Рішення

від 04.04.2024 по справі 924/78/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" квітня 2024 р. Справа № 924/78/24

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заярнюка І.В. за участю секретаря судового засідання Виноградова Б.С., розглянувши матеріали справи

за позовом Першого заступника керівника Хмельницької окружної прокуратури м. Хмельницький в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Відділу освіти, молоді, спорту, культури і туризму Антонівської селищної ради Хмельницького району та Антонінської селищної ради Хмельницька область, Хмельницький район, смт. Антоніни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут", м. Хмельницький

про визнання недійсною додаткову угоду №3 та стягнення 264 449,87 грн.

За участю представників сторін:

від позивача 1 - не з`явився

від позивача 2 - не з`явився

відповідача - Несторук О.С.

від прокуратури - Лежнін І.О. - згідно посвідчення

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 04.04.2024р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі.

10.01.2024р. на адресу суду надійшла позовна заява Першого заступника керівника Хмельницької окружної прокуратури м. Хмельницький в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Відділу освіти, молоді, спорту, культури і туризму Антонівської селищної ради Хмельницького району та Антонінської селищної ради Хмельницька область, Хмельницький район, смт. Антоніни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут", м. Хмельницький, згідно якої просить суд:

- визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 27.01.2021р. до Договору № 20800911 від 06.01.2021р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" (код ЄДРПОУ: 42035266) та Відділом освіти, молоді, спорту, культури і туризму Антонівської селищної ради (код ЄДРПОУ: 41870723).

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" (код ЄДРПОУ: 42035266) на користь, відділу освіти, молоді, спорту, культури і туризму Антонівської селищної ради (код ЄДРПОУ: 41870723) кошти в сумі 264 449,87 грн., надмірно сплачених відповідно до умов договору №20800911 від 06.01.2021р.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 11.08.2023р. вказану позовну заяву передано для розгляду судді Заярнюку І.В.

Ухвалою суду від 11.01.2024р. відкрито провадження у справі №924/48/24 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11:30 год. 01.02.2024р.

У підготовчому засіданні 01.02.2024р. постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання, про продовження строку підготовчого провадження у справі на 30 днів та оголошення перерви до 11:30 год. 28.02.2024р.

У підготовчому засіданні 28.02.2024р. суд постановив ухвалу, із занесенням до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до слухання по суті на 10 год. 30 хв. „21" березня 2024р.

У судовому засіданні 21.03.2024р. суд постановив ухвалу (із занесенням до протоколу судового засідання) про оголошення перерви до 15:00 год. 04.04.2024р.

Виклад позицій учасників судового процесу.

Обґрунтовуючи позов, прокурор, зокрема, зазначив, що додатковою угоду №3 від 27.01.2021р. до договору №20800911 від 06.01.2021р. підвищено ціну за одиницю електричної енергії, починаючи з дати укладання основного договору та при цьому зменшено обсяг постачання електричної енергії. В якості підстави укладення зазначеної угоди безпідставно, як вважає прокурор, вказано п.1 та п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" на підставі постанови НКРЕКП від 09.12.2020р. №2381, яка набрали чинності 01.01.2021р. якою внесено зміни до істотних умов основного договору, укладена з порушенням законодавства про публічні закупівлі, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018р. №312 (ПРРЕЕ), якими сторони керувалися при укладанні договору, а тому вона підлягає визнанню недійсною як така, що суперечить вимогам ч.ч.1,5 ст. 203 ЦК України.

Крім того, в порушення ст. ст. 526, 530, 629 ЦК України постачальником допущено неналежне виконання умов договору, як наслідок, замовником на користь ТОВ "Хмельницькенергозбут" безпідставно та зайво перераховано кошти у сумі 264 449,87 гривень. Визнання недійсною додаткової угод до договору (якщо таке буде встановлено судом) не означає відсутність між сторонами договірних відносин, адже відносини між ними врегульовані договором, тобто зобов`язання є договірними. Тому отримана відповідачем оплата за товар, який не був поставлений ним, підлягає стягненню на підставі ч. 1 ст.670 ЦК України відзначено прокурором.

Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнає. Повідомив, що 30.11.2020р. відділ освіти, молоді та спорту, культури і туризму Антонінської селищної ради на веб-порталі уповноваженого органу було оприлюднено оголошення про проведення відкритих торгів із закупівлі електричної енергії ( ідентифікатор закупівлі UA-2020-11-30-004760-с).

16.12.2020р. відповідачем за допомогою електронної системи було подано тендерну пропозицію відповідно до вимог тендерної документації про проведення відкритих торгів за UA-2020-11-30-004760-с про закупівлю товару за кодом ДК 021:2015-09310000-5 - Електрична енергія.

