Рішення

від 22.04.2024 по справі 357/13058/23

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/13058/23

Провадження № 2/357/1013/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі - головуючий суддя Цуранов А.Ю., при секретарі Козубенко Я. С.,

за участю:

представник позивача адвокат Діденко О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Білоцерківський завод «Еталон» про визнання звільненим з роботи, зобов`язання внестизаписи та видати трудову книжку, стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, невиплаченої компенсації за невикористану щорічну відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку та вихідної допомоги,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом, в якому з урахуванням заяви про зменшення розміру майнових (грошових) позовних вимог просить суд: 1) визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та Державним підприємством «Білоцерківський завод «Еталон» з 09.06.2023, у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади головного інженера Державного підприємства «Білоцерківський завод «Еталон» за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 Кодексу законів про працю України; 2) зобов`язати Державне підприємство «Білоцерківський завод «Еталон» видати ОСОБА_1 належним чином заповнену трудову книжку з відповідним записом про звільнення за власним бажанням, відповідно до ч. 3 ст. 38 Кодексу законів про працю України; 3) стягнути з Державного підприємства «Білоцерківський завод «Еталон» на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за період роботи з 01.12.2022 по 09.06.2023 в розмірі 98 820 грн., грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки в розмірі 108 914,51 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку з 09.06.2023 по 06.09.2023 в розмірі 65 880,30 грн., вихідну допомогу в розмірі 49 410 грн. з послідуючим вирахуванням податків та зборів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 26.05.1993 позивач перебуває в трудових відносинах з ДП «Білоцерківський завод «Еталон» та з 24.04.2021 працював на посаді головного інженера вказаного підприємства. У зв`язку з систематичним порушенням роботодавцем законодавства про працю в частині виплати заробітної плати та вимог з дотримання правил охорони праці, позивач 09.06.2023 звернувся до відповідача з письмовою заявою про звільнення із займаної посади за ч. 3 ст. 38 КЗпП України та щодо виплати грошових коштів. 27.06.2023 позивач повторно звернувся до відповідача з заявою про звільнення, однак заява залишилась без відповіді. Вказує, що позивачу не була видана трудова книжка з відповідними записами про звільнення, не виплачена заробітна плата за період роботи з 01.12.2022 по 09.06.2023 в розмірі 98 820 грн., грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки в розмірі 108 914,51 грн. (205 днів), середній заробіток за час затримки розрахунку з 09.06.2023 по 06.09.2023 в розмірі 65 880,30 грн. та вихідна допомога в розмірі 49 410 грн. з послідуючим вирахуванням податків та зборів.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Цуранову А.Ю.

28.11.2023 ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи 19.12.2023.

31.01.2024 ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача та витребувано від ДП «Білоцерківський завод Еталон» довідку про розмір заборгованості ОСОБА_1 , в тому числі: 1) по невиплаченій заробітній платі за період з 01.12.2022 по 09.06.2023; 2) по невиплаченому середньому заробітку за затримку розрахунку за час вимушеного прогулу при звільненні за період з 09.06.2023 по 06.09.2023 включно; 3) по невиплаченій грошовій компенсації за невикористані дні щорічних відпусток, у зв`язку зі звільненням, за періоди роботи: 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 та 2023 роки включно.

13.03.2024 суд на місці ухвалив задовольнити клопотання представника позивача частково, застосував до директора ДП «Білоцерківський завод «Еталон» попередження у зв`язку з невиконанням вимог ухвали про витребування доказів та ухвалив надіслати до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях й керівника відповідача лист про необхідність виконання вимог вказаної ухвали.

