Постанова

від 23.04.2024 по справі 916/2914/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2024 року м. ОдесаСправа № 916/2914/23Південно - західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Філінюка І.Г.

суддів: Аленіна О.Ю., Богатиря К.В.

секретар судового засідання Чеголя Є.О.

за участю:

від Військової частини НОМЕР_1 ДПС України - Паращук В.С.;

від ТОВ «БІОЕТАЛОН» - Пєхтєрев Д.В.;

Представник прокуратури - Бескровний М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОЕТАЛОН»

на рішення Господарського суду Одеської області від 03.01.2024

по справі №916/2914/23

за позовом: Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України, Військової частини НОМЕР_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОЕТАЛОН»

про визнання недійсними окремих пунктів правочинів в частині та стягнення безпідставно набутого майна

суддя суду першої інстанції - Желєзна С.П.

місце винесення рішення: м. Одеса, пр-т Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області.

Повний текст рішення складено та підписано: 15.01.2024 року.

ВСТАНОВИВ:

Заступник Генерального прокурора (далі по тексту - прокурор) звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі по тексту - Адміністрація), Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України (далі по тексту - Військова частина) із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Біоеталон» (далі по тексту - ТОВ «Біоеталон»), відповідно до якої прокурор просить суд:

- визнати недійсними п. п. 3.2., 3.3. договору №11-22 від 11.03.2022 в частині включення в ціну товару та в суму договору податку на додану вартість;

- визнати недійсними п. п. 2, 3 додаткової угоди № 1-22 від 25.03.2022 до договору №11-22 від 11.03.2022 в частині включення в ціну за одиницю товару та суму договору податку на додану вартість;

- визнати недійсними п. п. 2, 3 додаткової угоди № 4-22 від 02.04.2022 до договору №11-22 від 11.03.2022 в частині включення в ціну за одиницю товару та в суму договору податку на додану вартість;

- визнати недійсними п. п. 2, 3 додаткової угоди № 5-22 від 25.03.2022 до договору № 11-22 від 11.03.2022 в частині включення за одиницю товару та в суму договору податку на додану вартість.

- визнати недійсним п. 2 додаткової угоди № 6-22 від 15.07.2022 до договору № 11-22 від 11.03.2022 в частині включення за одиницю товару та в суму договору податку на додану вартість;

- стягнути з ТОВ «Біоеталон» на користь Військової частини суму безпідставно сплаченого ПДВ у розмірі 1 294 946, 53 грн., збитки від інфляції у розмірі 146 548, 73 грн., 3% річних у розмірі 37 358, 32 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурором було наголошено, що приписами пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України та положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» визначено, що операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Держаної прикордонної служби обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.

Проте, в порушення вищенаведених вимог чинного законодавства, Військовою частиною та ТОВ «Біоеталон» під час укладення договору №11-22 від 11.03.2022 та додаткових угод до нього не було враховано зазначених вимог закону, що мало наслідком безпідставне отримання відповідачем коштів у сумі 1 294 946, 53 грн, які були перераховані Військовою частиною відповідачу як ПДВ.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.01.2024 позов задоволено.

Визнано недійсними п. п. 3.2., 3.3. договору №11-22 від 11.03.2022 в частині включення в ціну товару та в суму договору податку на додану вартість. Визнано недійсними п. п. 2, 3 додаткової угоди № 1-22 від 25.03.2022 до договору №11-22 від 11.03.2022 в частині включення в ціну за одиницю товару та суму договору податку на додану вартість. Визнано недійсними п.п.2, 3 додаткової угоди №4-22 від 02.04.2022 до договору №11-22 від 11.03.2022 в частині включення в ціну за одиницю товару та в суму договору податку на додану вартість. Визнано недійсними п. п. 2, 3 додаткової угоди № 5-22 від 21.04.2022 до договору № 11-22 від 11.03.2022 в частині включення за одиницю товару та в суму договору податку на додану вартість.

Визнано недійсним п. 2 додаткової угоди № 6-22 від 15.07.2022 до договору № 11-22 від 11.03.2022 в частині включення за одиницю товару та в суму договору податку на додану вартість

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОЕТАЛОН» на користь Військової частини НОМЕР_1 суму безпідставно сплаченого ПДВ у розмірі 1 294 946, 53 грн., збитки від інфляції у розмірі 146 548, 73 грн., 3% річних у розмірі 37 358, 32 грн.

