Постанова

від 22.04.2024 по справі 14/169-нр

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2024 рокум. ОдесаСправа № 14/169-нр(915/650/22)Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Таран С.В., Філінюка І.Г.

при секретарі судового засідання: Герасименко Ю.С.

за участю представників учасників справи:

від Миколаївської митниці Державної митної служби України Бор Р.С. в порядку самопредставництва

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Миколаївської митниці Державної митної служби України

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.10.2023 (повний текст складено та підписано 27.10.2023, суддя Ткаченко О.В.)

по справі №14/169-нр(915/650/22)

за позовом Приватного акціонерного товариства Юженергобуд

до Миколаївської митниці Державної митної служби України

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії

у межах справи № 14/169-нр про банкрутство Приватного акціонерного товариства Юженергобуд

ВСТАНОВИВ

Приватне акціонерне товариство Юженергобуд (далі ПрАТ Юженергобуд, позивач) звернулось до Господарського суду Миколаївської області із позовом до Миколаївської митниці Державної митної служби України (далі Митниця, відповідач) про визнання бездіяльності протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у нескладенні висновку про повернення надміру сплачених митних платежів за результатами розгляду заяви ПрАТ Юженергобуд та зобов`язати відповідача скласти та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області висновок про повернення позивачу надміру сплачених митних платежів в загальній сумі 2 484 393,43 грн, яка складається з податку на додану вартість та мита, шляхом перерахування коштів на рахунок позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач сплатив митні платежі, які слід розцінювати як надмірно сплачені. З метою реалізації наданого йому права на повернення надмірно сплачених платежів, позивач звернувся до відповідача із заявою про складення та подання до Головного управління Держказначейства України висновок про повернення надміру сплачених митних платежів. Однак, відповідач відмовив у повернення коштів з бюджету через відсутність судового рішення, яке набрало законної сили щодо скасування рішення митниці Держмитслужби, яке призвело до виникнення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 09.10.2023 по справі №14/169-нр(915/650/22) позов задоволено повністю, визнано протиправною бездіяльність Миколаївської митниці Державної митної служби України, яка полягає у нескладенні висновку про повернення надміру сплачених митних платежів за результатами розгляду заяви ПрАТ Юженергобуд від 25.10.2021 № вих.926-2021, зобов`язано Миколаївську митницю Державної митної служби України скласти та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області висновок про повернення ПрАТ Юженергобуд надміру сплачених митних платежів в загальній сумі 2 484 393,43 грн., яка складається з податку на додану вартість та мита, шляхом перерахування коштів на рахунок ПрАТ Юженергобуд.

В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що рішенням суду було визнано неправомірними та скасовані картку відмови в прийнятті митної декларації та відповідні рішення відповідача, що стосуються митного оформлення товару, ввезеного позивачем через митний кордон України. Наявність такого рішення, яке набрало законної сили, на думку суду першої інстанції, свідчить про правильність відомостей, заявлених у митних деклараціях, проте, на підставі спірних рішень відповідача про відмову у застосуванні преференційних ставок на ввезений товар, позивач здійснив розмитнення товару на загальних підставах та відповідно фактично сплатив усі неправомірно нараховані митні платежі.

За таких обставин місцевий господарський суд дійшов висновку, що всі відомості внесені до митних декларацій на підставі скасованих рішень відповідача, є помилковими, що підтверджується рішеннями суду, які набрало законної сили, а сплачені на підставі позивачем митні платежі, відповідно, є надміру сплаченими та підлягають поверненню за умови звернення до митного органу платника податків із відповідною заявою.

Не погодившись із вказаним рішенням, до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся відповідач з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 09 жовтня 2023 року по справі №14/169-нр (915/650/22) та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог ПрАТ Юженергобуд відмовити в повному обсязі.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не дослідженні в повній мірі всі подані докази та не взяті до уваги, що в своїх відповідях на звернення позивача митниця неодноразово та обґрунтовано звертала увагу позивача на невідповідність наданих сертифікатів EUR.1 встановленим вимогам, зокрема у частині заповнення граф сертифікатів, які стосуються опису товарів, невідповідності класифікаційної одиниці товарів, а також в частині вимог щодо видачі сертифікатів EUR.1 митними органами країни експорту.

