Постанова

від 18.06.2007 по справі 46/541-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

46/541-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2007 р.Справа № 46/541-А   

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Селена Плюс”   

До Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва  

Про скасування та визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

                                                                                                                      Суддя Шабунін С.В.

Секретар судового засідання Бушеленко О.В.                                                     

Представники:

Від позивачаКапітонов О.В.—представник за довіреністю від 20.12.2006 р., Соколовський С.В. —директор (протокол загальних зборів № 2 від 27.06.2000 р.)

Від відповідача Мокрицькі К.В. —представник за довіреністю від 31.05.2007 р. № 79

18.06.2007 р. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Селена Плюс” звернулося до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва  з позовом про скасування та визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000412309/0 від 11.05.2006 р., яким позивачу визначено до сплати податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 97 311,44 грн. (64 874,29 грн. основний платіж та 32 437,15 грн. штрафні (фінансові) санкції.   

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2006 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 46/541-А відповідно до правил Кодексу адміністративного судочинства України та призначено справу до судового розгляду на 25.12.2006 р., витребувано від сторін адміністративного процесу документи та докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.

25.12.2006 р. судове засідання не відбулося з огляду на хворобу судді, в провадженні якого знаходиться справа, у зв'язку з чим розгляд справи було призначено на 26.01.2007 р., про що сторін повідомлено шляхом направлення повістки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2007 р. провадження у справі № 46/541-А було зупинено на підставі п. 3 ч. ст. 1 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України за клопотанням відповідача до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 28/483-А за позовом Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва до товариства з обмеженою відповідальністю “Селена Плюс” та товариства з обмеженою відповідальністю “Будмайстер-Люкс” про визнання  договору № 3 від 10.01.2004 р. недійсним.

21.05.2007 р. судом поновлено провадження у справі № 46/541-А за клопотанням позивача відповідно до ч. 5 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України та призначено до судового розгляду на 18.06.2007 р.

18.06.2007 р. у судовому засіданні представник позивача надав суду заяву про уточнення позовних вимог від 25.12.2006 р., якою відмовляється від позивних вимог щодо стягнення з відповідача 118,00 грн. на інформаційно-технічне забезпечення до судового процесу та 85,00 грн. державного мита.  

Під час судового розгляду справи представники позивача заявлені вимоги підтримали та просили позов задовольнити.

Як вбачається з позовної заяви та пояснень представників, позивач вважає такими, що не відповідають вимогам законодавства висновки відповідача про порушення підприємством п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п 7.4.5 п. 7.4, п.п 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, корті призвели до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість. В обґрунтування свої посилань позивач зауважує, що  правомірно включив до складу податкового кредиту витрати по сплаті податку, що підтверджується відповідними податковими накладеними, виписаними його контрагентом —товариством з обмеженою відповідальністю “Бу4дмайстер Люкс” на адресу товариства з обмеженою відповідальністю “Селена Плюс” на підставі договорів субпідряду на ремонтно-будівельні роботи від 03.01.2003 р. № 4/01, від 08.04.2003 р. № 8/04, від 28.08.2003 р. № 28-08, від 10.01.2004 р. № 3. При цьому, позивач зазначає, що на момент укладення та виконання зобов'язань за вказаними договорами товариство з обмеженою відповідальністю “Буд майстер Люкс” було належним чином зареєстроване як платник податку на додану вартість.  

Представник відповідача, під час розгляду спору по суті, позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні. Мотиви невизнання заявлених вимог полягають у твердженнях про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладених, виписаних на адресу товариства з обмеженою відповідальністю “Буд майстер Люкс”, оскільки рішенням Голосіївського районного у м. Києві суду по справі № 2-263/10 від 07.04.2005 р. визнано недійними з моменту реєстрації статут та установчий договір зазначеної юридичної особи, а також свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. Поряд з цим, представник відповідача зазначив, що керівник товариства з обмеженою відповідальністю “Будмайстер-Люкс” не звернувся до податкового органу для поновлення свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Письмових пояснень стосовно судового рішення у справі № 28/483-А за позовом Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва до товариства з обмеженою відповідальністю “Селена Плюс” та товариства з обмеженою відповідальністю “Будмайстер-Люкс” про визнання договору № 3 від 10.01.2004 р. недійсним відповідач не надав.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд —

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань взаємовідносин з товарисовм з обмеженою відповідальністю “Буд майстер Люкс” за період з 01.02.2003 р. по 01.06.2004 р.