Обґрунтування рішення суду першої інстанції.

Судом зазначено, про укладення Військовою частиною та ТОВ «Біоеталон» договору №11-22 від 11.03.2022 та додаткових угод з порушенням постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 №178 та підпунктом «г» підпункту 195.1.2 ст. 195 Розділу V Податкового кодексу України, у зв`язку з чим дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання недійсними пунктів договору та додаткових угод до нього, зазначених прокурором у прохальній частині позову.

Також судом зазначено, про отримання відповідачем грошових коштів у вигляді ПДВ від Військової частини, незважаючи на відсутність підстав для оподаткування товару та враховуючи визнання недійсними окремих положень договору №11-22 від 11.03.2022 та додаткових угод до нього, дійшов висновку про збагачення відповідача поза підстав, передбачених законом.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «БІОЕТАЛОН» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою. В якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 03.01.2024 у справі №916/2914/23; ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову заступнику Генерального прокурора в інтересах Адміністрації Державної прикордонної служби та Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України до ТОВ "БІОЕТАЛОН" у повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги.

Скаржник зазначає, що справа підсудна Господарському суду Сумської області, оскільки відповідач зареєстрований у м. Суми, а тому Господарський суд Одеської області зобов`язаний був передати справу на розгляд до Господарського суду Сумської області.

Договори та додаткові угоди, які визнані судом недійсними укладалися поза вимогами Закону України «Про публічні закупівлі», укладалися прямі договори поставки товару без проведення відкритих торгів, а тому справу повинен розглядати Господарський суд Сумської області за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача

Так, за твердженням представника скаржника, суд першої інстанції помилково надав перевагу Постанові Кабінету міністрів України від 02.03.2022 року за №178 над законом, а не керувався вимогами та положеннями Податкового кодексу України виключно яким може визначатися об`єкт оподаткування та ставка податку, в тому числі податку на додану вартість.

Податковим кодексом України чітко визначено об`єкт оподаткування податку на додану вартість як операції з постачання на митній території України бензинів моторних та ставку податку на додану вартість за даними операціями.

Крім того, скаржник зазначає, що він не є виконавцем (учасником) мобілізаційних завдань, які визначені та передбачені вимогами Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», жодні мобілізаційні завдання до відповідача доведені не були, договори поставки ПММ укладалися відповідачем не як виконавцем мобілізаційного завдання, а тому за таких підстав, вимоги постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 року за №178 не поширюються на правовідносини, які склалися між Військовою частиною та Товариством з обмеженою відповідальністю «БІОЕТАЛОН» на підставі укладених договорів поставки.

Скаржник зауважує, що при укладенні договору сторони керувалися нормами Податкового кодексу України. Оподаткування податком на додану вартість за основною ставкою у Договорі здійснено у повній відповідності до положень Податкового кодексу України, що виключає підстави для визнання недійсним Договору в частині та стягненні сплаченого ПДВ.

Процесуальний рух справи в суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Філінюк І.Г. судді Аленін О.Ю., Богатир К.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2024.

На момент надходження апеляційної скарги матеріали справи №916/2914/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/2914/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОЕТАЛОН» на рішення Господарського суду Одеської області від 03.01.2024 по справі №916/2914/23 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.

13.02.2024 матеріали справи №916/2914/23 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОЕТАЛОН» на рішення Господарського суду Одеської області від 03.01.2024 по справі №916/2914/23 - залишено без руху.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОЕТАЛОН» на рішення Господарського суду Одеської області від 03.01.2024 по справі №916/2914/23.

Призначено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОЕТАЛОН» на рішення Господарського суду Одеської області від 03.01.2024 по справі №916/2914/23 до розгляду на 23.04.2024 о 15:00 год. До суду апеляційної інстанції від Військової частини НОМЕР_1 , Офісу Генеральної прокуратури та Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону надійшли відзиви на апеляційну скаргу, відповідно до яких просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

В судовому засіданні 23.04.2024 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОЕТАЛОН» доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав.