В судовому засіданні представник позивача уточнив позовну вимогу № 1 та просив припинити трудові відносини між сторонами з 09.06.2023 (вказав, що дата 06.09.2023 це описка в заяві про зменшення) за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України. Позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення підтримав в повному обсязі та просив задовольнити, надав пояснення по суті. Вказує, що заяву про звільнення від 09.06.2023 позивач віддавав особисто в руки директора відповідача, 27.06.2023 надіслав повторно замовним листом, однак наполягає на звільненні саме з 09.06.2023. Наразі доступу до підприємства немає. Також зазначає, що позовною вимогою є стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, а не за вимушений прогул.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився повторно, належним чином повідомлявся про час і місце розгляду справи за юридичною адресою та за адресою проживання директора поштовими та електронними засобами сповіщення, з відзивом (запереченнями) на позов до суду не звертався, тому суд ухвалив провести у справі заочний розгляд відповідно до ст. 280 ЦПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 з 26.05.1993 прийнятий на посаду начальника інструментального участка Білоцерківського дослідного заводу «Еталон», який 28.12.1995 перейменовано в Державне підприємство «Білоцерківський завод «Еталон», та 07.06.2007 переведений на посаду головного інженера вказаного підприємства, що вбачається з копії трудової книжки серії НОМЕР_1 від 30.10.1984.

В матеріалах справи міститься копія колективного договору, укладеного між уповноваженим власником підприємства органом і трудовим колективом ДП «Білоцерківський завод «Еталон», відповідно до пп. 3.3., 3.11 якого заробітна плата за кожен місяць виплачується 15 числа наступного місяця з авансуванням 25 числа. Аванс встановлюється в розмірі 40% від посадового окладу тарифної ставки працівника. У разі наявності на підприємстві заборгованості із заробітної плати керівник підприємства спільно з профспілковим комітетом розроблятимуть графіки її погашення. Керівник підприємства, з урахуванням п. 2.14. Генеральної угоди, зобов`язується забезпечувати своєчасну і в повному обсязі виплату заробітної плати на підприємстві та не мати заборгованості з неї.

Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30.11.2022 у справі № 357/7515/22 зобов`язано Державне підприємство «Білоцерківський завод «Еталон» нарахувати ОСОБА_1 заробітну плату, згідно штатного розпису підприємства, та виплатити ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі.

Судове рішення набрало законної сили 02.01.2023, на його виконання видано виконавчий лист, який передано до органу ДВС.

Вказаним рішенням встановлено, що 01.10.2020 затверджено штатний розпис Державного підприємства «Білоцерківський завод «Еталон», згідно з яким на даному підприємстві існує посада головного інженера з посадовим окладом в розмірі 16 470 грн.

Копія штатного розпису міститься в матеріалах справи.

Відповідно до заяви (повторної) від 27.06.2023, 09.06.2023 ОСОБА_1 звернувся до директора Державного підприємства «Білоцерківський завод «Еталон» про звільнення його з роботи на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, виплату всіх сум, що належать йому, а також внесення відповідних записів до трудової книжки і видачі наказу про звільнення.

Вказана заява направлена на адресу ДП «Білоцерківський завод «Еталон» рекомендованим листом з повідомленням про вручення № 0911100981273 та отримана особисто ОСОБА_2 29.06.2023.

Відповідно до акта Центрального міжрегіонального управління державної служби з питань праці № Ц/КВ/16996/4 від 31.07.2023, складеного за результатами проведення позапланового заходу державного контролю щодо додержання вимог законодавства у сфері праці, ДП «Білоцерківський завод «Еталон» працює на підставі Статуту, затвердженого рішенням Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях від 19.11.2021 № 1200, за основним видом економічної діяльності 26.51 виробництво інструментів і обладнання для вимірювання, дослідження та навігації, підпорядковане Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, має кількість працівників станом на день проведення заходу - 5 осіб, в.о директора ДП «Білоцерківський завод «Еталон» з 10.05.2022 є ОСОБА_2 .

Під час проведення заходу державного нагляду встановлено порушення ДП «Білоцерківський завод «Еталон» вимог законодавства: 1) ч. 1 ст. 10 ЗУ № 2136 - заробітна плата не виплачується працівникам у відповідності до умов, визначених трудовим договором; 2) ч. 1 ст. 115 КЗпП України та ч. 1 ст. 24 ЗУ № 108, - виплата заробітної плати не проводиться регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом) рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що перевищує 16 календарних днів, пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється оплата. Так, відповідно до довідки про стан заборгованості з виплати заробітної плати за період з січня по липень 2023 року перед 5 працюючими працівниками становить 439,8 тис.грн.