Так, за твердженням апелянта, позивач здійснив ввезення промислового обладнання на митну територію України. Обладнання було оформлено у митному режимі Імпорт (випуск у вільний обіг) за митними деклараціями. Відповідно до вимог Митного кодексу України, під час оформлення декларантом був самостійно обраний режим оподаткування встановлений для країн найбільшого сприяння відповідно до якого було нараховані митні платежі за пільговими ставками ввізного мита.

Скаржник зазначає, що до митниці був наданий сертифікат про переміщення товарів форми EUR.1 з метою застосування режиму найбільшого сприяння. Митницею розглянута відповідна заява та прийняте позитивне рішення, а саме: до товарів застосований режим найбільшого сприяння на підставі сертифікату EUR.1.

У подальшому, як стверджує апелянт, позивач звернувся до митниці з вимогою застосувати у відношенні введених товарів режиму вільної торгівлі, однак після розгляду поданих до митниці документів позивачу відмовлено у застосуванні до товарів режиму вільної торгівлі з Європейським Союзом, з огляду на невідповідність положенням Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06.2014 та вимогам Протоколу І щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва.

Стосовно твердження позивача щодо звернення до відповідача з листом щодо відновлення режиму вільної торгівлі на підставі наданого сертифікату EUR.1, зокрема задля отримання надмірно сплачених коштів, апелянт стверджує, що дане твердження позивача не відповідає дійсності, оскільки у даному листі позивач просив застосувати (відновити) режим найбільшого сприяння щодо товарів та митниця погодилась з вимогою щодо застосування режиму найбільшого сприянні на підставі сертифікату EUR.1, але відповідно до вимог абзацу другого частини 5 статті 280 МКУ до товарів, що походять з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Як стверджує апелянт, ввізне мито було вже сплачено за пільговими ставками ввізного мита (яке у даному випадку дорівнює повним ставкам мита) на момент оформлення митних декларацій.

Відтак, апелянт вважає, що у митниці не виникло підстав для повернення позивачу надміру сплачених митних платежів.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.12.2023 відкрито апеляційне провадження по справі №14/169-нр(915/650/22) за апеляційною скаргою Миколаївської митниці Державної митної служби України на рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.10.2023 та призначено справу до розгляду на 21.02.2024.

Судом апеляційної інстанції отримано відзив на апеляційну скаргу в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.10.2023 року без змін.

В обґрунтування своїх заперечень позивач зазначає, що наявні у матеріалах справи докази, а також обставини встановлені у рішенні суду, яким було визнано неправомірними та скасовані картку відмови в прийнятті митної декларації та відповідні рішення відповідача, що стосуються митного оформлення товару, ввезеного позивачем через митний кордон України, свідчать про те, що митні платежі, які позивач сплатив, слід розцінювати як надмірно сплачені митні платежі.

У судовому засіданні Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 у справі №14/169-нр(915/650/22) оголошено перерву до 25.03.2024.

У зв`язку з відсутністю електропостачання у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду судове засідання призначене на 25.03.2024 у справі №14/169-нр(915/650/22) не відбулось.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.03.2024 повідомлено учасників справи про те, що наступне судове засідання по справі відбудеться 22.04.2024.

Під час судового засідання від 22.04.2024 представник апелянта підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.

Представник позивач у судове засідання не з`явився та у заяві від 18.04.2024 просив розглянути справу за відсутності свого представника, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки Господарським судом Миколаївської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.05.2017 року позивач уклав контракт з SIA SouthEnergoProject (Латвійська Республіка) за № 428-01, предметом якого виступила купівля-продаж вантажу - складові частини Пристрою плавного частотного пуску, який було оформлено в режимі імпорту (випуск для вільного обігу) згідно ЕД №504070/2018/200170 від 02.02.2018.

На виконання вказаного контракту 26.01.2018 між позивачем та ФОП СеменовоюТ.Ф. укладено договір доручення № ТБ-75 на надання брокерських послуг та декларування товарів.

На підставі отриманого доручення ФОП Семенова Т.Ф. здійснювала декларування та митне оформлення вантажу за контрактом від 26.05.2017 № 428-01.

02.02.2018 року ФОП Семеновою Т.Ф. заявлено до митного оформлення шляхом митного декларування вантаж (митна декларація вантаж, а саме: пристрій плавного частотного пуску СПЧП виробник Чеська Республіка, Прага, Постачальник Латвійська Республіка).

