Ухвала

від 22.04.2024 по справі 523/21283/23

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/21283/23

Провадження №4-с/523/24/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2024 р. м. Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Кисельова В.К.,

при секретарі Дзюба Г.І.

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Прібилова А.В., державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Теличко Наталії Борисівни (правонаступник - Суворовський відділдержавної виконавчоїслужби м.Одеси Південногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Одеса)), за участю заінтересованої особи - ТОВ «ІНВЕСТМАШ ПЛЮС», -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась зі скаргою на дії старшого державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Прібилова А.В., державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Теличко Наталії Борисівни, за участю заінтересованої особи - ТОВ «ІНВЕСТМАШ ПЛЮС». В обґрунтування поданої скарги ОСОБА_1 посилалась на наступні обставини. Так з державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 випадково стало відомо про наявність постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якими накладено арешт на все належне їй нерухоме майно, а саме:

постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, №ВП29094391, В12/398, від 20 квітня 2012 року, прийнята державним виконавцем Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Прібиловим А.В.;

постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: №ВП 36527681, від 10 червня 2013 року, прийнята старшим державним виконавцем Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Прібиловим А.В.;

постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 43334687, від 19 травня 2014 року, прийнята державним виконавцем Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, Теличко Наталією Борисівною.

Заявниця вважає, що постанови про арешт є незаконними, оскільки в порушення Закону України «Про виконавче провадження» про виконавче провадження ОСОБА_1 обізнана не була, про жодні дії, які проводились в межах виконавчих проваджень державним виконавцем не повідомлялась.

Згідно відповіді Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 17 листопада 2023 року №137220 виконавчі провадження №29094391, №36527681, №43334687 було повернуто стягувачу згідно п.2 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження» у 2013 році.

Станом на 17 листопада 2023 року відкритих виконавчих проваджень у відношенні ОСОБА_1 не виявлено. Більш детальної інформації повідомити не можуть у зв`язку з тим, що відповідно до вимог Порядку роботи з документами в органах Державної виконавчої служби, строк зберігання виконавчих проваджень переданих до архіву складає три роки.

Оскаржувані постанови про арешт майна боржника та заборону його відчуження ВП 29094391 від 20 квітня 2012 року (В12/398) та ВП 36527681 від 10 червня 2013 року були винесені державним виконавцем Прібиловим А.В. в межах виконавчого провадження ВП № 29094391 та ВП № 36527681, а постанова про арешт майна боржника та заборону його відчуження 43334687 від 19 травня 2014 року, прийнята державним виконавцем Теличко Н.Б. в межах виконавчого провадження ВП№ 43334687.

Як вбачається з інформаційної довідки №354024679 від 11 листопада 2023 року накладені заборони в межах виконавчих проваджень не скасовані.

На підставі викладеного, ОСОБА_1 просить:

визнати неправомірними дії Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, здійснені в межах виконавчого провадження ВП №29094391, ВП №36527681, ВП №43334687;

постанови про арешт майна боржника та заборону його відчуження 29094391 від 20 квітня 2012 року (В 12/398), 36527681 від 10 червня 2013 року, та 43334687 від 19 травня 2014 року скасувати.

В процесі розгляду справи представник заявниці ОСОБА_2 підтримав заявлені вимоги у повному обсязі.

Представники Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), які є правонаступниками Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції направили відзив на скаргу, у якому просили залишити вимоги у скарзі без задоволення, оскільки арешти накладались в межах виконавчого провадження щодо стягнення з боржника заборгованості, вимоги виконавчого документу боржник не виконав, але не було встановлено наявність майна, на яке може звернути стягнення, а тому виконавчий документ було повернуто.

Представники ТОВ «ІНВЕСТМАШ ПЛЮС», які набули права вимоги до скаржниці, в судове засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлялись належним чином.

Судом встановлені наступні обставини справи та відповідні правовідносини.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції від 10.03.2023 № 934/5, реорганізовано Перший Суворовський відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) шляхом приєднання до Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з перейменуванням у Суворовський відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса)

Згідно даних ЄДРВП на виконанні у Першому Суворовському відділі державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, на теперішній час Суворовський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) перебувало виконавче № 29094391 провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-6975/08 виданого Приморським районним судом м.Одеси від 23.02.2009 про стягнення з ОСОБА_3 на користь КС «Афіна» грошової суми у розмірі 44242,29 грн.