Згідно зі списком працюючих працівників, перед якими є заборгованість по заробітній платі, перед ОСОБА_1 заборгованість становить 141 641,51 грн. за період з 01.01.2023 по 25.07.2023.

Крім того, вказаним актом також встановлено, що в порушення вимог ч. 1 ст. 10 ЗУ № 2136, заробітна плата не виплачується працівникам у відповідності до умов, визначених трудовим договором. Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, не проводиться в день звільнення. Так, відповідно до довідки про стан заборгованості, борг перед 6 звільненими працівниками становить 427,4 тис.грн.

За наслідками перевірки, інспектором праці Центрального міжрегіонального управління державної служби з питань праці винесено припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю № Ц/КВ/16996/4/П від 31.07.2023, яким в.о. директора ДП «Білоцерківський завод «Еталон» Абдуллаєва В.Е. зобов`язано усунути виявлені порушення та надати письмове повідомлення про виконання припису із залученням копій первинних документів.

Примірник акта та припису отримано в.о. директора ДП «Білоцерківський завод «Еталон» Абдуллаєвим В.Е. 31.07.2023 під підпис.

Відповідно до довідки відповідача № 48 від 28.08.2023, заборгованість із заробітної плати ОСОБА_1 станом на дату винесення судового рішення від 30.11.2022 становила 129 503,49 грн. Згідно зведених відомостей від 24.05.2023 та 27.06.2023 ОСОБА_1 виплачено 37 400 грн., тому залишкова сума до погашення заборгованості станом на 30.11.2022 становить 92 103,49 грн.

04.09.2023 ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського РУП з заявою про те, що в.о. директора ДП «Білоцерківський завод «Еталон» ОСОБА_2 не звільнив його з роботи та не виплатив розрахунок.

За наслідками розгляду вказаної заяви, Білоцерківським РУП винесено довідку від 02.10.2023, відповідно до якої ОСОБА_1 рекомендовано звернутись до суду.

Згідно з постановою Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 03.10.2023, на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження», у зв`язку з повним фактичним виконанням закінчено виконавче провадження № 71073333, щодо примусового виконання виконавчого листа Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07.02.2023 № 2/357/2699/22 про зобов`язання ДП «Білоцерківський завод «Еталон» нарахувати ОСОБА_1 заробітної плати, згідно штатного розпису підприємства, та виплатити йому заборгованість по заробітній платі.

Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

При вирішенні справи суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Особа вільна у виборі способу захисту цивільних прав судом.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Частиною першою статті 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (ч. 2 ст. 233 КЗпП).

Статтею 21 КЗпП України визначено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з частиною першою статті 94 КЗпП України заробітна плата це винагорода, обчислена як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

За правилом ч. 1 ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-IX, заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором.

Відповідно до частини першої статі 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці (частина п`ята статті 97 КЗпП України).

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (ч. 1 ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 ЗУ «Про оплату праці»).

За правилом ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Матеріалами справи, в тому числі рішенням суду від 30.11.2022 та перевіркою Держпраці від 31.07.2023 підтверджено, зокрема порушення ДП «Білоцерківський завод «Еталон» законодавства про працю в частині строків виплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з жовтня 2021 року по 30.11.2022 та в подальшому, у строки, встановлені колективним договором та законодавством України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Згідно з частиною 3 статті 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

У ч. 2 ст. 22 КЗпП України встановлено, що відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Вимога про припинення трудових відносин за певних обставин є належним способом судового захисту, такий висновок наведений Верховним Судом у постанові КЦС ВС від 15.02.2023 у справі № 377/169/20.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 31.10.2019, звільнення з ініціативи працівника не передбачає обов`язкової наявності згоди роботодавця на таке звільнення, оскільки в даному випадку працівник реалізовує своє право, передбачене трудовим законодавством, а роботодавець вимушений погодитись зі звільненням працівника незалежно від свого бажання.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що ОСОБА_1 виявив бажання розірвати трудовий договір на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, тому суд вважає, що трудові відносини припинені з 09.06.2023.