27.03.2018 ФОП Семеновою Т.Ф. заявлено до митного оформлення шляхом митного декларування вантаж (митна декларація вантаж, а саме: напівпровідникова система збудження лінхронного гідрогенератора - двигуна Ташлицької ГАЕС для автоматичного регулювання постійного струму збудження генератора - двигуна в нормальних і аварійних режимах роботи генератора - двигуна, виробник Чеська Республіка, Прага, Постачальник Латвійська Республіка).

В електронній декларації зазначено виробника та постачальника вантажу, а також одержувача, яким є ПрАТ Юженергобуд.

Відповідно до інвойсу № 1/2018 від 26.01.2018 вантаж пристрою плавного частотного пуску, який складається за багатьох складових, згідно з контрактом №428-01 від 26.05.2018 прямує з Чеської Республіки до України, вантажоотримувач - ПрАТ Юженергобуд.

Відповідно до інвойсу № 2/2018 від 19.03.2018 напівпровідникова система збудження синхронного гідрогенератора - двигуна Ташлицької ГАЕС для автоматичного регулювання постійного струму збудження генератора - двигуна в нормальних і аварійних режимах роботи генератора - двигуна, згідно з контрактом № 428-01 від 26.05.2018 прямує з Чеської Республіки до України, вантажоотримувач - ПрАТ Юженергобуд.

30.01.2018 та 21.03.2018 після здійснення імпорту товару позивачем було отримано сертифікат форми EUR.1 за № ТУ-0352542 та № ТУ-0352569.

Задля отримання надмірно сплачених коштів ПрАТ Юженергобуд звернулося до відповідача із заявою про застосування (відновлення) режиму вільної торгівлі та повернення надміру сплаченого мита від 12.02.2018 за вих. № 82-2018.

Відповідачем на адресу позивача направлено лист № 1237/10/14-70-19-47 від 13.03.2018, яким запропоновано з метою приведення до відповідності даних щодо країни походження у графі МД, та даних щодо документів, які підтверджують походження товару у графі 44 МД, звернутися до митного поста Первомайськ з окремою заявою.

Відділом митного посту Первомайськ Миколаївської митниці ДФС прийнято рішення від 27.03.2018 № КТ-UA504070-0001-2018, у відповідності до якого митним органом змінено код УКТ ЗЕД товару шафа регулювання та керування модель MODULEX MXJ36 з 8537109100 (заявлений декларантом) на 8537101000 (визначений митницею).

29.03.2018 відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного визначення № UA504070/2018/00011, у відповідності до якої у митному оформленні (випуску) товарів відмовлено в зв`язку з невірно визначеним кодом товару № 2 за МД від 27.03.2018 № UА504070/2018/200600 згідно рішення про визначення коду товару від 27.03.2018 № КТ-UА504070-0001-2018, а також керуючись вимогами п. 1 статті 33 Протоколу І до Угоди про асоціацією між Україною, з однієї сторони, то Європейським Союзом. Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06.2014 та розділу II Митного кодексу України, у зв`язку з невизначенням країни походження товарів за сертифікатом з перевезення форми EUR.1 від 21.03.2018 № Ту 0352569 через розбіжність критеріїв походження для класифікаційних одиниць відповідно до статті 6 Протоколу І (код товару № 2 відсутній у МД країни відправлення), у гр 8 Сертифікату порушено вимоги примітки 3 до Протоколу І та невідповідність країни відправлення (гр.1-Латвія) та країни видачі Сетифікату (гр. 11-Чехія). На підставі вимог глави II Митного кодексу України - країна походження товару вважається невідомою.

Отримавши відмову у застосуванні преференційних ставок на ввезений товар, позивачем розмитнено товар на загальних підставах за митною декларацією №UА504070/2018/200607 від 27.03.2018.

Ввізне мито у сумі 837 178,34 грн нараховане за митною декларацією від 02.02.2018 та у сумі 1 647 215, 09 грн за митною декларацією від 27.03.2018 було сплачено до державного бюджету позивачем.

Отримавши відмову у застосуванні преференційних ставок на ввезений товар, позивачем розмитнено товар на загальних підставах за митною декларацією №UА504070/2018/200607 від 27.03.2018.