Представник прокуратури та Військової частини НОМЕР_1 ДПС України заперечували щодо задоволення апеляційної скарги, просили судове рішення залишити без змін.

Відповідно до частини дванадцятої статті 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

23.04.2024 оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду переглядає рішення Господарського суду Одеської області в межах доводів та вимог апеляційних скарг, передбачених статтею 269 ГПК України.

Фактичні обставини справи встановлені судом.

11.03.2022 між Військовою частиною (Замовник) та ТОВ «Біоеталон» (Виконавець) було укладено договір №11-22, відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого Виконавець зобов`язується передати Замовнику у власність товар по коду ДК 021:2015: 09130000-9 - нафта і дистиляти. Найменування товару, місце поставки, одиниця виміру, ціна за одиницю, кількість і сума зазначені у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору (додаток №1), а Замовник зобов`язується прийняти цей товар та оплатити на умовах цього договору. Замовник має право зменшити обсяг закупівлі товару (кількість товару) по цьому договору в залежності від реального фінансування видатків.

Згідно з п. п. 3.1, 3.2 договору №11-22 від 11.03.2022 ціна товару визначається сторонами в національній валюті України - гривні. Поставка товару здійснюється за цінами, визначеними у специфікації до цього договору. Ціна товару зазначається у специфікації та включає в себе: вартість товару, всі податки, збори, необхідні платежі, що сплачуються або мають бути сплачені згідно із законодавством України, а також всі інші витрати Виконавця.

Умовами п. 3.3 договору №11-22 від 11.03.2022 врегульовано, що загальна сума договору становить 50 370 000,00 грн. з ПДВ - 8 395 000.00 грн. Ціна за одиницю товару за цим договором може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Відповідно до п. 4.4 договору №11-22 від 11.03.2022 датою розрахунків за цим договором вважають день надходження коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.

Згідно з п. 5.3 договору №11-22 від 11.03.2022 право власності на товар переходить від Виконавця до Замовника після прийняття товару на склад Замовника і підписання уповноваженими на це особами Виконавця і Замовника накладної та акту приймання товару.

Відповідно до п. п. 11.2, 11.3 договору №11-22 від 11.03.2022 цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами. Дата закінчення строку дії цього договору - 31.12.2022. В частині взятих зобов`язань договір діє до їх повного виконання. Усі зміни і доповнення до цього договору дійсні у тому разі, якщо вони виконані в письмовій формі і підписані двома сторонами.

Згідно з п. 12.2 договору №11-22 від 11.03.2022 усі зміни і доповнення до договору оформлюються додатковою угодою, яка підписується сторонами і має однакову юридичну силу.

У додатку №1 (специфікації) до договору №11-22 від 11.03.2022 сторонами було визначеного місце поставки товару, його найменування, одиницю виміру, кількість, ціну за одиницю (з ПДВ), суму з ПДВ. У специфікації зазначено, що загальна сума договору складає 50 370 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 8 395 000,00 грн.

25.03.2022 між Військовою частиною та ТОВ «Біоеталон» було укладено додаткову угоду №1-22 до договору №11-22 від 11.03.2022, згідно п. п. 1, 2 якої сторони, керуючись пп. 5 п. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу та інших законодавчих актів щодо дії норм на період воєнного стану» від 18.03.2022 №7137-д щодо зниження ставки ПДВ з 20 % до 7 %, домовились зменшити ціну за одиницю товару. Сторони погодили поставку партії товару після укладення цієї додаткової угоди згідно специфікації, зміст якої відображений у додатковій угоді.

Відповідно до п. 3 додаткової угоди №1-22 від 25.03.2022 до договору №11-22 від 11.03.2022 загальна сума договору зменшиться на 5 828 706,70 грн. (п`ять мільйонів вісімсот двадцять вісім тис. сімсот шість грн. 70 коп.), у тому числі ПДВ, та складає 44 541 293 грн. 30 коп., у тому числі податок на додану вартість (ПДВ).

30.03.2022 між Військовою частиною та ТОВ «Біоеталон» було укладено додаткову угоду №2-22 до договору №11-22 від 11.03.2022, згідно умов якої сторони виклали розділ 13 «Банківські реквізити та юридичні адреси сторін» у новій редакції.

