Постанова

від 22.04.2024 по справі 916/937/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/937/24

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, О.Ю. Аленіна,

секретар судового засідання: І.С. Мисько,

за участю представників сторін:

від Аль-Надаві Джавад Кадхім Дікхайна: не з`явився

від відповідачів:

1) ОСОБА_1 : М.О. Попова

2) ОСОБА_2 : не з`явився

3) ОСОБА_3 : не з`явився

4)Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛАСТІК ГРУПП Україна»: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.03.2024 (суддя Н.В. Рога, м.Одеса) про забезпечення позову

у справі №916/937/24

за позовом ОСОБА_4

до відповідачів:

1) ОСОБА_1 ;

2) ОСОБА_2 ;

3) ОСОБА_3 ;

4)Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛАСТІК ГРУПП УКРАЇНА»

про зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Господарського суду Одеської області перебуває справа №916/937/24 за позовом ОСОБА_4 до відповідачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛАСТІК ГРУПП УКРАЇНА» (надалі також Товариство) про:

-переведення права покупця за договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛАСТІК ГРУПП УКРАЇНА» №3 від 10.04.2021 з ОСОБА_2 на Аль-Надаві Джавад Кадхім Дікхайна;

-переведення права учасника за актом приймання передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛАСТІК ГРУПП УКРАЇНА» від 12.04.2021, укладеного на виконання умов договору купівлі - продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛАСТІК ГРУПП УКРАЇНА» №3 від 10.04.2021 з ОСОБА_2 на Аль-Надаві Джавад Кадхім Дікхайна;

-визначення розміру часток учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛАСТІК ГРУПП УКРАЇНА» у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛАСТІК ГРУПП УКРАЇНА» наступним чином: розмір частки ОСОБА_4 становить 4 921 000 грн, що складає 70% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛАСТІК ГРУПП УКРАЇНА»; розмір частки ОСОБА_3 становить 2 109 000 грн, що складає 30% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛАСТІК ГРУПП УКРАЇНА».

Короткий зміст та обґрунтування заяви про забезпечення позову

Одночасно із позовною заявою Аль Надаві ОСОБА_5 подав заяву про забезпечення позову шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», вчиняти/здійснювати проводити будь-які реєстраційні дії, передбачені Законом відносно/щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛАСТІК ГРУПП УКРАЇНА» (ЄДРПОУ:35732699), в тому числі, але не виключно, реєстрацію, внесення змін до установчих документів, перереєстрацію, реорганізацію будь-яким шляхом, реєстрацію припинення діяльності, реєстрацію будь-яким чином скасування існуючої редакції статуту, проводити передачу реєстраційної справи товариства, а також вносити інші зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, зокрема, але не виключно, про зміну складу часток засновників товариства, розміру статутного капіталу, виключення учасників товариства, зміну особи, що уповноважена вчиняти юридичні дії від імені підприємства, зміну органів управління товариства, зміну місцезнаходження товариства до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛАСТІК ГРУПП Україна» про переведення прав та обов`язків покупця частки в статутному капіталі та визначення розміру часток учасників у статутному капіталі.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначив, що Аль-Надаві Джавад Кадхім Дікхайна є засновником і учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛАСТІК ГРУПП Україна» з моменту заснування Товариства. 21.11.2023 він дізнався, що 12.04.2021 було здійснено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, зміну кінцевого бенефіціарного власника, зміну складу засновників (учасників) юридичної особи.

Як вказував заявник, такі зміни відбулися з порушенням його права на переважне придбання частки у статутному капіталі Товариства, оскільки Аль-Надаві Джавад Кадхім Дікхайна, як власник частки, що становить 40% статутного капіталу Товариства, не був повідомлений ані про наміри продажу ОСОБА_1 своєї частки у розмірі 30% статутного капіталу Товариства, ані про проведення загальних зборів учасників Товариства щодо продажу частки статутного капіталу та зміни складу учасників Товариства, ані про укладення договору купівлі-продажу частки.

Необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації здійснювати реєстраційні дії щодо Товариства Аль-Надаві Джавад Кадхім Дікхайна обґрунтовував тим, що відновлення порушених прав заявника може бути істотно ускладненим чи неможливим без вжиття відповідних заходів. Натомість вжиття таких заходів забезпечення позову унеможливить розмиття часток статутного капіталу Товариства, повторний продаж частки статутного капіталу, повторну протиправну зміну складу учасників, та відновить право позивача на переважне придбання частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛАСТІК ГРУПП УКРАЇНА».

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.03.2024 заяву Аль Надаві ОСОБА_5 про забезпечення позову у справі №916/937/24 задоволено. Вжито заходи забезпечення позову, про які просив заявник.