Ввізне мито у сумі 837 178,34 грн. нараховане за митною декларацією від 02.02.2018 та у сумі 1 647 215, 09 грн. за митною декларацією від 27.03.2018 було сплачено до державного бюджету позивачем.

02.04.2018 року за вих.№ 179-2018 позивачем повторно направлено заяву на адресу відповідача з усіма необхідними документами, в т.ч. й оригіналами сертифікатів, які надають право на застосування (відновлення) режиму вільної торгівлі та повернення надміру сплаченого мита, але за вих.№ 2024/10/14-70-19-47 від 24.04.2018. на адресу позивача від відповідача надійшов лист, яким у застосуванні режиму вільної торгівлі до митної декларації від 02.02.2018 року № UA504070/2018/200170 на підставі сертифікату № ТУ 0352542 відмовлено.

Позивач повторно звернувся до відповідача з листом від 22.05.2018 року за вих. № 263-2018 з проханням застосувати режим вільної торгівлі та повернути оригінал сертифікату № ТУ 0352542, та отримав відповідь про те, що заява розглянута та сертифікат повернуто ще 24.04.2018 року.

За вих. № 478-2018 від 25.09.2018 позивач направив лист до відповідача, яким зазначено обставини як по митній декларації від 02.02.2018 року так і по митній декларації від 27.03.2018 року, а також те, що позивачем було усунуто зауваження про невідповідність оформлення комірки № 8 "опис товару" відповідно ч. 2 ст. 17 протоколу 1 до угоди про вільну торгівлю.

На адресу позивача надійшов лист від відповідача за вих. № 4916/10/14-70-19-47 від 24.10.2018 року, яким позивачу відмовлено у митному оформленні товарів за застосуванням режиму вільної торгівлі на підставі сертифікатів EUR.1 № ТУ 0352542 від 02.02.2018 року та ТУ 0352569 від 21.03.2018, з поверненням оригіналів сертифікатів.

Не погодившись з висновками митного органу про порушення позивачем вимог митного законодавства та прийнятими Миколаївською митницею ДФС карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 29.03.2018 року № UА504070/2018/00011, рішенням Миколаївської митниці ДФС від 24.04.2018 року №UА504070/2018/200170, рішенням Миколаївської митниці ДФС від 24.10.2018 року, відмовою у відновленні режиму вільної торгівлі відповідно до митних декларацій №UА504070/2018/200170 від 02.02.2018 року та №UА504070/2018/200600 від 27.03.2018 року, позивач оскаржив вказані рішення суб`єкта владних повноважень в судовому порядку, звернувшись до адміністративного суду з позовною заявою.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.03.2020 у справі №400/3893/19, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2020, позовні вимоги ПрАТ Юженергобуд були задоволені частково, визнані протиправними та скасовані: картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 29.03.2018 №UA504070/2018/00011; рішення Миколаївської митниці ДФС від 24.04.2018 №504070/2018/200170 та рішення Миколаївської митниці ДФС від 24.10.2018; визнано протиправною відмову у відновлення режиму вільної торгівлі відповідно до митних декларацій №UA504070/2018/200170 від 02.02.2018 та № UA504070/2018/200600 від 27.03.2018.

В ході розгляду даної справи судами було встановлено відсутність у відповідача підстав для прийняття оскаржуваної картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 29.03.2018р № UА504070/2018/00011, рішення Миколаївської митниці ДФС від 24.04.2018 року №UА504070/2018/200170 та рішення Миколаївської митниці ДФС від 24.10.2018 року.

З огляду на такі обставини, позивач вважає, що митні платежі у загальному розмірі 2 484 393,43 грн, які він сплатив, слід розцінювати як надмірно сплачені митні платежі.

З метою реалізації свого права на повернення надмірно сплачених платежів, позивач листом від 25.10.2021 за № 926-2021 звернувся до відповідача із заявою про складення та подання до Головного управління Держказначейства України висновку про повернення надміру сплачених митних платежів.

Відповідач листом від 15.11.2021 за вих. № 7.16-08-1/15/13/1925 відмовив у повернення коштів з бюджету через відсутність судового рішення, яке набрало законної сили щодо скасування рішення митниці Держмитслужби, яке призвело до виникнення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів.