01.04.2022 між Військовою частиною та ТОВ «Біоеталон» було укладено додаткову угоду №3-22 до договору №11-22 від 11.03.2022, згідно умов якої сторони виклали розділ 13 у новій редакції якою, зокрема, передбачено застосування договору у межах постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 169 «Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану».

02.04.2022 між Військовою частиною та ТОВ «Біоеталон» було укладено додаткову угоду №4-22 до договору №11-22 від 11.03.2022, згідно умов якої сторони домовились збільшити ціну за одиницю товару. Сторонами було погоджено поставку партії товару після укладення цієї додаткової угоди згідно специфікації, зміст якої був наведений по тексту додаткової угоди.

Відповідно до п. 3 додаткової угоди №4-22 від 02.04.2022 до договору №11-22 від 11.03.2022 загальна сума договору зменшиться на 310 611,00 грн., у тому числі податок на додану вартість (ПДВ), та складає 44 230 682,30 грн., у тому числі податок на додану вартість (ПДВ).

21.04.2022 між Військовою частиною та ТОВ «Біоеталон» було укладено додаткову угоду №5-22 до договору №11-22 від 11.03.2022, згідно умов якої сторони домовились збільшити ціну за одиницю товару. Сторонами було погоджено поставку партії товару після укладення цієї додаткової угоди згідно специфікації, зміст якої був наведений по тексту додаткової угоди.

Відповідно до п. 3 додаткової угоди №5-22 від 21.04.2022 до договору №11-22 від 11.03.2022 загальна сума договору зменшиться на 29 838 750,00 грн., у тому числі податок на додану вартість (ПДВ), та складає 14 391 932,30 грн., у тому числі податок на додану вартість (ПДВ).

15.07.2022 між Військовою частиною та ТОВ «Біоеталон» було укладено додаткову угоду №6-22 до договору №11-22 від 11.03.2022, згідно з п. 1 якої сторони, керуючись п. 1.2 договору № 11-22 від 21.04.2022 домовились зменшити обсяг закупівлі у кількості 23,074 т. на загальну суму 1 291 721.00 з ПДВ та внести відповідні зміни та викласти п. 3.3 договору у новій редакції.

Згідно з п. 2 додаткової угоди №6-22 від 15.07.2022 до договору №11-22 від 11.03.2022 сторони виклали п. 3.3 договору у новій редакції, якою передбачено, що загальна сума договору становить 13 100 211,30 грн. з ПДВ.

На підтвердження факту поставки відповідачем Військовій частині бензину автомобільного суду були надані наступні видаткові накладні: №РН-0000163 від 28.03.2022 на суму 1 187 972,00 грн.; № РН-0000159 від 25.03.2022 на суму 1 011 440,00 грн.; № РН-0000160 від 26.03.2022 на суму 822641,00 грн.; №РН-0000174 від 02.04.2022 на суму 540904,00 грн.; № РН-0000179 від 05.04.2022 на суму 1 576 848,00 грн.; № РН-0000181 від 07.04.2022 на суму 1389360,00 грн.; №РН-0000183 від 08.04.2022 на суму 804 888,00 грн.; №РН-0000148 від 15.03.2022 на суму 1436861,80 грн.; №РН-0000152 від 17.03.2022 на суму 1450678,90 грн.; № РН-0000153 від 17.03.2022 на суму 1 437 794,60 грн.; №РН-0000158 від 23.03.2022 на суму 434335,00 грн.; №РН-0000211 від 29.04.2022 на суму 583576,00 грн.; №РН-0000210 від 29.04.2022 на суму 422 912,00 грн.