Дослідивши викладені Аль Надаві Джавад Кадхім Дікхайна доводи, врахувавши наявність зв`язку між заявленим заходом забезпечення позову шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», вчиняти/здійснювати проводити будь-які реєстраційні дії, передбачені Законом відносно/щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛАСТІК ГРУПП Україна» (ЄДРПОУ: 35732699), з предметом спору, а також співмірність і адекватність заявлених заходів забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для забезпечення позову.

При цьому місцевий господарський суд, застосовуючи заходи забезпечення позову, зазначив, що заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.03.2024 у даній справі скасувати; ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити у повному обсязі.

Мотивуючи апеляційну скаргу апелянт зазначив, що суд першої інстанції застосував захід забезпечення позову за відсутності не лише фактичних обставин та доказів, а навіть обґрунтованих припущень вчинення відповідачами дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення без застосування заборони вчинення реєстраційних дій, пов`язаних зі зміною в реєстрі відомостей про Товариство, що, в свою чергу, виключає наявність підстав для застосування такого заходу.

При цьому, на переконання скаржника, місцевий господарський суд, знехтувавши своїм обов`язком, не вжив заходів, спрямованих на повне і всебічне з`ясування обставин, а саме: не викликав ані особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, ані інших сторін у справі.

Також апелянт зазначив, що суд вжив захід забезпечення позову за відсутності зв`язку з предметом спору, адже предметом потенційного судового спору фактично є виключно частка у статутному капіталі Товариства у розмірі 30%, яка, за твердженням заявника, була продана за договором купівлі-продажу від 10.04.2021, тоді як вжитий судом захід забезпечення позову у вигляді заборони здійснення будь-яких реєстраційних дій відносно Товариства виходить за межі предмета спору та жодним чином не стосується спірної частки в статутному капіталі у розмірі 30%.

Крім того, за доводами апелянта, оскаржувана ухвала суду є невмотивованою, що не відповідає частині першій статті 234 Господарського процесуального кодексу України.

Позиція Аль-Надаві ОСОБА_5 щодо апеляційної скарги

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржувану ухвалу суду залишити без змін, оскільки судом першої інстанції було об`єктивно та всебічно досліджено матеріали справи, враховано наявність зв`язку між заявленим заходом забезпечення позову, і встановлено, що посилання та доводи позивача є обґрунтованими.

Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Апеляційна скарга зареєстрована судом 14.03.2024 за вх.№931/24.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2024 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В.Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, О.Ю. Аленіна.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.03.2024 про забезпечення позову у справі №916/937/24 до надходження матеріалів оскарження ухвали на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати копії матеріалів справи №916/937/24, необхідних для розгляду оскаржуваної ухвали, на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

22.03.2024 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 07.03.2024 у справі №916/937/24.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.03.2024 про забезпечення позову у справі №916/937/24. Встановлено учасникам справи строк до 15.04.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Попереджено учасників справи про наслідки подання письмових заяв чи клопотань без додержання вимог частини першої та другої вказаної вище норми або не у строк, встановлений судом, у вигляді їх повернення заявникові без розгляду. Призначено розгляд апеляційної скарги на 22.04.2024 об 11:00 год.

15.04.2024 від Аль-Надаві Джавад Кадхім Дікхайна надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№931/24/Д1 від 15.04.2024).

Інші відзиви на апеляційну скаргу, будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань до суду апеляційної інстанції не надходили.

У судовому засіданні, яке відбулось 22.04.2024, представник скаржника підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Інші представники сторін про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, проте участі не брали.

Приймаючи до уваги, що матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги, обов`язкова явка учасників справи в судове засідання апеляційної інстанції Південно-західним апеляційним господарським судом не визнавалась, а частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності в судовому засіданні представників інших учасників справи.

Заслухавши представника скаржника, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 137 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною першою статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною четвертою статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Тобто, забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19.

Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Водночас, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18).

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 Господарського процесуального кодексу України). Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 та у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 922/599/19.

Предметом позову у цій справі є вимоги про переведення права покупця за договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства, переведення права учасника за актом приймання передачі частки в статутному капіталі Товариства та визначення розміру часток учасників у статутному капіталі Товариства.

Як зазначав позивач у своїй позовній заяві, метою позову є отримання 30% частини статутного капіталу, яка належала ОСОБА_1 та яка була відчужена ОСОБА_2 , без дотримання переважного права позивача на купівлю цієї частини статутного капіталу Товариства. У разі дотримання процедури щодо надання позивачу переважного права купівлі 30% статутного капіталу Товариства, позивач, як власник 40% статутного капіталу Товариства, став би власником 70% статутного капіталу Товариства.

