Вирок

від 30.04.2024 по справі 550/331/24

ЧУТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 550/331/24

Провадження №1-кп/550/51/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2024 року смт. Чутове

Чутівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю: прокурора ОСОБА_2 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до ЄРДР №12023170450000570 від 06.09.2023 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Скороходове Чутівського району Полтавської області, українця, громадянина України, із професійно-технічною освітою, працюючого водієм ФГ «Филенківське», одруженого, військовозобов`язаного, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 197-1 КК України

ВСТАНОВИВ:

Наприкінці грудня 2021 року, точної дати слідством не встановлено, ОСОБА_3 вирішив незаконно використовувати шляхом здійснення обробітку земельну ділянку, розташовану в межах охоронної зони прибережної захисної смуги ставка, кадастровий номер 5325483706:06:001:0138, що розташований в межах с. Никонорівка Полтавського району Полтавської області, для подальшого використання її у власних цілях.

Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_3 , наприкінці грудня 2021 року, точної дати слідством не встановлено, шляхом використання найманої сільськогосподарської техніки - трактора, здійснив обробіток вказаної земельної ділянки, при цьому усвідомлюючи відсутність будь-яких законних підстав, умисно, з метою збагачення, в порушення вимог ст. 14 Конституції України, згідно з якою земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, право власності на яку гарантується та набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, за відсутності будь-яких підстав набуття права на землю, передбачених ст. 116 Земельного кодексу України, відповідно до якої громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону, нехтуючи вимогами ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України, згідно з якою громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання задоговором купівлі-продажу,ренти,дарування,міни,іншими цивільно-правовимиугодами; безоплатноїпередачі ізземель державноїі комунальноївласності; приватизаціїземельних ділянок,що булираніше наданіїм укористування; прийняттяспадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю), ст. 125 Земельного кодексу, згідно з якою право власності на земельну ділянку, або її оренди, право державної реєстраційних прав виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності, право постійного користування, або оренди земельною ділянкою, та його державної реєстрації, ст. ст. 60, 61, 150 ч. 1 п. «г» Земельного кодексу України, ст. ст. 88, 89 Водного кодексу України, згідно з якими, навколо водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги, які встановлюються навколо водойму здовж урізу води шириною: для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів, на яких заборонено розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво, самовільно зайняв земельну ділянку площею 2820,00 м2 в межах прибережної захисної смуги ставка кадастровий номер 5325483706:06:001:0138, тобто в природо охоронній зоні земель водного фонду, яка нікому не надана у власність чи користування та розташована в межах с. Никонорівка Полтавського району Полтавської області, за допомогою невстановленої слідством, найманої сільськогосподарської техніки - трактора, обробляв її та в подальшому використовував для посіву сільськогосподарських культур та збору урожаю для власних потреб, при цьому достовірно знаючи, що вказана земельна ділянка у встановленому порядку у володіння і користування йому не надавалась та не передавалась у власність або оренду, тобто за відсутності правочину щодо таких земельних ділянок.

Самовільним зайняттям земельної ділянки загальною площею 2820,00 м2, яка знаходиться в межах водоохоронної зони, ОСОБА_3 заподіяв законному володільцю - державі в особі Скороходівської селищної ради Полтавського району Полтавської області матеріальну шкоду, яка згідно висновку судово-економічної експертизи №СЕ-19/117-23/18400-ЕК від 29.11.2023, з розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного користування земельною ділянкою водного фонду та її нецільового використання, наведений у довідці Державною екологічною інспекцією Центрального округу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007 «Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу» із змінами, винесеними згідно з постановою КМУ № 800 від 09.09.2020 «Про внесення змін до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу» в сумі 6145,77 грн. (з них 1238,57 грн. внаслідок самовільного користування земельною ділянкою водного фонду та 4907,20 грн внаслідок нецільового використання земельної ділянки водного фонду).

Таким чином своїми умисними діями, які виразились в самовільному зайнятті земельної ділянки в охоронних зонах, ОСОБА_3 скоїв злочин, передбачений ч.2 ст. 197-1 КК України..

Представник потерпілої юридичної особи в судове засідання не з`явився. Учасники провадження, з врахуванням воєнного стану у державі не заперечували проти розгляду справи за відсутності представника потерпілої юридичної особи.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину визнав повністю, вказавши, що дійсно наприкінці грудня 2021 року він шляхом використання найманої сільськогосподарської техніки - трактора, здійснив обробіток вказаної земельної ділянки, розташованої в межах охоронної зони прибережної захисної смуги ставка, кадастровий номер 5325483706:06:001:0138, що розташований в межах с. Никонорівка Полтавського району Полтавської області для подальшого її використання у власних цілях. У скоєному розкаявся.

Зважаючи на повне і беззаперечне визнання вини обвинуваченим, роз`яснивши учасникам кримінального провадження положення ч.3 ст.349 КПК України, з`ясувавши, що обвинувачений правильно розуміє зміст обвинувачення, переконавшись у добровільності його позиції, роз`яснивши обвинуваченому, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, заслухавши думку учасників процесу, які не заявляли заперечень проти розгляду справи із застосуванням ч.3 ст.349 КПК України, суд, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і вирішив обмежитись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів справи, які характеризують його особу.

Суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 правильно кваліфіковані органами досудового розслідування: за ч.2 ст.197-1 КК України як самовільне зайняття земельної ділянки в охоронних зонах.

Дослідженими в судовому засіданні матеріалами, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що останній за місцем мешкання характеризується позитивно, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, не судимий, облікований у дев`ятому відділі Полтавського РТЦК.

В судових дебатах сторона обвинувачення просила визнати винним ОСОБА_3 за ч.2 ст.197-1 КК України та призначити йому покарання у вигляді 1(одного) року позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнити останнього від відбування призначеного основного покарання з іспитовим строком 1(один) рік.

Суд, призначаючи покарання, керується положеннями ст.65 КК України, зокрема, враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 у відповідності до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 у відповідності до ст.67 КК України, не встановлено.

Враховуючи, ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який не судимий, обставину, що пом`якшує покарання, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без його ізоляції від суспільства та вважає необхідним призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі. При цьому застосувавши до ОСОБА_3 ст.ст.75,76 КК України, шляхом звільнення обвинуваченого від відбування основного покарання з іспитовим строком на 1(один) рук, і покладання на останнього наступних обов`язків: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Саме такий вид покарання дозволить усвідомити обвинуваченому його негативну поведінку по відношенню до суспільства.

Судові витрати у кримінальному провадженні, які складають 3786,40 грн за проведення судово-економічної експертизи, слід стягнути з обвинуваченого.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлено.

Речові докази відсутні.

Керуючись ст.ст. 349, 369,371, 373 - 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1(один) рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 від відбування, призначеного покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком 1(один) рік та з покладенням відповідно до ч.1 ст. 76 КК України, на нього наступних обов`язків: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати за проведення судово- економічної експертизи у розмірі 3786 (три тисячі сімсот вісімдесят шість) грн 40 коп.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Чутівський районний суд Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст. 349 КПК України.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Надруковано в нарадчій кімнаті в єдиному примірнику.

Суддя: ОСОБА_1