В свою чергу факт оплати позивачем отриманого від ТОВ «Біоеталон» бензину підтверджується наступними платіжними дорученнями: №140 від 29.03.2022 на суму 1 187 972,00 грн., у тому числі ПДВ 77 717,80 грн.; №133 від 25.03.2022 на суму 1 011 440,00 грн., в тому числі ПДВ 66 168,97 грн.; №135 від 28.03.2022 на суму 822 641,00 грн., у тому числі ПДВ 53 817,64 грн.; №170 від 04.04.2022 на суму 540 904,00 грн., у тому числі ПДВ 35 386,24 грн.; №173 від 06.04.2022 на суму 1 576 848,00 грн., у тому числі ПДВ 103158,28 грн.; №175 від 07.04.2022 на суму 1 389 360,00 грн., у тому числі ПДВ 90892,71 грн.; №176 від 08.04.2022 на суму 804 888,00 грн., у тому числі ПДВ 52656,22 грн.; №177 від 15.03.2022 на суму 1436 861,80 грн., у тому числі ПДВ 239476,97 грн.; №124 від 17.03.2022 на суму 1 450 678,90 грн., у тому числі ПДВ 241 779,82 грн.; №123 від 17.03.2022 на суму 1 437 794,60 грн., у тому числі ПДВ 239632,43 грн.; №131 від 23.03.2022 на суму 434 335,00 грн., у тому числі ПДВ 28414,44 грн.; №242 від 29.04.2022 на суму 583 576,00 грн., у тому числі ПДВ 38177,87 грн.; №241 від 29.04.2022 на суму 422 912,00 грн., у тому числі ПДВ 27667,14 грн.

06.06.2022 Військова частина звернулась до ТОВ «Біоеталон» із листом про надання пояснень щодо розміру податку на додану вартість, застосованого до укладених договорів.

Листом від 21.06.2022 ТОВ «Біоеталон» у відповідь на звернення Військової частини повідомило, що ПК України не передбачає застосування нульової ставки податку на додану вартість на операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту в період воєнного стану. При цьому, постанова КМУ від 02.03.2022р. за № 178 не є законом або підзаконним нормативним актом. Таким чином, як зазначив відповідач, застосування нульової ставки податку на додану вартість на операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту в період воєнного стану чинним законодавством не передбачено.

20.06.2022, 18.07.2022 Військова частина звернулась до ТОВ «Біоеталон» із листом, відповідно до якого позивач, посилаючись на постанову КМУ від 02.03.2022 за № 178, просив повернути ПДВ у розмірі 7 %, зокрема, за договором №11-22 від 11.03.2022.

У відповідь на звернення позивача ТОВ «Біоеталон» листом від 19.07.2022 було повідомлено про відсутність підстав для повернення ПДВ, посилаючись на виконання договору сторонами у повному обсязі, що має наслідком припинення правовідносин. При цьому, відповідачем було наголошено, що судове рішення про визнання договору недійсним чи неукладеним відсутнє.

ТОВ «Біоеталон» було надано суду податкові накладні №4 від 25.03.2022, №5 від 29.03.2022, №27 від 15.03.2022, №31 від 17.03.2022, №32 від 17.03.2022, №35 від 23.03.2022, №72 від 08.04.2022, №89 від 29.04.2022, №90 від 29.04.2022. Всі зазначені податкові накладні були отримані та доставлені до Державної податкової служби 18.07.2022. У зазначених накладних вказано про застосуванням платником податку 0% ставки ПДВ.

17.04.2023 Офіс Генерального прокурора звернувся до Військової частини із листом, відповідно до якого, прокуратура, посилаючись на вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 №178, положення якої не були враховані позивачем, що призвело до безпідставного перерахування приватним суб`єктам господарювання бюджетних коштів в рахунок податку на додану вартість, просив надати, зокрема, копії укладених Військовою частиною договорів з 24.02.2022.

Листом від 25.04.2023 Військова частина у відповідь на звернення Офісу Генерального прокурора надала копії договорів та повідомила, що неодноразово зверталась до ТОВ «Біоеталон» із вимогами повернути податок на додану вартість.

17.05.2023 Офіс Генерального прокурора звернувся до Військової частини та до Адміністрації із листом, відповідно до якого прокурор просив повідомити про наміри звертатись до суду з позовом про стягнення з ТОВ «Біоеталон» зайво сплачених коштів за договором № 11-22 від 11.03.2022.

Листами від 18.05.2023, 23.05.2023 Військова частина та Адміністрація повідомили прокурора, що вони не заперечують проти звернення Офісу Генерального прокурора до суду за позовом в інтересах держави до ТОВ «Біоетанол».

Позиція суду апеляційної інстанції.

Щодо визнання недійсними окремих пунктів договору №11-22 від 11.03.2022 та додаткових угод до нього.