Звертаючись із позовом до Господарського суду Миколаївської області позивач зазначив, що вважає таку відмову незаконною та зауважує, що предметом спору у справі №400/3893/19 була законність карток відмови в прийнятті митної декларації та рішень відповідача та судом було встановлено, що спірні рішення, прийняті відповідачем є незаконними та скасовано їх. У вказаній справі суд не розглядав питання про повернення позивачу надміру сплачених митних платежів, оскільки такі вимоги позивачем не заявлялись, однак позивач має право на повернення коштів, які були сплачені ним на підставі рішень відповідача, які в подальшому були скасовані в судовому порядку

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог та відмовив у їх задоволенні.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 51 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (частина перша статті 52 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з частинами першою, третьою статті 54 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Пунктом 4 частини третьої статті 52 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено право декларанта, який заявляє митну вартість, оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів.

Виходячи з аналізу зазначених норм права, декларант має право оскаржити до митного органу вищого рівня та/або до суду рішення митного органу щодо визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України. Якщо ж митний орган самостійно не приймав рішення про визначення митної вартості товарів і погодився з митною вартістю, визначеною декларантом, та методом її визначення, який застосував декларант, немає підстав вважати дії митного органу такими, що вчинені всупереч вимогам Митного кодексу України, а відтак і підстав визнавати сплачені суми митних платежів чи їх частину надміру сплаченими теж немає.

Якщо ж саме митний орган визначив митну вартість товарів, а в подальшому буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів повертається декларанту, як зазначено у статті 301 Митного кодексу України, відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Так, згідно з вимогами ч.ч. 1-3 ст. 301 Митного кодексу України, повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов`язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до пункту 43.3 статті 43 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Положеннями пунктів 43.4, 43.5 статті Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку. Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Відповідно до частини п`ятої статті 299, частини третьої статті 301 Митного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України та підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375 розроблено Порядок повернення авансових платежів (передоплати) і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затверджений наказом Міністерством фінансів України №643 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Розділом ІІІ наказу №643 визначено, що повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня її виникнення. Повернення сум відповідних митних платежів у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 301 Митного кодексу, здійснюється за умови, що заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.

Після реєстрації в митниці ДФС заява платника податку про повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені передається на опрацювання до Підрозділу. Підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету за допомогою автоматизованої системи митного оформлення та відсутність у нього податкового боргу. За результатами опрацювання готує висновок або лист про відмову в поверненні коштів з відповідним обґрунтуванням (пункт 11 цього розділу).

Заява платника податку, висновок, завізований керівником (заступником керівника) Підрозділу, реєстри висновків за відповідними платежами, підготовлені за формами згідно з додатками 1, 2 до Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року № 1146, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за № 1679/28124, та акт звірки (у разі складання) подаються керівнику (заступнику керівника) митниці ДФС для прийняття рішення та підписання висновку і реєстрів за відповідними платежами.

Митниця ДФС у строк не пiзнiше нiж за п`ять робочих днiв до закiнчення двадцятиденного строку з дня подання платником податкiв заяви передає висновки згiдно з реєстром висновкiв за відповідними платежами для виконання вiдповiдному органу Державної казначейської служби України (далі - орган Казначейства).

Наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2015 №1146 був затверджений Порядок взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, відповідно до пункту 5 якого (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом ДФС на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення.

Відповідно до абзацу 2 пункту 6 Порядку заява платника про повернення помилково або надміру сплачених грошових зобов`язань з митних та інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, після реєстрації передається до структурного підрозділу митниці ДФС, на який покладено функцію з підготовки висновку.

Згідно з положеннями пункту 8 Порядку у разі якщо вказана у заяві платника сума (її частина) за даними інформаційних систем обліковується як помилково та/або надміру сплачена, орган ДФС готує, зокрема, висновок на повернення такої суми (її частини) за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. За платежами, належними державному бюджету, орган ДФС у строк не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з реєстром висновків за платежами, належними державному бюджету, для виконання відповідному органу Казначейства.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів зазначає, що законодавцем визначено певний механізм та порядок повернення платникам податків коштів, які помилково та/або надмірно сплачені до бюджету.

Так, у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов`язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов`язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені.

Як вже було зазначено вище та не заперечується сторонами по справі, рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.03.2020 у справі №400/3893/19, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2020, серед іншого, визнані протиправними та скасовані: картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 29.03.2018 №UA504070/2018/00011; рішення Миколаївської митниці ДФС від 24.04.2018 №504070/2018/200170 та рішення Миколаївської митниці ДФС від 24.10.2018; визнано протиправною відмову у відновлення режиму вільної торгівлі відповідно до митних декларацій №UA504070/2018/200170 від 02.02.2018 та № UA504070/2018/200600 від 27.03.2018.