22.12.2020р. рішенням тендерного комітету відділу освіти, молоді та спорту, культури і туризму Антонінської селищної ради визнало ТОВ "Хмельницькенергозбут" переможцем торгів на закупівлю товару за кодом ДК 021:2015-09310000-5 - Електрична енергія та прийнято рішення укласти договір.

06.01.2021р. між відповідачем та відділом освіти, молоді та спорту, культури і туризму Антонінської селищної ради було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №208000911.

У відповідності до п. 5.3 Договору Ціна за одиницю Товару включає в себе вартість послуг оператора системи передачі щодо надання послуг з передачі електричної енергії, які необхідні для виконання цього Договору. Інформацію про розмір тарифу на послуги з передачі електричної енергії визначено в Додатку № 1 до договору та становить 2,50 грн. без ПДВ.

У додатку №1 до договору "Комерційна пропозиція" зазначено, що у відповідності до 5.3 Договору тариф на передачу електричної енергії, що включений в ціну за одиницю Товару, станом на дату проведення аукціону по процедурі згідно якої укладено цей договір затверджено постановою НКРЕКП № 2353 від 09.12.2020р., та становить 0,29393 грн без ПДВ. У відповідності до п. 5.4 Договору тариф на розподіл електричної енергії, що включений в ціну за одиницю Товару, станом на дату проведення аукціону по процедурі згідно якої укладено цей договір затверджено постановою НКРЕКП № 1351 від 11.07.2020р., та становить 0,89057 грн. без ПДВ.

27.01.2021р. сторони договору про закупівлю за взаємною згодою уклали додаткову угоду №3 до договору, виклавши додаток №1 до договору в новій редакції, за якою: базова ціна товару без ПДВ з тарифом на передачу та тарифом на розподіл електроенергії становить 2,73086 грн. без ПДВ. Тариф на передачу електроенергії, який включений в ціну за одиницю товару, станом на дату проведення аукціону по процедурі згідно якої укладено цей договір становить 0,29393 грн. без ПДВ; тариф на розподіл електроенергії, що включений в ціну за одиницю товару становить 1,12143 грн. без ПДВ.; обсяг 232 710,71 кВт/год.

За таких обставин договір укладено за цінами, що діяли на момент подання тендерної пропозиції та проведення аукціону, а також відповідно до тендерної документації. Додаткова угода не суперечить вимогам закону і укладеного договору.

Оскільки, як вважає відповідач, вимоги про недійсність додаткової угоди необґрунтовані, стягнення 264 449,87 грн. заявлено також безпідставно.

Представник позивачів в судовому засіданні не з`явився, причин неявки суду не повідомив, письмової позиції не подав.

Присутні представники учасників процесу в засіданні підтримали доводи, викладені у заявах по суті справи.

Судом враховується, що положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема, "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи відповідно до ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

В свою чергу, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи та поведінка заявників.

Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи розумність строків розгляду судового спору, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст.165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

30.11.2020р. відділ освіти, молоді та спорту, культури і туризму Антонінської селищної ради на веб-порталі уповноваженого органу було оприлюднено оголошення про проведення відкритих торгів із закупівлі електричної енергії ( ідентифікатор закупівлі UA-2020-11-30-004760-с).

22.12.2020р. рішенням тендерного комітету відділу освіти, молоді та спорту, культури і туризму Антонінської селищної ради визнало ТОВ "Хмельницькенергозбут" переможцем торгів на закупівлю товару за кодом ДК 021:2015-09310000-5 - Електрична енергія та прийнято рішення укласти договір.

06.01.2021р. між відповідачем та відділом освіти, молоді та спорту, культури і туризму Антонінської селищної ради було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №208000911.

Згідно з п. 1.2 договору його умови розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312 (ПРРЕЕ).

У п. 1.4 договору сторони, керуючись п. 3.2.5 ПРРЕЕ, дійшли взаємної згоди на укладання Договору на умовах, відмінних від публічної комерційної пропозиції Постачальника. Цей Договір укладено у вигляді єдиного письмового документу на підставі умов тендерної документації та комерційної пропозиції Постачальника, поданої згідно процедури закупівлі (ідентифікатор процедури UA-2020-11-30-004760-с).

Відповідно до п.2.1. договору постачальник продає споживачу із 01.01.2021 до 31.12.2021 товар "код ДК 021:2015 - 09310000-5 - Електрична енергія" для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Ціна цього Договору становить 362 599,99 грн., в т.ч. ПДВ 127 100,00 грн. (п. 5.1 договору).

Згідно з п. 5.2 договору ціна за одиницю Товару визначається у додатку №1 до Договору "Комерційна пропозиція Постачальника".