04.10.2011р.державним виконавцемПрібиловим А.В.винесено постановупро відкриттявиконавчого провадження,яку направленосторонам дляознайомлення тавідповідно доякої,боржнику надано7денний строкдля добровільноговиконання,про щонеобхідно повідомитидержавного виконавцявідповідно дозакону.Також боржникапопереджено,що уразі ненаданняборжником документальногопідтвердження виконаннярішення унаданий державнимвиконавцем строкдля самостійноговиконання буде розпочато примусове виконання рішення суду зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов`язаних з проведенням виконавчих дій, відповідно до Закону України » ; «Про виконавче провадження» (минулої редакції, а саме: ЗУ «Про виконавче провадження» від 24.03.1998, який втратив чинність 02.06.2016).

20.06.2012 р., у зв`язку з невиконанням боржником вимог виконавчого документу, у встановлений державним виконавцем строк, а також не надано документального підтвердження про його виконання, державним виконавцем було проведено перевірку майнового стану боржника та проведено ряд заходів, для забезпечення вимог стягувача з метою забезпечення виконання рішення, а саме винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження

20.06.2012р.,у зв`язкуз тим,що уборжника відсутнємайно,на якеможебути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними, державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану на підставі п.2 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (минулої редакції, а саме: ЗУ «Про виконавче провадження» від 24.03.1998, який втратив чинність 02.06.2016), яка не передбачала зняття арешту з майна боржника.

Виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій за вказаним виконавчим провадженням не сплачено.

Відповідно до ч. 1 ст. 447 ЦПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Отже в даному випадку, ОСОБА_1 повинна звернутись зі скаргою на дії державного виконавця саме до Приморського районного суду м. Одеси, а саме щодо вимоги оскарження дій державного виконавця у виконавчому провадженні № 29094391 з примусового виконання виконавчого листа № 2-6975/08 виданого Приморським районним судом м.Одеси від 23.02.2009 про стягнення з ОСОБА_3 на користь КС «Афіна» грошової суми у розмірі 44242,29 грн. слід повернути, та роз`яснити, що вони підлягають розгляду Приморським районним судом м.Одеси.

Судом також встановлено, що на виконанні у Першому Суворовському відділі державної виконавчоїслужби Одеськогоміського управлінняюстиції,на теперішнійчас Перший Суворовський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) перебувало виконавче провадження № 36527681 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2367/10 виданого Суворовським районним судом м.Одеси від 13.05.2010 про стягнення з ОСОБА_3 на користь АКБ «Порто-Франко» грошової суми у розмірі 111852,43 грн.

21.02.2013 державним виконавцем Прібиловим А.В., за заявою стягувача, було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яку направлено сторонам для ознайомлення.

10.06.2013 р. у зв`язку з невиконанням боржником вимог виконавчого документу, у встановлений державним виконавцем строк, а також не надано документального підтвердження про його виконання, державним виконавцем було проведено перевірку майнового стану боржника та проведено ряд заходів, для забезпечення вимог стягувана з метою забезпечення виконання рішення, а саме винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

13.08.2013 р. у зв`язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними, державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану на підставі п.2 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (минулої редакції, а саме: ЗУ «Про виконавче провадження» від 24.03.1998, який втратив чинність 02.06.2016), яка не передбачала зняття арешту з майна боржника.

15.05.2014 р. на адресу відділу повторно надійшов виконавчий документ № 2- 2367/10 виданого Суворовським районним судом м.Одеси від 13.05.2010 про стягнення з ОСОБА_3 на користь АКБ «Порто-Франко» грошової суми у розмірі 113090,95 грн, у зв`язку з чим, державним виконавцем Теличко Н.Б. 19.05.2014 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 43334687, яку направлено сторонам для ознайомлення та відповідно до якої, боржнику надано 7 денний строк для добровільного виконання, про що необхідно повідомити державного виконавця відповідно до закону. Також боржника попереджено, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення у наданий державним виконавцем строк для самостійного виконання буде розпочато примусове виконання рішення суду зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов`язаних з проведенням виконавчих дій, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» (минулої редакції, а саме: ЗУ «Про виконавче провадження» від 24.03.1998, який втратив чинність 02.06.2016). Також, 19.05.2014 р., відповідно до заяви стягувача, в якій він просить одночасно з відкриттям виконавчого провадження накласти арешт на все майно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ародження, ШН 3043125885, яка виступає боржницею за виконавчим провадженням, державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

31.12.2014 р. у зв`язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними, державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану на підставі п.2 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (минулої редакції, а саме: ЗУ «Про виконавче провадження» від 24.03.1998, який втратив чинність 02.06.2016).

Ухвалою суду від 09.02.2024р. було витребувано з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (вул.Січових Стрільців, буд.17, м.Київ, 04053) інформації про особу, до якої перейшло право вимоги за кредитним договором №2714/1-06, укладеним 03.10.2006р. між ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та Акціонерним комерційним банком «ПОРТО-ФРАНКО» (ЄДРПОУ:13881479).