Згідно зі ст. ст. 202, 203 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 217 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Разом з цим у застосуванні наведених положень статей Цивільного кодексу України слід враховувати, що умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною, не може бути істотною умовою договору, оскільки в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним в цілому. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.03.2018 року у справі № 910/22319/16.

При цьому, у відповідності до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Колегія суддів виходить з того, що приписи ст. 217 Цивільного кодексу України регулюють питання щодо правової долі правочину, що має дефекти окремих його частин. При цьому закону може суперечити лише певна частина умов правочину, а інша - йому відповідати. Отже, за таких обставин не завжди доцільно визнавати правочин недійсним у цілому. Недійсність окремої частини правочину не призводить до недійсності інших його частин. Тому законодавець не встановлює недійсності правочину через недійсність окремої його частини, але лише за умови, якщо є підстави вважати, що правочин міг би бути вчинений без включення до нього цієї недійсної частини.

Зокрема, у випадку, що розглядається, можна припустити наявність договору і без включення до нього умови щодо ПДВ.

Так, хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.

Подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 року у справі № 916/2478/20 та від 03.12.2021 року у справі №910/12764/20.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані ПК України.

Згідно з п. 3.1 ст. 3 ПК України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

У пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що ПДВ - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

За змістом пп. а і б п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів / послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 Податкового кодексу України.

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).

Згідно із підпунктом «г» підпункту 195.1.2 ст. 195 Розділу V Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про оборону України» № 1932-XII від 15.04.2023 у разі збройної агресії проти України органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії.

02.03.2022 Кабінету Міністрів України було прийнято постанову №178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану», згідно якої до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» № 794-VII від 27.02.2014 Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

Отже, місцевим господарським судом вірно зазначено, що постанова Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 №178 є обов`язковим для виконання нормативно-правовим актом, а, отже, є складовою частиною національного законодавства.

З огляду на викладене, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника, що суд першої інстанції помилково надав перевагу Постанові Кабінету міністрів України від 02.03.2022 року за №178 над законом, а не керувався вимогами та положеннями Податкового кодексу України виключно яким може визначатися об`єкт оподаткування та ставка податку, в тому числі податку на додану вартість.

Крім того, не тільки постановою КМУ № 178 від 02.03.2022 визначено нульову ставку податку на додану вартість для операцій з заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту, але й це передбачено підпунктом «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, то включення до ціни договору ПДВ у розмірі 20%, враховуючи, що замовником товару за договором виступає Військова частина Державної прикордонної служби України, суперечить постанові КМУ №178 від 02.03.2022, яка прийнята відповідно до підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, що є підставою для визнання недійсним пункту договору в цій частині.

Позиція суду щодо правомірності застосування при вирішенні даного спору пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 ПК України та положень постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 відповідає позиції Верховного Суду, наведеній у постанові від 14.11.2023 по справі № 910/2416/23.

Таким чином, укладення Військовою частиною та ТОВ «Біоеталон» договору №11-22 від 11.03.2022 та додаткових угод з порушенням вищенаведених вимог чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність правових підстав для визнання недійсними пунктів договору та додаткових угод до нього, зазначених прокурором у прохальній частині позову.

Твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що він не є виконавцем (учасником) мобілізаційних завдань, які визначені та передбачені вимогами Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», жодні мобілізаційні завдання до відповідача доведені не були, договори поставки ПММ укладалися відповідачем не як виконавцем мобілізаційного завдання, а тому за таких підстав, вимоги постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 року за №178 не поширюються на правовідносини, які склалися між Військовою частиною та Товариством з обмеженою відповідальністю «БІОЕТАЛОН» на підставі укладених договорів поставки, є необґрунтованими та спростовуються висновками суду.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми сплаченого ПДВ на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, колегія суддів відзначає наступне.