Колегія суддів зазначає, що вказані судові рішення набрали законної сили та відповідно є обов`язковими для виконання.

В означених рішеннях суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваної картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 29.03.2018р № UА504070/2018/00011, рішення Миколаївської митниці ДФС від 24.04.2018 року №UА504070/2018/200170 та рішення Миколаївської митниці ДФС від 24.10.2018 року.

Відтак, у даному випадку, з огляду на обставини встановлені, зокрема у рішеннях судів по справі №400/3893/19, всі відомості внесені до митних декларацій на підставі скасованих рішень відповідача, є помилковими, а відповідно сплачені на їх підставі позивачем митні платежі, є надміру сплаченими та підлягають поверненню за умови звернення до митного органу платника податків із відповідною заявою.

Як вже було вказано вище, позивач з метою реалізації свого права на повернення надмірно сплачених платежів, позивач листом від 25.10.2021 за № 926-2021 звернувся до відповідача із заявою про складення та подання до Головного управління Держказначейства України висновку про повернення надміру сплачених митних платежів.

Однак, відповідач листом від 15.11.2021 за вих. № 7.16-08-1/15/13/1925 відмовив у повернення коштів з бюджету через відсутність судового рішення, яке набрало законної сили щодо скасування рішення митниці Держмитслужби, яке призвело до виникнення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів.

Отже, у даному випадку відповідачем за результатами отримання письмової заяви позивача не було вжито жодних дій, визначених Порядком повернення авансових платежів (передоплати) і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затверджений наказом Міністерством фінансів України №643 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), зокрема, проведення перевірки, встановлення факту відсутності надмірної сплати податку, встановлення факту оформлення заяви не за встановленими порядком і формою, тощо.

Судова колегія відзначає, що у даному випадку відмовляючи позивачеві у повернення надмірно сплачених митних платежів, відповідач у листі від 15.11.2021 не ставить під сумнів обґрунтованість вказаних позивачем причин повернення коштів, а єдиною підставою для відмови позивачу в поверненні коштів є лише формальне посилання на відсутність судового рішення, яке набрало законної сили щодо скасування рішення митниці Держмитслужби, яке призвело до виникнення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів.

Втім, як вже було вказано вище, факт сплати позивачем надмірних митних платежів встановлений рішеннями судів першої та апеляційної інстанції в адміністративній справі, яким, зокрема, визнані протиправними та скасовані картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, рішення Миколаївської митниці ДФС та визнано протиправною відмову у відновлення режиму вільної торгівлі відповідно до митних декларацій. Вказані рішення суду набрали законної сили.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що Порядком повернення авансових платежів (передоплати) і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затверджений наказом Міністерством фінансів України №643 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) чітко визначено, що заявником у заяві зазначаються: 1) сума коштів до повернення за видами митних, інших платежів та пені; 2) причини виникнення такої суми коштів; 3) найменування юридичної особи та код за ЄДРПОУ, або прізвище, ім`я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); 4) напрям(и) перерахування суми коштів: а) на поточний рахунок платника податку в установі банку із зазначенням реквізитів; б) для виплати готівкою (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою); в) для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава: на депозитний рахунок 3734; на депозитний рахунок 3734 іншої митниці ДФС; на банківський рахунок 2603 (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою); г) для погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів незалежно від виду бюджету; 5) реквізити митної декларації (іншого документа, що її замінює) або уніфікованої митної квитанції, за якими помилково та/або надміру сплачені суми митних платежів.

До заяви додаються: документи, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів та пені; виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо повернення сум відповідних митних платежів; документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяви щодо повернення надміру сплачених митних платежів (за наявності).

В свою чергу, підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету за допомогою автоматизованої системи митного оформлення та відсутність у нього податкового боргу. За результатами опрацювання готує висновок або лист про відмову в поверненні коштів з відповідним обґрунтуванням (пункт 11 цього розділу).