Ціна за одиницю Товару включає в себе вартість послуг оператора системи передачі щодо надання послуг з передачі електричної енергії, які необхідні для виконання цього Договору. Інформацію про розмір тарифу на послуги з передачі електричної енергії визначено в Додатку № 1 до договору (п. 5.3 договору).

Відповідно до п.5.5 договору сторони домовилися, що фактична ціна поставки визначається щомісяця (розрахунковий період) та змінюється порівняно з базовою ціною шляхом внесення змін до договору у письмовій формі, а саме шляхом підписання актів приймання-передачі товару згідно п. 5.14. договору. У разі зміни складової ціни товару - тарифу на передачу електричної енергії, затвердженого відповідною постановою НКРЕКП, зміна умов договору щодо ціни за одиницю товару в частині тарифу здійснюється шляхом укладання та підписання сторонами додаткової угоди до договору, згідно п. 5.8. договору.

Згідно п.5.8 договору, на виконання п.7 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" сторони домовилися, що зміна умов цього договору допускається у випадку зміни регульованих цін (тарифів) і нормативів, які є складовими ціни електричної енергії, а саме, у випадку зміни регульованих цін (тарифів) на послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП, що включені у вартість товару за цим договором.

У випадку зміни тарифу на передачу та/або тарифу на розподіл електричної енергії постановою НКРЕКП або рішенням іншого уповноваженого органу влади, сторони вносять відповідні зміни в додаток №1 до договору, шляхом укладення додаткової угоди до договору та викладенням додатку №1 в новій редакції (п.5.8.1. договору).

Згідно з п. 13.6. договору, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених умовами цього договору з урахуванням вимог ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Визнання недійсним окремого положення договору не тягне за собою визнання недійним цього договору в цілому (п. 13.7 договору).

Невід`ємною частиною цього договору є: Додаток №1 - Комерційна пропозиція Постачальника; Додаток №2 - Заявка на постачання електричної енергії Споживачу; Додаток №3 - Примірна форма Акту приймання-передачі електричної енергії.

У додатку №1 до договору - Комерційна пропозиція постачальника сторони погодили: кількість електричної енергії - 254 200 кВт/год; ціну товару без ПДВ, без тарифу на передачу та без тарифу на розподіл за кВт/год - 1,3155; тариф на передачу, без ПДВ - 0,29393 грн., тариф на розподіл, без ПДВ - 0,89057 грн., базову ціну товару, без ПДВ, з тарифом на передачу та тарифом на розподіл - 2.50 грн. без ПДВ.

27.01.2021р., із посиланням на п.1 та п.7 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" між сторонами укладено додаткову угоду №3, у п.1 якої зазначено, що у зв`язку із постановою НКРЕП №2381 від 01.12.2020р. "Про встановлення тарифів на послуги з передачі електричної енергії на 2021 рік" та його зростанням з 0,89057 грн/кВт*год без ПДВ до 1,12143 грн/кВт*год. без ПДВ сторони вирішили додаток №1 до договору №220800911 від 06.01.2021р. викласти у новій редакції. Додаткова угода та договору розповсюджується на правовідносини, які виникли між сторонами.

Згідно додатку №1 до додаткової угоди №3 до договору у зв`язку із збільшенням сторонами тарифу на послуги з розподілу електричної енергії, базова ціна за одиницю товару становить 2,73086 грн/кВт*год без ПДВ, а обсяг поставки товару зменшено до 232 710,71 кВт/год.

Листами від 10.10.2023р. та 01.11.2023р. прокурор звернувся до позивачів де просив повідомити чи вживатимуться заходи представницького характеру з метою захисту інтересів держави.

Відділом освіти, молоді та спорту, культури і туризму Антонінської селищної ради згідно листа № 517/01-16 від 07.11.2023р. повідомлено, що договір виконано в повному обсязі. Заходи представницького характеру шляхом звернення до суду з позовом не вживались та вживатися не будуть.

Також, Антонінська селищна рада повідомила окружну прокуратуру листом №1172/10-07 від 22.11.2023р. про те, що селещною радою не вживались та не вживатимуться заходи до звернення до суду з відповідним позовом у зв`язку із відсутністю фінансування.