Так, згідно правового висновку Верховного Суду, що викладений у пункті 37 постанови від 01.06.2021 року у справі № 916/2478/20, якщо сторона зобов`язання набула кошти (суму ПДВ) за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, то такі кошти набуто на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Частиною 3 ст. 1212 ЦК України врегульовано, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Враховуючи отримання відповідачем грошових коштів у вигляді ПДВ від Військової частини, незважаючи на відсутність підстав для оподаткування товару та враховуючи визнання недійсними окремих положень договору №11-22 від 11.03.2022 та додаткових угод до нього, колегія суддів дійшла висновку про збагачення відповідача поза підстав, передбачених законом.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог прокурора про стягнення із ТОВ «Біоеталон» на користь Військової частини суми безпідставно сплаченого ПДВ у розмірі 1 294 946, 53 грн., сума перерахування якого підтверджується платіжними дорученнями.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, колегія суддів відзначає наступне.

Згідно із частинами першою, другою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З наведених норм убачається, що особа, яка набула майно (кошти) без достатньої правової підстави (або підстава набуття цього майна (коштів) згодом відпала) зобов`язана повернути набуте майно (кошти) потерпілому.

Означене недоговірне зобов`язання виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Це зобов`язання виникає в особи з моменту безпідставного отримання нею такого майна (коштів) або з моменту, коли підстава їх отримання відпала.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі має місце з моменту безпідставного одержання відповідачем грошових коштів позивача.

Як убачається з висновків Касаційного цивільного суду у постановах від 11 серпня 2021 року у справі № 344/2483/18 та від 12 квітня 2023 року у справі № 461/4066/21, зобов`язання повернути майно, отримане за недійснім оспорюваним правочином, виникає в особи з моменту набрання законної сили судовим рішенням про визнання такого правочину недійсним. Враховуючи презумпцію правомірності правочину (стаття 204 ЦК України), можна зробити висновок, що особа отримала майно на підставі укладеного правочину, але ця підстава згодом відпала з визнанням судом цього правочину недійсним. Отже, Касаційний цивільний суд у наведених справах зробив правильний висновок про виникнення у особи обов`язку повернути майно з моменту визнання судом відповідного правочину недійсним.

Згідно із частиною другою статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 1212 ЦК України врегульовані недоговірні відносини, коли особа набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно). З моменту безпідставного набуття такого майна або з моменту, коли підстава його набуття відпала, утримання особою такого майна є неправомірним. Тому зобов`язання з повернення потерпілому такого майна особа повинна виконати відразу після його безпідставного набуття або відпадіння підстави набуття цього майна.

Норма частини другої статті 530 ЦК України до недоговірних зобов`язань з повернення безпідставно набутого майна згідно зі статтею 1212 ЦК України не застосовується.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2024 по справі №910/3831/22.

Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Колегія суддів зауважує, що рішення суду у даній справі, яким визнано недійсними пункти договору та додаткових угод до нього, набрало законної сили 23.04.2024, тобто з дня прийняття даної постанови, отже обов`язок повернути безпідставно отримані кошти виник у відповідача із 24.04.2023.

Враховуючи викладене, позовні вимоги прокурора в частині стягнення збитків від інфляції у розмірі 146 548, 73 грн. за період з 01.07.2022 по 31.05.2023 та 3% річних у розмірі 37 358, 32 грн., нарахованих протягом періоду з 27.06.2022 по 12.06.2023 є передчасними, у зв`язку з чим колегія суддів відмовляє в позові в цій частині, рішення суду першої інстанції в цій частині також підлягає зміні.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Стаття 277 ГПК України встановлює підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

1. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни судового рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення збитків від інфляції та 3% річних, з мотивів наведених у цій постанові.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276-277, 281-284, 339-343 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОЕТАЛОН» - задовольнити частково.

Пункт 1, 7 та 8 резолютивної частини рішення Господарського суду Одеської області від 03.01.2024 у справі № 916/2914/23 - змінити та викласти в наступній редакції:

« 1. Позов задовольнити частково.

7. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Біоеталон» /40000, м. Суми, вул. Козацький Вал, 1, оф. 8; ідентифікаційний код 38396868/ на користь Військової частини НОМЕР_1 / АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 / суму безпідставно сплаченого ПДВ у розмірі 1 294 946, 53 грн. /один мільйон двісті дев`яносто чотири тисячі дев`ятсот сорок шість грн. 53 коп./.»

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 29.04.2024.

Головуючий суддя І.Г. Філінюк

Суддя О.Ю. Аленін

Суддя К.В. Богатир