ведуться бойові дії, та необхідність часу для вирішення питання щодо укладення договору отримання правової допомоги, проте до клопотання не додано будь-яких належних письмових доказів. Тому клопотання представника відповідача є необґрунтованим і суд відмовляє у його задоволенні (вх. №2235 від 22.04.2024).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач відзив на позов не подав, представник відповідача у судове засідання не прибув, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

11 травня 2023 року TOB «Аграрно-хімічна компанія» (Продавець) та ФГ «ЖИНЖИР» (Покупець) уклали Договір поставки № 3/17 (далі - Договір), згідно з умовами якого Позивач зобов`язувався передати у власність Відповідачу у встановлений строк товар (насіннєвий матеріал), а Відповідач, у свою чергу, зобов`язувався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах, закріплених цим Договором. Вищезазначений факт підтверджується копією Договору (а.с.9-10).

Сторонами суду не надано доказів, що Договір визнавався недійсним у судовому порядку, а тому Договір підлягав обов`язковому виконанню сторонами.

До договору було підписано два додатки: № 1 від 11.05.2023 р. та № 2 від 19.05.2023 р. (а.с. 11,12).

Позивач поставив Відповідачу товар загальною вартістю 451314,15 грн, що підтверджується видатковими накладними №1152/3 від 18.05.2023р. та №1153/3 від 24.05.2023р. (а.с. 13,14).

У той же час, Відповідач товар отримав без заперечень, проте свої зобов`язання за Договором поставки не виконав і не розрахувався з Позивачем за отриманий товар, внаслідок чого має заборгованість перед Позивачем в сумі 451314,15 грн.

Відповідно до п. 5 Додатку №1 від 11.05.2023 р. та п. 5 Додатку № 2 від 19.05.2023 р. до Договору поставки, сторони погодили, що залишок вартості Товару може бути відповідно скориговано Продавцем в односторонньому порядку (без погодження Покупця) в бік збільшення, у разі, якщо на день здійснення розрахунку покупцем (сплати залишку вартості Товару) курс продажу долара США до гривні на міжбанківському валютному ринку збільшився по відношенню до курсу продажу долара США до гривні на міжбанківському валютному ринку України на банківський день, що передує дню виписки накладної на Товар або до курсу, вказаного в п. 2. цього Додатку (у випадку, якщо коригування вартості Товару під час виписки накладної не проводилося по формулі, закріпленій в зазначених пунктах додатків.

Крім цього, у випадку звернення Продавцем до суду за примусовим стягненням з Покупця простроченої вартості товару (частини вартості) товару, днем коригування вартості товару вважається дата позову, поданого до суду.

Формула перерахунку (коригування) вартості Товару ідентична для обох додатків:

S1 = (А1/А0) х S, де:

S1 - прострочена частина вартості Товару в гривнях, що підлягає сплаті Покупцем після перерахунку;

А1 - курс продажу долара CША до гривні на міжбанківському валютному ринку України на банківський день, що передує дню перерахунку;

А0 - курс продажу долара США до гривні на міжбанківському валютному ринку України на банківський день, що передує дню виписки накладної на товар або курс, вказаний в п. 2. цього Додатку (у випадку, якщо коригування вартості Товару під час виписки накладної не проводилося);

S - прострочена частина вартості Товару до перерахунку.

Сторони погодили, що джерелом отримання інформації про курси є Інтернет-сторінка http://minfin.com.uа/сurrency/mb/ (п.2 обох додатків до Договору поставки).

За даними вищевказаного сайту, курс продажу долара США до гривні на міжбанківському валютному ринку України на банківський день, що передує даті позову, тобто на 13.02.2024 р. становить 38,17 грн. за 1 дол. США (значення А1), тоді як курс на день підписання обох додатків (значення А0) становив 36,93 грн за 1 дол.США (під час виписки накладної коригування вартості не проводилося, відповідно застосовується курс, вказаний в п.2 відповідного додатку).

Позивач здійснює перерахунок загальної вартості товару, поставленого за Додатком № 1 від 11.05.2023 р. та Додатком № 2 від 19.05.2023 р. до Договору поставки, оскільки вказані додатки містять ідентичні положення щодо проведення коригування (перерахунку) простроченої вартості товару, значення А0 і А1 є також однаковими для обох додатків.

Загальна вартість товару за Договором поставки та додатками до нього, що прострочена Відповідачем, тобто S дорівнює 451314,15 грн.

Тоді, S1= (38,17/36,93) х 451314,15 грн. = 466 467,94 грн.

Тобто, прострочена вартість товару, поставленого за Договором поставки, що Відповідач зобов`язаний сплатити Позивачу після перерахунку становить 466467,94 грн., яку позивач і просить суд стягнути з відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню. Оскільки вказані обставини визнаються сторонами, то вони є такими, що встановлені судом.

Крім того, згідно з ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами.

Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано доводів позивача. Тому факт наявності заборгованості за поставлений по Договору товар є таким, що встановлений судом.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Згідно з ст. 526, ст. 530 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Частиною 1 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Враховуючи встановлений судом факт невиконання відповідачем грошового зобов`язання перед позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 466467 грн 94 коп. основного боргу є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги про стягнення пені та штрафу.

Згідно зі ст.ст. 230, 231 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 ст. 231 ГК України.

Згідно з п. 10.3. Договору у випадку прострочення покупцем розрахунків за товар, продавець має право вимагати від покупця сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який нараховується пеня, від вартості від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Положеннями п. 10.4. Договору поставки передбачено, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання Покупцем за Договором та відповідними Додатками до нього, понад 30 календарних днів, окрім пені, передбаченої п. 10.3. Договору. Покупець, на вимогу Продавця, зобов`язаний сплатити продавцю штраф у розмірі 30% (тридцять відсотків) від вартості неоплаченого Товару.

Розрахунок пені додано до позовної заяви (а.с. 8), розрахунок штрафу виконано в тексті позовної заяви (а.с. 2).

Пеня нарахована позивачем за загальний період з 02.11.2023 по 14.02.2024 на суму 39966,79 грн.

Нарахована сума штрафу складає 135394,25 грн.

Враховуючи порушення строків виконання відповідачем грошового зобов`язання перед позивачем на строк понад 30 днів, а також те, що право позивача на стягнення з відповідача пені передбачене діючим законодавством України та умовами Договору, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 39966,79 грн. пені, нарахованої за загальний період з 02.11.2023 по 14.02.2024, а також 135394,25 грн штрафу є обґрунтованими та правомірними та підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонам.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги судом задоволено повністю, витрати зі сплати судового збору в розмірі 9627 грн 44 коп. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-хімічна компанія» до Фермерського господарства «ЖИНЖИР» про стягнення 641828 грн 98 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фермерського господарства «Жинжир» (вул. Тесленко, буд. 15, с. Басівка, Сумський район, Сумська область, 42312, код ЄДРПОУ 43257298) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-хімічна компанія» (вул. Стельмаха, буд. 6а, м. Київ, 03040, код ЄДРПОУ 41694117) 466467 грн 94 коп. основного боргу, 39966 грн 79 коп. пені, 135394 грн 25 коп. штрафу, 9627 грн 44 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Аграрно-хімічна компанія» наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4.Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5.Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повні реквізити сторін зазначені у п. 2 резолютивної частини даного рішення.

Повне судове рішення складено 29.04.2024.

Суддя О.Ю. Резніченко