Отже, вищевказаними органами належних та дієвих заходів щодо усунення порушень закону шляхом звернення до суду з відповідною позовною заявою не вжито, що надає підстави для звернення з цим позовом прокурору.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 3 ст. 4 ГПК України передбачено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частинами 4, 5 ст. 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) №3-рп/99 від 08.04.1999 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

Звертаючись з позовом в інтересах держави в особі відділу освіти, молоді, спорту, культури і туризму Антонінської селищної ради Хмельницького району та Антонінської селищної ради, прокурор з огляду на положення ст. ст. 5, 7, 22, 26 Бюджетного кодексу України зазначив, що оскільки закупівля електроенергії за договором здійснена за рахунок коштів місцевого бюджету, щодо яких застосовується казначейська форма обслуговування в порядку, передбаченому для обслуговування Державного бюджету України, а укладання неправомірної додаткової угоди призвело до зайвих витрат таких коштів, уповноваженим захищати інтереси у цих правовідносинах є розпорядник цих коштів - відділ освіти, молоді, спорту, культури і туризму Антонінської селищної ради та розпорядник вищого рівня - Антонінська селищна рада. Зауважив, що відділ освіти, молоді, спорту, культури і туризму Антонінської селищної ради є стороною договору, одержувачем бюджетних коштів, закупівля здійснювалась за бюджетні кошти, тому порядок її проведення регулюється вимогами законодавства в сфері публічних закупівель. У свою чергу, правильне застосування законодавства в сфері публічних закупівель, яке регулює одну з найбільш соціально значущих сфер - здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, беззаперечно становить суспільний інтерес. Вважає, що сторонами під час проведення закупівлі електроенергії порушено вимоги чинного законодавства, принципи ефективного та прозорого здійснення закупівлі, що спричинило безпідставне витрачання бюджетних коштів, їх нераціональне та неефективне використання.

Отже, звернення прокурора до суду у цій справі спрямоване на дотримання встановлених Конституцією України принципів верховенства права та законності, а також задоволення суспільної потреби у дотриманні вимог чинного законодавства під час витрачання бюджетних коштів.

Системне тлумачення положень статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (пункти 4, 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999). Так, місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст (ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до положень ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до повноважень сільської ради належить, зокрема розгляд прогнозу місцевого бюджету, затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; затвердження звіту про виконання відповідного бюджету; прийняття рішень щодо здійснення місцевих запозичень, щодо передачі коштів з відповідного місцевого бюджету.

Тобто з огляду на вищезазначене Антонінська селищна рада є органом, який наділений повноваженнями щодо розпорядження коштами місцевого бюджету. Правомірне та раціональне використання бюджетних коштів становить інтерес територіальної громади в особі Антонінської селищної ради.

Відповідно до ст. 54 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Згідно зі ст. 11 зазначеного Закону виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Відповідно до п.1, п.6.1, п.6.2 Положення про відділ освіти, затвердженого рішенням Антонінської селищної ради від 22.12.2020р. №22, відділ освіти створюється Антонінською селищною радою, підзвітний і підконтрольний селищній раді. Відділ освіти є юридичною особою, може мати самостійний баланс, рахунок в Головному управлінні державної казначейської служби України. відділ освіти фінансується за рахунок коштів Антонінської селищної ради, які виділені на його утримання. Джерелами фінансування відділу є кошти Антонінського селищного бюджету територіальної громади.

З огляду на положення ст. 22 Бюджетного кодексу України відділ освіти, молоді, спорту, культури і туризму Антонінської селищної ради Хмельницького району та Антонінської селищної ради є розпорядником бюджетних коштів (за рахунок яких здійснювалася закупівля електричної енергії за договором), що уповноважений на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань і здійснення видатків бюджету та зобов`язаний ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері та публічних закупівель.

При цьому, оскільки відділ освіти, молоді, спорту, культури і туризму Антонінської селищної ради Хмельницького району є стороною оспорюваної додаткової угоди та на користь якого прокурор просить стягнути надмірно сплачені за договором грошові кошти, то прокурор також правомірно визначив його позивачем у справі.

Зазначене узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду викладеною у постанові від 15.09.2020р. у справі №469/1044/17 (відповідно до якої за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем) та позицією Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати касаційного господарського суду, викладеною у постанові від 18.06.2021р. у справі №927/491/199 (прокурор правильно визначив відділ (сторону договору) як позивача, враховуючи, що позов містить вимогу про стягнення надмірно сплачених за договором грошових сум на користь відділу).

Крім того, судом враховується, що закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них (такий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 18.06.2021р. у справі №927/491/19, від 25.02.2021р. у справі №912/9/20, від 19.08.2020р. у справі №923/449/18).

Судом зважається на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень (органи державної влади, органи місцевого самоврядування або інші суб`єкти владних повноважень, до компетенції яких віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах), а не прокурор, між тим для того щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Отже, прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме: подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

З матеріалів справи слідує, що прокурор листами від 01.11.2023р. звернувся до позивачів та, повідомивши про допущені порушення при підписанні додаткової угоди №3 від 27.01.2021р. до договору від 06.01.2021р. №20800911 про постачання електричної енергії споживачу і безпідставну сплату споживачем коштів згідно з укладеною додатковою угодою, у порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" просив надати відповідні документи, інформацію про вжиті заходи щодо повернення надміру сплачених коштів за договором.