Згідно зі ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

З огляду на відсутність проведення належних позивачу на день звільнення виплат, останній має право на стягнення середнього заробітку за заявлений період.

Відповідно до статті 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (з наступними змінами та доповненнями, далі - Порядок № 100).

Абзацом 4 п. 2 даного Порядку № 100 передбачено, що середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу (абз. 3 п. 4 Порядку № 100).

З огляду на невиконання відповідачем вимог суду про витребування довідки щодо розміру невиплачених ОСОБА_1 коштів при звільненні, зважаючи на наявність в матеріалах справи копії штатного розпису підприємства на 2020 рік, який не змінювався, суд вважає за необхідне при обчисленні виплат, на які має право позивач, розрахунки проводити виходячи з посадового окладу (тарифної ставки) головного інженера ДП «Білоцерківський завод «Еталон», що становить 16 470 грн., при цьому розмір середньоденної заробітної плати позивача складає 732 грн. (16470 х 2 / 45).

Перевіривши правильність наведеного позивачем розрахунку коштів, заявлених до стягнення, суд дійшов висновку про законність вимог позивача та необхідності стягнення з відповідача: 1) невиплаченої заробітної плати за період роботи з 01.12.2022 по 09.06.2023 в розмірі 98 820 грн.; 2) середнього заробітку за час затримки розрахунку з 09.06.2023 по 06.09.2023 в розмірі 65 148 грн. (732 х 89 днів); 3) вихідної допомоги в розмірі 49 410 грн. (16470 х 3).

Щодо стягнення компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за весь період роботи позивача, суд виходить з наступного.

Абзацом 1 п. 2 Порядку № 100 передбачено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки. Обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31 грудня 2023 р., проводиться виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році.

Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки ( абз. 1 п. 7 Порядку № 100).

Зважаючи на відсутність вихідних даних для можливості визначення розміру компенсації за невикористані відпустки, зокрема щодо використаних позивачем днів щорічної відпустки за весь період його роботи на ДП (в т.ч. за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 та 2023 роки включно), суд дійшов висновку про необхідність задоволення вимог позивача без зазначення суми такої компенсації, при цьому роботодавець під час виконання рішення суду має надати відомості про кількість днів невідбутої позивачем відпустки, відповідної до чого буде встановлено розмір компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за весь період роботи, тож позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Згідно з абз. 2 п. 3 Порядку № 100 суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.

Аналіз вказаної норми дає підстави вважати, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки та збори із указаних сум присуджених за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню з них при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачені працівнику на підставі судового рішення суми зменшуються на суми податків і зборів.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Будь-яких відомостей та доказів на спростування встановлених судом обставин матеріали справи не містять.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тож з відповідача на користь позивача слід стягнути 3 234,99 грн. судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 211, 258, 263, 265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та Державним підприємством «Білоцерківський завод «Еталон» з 09.06.2023, у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 з посади головного інженера Державного підприємства «Білоцерківський завод «Еталон» за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 Кодексу законів про працю України.

Зобов`язати Державне підприємство «Білоцерківський завод «Еталон» внести належні записи до трудової книжки ОСОБА_1 про звільнення відповідно до ч. 3 ст. 38 Кодексу законів про працю України та видати трудову книжку.

Стягнути з Державного підприємства «Білоцерківський завод «Еталон» на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за період роботи з 01.12.2022 по 09.06.2023 в розмірі 98 820 грн., компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за весь період роботи, середній заробіток за час затримки розрахунку з 09.06.2023 по 06.09.2023 в розмірі 65 148 грн., вихідну допомогу в розмірі 49 410 грн. та судовий збір в розмірі 3 234,99 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач Державне підприємство «Білоцерківський завод «Еталон», адреса: вул. Сухоярська, 16, м. Біла Церква, Київська область, код ЄДРПОУ: 05828703.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його підписання.

Оскільки в судовому засіданні оголошено (підписано) лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його підписання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 29.04.2024.

Суддя А. Ю. Цуранов