Ухвала

від 26.03.2024 по справі 392/517/24

МАЛОВИСКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 392/517/24

Провадження № 2/392/379/24

УХВАЛА

26 березня 2024 року м. Мала Виска

Маловисківський районний суд Кіровоградської області у складі: головуючого - судді Бадердінової А.В., секретар судового засідання Постолюк А.П., розглянувши заяву представника позивача СТОВ «Агрофірма Паліївська» - адвоката Проніна Юрія Олександровича про забезпечення позову по цивільній справі №392/517/24 за позовом СТОВ «Агрофірма Паліївська» до ОСОБА_1 про визнання договору оренди землі укладеним, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Маловисківського районного суду Кіровоградської області перебуває цивільна справа за позовом СТОВ «Агрофірма Паліївська» до ОСОБА_1 про визнання договору оренди землі укладеним.

Разом з позовом, представник позивача СТОВ «Агрофірма Паліївська» - адвокат Пронін Ю.О. подав заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 та третім особам здійснювати будь які дії щодо оформлення права оренди земельної ділянки №3523184400:02:000:0360, площею 4,40 га, яка знаходиться на території Маловисківської ОТГ Новоукраїнського району Кіровоградської області та оброблення цієї земельної ділянки на час розгляду справи судом.

На обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначив, що наразі СТОВ «Агрофірма Паліївська» продовжує користуватися земельною ділянкою, належним чином виконував умови договору, повідомив про намір продовжити користуватися земельною ділянкою, направив проект нового договору, має обґрунтовану позицію у даному спорі, але у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься інформація про строк дії права оренди за позивачем до 04.03.2024 року. Внесення змін до реєстру можливе тільки після набрання законної сили рішення про визнання укладеним договору оренди землі. Враховуючи час необхідний на розгляд справи судом, а також зважаючи на необхідність оброблення земельної ділянки під час судового спору. Вказаний запобіжнийзахід,забезпечить ефективнийзахист правпозивача,адже зачас споруземельна ділянкабуде обробленаним відповіднодо їїцільового призначення,відповідач отримаєорендну плату,а отжеправа сторінсправи будутьзбалансовано забезпечені.Заборона стосовнотретіх осіб,направлена самена забезпеченнябалансу сторінданої справи. Зазначив, що, відсутність забезпечення позову у вигляді заборони на вчинення дій з земельною ділянкою, призведе до виникнення інших спорів, як то, скасування державної реєстрації у випадку оформлення права оренди з третьою особою, або усунення перешкод позивачу у разі оброблення земельної ділянки відповідачем чи передачі земельної ділянки в оренду іншій особі. Окрім того, позивачу можуть бути спричиненні матеріальні збитки у разі виникнення конфліктної ситуації між сторонами чи третіми особами, до чи після проведення весняних польових робіт, як то знищення незакінченого виробництва засіяної земельної ділянки.

Заява про забезпечення позову розглянута судом в порядку ч. 1 ст. 153 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.

При вирішенні питання про наявність підстав для забезпечення позову та його виду, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Як вже зазначалося, підстави для забезпечення позову визначені ст. 149 ЦПК України.

Ці підстави є оціночними, тому необґрунтоване вжиття таких заходів може призвести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Аналізуючи зміст положень ч.2 ст.149 ЦПК України суддя зазначає, що забезпечення позову допускається лише у виключних випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення та спрямоване на те, щоб не допустити настання незворотних наслідків щодо відновлення порушеного права.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Відповідно до п. п. 2, 4 частини першої статті 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

За змістом частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п. 1 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. А у пункті 4 даної постанови роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) зроблено висновок, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постановах від 21.11.2018 р. у справі №826/8556/17, від 25.04.2019 р. у справі №826/10936/18, від 29.01.2020 р. у справі №640/9167/19.

При цьому заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, у зв`язку із чим, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість утруднення чи неможливість виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

На обґрунтування своєї заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що відповідач ухиляється від виконання обов`язків щодо поновлення договору оренди землі, передбачених п.8 додаткової угоди від 27.12.20213 року та ст.33 ЗУ "Про оренду землі". Вказує, що відсутність забезпечення позову у вигляді заборони на вчинення дій із земельною ділянкою, призведе до виникнення інших спорів, окрім того, позивачу можуть бути спричинені матеріальні збитки у разі виникнення конфліктної ситуації між сторонами чи третіми особами, до чи після проведення весняних робіт,як то знищення незакінченого виробництва засіяної земельної ділянки. При цьому, крім іншого, до позову надає копію листа адресованого відповідачу, в якому мається посилання щодо не погодження відповідача на поновлення договору оренди, та намір позивача використовувати земельну ділянку до 04.03.2034.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Суд вважає, що наявність самого по собі позову про визнання укладеним договору оренди землі від 02.02.2024 в жодному разі не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу, як законному власнику, здійснювати будь-які дії щодо оформлення права оренди земельної ділянки та оброблення цієї земельної ділянки на час розгляду справи судом, з огляду на те, що право власності відповідача ОСОБА_1 на земельну ділянку позивачем не оспорюється, а предметом спору є виключно договірно-правові відносини, стосовно визнання укладеним договору оренди землі.

Також слід врахувати, що у разі понесення збитків тією чи іншою стороною господарської діяльності на вказаній земельній ділянці, може бути підставою для звернення до суду із заявою про відшкодування понесених збитків тим чи іншим суб`єктом господарювання.

Таким чином, на час розгляду заяви про забезпечення позову відсутні підстави, які б свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Крім того, заявником не надано будь-яких доказів, що на час звернення до суду права позивача будь-яким чином порушенні, а земельна ділянка відповідачем була передана в користування третіх осіб, а посилання в заяві сторони позивача на те, що не забезпечення позову у даній справі може істотно ускладнити поновлення порушених (оспорюваних) прав та інтересів позивача за захистом яких він звернувся до суду без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення даної заяви.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів представника позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням спірних правовідносин, що виникли між сторонами, зважаючи на те, що позивачем не доведено розумності та доцільності такого забезпечення, не доведено, що невжиття саме таких заходів забезпечення позову може реально ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також не встановлено відповідність вказаних у заяві видів забезпечення позову позовним вимогам.

Зважаючи на викладене суд вважає, що заява представника позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.7,149,150,153,197,258-261,353,354 ЦПК України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви представника позивача СТОВ "Агрофірма "Паліївська" про забезпечення позову по цивільній справі за позовом СТОВ «Агрофірма Паліївська» до ОСОБА_1 про визнання договору оренди землі укладеним - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Кропивницього апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня постановлення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Альона Володимирівна Бадердінова