Проте у відповідь Антонінська селищна рада у листі від 22.11.2023р. повідомила, що нею не вживались заходи щодо повернення надміру сплачених коштів за договором від 01.01.2021р. №20800911. Також в листі відділу освіти, молоді, спорту, культури і туризму Антонінської селищної ради від 07.11.2023р. повідомив, що заходи позовного характеру вживатися не будуть.

З наведеного слідує, що позивачі з урахуванням обізнаності про порушення інтересів держави, територіальної громади, на які вказує прокурор, не відреагували на стверджувані порушення, заходів захисту вказаних інтересів, зокрема у судовому порядку, не вжили. Невжиття таких заходів за умови обізнаності про наявність відповідного порушення, про що свідчить вищенаведене листування прокурора з позивачами, стало підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі позивачів до суду з цим позовом.

Така бездіяльність позивачів як компетентних органів, які здійснюють відповідні повноваження у сфері спірних правовідносин, є самостійними юридичними особами, однак які незалежно від причини не здійснюють захисту інтересів держави в судовому порядку, виключає можливість трактування прокурора як альтернативного суб`єкта звернення до суду, що замінює компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. У цьому випадку прокурор виконує саме субсидіарну роль, замінюючи в судовому провадженні позивачів, які усупереч вимогам закону не здійснюють захисту інтересів держави.

Наведені вище обставини щодо обізнаності позивачів з порушенням інтересів держави, територіальної громади, зважаючи на характер наданих позивачами відповідей на листи прокурора, свідчать про встановлення обставин, за яких порушення відповідачем інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженими органами функцій з їх захисту, що призводить до виникнення у прокурора не лише права, а й обов`язку вжити заходів з представництва інтересів держави в суді.

Вказане відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" є підставою для захисту інтересів держави в особі позивачів шляхом пред`явлення цього позову. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 15.10.2019р. у справі №903/129/18.

При цьому у підтвердження дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" для звернення до суду з відповідним позовом, у матеріали справи надано повідомлення (від 01.11.2023р.), адресоване позивачам, про намір здійснювати представництво в суді законних інтересів держави в особі цих органів шляхом пред`явлення відповідного позову до суду.

З урахуванням вищенаведеного у сукупності спростовуються доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, щодо недоведеності підстав для представництва прокурором інтересів держави у цій справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

За приписами статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 207 ГК України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

При цьому якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому суд виходить з того, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Як вбачається з позовних вимог, прокурор просить визнати недійсною додаткову угоду №3 від 27.01.2021р. до договору №20800911 від 06.01.2021р., укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" та відділом освіти, молоді, спорту, культури і туризму Антонінської селищної ради за результатами проведення процедури публічних закупівель.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтями 11 Цивільного кодексу України та 174 Господарського кодексу України унормовано, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Одночасно, правові та економічні засади закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначає Закон України "Про публічні закупівлі".

Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Положеннями частини першої статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

У статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" зазначено, що договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі").

Частиною 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Так, згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.01.2021р. за результатами проведення процедури закупівлі UA-2020-11-30-004760-с на підставі умов тендерної документації та комерційної пропозиції, поданої згідно процедури закупівлі, між відділом освіти, молоді, спорту, культури і туризму Антонінської селищної ради як споживачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" як постачальником укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №20800911, відповідно до якого постачальник продає споживачу із 01.01.2021 до 31.12.2021 електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п. п. 1.4, 2.1 договору).

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).

Згідно з ч. 4 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

У п. 5.1 договору сторони визначили ціну договору - 762 599,99 грн. та в п. 5.2 встановили, що ціна за одиницю товару визначається у додатку №1 до договору "Комерційна пропозиція Постачальника".

У додатку №1 до договору - "Комерційна пропозиція Постачальника" сторони погодили, з-поміж іншого, кількість (очікуваний обсяг постачання) електричної енергії - 254 200 кВт/год, тариф на передачу - 0,29393 грн за кВт/год без ПДВ, тариф на розподіл - 0,89057 грн. за кВт/год без ПДВ, базову ціну товару з тарифом на передачу та тарифом на розподіл - 2,50 грн. за кВт/год без ПДВ.

При цьому у додатку зазначено, що відповідно до п. 5.3 договору тариф на передачу електричної енергії, що включений в ціну за одиницю товару, станом на дату проведення аукціону по процедурі, згідно з якою укладено цей договір, затверджено постановою НКРЕКП №2353 від 09.12.2020, та становить 0,29393 коп. без ПДВ. Відповідно до п. 5.4 договору тариф на розподіл електричної енергії, що включений в ціну за одиницю товару, затверджено постановою НКРЕКП №1351 від 11.07.2020, та становить 0,89057 коп. без ПДВ.