За наслідками перевірки було складено відповідний акт № 2658-1668/23-09/23517898 від 03.05.2006 р., в якому відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п.п. 7.2.4 п.7.2, п.п. 7.4.5. п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість, а саме по періодах:

Лютий 2003 р. - 4 560,00 грн. (застосовуються вимоги п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181 -III від 21.12.2000 р.)

Квітень 2003 р. –2 606,70 грн.

Травень 2003 р. –7 166,90 грн.

Червень 2003 р. –6 020,83 грн.

Вересень 2003 р. - 9523,5 грн.

Жовтень 2003 р. –5 835,00 грн.

Грудень 2003 р. –8 693,53 грн.

Всього за 2003 рік –44 406,46 грн.

Лютий 2004 р. –10 947,00 грн.                    

Квітень 2004 р. –8 343,00 грн.

Травень 2004 р. –5 737,83 грн.          

Всього за 2004 рік –25 027,83 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення від 11.05.2006 р. № 0000412309/0 про нарахування позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 64 874,29 грн. за основним платежем та 32 437,15 грн. по штрафним (фінансовим) санкціям, всього на суму 97 344,44 грн.

За наслідками подання позивачем скарги до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва  на  податкове повідомлення-рішення від 11.05.2006 р. № 0000412309/0, останнє було залишене без змін (рішення про результати розгляду первинної скарги від 07.06.2006 р. № 8017/10/21-010 в матеріалах справи). Крім того, 14.08.2006 р. Державної податкової адміністрацією у м. Києві також залишено без змін зазначене податкове повідомлення-рішення, скаргу позивача —без задоволення.      

Надалі позивач, не погоджуючись з нарахованими податковими зобов'язаннями та застосованими штрафними санкціями звернувся до суду з позовом про визнання недійсним  спірного податкового повідомлення-рішення.

В ході розгляду спору судом встановлено, що 03.01.2003 р. між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю “Будмайстер-Люкс” укладено договір субпідряду на ремонтно-будівельні роботи № 4/01.

За наслідками виконання господарських зобов'язань за вказаною угодою товариство з обмеженою відповідальністю “Будмайстер-Люкс” виписало позивачу наступні податкові накладні: № 619 від 06.02.2003 р. на суму 27 360,00 грн. (в т.ч. 4 560,00 грн. ПДВ), 706 від 25.03.2003 р. на суму 41 083,00 грн. без ПДВ, № 798 від 25.04.2003 р. на суму 13 030,34 грн. (в т.ч. 2 606,07 грн. ПДВ), № 776 від 25.04.2003 р. на суму 71 568,86 грн. без ПДВ, № 814 від 13.05.2003 р. без ПДВ, № 815 від 13.05.2003 р. на суму 15 151,37 грн. (в т.ч. 2 525,23 грн. ПДВ), № 826 від 27.05.2003 р. на суму 27 850,00 грн. без ПДВ, № 1986 від 18.09.2003 р. на суму 57 141,00 грн. (в т.ч. 9 523,40 грн. ПДВ), № 1347 від 27.10.2003 р. на суму 35 010,00 грн. (в т.ч. 5 835,00 грн. ПДВ).    

Суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних позивачем включені до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображеного у книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) та відповідають даним податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідний період. Фактичне виконання робіт по договору від 03.01.2003р. № 4/01 підтверджується довідками про вартість виконаних підрядних робіт та актами приймання виконаних підрядних робіт, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

08.04.2003 р. позивач та товариство з обмеженою відповідальністю “Будмайстер-Люкс” укладено договір субпідряду на ремонтно-будівельні роботи № 8/04. На виконання умов даної угоди від 08.04.2003р. № 8/04 товариство з обмеженою відповідальністю “Будмайстер-Люкс” склало позивачу наступні податкові накладні: № 902 від 17.06.2003 р. на суму 38 741,00 грн. без ПДВ, № 922 від 25.06.2003 р. на суму 36 125,00 грн. (в т.ч. 6 020,83 грн. ПДВ).

Суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включені до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображеного у книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ за відповідний період. Фактичне виконання робіт по вказаному договору підтверджується довідками про вартість виконаних підрядних робіт (форма № КБ-3) та актами приймання виконаних підрядних робіт (форма №КБ-2в), копії яких долучені до матеріалів справи.

Крім того, 28.08.2003 р. між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю “Будмайстер-Люкс” укладено договір субпідряду № 28-08. На виконання умов угоди від 28.08.2003 р. № 28-08 контрагент виконав для позивача ремонтно-будівельні та будівельно-монтажні роботи по наступних податкових накладних: № 1148 від 10.09.2003 р. на суму 91 034,00 грн. без ПДВ, № 1541 від 15.12.2003 р. на суму 38 477,16 грн. на суму 38 477,16 грн. (в т.ч. 6 415,86 грн. ПДВ), № 1568 від 23.12.2003 р. на суму 13 684,00 грн. (в т.ч. 2 280,67 грн. ПДВ).  

Суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включені до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображеного у книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ за відповідний період, а реальне виконання робіт по договору від 28.08.2003р. № 28-08 підтверджується довідками про вартість виконаних підрядних робіт та актами приймання виконаних підрядних робіт, копії яких наявні в матеріалах справи.

Надалі, позивач та товариство з обмеженою відповідальністю “Будмайстер-Люкс” уклали договір субпідряду по виконанню ремонтно-будівельних робіт від 10.01.2004 р. № 3, за результатами виконання умов якого підрядник склав на адресу позивача такі податкові накладні: № 1707 від 16.02.2004 р. на суму 65 862,00 грн. (в т.ч. 10 977,00 грн. ПДВ), № 1850 від 06.04.2004 р. на суму 50 058,00 грн. (в т.ч. 8 343,00 грн. ПДВ) та № 2001 від 17.05.2004 р. на суму 34 427,00 грн. (в т.ч. 5 737,83 грн. ПДВ). Суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включені до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображеного у книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ за відповідний період. Фактичне виконання робіт по договору від 10.01.2004р. № 3 підтверджується довідками про вартість виконаних підрядних робіт (форма № КБ-3) та актами приймання виконаних підрядних робіт, що містяться у справі.

Слід зауважити, що матеріали справи містять судове рішення у справі № 28/483-А про відмову у позові Державній податковій інспекції у Солом'янському районі м. Києва до товариства з обмеженою відповідальністю “Селена плюс” та товариства з обмеженою відповідальністю “Будмайстер-Люкс” про визнання недійсним договору субпідряду № 3 від 10.01.2004 р. (постанова Господарського суду міста Києва від 16.02.2007 р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2007 р.), тобто, рішення, яким підтверджено правомірність вказаної угоди.    

Отже, як  вбачається з Акту податкової перевірки, наявних в матеріалах справи документів, заперечень відповідача та наданих в судовому засіданні пояснень, факт здійснення господарських операцій та сплати сум податку на додану вартість в ціні наданих позивачу послуг, відповідачем не заперечується та не спростовується.

Враховуючи встановлені фактичні обставини господарської діяльності позивача у спірний період з товариством з обмеженою відповідальністю “Будмайстер-Люкс”, судом було досліджено правомірність нарахування позивачем спірних сум податкового кредиту та враховано, що:

- відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”).

Згідно з п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підпунктом  7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Пункт 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначає датою виникнення права платника податку на податковий кредит, дату здійснення першої з наступних подій:

а) дати списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до даних акту перевірки від 03.05.2006 р. позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість та має відповідне до свідоцтво.  

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Нормами п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Оскільки, податковий кредит було сформовано на підставі податкових накладних, виписаних товариством з обмеженою відповідальністю “Будмайстер-Люкс”, він складається із сум, сплачених в ціні придбання товарів у відповідного контрагента, позивачем дотримано передбачені Законом України “Про податок на додану вартість”  вимоги і заявлені в деклараціях з податку на додану вартість за відповідний період суми податкового кредиту є обґрунтованими і правомірними.

