Рішення

від 15.04.2024 по справі 606/2097/23

ТЕРЕБОВЛЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 606/2097/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2024 року м. Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Марціцкої І.Б.

за участі секретаря с/з Пасько І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Теребовля цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 -адвоката ЯворськогоАндрія Васильовича до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,

в с т а н о в и в :

Представник позивача ОСОБА_1 -адвокат ЯворськийА.В.звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 28.04.2021року відповідно до власноруч написаної розписки ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 31000 доларів США та зобов`язався сплатити цю заборгованість до 28.04.2021 року. Проте, відповідач не здійснював своїх зобов`язань щодо сплати на користь позивача отриманих грошових коштів. Таким чином, у зв`язку з невиконанням відповідачем свого зобов`язання позивач просить з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог стягнути з нього заборгованість за договором позики у розмірі 21000 доларів США, витрат на правничу допомогу та судовий збір.

Представник позивача ОСОБА_1 -адвокат ЯворськийА.В.в судових засіданнях позов підтримав.

Відповідач в судовому засіданні позов визнав.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив наступні обставини.

Згідно розписки, 28.05.2021 року ОСОБА_2 04.11.1985 року, позичив у ОСОБА_1 гроші в сумі 31 000 (тридцять однієї тисячі) доларів США, та зобов"язався повернути кошти до 28.05.2023 року

За вказаних обставин до правовідносин, що виникли між сторонами, підлягають застосуванню наступні норми матеріального права.

Відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Як зазначається у до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу

Таким чином, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто, відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року по справі № 373/2054/16-ц зазначено, що як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК, а також частини першої статті 1049 ЦК належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

ОСОБА_2 сплатив частину заборгованості у сумі 10000 дол. США, після чого основна сума заборгованості за договором позики становить 21000 дол. США.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що уточнені позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а тому з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути заборгованість за договором позики у розмірі 21000 доларів США.

Так, при зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 11317,60 грн, що підтверджується квитанцією №27-1773320/1/С від 27.10.2023 року. У зв"язку із зменшенням розміру позовних вимог позивачу повернути судовий збір у розмірі 3650,88 грн. з Державного бюджету України. Судовий збір у розмірі 7666,72 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76,78, 206, 258, 268, 273, 352,355 Цивільного процесуального кодексу України суд,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрований за адресою по АДРЕСА_1 , і.п.н. НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстрований АДРЕСА_2 , і.п.н. НОМЕР_2 борг за договором позики у розмірі 21000 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрований за адресою по АДРЕСА_1 , і.п.н. НОМЕР_1 ) на користь позивача судовий збір в розмірі 7666,72 (сім тисяч шістсот шістдесят шість) грн.

Повернути позивачу ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3650,88 грн. з Державного бюджету України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий суддя І.Б. Марціцка