Виходячи з вищенаведених положень законодавства та умов договору, станом на момент підписання договору про закупівлю від 06.01.2021р. сторонами погоджені істотні умови - предмет, кількість, ціна, строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог ст. 180 Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі".

Разом з тим, у подальшому сторони договору уклали до нього оспорену додаткову угоду №3 від 27.01.2021р, у якій, керуючись п. п. 1, 7 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" у зв`язку з набуттям з 01.01.2021р. чинності постановою НКРЕКП від 09.12.2020р. №2381 "Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії АТ "Хмельницькобленерго" із застосуванням стимулюючого регулювання" і зростанням тарифу на послуги з розподілу електричної енергії з 0,89057 грн. кВт/год без ПДВ до 1,12143 грн. кВт/год без ПДВ, за взаємною згодою вирішили викласти в новій редакції додаток №1 до договору, погодивши у ньому, зокрема очікуваний обсяг постачання електричної енергії - 232 710,71 кВт/год, тариф на передачу - 0,29393 грн. кВт/год без ПДВ, тариф на розподіл - 1,12143 грн. кВт/год без ПДВ, базову ціну товару з тарифом на передачу та тарифом на розподіл - 2,73086 грн. кВт/год без ПДВ.

Судом враховується, що відповідно до положень частин першої, другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. ч. 2, 3 ст. 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, установлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після виконання не допускається.

Стаття 652 ЦК України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Як відображено вище, в обґрунтування підстав підписання додаткової угоди від 27.01.2021р. №3, якою збільшено ціну на одиницю товару і зменшено його кількість, сторони договору послалися на п. п. 1, 7 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

За приписами п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Відповідні положення знайшли своє відображення у п. 5.8 договору, згідно з яким на виконання п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" зміна умов цього договору допускається у випадку зміни регульованих цін (тарифів), нормативів, які є складовими ціни електричної енергії, а саме, у випадку зміни регульованих цін (тарифів) на послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП, що включені у вартість товару за цим договором.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 7, ч. 5 ст. 33, ч. 4 ст. 46 Закону України "Про ринок електричної енергії" на ринку електричної енергії державному регулюванню підлягають, зокрема тарифи на послуги з передачі електричної енергії та тарифи на послуги з розподілу електричної енергії, які оприлюднюються відповідними операторами в порядку та строки, визначені нормативно-правовими актами, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Відповідно до пп. 5.8.1 договору у випадку зміни тарифу на передачу та/або тарифу на розподіл електричної енергії постановою НКРЕКП або рішенням іншого уповноваженого органу влади сторони вносять відповідні зміни в додаток №1 до договору шляхом укладення додаткової угоди до договору та викладенням додатку №1 до договору в новій редакції.

Таким чином, з системного аналізу вищевказаних положень законодавства та умов договору слідує, що внесення змін до договору на підставі п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" є правомірним у разі зміни тарифів на передачу та/або розподіл електричної енергії, яка мала місце у період з моменту укладення основного договору до моменту укладення додаткової угоди.

Як зазначалося вище, необхідність внесення у порядку п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" змін до договору додатковою угодою від 27.01.2021 №3 мотивована набуттям з 01.01.2021 чинності постановами НКРЕКП від 09.12.2020р. №2381 "Про встановлення тарифу на послуги з розподілу електричної енергії АТ "Хмельницькобленерго" на 2021 рік" та зростанням тарифу на послуги з розподілу електричної енергії з 0,89057 грн/кВт*год без ПДВ до 1,12143 грн/кВт*год без ПДВ. Постанова НКРЕКП від 09.12.2020р. №2381 оприлюднена на вебсайті Регулятора 10.12.2020р.

Як зазначено представником відповідача та прокурором, тендерна пропозиція відповідача у процедурі закупівлі UA-2020-11-30-004760-с подана 16.12.2020р.

Таким чином, постанова НКРЕКП від 09.12.2020р. №2381, згідно з якою було збільшено тариф на послуги з розподілу електричної енергії, була прийнята і оприлюднені до подання відповідачем своєї тендерної пропозиції. При цьому постанова встановлювали тарифи на 2021 рік, та набрала чинності з 01.01.2021р., до початку постачання електроенергії згідно проведених відкритих торгах UA-2020-11-30-004760-с.

З наведеного слідує, що на момент подання тендерної пропозиції та укладення договору постанова НКРЕКП від 09.12.2020р. №2381 щодо тарифу на послуги з розподілу електричної енергії уже були прийнята та оприлюднені, тому, зважаючи на визначений умовами закупівлі період постачання електричної енергії (2021 рік), вказані постанови з огляду на принципи добросовісності, відкритості та прозорості могли бути враховані відповідачем при визначенні базової ціни товару в пропозиції та договорі.

