Рішення

від 17.04.2024 по справі 712/1294/23

СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

ЄУ№ 712/1294/23

Провадження №2/712/176/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2024 року Соснівський районний суд м. Черкаси

у складі: головуючого судді Стеценко О.С.,

за участю секретаря судового засідання Дубини В.В., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 про витребування майна з чужого незаконного володіння,

Стислий виклад позиції позивача

Позивач звернулася до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовною заявою до відповідача, в якій просить витребувати у ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 58,1 м2 з відповідною частиною надвірних споруд; стягнути з відповідача витрати зі сплати витрат на професійну правничу допомогу та судовий збір.

У обґрунтування позову посилається на те, що ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом №1-3628 є власником 1/3 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Позивач стверджує, що спірний об`єкт нерухомого майна не відчужувала, жодних правочинів щодо нього не укладала.

Разом з тим відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 23.06.2015 до реєстру внесено запис № 10164334 про реєстрацію права власності на весь будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 .

Підставою для внесення вказаного запису стало рішення Соснівського районного суду м. Черкаси по справі № 2-7224/10 від 10.12.2010.

Відповідно до копії вказаного рішення суду, яка знаходиться в матеріалах реєстраційної справи щодо спірного об`єкта нерухомого майна, суд вирішив визнати за ОСОБА_5 право власності на весь будинок АДРЕСА_1 .

У подальшому на підставі договорів купівлі - продажу від 17.05.2016 № 3320 та 3323 спірний об`єкт нерухомого майна продано гр. ОСОБА_4 , який є власником будинку на момент подачі даного позову.

Ураховуючи наведене, набуття права власності на спірне майно на підставі підробного рішення суду створює правові підстави для витребування його з чужого незаконного володіння з урахуванням наступного.

Спірний будинок вибув з володіння позивача поза її волею, оскільки рішення Соснівського районного суду м. Черкаси по справі № 2-7224/10 від 10.12.2010, відповідно до якого будинок вибув з власності позивача та яке подано для державної реєстрації права власності за ОСОБА_5 , є підробним, тобто спірний об`єкт нерухомого майна вибув з власності позивача поза її волею.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач подав відзив, який судом не прийнято, оскільки він поданий з порушенням строку.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 12.05.2023 відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Протокольною ухвалою суду від 10.08.2023 задоволено клопотання представника позивача про дослідження у судовому засіданні цивільної справи № 2-7224/10.

Ухвалою суду від 10.08.2023 закрито підготовчепровадження тапризначено цивільнусправу до судовогорозгляду по суті.

Ухвалою суду від 17.04.2024 відмовлено ОСОБА_4 у задоволенні клопотання про поновлення строку на звернення з відзивом; відзив ОСОБА_4 залишено без розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судом

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 29.10.1999 позивач отримала у спадщину 1/3 частини жилого будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 31,7 кв.м.

Як вбачається з листа КП «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» від 07.08.2020 № 13426 станом на 01.01.2013 право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 зареєстровано за: ОСОБА_6 2/3 частини; ОСОБА_3 1/3 частини. Житловий будинок загальною площею 58,1 кв.м., житловою 31,7 кв.м.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстрований за ОСОБА_5 на підставі рішення Соснівського районного суду м. Черкаси у справі № 2-7224/10 від 10.12.2010. Дата державної реєстрації 23.06.2015.

До позову додано рішення у справі №2-7224/10 від 10.12.2010 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_3 про визнання за ОСОБА_5 права власності на будинок АДРЕСА_1 .

Відповідно до договору купівлі-продажу частини житлового будинку від 17.05.2016 ОСОБА_5 передав у власність ОСОБА_4 частини житлового будинку АДРЕСА_1 . Договір зареєстровано за № 3320.

Право власності на частини на спірний будинок зареєстровано за ОСОБА_4 , що вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності право власності.

Відповідно до договору купівлі-продажу частини житлового будинку від 17.05.2016 ОСОБА_5 передав у власність ОСОБА_4 частини житлового будинку АДРЕСА_1 . Договір зареєстровано за № 3323.

Право власності на частини на спірний будинок зареєстровано за ОСОБА_4 , що вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності право власності.

Відповідно до листа Соснівського районного суду м. Черкаси від 31.07.2023 № 1.22/110/2023 справа ОСОБА_3 в провадженні суду за 2010 рік не значиться. Цивільна справа № 2-7224/10 у провадженні суду перебувала, але згідно облікових даних за цим номером зареєстрована справа про визнання права власності за заявою інших осіб, відношення до ОСОБА_5 або ОСОБА_3 дана справа не має. Надана суду копія судового рішення містить підпис судді, який візуально відрізняється від підпису судді Романенко В.А. Цивільна справа № 2-7224/10 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_3 про визнання права власності в провадженні суду не перебувала, рішення судом не приймалося і є підстави вважати рішення, копія якого надана, фальсифікованим.

Судом за клопотанням позивача досліджена цивільна справа № 2-774/10, з якої вбачається, що вона не стосується ні ОСОБА_5 , ні ОСОБА_3 , ні ОСОБА_6 . Також указана справа не стосується будинку АДРЕСА_1 .