Підпункт 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” дає повний і вичерпний перелік всіх обов'язкових реквізитів, які повинна містити в собі податкова накладна.

Відповідач вважає, що визнання недійсним статуту та установчого договору товариства з обмеженою відповідальністю “Будмайстер-Люкс”, а також його свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість відповідно до рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 07.04.2005 р. свідчить відсутність у позивача права за період 2003-2004 років відносити суми податку на додану вартість за наслідками господарської діяльності з даним контрагентом до складу податкового кредиту. Тобто, прийняттям спірного податкового повідомлення-рішення податковим органом фактично покладено на позивача вину за невиконання його контрагентом зобов'язань, визначених податковим законодавством. Однак жоден нормативний акт, на який посилається відповідач не містить вказівок на таку залежність. Оскільки, згідно вимог чинного законодавства, обов'язок контролювати звітність контрагента на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, крім того, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту  відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Згідно з пунктом 8 статті 19 Господарського кодексу України усі суб'єкти господарювання зобов'язані самостійно здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом. Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 8 Конституції України, норми Конституції України є нормами прямої дії.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно ч. 2 ст. 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, у разі порушення контрагентами платника податку вимог податкового законодавства, податковий орган має право у межах своєї компетенції та у відповідності до вимог чинного законодавства видавати акти державного органу на усунення таких порушень, які є обов'язковими до виконання. Відповідно до Закону України “Про державну податкову службу в Україні” вчинення зазначених дій є не тільки правом, а й прямим обов'язком податкових органів.

Отже, суд не погоджується з такими твердженнями відповідача, зважаючи на наступне:

На момент укладення та виконання позивачем та його контрагентом угод, що досліджувалися відповідачем в процесі перевірки установчі документи та свідоцтво про реєстрацію платника податків товариства з обмеженою відповідальністю “Будмайстер-Люкс” були дійсними. Позивач не знав та не міг знати, що в подальшому, у 2005 році, судовим рішенням буде визнано недійсними такі документи.

Також, нагально відмітити, що 15.06.2007 р. ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва рішення від 017.05.2005 р., на яке посилається відповідач в акті перевірки та запереченнях проти позову, скасовано за нововиявленими обставинами.

12.07.2006 р. рішенням Голосіївського районного суду м. Києва відмовлено в задоволенні позову Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва до товариства з обмеженою відповідальністю “Будмайстер-Люкс”, Козловського Є.М., Бородавки А.А., третя особа Голосіївська районна у м. Києві державна адміністрація та товариство з обмеженою відповідальністю “Вілія-буд-центр” про визнання недійсними установчих документів, скасування реєстрації в якості платника податку на додану вартість та свідоцтва платника податку на додану вартість.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 27.11.2006 р. рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 12.07.2006 р. залишено без змін.

З огляду на викладене, в період здійснення позивачем господарських операцій у 2003-2004 роках його контрагент —товариство з обмеженою відповідальністю “Будмайстер-Люкс” у відповідності до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” мало право на нарахування податку та складання податкових накладних.

Окрім того, відповідачем не доведено належними доказами несплату податку на додану вартість товариством з обмеженою відповідальністю “Будмайстер-Люкс” у встановленому законом порядку до бюджету. Не надано суду акту перевірки вказаного підприємства, яким виявлено несплату податку у відповідному періоді, не надано суду доказів прийняття рішення про донарахування виявленої недоплати. Слід зауважити, що в матеріалах справи наявна відповідь Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 15.01.2007 р., з якої вбачається відсутність у контролюючого органу відомостей про проведення перевірок діяльності товариства з обмеженою відповідальністю “Будмайстер-Люкс”.  

За таких обставин висновки відповідача про те, що позивачем порушені вимоги пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», (а саме завищено податковий кредит з ПДВ) є помилковими, а тому до позивача не може бути застосована відповідальність за порушення положень даної статті.

У відповідності до пп. 4.2.3 п. 4.2 п. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснено контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків, за винятком випадків, визначених пунктом 4.3 цієї статті.