Однак відповідач як учасник ринку електричної енергії (електропостачальник), будучи обізнаним із положеннями вищенаведених постанов НКРЕКП щодо рівня тарифів на розподіл електричної енергії, з часу початку дії цих тарифів, подав тендерну пропозицію, що враховувала нижчі тарифи, які передбачувано діяли лише до кінця 2020 року.

Разом з тим, підписавши договір про постачання електричної енергії споживачу від 06.01.2021р., відповідач взяв на себе зобов`язання щодо його виконання на передбачених умовах цього договору - з урахуванням постанов НКРЕКП №2353 від 09.12.2020 та №1351 від 11.07.2020, у тому числі в частині здійснення поставки за цінами, визначеними у договорі.

Таким чином, оскільки зміна тарифів на розподіл електричної енергії мала місце та була відома ще до подання тендерної пропозиції 16.12.2020р. та підписання договору про постачання електричної енергії споживачу від 06.01.2021р., набрання чинності постановами НКРЕКП від №2381 від 09.12.2020р. не може вважатись законною підставою для внесення змін до договору, з огляду на що додаткова угода №3 від 27.01.2021р. укладена з порушенням ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та підлягає визнанню недійсною.

При цьому тариф на передачу та тариф на розподіл електричної енергії є складовою ціни товару як істотної умови договору.

Також відповідно до ч. 8 ст. 26 Закону України "Про публічні закупівлі" учасник процедури закупівлі має право внести зміни до своєї тендерної пропозиції або відкликати її до закінчення кінцевого строку її подання без втрати свого забезпечення тендерної пропозиції. Такі зміни або заява про відкликання тендерної пропозиції враховуються, якщо вони отримані електронною системою закупівель до закінчення кінцевого строку подання тендерних пропозицій.

Натомість відповідач дій, передбачених ч. 8 ст. 26 Закону України "Про публічні закупівлі", всупереч визначених ст. 5 зазначеного Закону принципів здійснення публічних закупівель не вчинив.

Крім того, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник відхиляє тендерну пропозицію із зазначенням аргументації в електронній системі закупівель у разі, якщо переможець процедури закупівлі відмовився від підписання договору про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації або укладення договору про закупівлю.

Однак відповідач не скористався такою можливістю, погодився на укладення договору від 06.01.2021р. на визначених ним умовах, хоча станом на час укладення договору був обізнаним про те, що постанова НКРЕКП від 09.12.2020р. №2381 була прийнята та набрала чинності.

Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (ст. 13 ЦК України).

З огляду на наведене, оскільки наведена в оспореній додатковій угоді з посиланням на п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" підстава для внесення змін до договору, а саме: зростання тарифів на передачу та розподіл електричної енергії була відома відповідачу ще до подання тендерної пропозиції та укладення договору і могла бути врахована відповідачем, суд зазначає, що з моменту укладення договору про закупівлю та до моменту укладення оспореної додаткової угоди не відбулося непередбачуваної істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, як це визначено ст. 652 ЦК України.

Крім того, судом береться до уваги, що сторонами жодними доказами не обгрунтована та не підтверджена передбачена п. 1 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" підстава для внесення змін до договору, а саме: зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника, на яку сторони також послалися в оспореній додатковій угоді.

Також судом зважається на те, що згідно з п. 4 ч. 3 ст. 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" електропостачальник має у чіткий та прозорий спосіб інформувати своїх споживачів про зміну будь-яких умов договору постачання електричної енергії споживачу не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Електропостачальники зобов`язані повідомляти споживачів в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про їхнє право припинити дію договору, якщо вони не приймають нові умови.

Крім того, суд також враховує, що будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Беручи участь у процедурі публічних закупівель, самостійно визначаючи ціну на предмет закупівлі, укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, товариство гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни.

У постанові від 13.04.2023р. у справі №908/653/22 Верховний Суд зазначив, що законодавство про публічні закупівлі встановлює спеціальний порядок зміни істотних умов договору, укладеного на відкритих торгах. Споживач як сторона договору розпоряджався не власними коштами, а коштами місцевого бюджету, тобто коштами відповідної громади. Відтак Верховний Суд погодився з прокурором, що таке розпорядження було неефективним, здійсненим на шкоду інтересам держави та громади, з порушенням норм Закону України "Про публічні закупівлі" та засад цивільного законодавства (добросовісного користування правами).

Верховним Судом у постанові від 12.09.2019р. у справі №915/1868/18 наголошено, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених Законом України "Про публічні закупівлі".

Укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар, за відсутності для цього визначених Законом України "Про публічні закупівлі" підстав, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.