При цьому, у відповідності до п.11 Розділу ІІІ Порядку №643 визначено вичерпний перелік підстав для прийняття рішення про відмову у поверненні коштів, а саме у разі якщо заявником не виконано вимоги пункту 3 цього розділу, надано недостовірні дані та/або за наявності у нього податкового боргу.

Втім, у наданій до матеріалів справи відмові від повернення надмірно сплачених митних платежів, відповідачем не вказано жодної підстави визначної п.п. 3, 11 Розділу ІІІ Порядку №643.

Відповідачем, всупереч розділу ІІІ Порядку № 643 не перевірено факт перерахування позивачем митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та не встановлено наявність переплати, зокрема з урахуванням наявності рішення адміністративного суду, яким встановлено, що всі відомості внесені до митних декларацій на підставі скасованих рішень відповідача, є помилковими, а відповідно сплачені на їх підставі позивачем митні платежі, є надміру сплаченими.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що позивач у даному випадку у передбаченому чинним законодавством порядку звернувся до митного органу із відповідною заявою про повернення надмірно сплачених митних платежів, у той же час, з матеріалів справи вбачається, що митним органом не вжито жодних передбачених законом дій щодо підготування вищевказаного висновку та безпідставно відмовлено у складенні відповідного висновку про повернення надмірно сплачених митних платежів.

А тому, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог та наявності підстав для їх задоволення.

Колегією суддів зазначає, що доводи Миколаївської митниці Державної митної служби України наведені в апеляційній скарзі фактично зводяться до того, що відповідачем було обґрунтовано та правомірно відмовлено в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України та відновленні режиму вільної торгівлі відповідно до митних декларацій поданих позивачем, зокрема через не надання позивачем інформації щодо фактичної країни експорту товарів, а також невідповідність наданих позивачем сертифікатів EUR.1 вимогам, встановленим Додатком III до Протоколу І у частині заповнення граф сертифікатів, які стосуються опису товарів.

Однак, судова колегія звертає увагу на те, що таким доводам та обставинам вже була надана оцінка та здійснено відповідні висновки, у рішеннях адміністративного суду по справі №400/3893/19, за участю тих самих сторін, яке набрало законної сили.

Так, в апеляційній скарзі скаржник посилалася на невідповідність опису товарів у сертифікатах про походження вимогам частини третьої Приміток до Додатку ІІІ до Протоколу І щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва.

Однак, в декларації містяться окремі графи з доповненнями, які містять більш детальний опис товару, який зазначений у обов`язкових графах декларації, який дозволяє ідентифікувати товар.

До того ж, контролюючий орган у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності поданих документів щодо достовірності відомостей про товар, а також спростування чи підтвердження сумнівів у достовірності поданих документів, статусу походження відповідних товарів, не був позбавлений можливості вчинити відповідні перевірочні дії, звернутися із запитами про надання відповідних доказів чи інформації щодо сертифікатів від 02.02.2018 року № ТУ0352542 та від 21.03.2018 року № ТУ0352569, на підставі яких здійснювалось ввезення товару. Однак, відповідач не вжив будь-яких заходів щодо перевірки сертифікатів з перевезення товару.

Щодо тверджень апелянта про не надання позивачем інформації щодо фактичної країни експорту товарів, то як вбачається з інвойсів № 1/2018 від 26.01.2018 року та № 2/2018 від 19.03.2018 року, вантаж прямує з Чеської Республіки до України, вантажоотримувач ПрАТ „Юженергобуд. Згідно з сертифікатими з перевезення товару EUR.1 від 02.02.2018 року № ТУ0352542 та від 21.03.2018 року № ТУ0352569, зазначено, що країною походження товару, є Європейський Союз, а саме Чеська Республіка.

Відтак, товари поставлені позивачем мають підтвердження походження з країн Європейського Союзу відповідно до Протоколу 1 до Угоди про асоціацію, що не враховано Чорноморською митницею Держмитслужби.

Судова колегія також не приймає до уваги твердження апелянта про наявність у позивача заборгованості з інших митних платежів, оскільки у даному випадку, відмовляючи позивачеві у поверненні надмірно сплачених платежів, відповідач не повідомив останнього ані про наявність такої заборгованості, ані про можливість зарахування переплати в рахунок погашення існуючої заборгованості.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.10.2023 відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.10.2023 у справі №14/169-нр(915/650/22) залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 29.04.2024.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Таран С.В.

Суддя Філінюк І.Г.