Ухвала

від 30.04.2024 по справі 293/658/24

ЧЕРНЯХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 293/658/24

Провадження № 2-о/293/44/2024

УХВАЛА

30 квітня 2024 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі судді Лось Л.В.,

розглядаючи заяву ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 )

заінтересована особа: Територіальна громада в особі Черняхівської селищної ради (адреса місця знаходження: майдан Рад 1, селище Черняхів Житомирський район Житомирська область, 12301)

про встановлення факту належності правовстановлюючого документа

ВСТАНОВИВ:

26.04.2024 ОСОБА_1 звернулась до Черняхівського районного суду Житомирської області з заявою за змістом якої просить:

встановити факт,що квартира заадресою: АДРЕСА_2 належить направі спільноївласності їй, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,ідентифікаційний податковийномер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_4 .

Вказує, що встановлення такого факту необхідне для реєстрації права власності на квартиру.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про залишення заяви без руху за таких підстав.

Згідно ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Відповідно до абзацу першого п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам щодо її змісту.

Вивченням матеріалів справи встановлено, що заява не відповідає вимогам викладеним у ст.ст. 175, 177 і 318 ЦПК України.

Вивченням матеріалів справи встановлено, що заява не відповідає вимогам викладеним у ст.ст. 175, 177 і 318 ЦПК України.

За приписами ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява має містити:

- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (п.5);

- відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору (п.6);

- відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися (п. 7);

- перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви (п.8);

- попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (п.9);

- підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав (п.10).

Як вбачається із заяви, така не містить відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або заяви, якщо такі здійснювалися та відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

Згідно зі статтею 318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини.

Відповідно до ч.5 ст.177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються пиьмсові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

За приписами ст. 293ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Окреме провадження - це одностороннє провадження, в якому відсутній спір про право.

Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту або стану. При цьому в порядку окремого провадження може вирішуватися спір про факт, але не спір про право цивільне.

Встановлення факту, що має юридичне значення в окремому провадженні можливе при умові, що факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають безпосередньо залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи без повторного звернення до суду на підставі цього рішення та встановлення такого факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа заявник зазначає, що у свідоцтві про право власності на квартиру АДРЕСА_3 та належної на праві приватної спільної власності їй та членам її сім`ї мають місце розбіжності у написанні прізвищ співваласників, а саме Ростовські, замість Растовські, що унеможливлює здійснити державну реєстрацію речових прав на квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, проте доказів, які підтвердили вказані обставини не надає.

Із змісту заяви лише слідує про виявлені розбіжності під час звернення до державного реєстратора.

Як визначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Тобто відомості, які вказували б, що заявник використав усі можливі способи для врегулювання такого питання у позасудовому порядку.

Крім того в прохальній частині заяви заявник просить встановити факт належності на праві спільної сумісної власності їй та членам її сім`ї саме квартири, а не правовстановлюючого документа на таку квартиру, що суперечить заявлених вимогам та їх обґрунтуванню.

Суд зазначає, що судом може бути встановлений факт володіння громадянином нерухомим майном на праві власності, якщо у заявника був правовстановлюючий документ на таке майно, але його втрачено і немає можливості підтвердити наявність права власності не в судовому порядку.

Водночас, суд уважає за необхідне звернути увагу, що заявник звертаючись до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, заявляє вимоги відносно прав інших осіб, які не є учасниками справи.

Серед іншого суд зазначає, що заявник визначивши процесуальний статус територіальної громади в особі Черняхівської селищної ради Житомирського району Житомирської області як заінтересованої особи, жодним чином не обґрунтувала, на яких підставах така особа залучена до участі у справі.

Права заінтересованих осіб знаходяться у юридичному зв`язку із суб`єктивними правами заявників і зумовлюються встановленням юридичного факту. Інтереси заінтересованих осіб можуть суперечити інтересам заявника. Отже, притягнення (вступ) цих заінтересованих осіб має важливе практичне значення, оскільки вони мають можливість у процесі розгляду справи про встановлення юридичного факту заявити про порушення чи оспорювання їхніх суб`єктивних прав.

Заінтересовані особи беруть участь у справах окремого провадження з метою захисту своїх інтересів або інтересів держави. Але на відміну від заявника ці особи самі не звертаються до суду із заявою, а вступають у вже розпочатий процес з власної ініціативи або притягуються до участі у справі судом.

Нормами процесуального законодавства не передбачено права суду за власною ініціативою залучати до участі у справі заінтересованих осіб.

Сторонами у справах окремого провадження є заявники, заінтересовані особи, які є спеціальними суб`єктами цього виду провадження. При визначенні кола заінтересованих осіб у встановленні факту слід враховувати їх юридичний інтерес, а саме:

- тоді, коли факти, що підлягають встановленню, можуть вплинути на їх права та обов`язки;

- якщо це організації та установи, в яких заявник буде реалізовувати рішення про встановлення факту.

З урахуванням наведеного, заявнику необхідно привести у відповідність подану нею заяву як до загальних вимог ст.ст. 175,177 ЦПК України так і до вимог ст. 318 ЦПК України.

Суд зазначає, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку при зверненні до суду із відповідною заявою зявник повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини її основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Згідно з ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175-177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Зважаючи на викладені вище обставини, суд дійшов висновку про залишення заяви ОСОБА_1 без руху з наданням заявнику строку для усунення вказаних в ухвалі недоліків.

Керуючись ст. ст.175,177, 185, 260, 261,293,294, 318, 353 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документа - залишити без руху.

2. Надати заявнику строк в 7 (сім) днів з дня отримання нею цієї ухвали для усунення недоліків, вказаних в мотивувальній частині ухвали.

3. Роз`яснити зявнику, що у випадку не усунення недоліків заяви, заява буде вважатись неподаною і повернута заявнику.

Інформацію щодо справи учасники справи можуть отримати на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки: https://cr.zt.court.gov.ua/sud0624/

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Ухвала складена та підписана: 30.04.2024.

Суддя Людмила ЛОСЬ