Мотиви, з яких виходить Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статей317і319 ЦК Українисаме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його в особи, яка не мала права відчужувати це майно.

При цьомустаття 400 ЦК Українивказує на обов`язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору абозакону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна.

Стаття 388 ЦК Українимістить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини першої вказаної норми якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, від волевиявлення власника щодо вибуття майна, від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем, а також від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

Такі висновки Велика Палата Верховного Суду зробила в постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21).

Право власника витребувати своє майно у всіх випадках і без будь-яких обмежень при володінні цим майном недобросовісним набувачем передбаченостаттею 387 ЦК України

За вимогамистатті 181 ЦК Українидо нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Ураховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, як правило, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленомузакономпорядку (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18; пункт 90)).

Цей фактичний стан володіння слід відрізняти від права володіння, яке належить власникові (частина першастатті 317 ЦК України) незалежно від того, є він фактичним володільцем майна, чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість ця особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем останнього, але не набуває право володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчує державна реєстрація права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Тоді як право володіння, якщо воно існує, неправомірним (незаконним) бути не може (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21; пункти 65-67); від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (провадження № 14-91цс20; пункт 92)).

Пунктом 1 частини першоїстатті 2 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі за текстом Закон № 1952-IV)установлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовну презумпцію права власності такої особи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18)).

З визнанням того, що державною реєстрацією права власності на нерухоме майно підтверджується володіння цим майном, у судову практику увійшла концепція «книжкового володіння».

Як уже зазначалося, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 362/2707/19 (провадження № 14-21цс22)).

Отже, власник майна може витребувати належне йому майно від будь якої особи, яка є його останнім набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому норма частини першоїстатті 216 ЦК Українине може застосовуватись для повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було надалі відчужене третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення позову про витребування майна до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених, зокрема, статтями387та388 ЦК України.

Така правова позиція викладена у постанові ВП ВС від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц.

Набувач не може бути визнаний добросовісним, якщо на момент вчинення правочину з набуття майна право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстроване не за відчужувачем або у цьому реєстрі був запис про судовий спір відносно цього майна (обтяження). Водночас запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності відчужувача не є безспірним доказом добросовісності набувача.

Відповідач може бути визнаний добросовісним набувачем за умови, що правочин, за яким він набув у володіння спірне майно, відповідає усім ознакам дійсності правочину, за винятком того, що він вчинений при відсутності у продавця права на відчуження.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року, справа № 183/1617/16.

Як встановлено судом, спірний будинок вибув із права власності позивача поза її волею, відповідач є добросовісним набувачем.

Особа, яка відчужила належну позивачеві частку будинку, діяла недобросовісно і відчужила майно позивача поза її волею.

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що витребуванню підлягає майно, яке існує в натурі.

Про це неодноразово наголошував Верховний Суд.

Відповідач зазначає, що об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , відсутній, при цьому відповідно до вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України жодного доказу на підтвердження цього не надає.

Право власності на спірний будинок зареєстровано за відповідачем, про що внесено відповідні записи до державного реєстру речових прав.

Відповідно до ст. 349 ЦК України право власності на майно припиняється в разі його знищення.

Для належного засвідчення державою факту знищення та припинення прав на відповідне майно та внесення відповідних даних до державного реєстру застосовуються відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав, в Україні це регулюєЗакон № 1952-IV.

У пункті75Порядку державноїреєстрації речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень,затвердженого постановоюКабінету МіністрівУкраїни від25грудня 2015року №1127,зазначено перелікдокументів,які подаютьсядля державноїреєстрації припиненняправа власностіна закінченийбудівництвом об`єктчи об`єктбудівництва узв`язку зйого знищенням.Державна реєстраціяприпинення прававласності назакінчений будівництвомоб`єкт чиоб`єкт незавершеногобудівництва узв`язку зйого знищеннямпроводиться занаявності відомостей про факт знищення, отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Відповідно до ст. 14 Закону № 1952-IV розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі: знищення об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем відповідні відомості про припинення права власності на знищене майно не реєструвалися, а тому відповідачем не доведено, що спірне майно знищено.

Ураховуючи те, що спірне майно вибуло з володіння позивача поза її волею, доказів його знищення не надано, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Докази не прийняті судом

Суд не приймає в якості доказів світлини, надані відповідачем, оскільки з них не вбачається коли, ким вони зроблені, де вони зроблені, що на них зафіксовано. А тому ці докази є недопустимими.

Судові витрати

Судовий збір слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог напредмет споруна сторонівідповідача ОСОБА_5 про витребування майна з чужого незаконного володіння задовольнити у повному обсязі.

Витребувати у ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 58,1 м2 з відповідною частиною надвірних споруд.

Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 (шістдесят) коп.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_3 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі в тридцяти денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення виготовлено 29.04.2024 (з урахуванням того, що 27-28.04.2024 вихідні).

Суддя: О.С. Стеценко