Отже, з урахуванням вищенаведеного у сукупності, беручи до уваги невідповідність додаткової угоди від 27.01.2021р. №3, зокрема вимогам п. п. 1, 7 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", остання відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України підлягає визнанню недійсною.

Щодо заявленої прокурором позовної вимоги про стягнення з відповідача 264 449,87 грн. коштів, перерахованих за товар, який не отримано, судом враховується, що відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема договори про постачання електричної енергії споживачу.

Згідно зі статтею 714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ст. 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Згідно з ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Отже, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений позивачу, врегульований нормами глави 54 ЦК України "Купівля-продаж" (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19).

Згідно інформації відділу освіти, молоді, спорту, культури і туризму Антонінської селищної ради (лист №481/01-16 від 18.10.2023р.) рахунків фактури та платіжних дорученнях, споживач отримав та оплатив електричну енергію в загальному обсязі 223 828 кВт/год на загальну суму 935 933,87 грн.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Зважаючи на недійсність оспореної додаткової угоди щодо зміни ціни, беручи до уваги приписи ч. 1 ст. 216 ЦК України, зобов`язання сторін за вказаний період регулюються умовами договору, зокрема додатком №1 "Комерційна пропозиція постачальника" в редакції основного договору, згідно з яким ціна за 1 кВт/год електричної енергії становить 2,50 грн без ПДВ, 3,00 грн з ПДВ.

Відповідно до ст. 629 цього Кодексу договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Таким чином, за 223 828 кВт/год отриманої позивачем електричної енергії за договором від 06.01.2021р. останній зобов`язаний був сплатити відповідачу кошти в сумі 671 484,00 грн. (223 828 кВт/год * 3,00 грн).

З огляду на викладене, відповідач отримав кошти у сумі 264 449,87 грн. (935 933,875 грн. - 671 484,00 грн.) за товар, однак не здійснив поставку останнього на вказану суму.

При цьому суд звертає увагу, що при розрахунку заявлених до стягнення коштів в сумі 264 449,87 грн. прокурором не було враховано здійснених відповідачем поставки електричної енергії та помилково включено до складу заборгованості вартість електричної енергії в обсязі 31 461кВт*год на суму 173 337,88грн., яка, як слідує з матеріалів справи та підтверджено відповідачем, була поставлена відповідачем та оплачена відділом освіти, молоді, спорту, культури і туризму Антонінської селищної ради на виконання договору №208000911 від 09.12.2021р.

З огляду на наведене, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 264 449,87 грн., а саме: в частині стягнення 185 659,98 грн. належить задовольнити. Відповідно, у позові в частині стягнення 173 337,88 грн. належить відмовити.

Висновок суду про стягнення коштів за товар, який так і не був поставлений за договором, на підставі ст. 670 ЦК України відповідає правовій позиції, якої стало та послідовно дотримується Верховний Суд, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №903/383/22, від 16.02.2023 у справі №903/366/22, від 13.04.2023 у справі №908/653/22, які прийняті за наслідками розгляду спору щодо дотримання вимог Закону України "Про публічні закупівлі" при виконанні сторонами договору постачання електроенергії.

Статтею 2 ГПК України унормовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1. ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що позовні є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 27.01.2021р. до Договору № 20800911 від 06.01.2021р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" (код ЄДРПОУ: 42035266) та Відділом освіти, молоді, спорту, культури і туризму Антонівської селищної ради (код ЄДРПОУ: 41870723).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" (290000, м. Хмельницький, вул. Свободи, буд. 57/2, код ЄДРПОУ: 42035266) на користь, відділу освіти, молоді, спорту, культури і туризму Антонівської селищної ради (31022, хмельницька область, хмельницький район, смт. Антоніни, пл. Графська, буд. 3, код ЄДРПОУ: 41870723) кошти в сумі 185 659,98 грн. (сто вісімдесят п`ять тисяч шістсот п`ятдесят дев`ять гривень 98 коп.).

Видати наказ

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" (290000, м. Хмельницький, вул. Свободи, буд. 57/2, код ЄДРПОУ: 42035266) на користь Хмельницької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02911102, р/р UА 188201720343120002000002814, Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172) 6 650,75 грн. (шість тисяч шістсот п`ятдесят гривень 75 коп.) судових витрат.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складений та підписаний 15.04.2024р.

Суддя І.В. Заярнюк

Віддруковано 1 прим.

1-до матеріалів справи

2- Хмельницька обласна прокуратура - sekretariat@khmel.gp.gov.ua

3- Хмельницька окружна прокуратура - khm_oprok@khmel.gp.gov.ua

4 - Відділ освіти, молоді, спорту, культури і туризму Антонівської селищної ради - antvomskt@i.ua

5- Антонінська селищна рада - antonrada@i.ua

6 - ТОВ "Хмельницькенергозбут" - kanc@energo.km.ua