22 березня 2024р. до суду надійшов лист Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.03.2024р. № 60-3132/24 з якого убачається, що за наявною, інформацією профільних підрозділів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за даними Єдиної інформаційно-операційної системи АКБ «Порто-франко» право вимоги за кредитним договором від 03.10.2006 № 2714/1- 06, укладеним між АКБ «Порто-франко» та ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ), було відступлено ТОВ «ІНВЕСТМАШ ПЛЮС» (ЄДРПОУ 39037738) у складі лоту F01GL33970, та оформлено протоколом електронного аукціону від 09.10.2018 №UA-EA-2018-09-14-000093-b.

Станом на 17 листопада 2023 року відкритих виконавчих проваджень у відношенні ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою від 17.11.2023р. Суворовського відділу ДВС.

Отже залишаються не знятими арешти згідно постанов у виконавчих провадженнях № 36527681 від 10 червня 2013 року, та 43334687 від 19 травня 2014 року.

Правові підстави судового рішення.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно із положеннями статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Схожі за змістом положенням містились у статті 25 цього ж Закону у редакції, чинній на час накладення арешту на майно боржника.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час накладення арешту на майно боржника) державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме:

закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Відповідно до положень частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент звернення заявника до суду із цією скаргою) підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

За положеннями пункту 16 розділу VІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5 передбачено, що постанова про зняття арешту з майна боржника або скасування інших заходів примусового виконання рішення без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем, яким виконавчий документ повернуто стягувачу, за заявою боржника у разі, якщо: судом скасовано заходи забезпечення позову за завершеним виконавчим провадженням; при повторному пред`явленні такого виконавчого документа до примусового виконання виконавче провадження за таким виконавчим документом закінчено на підставі частини першої статті 39 Закону, а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена); після повернення виконавчого документа стягувачу на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця надійшла сума коштів для задоволення вимог стягувача, виконання постанов про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та за умови, що такий виконавчий документ повторно на виконання не пред`явлено.

Суд враховує, що застосування державними виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до їх обов`язків, визначених статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», щодо вжиття передбачених цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.

Аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Суд зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ЦПК України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

При цьому суд враховує те, що наявність протягом тривалого часу (майже 10 років) нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

На підставі зазначеного суд дійшов висновку, що порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом зобов`язання ДВС зняти арешт з майна боржника.

Керуючись ст.ст. 127,260,261,353,447-451 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження дій старшого державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Прібилова А.В., (правонаступник - Суворовський відділ державної виконавчої служби м. Одеси Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса)) щодо оскарження дій державного виконавця у виконавчому провадженні № 29094391з примусового виконання виконавчого листа № 2-6975/08 виданого Приморським районним судом м.Одеси від 23.02.2009 про стягнення з ОСОБА_3 на користь КС «Афіна» грошової суми у розмірі 44242,29 грн. повернути.

2.Роз`яснити ОСОБА_1 , що скарга в частині оскарження дій старшого державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Прібилова А.В., (правонаступник - Суворовський відділ державної виконавчої служби м. Одеси Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса)) щодо оскарження дій державного виконавця у виконавчому провадженні № 29094391 з примусового виконання виконавчого листа № 2-6975/08 виданого Приморським районним судом м.Одеси від 23.02.2009 про стягнення з ОСОБА_3 на користь КС «Афіна» грошової суми у розмірі 44242,29 грн. - підлягає розгляду Приморським районним судом м.Одеси.

3. Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Прібилова А.В., державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Теличко Наталії Борисівни (правонаступник - Суворовський відділдержавної виконавчоїслужби м.Одеси Південногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Одеса)), за участю заінтересованої особи - ТОВ «ІНВЕСТМАШ ПЛЮС» - задовольнити частково.

4. Зобов`язати Суворовський відділдержавної виконавчоїслужби м.Одеси Південногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Одеса)) вчинити дії щодо зняття (скасування) арешту з нерухомого майна, який накладений

у виконавчомупровадженні № 36527681 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2367/10 виданого Суворовським районним судом м.Одеси від 13.05.2010 про стягнення з ОСОБА_3 на користь АКБ «Порто-Франко» грошової суми у розмірі 111852,43 грн., постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 10.06.2013р.

у виконавчомупровадженні № 43334687 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2367/10 виданого Суворовським районним судом м.Одеси від 13.05.2010 про стягнення з ОСОБА_3 на користь АКБ «Порто-Франко» грошової суми у розмірі 111852,43 грн., постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 19.05.2014р.

Ухвала набирає законної сили з дня її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня отримання повної ухвали суду.

Суддя: В.К. Кисельов

Повний текст ухвали складено та підписано 29 квітня 2024 року.