Оскільки, з наданих позивачем доказів вбачається правомірність віднесення до складу свого податкового кредиту в 2003 році (лютий, квітень, травень, червень, вересень, жовтень, грудень) 44 406,46 грн. та у 2004 році (лютий, квітень, травень) 25 027,83 грн., то порушення позивачем податкового законодавства, визначені в Акті перевірки необґрунтовані і не відповідають дійсності, тому відповідальність до позивача не повинна застосовуватись,  податкове повідомлення-рішення від 11.05.2006 р. № 000412309/0 про нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 64 874,29 грн. та застосування штрафних санкцій  у сумі 32 437,15 грн. є протиправним і, виходячи з положень ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності  суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності  покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Інших заперечень проти позову, ніж ті, що наведені в Акті перевірки та у запереченнях на позовну заяву, відповідач суду не навів.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов  висновку, що позовні вимоги   підлягають задоволенню шляхом скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 51, ч. 1 ст. 136 Кодексу адміністративного судочинства України судом приймається відмова позивача від позову в частині вимог про стягнення з відповідача витрат по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Разом з тим, виходячи з вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, Прикінцевих та перехідних положеннями Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у сумі 3,40 грн. підлягають стягненню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства

України, Прикінцевими та перехідними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському  районі  м. Києва від 1105.2006 р. № 0000412309/0.

3.          Стягнути державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Селена Плюс” (04107, м. Київ, вул. Нагорна, 12, код ЄДРПОУ 23517898) 3 грн. 40 коп. державного мита.           

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяС.В. Шабунін

Дата виготовлення в повному обсязі: 30.07.2007 р.  

18.06.2007р.м.Київ№ 46/541-А

За позовом                    Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

До                              Суб'єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Тимощука

Павла Івановича                     

Третя особа                    Оболонська районна у м. Києві державна адміністрація

Про                              припинення підприємницької діяльності

                                                                                                Головуючий суддя  Сулім В.В.

Секретар судового засідання  Мисник Т.М.

Представники:

від позивача          Котікова О.В. –гол. держ. под. інсп.

від відповідача          не з'явився   

від третьої особи          не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про припинення підприємницької діяльності відповідача, у зв'язку з неподанням останнього до державної податкової служби документів бухгалтерської звітності, податкових декларацій.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.05.2007 р. відкрито провадження у адміністративній справі № 48/172-А та призначено її до розгляду.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явились, відповідач заперечень проти позову не надав, а тому справа слухається за наявними в ній документами, оскільки відповідно до п. 2 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи, сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з його правами та обов'язками у відповідності із ст.ст. 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані позивачем документи, заслухавши пояснення його представника, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Суб'єкт підприємницької діяльності –фізична особа Тимощук Павло Іванович зареєстрований Оболонською районною державною адміністрацією м. Києва 25.04.1996р. В судовому засіданні не надано доказів про зміну місцезнаходження відповідача.

Судом встановлено, що як платник податків відповідач перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Оболонському районі м. Києва

Виходячи з п. 2 ст. 9 Закону України „Про систему оподаткування” від 25.06.91 р. № 1251-ХІІ платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до вимог ст. 46 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” підставами для постановлення судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи –підприємця, зокрема, є: неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій; документів фінансової звітності відповідно до Закону.

Судом встановлено, що відповідач з моменту реєстрації  документів бухгалтерської звітності, податкових декларацій до податкових органів не подавав.

Згідно п. 3 ст. 46 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи –підприємця.

За наведених обставин позовні вимоги визнаються обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особи, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 46, 49 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, ст. 9 Закону України „Про систему оподаткування”, ч. 4 ст. 94, ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Припинити підприємницьку діяльність Суб'єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Тимощука Павла Івановича (м. Київ, пр-т Г.Сталінграда, 63, кв. 177  ідентифікаційний номер 2022116252).

3. Зобов'язати державного реєстратора створити ліквідаційну комісію для здійснення заходів щодо припинення державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності –фізичної особи відповідача, внести до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення, провести державну реєстрацію припинення державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності –фізичної особи відповідача відповідно до чинного законодавства та повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування та фізичну особу, щодо якої прийняте судове рішення, Про внесення до Єдиного державного реєстру такого запису.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Дана постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186  Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                                                           

                                                                                                                                               В.В.Сулім