Рішення

від 29.04.2024 по справі 183/11585/23

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/11585/23

№ 2/183/922/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2024 року Новомосковськийміськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря судових засідань Аніськової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новомосковської міської ради Дніпропетровської області про визнання права власності на нерухоме майно, за набувальною давністю, -

в с т а н о в и в :

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до Новомосковської міської ради, в якому просила визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: домоволодіння АДРЕСА_1 .

В обґрунтування свого позову ОСОБА_1 посилалася на те, що на підставі рішення виконавчого комітету Новомосковської ради депутатів трудящих № 253 від 29.04.1959 року, ОСОБА_2 (рос. мовою - ОСОБА_3 ) було надано земельну ділянку площею 500 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , для будівництва житлового будинку, загальною площею 29-49 кв.м., що також стверджується договором про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку на праві особистої власності з кількістю кімнат від однієї до п`яти включно від 27.05.1959 року, посвідченого Ново-Московською державною нотаріальною конторою за № 4003.

Після зміни нумерації в 1969 році по АДРЕСА_1 , вищезазначеній земельній ділянці було присвоєно порядковий номер 17, а на зазначеній земельній ділянці, ОСОБА_2 було збудовано житловий будинок загальною площею 31,2 кв.м, житловою 21,2 кв.м, який складається з: літ. «А» - будинок, літ. «а» - сіни, літ. «в» - ганок, літ. «Б» - сарай-літня кухня, літ. «б» - прибудова, літ. «В» - сарай, літ. «Г» - вбиральня, літ. «Д, Е» - навіс, спорудження № 1-3, що стверджується копією технічного паспорту від 10.12.1992 року.

Таким чином, ОСОБА_2 набув своє право власності на новостворене ним нерухоме майно, оскільки відповідно до п. 3.2 Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 91 від 24.06.2011 року документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05.08.1992 року індивідуальних житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

Після оновлення технічного паспорту КП «НМБТІ» ДОР» 28.08.2023 року, відповідно до норм діючого на сьогоднішній день законодавства наказу Міністерства регіонального розвитку та житлово-комунального господарства України № 186 від 26.07.2018 року про внесення змін до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, було змінено літерування будівель та споруд, внаслідок чого на сьогоднішній день опис домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 складається з: житлового будинку - літ. А1 загальною площею 45,7 кв.м, житловою площею 25,3 кв.м, житлової прибудови літ. А2, веранда літ. а3, літньої кухні літ. Б, прибудови літ. б, погребу літ. пг,вбиральні літ. Ж, літнього душу літ. З, навісу літ. К, спорудження № 1-3.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , а після його смерті у вищезазначеному будинку залишилась проживати бабуся позивача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживала разом з ОСОБА_2 з 1961 року без реєстрації шлюбу.

В свою чергу, ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_4 , внаслідок чого .у вказаному будинку стала проживати позивачка, та з 14.12.2001 року є зареєстрованою у вказаному помешканні.

Так, починаючи з грудня 2001 року вона постійно безперервно володіє та користується вказаним житловим будинком, згодом обладнала його новими меблями та побутовою технікою на власний смак, створила належні умови життя для себе та своєї родини, здійснювала поточний ремонт домоволодіння, поміняла вікна, сплачувала всі комунальні платежі, укладала договори про надання комунальних послуг, обробляла земельну ділянку тощо. В 2005 році провела монтаж системи газопостачання житлового будинку, в 2007 році провела централізоване водопостачання.

Тобто, позивач зазначає, що більш двадцяти років відкрито та безперервно володіє домоволодінням, і не вживає заходів, спрямованих на приховування факту володіння та користування вказаним житловим будинком, щомісячно сплачує комунальні послуги. В зв`язку з даними обставинами позивач вимушена була звернутись до суду, для вирішення питання щодо визнання права власності на вказаний вище житловий будинок за набувальною давністю.

Ухвалою суду від 16 жовтня 2023 року відкрите провадження по справі, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження (а.с. 48).

Ухвалою суду від 05 грудня 2023 року зобов`язано Першу новомосковську державну нотаріальну контору Дніпропетровської області надати відомості про наявність чи відсутність спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Ухвалою суду від 31 січня 2024 року зобов`язано Другу новомосковську державну нотаріальну контору Дніпропетровської області надати копію спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Представник позивача подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Міським головою також подано до суду заяву про розгляд справи у відсутність представника Новомосковської міської ради. .

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Суд, дослідивши підстави позову, докази з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.