Таким чином, позивач заявив позовну вимогу майнового характеру, а саме, переведення права покупця за договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства за договором купівлі-продажу, яка має грошове вираження у вартості 30% частки, права та обов`язки покупця на які позивач просить перевести на себе, оскільки вказана позовна вимога має майновий характер, позаяк в разі задоволення позову про переведення прав покупця на частку у статутному капіталі позивач набуде щодо неї майнових прав (благо, яке оцінене в договорі купівлі-продажу визначеною у останньому ціною). А також позовні вимоги немайнового характеру, а саме, (1) переведення права учасника за актом приймання передачі частки в статутному капіталі Товариства та (2) визначення розміру часток учасників у статутному капіталі Товариства.

Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (частина четверта статті 11 Господарського процесуального кодексу України).

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Дорани проти Ірландії» зазначено, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача (відповідачів) чи інших учасників справи з тим, щоб забезпечити позивачу реальний та ефективний захист або поновлення порушених його прав (інтересів), якщо рішення буде прийняте на його користь, в тому числі задля забезпечення можливості захисту порушених прав в межах одного судового провадження без нових звернень до суду.

Тобто метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення ЄСПЛ від 13.01.2011 у справі «Кюблер проти Німеччини»).

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (відповідачів) або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №910/18739/16, від 21.10.2021 у справі № 910/20007/20).

Отже, заходи забезпечення позову (вимог), без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь заявника вже не призведе до захисту прав або інтересів заявника, за яким він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені «правом на суд».

Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частинах другій, п`ятій, шостій та сьомій статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Саме такий сталий правовий висновок Верховного Суду викладено у низці постанові останнього, зокрема, від 24.10.2022 у справі №916/950/22 та від 15.05.2019 у справі №910/688/13.

При цьому апеляційним господарським судом враховується, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22.07.2019 у справі №914/120/19.

Колегія суддів зазначає, що вимоги позивача щодо заборони проводити реєстраційні дії щодо Товариства узгоджуються з немайновою вимогою позивача про визначення часток учасників у статутному капіталі Товариства.

Припущення позивача про те, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій щодо Товариства може ускладнити ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, ґрунтуються на тому, що відповідачами вже порушувались права позивача, оскільки 12.04.2021 було здійснено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, зміну кінцевого бенефіціарного власника, зміну складу засновників (учасників) юридичної особи, на підтвердження чого позивачем надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань станом на 21.11.2023. Таким чином, як зазначає позивач, учасники проводили збори, на яких приймали рішення без участі та відома Аль Надаві Джавад Кадхім Дікхайна, а прийняті рішення стали підставою для державної реєстрації змін про Товариство, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Враховуючи обставини цієї справи та предмет позову, належним способом захисту у випадку порушення переважного права купівлі майна є переведення прав і обов`язків покупця на привілейовану особу. Водночас таке переведення можна здійснити лише в тому разі, якщо майно залишилось у володінні первісного покупця (у даному випадку ОСОБА_2 ).

В той же час, як вбачається із наданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань станом на 21.11.2023, 12.04.2021 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, а саме: зміна кінцевого бенефіціарного власника або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника; зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи.

Державна реєстрація таких змін у реєстрі відбулася після укладення договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛАСТІК ГРУПП УКРАЇНА» №3 від 10.04.2021, про що стверджує позивач, посилаючись на порушення його переважного права на купівлю спірної частини статутного капіталу Товариства.

Тобто мали місце зміни у складі учасників Товариства, що призвело до звернення позивача з даним позовом до суду. Отже, подальші зміни складу учасників, розміру їх часток та відчуження частки, право на яку оспорює позивач, можуть призвести до унеможливлення відновлення його права у разі, якщо під час розгляду даної справи судом буде встановлено факт його порушення.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що існує обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони здійснення реєстраційних дій щодо Товариства (згідно переліку, наведеному у заяві про забезпечення позову) може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Аль Надаві Джавад Кадхім Дікхайна, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки у разі вчинення державним реєстратором нових реєстраційних дій буде неможливим захист або поновлення прав або законних інтересів позивача в межах одного судового провадження без нових звернень до суду.

З огляду на викладене, відхиляються доводи скаржника про те, що суд першої інстанції застосував захід забезпечення позову за відсутності обґрунтованих припущень вчинення відповідачами дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення.

Враховуючи предмет цього спору, а також заявлений захід забезпечення позову - заборона вчинення реєстраційних дій щодо Товариства, обраний позивачем спосіб забезпечення позову є розумним, обґрунтованим та адекватним.

Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову, адже вжиття спірних заходів забезпечення позову спрямоване на запобігання імовірним порушенням корпоративних прав позивача, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін.

Колегія суддів наголошує, що метою заходу забезпечення позову є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кюблер проти Німеччини» (заява N 32715/06). У зв`язку з цим, вжиття відповідних заходів забезпечення позову матиме наслідком збереження існуючого стану станом на момент подання заяви про забезпечення позову. Тому відсутні підстави вважати, що права відповідачів будуть порушені, а баланс інтересів порушений.

Невжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони вчинення реєстраційних дій щодо зміни складу часток засновників товариства, розміру статутного капіталу, утруднить можливість для позивача вчиняти дії, направлені на відновлення стану, який існував до порушення його прав у разі задоволення позову. Тобто, існує обґрунтоване припущення про реальну та дійсну загрозу невиконання чи ускладнення виконання рішення суду.

Не погоджуючись з оскаржуваною ухвалою Господарського суду Одеської області, апелянт також вказує про те, що місцевий господарський суд вжив захід забезпечення позову за відсутності зв`язку з предметом спору, адже предметом потенційного судового спору фактично є виключно частка у статутному капіталі Товариства у розмірі 30%, яка, за твердженням заявника, була продана за договором купівлі-продажу від 10.04.2021, тоді як вжитий судом захід забезпечення позову у вигляді заборони здійснення будь-яких реєстраційних дій відносно Товариства виходить за межі предмета спору та жодним чином не стосується спірної частки в статутному капіталі у розмірі 30%

Проте Південно-західний апеляційний господарський суд вважає безпідставними такі доводи скаржника, оскільки, як зазначалось, вжиття заходів забезпечення позову у цій справі спрямоване виключно на збереження існуючого становища та на ефективний захист порушених прав та інтересів позивача, та, крім того, вжиті судом заходи забезпечення позову прямо стосуються предмету даного спору (про визначення розміру часток учасників у статутному капіталі Товариства) та є повністю співмірними із заявленими у справі позовними вимогами.

Поряд з цим, судом також враховано, що частина друга статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» визначає відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі про юридичну особу.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Враховуючи те, що відомості, внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, є необхідним, з метою ефективного захисту прав позивача, застосування заходу забезпечення позову у вигляді заборони суб`єктам державної реєстрації, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», вчиняти/здійснювати проводити реєстраційні дії згідно переліку, викладеного у заяві про забезпечення позову, відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛАСТІК ГРУПП УКРАЇНА».

Приписами пункту 2 частини першої статті 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» визначено, що однією з підстав для відмови у державній реєстрації є відомості у Єдиному державному реєстрі про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії.

Відтак, вжиття такого заходу забезпечення позову, як заборона вчинення реєстраційних дій, є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що при винесенні оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд надав оцінку доводам заявника, встановив безпосередній зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову та предметом позову і правильно застосував положення статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтовано обравши заходи забезпечення позову, які відповідають вимогам процесуального законодавства.

Варто зазначити, що застосування заходів забезпечення позову лише тимчасово забороняє державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛАСТІК ГРУПП УКРАЇНА», вносити зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що не має своїм наслідком будь-якого перешкоджання його господарській діяльності та спрямовано на запобігання ймовірним порушенням корпоративних прав позивача та забезпечують збалансованість інтересів сторін.

Тобто, застосування вжитих судом першої інстанції заходів забезпечення позову носить тимчасовий характер, не завдасть шкоди та збитків ні відповідачам, ні іншим особам та не позбавить можливості здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплати податків тощо. Вжиття наведених заходів забезпечення позову у цій справі, як зазначалось, спрямоване виключно на збереження існуючого становища та на ефективний захист порушених прав та інтересів позивача у випадку задоволення позову.

Посилання скаржника на те, що з огляду на фактичні обставини цієї справи для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення за заявою позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції не викликав ані особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, ані інших сторін у справі, колегія суддів відхиляє, оскільки частиною третьою та четвертою статті 140 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, та призначити розгляд заяви про забезпечення позову у судовому засіданні з викликом сторін.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про вжиття заходів забезпечення позову.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.

Розподіл судових витрат

Зважаючи на те, що судом апеляційної інстанції спір по суті не розглядався, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 269-271, 276, 281 - 284 ГПК України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.03.2024 про забезпечення позову у справі №916/937/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 29.04.2024.

Головуючий суддяЛ.В. Поліщук

СуддяК.В. Богатир

СуддяО.Ю. Аленін