За змістом ст.ст. 12, 13ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку на праві особистої власності з кількістю кімнат від однієї до п`яти включно від 27.05.1959 року, посвідченого Ново-Московською державною нотаріальною конторою за № 4003, ОСОБА_2 , на підставі рішення виконавчого комітету Новомосковської ради депутатів трудящих № 253 від 29.04.1959 року, було надано земельну ділянку площею 500 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , для будівництва житлового будинку, загальною площею 29-49 кв.м. (а.с. 18-19).

Суду, надано копію технічного паспорту на домоволодіння на житловий будинок АДРЕСА_1 , виданого 10.12.1992 року Новомосковським бюро технічної інвентаризації, який свідчить про те, що ОСОБА_2 було збудовано житловий будинок загальною площею 31,2 кв.м, житловою 21,2 кв.м, який складається з: літ. «А» - будинок, літ. «а» - сіни, літ. «в» - ганок, літ. «Б» - сарай-літня кухня, літ. «б» - прибудова, літ. «В» - сарай, літ. «Г» - вбиральня, літ. «Д, Е» - навіс, спорудження № 1-3, що стверджується копією технічного паспорту від 10.12.1992 року (а.с. 20-22)

Сукупність поданих доказів свідчить про те, що ОСОБА_5 набув своє право власності на новостворене ним нерухоме майно, оскільки відповідно до п. 3.2 Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 91 від 24.06.2011 року документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05.08.1992 року індивідуальних житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

Між тим, судом встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 17).

Матеріали спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 свідчать про те, що із заявою про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_6 , однак жодних спадкових прав не оформив. Доказів наявності заповіту після смерті ОСОБА_2 суду не подано, як і не подано доказів наявності кровного споріднення між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 .

Відповідно до наданої суду копії домової книги для прописки громадян за адресою АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_2 за вказаною адресою була зареєстрована ОСОБА_4 (а.с. 32), яка являється бабусею позивачки, про що свідчать витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу, у відповідності до якого ОСОБА_7 зареєструвала шлюб з ОСОБА_8 . ОСОБА_6 є дочкою зазначеного подружжя, змінила прізвище, в зв`язку з укладенням шлюбу з ОСОБА_9 (а.с. 9,10).

ОСОБА_10 є дочкою ОСОБА_4 (а.с. 13), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 16).

Матеріали домової книги містять дані про те, що ОСОБА_1 зареєстрована по АДРЕСА_1 з 14.12.2001 року (а.с. 32), такі ж дані містяться і у її паспорті (а.с. 7)

Відповідно до наданих суду копій документів, а саме: абонентської книжки про право користування газом (а.с. 33), розрахункової книжки по оплаті за спожитий природний газ (а.с. 35), договору на погашення поточної заборгованості за спожитий прирон6ий газ від 25.02.2010 року (а.с. 36), технічних умов газопостачання (а.с. 37), робочого проекту водопостачання (а.с. 39, договору про користування електричною енергією (а.с. 40-42), договору про надання послуг з водопостачання від 16.05.2011 року (а.с. 43), вбачається, що саме ОСОБА_1 протягом більше, ніж десять років, користується житловим будинком та земельною ділянкою, на якій розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Правовідносини щодо набуття права власності за набувальною давністю врегульовані наступними нормами закону.

Статтями 16, 328ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути в тому числі і визнання права; право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Статтею 344ЦК України передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Згідно Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до частини першої статті 344ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третястатті 344 ЦК України). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина другастатті 344 ЦК України). (п. 9 Постанови)

Судом встановлено, що позивач з 2001 року, тобто більше 10 років проживає в будинку АДРЕСА_1 .

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15,16 ЦК України, а також частини четвертої статті 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Також суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 344 ЦК України, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першоїстатті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). (п. 14 Постанови)

Отже, враховуючи, що ОСОБА_1 добросовісно заволоділа чужим майном і понад 10 років продовжує відкрито, безперервно користуватися житловим будинком АДРЕСА_1 , суд вважає за можливе визнати за позивачем право власності на нього за набувальною давністю.

Відповідно до ч. 1 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-81, 89, 258-259, 263-268 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Новомосковської міської ради Дніпропетровської області про визнання права власності на нерухоме майно, за набувальною давністю, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності за набувальною давністю, на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , , та складаються з: житлового будинку - літ. А1 загальною площею 45,7 кв.м, житловою площею 25,3 кв.м, житлової прибудови літ. А2, веранди літ. а3, літньої кухні літ. Б, прибудови літ. б, погребу літ. пг, вбиральні літ. Ж, літнього душу літ. З, навісу літ. К, спорудження № 1-3.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ;

Відповідач Новомосковська міська рада, ЄДРПОУ 34359199, місцезнаходження: вул.Гетьманська, 14, м.Новомосковськ, Дніпропетровська область, 51200.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя СорокаО.В.